Рішення

від 27.02.2025 по справі 916/4900/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2025 р. Справа № 916/4900/24Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., за участю секретаря судових засідань Склезь Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу,

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 42399676),

до відповідача: Приватного підприємства "Сервісна компанія "КОМФОРТОДЕСА" (65029, м. Одеса, вул. Пішонівська, буд. 22/1; код ЄДРПОУ 39179813),

про стягнення 1970191,45 грн.

За участю представників сторін:

від позивача адвокат Верхацький І.В., довіреність № 134 від 12.12.2024;

від відповідача адвокат Черток О.В., ордер серія ВН № 1438707.

Обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Сервісна компанія "КОМФОРТОДЕСА" про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу у розмірі 1970191,45 грн, з яких: 1572383,10 грн - сума основного боргу, 192098,11 грн - сума пені, 70848,56 грн - сума 3% річних та 134861,68 грн - сума інфляційних втрат. Судові витрати по сплаті судового збору позивач просить суд стягнути з відповідача.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.11.2024 справу № 916/4900/24 передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Нікітенку С.В.

Ухвалою суду від 11.11.2024 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/4900/24. Справу № 916/4900/24 постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 10.12.2024 о 10:20 год. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позовну заяву, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст. 165 ГПК України, протягом 15 днів з дня отримання даної ухвали суду. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив. Зобов`язано відповідача зареєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі) в порядку ст. 6 ГПК України. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 10.12.2024 о 10:20 год.

У підготовчому засіданні 10.12.2024 суд протокольною ухвалою відклав підготовче засідання у справі на 09:30 год. 14.01.2025. Продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі № 916/4900/24 на 30 днів.

08 січня 2025 року до суду від ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" надійшло клопотання з додатком.

Вказане клопотання з додатком суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

13 січня 2025 року до суду від ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" надійшла заява з додатком.

Вказану заяву з додатком суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 14.01.2025 судом було оголошено перерву до 10:00 год. 29.01.2025.

14 січня 2025 року до суду від ПП "Сервісна компанія "КОМФОРТОДЕСА" надійшло клопотання про долучення доказів.

14 січня 2025 року до суду від ПП "Сервісна компанія "КОМФОРТОДЕСА" надійшов відзив на позовну заяву.

27 січня 2025 року до суду від ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" надійшла відповідь на відзив.

Вказану відповідь на відзив суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

27 січня 2025 року до суду від ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" надійшло повідомлення з додатком.

Вказане повідомлення з додатком суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 29.01.2025 в задоволенні заяви ПП "Сервісна компанія "КОМФОРТОДЕСА" про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву відмовлено. Відзив Приватного підприємства "Сервісна компанія "КОМФОРТОДЕСА" залишено без розгляду.

У підготовчому засіданні 29.01.2025 суд протокольною ухвалою залишив клопотання відповідача (вх. № 1169/25 від 14.01.2025) про долучення доказів без розгляду.

Ухвалою суду від 29.01.2025 закрито підготовче провадження у справі № 916/4900/24. Призначено справу до судового розгляду по суті на 27.02.2025 о 10:00 год.

26 лютого 2025 року до суду від ПП "Сервісна компанія "КОМФОРТОДЕСА" надійшли додаткові пояснення по справі (вступне слово).

Вказані додаткові пояснення суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні 27.02.2025 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, з підстав викладених позовній заяві

Представник відповідача у судовому засіданні 27.02.2025 надав пояснення в яких зазначив, що визнає позовні вимоги в частині несплати за спожитий в опалювальний період 2022-2023 роках газ в сумі 420568,93 грн (1794772,41 1374203,48), в задоволенні інших позовних вимог просить відмовити.

Також представник відповідача у судовому засідання 27.02.2025 завив усне клопотання про зменшення нарахованої суми пені на 99%.

Представник позивача у судовому засідання 27.02.2025 надав пояснення, в яких заперечив проти задоволення усного клопотання відповідача про зменшення пені на 99%.

У судовому засіданні 27.02.2025 судом проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено представників сторін про час складення повного рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Матеріали справи свідчать, що 12 грудня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (надалі постачальник або позивач) і Приватним підприємством "Сервісна компанія "КОМФОРТОДЕСА" (надалі споживач або відповідач) був укладений договір постачання природного газу № 1417-ПСО (ТКЕ)-23 (надалі - Договір).

Відповідно до умов п. 1.1. Договору постачальник зобов`язується поставити споживачеві, який є виробником теплової енергії в розумінні пп.1) пункту 4 Положення, природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з листопада 2022 року по березень 2023 року (включно), в кількості 287,513 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях (п. 2.1. Договору).

Згідно умов п. 3.5. Договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Відповідно умов п. 3.5.1. Договору споживач зобов`язується надати Постачальнику не пізніше 7-го (сьомого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, по два примірники актів приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також акти), підписані уповноваженим представником споживача, а саме: акт на Обсяг І (фіксований), акт на Обсягу ПІ (фіксований) та акт на Обсяг II. В актах зазначаються фактичні обсяги використання природного газу, які визначаються з урахуванням вимог пп. 3.5.2 цього Договору, їх ціна (визначається відповідно до Розділу 4 цього Договору) та вартість.

Обсяг І (фіксований) та Обсяг III (фіксований), зазначені у відповідних актах, не можуть перевищувати Обсяг І (фіксований) та Обсяг III (фіксований) за відповідний розрахунковий період, зазначені в пункті 2.1. цього Договору.

Сумарні обсяги за всіма складеними за розрахунковий/звітний період актами мають відповідати обсягам за даними остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС за цей період.

Якщо в актах приймання-передачі, що надані на виконання підпункту 3.5.1. цього Договору, значення Обсягу І та/або Обсягу III перевищують, зазначені в п. 2.1 цього Договору, сторони оформлюють акти приймання-передачі на Обсяг І (фіксований) та\або Обсяг ПІ (фіксований) за відповідний розрахунковий період в обсягах, визначених в п. 2.1. цього Договору. Акт на Обсяг ТІ оформлюється як різниця між загальним обсягом остаточної алокації та сумою Обсягу І (фіксований) та Обсягу III (фіксований) (п. 3.5.2. Договору).

Згідно умов п. 3.5.4. Договору постачальник протягом 3-х (трьох) робочих днів з дати одержання актів зобов`язується повернути споживачу по одному примірнику оригіналів актів, підписаних уповноваженим представником постачальника.

Відповідно до умов п. 4.1. Договору ціна на природний газ, який постачається за цим Договором, встановлюється наступним чином:

Ціна обсягів газу, визначених в пункті 2.1 цього Договору як Обсяг І (фіксований) за 1000 куб. м. газу без ПДВ - 6183,33 грн, крім того ПДВ за ставкою 20%, всього з ПДВ - 7420,00 грн;

крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1.10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн, крім того ПДВ 20% - 27,315 грн, всього з ПДВ - 163,89 грн за 1000 куб. м.

Всього ціпа газу для Обсягу І (фіксований) за 1000 куб. м. з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 7583,89 грн.

Ціна обсягів газу, визначених в пункті 2.1. цього Договору як Обсяг II за 1000 куб. м. газу без ПДВ - 31937,92 грн, крім того ПДВ за ставкою 20%, всього з ПДВ - 38325,50 грн;

крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн, крім того ПДВ 20% - 27,315 грн, всього з ПДВ - 163,89 грн за 1000 куб. м.

Всього ціна газу для Обсягу II за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 38489,39 грн.

Ціна обсягів газу, визначених в пункті 2.1. цього Договору як Обсяг III (фіксований) за 1000 куб. м. газу без ПДВ - 13658,33 грн, крім того ПДВ за ставкою 20%, всього з ПДВ - 16390,00 грн;

крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн, крім того ПДВ 20% - 27,315 грн, всього з ПДВ - 163,89 грн за 1000 куб. м.

Всього ціна газу для Обсягу III (фіксований) за 1000 куб. м. з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 16553,89 грн.

Умовами п. 5.1. Договору встановлено, що споживач здійснює розрахунок за придбані обсяги природного газу в наступному порядку:

- 70 відсотків вартості фактично переданого відповідно до акту/актів приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу;

- остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до приймання-передачі природний газ - до 15-го числа (включно) місяця, за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70 грошових коштів за відповідний розрахунковий період.

У разі відсутності акту/актів приймання-передачі, фактична вартість споживачу природного газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.3. Договору.

Відповідно до умов п. 7.2. Договору у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1. та/або строків оплати за пунктом 8.4. цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до умов п. 13.1. Договору, даний договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підписів печаткою (за наявності), а в частині зобов`язань постачальника щодо передачі природного газу відповідно до п. 2.1. Договору - після настання відкладальних обставин згідно зі ст. 212 Цивільного кодексу України, а саме: укладанні споживачем договорів/додаткових угод (додаткових договорів) про договірне списання з поточних банківських рахунків, на які надходять кошти у вигляді плати за теплову енергію та відповідні комунальні послуги, послуги (товари), для надання (передачі) яких використовується поставлений природний газ, строком дії до повного виконання зобов`язань Споживача за всіма договорами, укладеними з Постачальником, або повного погашення заборгованості за такими договорами, та виконання п. 5.2. цього Договору.

У разі настання відкладальних обставин, передбачених абзацом першим цього пункту, постачання природного газу Споживачу здійснюється з 1 числа місяця, в якому ці відкладальні обставини настали.

Договір діє до « 31» березня 2023 року включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення Договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до Договору.

31 грудня 2022 року між ТОВ „ГК „Нафтогаз Трейдинг та ПП "СК "КОМФОРТОДЕСА" було складено та підписано акт приймання-передачі природного газу, відповідно до якого у грудні 2022 року позивачем було поставлено відповідачу природний газ обсягом 58,74400 тис. куб. метрів, вартість якого становить 445507,87 грн.

31 січня 2023 року між ТОВ „ГК „Нафтогаз Трейдинг та ПП "СК "КОМФОРТОДЕСА" було складено та підписано акт приймання-передачі природного газу, відповідно до якого у січні 2023 року позивачем було поставлено відповідачу природний газ обсягом 53,27800 тис. куб. метрів, вартість якого становить 404054,35 грн.

28 лютого 2023 року між ТОВ „ГК „Нафтогаз Трейдинг та ПП "СК "КОМФОРТОДЕСА" було складено та підписано акт приймання-передачі природного газу, відповідно до якого у лютому 2023 року позивачем було поставлено відповідачу природний газ обсягом 69,91800 тис. куб. метрів, вартість якого становить 530250,23 грн.

31 березня 2023 року між ТОВ „ГК „Нафтогаз Трейдинг та ПП "СК "КОМФОРТОДЕСА" було складено та підписано акт приймання-передачі природного газу, відповідно до якого у березні 2023 року позивачем було поставлено відповідачу природний газ обсягом 54,71600 тис. куб. метрів, вартість якого становить 414959,96 грн.

Таким чином, у вищевказаний період позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 1794772,41 грн, що підтверджується відповідними актами прийманняпередачі природного газу.

При цьому, відповідач за спожитий природний газ розрахувався лише частково, в результаті чого за відповідачем утворилась прострочена заборгованість перед позивачем у розмірі 1572383,10 грн.

У зв`язку з несплатою відповідачем заборгованості, позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій окрім стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 1572383,10 грн, просить стягнути з відповідача суму пені у розмірі 192098,11 грн, суму 3 % річних у розмірі 70848,56 грн та суму інфляційних втрат у розмірі 134861,68 грн.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" підлягають частковому задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України (надалі ГК України) майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу визначаються Законом України Про ринок природного газу № 329-VIII від 09.04.2015.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами.

Судом встановлено, що ТОВ "Газопостачальна компанія „Нафтогаз Трейдинг, як постачальником, виконано належним чином взяті на себе зобов`язання за Договором № 1417-ПСО(ТКЕ)-23 та поставлено відповідачу природний газ у період з грудня 2022 року по березень 2023 року включно, на загальну суму 1794772,41 грн. На підтвердження чого між сторонами було складено акти приймання-передачі природного газу (т. 1, а.с. 17-20). Зазначені акти підписано сторонами без претензій і зауважень.

При цьому, відповідач за спожитий природний газ за період грудень 2022 року по березень 2023 року розрахувався лише частково.

Отже, прострочена заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий в зазначений період природний газ склала 1572383,10 грн та залишилась несплаченою.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 1572383,10 грн є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню судом.

Щодо вимог позивача в частині стягнення з відповідача сум 3 % річних та інфляційних втрат, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов`язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язань за Договором щодо здійснення оплати за поставлений природний газ, позивачем нараховано відповідачу 3% річних на загальну суму 70848,56 грн та інфляційні втрати на загальну суму 134861,68 грн.

Судом перевірено правильність виконаних позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат (т. 1, а.с. 49-53), та встановлено, що вони є вірними.

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми 3% річних у розмірі 70848,56 грн та суми інфляційних втрат у розмірі 134861,68 грн, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми пені у розмірі 192098,11 грн, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 ЦК України встановлено що в разі, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до умов п. 7.2. Договору у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Як було вищевстановлено судом, відповідач порушив умови Договору в частині зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати поставленого позивачем природного газу.

У разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання, учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити штрафні санкції - господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені (т. 1, а.с. 49-53), суд дійшов висновку про його правильність та відповідність умовам Договору.

Водночас відповідач заявив клопотання, в якому просить суд зменшити заявлену до стягнення пеню на 99%.

Щодо клопотання відповідача про зменшення пені на 99%, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання за положенням ч. 1 ст. 550 ЦК України.

Суд відзначає, що за своєю правовою природою штрафні санкції виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності та стягується в разі порушення такого зобов`язання. Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

При цьому, наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення, оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто врахувати інтереси обох сторін.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 27.01.2020 у справі № 916/469/19, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.

Також у Постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 викладені, зокрема, такі висновки:

- розмір неустойки у зобов`язальних правовідносинах, право вимоги щодо якої набуде кредитор, обумовлений умовами для її застосування: характером неустойки (договірний або встановлений законом); підставами для її застосування (зазначення в договорі або в законі обставин, за яких її буде застосовано); складом неустойки (пеня, штраф), відповідно, розміром кожної із цих складових; умовами сплати неустойки внаслідок порушення зобов`язання, зокрема, у разі заподіяння збитків;

- отже, у правовідносинах, хоча і подібних між собою (тотожних) або навіть за участі одних і тих самих сторін, за відмінності, зокрема, в умовах договору, хоча б одного із наведених чинників, якими обумовлюється застосування неустойки за порушення зобов`язання, різниця у розмірі неустойки в кожних конкретних правовідносинах закладається вже на етапі формулювання умов виконання зобов`язання та виникнення зобов`язання;

- у силу положень статті 3 ЦК України застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора;

- зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (ч. 3 ст. 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки;

- у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер;

- категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в статті 551 ЦК України та в статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником;

- чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір (пункт 7.14); і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер (пункти 7.25-7.30);

- а тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду;

- поряд з тим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов`язання з вини кредитора - стаття 616 ЦК України, тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.

Отже, питання про зменшення розміру штрафних санкцій вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, частин 1, 3 ст. 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану та господарської діяльності позивача, докази настання негативних наслідків та понесення позивачем збитків саме в результаті порушення (невиконання) відповідачем умов Договору.

Суд зазначає, що стягнення штрафних санкцій не є основним доходом позивача та не може впливати на його господарську діяльність.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 ЦК України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Отже, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

Суд зазначає, що прохаючи суд зменшити пеню на 99%, відповідач таким чином фактично хоче звільнити себе від відповідальності за порушення зобов`язання (ст. 218 ГК України), тоді як зі змісту статті 233 ГК України, яка регулює зменшення розміру штрафних санкцій, чітко вбачається, що зменшення судом розміру стягуваної пені є проявом обмеження відповідальності боржника, але аж ніяк не звільненням його від відповідальності.

Зменшуючи заявлену до стягнення пеню на 99%, суд фактично нівелює мету її існування як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 по справі № 918/116/19.

Разом з цим, слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на те, що визначення розміру, на який зменшуються нараховані штрафні санкції, є суб`єктивним правом суду, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення заявленої до стягнення суми пені на 50 % від суми пені, яка була визнана судом обґрунтованою.

При цьому, суд вважає, що ним дотримано принцип розумного балансу між інтересами сторін, враховані обставини справи та матеріальний стан як відповідача, так і позивача у даній справі.

Отже, з відповідача підлягає стягненню пеня за несвоєчасну оплату вартості наданих послуг у розмірі 96049,055 грн (192098,11х50%=96049,055).

При цьому, суд зазначає, що присуджені до стягнення штрафні санкції є справедливою компенсацією за несвоєчасне виконання зобов`язання, у зв`язку з чим доходить висновку, що зменшення розміру пені у цій справі не призвело до нівелювання самого значення пені, як відповідальності за порушення відповідачем зобов`язання, що має на меті захист прав та інтересів позивача у зв`язку з порушенням його права на своєчасне (відповідно до строків, передбачених Договором) отримання плати за надані послуги.

Підсумовуючи усе вищевикладене, суд вказує, що стягнення зазначеної позивачем у відповідному позові суми пені в повному обсязі не є співрозмірним із можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання, що враховано судом при ухваленні цього рішення.

Доводи відповідача, викладені ним поясненнях в частині невизнання позовних вимог, підлягають відхиленню, як такі, що не відповідають чинному законодавству, не ґрунтуються на належних доказах і спростовуються фактично встановленими судом обставинами та матеріалами справи.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відповідно до частини третьої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору повністю покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Сервісна компанія "КОМФОРТОДЕСА" (65029, м. Одеса, вул. Пішонівська, буд. 22/1; код ЄДРПОУ 39179813) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 42399676) суму основного боргу у розмірі 1572383,10 грн, суму пені у розмірі 96049,055 грн, суму 3% річних у розмірі 70848,56 грн, суму інфляційних втрат у розмірі 134861,68 грн та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 23642,30 грн.

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повне рішення складено 05.03.2025.

Суддя Нікітенко С.В.