Ухвала

від 06.03.2025 по справі 705/2877/23

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

06 березня 2025 року

м. Київ

справа № 705/2877/23

провадження № 51-780 cк 25

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу представника потерпілих ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 08 жовтня 2024 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 29 січня 2025 року щодо ОСОБА_8 ,

встановив:

У касаційній скарзі представник потерпілих порушує питання про перегляд вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду в касаційному порядку.

Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), колегія суддів дійшла висновку, що її подано без додержання приписів зазначеної статті.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК касаційна скарга повинна містити обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, в чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК), неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК).

Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, і які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, навести конкретні аргументи в обґрунтування кожної позиції.

За змістом статті 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке би мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.

Однак, вказуючи у касаційній скарзі на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі винного внаслідок м`якості, представник потерпілих ОСОБА_7 своїх тверджень належним чином не обґрунтовує та не наводить доводів щодо явної несправедливості призначеного ОСОБА_8 покарання з огляду на положення ст. 414 КПК.

Зі змісту прохальної частини касаційної скарги представник потерпілих вказує на необхідність призначення ОСОБА_8 покарання за ч. 1 ст. 135 Кримінального кодексу України (далі -КК) у виді 3 років позбавлення волі, при цьому не звернула уваги, що вказане нею суперечить положенням ст. 65 КК та санкції наведеної частини статті, якою передбачено максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк до 2 років.

Крім того, зазначаючи про незаконність ухвали апеляційного суду, представник потерпілих взагалі не зазначає, яких саме порушень допустився суд апеляційної інстанції і не конкретизує, у чому саме ці порушення полягали, які доводи апеляційної скарги сторони потерпілої цей суд належним чином не дослідив, не перевірив та не оцінив, і чому ці порушення слід відносити до підстав для скасування касаційним судом рішення апеляційної інстанцій згідно з ч. 1 ст. 438 КПК та з огляду на положення статей 370, 404, 419 КПК.

Відсутність у скарзі належного обґрунтування, зважаючи на те, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційної скарги, перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.

Згідно положень п. 5 ч. 2 ст. 427 КПК, касаційна скарга повинна містити вимоги особи, яка її подала із зазначенням того, яке рішення має прийняти суд касаційної інстанції.

Такі вимоги мають узгоджуватися із приписами ст. 436 КПК, згідно з якими суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; 2) скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; 3) скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; 4) змінити судове рішення.

Проте, у прохальній частині касаційної скарги, представник потерпілих просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду в частині призначеного покарання та постановити новий вирок, однак такі вимоги є неконкретними та не узгоджуються з положеннями ст. 436 КПК, якою визначені повноваження суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги, а відтак підлягають уточненню.

За таких обставин необхідно залишити без руху касаційну скаргу, надавши представнику потерпілих строк для усунення недоліків.

Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Верховний Суд

постановив:

Касаційну скаргу представника потерпілих ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 08 жовтня 2024 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 29 січня 2025 року щодо ОСОБА_8 , залишити без руху і встановити строк для усунення недоліків протягом десяти днів із дня отримання копії ухвали.

Роз`яснити, що касаційна скарга повертається в разі, якщо особа в установлений строк не усунула недоліків касаційної скарги, залишеної без руху.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_9 ОСОБА_2 ОСОБА_3