Ухвала

від 11.02.2025 по справі 903/417/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

У Х В А Л А

про закриття апеляційного провадження

"11" лютого 2025 р. Справа № 903/417/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Маціщук А.В.

судді Бучинська Г.Б.

судді Василишин А.Р.

секретар судового засідання Загородько Б.Ю.

за участю представників сторін:

прокурора - Манжаюк Д.Л.

позивача Приватного акціонерного товариства "Луцькавтодор" - адв. Козак А.Ю.

відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Шляхового ремонтно-будівельного управління "Серпантина" - не з`явилися

Луцької міської ради - не з`явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Луцької міської ради

на рішення Господарського суду Волинської області від 06.08.2024 р.

постановлене у м. Луцьк, повний текст складено 13.08.2024 р.

у справі № 903/417/24 (суддя Шум М.С.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Луцькавтодор"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Шляхового ремонтно-будівельного управління "Серпантина"

про визнання права власності за набувальною давністю

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до рішення від 06.08.2024 р. Господарський суд Волинської області задоволив позов Приватного акціонерного товариства «Луцькавтодор» до Товариства з обмеженою відповідальністю Шляхове ремонтно-будівельне управління «Серпантина» про визнання права власності за набувальною давністю у справі № 903/417/24. Згідно з рішенням суду першої інстанції підлягає визнанню за Приватним акціонерним товариством «Луцькавтодор» право власності за набувальною давністю на склад цементу загальною площею 439,8 м.кв., що знаходиться за адресою: провулок Дорожній, 4, місто Луцьк.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, заступник керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Луцької міської ради звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вважає, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам ст. 236 ГПК України через невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та не з`ясування обставин, що мають значення для справи, а тому підлягає скасуванню.

Підставою звернення прокурором до суду є твердження про те, що спірне приміщення є безхазяйним майном та має перебувати у власності територіальної громади міста.

Звертає увагу, що необхідною умовою набуття права власності за набувальною давністю є добросовісність, тоді як у даному випадку в позовній заяві зазначено, що позивач розпоряджався спірним майном на підставі домовленості із попереднім користувачем.

Прокурор стверджує, що в матеріалах справи відсутні будь-які правовстановлюючі документи, які б підтверджували право власності АТ «Волиньрембуд» (правонаступник - ТОВ ШРБУ «Серпантина») на приміщення складу цементу (літер З-1) загальною площею 439,8 м.кв., що знаходиться у провулку Дорожньому, 4 в місті Луцьку, а тому Товариство з обмеженою відповідальністю Шляхове ремонтно-будівельне управління «Серпантина» не може бути відповідачем у даних правовідносинах, оскільки останнє не було власником приміщення складу цементу (літер З-1) загальною площею 439,8 м.кв.

Вважає, що матеріали справи не містять доказів користування позивачем приміщенням складу цементу (літер З-1) загальною площею 439,8 м.кв., що знаходиться у провулку Дорожньому, 4 в місті Луцьку з кінця 90-х років.

Доводить, що оскільки спірне приміщення не увійшло в приватизаційну масу АТ «Волиньрембуд» (правонаступник - ТОВ ШРБУ «Серпантина»), тому спірне приміщення є безхазяйним майном на територіі Луцької міської ради. Відповідно, належним відповідачем у спірних правовідносинах має бути Луцька міська рада, яка не була залучена до справи.

Таким чином прокурор вважає, що позов поданий до неналежного відповідача, що є самостійною підставою для відмови у позові.

Зауважує, що набуття Приватним акціонерним товариством «Луцькавтодор» права власності за набувальною давністю на склад цементу (літер З-1) загальною площею 439,8 м.кв., що знаходиться на провулку Дорожньому, 4 в місті Луцьку всупереч вимогам чинного законодавства, до будівництва якого позивачем не затрачено жодних фінансових ресурсів, є порушенням інтересів держави.

Вважає, що спірне приміщення загальною площею 439,8 м.кв., після вжиття органом місцевого самоврядування заходів до визнання вказаного майна безхазяйним та подальшого взяття спірного приміщення на облік могло б бути використане Луцькою міською радою для створення соціальної інфраструктури та цілей, пов`язаних з обороною України. Обґрунтовуючи підстави представництва прокурором інтересів держави прокурор посилається на лист ради від 19.12.2024 р. як відповідь на звернення прокурора, де рада пояснює, що не була учасником у справі і не оскаржувала рішення, про яке не знала.

Просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 06.08.2024 р. у справі № 903/417/24, яким задоволено позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Луцькавтодор» до Товариства з обмеженою відповідальністю Шляхове ремонтнобудівельне управління «Серпантина» і визнано за ПрАТ «Луцькавтодор» право власності за набувальною давністю на склад цементу (літер З-1) загальною площею 439,8 м.кв., що знаходиться на провулку Дорожньому, 4 в місті Луцьку та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Позивач Приватне акціонерне товариство «Луцькавтодор» подав відзив на апеляційну скаргу, у якому вважає, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тоді як апеляційна скарга прокурора є необґрунтованою та безпідставною, містить в собі надумані обставини, які не підтверджені документально. Вважає, що позиція прокурора спростовується письмовими доказами у справі, що були повно дослідженні судом першої інстанції.

Пояснює, що звертаючись із позовом про визнання права власності на склад цементу за набувальною давністю, позивач не порушив інтересів органу місцевого самоврядування чи територіальної громади, адже жодних дій для постановки на облік даного складу як безхазяйного майна вчинено не було, та й не могло бути вчинено, оскільки орган місцевого самоврядування достатньо володів інформацією про фактичного володільця такого майна, тобто - про позивача.

Пояснює, що спірне майно перебуває у володінні позивача безперервно з кінця 90-х років, тобто - понад встановлений ч. 1 ст. 344 ЦК України строк у десять років, тоді як будь-які норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю щодо майна, яке становить предмет позову, відсутні.

Просить залишити без змін рішення Господарського суду Волинської області від 06.08.2024 р. у справі № 903/417/24 за позовом Приватного акціонерного товариства «Луцькавтодор» до Товариства з обмеженою відповідальністю Шляхове ремонтнобудівельне управління «Серпантина» про визнання права власності за набувальною давністю, а апеляційну скаргу заступника керівника Волинської обласної прокуратури на це рішення без задоволення.

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю Шляхове ремонтно-будівельне управління «Серпантина» подав відзив на апеляційну скаргу, у якому вважає, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Пояснює, що ТОВ ШРБУ «Серпантина» у своєму відзиві на позовну заяву, який є в матеріалах справи, не заперечувало проти позовних вимог ПАТ «Луцькавтодор» та підтвердило наведені у позові обставини.

Просить залишити без змін рішення Господарського суду Волинської області від 06.08.2024 р. у справі № 903/417/24, а апеляційну скаргу заступника керівника Волинської обласної прокуратури на це рішення - без задоволення.

Також просить розглядати дану справу за відсутності його представника.

Заступник керівника Волинської обласної прокуратури подав пояснення щодо доводів позивача викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Зауважує, що не відповідають обставинам справи доводи позивача про те, що Луцька міська рада володіє інформацією про наявність відкритих складів на земельній ділянці площею 0,2542 га за адресою провулок Дорожній, 4 в м. Луцьку і в цьому випадку не можна стверджувати про відсутність власника цього майна або що такий власник невідомий. Доводить, що матеріали справи не містять жодних доказів, зокрема, про наявність правовстановлюючих документів у відповідача, які б підтверджували, що спірне приміщення належало на праві власності Шляхово ремонтно-будівельному управлінню «Серпантина».

Пояснює, що у випадку скасування судом апеляційної інстанції оскаржуваного рішення, у Луцької міської ради або органів прокуратури в інтересах органу місцевого самоврядування (за умови бездіяльності Луцької міської ради) виникнуть правові підстави для вжиття заходів щодо набуття у комунальну власність приміщення складу по провулку Дорожньому, 4 у м. Луцьку, площею 439,8 м.кв.

11.02.2025 р. Луцька міська рада подала до суду апеляційної інстанції клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтовувала тим, що 10.02.2025 р. Луцька міська рада отримала додаткові пояснення прокурора, а тому з метою ознайомлення з такими поясненнями, підготовкою та поданням процесуальних заяв по суті спору необхідно відкласти розгляд справи.

Прокурор не заперечив проти відкладення розгляду справи. Представник позивача заперечив проти відкладення розгляду справи і звернув увагу, що міська рада вже вдруге не забезпечила явку свого представника в судове засідання, натомість клопотання Луцької міської ради не містить поважних причин для відкладення розгляду апеляційної скарги.

Колегія суддів відхиляє клопотання про відкладення розгляду справи, ураховуючи наступне.

Ухвалою від 22.01.2025 р. Північно-західний апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Луцької міської ради на рішення Господарського суду Волинської області від 06.08.2024 р. у справі № 903/417/24 та призначив розгляд апеляційної скарги в судовому засіданні на 04.02.2025 р. о 10:40 год. Також суд встановив учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 5 днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справ. Луцька міська рада одержала зазначену ухвалу 23.01.2025 р. о 18:25 год., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа /а.с. 225 зв. у т.1/

Відповідно до ч. 1 ст. 263 ГПК України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження. Відповідно до норм ст..42 ГПК України учасники справи також мають право подавати суду також заяви та пояснення.

Натомість Луцька міська рада у встановлений судом строк не подала відзиву чи будь яких пояснень та не забезпечила явку представника в судове засідання без пояснення причин.

Ухвалою від 04.02.2025 р. Північно-західний апеляційний господарський суд в судовому засіданні у справі № 903/417/24 оголосив перерву до 11.02.2025 р. Ухвалу суду про перерву Луцька міська рада одержала 05.02.2025 р. о 00:35 год., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа /а.с. 249 зв. у т.1/.

Луцька міська рада до судового засідання 11.02.2025 р. так само не подала суду відзив на апеляційну скаргу прокурора і не забезпечила участь представника в судовому засіданні. Натомість у клопотанні про відкладення розгляду справи рада не наводить об`єктивних перешкод для вчинення необхідних процесуальних дій.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що апеляційна скарга є достатньо докладною, і надані прокурором додаткові пояснення пояснення на відзив позивача охоплені змістом апеляційної скарги.

Відповідно до ч.11 ст.270 ГПК України суді апеляційної інстанції відкладає розгляд справи у разі неявки учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини будуть визнані судом поважними. Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи.

Отже, Луцька міська рада була повідомлена належним чином про дату, час і місце судового засідання, про що зазначено вище. За відсутності доказів про об`єктивні перешкоди у вчиненні необхідних процесуальних дій, колегія суддів оцінює як неповажні причини для відкладення розгляду справи. Одночасно колегія суддів звертає увагу на зобов`язання учасників справи, визначені нормами ч. 2 ст. 42 ГПК України, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, подавати усі наявні у них докази та надавати суду повні і достовірні пояснення, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки. Натомість Луцька міська рада процесуальні обов`язки ігнорує, тоді як подання необґрунтованого клопотання про відкладення розгляду справи за наведених вище обставин може свідчити про зловживання стороною процесуальними правами.

Зважаючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку, що наявні у справі матеріали є достатніми для постановлення обґрунтованого судового рішення, тому є можливим завершення розгляду апеляційної скарги без участі представника Луцької міської ради за наявними у справі матеріалами.

В судових засіданнях 04.02.2025 р. та 11.02.2025 р. прокурор підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задоволити. Представник відповідача заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважав рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні пояснення прокурора і представника позивача, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду не встановила підстав для перегляду справи в апеляційному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 254 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Отже, у разі подання апеляційної скарги не учасником справи, який не був присутній під час апеляційного розгляду справи, а особою, яка взагалі не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції перш за все має з`ясувати, чи вирішував суд першої інстанції питання про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника і які конкретно.

При цьому на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, незалучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок, і такий зв`язок має бути очевидним і безумовним, а не ймовірним.

Аналогічна правова позиція послідовно та неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема в постановах від 10.09.2020 р. та від 23.11.2020 р. у справі № 914/1643/19, від 05.11.2020 р. у справі № 912/837/19, від 20.09.2021 р. у справі № 910/6681/20, від 19.01.2023 р. та від 18.09.2023 р. у справі № 914/1334/20, від 20.02.2023 р. у справі № 903/852/21, від 04.10.2023 р. у справі № 910/1005/23, від 16.10.2023 р. у справі № 914/794/21, від 12.03.2024 р. у справі № 910/6180/20, від 17.05.2024 р. у справі № 910/5094/23, від 22.05.2024 р. у справі № 910/4552/23, від 10.06.2024 р. у справі № 910/4552/23 від 11.09.2024 р. у справі № 922/3904/23 та такі висновки враховуються колегією суддів відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ч.4 ст. 236 ГПК України.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеної в постанові від 15.05.2020 р. у справі № 904/897/19, особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статей 17, 254 ГПК, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме.

Якщо скаржник лише зазначає про те, що оскаржуване рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що рішенням вирішено про його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи із зазначеного вище, не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду, зокрема апеляційної (касаційної) скарги.

Колегія суддів встановила, що суд першої інстанції задоволив позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Луцькавтодор" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Шляхового ремонтне-будівельне управління "Серпантина" про визнання права власності за набувальною давністю на підставі ст. 344 ЦК України, встановивши, що спірне майно перебуває у володінні позивача безперервно з кінця 90-х років, тобто - понад десять років, і спору щодо цього майна немає; позивач без титулу відкрито володіє і користується майном, натомість прагне оформити право в установленому порядку.

Прокурор в апеляційній скарзі, яка подана в інтересах держави в особі Луцької міської ради, яка не була залучена до участі у справі № 903/417/24 в суді першої інстанції доводить, що спірне приміщення є безхазяйним, тому після вжиття органом місцевого самоврядування заходів до визнання вказаного майна безхазяйним та подальшого взяття спірного приміщення на облік могло б використовуватися Луцькою міською радою.

Так, відповідно до ст. 335 ЦК України безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий. Безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих засобах масової інформації. Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність. Безхазяйні рухомі речі можуть набуватися у власність за набувальною давністю, крім випадків, встановлених статтями 336, 338, 341 і 343 цього Кодексу.

Таким чином, обов`язковою ознакою безхазяйної речі є відсутність власника або відсутність відомостей про такого власника.

Натомість матеріалами справи підтверджено, що приміщення, яке є предметом позову склад цементу (літер З-1) загальною площею 439,8 м.кв, що знаходиться за адресою: провулок Дорожній, 4, місто Луцьк перебувало у відкритому володінні позивача Приватного акціонерного товариства «Луцькавтодор» понад десять років, про що Луцькій міський раді об`єктивно мало бути відомо і було відомо, про що свідчать докази у справі.

Так, суду був наданий лист Волинського обласного бюро технічної інвентаризації № 1501 від 06.06.2022 р., за змістом якого позивача поінформовано, що відповідно до плану території Волинського ДЕРСУ (правонаступником якого відповідно до наказу комітету інвестицій, будівництва, архітектури і містобудування Волинської облдержадміністрації № 20 від 13.08.1993 р. є АТВТ «Волиньрембуд»), складеного працівниками «ВОБТІ» 26.05.1988 р., за адресою м. Луцьк, пров. Дорожній, 4 серед інших будівель є спірна будівля - склад цементу (літера Е-1 на плані), розміром 6.4х20 м, право власності на яке не зареєстроване /а.с. 70 у т.1/. Після цього позивач звернувся до Комунального підприємства «Волинське бюро технічної інвентиризації» і на замовлення позивача Приватного акціонерного товариства «Луцькавтодор» у 2022 році був виготовлений технічний паспорт на приміщення виробничого будинку склад цементу 3-1 /а.с.78-81 у т.1/.

Разом з тим, раніше у 2005 році позивач ПАТ «Луцькавтодор» звертався до Луцької міської ради із заявою про надання дозволу на складання проекту землеустрою відведення земельної ділянки площею 0,2542 га для обслуговування складського приміщення за адресою провулок Дорожній, 4 в місті Луцьку, і Луцькою міською радою за результатом розгляду такого звернення було прийнято рішення № 26/8.28 від 28.12.2005 р. про надання дозволу на розроблення такого проекту /а.с. 75 у т.1/. При цьому представники Луцької міської ради в процесі виготовлення зазначеного проекту відведення оглядали земельну ділянку під час виїзду за адресою провулок Дорожній, 4 та встановили, що на земельній ділянці розміщені відкриті склади щебеню різних фракцій, про що зазначено у листі , який позивач надав апеляційному суду на спростування доводів прокурора в апеляційній скарзі /а.с. 238 у т.1/.

Таким чином, посилання прокурора, що рада не мала інформації і не знала про те, що спірним приміщенням володіє позивач або приміщення не має власника, є безпідставними, оскільки інформація про приміщення перебуває у відкритому доступі і об`єктивно рада могла довідатись про право ще у 2005 році, коли органом місцевого самоврядування приймалось рішення № 26/8.28 від 28.12.2005 р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою /а.с. 75 у т.1/.

Прокурор з метою перегляду справи доводить в апеляційній скарзі про порушення інтересів держави як право громади володіти безхазяйним майном. Доводи прокурора за змістом апеляційної скарги зводяться до переоцінки деяких доказів про право власності відповідача на спірне приміщення, водночас скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його/ради права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме.

Натомість рада у листуванні з прокурором, яке передувало зверненню прокурора із апеляційною скаргою до суду, стверджує про відсутність інформації щодо такого безхазяйного майна, відповідно про відсутність права чи інтересу, про порушення якого прокурор має намір довести, ґрунтуючись на власних висновках, що не може бути достатньою та належною підставою для розгляду апеляційної скарги.

Колегія суддів, оцінюючи доводи прокурора та вищенаведені обставини в їх сукупності, дійшла висновку про необґрунтованість доводів прокурора про те, що приміщення складу цементу (літер З-1) загальною площею 439,8 м.кв., що знаходиться за адресою: провулок Дорожній, 4, місто Луцьк, стосовно якого ухвалено рішення у даній справі, є безхазяйним майном у розумінні ст..335 ЦК України. Прокуром не спростовано при цьому, що нерухоме майно перебуває у володінні позивача тривалий час, і спору щодо цього майна немає; позивач відкрито володіє і користується майном та неодноразово звертався до органу місцевого самоврядування і БТІ щодо оформлення в установленому порядку необхідних документів та права на майно, тобто - орган місцевого самоврядування достатньо володів інформацією про фактичного володільця приміщення складу.

Натомість Луцька міська рада не подавала заяви для обліку безхазяйного нерухомого майна, не публікувалось оголошення у друкованих засобах масової інформації про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік, не зверталась до суду з метою передачі нерухомого майна у комунальну власність, і такі обставини свідчать про відсутність порушеного права чи інтересу ради.

При цьому доводи прокурора про те, що спірне приміщення загальною площею 439,8 м.кв., після вжиття органом місцевого самоврядування заходів до визнання вказаного майна безхазяйним та подальшого взяття спірного приміщення на облік могло б бути використовуватись для створення соціальної інфраструктури або ж могло використовуватись для потреб оборони (дослівно на арк..14 апеляційної скарги) є власним необґрунтованим припущенням прокурора за відсутності відомостей про такі наміри органу місцевого самоврядування, тоді як у відповідності до пп. 1 п. а ч. 1 ст. 29 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до компетенції органу місцевого самоврядування належать повноваження щодо управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад. Луцька міська рада про будь які наміри, технічні можливості чи потреби щодо утримання, використання і розпорядження спірним приміщенням не заявляє.

Отже, оскільки єдиною підставою апеляційної скарги прокурора є те, що спірне приміщення є безхазяйним, тому таке майно має належати Луцькій міській раді і у зв`язку з ухваленням оскаржуваного рішення порушені її інтереси, а колегія суддів таких обставин не встановила, колегія суддів дійшла висновку про відсутність суб`єкта апеляційного оскарження та відсутність правових підстав для перегляду рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою заступника керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Луцької міської ради, оскільки скарга подана особою, питання щодо прав (інтересів, обов`язків) якої суд не вирішував.

Встановивши після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав, вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між заявником скарги і сторонами у справі, в зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження.

Підсумовуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Луцької міської ради на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України.

Витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно з ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 233, 235, п. 3 ч.1 ч.2 ст. 264, ст. 269, 270, 271 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційне провадження у справі № 903/417/24 за апеляційною скаргою заступника керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Луцької міської ради на рішення Господарського суду Волинської області від 06.08.2024 р. закрити.

Справу № 903/417/24 повернути Господарському суду Волинської області.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в касаційному порядку у строки визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст ухвали складено 04.03.2025 р.

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Василишин А.Р.