Ухвала

від 24.02.2025 по справі 910/5809/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

24.02.2025Справа № 910/5809/24

Суддя Господарського суду міста Києва Літвінова М.Є., розглянувши матеріали

заяви Державного підприємства "Гарантований покупець"

про відстрочення виконання рішення суду

у справі 910/5809/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ СОЛАР ІСТЕЙТ"

до Державного підприємства "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ"

про стягнення 546 386, 87 грн.

Представники учасників справи:

від позивача: не з`явився.

від відповідача: Подобєд О.В.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерджі Солар Істейт" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі - відповідач) про стягнення 546 386,87 грн, з яких сума 3 % річних у розмірі 215 883, 15 грн та інфляційні втрати у розмірі 330 503, 72 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач вказує на те, що рішеннями Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 та 23.03.2023 у справах №910/9098/22 та №910/13735/22 судами встановлено, що строк виконання зобов`язання з оплати поставленої електричної енергії по Договору № 1521/01 від 26.12.2019 настав, стягнуто з відповідача основну заборгованість. Однак, відповідачем вчасно не виконано грошові зобов`язання, а тому позивач просить суд нарахувати 3 % річних та інфляційні втрати з оплати основного боргу за період жовтня 2021 року, лютого - червня 2022 року до 02.05.2024 у вказаних вище розмірах.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 у справі №910/5809/24 позовні вимоги задоволено частково; вирішено стягнути з відповідача на користь позивача суму у розмірі 546 228 (п`ятсот сорок шість тисяч двісті двадцять вісім) грн 18 коп, з яких: 3 % річних у розмірі 215 724 (двісті п`ятнадцять тисяч сімсот двадцять чотири) грн 46 коп, інфляційні втрати у розмірі 330 503 (триста тридцять тисяч п`ятсот три) грн 72 коп, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 8 193 (вісім тисяч сто дев`яносто три) грн 42 коп.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2025 залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 у справі №910/5809/24.

10.02.2025 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшла заява про відстрочення виконання рішення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2025 призначено заяву представника відповідача про відстрочення виконання рішення суду до розгляду у судовому засіданні на 27.01.2025.

Представник позивача у судове засідання 24.02.2025 не з`явився, про причини нявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.

Згідно ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на наведене та керуючись вказаними приписами господарського процесуального закону, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача.

Представник відповідача у судовому засіданні 24.02.2025 підтримав заяви про відстрочення виконання рішення суду.

Суд, розглянувши 24.02.2025 у судовому засіданні заяву Державного підприємства "Гарантований покупець" про відстрочення виконання рішення суду, зазначає наступне.

Частиною 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Невиконання боржником судового рішення про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна стягувача або майна, присудженого на користь стягувача, протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження за заявою стягувача є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з боржника суми вартості відповідного майна, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, вартість майна неможливо визначити або майно відповідно до закону не може оцінюватися. Вартість майна визначається відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України).

Тобто, підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.

При цьому, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Відстрочення - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

У відповідності до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Суд зазначає, що в даному випадку відповідач просить суд відстрочити виконання рішення у даній справі на один рік, проте жодним чином не обґрунтовує запропонований термін відстрочення та не надає жодних доказів на підтвердження того, що внаслідок такого відстрочення рішення суду у даній справі буде виконане.

Згідно з частиною першою статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов`язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина «судового розгляду».

У зв`язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначені судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд з прав людини зазначає, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а, отже, сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.

З урахуванням підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення судом встановлено, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у статті 6 Конвенції.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

В обґрунтування поданої заяви заявник (боржник) вказує, що його платежі залежать від оплати НЕК «Укренерго» послуги гарантованого покупця із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, розмір вартості якої затверджується НКРЕКП.

Як вказує заявник (боржник), у зв`язку з несплатою НЕК «Укренерго» вартості послуги у 2021 - 2022 роках та тривалого ухилення від підписання актів купівлі-продажу, Гарантований покупець не розрахувався в повному обсязі з виробниками за «зеленим» тарифом, що стало підставою для звернення ряду виробників з позовами до Гарантованого покупця; станом на 01.01.2024 у НЕК «Укренерго» наявна заборгованість перед позивачем за послугу розрахункових періодів 2021 - 2023 років в розмірі 31 млрд 504 млн грн.

Крім того, заявник (боржник) зазначає, що в період воєнного стану він бере участь у функціонуванні критичної сфери інфраструктури. Разом з іншими учасниками ринку, на яких покладено виконання спеціальних обов`язків, Гарантований покупець здійснює забезпечення населення України доступною електричною енергією за фіксованим, пільговим тарифом.

У зв`язку із здійсненням збройної агресії російською федерацією проти України запроваджено воєнний стан. Здійснена ворогом збройна агресія спричинила тяжкі наслідки для підприємств енергетичного сектору країни, в т.ч. для Гарантованого покупця. У зв`язку з окупацією державою-агресором найбільшого об`єкту генеруючого електричну енергію в Україні - Запорізької АЕС, знищенням великої кількості об`єктів генерації електричної енергії, в т.ч. з альтернативних джерел енергії та зменшенням виробництва електричної енергії, істотно зменшилось надходження коштів у електроенергетичну галузь.

На переконання боржника, що він недоотримує значні суми коштів від виробників в межах виконання Положення та від НЕК «Укренерго» в якості оплати послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, в результаті чого відповідач не може в повному обсязі виконувати свої поточні зобов`язання перед постачальниками універсальних послуг та виробниками електричної енергії за «зеленим» тарифом.

Відповідно до балансу (звіту про фінансовий стан) за 12 місяців 2023 року, Гарантованим покупцем було отримано збиток у розмірі 1 458 076 тис. грн., отже документами останньої фінансової звітності підтверджується негативний фінансовий стан боржника (заявника).

У запереченнях на заяву Державного підприємства "Гарантований покупець" про відстрочення виконання рішення суду, позивач не погоджується із доводами відповідача, з огляду на наступне:

- сторонами даних правовідносин є ДП «Гарантований покупець» та ТОВ «ЕНЕРДЖІ РЕЙ», і повнота розрахунків з позивачем не залежить від фінансування чи виконання обов`язків НЕК «Укренерго» перед ДП «Гарантований покупець»;

- виконання судового рішення також покладається лише на відповідача і дії або бездіяльність НЕК «Укренерго» жодним чином не можуть вплинути на виконання рішення суду.

- позивач, як виробник електричної енергії за «зеленим» тарифом добросовісно виконує свої зобов`язання щодо відпущення та передачу такої електричної енергії на користь Гарантованого покупця, який в свою чергу надалі реалізовує цю електричну енергію споживачам та іншим підприємствам. Натоми діяльність та належні грошові кошти за товар (електричну енергію) не можу, ставитись в залежність від виконання обов`язків інших суб`єктів господарювання перед гарантованим покупцем;

- наявність інших суб`єктів господарювання, перед якими відповідач має грошові зобов`язання за аналогічними договорами купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом, не виключає його обов`язку перед ТОВ «ЕНЕРДЖІ СОЛАР ІСТЕЙТ» з оплати, а також не може бути основою для утиску законних прав та інтересів позивача.

- існування воєнного стану в Україні жодним чином не впливає невиконання зобов`язань суб`єктів господарювання та невиконання судового рішення, яке встановило наявність заборгованості гарантованого покупця перед ТОВ «ЕНЕРДЖІ СОЛАР ІСТЕЙТ», призведе до критично негативних наслідків для самого позивача, особливо в час існування складних обставин у країні. Зокрема, ТОВ «ЕНЕРДЖІ СОЛАР ІСТЕЙТ» попри складний час продовжує господарську діяльність, виконувати свої господарські зобов`язання перед іншими юридичними особами, перед працівниками, контрагентами, продовжує сплачувати податки та збори, здійснює всі можливі на даний час заходи для підтримки економіки України та поповнення державного бюджету.

- відповідач (боржник) при зверненні до суду з заявою про відстрочення виконання судового рішення не надав належних доказів, що доводять неможливість своєчасного виконання судового рішення та підтверджують наявність підстав для відстрочення його виконання;

- матеріалами справи не підтверджується відсутність на рахунках відповідача коштів, повністю або частково достатніх для розрахунку з позивачем (від настання терміну виконання грошових зобов`язань перед позивачем і до сьогодні); доказів відсутності коштів відповідач не надав;

- отримання коштів від НЕК «Укренерго» не є єдиним джерелом доходів Відповідача; відсутність інших ненадходжень не довів і сам відповідач. Зокрема, наданий звіт про фінансовий стан відповідача станом на 30.09.2024 жодним чином не підтверджує неможливість виконання рішення суду, а також не підтверджує, що через рік, на який просить відповідач відстрочити виконання рішення суду, у відповідача будуть обставини, які гарантовано забезпечать його виконання.

Таким чином, враховуючи, що необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У даному випадку, за результатом розгляду поданої заяви про відстрочення виконання рішення суду судом встановлено, що заявником не надано жодних доказів на підтвердження існування виключних обставин, що можуть бути підставою для відстрочення виконання рішення суду, зокрема, наявності доказів, що підтверджують неможливість його виконання.

При цьому, суд зауважує на тому, що фактично обґрунтування поданої заяви про відстрочення виконання рішення суду зводяться до відсутності відповідного та належного фінансування ДП "Гарантований покупець".

У той же час згідно з частиною 1 статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а статтями 525, 526 цього Кодексу і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Між позивачем та відповідачем виникли господарські відносини, а приписи Господарського кодексу України не передбачають привілейованого становища суб`єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету, у питаннях відповідальності за порушення зобов`язань.

Частина 2 статті 617 ЦК України та частина 2 статті 218 ГК України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відсутність відповідних асигнувань чи будь-яких інших надходжень коштів від контрагентів боржника не виправдовує його бездіяльність і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, про що зазначав Європейський суд з прав людини у рішеннях "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та "Бакалов проти України" та не є тими обставинами, з якими приписи статті 331 Господарського процесуального кодексу України пов`язують можливість надання відстрочки.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 06.10.2011 у справі "Агрокомплекс проти України" зазначив, що існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у зазначеній статті 1 Першого протоколу.

Таким чином, постановлення на користь позивача в даній справі судового рішення про стягнення з відповідача грошових коштів у незалежності від правової природи цих коштів, становить "майно" позивача, на отримання якого позивач має легітимні сподівання.

При цьому, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже, сама можливість надання відстрочки/розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.

З огляду на викладене вище та з урахуванням принципів розумності та справедливості, з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника, беручи до уваги, що предметом позову у даній справі, суд не вбачає обґрунтованих підстав для задоволення заяви Державного підприємства «Гарантований покупець» про відстрочення виконання рішення суду у справі №910/5809/24.

Згідно з ч. 7 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Керуючись ст.ст. 234, 235, ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Державного підприємства "Гарантований покупець" про відстрочення виконання рішення суду відмовити.

2. Згідно з ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно з моменту її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Північного апеляційного

господарського суду протягом 10 днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складено та підписано: 28.02.2025.

Суддя М.Є. Літвінова