Ухвала

від 28.02.2025 по справі 173/3505/24

НЕ ВКАЗАНО

Справа № 173/3505/24

Провадження №2/173/339/2025

У Х В А Л А

щодо клопотання про закриття провадження

28 лютого 2025 року м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області в складі

головуючого судді Кожевник О.А.,

за участю секретаря судового засідання Салтикової С.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

представника третьої особи Черних О.М.,

розглянувши клопотання представника відповідача Стрельник Н.М. про закриття провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_1 , третя особа Верхньодніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Орган опіки та піклування Верхньодніпровської міської ради Дніпропетровської області про визнання батьківства дітей, визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

На адресу суду 27 лютого 2025 року надійшло клопотання представника відповідача Стрельник Н.М. про закриття провадження по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_1 , третя особа Верхньодніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Орган опіки та піклування Верхньодніпровської міської ради Дніпропетровської області про визнання батьківства дітей, визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів. Клопотання обґрунтовано тим, що судом вже розглядалась цивільна справа з аналогічними позовними вимогами та тим самим складом учасників судового розгляду, а саме, справа № 173/748/21. Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 22.05.2023 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства відмовлено. Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України просила закрити провадження у справі.

Представник позивача ОСОБА_2 заперечувала щодо поданого клопотання, оскільки попереднім рішенням відмовлено у встановленні факту батьківства, однак предметом поданої позовної заяви є визнання батьківства, стягнення аліментів та визначення місця проживання ОСОБА_4 . Домовленості між сторонами щодо місця проживання ОСОБА_5 не було, а тому є підстави для визначення місця проживання в судовому порядку. Предмет позову не є тотожним попередньому. Крім того, під час розгляду справи № 173/748/21 в якості представника третьої особи приймав участь представник служби у справах дітей Верхньодніпровської міської ради, проте в цій справі приймає участь орган опіки та піклування Верхньодніпровської міської ради.

Позивач ОСОБА_1 підтримав думку свого представника.

Представник третьої особи органу опіки та піклування Верхньодніпровської міської ради Черних О.М. заперечував щодо клопотання представника відповідача. Твердження щодо участі органу опіки та піклування Верхньодніпровської міської ради в попередньому судовому розгляді не відповідають дійсності, оскільки представники цього органу не приймали участі в судовому засіданні. Формально наче участь й була забезпечена, проте адреса третьої особи в позові зазначена служби у справах дітей Верхньодніпровської міської ради. По цій позовній заяві змінено як сторони, так і предмет позову. Сімейним Кодексом передбачено окрім іншого право на батьківство, у разі невизнання його передбачено судовий захист, чим позивач скористався, по справі проведена експертиза № 472 від 30.08.2023, після розгляду попередньої справи, тобто інші обставини, відсутня згода батьків щодо місця проживання дитини. З огляду на це позивач доводить батьківство, оскільки інші вимоги є похідними, а саме стягнення аліментів та визначення місця проживання. Звернув увагу на захист прав та інтересів дітей, оскільки як ОСОБА_5 так і Єлизавета з 2020 року проживають з позивачем який юридично для них не є батьком та не має представницьких функцій (не може бути законним представником).

Суд заслухавши учасників судового засідання дійшов наступного висновку.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 255ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 404/6883/18 (провадження № 61-5565св23), зазначено, що: «у пунктах 26, 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі №320/9224/17 (провадження № 14-225цс19) зазначено, що «за пунктом 3 частини першої статті 255ЦПК України підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц (провадження № 14-58цс18) зазначено, що «позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) зазначено, що «предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2024 року у справі № 554/527/23 (провадження № 61-11779св23) зроблено висновок, що «суд закриває провадження у справі, якщо в позовах одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного з цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. Визначаючи підстави позову як елемент його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону, позивач просить про захист свого права. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках набрання рішенням суду законної сили».

Так, 29 квітня 2021 року позивач звернувся до суду з позовною заявою про встановлення факту батьківства до відповідача ОСОБА_1 .

Згідно з заявленими позовними вимогами позивач просив визнати його батьком дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зобов`язати Верхньодніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Дніпро) внести зміни до актового запису № 70 від 14 квітня 2009 року про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке зареєстроване відділом реєстрації актів цивільного стану Верхньодніпровського районного управління юстиції, відомості про матір залишити без змін та внести зміни до актового запису № 105 від 09 вересня 2014 про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке зареєстроване відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Верхньодніпровського районного управління юстиції, відомості про матір залишити без змін.

Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства відмовлено.

У справі, що розглядається № 173/3505/24 ОСОБА_1 звернувся з позовом про визнання батьківства.

Встановлення факту батьківства в судовому порядку відрізняється від визнання батьківства за рішенням суду за наступними критеріями:

-відсутність спору щодо батьківства дитини;

-смерть батька дитини, факт батьківства якого підлягає встановленню або оголошення його померлим; порядком судового розгляду справи (окреме провадження).

Згідно з п.15постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від31.03.1995№ 5«Про судовупрактику всправах провстановлення фактів,що маютьюридичне значення» суд розглядає заяви про встановлення факту батьківства в разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини. Заяви про встановлення фактів батьківства чи визнання батьківства розглядаються судом, якщо у свідоцтві про народження певна особа не вказана батьком дитини (наприклад, запис про батька дитини проведено за вказівкою матері, яка не перебувала у шлюбі, або ж такий запис зовсім відсутній) і можуть бути подані матір`ю, опікуном чи піклувальником дитини чи самою дитиною після досягнення повноліття.

Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, або смерті жінки, котра вважалась матір`ю останньої, факт їхнього батьківства (материнства) може бути встановлено за рішенням суду в окремому провадженні. Заяви про встановлення факту як батьківства, так і материнства суд приймає до розгляду, якщо запис про батька (матір) дитини в Книзі реєстрації народжень учинено згідно зі ст.135 СК України. У пункті 9 вказаної постанови зазначено, що питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це.

Отже у справі № 173/748/21 вирішувалось питання встановлення факту батьківства, у даній справі № 173/3505/24 ставиться питання про визнання батьківства, оскільки існує спір.

Так, рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області №173/748/21, яке переглянуто в апеляційному порядку відмовлено саме у встановленні факту батьківства, а не визнанні позивача ОСОБА_1 батьком щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_6 .

Таким чином встановлена нетотожність хоча б одного з цих чинників, що не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору, тому відсутні підстави для закриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 Конвенції про права дитини, держави-учасниці поважають і забезпечують всі права, передбачені цією Конвенцією, за кожною дитиною, яка перебуває в межах їх юрисдикції, без будь-якої дискримінації незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров`я і народження дитини, її батьків чи законних опікунів або яких-небудь інших обставин.

Держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів для забезпечення захисту дитини від усіх форм дискримінації або покарання на підставі статусу, діяльності, висловлюваних поглядів чи переконань дитини, батьків дитини, законних опікунів чи інших членів сім`ї.

Ст. 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров`я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду.

У ч. 1, 2 ст. 18 Конвенції про права дитини зазначено, що держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

3 метою гарантування і сприяння здійсненню прав, викладених у цій Конвенції, Держави-учасниці надають батькам і законним опікунам належну допомогу у виконанні ними своїх обов`язків по вихованню дітей та забезпечують розвиток мережі дитячих установ.

Згідно з положенням п. 2 ч.1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет із тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами. Таким чином, відмова у відкритті провадження у справі можливе лише при наявності всіх трьох елементів, а саме, якщо збігаються сторони, предмет і підстави позовів. Зміна хоча б одного з них не дає тотожності позовів і не перешкоджає заінтересованим особам звертатися до суду з позовом.

Відповідно до ч. 2 ст. 256 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Наявність рішення суду № 173/748/21 від 23 травня 2023 року не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору. Оскільки правовідносини щодо стягнення аліментів на утримання дитини, який фактично проживає з 2020 року з позивачем, як особою яка вважає себе батьком, хоча і є похідними, проте є триваючими правовідносинами, як і визначення місця проживання дитини та не були предметом попереднього судового розгляду.

З урахуванням вищевикладеного та беручи до уваги, що тотожність спору не встановлена, оскільки звернення позивача з вимогами про встановлення батьківства є в інтересах неповнолітнього сина, вимоги щодо стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини вказані за інший період часу, а саме починаючи з дня подачі позовної заяви до суду, тобто з 15.01.2024 і до досягнення дитиною 18 років.

Отже, не можна вважати, що між сторонами вже був вирішений спір про той самий предмет і позови повністю збігаються за матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Керуючись ст. 49, 186, 255, 260, 261 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання представника відповідача Стрельнік Н.М. про закриття провадження за позовною заявою ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_1 , третя особа Верхньодніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Орган опіки та піклування Верхньодніпровської міської ради Дніпропетровської області про визнання батьківства дітей, визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Ухвала складена 04.03.2025.

Суддя О.А. Кожевник