Постанова

від 20.02.2025 по справі 916/887/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2025 року

м. Київ

cправа № 916/887/23(916/2996/23)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Пєскова В.Г.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу уповноваженої особи учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонпассаж Груп"

на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.12.2024

у справі № 916/887/23(916/2996/23)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонпассаж Груп"

до Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"

про стягнення 1 400 000 грн

у межах справи № 916/887/23

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонпассаж Груп"

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та обставин справи

У березні 2023 року Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулося до Господарського суду Одеської області з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонпассаж груп" (далі - ТОВ "Бонпассаж Груп", боржник).

Ухвалою від 11.04.2023 Господарський суд Одеської області, зокрема, відкрив провадження у справі № 916/887/23 про банкрутство ТОВ "Бонпассаж Груп".

13.07.2023 до господарського суду від ТОВ "Бонпассаж Груп" у межах справи про банкрутство надійшла позовна заява до АТ КБ "ПриватБанк" про стягнення лізингових платежів у розмірі 1 400 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що розірвання укладеного між сторонами договору фінансового лізингу № 4Б16045ЛИ від 02.07.2016 і повернення об`єкта лізингу за вказаним договором призводить до одночасного розірвання договору купівлі-продажу, як складової частини цього договору лізингу, та, відповідно, на підставі статті 693 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) надає позивачу право на повернення лізингових платежів, сплачених останнім на користь відповідача як попередньої оплати в рахунок вартості об`єкта лізингу.

Ухвалою від 16.08.2023 Господарський суд Одеської області прийняв позовну заяву до розгляду в межах провадження у справі про банкрутство ТОВ "Бонпассаж Груп" із присвоєнням справі за вказаним позовом №916/887/23(916/2996/23).

Рішенням від 13.02.2024 у справі № 916/887/23(916/2996/23) Господарський суд Одеської області відмовив у задоволенні позову.

Між тим, постановою від 13.02.2024 у справі № 916/887/23 Господарський суд Одеської області, зокрема, визнав ТОВ "Бонпассаж Груп" банкрутом, відкрив ліквідаційну процедуру, призначив ліквідатором ТОВ "Бонпассаж Груп" арбітражного керуючого Слостіна Андрія Геннадійовича.

Не погодившись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду у справі №916/887/23(916/2996/23), ТОВ "Бонпассаж Груп" (в особі представника - адвоката Лапіна Кирила Анатолійовича) оскаржило його в апеляційному порядку.

Ухвалою від 03.07.2024 Південно-західний апеляційний господарський суд закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Бонпассаж Груп" на рішення Господарського суду Одеської області від 13.02.2024 у справі № 916/887/23(916/2996/23).

Ухвалу суд апеляційної інстанції мотивував наявністю підстав для закриття апеляційного провадження на підставі норми пункту 2 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки таке провадження було відкрито за апеляційною скаргою, що була підписана особою, яка не мала права її підписувати (судом враховано доводи відповідача, що на момент подання апеляційної скарги ТОВ "Бонпассаж Груп" вже було визнано банкрутом, у зв`язку з чим повноваження його керівника перейшли до ліквідатора, який не уповноважував адвоката Лапіна К.А. на вчинення будь-яких дій від імені цього Товариства).

Постановою від 16.10.2024 Верховний Суд залишив касаційну скаргу уповноваженої особи учасників ТОВ "Бонпассаж Груп" без задоволення, а ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.07.2024 у справі № 916/887/23(916/2996/23) - без змін.

04.11.2024 уповноважена особа учасників ТОВ "Бонпассаж Груп" адвокат Лапін К.А. звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 13.02.2024 у справі №916/887/23(916/2996/23), заявивши додатково клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження названого рішення.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції

05.12.2024 Південно-західний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою залишив без руху апеляційну скаргу уповноваженої особи учасників ТОВ "Бонпассаж Груп" адвоката Лапіна К. А. на рішення Господарського суду Одеської області від 13.02.2024 у справі №916/887/23(916/2996/23); надав скаржнику строк протягом 10 днів з дня вручення ухвали на усунення встановлених судом недоліків, а саме щодо зазначення інших причин для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.

Ухвалою від 20.12.2024 Південно-західний апеляційний господарський суд відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою уповноваженої особи учасників ТОВ "Бонпассаж Груп" адвоката Лапіна К. А. на рішення Господарського суду Одеської області від 13.02.2024 у справі №916/887/23(916/2996/23).

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції з посиланням на норму пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України мотивував свої висновки тим, що наведені скаржником причини пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження суд визнав неповажними.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

Уповноважена особа учасників ТОВ "Бонпассаж Груп" адвокат Лапін К. А. подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.12.2024 та передати справу №916/887/23(916/2996/23) на новий розгляд за встановленою підсудністю до суду апеляційної інстанції.

Доводи касаційної скарги зводяться до порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права, що полягають у такому:

- "прийнятті судом рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі, у вигляді позбавлення права таких осіб на апеляційне оскарження рішення (п. 8 ч. 1 ст. 310 ГПК України)";

- "постановлення судом незаконної ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню розгляду справи, а саме у розгляду справи в апеляційному провадженні за наявності обґрунтованих підстав поновлення порушеного строку для апеляційного оскарження".

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

Учасники справи не скористались своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає касаційному перегляду оскаржуваного судового рішення.

Касаційне провадження

03.01.2025 до касаційного суду надійшла касаційна скарга уповноваженої особи учасників ТОВ "Бонпассаж Груп".

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 03.01.2025 для розгляду зазначеної касаційної скарги визначено склад колегії суддів: Огороднік К. М. - головуючий, Пєсков В. Г., Жуков С. В.

Ухвалою від 21.01.2025 Верховний Суд, серед іншого, відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою уповноваженої особи учасників ТОВ "Бонпассаж Груп" адвоката Лапіна К. А. на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.12.2024 у справі №916/887/23(916/2996/23) у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

Об`єктом касаційного оскарження є ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі вимог пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України (у зв`язку з тим, що наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними).

Відтак предметом касаційного дослідження є питання правомірності відмови у відкритті апеляційного провадження з підстав пропуску строку на апеляційне оскарження та неповажності причин такого пропуску.

Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені у ній доводи та перевіривши дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків про законність оскаржуваної ухвали з огляду на таке.

Згідно зі статтею 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

При цьому реалізація конституційного права на апеляційне оскарження судових рішень ставиться в залежність від положень процесуального закону - ГПК України, який регламентує порядок здійснення господарського судочинства.

Так, строк на апеляційне оскарження судових рішень встановлений статтею 256 ГПК України, згідно частини першої якої апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Частиною другою статті 256 ГПК України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу (частина третя статті 256 ГПК України).

Згідно з частиною третьою статті 260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу (частина четверта статті 260 ГПК України).

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 261 ГПК України).

Як вбачається з матеріалів справи № 916/887/23(916/2996/23) повний текст оскаржуваного в апеляційному порядку рішення від 13.02.2024 складено Господарським судом Одеської області 26.02.2024.

Строк на апеляційне оскарження цього рішення з урахуванням приписів частини першої статті 256 ГПК України та вихідних днів закінчився 18.03.2024 (включно).

Втім, апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Одеської області від 13.02.2024 у цій справі, як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджено матеріалами справи, уповноважена особа учасників ТОВ "Бонпассаж Груп" адвокат Лапін К. А. подав лише 04.11.2024.

Тобто скаржником був пропущений строк звернення з апеляційною скаргою на рішення суду близько восьми місяців.

Відповідно до частини першої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених ГПК України. Тобто, вирішуючи таке питання, суд з урахуванням конкретних обставин справи має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку.

Поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об`єктивно непереборними та підтверджені належними і допустимими доказами.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

Частиною першої статті 6 Конвенції встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

ЄСПЛ у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Відповідно до практики ЄСПЛ, право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою. Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (див. рішення від 20.06.2011 у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України", заяви № 17160/06 та № 35548/06).

Розуміючи важливість дотримання оптимального балансу між забезпеченням реалізації права особи на доступ до правосуддя та принципом правової визначеності, ЄСПЛ сформував правову позицію, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (рішення ЄСПЛ від 27.06.2000 у справі "Ільхан проти Туреччини" (Ilhan v. Turkey), рішення ЄСПЛ від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" (заява № 3236/03), рішення ЄСПЛ від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" (заяви № 23759/03 та № 37943/06)).

З аналізу практики ЄСПЛ вбачається, що поновлення строку на оскарження судового рішення може бути обґрунтованим та вважається співвідносним та виправданим стосовно неповного забезпечення принципу правової визначеності, зазвичай, якщо: 1) недотримання строків було зумовлене діями (бездіяльністю) суду попередньої інстанції, зокрема особі не надіслано протягом строку на оскарження судового рішення копію повного тексту рішення суду попередньої інстанції (рішення ЄСПЛ від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" (заява №8863/06)); 2) пропуск строку на оскарження обумовлений особливими і непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру (рішення ЄСПЛ від 24.07.2003 у справі "Рябих проти Росії" (заява № 52854/99); рішення ЄСПЛ від 29.10.2015 у справі "Устименко проти України" (заява № 32053/13)); 3) відновлення строку необхідне для виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя (виправлення серйозних судових помилок) (рішення ЄСПЛ від 28.11.1999 у справі "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania), заява №28342/95).

У цій справі причиною пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції скаржник зазначав таке:

- на момент ухвалення оскаржуваного рішення він не набув статуту учасника провадження. Такий статус набуто ним лише 14.05.2024 - з моменту винесення судом першої інстанції ухвали про залучення адвоката Лапіна К. А. в якості уповноваженої особи засновника ТОВ "Бонпассаж Груп" та саме з цього моменту останній набув, зокрема, право на апеляційне оскарження;

- станом на 14.05.2024 судом апеляційної інстанції вже було відкрито апеляційне провадження на оскаржуване рішення за апеляційною скаргою ТОВ "Бонпассаж Груп", а тому подавати ідентичну апеляційну скаргу щодо одного і того самого рішення уповноважена особа не мала права, але при цьому останньою надавались пояснення, заяви та клопотання щодо такої апеляційної скарги;

- саме у постанові Верховного Суду від 16.10.2014 у цій справі, суд касаційної інстанції зазначив, що залучення уповноваженої особи до участі у справі не є достатніми підставами для апеляційного чи касаційного оскарження, а необхідно додатково довести наявність правового зв`язку між оскаржуваним рішенням та порушенням майнових інтересів такої особи. Саме з моменту ознайомлення з цією постановою Верховного Суду (18.10.2024 дата отримання даної постанови по картці руху документу) представник уповноваженої особи засновників ТОВ "Бонпассаж Груп" адвокат Лапін К. А. побачив чіткий дозвіл на нову вказівку щодо можливість звернення до апеляційного суду з апеляційною скаргою, тим паче Верховним Судом чітко зазначено про зв`язок між рішенням суду першої інстанції від 13.02.2024 у цій справі та майновими інтересами учасників (єдиного учасника) ТОВ "Бонпассаж Груп", що дає право на подання апеляційної скарги з поновленням пропущеного строку;

- факт прийняття такого рішення Верховним Судом та ознайомлення уповноваженої особи з новими вказівками є поважною причиною для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з метою захисту законних прав та інтересів представника уповноваженої особи засновників ТОВ "Бонпассаж Груп" адвоката Лапіна К. А., адже до моменту винесення такого рішення, уповноважена особа діяла відповідно до практики Верховного Суду. Саме в постанові від 16.10.2024 суд спростував те, що необхідна відповідна ухвала про залучення уповноваженої особи у справу про банкрутство, ключовим є саме встановлення чіткого зв`язку між оскаржуваним рішенням та майновими інтересами такої особи.

Як зазначалось, визнавши причини пропуску строку на апеляційне оскарження неповажними, апеляційний господарський суд ухвалою від 05.12.2024 апеляційну скаргу уповноваженої особи засновників ТОВ "Бонпассаж Груп" адвоката Лапіна К.А. залишив без руху та надав скаржнику строк для усунення її недоліків, зокрема, шляхом подання клопотання про поновлення відповідного процесуального строку із зазначенням інших підстав для його поновлення.

Ураховуючи викладене, Верховний Суд вважає, що керуючись приписами частини третьої статті 260 ГПК України, суд апеляційної інстанції вжив належних заходів щодо сприяння скаржнику у реалізації ним права на апеляційне оскарження, яке гарантоване йому положеннями статті 129 Конституції України та частини 1 статті 17 ГПК України, та, встановивши вказані порушення вимог процесуального закону, обґрунтовано залишив апеляційну скаргу без руху з наданням скаржнику строку на усунення недоліків апеляційної скарги.

Разом з тим перевіривши доводи скаржника, наведені у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції встановив таке:

- у липні 2023 ТОВ "Бонпассаж Груп", від імені якого діяв адвокат Лапін К.А., звернулося в межах справи про банкрутство цього товариства до Господарського суду Одеської області із позовом до АТ КБ "ПриватБанк" про стягнення лізингових платежів у розмірі 1400000 грн (т.1, а.с. 1-16). Також, протягом розгляду цієї справи у суді першої інстанції адвокат Лапін К.А. здійснював представництво інтересів ТОВ "Бонпассаж Груп", зокрема подавав пояснення (т.1, а.с. 106-120), додаткові пояснення (т.4, а.с. 122-132), приймав участь у судових засіданнях (т.1, а.с. 159-165). Адвокат Лапін К.А. також був присутнім у судовому засіданні Господарського суду Одеської області від 13.02.2024, під час якого прийнято оскаржуване рішення. У подальшому, ТОВ "Бонпассаж Груп", від імені якого діяв адвокат Лапін К.А., звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 13.02.2024 у цій справі. Наведене свідчить, що адвокат Лапін К.А. був достеменно обізнаний, як про розгляд цієї справи у суді першої інстанції, так й про прийняття оскаржуваного рішення;

- ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.05.2024 у межах справи про банкрутство №916/887/23 залучено адвоката Лапіна К.А. в якості уповноваженої особи учасників ТОВ "Бонпассаж Груп". Відтак, будучи достеменно обізнаним про прийняття оскаржуваного рішення, уповноважена особа учасників ТОВ "Бонпассаж Груп" адвокат Лапін К.А. не був позбавлений об`єктивної можливості своєчасно звернутись з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції у цій справі, як після прийняття оскаржуваного рішення, так й після 14.05.2024, тобто після набуття статусу учасника провадження у справі про банкрутство.

Ураховуючи наведені обставини, колегія суддів вважає цілком обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції про те, що скаржник не був позбавлений можливості подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції у межах встановленого процесуальним законом строку.

Покликання скаржника на те, що він не був учасником справи про банкрутство, а тому не міг оскаржувати рішення суду у спорі, що розглядався у межах цієї справи, є безпідставним, оскільки нормою частини першої статті 254 ГПК України, окрім учасників справи, процесуальний закон наділяє правом апеляційного оскарження також й інших осіб, про права, інтереси та (або) обов`язки яких вирішив суд першої інстанції у такому рішенні.

Саме у цьому зв`язку Верховний Суд у постанові від 16.10.2024 у цій справі зазначав, що у справі позовного провадження з розгляду спору в межах справи про банкрутство уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника (яка не є стороною у справі позовного провадження) має право на оскарження судових рішень у двох випадках:

перший - якщо таку особу було залучено ухвалою суду учасником відповідної справи позовного провадження, за наслідком чого вказана особа набуває повного обсягу процесуальної правоздатності у такій справі;

другий - якщо уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника у апеляційній/касаційній скарзі доведе наявність правового зв`язку між оскаржуваним судовим рішенням та порушенням її прав, інтересів та (або) обов`язків.

Також Верховний Суд у наведеній постанові зауважив, що закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Бонпассаж Груп" на рішення Господарського суду Одеської області від 13.02.2024 у цій справі не позбавляє права ліквідатора боржника (у порядку самопредставництва чи з уповноваженням представника на договірних умовах) оскаржити таке рішення в апеляційному порядку із відповідним обґрунтуванням поважності причин пропуску процесуального строку на таке оскарження. Аналогічно із обґрунтуванням поважності причин пропуску процесуального строку на оскарження цього рішення не позбавлена права звернутись із апеляційною скаргою також уповноважена особа учасників ТОВ "Бонпассаж Груп" із одночасним доведенням у апеляційній скарзі наявності правового зв`язку між оскаржуваним рішенням та порушенням її майнових інтересів.

Відтак, Верховний Суд виснував, що уповноважена особа учасників ТОВ "Бонпассаж Груп" дійсно, у разі доведення у апеляційній скарзі наявності правового зв`язку між оскаржуваним рішенням та порушенням її майнових інтересів, не позбавлена права на апеляційне оскарження рішення суду, прийняте у цій справі.

Водночас касаційний господарський суд зазначив, що таке звернення повинно відбуватись із обґрунтуванням поважності причин пропуску процесуального строку на оскарження цього рішення.

Отже, Верховний Суд у постанові від 16.10.2024 у цій справі не формулював правового висновку про те, що залучення уповноваженої особи до участі у справі не є достатніми підставами для апеляційного чи касаційного оскарження (як помилково стверджує скаржник), як і не виснував про те, що правовий зв`язок між оскаржуваним рішенням суду та порушенням майнових інтересів учасників (єдиного учасника) ТОВ "Бонпассаж Груп" дає право на подання апеляційної скарги з поновленням пропущеного строку.

Наведене є помилковим тлумаченням скаржником змісту постанови Верховного Суду від 16.10.2024 у цій справі, тому посилання на викладені у цій постанові висновки та ознайомлення з ними жодним чином не доводять поважності причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження відповідного рішення суду від 13.02.2024.

Крім того, судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що з огляду на приписи статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства, уповноважена особа учасників товариства та саме товариство є окремими, самостійними учасниками провадження у такій справі, які наділені відповідними правами та обов`язками та не залежать одна від одної. При цьому приписи чинного процесуального законодавства надають право кожній із таких осіб на звернення з апеляційною скаргою не залежно від подання скарги на те саме рішення іншою особою.

Тобто, уповноважена особа учасників ТОВ "Бонпассаж Груп" адвокат Лапін К.А. міг реалізували своє передбачене чинним законодавством право на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 13.02.2024 у цій справі не залежно від розгляду апеляційної скарги на таке рішення суду, поданої самим боржником.

У цьому зв`язку, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції щодо відхилення доводів скаржника про те, що він був позбавлений можливості на звернення з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 13.02.2024 у зв`язку з поданням апеляційної скарги на це рішення самим Товариством.

Таким чином, звертаючись із апеляційною скаргою лише 04.11.2024 та клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, уповноважена особа учасників ТОВ "Бонпассаж Груп" адвокат Лапін К.А. жодним чином не обґрунтовував об`єктивної неможливості звернення з відповідною скаргою як після того, як йому стало відомо про наявність оскаржуваного рішення, так і після набуття статусу учасника провадження у справі про банкрутство (14.05.2024).

Ураховуючи відсутність обґрунтованих підстав для визнання поважними причин пропуску скаржником строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду у цій справі (що не спростовано доводами скаржника), суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Відтак, доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали, як і аргументи про наявність обов`язкової підстави для її скасування у відповідності до вимог пункту 8 частини першої статті 310 ГПК України, не знайшли свого підтвердження за результатом касаційного перегляду справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Переглянувши у касаційному порядку в межах доводів та вимог касаційної скарги оскаржуване судове рішення, Верховний Суд не встановив порушення чи невірного застосування норм права, на які посилався скаржник.

Частиною третьою статті 304 ГПК України унормовано, що касаційні скарги на ухвали суду апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на постанови суду апеляційної інстанції.

Згідно зі статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги уповноваженої особи учасників боржника та необхідність залишення оскаржуваної у цій справі ухвали суду апеляційної інстанції без змін.

Судові витрати

У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу уповноваженої особи учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонпассаж Груп" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.12.2024 у справі № 916/887/23(916/2996/23) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К.М. Огороднік

Судді С.В. Жуков

В.Г. Пєсков