Рішення

від 05.03.2025 по справі 297/119/24

БЕРЕГІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 297/119/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2025 року м. Берегове

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі: головуючого ГЕЦКО Ю. Ю., за участю секретаря судового засідання Ісак О. І., представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Лещинець Л. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , требя особа: ТзОВ «ГУНУКРВОРК» та ТзОВ «ГУН УКР ВОРК Б» про визнання майна смпільною сумісною власністю та стягнення грошової компенсації вартості часток у статутному капіталі,

в с т а н о в и в:

Позивач, ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом про визнання юридичних осіб ТОВ "Гунукрворк" та ТОВ "Гун укр ворк Б" спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 , та стягненнягрошової компенсаціївартості частоку статутномукапіталі, оскільки зазначені юридичні особи були створені під час шлюбу між позивачем та відповідачем. Позивачка стверджує, що відповідач порушив вимоги статей 60, 61, 62, 63 Сімейного кодексу України, що передбачають рівність прав подружжя на майно, створене під час шлюбу, а також на частку в спільній сумісній власності.

Позивачка надала суду документи, що підтверджують факт створення зазначених юридичних осіб під час шлюбу з відповідачем, а також документи, що свідчать про відсутність належної участі позивача у визначенні і розподілі часток у цих підприємствах.

В судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити з підстав викладених у матеріалах справи.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні у задоволенні позову просив відмовити з підстав викладених у відзиві.

Суд заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності

Статтями 15, 16 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з положеннями Сімейного кодексу України, майно, набуте під час шлюбу, є спільною сумісною власністю подружжя, за винятком майна, що є приватною власністю одного з подружжя (ст. 60 Сімейного кодексу України). Відповідно до ст. 61 Сімейного кодексу України, кожен з подружжя має рівні права щодо володіння, користування і розпорядження майном, яке є спільною сумісною власністю.

Однак сімейне законодавство України нажаль на даний час, жодним чином не врегульовує порядок поділу бізнесу між подружжям. Чинний сімейний кодекс містить лише загальну норму про те, що дружина і чоловік мають право на поділ спільного майна, і їхні частки в майні є рівними. А тому джерелом права в питаннях поділу майна подружжя щодо частки в товаристві з обмеженою відповідальністю виступає судова практика.

Так Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21 грудня 2007 року у пункті 28 цієї профільної постанови систематизував підходи судів до вказаної проблематики так: «Статтею 12 Закону України від 19 вересня 1991 р. N 1576-XII "Про господарські товариства" встановлено, що власником майна, переданого йому засновниками і учасниками, є саме товариство. Вклад до статутного фонду господарського товариства не є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Виходячи зі змісту частин 2, 3 ст. 61 СК, якщо вклад до статутного фонду господарського товариства зроблено за рахунок спільного майна подружжя,то той із подружжя, хто не є учасником товариства,у разі використання одним із подружжя спільних коштів усупереч ст. 65 СК інший із подружжямає право на компенсацію вартості його частки».

Тобто в першу чергу Верховний Суд України сформулював принцип відокремлення майна власника частки в ТОВ від майна самого ТОВ. Суд вказав, що як тільки один з подружжя вніс спільні («шлюбні») грошові кошти чи інше майно в статутний капітал товариства, ці кошти / майно більше не є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Власником стає безпосередньо ТОВ, а далі це вже самостійна комерційна діяльність компанії.

Обсяг прав того з подружжя, хто не є учасником ТОВ, фактично поставлений у залежність від дотримання інтересів сім`ї при формуванні товариства, наявності згоди цього подружжя. Однак через свою абстрактність з точки зору бізнес-процесів концепція «інтереси сім`ї» не знаходить свого практичного застосування. Саме тому ст. 65 СКУ, за якою чоловік і дружина повинні розпоряджатися спільним майном за взаємною згодою. По суті, з огляду на презумпцію спільності шлюбного майна, є достатнім, аби один з подружжя довів, що інший з подружжя вніс грошові кошти як майно до статутного капіталу ТОВ за час шлюбу.

Крім того 03 червня 2015 року Верховний Суд України ухвалив постанову у справі № 6-38цс15, де вказав:«якщо один з подружжя є учасником господарського товариства і вносить до його статутного капіталумайно, придбане за рахунок спільних коштів подружжя, то таке майнопереходить у власність цього підприємства, ав іншого з подружжя право власності на майно(тобто речове право)трансформується в право вимоги(зобов`язальне право).

Цією постановою Верховного Суду України, нарешті розставлено всі крапки над «і», вказавши, яким чином варто розуміти суть частки в статутному капіталі ТОВ і як має діяти подружжя при поділі такого бізнес-активу.

По-перше, з`явилося розмежування на речове і зобов`язальне право. І казус ситуації полягає в тому, що з точки зору корпоративного, договірного права частка в ТОВ це річ, яку можна продати, подарувати, передати в заставу і на яку можна звернути стягнення. Але сімейне право сприймає її радше як комплекс майнових і немайнових прав. Тобто при поділі майна подружжя частка в статутному капіталі ТОВ не набуває правової природи речі, і право власності на частку як таке не виникає.

По-друге, визначено, що право вимоги виникає в чоловіка / дружини - не учасника ТОВ незалежно від (не)надання згоди на внесення майна в статутний капітал товариства. Простого факту членства іншого з подружжя в ТОВ достатньо.

З урахуванням цих норм суд вважає, що створення юридичних осіб ТОВ "Гунукрворк" та ТОВ "Гун укр ворк Б" під час шлюбу між позивачем і відповідачем за спільні коштиподружжя, є підставою не тільки для визнання зазначених юридичних осіб спільною сумісною власністю подружжя, а і внесення в порядку виконання судового рішення відповідних змін до реєстраційних документів підприємств.

Стосовно позовної вимоги щодо компенсації часток у статутному капіталі, суд прийшов до наступного висновку

Однин із подружжя може заявляти вимоги лише щодо внеску до статутного фонду ТОВ, а конкретніше вимагати компенсацію половини вартості такого внеску. Тобто подружжя - не учасник ТОВ має право вимагати 50% вартості того майна/грошових коштів, що були внесені при формуванні ТОВ, тобто на 50% тієї суми, яка вказана як «розмір внеску до статутного фонду (грн.)» поряд із прізвищем іншого з подружжя в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Однак це не є справедливим, оскільки внесок одного з подружжя в статутний капітал товариства на момент його створення міг бути незначним, а день наявності позовних вимог вартість компанії може становити цифру з багатьма нулями, але інший з подружжя все одно претендувати може лише на 50 відотків від тієї суми яка була внесена при реєстрації юридичної особи. Тобто оскільки статутний фонд ТОВ може законодавчій природі формуватися акціями, правами інтелектуальної власності, що оцінювалися неспівмірно реальному стану речей і без належної ринкової оцінки вартості.

Однак є альтернативний варіант для другого з подружжя «право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства». Тут сторонам слід розмежовувати, що половина доходу товариства (чистого прибутку ТОВ пропорційно розміру частки подружжя) чи половина отриманого доходу подружжя - учасника ТОВ. При цьому чоловік/дружина має право на 50% лише тих доходів, які інший з подружжя отримав після припинення шлюбних відносин. Тобто якщо товариство створено за час шлюбу, а подружжя розлучилося, то допоки компанія продовжує генерити дохід, другий з подружжя може претендувати на половину отриманих доходів. При цьому дохід, отриманий за минулі роки шлюбу, не підлягає поділу між подружжям з огляду на презумпцію витрати коштів на поточні потреби сім`ї.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1ст. 2 ЦПК України).

Згідност. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно дост. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Таким чином,у зв`язку із задоволенням позову, судові витрати по справі відповідно дост. 141 ЦПК України, покладаються на відповідача, в тому числі за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.. ст. 60, 61, 62, 63 Сімейного кодексу України, статтями 10, 209 Цивільного кодексу України та ст.ст. 12,13,19,81,141,247,259,263-265,274,279,280 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов задовольнити частково.

Визнати спільною сумісною власність (як набуту під час шлюбу) ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 та ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 юридичні особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «ГУНУКРВОРК» ЄДРПОУ: 42004657 та Товариство з обмеженою відповідальністю «ГУН УКР ВОРК Б» ЄДРПОУ: 43205765.

Визначити частки у спільному сумісному майні юридичних осіб Товариство з обмеженою відповідальністю «ГУНУКРВОРК» ЄДРПОУ: 42004657 та Товариство з обмеженою відповідальністю «ГУН УКР ВОРК Б» ЄДРПОУ: 43205765 по 1/2 (одній другій) частини з кожної юридичної особи, кожному з співвласників, а саме за ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 1/2 частки кожної юридичної особи та ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 1/2 частки кожної юридичної особи.

В решті вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 в користь ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 судові витрати сплачені при зверненні до суду в розмірі 1816 гривень 91 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення буде виготовлено та проголошено 05 березня 2025 року о 14 год. 00 хв.

Суддя Юрій ГЕЦКО