Ухвала

від 03.03.2025 по справі 161/17973/23

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/17973/23

Провадження № 6/161/47/25

У Х В А Л А

03 березня 2025 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі:

головуючого судді Рудської С.М.

при секретарі Коржик Н.В.

за участі:

представника заявника (позивача) Сохацького А.В.

заінтересованої особи (відповідачки) ОСОБА_1

представника заінтересованої особи (відповідачки) Гаврильчука Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку заяву представника ОСОБА_2 адвоката Сохацького А.В. про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Слово Волині» про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування інформації,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30.09.2024 року в цивільній справі № 161/17973/23 у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ТзОВ «Слово Волині» про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування інформації було відмовлено в повному обсязі (Том 2, а.с. 66-70).

Додатковим рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30.09.2024 року у вищевказаній справі відмовлено у задоволенні вимог відповідачки ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу (Том 2, а.с. 127-128).

Постановою Волинського апеляційного суду від 15.01.2025 року було ухвалено наступне:

«Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_3 , задовольнити частково.

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_4 , задовольнити частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 вересня 2024 року та додаткове рішення від 30 жовтня 2024 року в цій справі скасувати, ухвалити нове судове рішення.

Позов задовольнити частково.

Визнати викладену ОСОБА_1 на особистій сторінці в соціальній мережі «Facebook» в публікації від ІНФОРМАЦІЯ_1 о 19 год 45 хв ( ІНФОРМАЦІЯ_2 та викладену на сторінці « ІНФОРМАЦІЯ_3 », що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Слово Волині» (ЄДРПОУ 38131299) (ІНФОРМАЦІЯ_4 ) недостовірною та такою, що принижує гідність, честь та ділову репутацію ОСОБА_2 та потребує спростування, наступну інформацію: «... ОСОБА_5 забрав у неї та її сестрички квартири.» «...яка обібрала моїх дітей і зруйнувала мій бізнес...» «Він відрізав світло, розкрив мій офіс, забрав речі і ще й опечатав його...» «А ще незаконно заволодів всіма речами та коштами.....» «Натомість мого чоловіка ОСОБА_6 не допустили до батькових речей, навіть не впустили в дім батька після його смерті» «Я не знаю, скільки грошей він віддає фонду, але я точно знаю, скільки він забрав у моєї сім`ї» «Тобто купує його».

Зобов`язати ОСОБА_1 в соціальній мережі «Facebook» на її особистій сторінці опублікувати спростування недостовірних відомостей, викладених в публікації від ІНФОРМАЦІЯ_1 о 19 год 45 хв наступного змісту: «Я, ОСОБА_1 , визнаю, що викладена інформація на моїй особистій сторінці в соціальній мережі «Facebook» (вказати посилання:

ІНФОРМАЦІЯ_2 від ІНФОРМАЦІЯ_5 о 19:45 год, опублікована на підставі неперевірених матеріалів, є недостовірною, принижує та ганьбить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_2 ».

Зобов`язати Товариства з обмеженою відповідальністю «Слово Волині» наступного дня, з дня набрання рішенням суду законної сили, на сторінці «12 Каналу» опублікувати спростування недостовірних відомостей, викладених в публікації від ІНФОРМАЦІЯ_5 о 15:43 год. під заголовком «Фонд «Добра справа» звинуватили у продажі волонтерських посвідчень», наступного змісту: «інформація за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4 була розміщена на підставі допису ОСОБА_1 в соціальний мережі (вказати ІНФОРМАЦІЯ_2 опублікована на підставі неперевірених матеріалів, є недостовірною, принижує та ганьбить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_2 .

В решті позову відмовити.» (Том 3, а.с. 47-52).

Додатковою постановоюВолинського апеляційногосуду від21.01.2025року з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 стягнуто 2683,60 грн. судового збору, 10000 грн. витрат на проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи та 8250 грн. витрат на професійну правничу допомогу (Том 3, а.с. 56-58).

Ухвалою Волинськогоапеляційного судувід 04.02.2025року представнику відповідача ОСОБА_1 адвокату Кінах Я.В. відмовлено в прийнятті додаткового рішення в цивільній справі № 161/17973/23 за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 , поданою представником ОСОБА_3 , на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30.09.2024 року та апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_4 , на додаткове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30.10.2024 року (Том 3, а.с. 85-86).

04.02.2025 року представником позивача ОСОБА_2 адвокатом Сохацьким А.В. було подано до суду заяву про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення в цивільній справі № 161/17973/23. В обгрунтування заявлених вимог останній зазначає, що постанова апеляційного суду не містить посилання на строк, протягом якого відповідачами повинні бути опубліковані спростування недостовірних відомостей. У свою чергу, оскаржувані публікації відносно яких слід здійснити спростування опубліковані в мережі Інтернет у середині травня 2023 року, проте як повідомила ОСОБА_1 у ході розгляду справи, вона видалила свою публікацію напередодні ухвалення судового рішення судом першої інстанції. Публікація ТзОВ «Слово Волині» у мережі Інтернет також відсутня, однак сторона позивача не володіє інформацією щодо періоду коли було видалено таку публікацію. В обох з випадків при переході за відповідними посиланнями в мережі Інтернет вказується, що оспорюваний матеріал є недоступними. Таким чином, публікації були розміщені в мережі Інтернет більше року і невизначене коло осіб мало змогу їх прочитати та тим самим сформувати про позивача негативну думку. Спростування ж має на меті відновити паритет та забезпечити зміну раніше сформованої думки невизначеного кола осіб про особу ОСОБА_2 . Разом з тим спростування недостовірних відомостей викладених у публікаціях фактично є неможливим через їх відсутність у мережі Інтернет. Більше того, з огляду на поведінку відповідачів (видалення публікацій), спростування також може носити разовий характер, тобто після опублікування спростування відповідачі можуть видалити їх, що в свою чергу не призведе до того дієвого ефекту, який справедливо очікується позивачем від публікації спростувань. Відтак, існує ризик, що рішення суду буде невиконаним, або ж його виконання не буде мати того належного результату, який справедливо очікується його довірителем. Враховуючи наведене, просить суд встановити спосіб і порядок виконання постанови Волинського апеляційного суду Волинської області від 15.01.2025 року по справі № 161/17973/23 (Том 3, а.с. 94-96).

26.02.2025 року від представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Кінах Я.В. надійшло до суду заперечення на вищевказану заяву. В обгрунтування своїх доводів остання зазначає, що після надходження 24.01.2025 року її довірительці тексту постанови Волинського апеляційного суду від 15.01.2025 року в застосунок «Дія» остання належним чином виконала вказане судове рішення, шляхом публікації наступного дня на власній сторінці в соціальній мережі «Facebook» спростування недостовірних відомостей. Зазначене свідчить про належне виконання ОСОБА_1 постанови суду апеляційної інстанції. Поряд з цим, задоволення заяви представника позивача про зміну способу виконання рішення суду фактично призведе до зміни рішення суду по суті. Також вказує, що при розгляді цивільної справи № 161/17973/23 сторона позивача не ставила на вирішення перед судом позовну вимогу про зобов`язання ОСОБА_1 зберігати публікацію про спростування протягом певного часу, а також не зверталися із заявою про забезпечення доказів, в тому числі шляхом встановлення заборони відповідачці видаляти публікацію. У постанові Волинського апеляційного суду від 15.01.2025 року чітко зазначено, яким способом та в якому порядку повинно бути виконано рішення суду, що не потребує жодного додаткового пояснення чи визначення. Враховуючи наведене, просить суд у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_2 адвоката Сохацького А.В. про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення відмовити та у зв`язку з цим стягнути з позивача на користь своєї довірительки витрати на правничу допомогу в сумі 5000 грн. (Том 3, а.с. 119-124).

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні викладеним у його заяві, просив заявлені вимоги задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила суду, що внаслідок отримання постанови Волинського апеляційного суду Волинської області від 15.01.2025 року по справі № 161/17973/23, вона виконала покладені на неї зобов`язання з приводу публікації спростування. Дана публікація видалена нею з власної сторінки в соціальній мережі «Facebook» через один тиждень. У задоволенні заяви сторони позивача просила відмовити.

Представник ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечував щодо задоволення заяви з підстав, які викладені у письмових запереченнях.

Представник ТзОВ «Слово Волині» в судове засідання не з`явилася, причини неявки суду не повідомила, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлена своєчасно та належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи від неї на адресу суду не надходило.

Заслухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 ЗУ «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому ЗУ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Отже, під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Поняття «спосіб» і «порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб.

Разом з тим, на дату ухвалення даного судового рішення постанова Волинського апеляційного суду від 15.01.2025 року не зверталася до примусового виконання, а тому будь-які правові підстави стверджувати про неможливість її виконання у встановлений спосіб.

Крім того суд вважає, що резолютивна частина постанова Волинського апеляційного суду від 15.01.2025 року по справі № 161/17973/23 є чіткою, зрозумілою за змістом, не припускає різного тлумачення, не вбачається недотримання вимоги ясності, визначеності судового рішення, що свідчить про те, що судове рішення не може містити положень, що викликають суперечки під час виконання рішення.

Також суд вважає за необхідне звернути увагу заявника, що судове рішення, що набрало законної сили, стає незмінним (неспростовним). Тобто, воно не може бути скасоване (змінене) судом, що його прийняв. Основні та додаткові судження (висновки) суду по суті справи стають остаточними. Тому, суд, який прийняв рішення, може внести до нього виправлення, які не торкаються суті відомостей, що викладені у рішенні.

Викладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постановах від 27.06.2018 року у справі № 713/1062/17 та від 10.07.2018 року у справі № 490/9519/16-а.

Також, суд наголошує на такому.

Частиною 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Тобто, обов`язком суду є розгляд спору в межах заявлених позовних вимог, в інакшому випадку, вихід поза їх межі призведе до порушення засад змагальності сторін.

Звертаючись до суду із даною заявою представник позивача (заявника) не визначає конкретного способу та порядку виконання судового рішення, які підлягали б встановленню або зміні та не призвели до його зміни по суті, а визначення способу та порядку виконання судового рішення з ініціативи суду спричинило б порушення засад змагальності сторін, оскільки у такому випадку сторона відповідача буде позбавленою процесуального права апелювати заявленим вимогам, виходячи з їх змісту.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення в цивільній справі № 161/17973/23.

Вирішуючи питання про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу, суд приходить до такого.

Відповідно до положень ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як слідує з правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 01.10.2018 року в справі № 569/17904/17, - на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати, у тому числі, розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів.

У п. 26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та п. 23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України № 2» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Із наведеного вище слідує, що сторона, яка заявляє вимогу про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, зобов`язана надати відповідні докази, які у причинно-наслідковому зв`язку підтверджують затрачений час на правову допомогу, надану в справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги та фактичну передачу виконаних адвокатом робіт, які, зокрема, можуть міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Щодо змісту детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, Велика Палата ВС у постанові від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) виснувала, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Крім того, у своїй постанові від 13.12.2018 року у справі № 816/2096/17 Верховний Суд прийшов до висновку, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, як зазначив суд попередньої інстанції. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.

Разом з тим, у встановлений цивільно-процесуальним законодавством строк стороною позивача не було зазначено в акті приймання-передачі наданих послуг часових затрат на виконання кожної із наданих послуг правничого характеру, що позбавляє суд можливості надати правову оцінку співмірності понесених витрат відносно обсягу та виконаних робіт.

З огляду на наведене, будь-які правові підстави для компенсації понесених відповідачем витрат на правничу допомогу за рахунок позивача відсутні.

Керуючись ст.ст.12,13,352,354,435 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви представника ОСОБА_2 адвоката Сохацького А.В. про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Слово Волині» про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування інформації відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, а у разі складення ухвали відповідно до ч. 6 ст.259 ЦПК України з дня складення ухвали в повному обсязі.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на ухвалу суду. У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Ухвала у повному обсязі складена 07 березня 2025 року.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області С.М. Рудська