Ухвала від 05.03.2025 по справі 910/13521/24

УХВАЛА

05 березня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/13521/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенко І. С. - головуючий, Берднік І. С., Зуєв В. А.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2025 (у складі колегії суддів: Коротун О. М. (головуюча), Кравчук Г. А., Сітайло Л. Г.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Еконерегоефективність"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - ТОВ "Оператор газотранспортної системи України") на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2025 у справі № 910/13521/24.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.02.2025 для розгляду касаційної скарги у справі № 910/13521/24 визначено колегію суддів у складі: Міщенко І. С. - головуючий, Берднік І. С., Зуєв В. А.

Перевіривши матеріали касаційної скарги на відповідність вимогам параграфу 1 глави 2 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Суд зазначає таке.

Відповідно ч. 2 ст. 293 ГПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Так, Господарський суд міста Києва ухвалою від 22.11.2024 залишив позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Еконерегоефективність» (далі - ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Еконерегоефективність») без руху з підстав не відповідності позовної заяви вимогам статті 162 ГПК України щодо її змісту, оскільки позивач не визначив спосіб захисту прав та інтересів.

02.12.2024 позивач подав заяву про усунення недоліків позовної заяви, в якій виклав позовні вимоги наступним чином: «скасувати оперативно-господарську санкцію, застосовану до ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Еконерегоефективність» на підставі пункту 7.13. договору про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) № 4600006388 від 22.07.2022 року згідно з повідомленням про застосування оперативно-господарської санкції від 10.10.2023 № ТОВВИХ-23-14279 від 10.10.2023 року про утримання суми штрафних санкцій у розмірі 12 821 976 (дванадцять мільйонів вісімсот двадцять одна тисяча дев`ятсот сімдесят шість) грн. 00 коп. із належних до оплати грошових коштів у розмірі 45 468 000 (сорок п`ять мільйонів чотириста шістдесят вісім тисяч) грн. 00 коп.»

Господарський суд міста Києва ухвалою від 09.12.2024 повернув позовну заяву позивачу зазначивши, що позивач не визначив спосіб (способи) захисту прав та інтересів, тобто не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, що відповідно до ч. 4 ст. 174 ГПК України є підставою для повернення позовної заяви.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Еконерегоефективність» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою про скасування вказаної ухвали та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

За результатами апеляційного розгляду постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2025 скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.12.2024 справу (позовну заяву) передано для розгляду до суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач очевидно виконав вимоги ухвали від 22.11.2024 про залишення позовної заяви без руху, подавши своє обґрунтування та зазначивши предмет позовних вимог, а тому у суду першої інстанції були відсутні підстави для застосування частини 4 статті 174 ГПК України на етапі вирішення питання про відкриття провадження у справі. При цьому апеляційний суд зазначив, що питання належності обраного позивачем способу захисту права не досліджується по суті при відкритті провадження у справі.

У поданій касаційній скарзі скаржник просить суд скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2025 та залишити в силі ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.12.2024 у справі № 910/13521/24.

Касаційна скарга мотивована тим, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з порушенням норм процесуального права, а саме п. 4 ч. 3 ст. 162, ч. 4 ст. 174 ГПК України.

Дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи в контексті оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, виходячи з такого.

Згідно з ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

При цьому визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження (аналогічна правова позиція зазначена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №761/41071/19 від 08.04.2020 року, Великої Палати Верховного Суду від 26.09.2024 у справі № 990/220/24, Верховного Суду від 10.07.2024 у справі № 916/1055/23).

Суд апеляційної інстанції встановив, що позивач усунув недоліки позовної заяви, виявлені судом першої інстанції в ухвалі від 22.11.2024 про залишення позовної заяви без руху та сформулював заявлену ним позовну вимогу наступним чином: «скасувати оперативно-господарську санкцію, застосовану до ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Екоенергоефективність» на підставі пункту 7.13. договору про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) № 4600006388 від 22.07.2022 року, згідно з повідомленням про застосування оперативно-господарської санкції № ТОВВИХ-23-14279 від 10.10.2023 року про утримання суми штрафних санкцій у розмірі 12 821 976 (дванадцять мільйонів вісімсот двадцять одна тисяча дев`ятсот сімдесят шість) грн. 00 коп. із належних до оплати грошових коштів у розмірі 45 468 000 (сорок п`ять мільйонів чотириста шістдесят вісім тисяч) грн. 00 коп.»

Отже, відповідно до частини 3 статті 174 ГПК України позовна заява вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду. Відповідно підстави для застосування до такої позовної заяви положень частини 4 статті 174 ГПК України відсутні.

З огляду на зазначене доводи викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не викликають сумнівів щодо правомірності застосування норм процесуального права під час прийняття оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до частини 2 статті 293 ГПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19.12.1997).

Отже, закон надає Верховному Суду право використовувати процесуальні фільтри, закріплені в частині 2 статті 293 вказаного Кодексу, що повністю узгоджується з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, положеннями статті 129 Конституції України, завданнями і принципами господарського судочинства.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" на підставі частини 2 статті 293 ГПК України, оскільки у даній справі правильне застосовування норм процесуального права апеляційним господарським судом є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Отже, керуючись статтями 2, 234, 287, 293, 314 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2025 у справі № 910/13521/24.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І. С.

Судді Берднік І. С.

Зуєв В. А.