Постанова

від 06.03.2025 по справі 380/18283/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2025 рокуСправа № 380/18283/24 пров. № А/857/4320/25Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача Качмара В.Я.,

суддів Гудима Л.Я., Кузьмича С.М.,

при секретарі судового засідання Гладкій С.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Винниківської міської ради, Виконавчого комітету Винниківської міської ради, Львівської міської ради, Виконавчого комітету Львівської міської ради про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 15 січня 2025 року (суддя Крутько О.В., м.Львів), -

ВСТАНОВИВ :

У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі ВПВР, Управління, ЗМРУ відповідно), Винниківської міської ради (далі Міська рада), Виконавчого комітету Міської ради (далі Виконавчий комітет), Львівської міської ради (далі Міська рада-1), Виконавчого комітету Міської ради-1 (далі Виконавчий комітет-1) в якому просила:

відкрити окреме провадження про відшкодування моральної шкоди внаслідок невиконання судових рішень національних судів по справах №2а-1041/08, №813/719/16, 813/5929/15, 463/6946/22, 463/6302/17 (дані рішення всі є в реєстрі судових справ) та рішення ЄСПЛ від 17.07.2014 року «Яворовенко та інші проти України» відповідачами по справі, внаслідок чого позивач не може оформити пенсію за віком та офіційно прав зв`язку з несплатою податків за період з 26.04.2005 по сьогоднішній день 27.08.2024, день написання позову на підставі експертизи Хмельницького відділення КНДІСЕ;

стягнути кошти з відповідачів по справі моральну та матеріальну шкоду відповідно висновку експерта;

стягнути сумарно з відповідачів по справі за моральну та матеріальну шкоду за оплату висновку експерта.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 15 січня 2025 року закрито провадження у справі 380/18283/24.

Не погодившись із постановленою ухвалою її оскаржила позивач, яка із покликанням на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушенням норм процесуального права, просить таку скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В апеляційній скарзі вказує, що судом першої інстанції не вірно застосовано норми процесуального права, що стосуються моральної шкоди. Зазначає, що надаючи позивачу 15 днів на усунення недоліків позовної заяви, суд передчасно виносить оскаржувану ухвалу, не надаючи можливості при цьому повторно усунути недоліки у встановлених 15 днів згідно своєї ж ухвали.

Відповідачі відзивів на апеляційну скаргу не подали. В судове засідання не надіслали своїх представників, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки, переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвали, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки публічно-правовий спір між сторонами, рішення, дії та бездіяльність суб`єктів владних повноважень у якому зумовили звернення позивачки до суду з оспорюваними вимогами про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, вже вирішений судом, нові (інші) спірні правовідносини між сторонами відсутні, враховуючи вимоги процесуального законодавства, заявлений у цій спір належить розглядати у порядку цивільного судочинства.

Такі висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, зроблені без дотриманням норм процесуального права, з таких міркувань.

З матеріалів справи видно, що ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за цим позовом (далі Ухвала).

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 листопад 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду (далі Постанова суду).

Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року, з урахуванням ухвали судді Львівського окружного адміністративного суду від 02 січня 2025 року про виправлення описки в судовому рішенні, прийнято до розгляду справу №380/18283/24 для продовження розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.

Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху; зобов`язано позивачку уточнити підстави позову, зазначивши які дії відповідачів є підставою для стягнення моральної шкоди (далі Ухвала-1).

13.01.2025 на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 про усунення недоліків відповідно до Ухвали-1, згідно якої позивачка просить (за текстом):

«Відкрити окреме провадження по справі № 380/18283/24 про відшкодування моральної шкоди внаслідок невиконання судових рішень національних судів по справах №2а-1041/08, №813/719/16, 813/5929/15, 463/6946/22, 463/6302/17 (дані рішення всі є в реєстрі судових справ) та рішення ЄСПЛ від 17.07.2014 року «Яворовенко та інші проти України»;

визнати бездіяльність та протиправність дій у відповідачів та стягнути кошти по справі ВПВР, Міську раду, Виконавчий комітет, Міську раду-1, Виконавчий комітет-1 за моральну та матеріальну шкоду та оплату висновків експерта Хмельницького відділення КНДІСЕ;

визнати бездіяльність та протиправність дій у відповідачів та стягнути кошти з відповідачів по справі ВПВР, Міську раду, Виконавчий комітет, Міську раду-1, Виконавчий комітет-1, як правонаступника Міської ради за моральну та матеріальну шкоду відповідно до висновку експерта Хмельницького відділення КНДІСЕ.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно пункту 1 частини першої статті 4 КАС адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Пунктом 2 частини першої статті 4 КАС визначено поняття публічно-правового спору - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи в публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності.

Суб`єктний склад та участь суб`єкта владних повноважень сам по собі не визначає спір як публічно-правовий і не відносить будь-який спір за його участю до справи адміністративної юрисдикції.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

За усталеною судовою практикою Великої Палати Верховного Суду, публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

За правилами пункту 1 частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до частини п`ятої статті 21 КАС вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Зі змісту цієї норми вбачається, що адміністративні суди розглядають вимоги про відшкодування (стягнення або зобов`язання виплати) матеріальної та моральної шкоди лише за наявності пов`язаного публічно-правового спору, тобто якщо одночасно заявляються також конкретні вимоги щодо:

- визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акту чи окремих його положень;

- визнання протиправним та скасування індивідуального акту чи окремих його положень;

- визнання протиправними дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, або зобов`язання утриматись від вчинення певних дій, або вчинити певні дії;

- інших обставин, які вказують на існування між сторонами конкретного невирішеного публічно-правового спору, через існування якого особі було завдано відповідної шкоди;

- інших порушень прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин.

Отже, в адміністративному судочинстві вимоги про відшкодування матеріальної (моральної) шкоди є похідними від вимог про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень і розглядаються виключно за умови наявності вимоги про вирішення публічно-правового спору.

У випадку заявлення вимоги про відшкодування матеріальної (моральної) шкоди за відсутності вимоги про вирішення публічно-правового спору, така вимога підлягає розгляду у порядку цивільного або господарського судочинства.

Відповідно до частини другої статті 171 КАС суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Згідно пункту 4 частини першої статті 171 КАС суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

З матеріалів справи видно, що на виконання вимог Постанови суду щодо надання позивачу достатнього строку для усунення недоліків позовної заяви, чіткого та однозначного викладення нею підстав позову та коректного формулювання заявлених позовних вимог, судом першої інстанції була постановлена Ухвала-1, на виконання вимог, якої позивачем 06.01.2025 подано відповідну заяву.

Однак, апеляційний суд, звертає увагу на те, що судом першої інстанції не була надана оцінка заяві позивачки на усунення недоліків, а саме в частині уточнення вимог, що у ній заявлено, в розрізі з тим, чи такі вимоги мають ознаки публічно-правового спору і на яку саме бездіяльність та протиправність дій відповідачів вказує позивач у такій заяві, яка окрім цих вимог містить вимогу про відшкодування моральної шкоди.

Вказане не відображено в оскаржуваній ухвалі, так як в ній суд надав оцінку лише тим вимогам, що заявлені у позові.

Відтак, суд першої інстанції не повно дослідив заяву Донець про усунення недоліків на виконання вимог Ухвали-1.

Апеляційний суд, наголошує на тому, що зважаючи на тривалість розгляду означених спорів за участі позивача ОСОБА_1 , та значення спору для сторони позивача, у суду першої інстанції не було процесуальних перешкод для призначення підготовчого судового засідання, одним із завдань якого є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, при тому, що ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року, з урахуванням ухвали судді Львівського окружного адміністративного суду від 02 січня 2025 року про виправлення описки в судовому рішенні, прийнято до розгляду справу №380/18283/24 для продовження розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах «Zubac v. Croatia», «BelesandOthers v. theCzechRepublic», №47273/99, пп. 50-51 та 69, та «Walchli v. France», №35787/03, п. 29).

При цьому, ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Натомість надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Kutic v. Croatia», заява №48778/99, пункт 25).

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним». Для того щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «NunesDias v. Portugal»).

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі «PerezdeRadaCavanilles v. Spain»).

Разом з тим, апеляційний суд не заперечує висновків суду першої інстанції про уже вирішений публічно-правовий спір у справі №380/18284/24.

При цьому, суд першої інстанції має належним чином дати оцінку заяві скаржника, що була подана нею на виконання вимог Ухвали-1 «без зайвого недоречного поспіху», розсудливо, з офіційним з`ясування всіх обставин у справі в тих межах, які дозволяють це з`ясування, з метою вирішення питання подальшого можливого чи не можливого судового розгляду цього позову за правилами адміністративного судочинства.

При цьому, посилання скаржника на те, що суд першої інстанції навмисно розділив в окремі провадження справи №380/18283/24 (позов про стягнення моральної та матеріальної шкоди) №380/18284/24 (позов на дії та бездіяльність відповідачів у зв`язку з невиконанням рішень у судових справах) є безпідставним так як жодної процесуальної ухвали з цього приводу матеріали справи не містять, а вказана плутанина пов`язана з тим, що при апеляційному оскарженні позивачем Ухвали, останні не вірно вказала предмет апеляційного оскарження чи ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року про відкриття спрощеного позовного провадження в адміністративній справі № 380/18284/24 чи ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року про відмову у відкритті провадження у справі № 380/18283/24.

Відповідно до статті 320 Кодексу адміністративноКАС підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до переконання про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання. Відтак, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню до цього ж суду для продовження її розгляду по суті.

Керуючись статтями 308, 310, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 15 січня 2025 року скасувати, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Cуддя-доповідач В. Я. Качмар судді Л. Я. Гудим С. М. Кузьмич Повне судове рішення складено 06 березня 2025 року.