Постанова

від 06.03.2025 по справі 707/1424/24

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2025 року

м. Черкаси

Справа № 707/1424/24Провадження № 22-ц/821/501/25Категорія: 301030300

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої: Карпенко О.В.

суддів: Фетісової Т.Л., Новікова О.М.

за участю секретаря: Гладиш О.Ю.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

представник позивача: адвокат Осадчий Олег Васильович

відповідачі: Державна іпотечна установа, адміністрація Державної прикордонної служби України

представник Державної іпотечної установи адвокат Старовойт Віталій Петрович,

треті особи,які незаявляють самостійнихвимог: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Руськополянська сільська рада

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Осадчого Олега Васильовича на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 13 січня 2025 року (ухваленогопід головуваннямсудді СуходольськогоО.М.в приміщенні Черкаського районного суду Черкаської області, повний текст рішення складений 16 січня 2025 року ) у справі за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України, Державної іпотечної установи, треті особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Руськополянська сільська рада про визнання права власності на квартиру, скасування запису в Державному реєстрі речових прав, зобов`язання державного реєстратора зареєструвати право власності,-

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

22 травня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Адміністрації Державної прикордонної служби України, Державної іпотечної установи, треті особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Руськополянська сільська рада про визнання права власності на квартиру, скасування запису в Державному реєстрі речових прав, зобов`язання державного реєстратора зареєструвати право власності.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказував, що він є військовим пенсіонером Державної прикордонної служби та відповідно набув право на безоплатне отримання житла для постійного користування. Руськополянською сільською радою 24.04.2008 року було прийнято рішення №49 про погодження ТОВ «Будівельна компанія Мегаполіс» передачі будівлі гуртожитку по АДРЕСА_1 в іпотеку. Рішенням Руськополянської сільської ради від 05.01.2010 №2 затверджено попередній поіменний список громадян, між якими пропонується розподілити квартири в АДРЕСА_1 та розділити квартири згідно цього списку.

Згідно витягу з додатку 2 (зі змінами), затвердженого рішенням виконкому №2 від 05.01.2010 ОСОБА_1 , дружина ОСОБА_2 , син ОСОБА_3 знаходяться під номером 9 в попередньому поіменному списку громадян, яким надаються квартири Руськополянською сільською радою за адресою АДРЕСА_1 .

Позивач зазначає, що згідно акту прийому передачі від 13.01.2010 Державна іпотечна установа передала Державній прикордонній службі квартири №10,11 що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивачу ОСОБА_1 (члени сім`ї дружина ОСОБА_2 , син ОСОБА_3 ) було видано ордер на житлове приміщення №077490, а саме на квартиру АДРЕСА_2 на підставі розпорядження КМУ від 13.01.2010 №47-р.

Рішенням Руськополянської сільської ради від 29.04.2010 №38, в тому числі, вирішено видати ордер для вселення в будинок АДРЕСА_1 із наступним зняттям з квартирного обліку. Згідно витягу з додатку до рішення виконкому №38 від 29.04.2010 ОСОБА_1 видано ордер на жиле приміщення.

Крім того, згідно довідки виконавчого комітету Руськополянської сільської ради №609 від 01.07.2010, ОСОБА_1 в будинку по АДРЕСА_1 надано в приватну власність квартиру АДРЕСА_3 .

Як вбачається з акту прийому передачі від 07.12.2011 комісія, утворена відповідно до постанови КМУ №855 від 27.07.2011 «Деякі питання передачі квартир, придбаних Державною іпотечною установою» та наказу ІНФОРМАЦІЯ_2 №688 від 19.09.2011 у відповідному складі склала даний акт про те, що квартири за адресою АДРЕСА_1 , які належать на праві власності державі та знаходяться у господарському віданні Державної іпотечної установи безоплатно передаються в управління Адміністрації Державної прикордонної служби України у кількості двох штук, а саме кв. АДРЕСА_4 .

Рішенням Руськополянської сільської ради від 10.07.2014 №56-3/VI вул. Леніна в АДРЕСА_5 перейменовано на АДРЕСА_6 .

В подальшому, рішенням Руськополянської сільської ради від 28.05.2015 №38 надано дозвіл ОСОБА_1 на оформлення та передання в приватну власність, отримання свідоцтва на право власності на квартиру АДРЕСА_2 .

Як вбачається з довідки ВЧ НОМЕР_1 №435 від 06.12.2017 підполковнику ОСОБА_1 та членам його родини було розподілене житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_7 для постійного проживання.

Зважаючи на наведене вище, позивач вважає що він та члени його сім`ї мають повноцінне право на державну реєстрацію права власності на вищевказану квартиру. Як вбачається з листа Адміністрації Державної прикордонної служби України від 29.03.2023 №702/П-2810-5936 військовослужбовцю запасу ОСОБА_4 дійсно була розподілена для постійного проживання квартира АДРЕСА_2 , яка була придбана Державною іпотечною установою згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 № 1047-р «Про придбання квартир для забезпечення житлом громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов» та безоплатно передана Адміністрації Державної прикордонної служби України на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.01.2010 № 47-р, у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.2011 № 855 «Деякі питання передачі квартир, придбаних Державною іпотечною установою». З метою реалізації права військовослужбовця запасу ОСОБА_5 на приватизацію отриманого ним житлового приміщення, на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 направлено наявні в ІНФОРМАЦІЯ_3 документи на зазначену квартиру і лист щодо вивчення порушеного питання та сприяння у його вирішенні. Також вказаним листом рекомендовано звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_1 для подальшого вирішення житлового питання ОСОБА_1 .

Крім того, Адміністрація Державної прикордонної служби України вчиняла дії щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_2 , однак у проведенні реєстраційних дій було відмовлено, про що свідчить рішення №70145097 від 09.11.2023.

Відповідно до листа Державної іпотечної установи від 28.12.2023 №4176/15/28 на підставі Акту прийому-передачі квартир, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 855 від 27.07.2011 «Деякі питання передачі квартир, придбаних Державною іпотечною установою» та наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 19.09.2011 № 688 «Питання надання громадянам квартир, що придбані Державною іпотечною установою», квартира АДРЕСА_2 була передана 07.12.2011.

Таким чином, після фактичного отримання вищевказаної квартири та оригіналів правовстановлюючих документів на них, Державна прикордонна служба Черкаської області повинна була внести відповідні зміни щодо власника до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно і відобразити факт здійснення операції з передачі квартири у бухгалтерському обліку.

Враховуючи вищевикладене, наявність запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за Державною іпотечною установою порушує права позивача, як власника квартири, у зв`язку з чим останній вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав та просив суд постановити рішення, яким визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_2 , скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації за Державною іпотечною установою права власності на нерухоме майно, а саме на квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер майна 29488901 від 21.01.2010, зобов`язати державного реєстратора прав на нерухоме майно зареєструвати право власності на квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 13 січня 2025 року у задоволенні позовних вимог- відмовлено.

Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивоване тим, що оскільки позивач не реалізував своє право на приватизацію та, подавши даний позов до суду, не дотримався порядку приватизації державного житлового фонду, що визначений Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», тому вимоги позивача про визнання за ним права власності на вказану квартиру у судовому порядку, скасування запису в Державному реєстрі речових прав суд вважав необґрунтованими і безпідставними.

Оскільки позовна вимога про зобов`язання державного реєстратора зареєструвати право власності на вказану квартиру за ОСОБА_1 є похідною від основних вимог позивача, то вона також не підлягає до задоволення.

Також суд констатував, що за наявності передбачених Законом №2482-ХІІ правових підстав, позивач ОСОБА_1 та члени його родини, які проживають з ним в квартирі АДРЕСА_2 можуть отримати зазначену квартиру у власність шляхом її приватизації.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі, поданій через систему «Електронний суд» 29 січня 2025 року представник ОСОБА_1 адвокат Осадчий О.В., вважаючи оскаржуване рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим, постановленим при неповному встановленні обставин, які мають значення для справи, просив скасувати рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 13 січня 2025 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що суд першої інстанції не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та залишив поза увагою той факт, що Руськополянська сільська рада своїми рішеннями погодила передачу будівлі гуртожитку по АДРЕСА_1 в іпотеку, затвердила поіменний список громадян, між якими пропонувалось розподілити квартири, до якого входив ОСОБА_1 , вирішила видати позивачеві ордер для вселення в будинок АДРЕСА_1 із наступним зняттям з квартирного обліку та надала дозвіл ОСОБА_1 на оформлення та передання в приватну власність, отримання свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_2 .

Виконавчий комітет Руськополянської сільської ради приймав усі наявні рішення щодо надання позивачу в приватну власність спірної квартири. Без відповідного письмового волевиявлення позивача орган місцевого самоврядування був би позбавлений можливості приймати рішення щодо надання квартири у приватну власність. З наведеного слідує, що позивачем дотримано вимоги Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Також скаржник стверджує, що адміністрація Державної прикордонної служби України після підписання акту приймання-передачі квартир від 07.12.2011 року та отримання документів на неї, зобов`язана була внести відповідні зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, проте зазначеного не вчинила, що, в свою чергу, стало підставою для звернення позивача до суду з вказаним позовом.

Відзив на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов на адресу апеляційного суду 18 лютого 2025 року, представник Державної іпотечної установи адвокат Старовойт В.П. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 13 січня 2025 року залишити без змін.

Фактичні обставини справи

Судом встановлено та вбачається із матеріалів справи, що позивач ОСОБА_1 є військовим пенсіонером Державної прикордонної служби та відповідно набув право на безоплатне отримання житла для постійного користування. Руськополянською сільською радою 24.04.2008 року було прийнято рішення №49 про погодження ТОВ Будівельна компанія Мегаполіс передачі будівлі гуртожитку по АДРЕСА_1 в іпотеку. Рішенням Руськополянської сільської ради від 05.01.2010 №2 затверджено попередній поіменний список громадян, між якими пропонується розподілити квартири в АДРЕСА_1 та розділити квартири згідно цього списку. Згідно витягу з додатку 2 (зі змінами), затвердженого рішенням виконкому №2 від 05.01.2010 позивач ОСОБА_1 , дружина ОСОБА_2 , син ОСОБА_3 знаходяться під номером 9 в попередньому поіменному списку громадян, яким надаються квартири Руськополянською сільською радою за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно акту прийому передачі від 13.01.2010 Державна іпотечна установа передала Державній прикордонній службі квартири №10,11 що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Позивачу ОСОБА_1 (члени сім`ї дружина ОСОБА_2 , син ОСОБА_3 ) було видано ордер на житлове приміщення №077490, а саме на квартиру АДРЕСА_2 на підставі розпорядження КМУ від 13.01.2010 №47-р. Згідно рішення Руськополянської сільської ради від 29.04.2010 №38, в тому числі, вирішено видати ордер для вселення в будинок АДРЕСА_1 із наступним зняттям з квартирного обліку.

Згідно витягу з додатку до рішення виконкому №38 від 29.04.2010 ОСОБА_1 видано ордер на жиле приміщення. Суд констатує, що ордер на житлове приміщення надає лише право на вселення особи у житлове приміщення, та не посвідчує право власності на житло і не є правовстановлюючим документом на житло.

Згідно довідки виконавчого комітету Руськополянської сільської ради №609 від 01.07.2010, ОСОБА_1 в будинку по АДРЕСА_1 надана в приватну власність квартира АДРЕСА_3 . Як вбачається з акту прийому передачі від 07.12.2011 комісія, утворена відповідно до постанови КМУ №855 від 27.07.2011 Деякі питання передачі квартир, придбаних Державною іпотечною установою та наказу ІНФОРМАЦІЯ_2 №688 від 19.09.2011 у відповідному складі склала даний акт про те, що квартири за адресою АДРЕСА_1 , які належать на праві власності державі та знаходяться у господарському віданні Державної іпотечної установи, безоплатно передаються в управління Адміністрації Державної прикордонної служби України у кількості двох штук, а саме кв. АДРЕСА_4 . Рішенням Руськополянської сільської ради від 10.07.2014 №56-3/VI вул. Леніна в АДРЕСА_5 перейменовано на АДРЕСА_6 .

Рішенням Руськополянської сільської ради від 28.05.2015 №38 надано дозвіл ОСОБА_1 на оформлення та передання в приватну власність, отримання свідоцтва на право власності на квартиру АДРЕСА_2 . Як вбачається з довідки ВЧ НОМЕР_1 №435 від 06.12.2017 підполковнику ОСОБА_1 та членам його родини було розподілене житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_7 для постійного проживання.

Як вбачається з листа Адміністрації Державної прикордонної служби України від 29.03.2023 №702/П-2810-5936 військовослужбовцю запасу ОСОБА_6 дійсно була розподілена для постійного проживання квартира АДРЕСА_2 , яка була придбана Державною іпотечною установою згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 № 1047-р «Про придбання квартир для забезпечення житлом громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов» та безоплатно передана Адміністрації Державної прикордонної служби України на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.01.2010 № 47-р у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.2011 № 855 «Деякі питання передачі квартир, придбаних Державною іпотечною установою».

З метою реалізації права військовослужбовця запасу ОСОБА_5 на приватизацію отриманого ним житлового приміщення, на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 направлено наявні в ІНФОРМАЦІЯ_2 документи на зазначену квартиру і лист щодо вивчення порушеного питання та сприяння у його вирішенні. Також вказаним листом рекомендовано звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_1 для подальшого вирішення житлового питання ОСОБА_1 .

Крім того, Адміністрація Державної прикордонної служби України вчиняла дії щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_2 , однак у проведенні реєстраційних дій було відмовлено, про що свідчить рішення №70145097 від 09.11.2023 р.

Позиція Апеляційного суду

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріалисправи, перевірившизаконність іобґрунтованість рішеннясуду першої інстанції в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Частинами 1 та 2 ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» визначено, що приватизація державного житлового фонду це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т.ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Державний житловий фонд це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

Відповідно до ч.1 ст.8 вищезазначеного закону, приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Частиною 1 ст.9 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» встановлено, що державний житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні або оперативному управлінні державних підприємств, організацій та установ, за їх бажанням може передаватись у комунальну власність за місцем розташування будинків з наступним здійсненням їх приватизації органами місцевої державної адміністрації та місцевого самоврядування згідно з вимогами цього Закону.

Статтею 15 ЖК Української РСР визначено, що до повноважень виконавчих комітетів районних, міських, районних у містах Рад народних депутатів у межах і в порядку, встановлених законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР, на території району, міста, району в місті віднесено в тому числі: здійснення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов (частина перша статті 36), а також контроль за станом цього обліку на підприємствах, в установах, організаціях (стаття 41), затвердження рішень про взяття громадян за місцем роботи на облік потребуючих поліпшення житлових умов (стаття 39); прийняття рішень про надання жилих приміщень у будинках житлового фонду місцевої Ради (стаття 51), затвердження спільних рішень адміністрації і профспілкового комітету підприємства, установи, організації про надання жилих приміщень у будинках відомчого житлового фонду (стаття 52); видача ордерів на жилі приміщення (частина перша статті 58, частина перша статті 122, частина друга статті 141).

Відповідно до підп.7,8 пункту «б» статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: здійснення контролю за станом квартирного обліку та додержанням житлового законодавства на підприємствах, в установах та організаціях, розташованих на відповідній території, незалежно від форм власності; видача ордерів на заселення жилої площі в будинках державних та комунальних організацій.

Частина 1 ст. 58 ЖК РСР визначає, що на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Таким чином, Руськополянською сільською радою на виконання своїх повноважень було видано ОСОБА_1 та членам його сім`ї ордер на право зайняття житлового приміщення. Проте, спірна квартира в комунальну власність Руськополянської сільської ради ні Державною іпотечною установою, ні Адміністрацією Державної прикордонної служби України не передавалась.

В той же час, як вбачається із Відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна квартира АДРЕСА_2 , право власності на яку в судовому порядку просить визнати позивач у справі, перебуває у власності Державної іпотечної установи.

Колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо наявності законних підстав для набуття позивачем права власності на квартиру в порядку приватизації на підставі рішення суду, оскільки Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст. 328 ЦК України не передбачено набуття права власності на квартири державного житлового фонду у разі приватизації на підставі рішення суду.

Приватизація державного житлового фонду здійснюється у порядку, встановленому Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд (стаття 8 Закону).

Зі змісту рішення Руськополянської сільської ради від 28.05.2015 №38 вбачається, що ОСОБА_1 надано дозвіл на оформлення та передання в приватну власність, отримання свідоцтва на право власності на квартиру АДРЕСА_2 .

Разом з тим, позивач не надав доказів того, що він скористався наданим йому дозволом на приватизацію, або що йому було відмовлено органом приватизації у реалізації його права. Крім того, вказане рішення жодним чином не є правовстановлюючим документом, яке засвідчує право власності на спірну квартиру.

За таких обставин, колегія суддів відхиляє як необґрунтовані доводи представника скаржника про те, що невчинення адміністрацією Державної прикордонної служби України належних дій з приводу внесення відповідних змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі акту прийому-передачі квартир від 07.12.2011 стало підставою для звернення позивача до суду з вказаним позовом.

За відсутності інших доказів, у суду немає підстав стверджувати про те, що позивачем вчинено ряд належних дій, спрямованих на реалізацію його права на приватизацію спірної квартири.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Інші доводи, наведені представником ОСОБА_1 адвокатом Осадчим О.В. в апеляційній скарзі, суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер і правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом судового рішення в апеляційній інстанції, розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 -адвоката ОсадчогоОлега Васильовича залишити без задоволення.

Рішення Черкаськогорайонного судуЧеркаської областівід 13січня 2025року у справі за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України, Державної іпотечної установи, треті особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Руськополянська сільська рада про визнання права власності на квартиру, скасування запису в Державному реєстрі речових прав, зобов`язання державного реєстратора зареєструвати право власності залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.

Головуюча О.В. Карпенко

Судді Т.Л. Фетісова

О.М. Новіков

/повний текст постанови суду складено 06 березня 2025 року/