Ухвала

від 05.03.2025 по справі 462/4588/24

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

05 березня 2025 року

м. Київ

справа № 462/4588/24

провадження № 61-2765ск25

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,

розглянувши касаційну скаргу державного підприємства «Львівський державний завод «Лорта» на рішення Залізничного районного суду міста Львова від 10 вересня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 30 січня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Львівський державний завод «Лорта», акціонерного товариства «Українська оборонна промисловість», третя особа - голова комісії з ліквідації та інвентаризації державного підприємства «Львівський державний завод «Лорта», про поновлення на роботі та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ДП «Львівський державний завод «Лорта», АТ «Українська оборонна промисловість» про поновлення на роботі та стягнення коштів

Ухвалою Залізничного районного суду міста Львова від 10 червня 2024 року справу визнано малозначною.

Рішенням Залізничного районного суду міста Львова від 10 вересня 2024 року, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного суду від 30 січня 2025 року, позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ ДП «Львівський державний завод «Лорта» № 159-к від 05 квітня 2024 «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Визнано незаконними та скасовано накази голови комісії з реорганізації та інвентаризації ДП «Львівський державний завод «Лорта» № 166-к від 08 квітня 2024 «Про внесення змін до наказу від 05 квітня 2024 № 159-к «Про звільнення ОСОБА_1 », № 182-к від 16 квітня 2024 «Про внесення змін до наказу від 05 квітня 2024 року № 159-к «Про звільнення ОСОБА_1 », № 192-к від 22 квітня 2024 року «Про внесення змін до наказу від 05 квітня 2024 № 159-к «Про звільнення ОСОБА_1 », № 234-к від 13 травня 2024 «Про внесення змін до наказу від 05 квітня 2024 №159-к «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера ДП «Львівський державний завод «Лорта».

Стягнено з ДП «Львівський державний завод «Лорта» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 134 811,02 грн, 7 123,60 грн невиплачених надбавок за роботу в умовах режиму та за важливі роботи у певний час.

Стягнено з ДП «Львівський державний завод «Лорта» в дохід держави 1 211,20 грн судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

04 березня 2025 року ДП «Львівський державний завод «Лорта» через систему «Електронний суд» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Залізничного районного суду міста Львова від 10 вересня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 30 січня 2025 року у вказаній вище справі.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.

У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З огляду на положення статті 19 у системному зв`язку з нормами статей 274, 389 та 394 ЦПК України суд вправі віднести справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду.

Предметом позову у цій справі є вимоги про поновлення на роботі та стягнення коштів.

Ціна позову у цій справі станом на 01 січня 2025 року не перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн х 80 = 242 240,00 грн), справа є незначної складності, виходячи із приписів частини четвертої статті 274 ЦПК України, не входить до переліку тих справ, що підлягають обов`язковому розгляду в порядку загального позовного провадження.

Обґрунтовуючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження заявник покликається на підпункт «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що ця справа має виняткове значення для заявника.

Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що справа має виняткове значення для нього не є достатніми для застосування пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, оскільки він не навів достатніх обґрунтувань доводів, які б їх підтверджували, а сама по собі вказівка про це в касаційній скарзі не свідчить про те, що є підстави для розгляду справи по суті в суді касаційної інстанції.

Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип «правової визначеності» буде порушено.

Інших підстав, які б спростовували віднесення цієї справи до категорії малозначних, касаційна скарга не містить і суд касаційної інстанції їх не встановив.

Застосування критерію малозначності у цій справі є передбачуваним, судовий спір було розглянуто судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не навів інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Сама по собі незгода заявника із судовими рішеннями, висновками щодо встановлених обставин та оцінкою доказів не є підставою для відкриття касаційного провадження у малозначній справі.

Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).

Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов`язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (п. 122 рішення у справі «Zubac v. Croatia» (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Оскільки оскаржувані судові рішення ухвалено у малозначній справі, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою державного підприємства «Львівський державний завод «Лорта» на рішення Залізничного районного суду міста Львова від 10 вересня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 30 січня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Львівський державний завод «Лорта», акціонерного товариства «Українська оборонна промисловість», третя особа - голова комісії з ліквідації та інвентаризації державного підприємства «Львівський державний завод «Лорта», про поновлення на роботі та стягнення коштів.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров