Постанова

від 25.02.2025 по справі 911/356/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2025 р. Справа№ 911/356/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яценко О.В.

суддів: Гончарова С.А.

Хрипуна О.О.

за участю секретаря судового засідання: Антонюк А.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 25.02.2025

розглянувши у відкритому судовому засіданні

матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кумир+»

на рішення Господарського суду Київської області від 14.08.2024 (повний текст складено і підписано 16.10.2024)

у справі № 911/356/24 (суддя - Христенко О.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківбуд-монтаж»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кумир+»,

Сквирської міської ради

про скасування запису про право власності

ВСТАНОВИВ:

08.02.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Білоцерківбуд-монтаж» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кумир+» (далі - відповідач 1) та Сквирської міської ради (далі - відповідач 2) про:

- скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомості, прав та їх обтяжень Сквирської міської ради Київської області Шерстюк Альони Олександрівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер рішення 562000259 від 18.01.2021;

- про скасування записів про право власності, номер відомостей про речове право №40163187, вчинений державним реєстратором Шерстюк Альоною Олександрівною щодо реєстрації об`єкта нерухомого майна, реєстраційний номер 2271549932103;

- скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомості, прав та їх обтяжень Сквирської міської ради Київської області Шерстюк Альони Олександрівни про державну реєстрацію права власності (реєстрація переходу права власності), індексний номер рішення 63662900 від 24.02.2022;

- про скасування записів про право власності, номер відомостей про речове право №46885516, вчинений державним реєстратором Шерстюк Альоною Олександрівною щодо реєстрації об`єкта нерухомого майна, реєстраційний номер 2271549932103.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:

- позивач є власником трансформаторної підстанції ПС 110/6 кВ (БШК), яка розташована по АДРЕСА_1 та технологічних електричних мереж, проте державним реєстратором здійснено реєстрацію права власності в цілому на об`єкт нерухомості - нежитлова будівля загальною площею 16,8 кв.м. (будинок охорони, А1, зі складовими частинами: бетонне вимощення, 1 площею 300 кв.м.; комплектна трансформаторна підстанція ПС-110/6 кВ, 2, виробництва 1968 року, споруда, огорожа, 3), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1;

- вказані реєстраційні дії здійснені всупереч вимогам законодавства, оскільки підставою для прийняття рішення про реєстрацію права власності на вказане майно було рішення Сквирського районного суду Київської області від 04.12.2020 у справі № 376/2667/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання угоди укладеною, яким визнано укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договір купівлі-продажу від 16.09.2020 предметом якого була купівлі-продаж нежитлової будівлі - будинок охорони, що розташований по АДРЕСА_1 та визнано за ОСОБА_1 право власності на вказане майно. Додатковим рішенням Сквирського районного суду Київської області від 10.12.2021 у справі № 376/2667/20 за ОСОБА_1 визнано право власності на комплектну трансформаторну підстанцію ПС-110/6 кВ, виробництва 1968 року СРСР (БШК) та бетонне вимощення, загальною площею 300 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- водночас постановою Київського апеляційного суду від 12.12.2023 у справі № 376/2667/20 рішення Сквирського районного суду Київської області від 04.12.2020 та додаткове рішення Сквирського районного суду Київської області від 10.12.2021 були скасовані, що свідчить про відсутність підстав для реєстрації права власності на об`єкти нерухомості як за ОСОБА_1 , так за відповідачем 1, який вказане право набув з огляду на передачу такого майна ОСОБА_1 до статутного фонду відповідача 1 та, відповідно, є підставою для скасування таких рішень та записів про державну реєстрації права власності.

Відповідач 1 проти задоволення позовних вимог заперечив, пославшись на те, що передача спірного майна від ОСОБА_1 , як засновника Товариства з обмеженою відповідальністю «Кумир+», відбулась із дотриманням процедури внесків до статутного капіталу, натомість позивачем до матеріалів справи не надано жодного доказу, який підтверджує право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківбуд-монтаж» на спірне майно.

Рішенням Господарського суду Київської області від 14.08.2024 (повний текст складено і підписано 16.10.2024) у справі № 911/356/24 позов задоволено частково:

- скасовано рішення державного реєстратора Сквирської міської ради Київської області Шерстюк Альони Олександрівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер рішення 562000259 від 18.01.2021 на об`єкт нерухомості нежитлова будівля (будинок охорони, загальною площею 16,8 кв.м.) зі складовими частинами: бетонне вимощення, загальною площею 300 кв.м.; комплектна трансформаторна підстанція ПС-110/6 кВ, 2, виробництва 1968 року, споруда, огорожа, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- скасовано рішення державного реєстратора Сквирської міської ради Київської області Шерстюк Альони Олександрівни про державну реєстрацію права власності (реєстрація переходу прав власності), індексний номер рішення 63662900 від 24.02.2022 на об`єкт нерухомості нежитлова будівля (будинок охорони, загальною площею 16,8 кв.м.) зі складовими частинами: бетонне вимощення, загальною площею 300 кв.м.; комплектна трансформаторна підстанція ПС-110/6 кВ, 2, виробництва 1968 року, споруда, огорожа, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кумир+» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківбуд-монтаж» 3 028 грн. 00 коп. судового збору;

- стягнуто з Сквирської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківбуд-монтаж» 3 028 грн. 00 коп. судового збору;

- в іншій частині позовних вимог відмовлено.

При розгляді спору сторін по суті, суд першої інстанції:

- встановивши, що Київським апеляційним судом при розгляді справи № 376/2667/20 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківбуд-монтаж» було задоволено частково та скасовано рішення Сквирського районного суду Київської області від 04.12.2020 та додаткове рішення Сквирського районного суду Київської області від 10.12.2021 у справі № 376/2667/20, які були визначено як правові підстави реєстрації права власності за ОСОБА_1 , яка в подальшому стала засновником Товариства з обмеженою відповідальністю «Кумир+», дійшов висновку, що спірна державна реєстрація права власності за ОСОБА_1 , а в подальшому і за відповідачем 1 на спірний об`єкт нерухомості порушує права позивача, оскільки ОСОБА_1 не мала відповідних правових підстав набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (нежитлова будівля загальною площею 16,8 кв.м., зі складовою частиною комплектна трансформаторна підстанція ПС-110/6 кВ, 2, виробництва 1968 року), та, відповідно, не мала правових підстав розпоряджатися майном, зокрема передавати таке майно до статутного капіталу;

- спростував доводи відповідача 1 про те, що те, що позивачем або іншими особами законність прийнятих рішень щодо передачі спірного майна до статутного капіталу відповідача не оскаржувалась, свідчить про те, що таке майно набуто на законних підставах, зазначивши, що незаконність набуття ОСОБА_1 права власності на спірний об`єкт реєстраційний номер 2271549932103 було встановлено у постанові Київського апеляційного суду від 12.12.2023 у справі № 376/2667/20, якою було скасовано рішення від 04.12.2020 та додаткове рішення від 10.12.2021 Сквирського районного суду Київської області у справі № 376/2667/20, які були зазначені як правовстановлюючі документи при прийнятті оскаржуваного рішення № 56200259 від 18.01.2021 державного реєстратора прав на нерухоме майно Сквирської міської ради Київської області Шерстюк Альони Олександрівни. При цьому, не набувши у встановленому законодавством порядку права власності на спірне майно, ОСОБА_1 не мала права здійснити розпорядження ним та вносити його в статутний капітал відповідача, тому скасування правовстановлюючого документа (рішення Сквирського районного суду Київської області від 04.12.2020 у справі № 376/2667/20) має наслідком припинення права власності та скасування наступних рішень державного реєстратора щодо спірного майна, в тому числі й рішення № 63662900 від 24.02.2022 державного реєстратора прав на нерухоме майно Сквирської міської ради Київської області Шерстюк Альони Олександрівни, яким зареєстровано право власності на спірне майно за відповідачем;

- відмовив у задоволенні заявленої позовної вимоги про скасування записів про право власності № 40163187 та № 46885516, вчинених державним реєстратором Сквирської міської ради Київської області Шерстюк Альоною Олександрівною щодо реєстрації об`єкта нерухомого майна реєстраційний номер 2271549932103 з посиланням на ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній з 16.01.2020), відповідно до якого відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, адвокат Богатиренко О.В., яка дія в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Кумир+» на підставі ордеру на надання правничої допомоги, 05.11.2024 за допомогою системи «Електронний суд» подала апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить: скасувати рішення Господарського суду Київської області від 14.08.2024 у справі № 911/356/24 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що під час розгляду справи по суті судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, які спричинили хибні висновки і, як наслідок, призвели до постанови рішення, яке не відповідає обставинам справи.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на те, що:

- він є власником спірного майна, а висновок суду першої інстанції щодо того, що скасування рішення суду на підставі якого ОСОБА_1 було набуте право власності на трансформаторну підстанцію ПС 110/6 кВ (БШК), автоматично вказує на незаконність набуття права власності на це майно відповідачем 1 є неправильним, оскільки ст. 328 Цивільного кодексу України визначено презумпцію правомірності набуття права власності, а позивачем або іншими особами законність прийнятих рішень щодо передачі спірного майна до статутного капіталу відповідача 1 не оскаржувалась;

- за практикою Верховного суду (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14.12.2021 у справі №726/1524/19 (провадження № 61-1946св21), постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18, постанова Верховного суду від 23.02.2022 №554/8632/18) замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача, який вноситься на підставі судового рішення про задоволення віндикаційного позову,а отже в даній справі позивач, за умови належного підтвердження права власності, мав звертатись до відповідача 1 з віндикаційним позовом, оскільки первісно право власності на спірне майно належало ОСОБА_1 . Вказане свідчить про те, що позивачем було обрано невірний спосіб захисту;

- позовні вимоги базуються на доводах про те, що позивач є власником трансформаторної підстанції ПС 110/6 кВ (БШК), яка розташована по АДРЕСА_1 та технологічних електричних мереж, а на підтвердження зазначеного позивачем надано до суду першої інстанції довідку №2 від 23.01.2023 та інвентарну карту обліку основних засобів, проте оскільки такі документи створені одноособово позивачем вони не можуть бути доказами права власності позивача на спірне майно Вказане свідчить про те, що позивачем не доведено суду факт набуття права власності на спірне майно;

- суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання відповідача 1 про витребування доказів, чим позбавив можливості довести безпідставність позовних вимог позивача. За таких обставин скаржник просив суд апеляційної інстанції розглянути зазначене клопотання про витребування доказів.

Відповідно до з витягу протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2024 апеляційну скаргу у справі № 911/356/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Хрипун О.О., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кумир+» на рішення Господарського суду Київської області від 14.08.2024 у справі № 911/356/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківбуд-монтаж» до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Кумир+», 2. Сквирської міської ради про скасування запису про право власності; справу № 911/356/24 призначено до розгляду на 23.12.2024 о 10:30; витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/356/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківбуд-монтаж» до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Кумир+», 2. Сквирської міської ради про скасування запису про право власності.

25.11.2024 до суду від відповідача 2 Сквирської міської ради надійшла заява про розгляд справи на розсуд суду та без участі представника Сквирської міської ради.

На виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2024 матеріали справи № 911/356/24 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду.

28.11.2024 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечив, пославшись на те, що:

- твердження апелянта щодо того, що він є власником спірного майна не відповідає дійсності, оскільки згідно інформації Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 25.11.2024 відповідач 1 не має у власності будь-яких об`єктів нерухомого майна, в тому числі й зазначеного вище об`єкту;

- виконавчим комітетом Білоцерківської міської не приймалось будь-яких рішень стосовно присвоєння адреси АДРЕСА_1, що додатково підтверджує фальсифікацію письмових доказів, що містяться в матеріалах справи. Вказане підтверджується листом виконавчого комітету Білоцерківської міської ради вих. № 653/0114 від 10.03.2023;

- при перегляді справи № 376/2667/20 Київським апеляційним судом було встановлено, що настання смерті (ІНФОРМАЦІЯ_2) відповідача (ОСОБА_2) у справі задовго до звернення до нього у суд із позовом було перешкодою не лише у вирішенні спору, за наслідками якого визнано укладеним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 16.03.2020 та визнано за ОСОБА_1 право власності на нежитлові приміщення: будинок охорони, комплексну трансформаторну підстанцію ПС -110/66 кВ, виробництва 1968 року СРСР та бетонне вимощення, загальною площею 300кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, й у відкритті провадження в справі;

- постановою Київського апеляційного суду від 12.12.2023 у справі № 376/2667/20 рішення Сквирського районного суду Київської області від 04.12.2020 та додаткове рішення Сквирського районного суду Київської області від 10.12.2021 були скасовані, що свідчить про відсутність підстав для реєстрації права власності на об`єкти нерухомості за ОСОБА_1, та в подальшому за відповідачем 1 та наявність підстав для скасування рішень та записів про державну реєстрації права власності.

17.12.2024 до суду від відповідача 1 надійшло клопотання про витребування доказів у якому відповідач 1 просить:

1. витребувати у ГУ ДПС у Київській області наступну інформацію та документи:

- повідомлення форми 20-ОПП Комунального підприємства «Білоцерківбуд» за період з 2015-2023 роки, в яких відображені основні засоби рухомого та нерухомого майна, що належали підприємству;

- чи використовувались Комунальним підприємством «Білоцерківбуд» у період з 2015 - 2023 роки основні засоби з кодом об`єкту 712 - електростанція та кодом 209 - електровузол;

- повідомлення форми 20-ОПП Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківбуд-монтаж» за період з 2016-2023 роки в яких відображені основні засоби рухомого та нерухомого майна, що належали підприємству;

- чи використовувались Товариством з обмеженою відповідальністю «Білоцерківбуд-монтаж» у період з 2016 - 2023 роки основні засоби з кодом об`єкту 712 - електростанція та кодом 209 - електровузол;

2. витребувати у позивача наступні документи (інформацію):

- передавальний акт з додатками, в якому відображено вартість та перелік майна, що передано новоствореному Товариству з обмеженою відповідальністю «Білоцерківбуд-монтаж» від Комунального підприємства «Білоцерківбуд»;

- розподільчий баланс з додатками, в якому відображено вартість майна, що передано новоствореному Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківбуд-монтаж» від Комунального підприємства «Білоцерківбуд».

В обґрунтування заявленого клопотання скаржник посилається на наступне:

- в рішенні суду першої інстанції не вказано, на підставі яких доказів суд дійшов переконання про наявність права власності на спірне майно у Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківбуд-монтаж» та якими міркуваннями керувався, задовольняючи позовні вимоги;

- з метою спростування доводів позивача про передачу за розподільчим балансом від Колективного підприємства «Білоцерківбуд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківбуд-монтаж» трансформаторної підстанції ПС 110/6 кВ (БШК), відповідач 1 звернувся з адвокатським запитом до директора Комунального підприємства «Білоцерківбуд» з проханням надати актуальну інформацію щодо підписання передавального акту (розподільчого балансу) та передачі майна Товариству з обмеженою відповідальністю «Білоцерківбуд-монтаж», у відповідь на яку було надіслано лист від 22.03.2024, зі змісту якого вбачається наступне:

« 4. Комунальне підприємство «Білоцерківбуд» згідно передавального акту (розподільчий баланс) та додатку №21 від 18.05.2016 до нього передало Товариству з обмеженою відповідальністю «Білоцерківбуд-монтаж» 5 об`єктів нерухомого майна:

- кузня літ «Д» - 34,3 м2;

- РМУ літ «А» - 478,3 м2;

- нежитлове приміщення №1 в нежитловій будівлі літ «Б» - 853,6 м2;

- склад на 5 боксів літ «В» - 257,0 м2;

- холодний склад літ «Г» - 56,7 м2.

5. На балансі Комунального підприємства «Білоцерківбуд» на час передачі вищевказаного майна згідно передавального акту (розподільчий баланс) та додатку №21 від 18.05.2016 залишалась тільки нежитлова будівля літ «А», загальною площею 962,8 кв.м., що знаходиться за адресою Київська обл., м. Біла Церква, вул. Молодіжна, будинок 25.

Іншого майна, про яке йдеться в запиті, а саме:

Будівля, будинок охорони 16,8 кв.м., А1

- Складова частина об`єкта нерухомого майна: бетонне вимощення,

загальна площа 300 кв.м. 1,

- Складова частина об`єкта нерухомого майна: комплектна

трансформаторна підстанція: виробництва 1968 року - ПС-110/6 кВ, 2,

- Складова частина об`єкта нерухомого майна: споруда, огорожа, 3, що

знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

- не було.

6. Що до передачі вищевказаного майна, то в додатку №21 від 18.05.2016 року з переліком майна до передавального акту (розподільчий баланс) від 18.05.2016 таке майно відсутнє, а отже не передавалось. Комунальне підприємство «Білоцерківбуд» не передавало вищезазначене майно згідно передавального акту (розподільчий баланс» ні Товариству з обмеженою відповідальністю «Білоцерківбуд-монтаж», ні «Білоцерківський завод ЗБК».»

Скаржник зазначив про те, що такий доказ був поданий до Господарського суду Київської області, однак, суд першої інстанції не надав оцінки даному доказу, не вказав мотивів відхилення даного доказу судом, а також та відмовив у витребуванні доказів, які мають ключове значення для правильного вирішення спору по суті.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2024, у зв`язку з перебуванням судді Яковлєва М.Л., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці з 18.12.2024 по 10.01.2025 включно, розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кумир+» на рішення Господарського суду Київської області від 14.08.2024 у справі № 911/356/24 призначено на 27.01.2025 о 10:40.

23.01.2025 до суду від відповідача 2 Сквирської міської ради надійшла заява про розгляд справи на розсуд суду та без участі представника Сквирської міської ради.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2025 № 09.1-08/318/25 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/356/24 у зв`язку з перебуванням судді Яковлєва М.Л., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), на лікарняному.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.01.2025 справа № 911/356/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Хрипун О.О., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2025 новоутвореною колегією суддів прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кумир+» на рішення Господарського суду Київської області від 14.08.2024 у справі № 911/356/24, розгляд апеляційної скарги призначено на 11.02.2025 о 10:50.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2025 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кумир+» на рішення Господарського суду Київської області від 14.08.2024 у справі № 911/356/24 відкладено на 25.02.2025 о 09:50.

24.02.2025 до суду від відповідача 2 Сквирської міської ради надійшла заява про розгляд справи на розсуд суду та без участі представника Сквирської міської ради.

Станом на 25.02.2025 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу та клопотань від учасників справи не надходило.

Відповідач 2 представників в судове засідання не направив.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників відповідача 2 за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи в судовому засіданні 25.02.2025 представник відповідача 1 апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

У судовому засіданні головуючим оголошено подане клопотання представника відповідача 1 про витребування доказів та уточнено думку присутніх представників: представник відповідача 1 підтримав заявлене клопотання, представник позивача проти задоволення клопотання заперечив. Колегія суддів, порадившись на місці, ухвалила відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача 1 про витребування доказів з підстав, які будуть викладені нижче.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції зміні чи скасуванню, з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджено наступне.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявний запис про право власності 40163187 від 24.01.2022, вчинений на підставі рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Сквирської міської ради Шерстюк Альони Олександрівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 56200259 від 18.01.2021 про право власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомості - нежитлова будівля загальною площею 16,8 кв.м. (будинок охорони, А1, зі складовими частинами: бетонне вимощення, 1 площею 300 кв.м.; комплектна трансформаторна підстанція ПС-110/6 кВ, 2, виробництва 1968 року, споруда, огорожа, 3), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2271549932103).

При цьому рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Сквирської міської ради Шерстюк А.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 56200259 від 18.01.2021 про право власності ОСОБА_1 на вказаний об`єкт нерухомості винесено на підставі рішення Сквирського районного суду Київської області від 04.12.2020 у справі № 376/2667/20.

Так, рішенням Сквирського районного суду Київської області від 04.12.2020 у справі № 376/2667/20 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання угоди укладеною було задоволено та визнано укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Договір купівлі-продажу від 16.09.2020 нежитлової будівлі - будинок охорони, що розташований по АДРЕСА_1 ; визнано за ОСОБА_1 право власності на нежитлову будівлю - будинок охорони загальною площею 16,80 кв.м., що розташований по АДРЕСА_1 .

Також, Сквирським районним судом Київської області ухвалено додаткове рішення від 10.12.2021 у справі № 376/2667/20, в якому суд зазначив, що: після набрання рішенням Сквирського районного суду Київської області від 04.12.2020 чинності, ОСОБА_1 звернулася до бюро технічної інвентаризації для виготовлення технічного паспорту та в подальшому державної реєстрації нерухомого майна; в ході виготовлення зазначеної технічної документації було встановлено, що до об`єкту нерухомості будинку охорони, загальною площею 16,80 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , безпосередньо пов`язані ще декілька об`єктів, що прирівнюються до нерухомості, а саме: комплектна трансформаторна підстанція ПС - 110/6 кВ, виробництва 1968 року СРСР (БШК) та бетонне вимощення площею 300 кв.м.

З огляду на вказане, додатковим рішенням Сквирського районного суду Київської області від 10.12.2021 у справі № 376/2667/20 визнано за ОСОБА_1 право власності на комплектну трансформаторну підстанцію ПС-110/6 кВ, виробництва 1968 року СРСР (БШК) та бетонне вимощення, загальною площею 300 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі рішення Сквирського районного суду Київської області від 04.12.2020 у справі № 376/2667/20 державним реєстратором Сквирської міської ради прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень про проведення державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна - нежитлова будівля загальною площею 16,8 кв.м. (будинок охорони, А1, зі складовими частинами: бетонне вимощення, 1 площею 300 кв.м.; комплектна трансформаторна підстанція ПС-110/6 кВ, 2, виробництва 1968 року, споруда, огорожа, 3), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 22715499321030) за ОСОБА_1 (номер запису про право власності 40163187).

Рішенням зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Кумир+», які оформлені протоколом № 1 від 28.01.2022, копія якого наявна в матеріалах справи, серед іншого:

- створено юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кумир+» (відповідач 1/скаржник у справі);

- встановлено розмір статутного капіталу товариства - 37 500,00 грн. (п. 3 протоколу № 1 від 28.01.2022);

- встановлено склад засновників товариства та розподіл між ними часток у статутному капіталі товариства: ОСОБА_3 володіє часткою у розмірі 40 %, що становить 15 000,00 грн, ОСОБА_1 володіє часткою у розмірі 60 %, що становить 22 500,00 грн. (п. 4 протоколу № 1 від 28.01.2022);

- встановлено, що вклади засновників вносяться у наступному порядку: ОСОБА_3 у грошовій формі у розмірі 15 000,00 грн., ОСОБА_1 - вклад у негрошовій формі шляхом передання майна - об`єкт нерухомого майна: нежитлове приміщення, будинок охорони, загальна площа 16,8 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2271549932103, номер запису про право власності 40163187 від 24.01.2022. Складова частина об`єкта нерухомого майна: будівля, будинок охорони А1-1 000,00 грн., бетонне вимощення, 300 кв.м. - 1 000,00 грн., комплектна трансформаторна підстанція ПС-110/6 кВ, виробництва 1968 року - 20 000,00 грн., огорожа - 500,00 грн. (п. 5 протоколу № 1 від 28.01.2022).

07.02.2022 згідно з актом приймання-передачі майна (вкладу) до статутного капіталу відповідача 1 в негрошовій формі ОСОБА_1 , як засновником товариства передано, а відповідачем 1 прийнято об`єкт нерухомого майна: нежитлова будівля, будинок охорони, загальна площа 16,8 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2271549932103, номер запису про право власності 40163187 від 24.01.2022.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявний запис про право власності 46885516 від 18.02.2022, вчинений на підставі рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Сквирської міської ради Шерстюк А.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 63662900 від 24.02.2022 про право власності відповідача 1 на об`єкт нерухомості - нежитлова будівля загальною площею 16,8 кв.м. (будинок охорони, А1, зі складовими частинами: бетонне вимощення, 1 площею 300 кв.м.; комплектна трансформаторна підстанція ПС-110/6 кВ, 2, виробництва 1968 року, споруда, огорожа, 3), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Сквирської міської ради Шерстюк А.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 63662900 від 24.02.2022 про право власності відповідача 1 на вказаний об`єкт нерухомості винесено на підставі протоколу зборів засновників № 1 від 28.01.2022, акту приймання-передачі нерухомого майна від 07.02.2022 (внесок засновника відповідача 1 ОСОБА_1 до статутного фонду товариства).

06.02.2023 між ОСОБА_4 , що діє від імені ОСОБА_1 (продавець), та ОСОБА_3 (покупець) укладений договір купівлі-продажу часток у статутному фонді (капіталі) відповідача 1, відповідно до умов якого продавець передає у власність покупцю, а покупець приймає у власність частку в статутному фонді (капіталі) відповідача 1 в негрошовій формі вартістю 22 500,00 грн., що становить 60 % статутного капіталу, а саме: об`єкт нерухомості - нежитлова будівля загальною площею 16,8 кв.м. (будинок охорони, А1, зі складовими частинами: бетонне вимощення, 1 площею 300 кв.м.; комплектна трансформаторна підстанція ПС-110/6 кВ, 2, виробництва 1968 року, споруда, огорожа, 3), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Отже, матеріалами справи підтверджено, що право власності на спірний об`єкт нерухомості на підставі рішення Сквирського районного суду Київської області від 04.12.2020 у справі № 376/2667/20 та додаткового рішення суду від 10.12.2021 у цій же справі. було зареєстровано за ОСОБА_1 , яка в подальшому стала засновником відповідача 1 та внесла до статутного капіталу останнього частку в негрошовій формі у вигляді об`єкта нерухомості.

В свою чергу, постановою Київського апеляційного суду від 12.12.2023 у справі № 376/2667/20 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківбуд-монтаж» (позивача) задоволено частково, рішення Сквирського районного суду Київської області від 04.12.2020 та додаткове рішення Сквирського районного суду Київської області від 10.12.2021 скасовано; провадження у справі закрито.

При перегляді справи № 376/2667/20 апеляційним судом було встановлено, що настання смерті (ІНФОРМАЦІЯ_2) відповідача у справі ОСОБА_2 задовго до звернення до нього у суд із позовом було перешкодою не лише у вирішенні спору, за наслідками якого визнано укладеним Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 16.03.2020 та визнано за ОСОБА_1 право власності на нежитлові приміщення: будинок охорони, комплексну трансформаторну підстанцію ПС -110/66 кВ, виробництва 1968 року СРСР та бетонне вимощення, загальною площею 300кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , а й у відкритті провадження в справі.

Зазначених висновків апеляційний суд дійшов з наданих доказів, зокрема, згідно даних з витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00039427008, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що зроблено актовий запис № 1175. Крім того, апеляційним судом також було встановлено факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 позивача у справі № 376/2667/20 ОСОБА_1 , та те, що після смерті ОСОБА_1 із заявою про прийняття спадщини ніхто не звертався, спадкову справу заведено не було, у зв`язку з чим провадження у справі № 376/2667/20 було закрито.

Звертаючись до суду з цим позовом позивач зазначає про те, що:

- він є власником трансформаторної підстанції ПС-110/6 кВ (БШК), яка розташована по АДРЕСА_1 та технологічних електричних мереж, що підтверджується довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківбуд-монтаж» вих. № 2 від 23.01.2023 та інвентарною картою обліку основних засобів Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківбуд-монтаж» від 23.01.2023;

- ОСОБА_1 , яка в подальшому стала засновником відповідача 1, незаконно зареєстровано право власності на спірний об`єкт нерухомості, оскільки постановою Київського апеляційного суду від 12.12.2023 у справі № 376/2667/20 рішення Сквирського районного суду Київської області від 04.12.2020 та додаткове рішення Сквирського районного суду Київської області від 10.12.2021 були скасовані.

З огляду на вказані обставини позивач просить суд:

- скасувати рішень державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на спірний об`єкт нерухомості, прав та їх обтяжень;

- скасувати записи про право власності.

Правові позиції сторін детально викладені вище.

При цьому, як вбачається з матеріалі справи:

- в матеріалах справи наявний лист виконавчого комітету Білоцерківської міської ради вих. № 653/0114 від 10.03.2023, в якому виконавчий комітет зазначає, що рішень стосовно присвоєння адреси об`єкту нерухомого майна, а саме: нежитловому приміщень (будівлі) площею 16.8 кв.м. - АДРЕСА_1, не приймалось, ТОВ «Кумир+» не зверталось з відповідною заявою щодо присвоєння об`єктам нерухомого майна адреси: АДРЕСА_1;

- позивач захищав свої права в Київському апеляційному суді, яким його апеляційну скаргу було задоволено частково та було скасовано рішення Сквирського районного суду Київської області від 04.12.2020 та додаткове рішення Сквирського районного суду Київської області від 10.12.2021 у справі № 376/2667/20, яке було визначено як правова підстава реєстрації права власності за ОСОБА_1 , яка в подальшому стала засновником відповідача 1.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив частково, що колегія суддів вважає вірним, з огляду на таке.

. . 1, 4 . 11 ? ? ' , , , ? , '. , ? ?, ?' ? ? , ? ? ?.

. 1 . 316 (), , ? .

Згідно ст. 328 України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до ст. 182 України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Порядок проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно врегульований Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (тут і надалі у редакції Закону на час проведення спірної державної реєстрації).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» організаційну систему державної реєстрації прав становлять: 1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи; 2) суб`єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; 3) державні реєстратори прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 12 цього Закону державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про зареєстровані права власності на об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяження, а також про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна і ціну (вартість) нерухомого майна та речових прав на нього чи розмір плати за користування нерухомим майном за відповідними правочинами, відомості та електронні копії документів, подані у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав під час проведення таких реєстраційних дій, та відомості реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, отримані державним реєстратором шляхом безпосереднього доступу до них чи в порядку інформаційної взаємодії таких систем з Державним реєстром прав.

Відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Згідно ч. ч. 1 та 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Згідно ч. 1 ст. 27 вказаного Закону державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: 1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; 2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів; 5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката; 6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката; 7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року; 9) судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно; 12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об`єкта нерухомого майна релігійній організації; 13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 131) договору, яким встановлюється довірча власність на нерухоме майно, та акта приймання-передачі нерухомого майна, яке є об`єктом довірчої власності; 132) актів приймання-передачі нерухомого майна неплатоспроможного банку перехідному банку, що створюється відповідно до статті 42 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"; 14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Отже, підставою для здійснення державним реєстратором державної реєстрації прав є правовстановлюючі документи, які підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Як встановлено вище, правовстановлюючими документами, на підставі яких 18.01.2021 за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на нежитлову будівлю загальною площею 16,8 кв.м. (будинок охорони, А1, зі складовими частинами: бетонне вимощення, 1 площею 300 кв.м.; комплектна трансформаторна підстанція ПС-110/6 кВ, 2, виробництва 1968 року, споруда, огорожа, 3), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, є судові рішення у справі № 376/2667/20, які було скасовано постановою Київського апеляційного суду від 12.12.2023 у справі № 376/2667/20.

Скаржник зазначає, що позивачем або іншими особами законність прийнятих рішень щодо передачі спірного майна до статутного капіталу відповідача 1 не оскаржувалась, тому майно, а саме будинок охорони, бетонне вимощення, комплектну трансформаторну підстанцію ПС-110/6 кВ виробництва 1968 року, споруду, огорожу скаржник набув на законних підставах.

Однак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що незаконність набуття ОСОБА_1 права власності на спірний об`єкт реєстраційний номер 2271549932103 було встановлено у постанові Київського апеляційного суду від 12.12.2023 у справі № 376/2667/20, якою було скасовано рішення від 04.12.2020 та додаткове рішення від 10.12.2021 Сквирського районного суду Київської області у справі № 376/2667/20, які були зазначені як правовстановлюючі документи при прийнятті оскаржуваного рішення № 56200259 від 18.01.2021 державного реєстратора прав на нерухоме майно Сквирської міської ради Київської області Шерстюк А.О.

Колегія суддів наголошує, що не набувши у встановленому законодавством порядку права власності на спірне майно, ОСОБА_1 не мала права здійснювати наступні дій щодо цього майна, в тому числі розпоряджатись ним та вносити його в статутний капітал відповідача 1, а тому скасування правовстановлюючого документа (рішення Сквирського районного суду Київської області від 04.12.2020 у справі № 376/2667/20) має наслідком припинення права власності та визнання незаконними всіх наступних правочинів, в тому числі скасування наступних рішень державного реєстратора щодо спірного майна, в тому числі й рішення № 63662900 від 24.02.2022 державного реєстратора прав на нерухоме майно Сквирської міської ради Київської області Шерстюк А.О., яким зареєстровано право власності на спірне майно за відповідачем 1.

Вказаним спростовують доводи апелянта про те, що наявність у нього права власності на спірне майно підтверджується тим, що позивачем або іншими особами законність прийнятих рішень щодо передачі спірного майна до статутного капіталу відповідача 1 не оскаржувалась.

При цьому колегія суддів зауважує на тому, що згідно з принципом приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet» ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.

При вирішенні спору сторін по суті, колегія суддів враховує і наступне.

Щодо належного способу захисту права слід зазначити наступне.

Положеннями ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України до завдань господарського судочинства віднесено справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді із застосуванням способів захисту, які передбачені частиною другою статті 16 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 20 ГК України визначено способи захисту прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2024 у справі № 495/1059/18 викладені наступні правові висновки:

« 8.42 Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

8.43. Диспозитивність - це один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача.

8.44. Разом із цим надміру формалізований підхід до заявлених позовних вимог суперечить завданню цивільного судочинства, яким відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

8.45. Якщо позивач заявляє вимогу, яка за належної інтерпретації може ефективно захистити його порушене право, суди не повинні відмовляти у її задоволенні виключно з формальних міркувань, оскільки це призведе до необхідності повторного звернення позивача до суду за захистом його прав (які за наведених умов могли бути ефективно захищені), що не відповідатиме принципам верховенства права та процесуальної економії (див. mutatis mutandis висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пунктах 117-118 постанови від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20)).

8.46. У кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату хоче досягнути позивач унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2021 у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80, 81, 83), від 01.07.2021 у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 01.02.2022 у справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36), від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 (підпункт 11.12) та від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18 (пункт 31)).».

Як слідує зі змісту апеляційної скарги, відповідач 1 наголошує на недоведеності права власності на спірне майно у позивача, вказуючи, що саме відповідач 1 є власником спірного майна.

Колегія суддів звертає увагу, що в даній справі до предмета доказування входять лише обставини щодо наявності/відсутності підстав для скасування рішень державного реєстратора Сквирської міської ради Шерстюк А.О. про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, а саме: нежитлова будівля загальною площею 16,8 кв.м. (будинок охорони, А1, зі складовими частинами: бетонне вимощення, 1 площею 300 кв.м.; комплектна трансформаторна підстанція ПС-110/6 кВ, 2, виробництва 1968 року, споруда, огорожа, 3), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та скасування записів про право власності.

Вказане свідчить про те, що предметом розгляду у цьому судовому провадженні не є вимоги про визнання права власності на спірне майно, як за позивачем, так і за відповідачем 1.

При цьому колегія суддів зазначає про те, що хоча реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави, а сама собою державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, проте така реєстрація створює спростовувану презумпцію права власності такої особи (схожа позиція викладена у постанові Великої палати Верховного суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17).

Колегія суддів наголошує, що в межах даної справи розглядається саме наявність чи відсутність підстави для скасування рішень державного реєстратора.

При цьому колегія суддів відзначає і те, що тай факт, що рішення від 04.12.2020 та додаткове рішення від 10.12.2021 Сквирського районного суду Київської області у справі № 376/2667/20 було скасовано за наслідками розгляду апеляційної скарги саме позивача, який не брав участь у розгляді справи № 376/2667/20 додатково свідчить про те, що він має законний інтерес щодо спірного майна, адже за змістом положень процесуального законодавства умовою розгляду апеляційної скарги особи, яка не приймала участь у розгляд справи є те, що таким рішення порушуються права та/або законні інтереси апелянта.

Колегія суддів вважає, що за обставин, які склалися, а саме, з огляду на те, що:

- позивач має законний інтерес щодо справного нерухомого майна;

- факт наявності державної реєстрації права власності на спірний об`єкт нерухомого майна, що має безумовно незаконний характер та створює спростовувану презумпцію права власності відповідача 1, порушує права позивача,

заявлена позивачем у цій справі позовна вимога про скасування рішень державного реєстратора може ефективно захистити його порушене право, адже внаслідок скасування незаконних рішень державного реєстратора сторони матимуть рівні умови для з`ясування обставин щодо дійсного законного власника спірного майна,

За таких обставин колегія суддів відхиляє доводи скаржника щодо обрання позивачем неправильного способу захисту.

При цьому, оскільки докази про витребування яких заявляє апелянт на його думку підтверджують відсутність у позивача права власності на спірне майно, проте, як встановлено вище, з`ясування вказаного перебуває поза межами цього судового провадження, підстави для задоволення відповідного клопотання апелянта відсутні, оскільки такі докази не впливають на вирішення спору сторін по суті адже не можуть довести або спростовувати обставини щодо наявності/відсутності підстав для скасування рішень державного реєстратора.

При цьому окремо слід наголосити на тому, що задоволення позовних вимог у цій справи не матиме негативних наслідків і для відповідача 1 оскільки, як вже було неодноразово наголошено, предметом розгляду у цьому судовому провадженні не є вимоги про визнання права власності на спірне майно, як за позивачем, так і за відповідачем 1.

Також задоволення позовних вимог у цій справі не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, закладеним у статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, так як не позбавляє жодного з учасників судового процесу права власності на нерухоме майно, а лише скасовує безумовно незаконні реєстраційні дії.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку щодо правомірності задоволення судом першої інстанції позову в частині скасування рішень державного реєстратора Сквирської міської ради Київської області Шерстюк А.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер рішення 562000259 від 18.01.2021 та індексний номер 63662900 від 24.02.2022 (реєстрація прав переходу) на об`єкт нерухомості - нежитлова будівля (будинок охорони, загальною площею 16,8 кв.м.) зі складовими частинами об`єктами нерухомого майна: бетонне вимощення, загальною площею 300 кв.м.; комплектна трансформаторна підстанція ПС-110/6 кВ, 2, виробництва 1968 року, споруда, огорожа, 3, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо позовної вимоги про скасування записів про право власності № 40163187 та № 46885516, вчинених державним реєстратором Сквирської міської ради Київської області Шерстюк А.О. щодо реєстрації об`єкта нерухомого майна реєстраційний номер 2271549932103, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній з 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Державна реєстрація набуття, зміни чи припинення речових прав у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, проводиться без подання відповідної заяви заявником та справляння адміністративного збору на підставі відомостей про речові права, що містилися в Державному реєстрі прав. У разі відсутності таких відомостей про речові права в Державному реєстрі прав заявник подає оригінали документів, необхідних для проведення державної реєстрації набуття, зміни чи припинення речових прав.

Зміст зазначеної правової норми свідчить про те, що, на відміну від ч. 2 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, чинна редакція встановлює такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи: 1) судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; 2) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; 3) судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

У зв`язку із викладенням статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у новій редакції згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020, чинне законодавство не передбачало скасування записів про проведену державну реєстрацію прав.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що з 16.01.2020 та на дату вчинення оскаржуваних записів про право власності, законодавець виключив такий спосіб захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права, а відтак відсутня необхідність застосування позивачем способу судового захисту, який у практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати позивачу відновлення порушеного права, а значить не спроможний надати особі ефективний захист її прав.

Отже, судом першої інстанції правомірно не задоволено позовну вимогу про скасування записів про право власності. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt).

Законом України №132-IX від 20.09.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» (набув чинності 17.10.2019), зокрема, внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України» («BENDERSKIY v. Ukraine»), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази з урахуванням приписів ст.ст. 76-79 ГПК України, колегія суддів зазначає про те, що в даній справі відповідач 1 не довів суду належними та допустимим доказами, що він є власником спірного майна а висновок суду першої інстанції щодо того, що право власності відповідачем 1 набуто на незаконних підставах є неправильним.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду Київської області від 14.08.2024 у справі № 911/356/24, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Враховуючи вищевикладене та вимоги апеляційної скарги, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Кумир+» задоволенню не підлягає.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на апелянта.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кумир+» на рішення Господарського суду Київської області від 14.08.2024 у справі № 911/356/24залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 14.08.2024 у справі № 911/356/24 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Повернути до Господарського суду Київської обалсті матеріали справи № 911/356/24.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 04.03.2025.

Головуючий суддя О.В. Яценко

Судді С.А. Гончаров

О.О. Хрипун