Ухвала

від 25.02.2025 по справі 902/122/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

25 лютого 2025 року

м. Київ

cправа № 902/122/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

Случ О. В. - головуючий (доповідач), Берднік І. С., Міщенко І. С.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Вінницької області від 29.07.2024 (суддя Міліціанов Р. В.) і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 (Василишин А. Р. - головуючий, судді: Бучинська Г. Б., Маціщук А. В.) у справі № 902/122/24

за позовом керівника Могилів-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької обласної військової адміністрації

до: (1) Яришівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області, (2) Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Військової частини НОМЕР_1 ,

про визнання незаконним та скасування наказу, скасування державних реєстрацій,

(у судовому засіданні взяли участь: прокурор - Круш Т. О., представник позивача - Хомеренчук Ю. О., представник відповідача-1 - Рябоконь Є. К., представник відповідача-2 - Скоцька А. Е., представник третьої особи - Войтенко А. Е.)

ВСТАНОВИВ:

1. Керівник Могилів-Подільської окружної прокуратури (далі - "Прокурор") в інтересах держави в особі Вінницької обласної військової адміністрації (далі - "Позивач", Вінницька ОВА) звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до Яришівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області (далі - "Відповідач-1", Яришівська сільрада) та Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (далі - "Відповідач-2", ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області), в якому просив:

- визнати недійсним наказ ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області № 65-ОТГ від 04.02.2021 "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" в частині передачі із державної в комунальну власність Яришівської сільради земельних ділянок з кадастровими номерами 0522683600:01:000:0866 та 0522683600:01:000:0913;

- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права комунальної власності Яришівської сільради на земельну ділянку з кадастровим номером 0522683600:01:000:0866 площею 14,0092 га, припинивши право комунальної власності Яришівської сільради на неї;

- визнати незаконною та скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 0522683600:01:000:0866 площею 14,0092 га, цільове призначення - землі запасу, категорії - землі сільськогосподарського призначення;

- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права комунальної власності Яришівської сільради на земельну ділянку з кадастровим номером 0522683600:01:000:0913 площею 14,3612 га, припинивши право комунальної власності Яришівської сільради на неї;

- визнати незаконною та скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 0522683600:01:000:0913 площею 14,3612 га, цільове призначення - землі запасу, категорії - землі сільськогосподарського призначення.

2. Позовні вимоги Прокурор узагальнено обґрунтовував доводами про те, що спірні земельні ділянки частково розташовані у межах прикордонної смуги, яка встановлена вздовж державного кордону України, що свідчить про їх приналежність у цих частинах до земель оборони, які можуть перебувати лише у державній власності та не підлягають передачі до комунальної чи приватної власності, а також щодо яких встановлений спеціальний режим їх використання. Таким чином, земельні ділянки з кадастровими номерами 0522683600:01:000:0866 площею 14,0092 га та 0522683600:01:000:0913 площею 14,3612 га незаконно зареєстровані у Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за категорією - землі сільськогосподарського призначення та цільовим призначенням - землі запасу. При цьому, наявність такої реєстрації позбавляє Вінницьку ОВА можливості належним чином розпорядитися земельними ділянками уздовж лінії державного кордону та надати їх у постійне користування Військовій частині НОМЕР_1 для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій з метою забезпечення національної безпеки і оборони, дотримання режиму державного кордону.

3. Господарський суд Вінницької області рішенням від 29.07.2024, яке Північно-західний апеляційний господарський суд своєю постановою від 06.11.2024 залишив без змін у задоволенні позову Прокурора відмовив.

4. Одним із основних висновків місцевого суду по суті спору, з яким погодився й апеляційний суд, став висновок про те, що розміщення частин спірних земельних ділянок в межах прикордонної смуги автоматично не відносить їх до земель оборони самим фактом такого розміщення, тобто встановлення прикордонного режиму та прикордонної смуги не виключає можливості перебування таких земельних ділянок у комунальній власності. Звідси надання цих ділянок у постійне користування військовим частинам для виконання завдань з охорони державного кордону може здійснюватись й відповідними представницькими органами територіальної громади, що не тягтиме за собою зміну форми власності на ці землі (з комунальної на державну).

5. Не погодившись із прийнятим рішеннями, перший заступник керівника Рівненської обласної прокуратури (далі також "Прокурор") звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

6. Касаційна скарга подана з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

7. В обґрунтування наявності заявленої підстави касаційного оскарження Прокурор, зокрема, зазначає про те, що суди попередніх інстанцій при вирішенні спору неправильно застосували положення статей 77, 84, 117, 122 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статті 22 Закону України "Про державний кордон", статей 1 - 3 Закону України "Про використання земель оборони", пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 № 1147 "Про прикордонний режим" та не врахували висновків Верховного Суду щодо застосування зазначених норм матеріального права при вирішенні спорів у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 04.09.2024 у справі № 922/4669/23, від 06.11.2019 у справі № 163/2369/16-ц, від 26.10.2020 у справі № 297/1408/15-ц, від 26.07.2017 у справі № 914/1748/16 стосовно того, що земельні ділянки у межах прикордонної смуги, яка встановлена вздовж державного кордону України, безумовно відносяться до земель оборони, щодо яких встановлений спеціальний режим їх використання та які можуть перебувати лише у державній власності і не підлягають передачі до комунальної чи приватної власності.

8. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 20.12.2024 відкрив касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою Прокурора з обраної скаржником підстави касаційного оскарження.

9. Військова частина НОМЕР_1 надіслала до суду додаткові пояснення, в яких висловила свою згоду із доводами касаційної скарги.

10. Яришівська сільрада у відзиві на касаційну скаргу позицію Прокурора заперечила.

11. ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області також не погодилось з аргументами касаційної скарги і у своєму відзиві навело заперечення щодо них.

12. 11.02.2025 відбулося відкрите судове засідання Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з розгляду поданої касаційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, колегія суддів оголосила у ньому перерву.

13. 25.02.2025 суд касаційної інстанції продовжив судове засідання з розгляду касаційної скарги, під час якого дійшов висновку про наявність підстав для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

14. Міркування колегії суддів щодо цього такі.

15. Прокурор у цій справі прагне відновити порушене право держави, яке полягає у фактичному поверненні частин спірних земельних ділянок до державної власності, котрі, на його переконання, належать до земель оборони, а відтак є державною власністю і у власності територіальної громади перебувати не можуть.

16. Звідси для правильного вирішення спору у цій справі першочерговим належить вирішити питання "правового статусу" земельних ділянок, які примикають до державного кордону України, тобто знаходяться у прикордонній зоні.

17. Вирішуючи це питання, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду виходить з того, що відповідно до статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

18. Згідно зі статтею 2 ЗК України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

19. Частиною першою статті 3 ЗК України унормовано, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

20. Положеннями частини третьою статті 19 ЗК України передбачено, що земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.

21. Згідно з частиною першою статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

22. Положеннями частин першої - другої статті 77 ЗК України передбачено, що землями оборони визнаються, зокрема, землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності.

На підставі ж частини третьої статті 77 ЗК України, навколо військових та інших оборонних об`єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування.

У межах прикордонної смуги з метою забезпечення національної безпеки і оборони, дотримання режиму державного кордону військовим частинам Державної прикордонної служби України для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій надаються в постійне користування земельні ділянки шириною 30-50 метрів уздовж лінії державного кордону на суші, по берегу української частини прикордонної річки, озера або іншої водойми.

23. Відповідно до статті 22 Закону України "Про державний кордон України", з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони.

24. Прикордонна смуга встановлюється безпосередньо вздовж державного кордону України на його сухопутних ділянках або вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм з урахуванням особливостей місцевості та умов, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

25. Згідно з частинами другою, третьою статті 2 Закону України "Про використання земель оборони", особливості надання земельних ділянок військовим частинам під військові та інші оборонні об`єкти визначаються Кабінетом Міністрів України.

26. Розміри земельних ділянок, необхідних для розміщення військових частин та проведення ними постійної діяльності, визначаються згідно із потребами на підставі затвердженої в установленому порядку проектно-технічної документації.

27. Відповідно до статті 3 вказаного Закону, уздовж державного кордону України відповідно до Закону встановлюється прикордонна смуга, в межах якої діє особливий режим використання земель.

28. Землі в межах прикордонної смуги та інші землі, необхідні для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об`єктів, надаються в постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби України.

29. Навколо військових частин та оборонних об`єктів можуть створюватися зони з особливим режимом використання земель з метою забезпечення функціонування цих військових частин та об`єктів, збереження озброєння, військової техніки, іншого військового майна, охорони державного кордону України, захисту населення, господарських об`єктів і довкілля від впливу аварійних ситуацій, стихійних лих і пожеж, що можуть виникнути на цих об`єктах.

30. Розмір та правовий режим зон з особливим режимом використання земель встановлюються відповідно до закону.

31. Згідно із пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 "Про прикордонний режим", вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках і вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм установлено прикордонну смугу у межах прилеглих до кордону територій селищних і сільських рад, де запроваджується прикордонний режим.

32. Прикордонна смуга - це ділянка місцевості, яка встановлюється безпосередньо уздовж державного кордону на його сухопутних ділянках або уздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм у межах територій селищних і сільських рад, прилеглих до державного кордону, але не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень (пункт 2 Постанови № 1147).

33. Контрольований прикордонний район - це ділянка місцевості, яка визначена в межах території району, міста, прилеглої до державного кордону або до узбережжя моря, що охороняється Державною прикордонною службою, а також у межах територіального моря, внутрішніх вод, частини вод прикордонних річок, озер та інших водойм і розташованих у цих водах островів (пункт 2 Постанови № 1147).

34. Першочергово, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду звертає увагу на різну правову природу земель оборони (частина перша статті 77 ЗК України) та її відмінність від земель прикордонної смуги та створених навколо військових частин захисних, охоронних та інших зон з особливими умовами користування (частина третя статті 77 ЗК України).

35. Як чітко слідує зі змісту статті 77 ЗК України законодавець не визначає віднесення відповідних земель (уздовж лінії державного кордону, захисних, охоронних та інших зон з особливими умовами користування) виключно до державної власності зі статусом земель оборони.

36. Розмежування положень та правової природи земель оборони від земель з особливим режимом використання у оборонних цілях знаходить послідовне закріплення у нормах спеціального законодавства, а саме статтях 1, 2, 3 Закону України "Про використання земель оборони".

37. Так, статтями 1, 2 вказаного Закону визначено перелік земельних ділянок, які вважаються землями оборони: землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України (далі - військові частини).

38. При цьому, стаття 3 Закону України "Про використання земель оборони" встановлює особливий режим використання земельних ділянок, незалежно від режиму права власності, з метою:

- встановлення прикордонної смуги;

- інших земель, необхідних для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об`єктів, надаються в постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби України;

- формування зон з особливим режимом використання земель з метою забезпечення функціонування цих військових частин та об`єктів, збереження озброєння, військової техніки, іншого військового майна, охорони державного кордону України, захисту населення, господарських об`єктів і довкілля від впливу аварійних ситуацій, стихійних лих і пожеж, що можуть виникнути на цих об`єктах.

39. Розмір та правовий режим зон з особливим режимом використання земель встановлюються відповідно до закону.

40. Такими спеціальними нормативно-правовими актами, які регулюють питання правового режиму зон з особливим режимом використання земель є Закон України "Про державний кордон України" та Постанова Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 № 1147 "Про прикордонний режим".

41. Відповідно до статті 22 Закону України "Про державний кордон України", контрольовані прикордонні райони встановлюються, як правило, в межах території району, міста, селища, сільради, прилеглої до державного кордону України або до узбережжя моря, що охороняється органами Державної прикордонної служби України.

42. До контрольованого прикордонного району включаються також територіальне море України, внутрішні води України і частина вод прикордонних річок, озер та інших водойм України і розташовані в цих водах острови.

43. Тобто, прямою вказівкою в законі визначено можливість встановлення контрольованих прикордонних районів у межах земель територіальних громад.

44. За викладеного колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає, що встановлення прикордонного режиму та прикордонної смуги не виключає можливості перебування таких земельних ділянок у комунальній власності.

45. Підтвердженням цього висновку є і внесений Законом № 2952-IX від 24.02.2023 до Перехідних положень ЗК України пункт 27-1, який визначив, що військовим частинам Державної прикордонної служби України для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, надають у постійне користування земельні ділянки державної та комунальної власності уздовж лінії державного кордону України на суші, по берегу української частини прикордонної річки, озера або іншої водойми у порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу, з урахуванням вимог цього пункту.

46. Звідси очевидно, що законодавець передбачив можливість використання і комунальних земель в "оборонних цілях", однак автоматичного переведення цих земель до категорії земель оборони не визначав.

47. Відповідно до частини п`ятої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

48. Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, потрібно виходити з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики на сучасному етапі її розвитку та становлення, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значущістю для держави і суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.

49. Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на велику кількість спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

50. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що виключна правова проблема як така має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного показників.

51. Кількісний показник ілюструє той факт, що проблема наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.

52. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як: відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права.

53. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду констатує, що за даним ЄДРСР на розгляді місцевих судів наразі знаходяться десятки ініційованих прокурорами проваджень, предметом дослідження в яких є правова природа земель, розташованих у прикордонній смузі, встановленій вздовж державного кордону України (пошук здійснювався за ключовими словосполученнями "землі оборони", "прикордонна смуга", "прокурор", "державний кордон"). Велика кількість цих проваджень перебуває і в судах апеляційної інстанції. При цьому, подібні спори виникають не тільки в господарській юрисдикції, а і в юрисдикції цивільній, позаяк володільцями спірних земельних ділянок часто є фізичні особи.

54. Зі змісту вже ухвалених рішень у подібних справах вбачається, що суди попередніх інстанцій по різному вирішують спірне питання: одні вважають, що розміщення спірних земельних ділянок (чи їх частин) в межах прикордонної смуги відносить їх до земель оборони автоматично і тим самим "консервує" власність держави на ці землі; інші вважають, що встановлення прикордонного режиму та прикордонної смуги не виключає можливості перебування таких земельних ділянок у комунальній власності. Також неоднозначно вирішується судами й питання доказування обставин перебування спірних земельних ділянок у прикордонній смузі.

55. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з`ясувала, що Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постановах від 14.11.2018 у справі № 297/1395/15-ц, від 26.10.2020 у справі № 297/1408/15-ц (часто використовуються судами попередніх інстанцій) виснував про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проєкту землеустрою зі встановлення прикордонної смуги необхідно виходити із її нормативних розмірів, встановлених статтею 22 Закону України "Про державний кордон України" та пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 № 1147 "Про прикордонний режим". Відсутність окремого проєкту землеустрою щодо встановлення прикордонної смуги не свідчить про її відсутність, оскільки її розміри встановлені законом та фактичним розташуванням прикордонних інженерних споруд.

56. Між тим висновків щодо категорії земель, які знаходяться в прикордонній смузі, форми їх власності і тп Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у вказаних постановах не надавав. Як не висловлювався він і щодо земельної документації, яка може підтверджувати факти накладення земельних ділянок.

57. В свою чергу Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 04.09.2024 у справі № 922/4669/23 дійшов висновку про те, що земельні ділянки у межах прикордонної смуги, яка встановлена вздовж державного кордону України, відносяться до земель оборони щодо яких встановлений спеціальний режим їх використання та які можуть перебувати лише у державній власності, і не підлягають передачі до комунальної чи приватної власності.

58. Водночас вказаний висновок був сформований за обставин перебування на спірних земельних ділянках прикордонних інженерних споруд, а саме протитранспортного рову, валу, рокадної дороги та встановлених інформаційно-попереджувальних знаків.

59. Колегія суддів виходить з того, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де є схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

60. У постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20) Велика Палата Верховного Суду конкретизувала визначення подібності правовідносин, згідно з яким на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях, після чого застосувати змістовий критерій порівняння (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору), а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії, які матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт.

61. Виходячи з наведеного, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду констатує, що наразі висновок суду касаційної інстанції у подібних правовідносинах відсутній. Більше того, у правозастосуванні наявна виключна правова проблема визначення правового статусу земельних ділянок, які розміщені в межах прикордонної смуги, встановленої вздовж державного кордону з урахуванням положень пункту 27-1 Перехідних положень ЗК України, а саме щодо віднесення / не віднесення їх до земель оборони в автоматичному порядку. При цьому, від вирішення цього питання залежить встановлення дійсного власника вказаних земель, їх належного розпорядника, а відтак і можливість стверджувати про порушення інтересів держави у спірних правовідносинах.

62. Таким чином, вирішення Верховним Судом у справі № 902/122/24 питання щодо визначення правового статусу земельних ділянок, які розміщені в межах прикордонної смуги має істотне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права.

63. При цьому колегія суддів враховує, що у цій справі існує невизначеність законодавчого регулювання правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема, а питання щодо правового регулювання, які виникли у цій справі, актуальні не лише у справах господарського чи цивільного права, але й в публічному праві (адміністративному, кримінальному), тобто у невизначеній кількості справ.

64. Враховуючи мотиви, наведені в цій ухвалі, колегія суддів вважає, що у цій справі наявна виключна правова проблема, яка має значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, а тому існують обґрунтовані підстави для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

За цим, керуючись статтями 234, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду

УХВАЛИВ:

Справу № 902/122/24 передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Случ О. В.

Судді Берднік І. С.

Міщенко І. С.