Постанова

від 29.05.2025 по справі 490/1913/21

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

29.05.25

22-ц/812/571/25

Провадження № 22-ц/812/571/25

П О С Т А Н О В А

іменем України

26 травня 2025 року м. Миколаїв

справа № 490/1913/21

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Тищук Н.О.,

суддів: Кушнірової Т.Б., Шаманської Н.О.,

із секретарем Шурмою Є.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ОСОБА_1

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва, ухвалене 21 листопада 2024 року суддею Шолох Л.М. в приміщенні цього ж суду, (дата складання повного рішення не зазначена), у цивільній справі за позовом

ОСОБА_1 до

ОСОБА_2 , ОСОБА_3

про виділ в натурі частки із спільного майна,

у с т а н о в и в:

1.Описова частина

Короткий зміст вимог позовної заяви

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про виділ частки зі спільного майна в натурі.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 травня 2021 року, постановленою суддею Саламатіним О.В., у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4 відмовлено.

Позивачка зазначала, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 (62/100), ОСОБА_4 (38/300), ОСОБА_2 (38/300) та ОСОБА_3 (1/3). Загальна площа означеної квартири становить 41,6 кв.м., житлова 29,7 кв.м., кількість житлових кімнат 2.

Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 09 грудня 2016 року №1109 частині квартири АДРЕСА_1 , яка належить гр. ОСОБА_1 присвоєно номер 13-1.

Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 24 лютого 2017 року № 141 внесено зміну до пункту 1.1. рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 09 грудня 2016 року № 1109 «Про зміну та надання адрес і внесення змін до рішень виконкому міської ради», викладено його у такій редакції: «11. Частину квартири АДРЕСА_1 (прим. № 13-2, заг. пл. 18,4 кв.м.2), яка належить гр. ОСОБА_1 , згідно договору дарування від 06 вересня 2016 року, надано таку адресу: АДРЕСА_2 , частині квартири АДРЕСА_3 (прим. № 13-1 заг. площ. 11,3 кв.м.2), залишити адресу: АДРЕСА_4 ».

Позивачка неодноразово пропонувала співвласникам будинку укласти договір про виділ частки зі спільного майна, однак вони ігнорували її пропозиції.

Внаслідок цього вона позбавлена можливості зареєструвати своє право власності на виділену в окрему адресу частину квартири, що порушує її права.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просила виділити в натурі 62/100 частки квартири АДРЕСА_1 , яким на підставі рішеннявиконкому Миколаївської міської ради від 09 грудня 2016 року та від 24лютого 2017 року надано окрему адресу, виділивши їй у власність житлову кімнату 13-2, жилою площею 18,4 кв. м. та припинити її право спільної часткової власності на 62/100 часток у вказаній квартирі.

Відповідачі участі у розгляді справи не приймали, своєї думки стосовно позову не висловили.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 листопада 2024 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем визначено неналежний склад відповідачів у справі, оскільки ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 травня 2021 року, постановленою суддею Саламатіним О.В., відмовлено у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог до ОСОБА_4 у зв`язку з її смертю. Ця ухвала в апеляційному порядку не оскаржувалася та набрала законної сили. Позивачка у свою чергу не звернулась до суду із заявою про залучення спадкоємців ОСОБА_4 в якості відповідачів.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на незаконність, необґрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалите нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що в матеріалах справи відсутні докази отримання нею ухвал, постановлених суддею Саламатіним О.В. Правила частини 3 статті 51 ЦПК України дають суду можливість самостійно залучити відповідачів до участі у справі. Про призначення справи до розгляду вона не повідомлялась, а довідатись про дату її розгляду телефоном не мала можливості, оскільки секретар на її дзвінки не відповідав. Заяву про розгляд справи без її участі подала 29 липня 2024 року у зв`язку з тим, що не отримувала повідомлень про її розгляд.

Узагальнені доводи інших учасників

Відзиву на апеляційну скаргу від відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_5 не надходило, оскільки направлені на їхню адресу судові повістки повернуті до суду з відміткою про їх відсутність за вказаною адресою.

2.Мотивувальна частина

В силу приписів статті 128,130 та 131 ЦПК України про розгляд справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином, отже суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлені судом першої інстанції обставини справи

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 (62/100), ОСОБА_4 (38/300), ОСОБА_2 (38/300), ОСОБА_3 (1/3).

Загальна площа квартири становить 41,6 кв.м., житлова 29,7 кв.м., кількість житлових кімнат 2.

Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 09.12.2016 року №1109 частину квартири АДРЕСА_1 , яка належить гр. ОСОБА_1 , згідно договору дарування від 06 вересня 2016 року, надано адресу АДРЕСА_2 .

Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 24.02.2017 року № 141 до пункту 1.1. зазначеного вище рішення внесено зміни та викладено його у такій редакції: «11. Частину квартири АДРЕСА_1 (прим. № 13-2, заг. пл. 18,4 кв.м.2), яка належить гр. ОСОБА_1 , згідно договору дарування від 06 вересня 2016 року, надано таку адресу: АДРЕСА_2 , частини квартири АДРЕСА_3 (прим. № 13-1 заг. площ. 11,3 кв.м.2), залишити адресу: АДРЕСА_4 ».

21.07.2020 року позивачка ОСОБА_1 направила на адресу відповідачів до приватного нотаріуса Власової С.Я. за адресою: вул. Нікольська, 34, м. Миколаїв запрошення на 16 год 29.07.2020 року для укладення договору про поділ квартири (спільного заселення) АДРЕСА_1 , яка належить сторонам на праві спільної часткової власності.

Виходячи із змісту позовних вимог про виділ частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 до участі у справі повинні бути залучені усі інші її співвласники.

Проте, ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 14.05.2021 року було відмовлено у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог до ОСОБА_4 (у зв`язку із її смертю).

Зазначена ухвала оскаржена не була та набрала законної сили.

Позиція апеляційного суду

Частиною першою статті 8Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Відповідно до вимог частини першої статті 13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 (провадження№ 61-3438сво21) зазначено, що предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Предметом позову ОСОБА_1 , тобто матеріально-правовою вимогою, стосовно якої остання просила ухвалити судове рішення, є виділ в натурі частки майна, яке є спільною частковою власністю позивачки та ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Підставою позову є неможливість ОСОБА_1 укласти з відповідачами договір про поділ спільного майна або договір про виділ частки майна в натурі, оскільки відповідачі ігнорують її запрошення до нотаріуса для вчинення таких дій.

Отримавши з відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Миколаївській області інформацію про те, що 06.02.2019 року відповідачка ОСОБА_4 була знята з обліку у зв`язку зі смертю, суд своєю ухвалою від 14 травня 2021 року відмовив у відкриття провадження у справі в частині позовних вимог до померлої.

Позивачка ОСОБА_1 ухвалу суду не оскаржувала та вона набула законної сили.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Суд першої інстанції має право за клопотаннямпозивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача (стаття 51 ЦПК України).

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За теоретичним визначенням "відповідач" - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу.

Отже, не оскарживши ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження відносно відповідачки ОСОБА_4 , не з`ясувавши коло її спадкоємців та не залучивши їх до участі у справі, сторона позивача позбавила суд першої інстанції ухвалити рішення у справі по суті спору.

Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення; 3) визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині; 4) скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково; 5) скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю; 6) скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції; 7) скасувати ухвалу про відкриття провадження у справі і прийняти постанову про направлення справи для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю; 8) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1-7 частини першої цієї статті.

Отже, апеляційний суд в силу своїх процесуальних повноважень, визначених статтями 367, 374 ЦПК України, не має права на залучення на стадії апеляційного розгляду.

Статтею 44ЦПК України закріплено обов`язок особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.

Сторона, яка бере участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain), № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).

Таким чином, оскільки позивачка ОСОБА_1 не приймала участі у судових засіданнях та не сприяла встановленню повного кола відповідачів у справі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Отже, доводи апеляційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а тому рішення підлягає залишенню без змін відповідно до положень статті 375 ЦПК України.

При цьому колегія суддів вважає за доцільне роз`яснити позивачці ОСОБА_1 її право повторного звернення до суду з позовом з залученням до участі у справі повного кола відповідачів, у тому числі спадкоємців ОСОБА_4 .

Згідно зі статтею 141 ЦПК між сторонами підлягають розподіленню судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Однак, оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишається без змін, витрати позивачки, понесені у зв`язку з розглядом справи залишаються за її рахунок.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 листопада 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня ухвалення, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий Н.О.Тищук

Судді: Т.Б.Кушнірова

Н.О.Шаманська

---------------------------------

Повну постанову складено 29 травня 2025 року