Рішення

від 04.04.2025 по справі 173/3505/24

НЕ ВКАЗАНО

Справа № 173/3505/24

Провадження №2/173/339/2025

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04 квітня 2025 року м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області в складі

головуючого судді Кожевник О.А.,

за участю секретаря судового засідання Демяненко С.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

представника третьої особи Черних О.М.,

розглянувши позовну заяву ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_1 , третя особа Верхньодніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південно міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Орган опіки та піклування Верхньодніпровської міської ради Дніпропетровської області про визнання батьківства дітей, визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

Позиція позивача

15 листопада 2024 року адвокат Богачова Н.П. звернулась до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області з позовною заявою в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_1 , третя особа Верхньодніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південно міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Орган опіки та піклування Верхньодніпровської міської ради Дніпропетровської області про визнання батьківства дітей, визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів.

26 грудня 2024 року до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області надійшла уточнена позовна заява адвоката Богачової Н.П., яка звернулась до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області з позовною заявою в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_1 , третя особа Верхньодніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південно міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Орган опіки та піклування Верхньодніпровської міської ради Дніпропетровської області про визнання батьківства дітей, визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів яка викладена в наступній редакції.

Так,25.04.2005року, ОСОБА_1 (надалі Позивач)розлучився з ОСОБА_1 (надалі-Відповідач). ІНФОРМАЦІЯ_1 уПозивача таВідповідача народивсясин - ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_2 уПозивача таВідповідача народиласьдонька - ОСОБА_5 .Питанням реєстраціїнародження дітейзаймалась Відповідач.На моментпроведення Відповідачемреєстрація народженнясина тадоньки,Позивачу небуло відомо,що узв`язкуз тим,що міжними неукладений шлюб,для внесеннязапису пройого батьківстводітей буланеобхідна,в томучислі,і йогозаява.Оскільки підчас реєстраціїнародження дітейвін неподавав заявипро внесенняінформації пронього,як батькадітей,запис пробатька дітейу Книзіреєстрації народженьбув зробленийвідповідно доч.1ст.135Сімейного кодексуУкраїни,в якійзазначено,що принародженні дитиниу матері,яка неперебуває ушлюбі,у випадках,коли немаєспільної заявибатьків,заяви батькаабо рішеннясуду,запис пробатька дитиниу Книзіреєстрації народженьпровадиться заїї вказівкою.Так,Відповідачем,при реєстраціїбуло вказанонаступну інформацію:син - ОСОБА_4 ;донька - ОСОБА_5 , відомості про батька: ОСОБА_1 .

06.12.2019року Відповідачперестала проживатиразом зПозивачем тадітьми в АДРЕСА_1 .Діти залишилисьпроживати разомз Позивачем,який вважаві вважаєїх своїмирідними дітьмита ставитьсядо нихяк досина тадочки,а вонивважають йогосвоїм батьком.Починаючи віднародження дітейй доцього часуПозивач проживаєразом зними,спілкується,проводять час,повністю купуєречі таїжу,забезпечує всімнеобхідним.Син ОСОБА_6 та донька ОСОБА_7 називають Позивача батьком, люблять, поважають, слухають його, визнають його своїм татом.

Спочатку, Відповідач, не заперечувала того, що Позивач є біологічним батьком ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , але в подальшому почала стверджувати, що діти народженні від інших чоловіків.

Як в подальшому дізнався Позивач з актового запису про народження дітей, Відповідач, оформила свідоцтва про народження дітей згідно з приписами ч. 1 ст. 135 СК України, здійснивши запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень зі слів матері.

Так, як Відповідач записала дітей: сина - ОСОБА_4 , а доньку - ОСОБА_5 , в графі батько зазначено ОСОБА_1 , то Позивач не знав, що Відповідач, оформила свідоцтва про народження відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України.

З огляду на вищевикладене, Позивач змушений звернутись з позовом, який стосується визнання його біологічного батьківства стосовно сина ОСОБА_6 та доньки ОСОБА_7 для здійснення відповідного актового запису про батьківство, щоб він міг реалізовувати свої законні права та обов`язки як батько.

Ні на час зачаття дітей, ні на час їх народження, Відповідач не перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншими чоловіком, а тому Позивач немає сумніву, що біологічним батьком дітей є будь-які інші чоловіки.

Згідно з висновком експерта № 1685-МГ від 21.08.2023 року встановлено, що Позивач може бути біологічним батьком дітей: сина ОСОБА_4 та доньки ОСОБА_5 . Вірогідність того, що Позивач є біологічним батьком ОСОБА_6 та ОСОБА_7 згідно з висновком експерта це не є наслідком випадкового збігу генетичних ознак у осіб, що не мають родинних зв`язків, за результатами даного дослідження складає не менше 99.997%.

Таким чином, між сторонами, Позивачем та Відповідачем, існує спір з приводу визнання батьківства, який без згоди Відповідача неможливо вирішити у позасудовому порядку.

Таким чином, Позивач має намір і в подальшому опікуватися своїми неповнолітніми дітьми, але Відповідач, чинить йому в цьому перешкоди шляхом: умисного заперечення батьківства Позивача щодо їх дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , поданням скарг, заяв про вилучення дітей у Позивача так, як він не є їх біологічним батьком документально.

Разом з цим, оскільки діти проживають разом з ним як батьком, ставить питання перед судом щодо визначення місця проживання неповнолітнього сина ОСОБА_4 разом з Позивачем, оскільки на його думку це буде відповідати найкращим інтересам дитини.

Крім того, представник позивача вважає, що Відповідач, в змозі сплачувати аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6 у розмірі частини усіх видів доходів, її щомісячного доходу та з урахуванням усіх видів доплат, надбавок, але не менше 50 процентів прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення сином повноліття, оскільки відповідачка є молодою, працездатною людиною, має роботу та стабільний дохід, тому має виконувати свій обов`язок щодо утримання своєї дитини.

Заяви, клопотання, процесуальні рішення.

Ухвалою судді від 03 грудня 2024 року відкрито загальне позовне провадження у справі і призначено підготовче судове засідання на 09 год. 30 хв. 26 грудня 2024 року.

Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 26 грудня 2024 року відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_3 про відмову у відкриті провадження за вказаним позовом. Задоволено клопотання представника позивача долучити до матеріалів справи витяг з Державного реєстру актів стану про народження із зазначенням відомостей про батька відповідача відповідно до ч. 1ст. 135 СК Українищодо дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . Прийнято уточнену позовну заяву позовом ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_1 , третя особа Верхньодніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Орган опіки та піклування Верхньодніпровської міської ради Дніпропетровської області про визнання батьківства дітей, визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів. Відкладено підготовче судове засідання, надано сторонам час для ознайомлення з уточненою позовною заявою.

Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 19 лютого 2025 року відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про залишення позовної заяви ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_1 , третя особа Верхньодніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Орган опіки та піклування Верхньодніпровської міської ради Дніпропетровської області про визнання батьківства дітей, визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів, без руху та надання строку для усунення недоліків матеріалів позовної заяви.

Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2025 року відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_3 про закриття провадження за позовною заявою ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_1 , третя особа Верхньодніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Орган опіки та піклування Верхньодніпровської міської ради Дніпропетровської області про визнання батьківства дітей, визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів.

Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2025 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на «10» годину «00» хвилин 25 березня 2025 року.

04 квітня 2025 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення.

Розгляд справи

Позивач в судовому засіданні підтримав позов, просив визнати його батьком щодо його дітей ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , оскільки є біологічним батьком, та для юридичної визначеності та захисту прав неповнолітніх дітей, оскільки це буде відповідати їх інтересам. Оскільки діти з грудня 2020 року проживають з ним та знаходяться на його утриманні вважав необхідним стягнути аліменти на свою користь на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 та визначити його місце проживання разом з ним.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні зазначила, що відповідачка зареєструвала дітей шляхом омани за ст. 135 СК України. Висновок ДНК підтверджує батьківство позивача ОСОБА_1 щодо дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Конфлікту між батьком та дітьми не було, діти проживають з батьком тривалий час, визначення місця проживання є необхідним для вирішення всіх юридичних питань щодо сина. Крім того, на утримання дітей позивач витрачає кошти, відповідач є працездатною та зобов`язана утримувати дітей.

Допитана в судовому засіданні у присутності психолога ОСОБА_10 неповнолітня ОСОБА_5 пояснила, що мама з нею не проживає майже 5 років, вона проживає разом з братом та татом. Мати сказала, що їй не потрібна така родина та покинула їх. З того часу вони живуть окремо. Одного разу, коли вона йшла в школу мати намагалась її викрасти, але жінка зі школи витягнула її з машини, бо вона кричала. Під час спільного проживання з матір`ю остання поводила себе агресивно, била її, був випадок, навіть «тикала» носом в розлиту воду на підвіконні під час поливу квітів. Говорила, що тато то не тато, та вона хоче показати їй інший світ. Проте ОСОБА_7 висловилась, що бажає проживати з батьком ОСОБА_11 . Додала, що з дитинства мати била її брата ОСОБА_6 та говорила, що обіллє його кип`ятком та залишки порубає. Навіть на день народження мати запізнювалась на декілька днів з привітаннями, але дарувала смаколики та подарунки. Тато не забороняв спілкуватись з матір`ю, але на її думку мама за характером не врівноважена, тому вона прийняла рішення не спілкуватись з нею. Додала, що батько навчив їх любити читати книжки та цікавитись історією.

Допитаний в судовому засіданні у присутності психолога ОСОБА_10 неповнолітній ОСОБА_4 пояснив, що проживає в АДРЕСА_1 разом з сестрою ОСОБА_7 та батьком ОСОБА_11 . За час проживання з матір`ю склались не гарні відносини, а потім вона ще й їх покинула. Додав, що був випадок коли привезли додому сейфи 80 кг та 150 кг та мати сказала, щоб він з батьком їх заносив в будинок, проте батько заперечував. З цього питання виник конфлікт та мати сказала, що їй така сім`я не потрібна та пішла з родини. Мати у разі коли її не слухаються била його, в той час як батько, у якості покарання, обмежував Інтернет та надавав книжки читати. За час проживання з матірю майже у 80 % зранку вона обзивала його, тому він збирався до школи раніше ніж вона прокидалась, щоб не чути негативу від неї. Мати карала за будь що, не склав портфель, не поставив речі на місце, коли витягував прання з пральної машини, то вона схватила за шию та придушувала його за шию. На той час мати не працювала, родину всім необхідним забезпечував батько. Вважає своїм батьком ОСОБА_1 , оскільки він весь час виховує, забезпечує всім необхідним, навчає у життєвих ситуаціях. Додав, що мати активізувалась лише під час судових засідань, минулої весни мати намагалась викрасти Лізу зі школи, проте їй завадила це зробити викладач зі школи. Одразу після того як мати покинула родину в грудні 2020 року вона пропонувала Лізі жити з нею, однак сестра не погодилась.

Після наданих пояснень неповнолітніх дітей психолог ОСОБА_10 зазначила, що відносини дітей з батьком краще ніж з матір`ю та дітям краще проживати разом з позивачем ОСОБА_1 .

Представник третьої особи органу опіки та піклування Верхньодніпровської міської ради Черних О.М. зазначив, що наданими в судовому засіданнями доказами представником позивача доведено походження дітей від позивача, оскільки діти проживають з батьком та це встановлено в судовому засіданні позивач має право отримувати від відповідача аліменти на їх утримання. Зважаючи на те, що протягом тривалого часу сторони не можуть визначити місце проживання дітей доречним є встановлення місця проживання ОСОБА_8 з батьком, оскільки останній заявив про це в судовому засіданні, тому це буде відповідати його інтересам.

Під час підготовчого судового засідання відповідачка ОСОБА_1 заявляла клопотання про залишення позовної заяви без руху, яке вирішено ухвалою суду. Крім того, повідомила суду, що позивач позбавив її спілкування з дітьми майже на 7 місяців. На її думку, батько дітей змусив стріляти старшу дитину в неї, про що вона має відповідні докази. З боку батька відбувається домашнє насилля щодо дітей.

25 березня 2025 року на адресу суду відповідачка ОСОБА_1 надіслала заяву про часткове визнання позову, а саме в частині вимог щодо визнання батьківства щодо дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Щодо вимог про визначення місця проживання ОСОБА_8 заперечувала, оскільки він досяг 15 років та з цього часу визначає своє місце проживання самостійно. Щодо вимог про стягнення аліментів звернула увагу суду на необхідність доведення належними доказами проживання дитини разом з тим з батьків ким подана заява про стягнення аліментів. Просила розглянути справу за її відсутності та її представника на підставі наявних у суді матеріалів.

Представник відповідача ОСОБА_3 в підготовчому судовому засіданні підтримала позицію відповідача ОСОБА_1 , заявляла клопотання про відмову у відкриті провадження та про закриття провадження за позовною заявою, які вирішені ухвалами суду. В судове засідання з розгляду вказаної позовної заяви по суті участі не приймала, письмових пояснень не надавала.

Судом встановлено наступні фактичні обставини справи, які підтверджені наданими сторонами доказами по справі.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.04.2005 ОСОБА_1 розлучився з ОСОБА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 у позивача та відповідача народився син ОСОБА_4 та ІНФОРМАЦІЯ_2 донька ОСОБА_5 . Запис у Книзі реєстрації народження здійснено відповідно до ст. 135 Сімейного кодексу України, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян № 70 від 14 квітня 2029 р. та № 105 від 09 вересня 2014 р.

Відповідно до заяви ОСОБА_1 від 03.10.2019, засвідченої приватним нотаріусом Верхньодніпровського районного нотаріального округу Бас Я.А., він як батько дітей надавав згоду на тимчасовий виїзд дітей з території України до Єгипту з метою проведення відпочинку сина ОСОБА_4 та доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у супроводі їх мати ОСОБА_1 .

Висновком експерта № 1685-МГ від 21.08.2023 року встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , може бути біологічним батьком дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Вірогідність того, що ОСОБА_1 є біологічним батьком ОСОБА_6 та ОСОБА_7 згідно з висновком експерта це не є наслідком випадкового збігу генетичних ознак у осіб, що не мають родинних зв`язків, за результатами даного дослідження складає не менше 99.997 %.

За приписами ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України, при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Оцінка суду та мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Згідно зчастиною першоюстатті 2ЦПК Українизавданням цивільногосудочинства єсправедливий,неупереджений тасвоєчасний розгляді вирішенняцивільних справз метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), які містяться у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

При цьому, згідно з п. 1 ч. 5 ст. 49 ЦПК України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з ч. 1 ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову (ч. 4 ст. 206 ЦПК України).

Отже, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Щодо позовних вимог в частині визнання батьківства.

Як вбачається з матеріалів справи та не оспорюються відповідачем, 25.04.2005 ОСОБА_1 розлучився з ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 у позивача та відповідача народився син ОСОБА_4 та ІНФОРМАЦІЯ_2 донька ОСОБА_5 . Запис у Книзі реєстрації народження здійснено відповідно до ст. 135 Сімейного кодексу України, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян № 70 від 14 квітня 2029 р. та № 105 від 09 вересня 2014 р. За приписами ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України, при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

На підтвердження позовних вимог представником позивача долучено оригінал висновку експерта № 1685-МГ від 21.08.2023 року яким встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , може бути біологічним батьком дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Вірогідність того, що ОСОБА_1 є біологічним батьком ОСОБА_6 та ОСОБА_7 згідно висновку експерта це не є наслідком випадкового збігу генетичних ознак у осіб, що не мають родинних зв`язків, за результатами даного дослідження складає не менше 99.997 %.

Крім того, відповідачка у своїй заяві від 25 березня 2025 року позовні вимоги визнала в частині визнання батьківства ОСОБА_1 щодо дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Статтею 121 Сімейного кодексу України визначено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та125 цього Кодексу.

Відповідності до ч. 1 ст. 122 Сімейного кодексу України дитини, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя.

Відповідно до ст. 125 СК України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини, за рішенням суду.

Відповідно до ст. 128 Сімейного кодексу України, визнання батьківства за рішенням суду:

1. За відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

2. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

3. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

4. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 5 Сімейного кодексу України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Зокрема, держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини (частини друга і третя статті 5 Сімейного кодексу України). При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № З "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", відповідно до статей 213, 215 ЦПК (1618-15) рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них. а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

Отже, сімейне законодавство України не визначає будь-яких особливостей щодо предмета доказування у даній категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі ст. 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути результат судово-генетичної експертизи.

Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (Калачова проти Російської Федерації № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.05.2018 у справі № 591/6441/14-ц (провадження № 61-6030св18) зазначено, що підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.

З урахуванням наведеного та заяви відповідача про визнання позову в цій частині, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що досліджені у судовому засіданні докази підтверджують батьківство ОСОБА_1 щодо дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Враховуючи вищезазначене, суд вбачає наявність підстав для визнання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , громадянина України, код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , адреса реєстрації : АДРЕСА_2 , - батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Відповідно до ст. 134 Сімейного кодексу України на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.

Порядок реєстрації походження дитини від своїх батьків регулюється не лише нормами Сімейного кодексу України.

Відповідно до п. 20 п. 1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Пунктом 2.13.1. Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України 12 січня 2011 року № 96/5, передбачено, що підставою для внесення змін в актовий запис цивільного стану є, в тому числі, рішення суду про визнання батьківства.

Відповідно до п. 2.16.4 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України 12 січня 2011 року № 96/5, на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов`язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.

Таким чином, суд дійшов висновку, що необхідно внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Розглянувши справу повно, всебічно, об`єктивно та неупереджено, суд вважає правомірними заявлені позовні вимоги, які є обґрунтованими, тому вважає за можливе їх задовольнити. Згідно з ч. 1 ст. 134 СК України, на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.

Вирішуючи позовні вимоги щодо стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина.

Відповідно до ч. 1, 2 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікованаПостановою Верховної Ради України № 789 ХІІ(78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умови життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини, частинами сьомою, восьмоюстатті 7 СК Українипри вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей. В усіх діях щодо дітей незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У статті 18 Конвенції про права дитини зазначено про необхідність докладання всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної і однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ст.141Сімейного кодексуУкраїни мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язку щодо дитини.

Відповідно до вимог ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (частина 2 статті 182 СК України).

За приписами ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Згідно з ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні надав пояснення, що відповідачка ОСОБА_1 06 грудня 2020 року покинула родину та з цього часу стала проживати окремо як від позивача, так і їх дітей. З того моменту діти залишились на повному утриманні позивача. Крім того, під час вступної промови відповідачка зазначила, що майже понад чотири роки не бачила дітей, оскільки останні проживають з позивачем. Допитані в судовому засіданні за участю психолога ОСОБА_10 неповнолітні діти ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтвердили, що весь час проживають разом з батьком, а їх мати проживає окремо та вони не мають бажання спілкуватись з нею, оскільки мати зневажливо до них ставиться. Крім того, ОСОБА_7 зазначила, що її мати намагалась її викрасти, проте це їй не вдалось.

Оцінюючи вказані покази сторін та неповнолітніх дітей, доходжу висновку про те, що під час судового розгляду встановлений та доведений доказами той факт, що неповнолітні діти ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з грудня 2020 року проживають з батьком та знаходяться на його утриманні.

За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача та стягнення з відповідача на його користь аліментів у розмірі 1/4 частини від усіх видів її заробітку (доходів), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму, визначеного для дитини відповідного віку на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 до досягнення ним повноліття. Разом з цим позивачем заявлено вимогу про стягнення аліментів з 14 листопада 2024 року, проте позов подано 15 листопада 2024 року.

Оскільки аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, тому позовні вимоги щодо стягнення аліментів підлягають частковому задоволенню, а саме з 15 листопада 2024 року слід стягувати аліменти з відповідача на користь позивача на утримання неповнолітнього сина до досягнення останнім повноліття у розмірі 1/4 (четвертої) частини від усіх видів її заробітку (доходів), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму, визначеного для дитини відповідного віку.

Згідно зі ст. 430 ЦПК України суд вважає необхідним допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Вирішуючи позовні вимоги щодо визначення місця проживання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , суд дійшов висновку, що вони задоволенню не підлягають з огляду на таке.

Статтею 7 СК Українивстановлено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установленихКонституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Відповідно достатті 155 СК Україниздійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

За змістом частини третьоїстатті 160 СК Україниякщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Аналогічні положення закріпленні у частині другійстатті 29 ЦК України, якою визначено, що фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

В силу частини першоїстатті 161 СК Україниякщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Наведеними нормами закріплено основоположний принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, якого необхідно дотримуватися, зокрема, при вирішенні питань про місце проживання дитини у випадку, коли її батьки проживають окремо.

Спір між батьками, які проживають окремо, щодо місця проживання малолітньої дитини може бути вирішений органом опіки та піклування або судом.

Водночас, якщо дитині виповнилося 14 років, то вона може вільно обирати собі місце проживання з кимось із батьків, які мають у власності житлові приміщення. Суд не може визначати місце проживання дитини, яка досягла 14 років за позовом когось із батьків, оскільки таке право вибору місця проживання надано законом самій дитині.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 2 листопада 2023 року (справа № 592/7624/22), яка згідно з частиною четвертоюстатті 263 ЦПК Українимає враховуватися судами при застосуванні норм права.

Зібрані докази вказують на те, що на час пред`явлення та вирішення позову сину сторін, ОСОБА_12 вже виповнилося 15 років, а тому він вправі самостійно обирати своє місце проживання.

Отже підстави для визначення судом місця проживання неповнолітнього ОСОБА_8 з батьком ОСОБА_1 відсутні.

Відтак позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує положення статті 141 ЦПК України, згідно з яким судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За приписами ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об`єднано дві та більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Оскільки в позові ОСОБА_1 в частині позовних вимог щодо визначення місця проживання неповнолітнього сина ОСОБА_8 відмовлено, то понесені ним витрати зі сплати судового збору за подання цих позовних вимог не підлягають відшкодуванню.

Разом зцим,зазначеним рішеннямвимогу позивачапро визнаннябатьком дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 задоволено, то з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

Оскільки позовні вимоги про стягнення з відповідача аліментів на утримання сина задоволені, тому з відповідача ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір в розмірі 1211,20 грн. в дохід держави

Керуючись ст. 10, 12, 81, 89, 206, 258-259, 263-265, 268, 354-355, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_1 , третя особа Верхньодніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Орган опіки та піклування Верхньодніпровської міської ради Дніпропетровської області про визнання батьківства дітей, визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_1 , громадянина України, місце проживання: АДРЕСА_2 , батьком дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Зобов`язати Верхньодніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південно міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) внести відповідні зміни до актового запису про народження дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , актовий запис № 70 від 14.04.2009, та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 актовий запис № 105 від 09.09.2014 р. де в графі «батько» зазначити наступну інформації: громадянин України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_1 , інформація про прізвище ім`я по батькові дітей, дату їх народження, місце народження та інформацію вказану про матір залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_1 місце проживання: АДРЕСА_2 , аліменти на утримання їх неповнолітнього сина ОСОБА_4 , у розмірі частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно з дня пред`явлення позову до суду, а саме з 15.11.2024 і до досягнення ним повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 в дохід держави судовий збір за розгляд позовної вимоги про стягнення аліментів в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_1 місце проживання: АДРЕСА_2 , судові витрати понесені у виді сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Копію рішення, після набрання рішенням законної сили направити Верхньодніпровському відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) для виконання.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційноїінстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення апеляційного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Повний текст судового рішення з урахуванням навчання головуючого судді з 07.04.2025 по 11.04.2025 виготовлено 14 квітня 2025 року.

Суддя: