Ухвала

від 07.03.2025 по справі 490/1913/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

07.03.25

22-ц/812/571/25

Провадження № 22-ц/812/571/2025

У Х В А Л А

07 березня 2025 року м. Миколаїв

справа № 490/1913/21

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого Тищук Н.О.,

суддів Кушнірової Т.Б., Шаманської Н.О.,

вивчивши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 листопада 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про виділ частки в натурі,

у с т а н о в и в :

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 листопада 2024 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про виділ у власність житлової кімнати 13-2 житловою площею 18,40 кв.м. та припинення її права спільної часткової власності на 62/100 частки у квартирі АДРЕСА_1 .

01 березня 2025 року позивачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на рішення суду.

Апеляційна скарга містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

За приписами статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення або виготовлення повного тексту. У випадках, коли копія рішення не була вручена стороні в день проголошення чи виготовлення повного тексту, строк на апеляційне оскарження може бути поновлено, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення копії.

Підставою для поновлення строку апелянт зазначає те, що копії судового рішення вона не отримувала, а її представник ознайомився з судовим рішенням тільки 31 січня 2025 року.

Даними, наявними в ЄСІТС ці доводи апелянта не спростовуються, оскільки інформація про направлення позивачці копії рішення та про його отримання у системі відсутня.

У зв`язку з викладеним клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення підлягає задоволенню.

Проте, існує інший недолік, який перешкоджає відкриттю апеляційного провадження.

За правилами пункту 3 частини 4 статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додається документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі, або документ, який підтверджує підстави звільнення від його сплати.

Пунктом 9 частини першої статті 176ЦПК України передбачено, що ціна позову у справах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 серпня 2020 року у справі № 910/13737/19 (провадження № 12-36гс20) зазначила, що "майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 907/9/17 (провадження № 12-76гс18)).

Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами (стаття 190 ЦК України).

Тому вимога у цій справі про виділ в натурі частки житлового приміщення, як об`єкту права спільної часткової власності, має майновий характер, оскільки підлягає грошовій оцінці.

Відповідно до частини третьої статті 3ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Згідно з частиною першою статті 4Закону України"Просудовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" встановлено, що з 01 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 2 270 грн.

Відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (908 грн) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (11350 грн).

Відповідно до підпункту 6 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду становить 150% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Однак, оскільки апеляційна скарга подана безпосередньо до апеляційного суду та до неї не додано доказів щодо вартості спірного майна, матеріали справи у паперовому вигляді знаходяться в суді першої інстанції, а ЄСІТС не містить такої інформації, визначити розмір судового збору, який підлягає сплаті за подання апеляційної скарги на даному етапі є неможливим.

Отже, апелянту ОСОБА_1 слід надати апеляційному суду докази (наприклад, експертний висновок, дані загальнодоступних джерел щодо ринкової вартості житлового приміщення тощо), які підтверджують ціну позову на день подання позовної заяви.

Виходячи з вартості спірного майна, апелянту ОСОБА_1 необхідно сплатити судовий збір у розмірі 150 % від ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Оригінал платіжного документу слід надати апеляційному суду.

Реквізити рахунку для сплати судового збору:

Отримувач коштів: Миколаїв. ГУК/тг м. Миколаїв/22030101

Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37992030

Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.)

Код банку отримувача (МФО): 899998

Рахунок отримувача: UA318999980313111206080014478

Код класифікації доходів бюджету: 22030101

Призначення платежу: «Судовий збір за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 листопада 2024 року, код ЄДРПОУ 42262466».

Одночасно колегія суддів вважає за необхідне витребувати матеріали справи у паперовому вигляді з суду першої інстанції.

Отже, після підтвердження ціни позову станом на день його подання (вартість спірного житлового приміщення) та надходження до апеляційного суду матеріалів справи у паперовому вигляді, судом апеляційної інстанції може бути розраховано розмір судового збору, що підлягає сплаті за подання апеляційної скарги.

Таким чином, виходячи із наведених норм права, якщо заявник відповідно до ухвали суду у встановлений строк усуне недоліки апеляційної скарги, вона буде вважатися поданою в день первісного її подання до суду.

Відповідно до вимог частини другої статті 357 ЦПК України у разі, якщо апеляційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що постановляється відповідна ухвала.

Отже, апеляційна скарга не може бути прийнята судом до розгляду, оскільки заявником не виконані в повній мірі вимоги статті 356 ЦПК України щодо її оформлення.

Ураховуючи викладене, апеляційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків.

Керуючись статями 185, 356, 357 ЦПК України,

у х в а л и в:

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 листопада 2024 року.

Апеляційну скаргу залишити без руху.

Надати апелянту для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання цих вимог ухвали у зазначений строк, апеляційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута апелянту (частина 3 статті 185, стаття 356, частина 2 статті 357 ЦПК України).

Витребувати з Центрального районного суду м. Миколаєва зазначену вище цивільну справу.

Головуючий Н.О.Тищук

Судді: Т.Б.Кушнірова

Н.О.Шаманська