Постанова

від 10.03.2025 по справі 922/3744/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2025 року м. Харків Справа № 922/3744/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В. , суддя Плахов О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький (вх. №89Х/1-18)

на рішення господарського суду Харківської області від 31.12.2024 року у справі № 922/3744/24, ухвалене в приміщенні господарського суду Харківської області (суддя Рильова В.В.), повний текст якого складено 31.12.2024 року

за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький до Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛАУДСОФТ", місто Харківпро стягнення 99 000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 31.12.2024 року у задоволенні позову Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький відмовлено повністю.

Квартирно-експлуатаційного відділ міста Хмельницький з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 31.12.2024 року та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 99 000,00 грн.

Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на таке.

Позивачем з дотриманням умов договору та додаткових угод відповідно до підтверджених обсягів споживання природного газу за підсумками розрахункових періодів, на підставі узгоджених між сторонами облікових документів, в межах граничних цін здійснено повну оплату спожитого об`єму природного газу; також, сплачені кошти за спожитий природний газ за судовим рішенням № 924/243/21, а саме за спожитий більший обсяг газу, ніж передбачений договором у розмірі 247627,39 грн. (підтверджуючі документи надаються у додатку № 18); у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 99 000 грн., яка залишилась неоплаченою по надлишково перерахованих позивачем сум за договором № 62 від 12.03.2020 року; а відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 99 000 грн. боргу щодо повернення надміру сплачених коштів за спожитий природний газ, є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Акт корегування приймання-передачі природного газу за № 12 Кор від 01.07.2022 року був надісланий відповідачеві супровідним листом з вих. № 577/4/ 2693 від 06.09.2022 року; саме посилаючись в призначенні платежу на вказаний номер листа "2693" відповідачем здійснювалось повернення надміру сплачених коштів.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2025 року, суддею доповідачем у справі визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В.

Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні №64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією проти України. Указами Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні №133/2022 від 14.03.2022 року, №573/2022 від 15.08.2022 року, №757/2022 від 07.11.2022 року, №58/2023 від 06.02.2023 року, №254/2023 від 01.05.2023 року, №451/2023 від 26.07.2023 року, №734/2023 від 06.11.2023 року, №49/2024 від 05.02.2024 року, №271/2024 від 06.05.2024 року, №469/2024 від 23.07.2024 року, №740/2024 від 28.10.2024 року, №26/2025 від 14.01.2025 року відповідно продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 08 лютого 2025 року строком на 90 діб.

Наказом Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2022 року № 03 Про встановлення особливого режиму роботи суду в умовах воєнного стану встановлено особливий режим роботи суду в умовах воєнного стану з 01.04.2022 року та запроваджено відповідні організаційні заходи, зокрема: рекомендовано учасникам судових справ утриматись від відвідування суду, свої процесуальні права та обов`язки, передбачені ГПК України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.01.2025 року, апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький на рішення господарського суду Харківської області від 31.12.2024 року у справі № 922/3744/24 залишено без руху; останнього зобов`язано усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та роз`яснено, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

20.01.2025 року на адресу суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків (вх.№911), на виконання вимог ухвали суду від 15.01.2025 року, яку разом з додатками долучено до матеріалів справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.01.2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький на рішення господарського суду Харківської області від 31.12.2024 року у справі № 922/3744/24; призначено розгляд справи №922/3744/24 за апеляційною скаргою Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький на рішення господарського суду Харківської області від 31.12.2024 року у справі у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; учасникам справи встановлено строк - не пізніше 15 днів з моменту вручення даної ухвали, протягом якого вони мають право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, з доказами надсилання його апелянту; витребувано з господарського суду Харківської області матеріали справи №922/3744/24.

23.01.2025 року на адресу суду з господарського суду Харківської області надійшли матеріали справи № 922/3744/24 (вх.№ 1143).

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи та перевіривши повноту встановлення господарським судом першої інстанції неоспорених обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

12.03.2020 року між Квартирно-експлуатаційним відділом міста Хмельницький та Товариством з обмеженою відповідальністю Благогаз Збут (станом на час подання позову ТОВ Благогаззбут (код ЄДРПОУ 41849377) перейменовано на ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КЛАУДСОФТ" (Код ЄРДПОУ 41849377) було укладено договір постачання природного газу № 62 від 12.03.2020 року.

Відповідно до п.1.1 договору постачальник зобов`язується передати у власність Споживачу у 2020 році товар природний газ за кодом ДК 021-2015:09120000-6 газове паливо (природний газ), а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що плановий обсяг постачання газу за договором становить 1810536 куб.м.

Відповідно до п. 3.7 договору, загальна вартість договору на момент укладення становить 9 776 894, 40 грн. з ПДВ.

Згідно із п. 11.1 договору, останній набирає чинності з моменту його підписання та діє в частині постачання газу до 31 грудня 2020 року включно, а в частині взаєморозрахунків, врегулювання спірних питань і виконанні зобов`язань до повного їх завершення.

В подальшому було укладено наступні додаткові договору: 1) Додаткова угода № 1 від 13.03.2020 року; 2) Додаткова угода № 2 від 26.08.2020 року; 3) Додаткова угода № 3 від 23.10.2020 року; 4) Додаткова угода № 4 від 27.10.2020 року; 5) Додаткова угода № 5 від 16.11.2020 року; 6) Додаткова угода № 6 від 23.12.2020 року; 7) Додаткова угода № 7 від 31.12.2020 року; 8) Додаткова угода № 8 від 12.01.2021 року; 9) Додаткова угода № 9 від 12.01.2021 року.

Позивач посилається на таке.

Позивачем з дотриманням вказаних умов договору та додаткових угод відповідно до підтверджених обсягів споживання природного газу за підсумками розрахункових періодів, на підставі узгоджених між сторонами облікових документів, в межах граничних цін здійснено повну оплату спожитого об`єму природного газу; також, сплачені кошти за спожитий природний газ за судовим рішенням № 924/243/21, а саме за спожитий більший обсяг газу, ніж передбачений договором у розмірі 247627,39 грн.

ТОВ Благогаз Збут на підставі Наказу № 170 від 25.06.2022 року було проведено внутрішній аудит, щодо відповідності ціни на природній газ при реалізації Договору 62 від 12.03.2020 року з приводу постачання природного газу в період 2020 - 2021 роки, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Благогаз Збут та Позивачем - Квартирно - експлуатаційним відділом міста Хмельницький, за результатами якого між сторонами узгоджено двосторонній акт корегування приймання-передачі природного газу за № 12 Кор від 01.07.2022 року, яким визначено фактичну вартість спожитого природнього газу та суму передплати, що складала суму 856 860, 07 грн., яка, як слідує з матеріалів справи, сплачена відповідачем частково на загальну суму 757 860, 07 грн.

У Товариства з обмеженою відповідальністю Благогаз Збут утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 99 000 грн., яка залишилась неоплаченою по надлишково перерахованим позивачем сумам за договором № 62 від 12.03.2020 року.

Оскільки останній платіж був здійснений Товариством з обмеженою відповідальністю Благогаз Збут 21.06.2023 року, КЕВ м. Хмельницький звернувся до останнього із листом № 577/4/4013 від 22.11.2023 року, у якому просив перерахувати вказану суму на рахунок КЕВ м. Хмельницький.

Листом № 22/11-01 від 22.11.2023 року ТОВ Благогаз Збут повідомив, що не відмовлявся від взятих на себе зобов`язань, що підтверджується платежами , здійсненими на користь позивача на загальну суму 856 860,07 грн.

Свої зобов`язання, щодо повернення надлишково перерахованих сум, Товариство з обмеженою відповідальністю Благогаз Збут виконало частково на загальну суму 757 860, 07 грн., а тому на час подання позову існує заборгованість у останнього перед КЕВ м. Хмельницький у розмірі 99 000 грн.

Оскільки кошти відповідачем сплачені не були, 31.07.2024 року листом № 577/4/3573 КЕВ м. Хмельницький повторно звернувся до відповідача із проханням добровільно сплатити кошти.

Втім, не отримавши відповіді та сплати вказаних коштів, КЕВ м. Хмельницький направив на адресу ТОВ Благогаз Збут претензію № 577/4/4243 від 06.09.2024 року, в якій просив відповідача виконати зобов`язання за договором та сплатити до 20.09.2024 року суму у розмірі 99 000, 00 грн. на рахунок КЕВ м. Хмельницький.

Проте, станом на 22.10.2024 року зобов`язання за договором відповідачем не виконано, заборгованість у сумі 99 000,00 грн. не сплачено.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду Харківської області, в якому останній просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 99 000,00 грн. за договором №62 від 12.03.2020 року.

31.12.2024 року господарським судом Харківської області ухвалено оскаржуване рішення, з підстав, викладених вище.

Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення господарського суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод справи про цивільні права та обов`язки осіб, а також справи про кримінальне обвинувачення мають бути розглянуті у суді впродовж розумного строку. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlanav. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

За загальними положеннями цивільного законодавства цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 ЦК України). Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, стаття 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 714 ЦК України визначено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

За змістом статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" оператор газотранспортної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників); споживачем є фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.

Частинами 1, 3 статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" передбачено, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку. Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Договір на постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Відповідно до частини 2 статті 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач зобов`язаний, зокрема: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.

24.12.2019 року Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято постанову №3011 "Про видачу ліцензії" з транспортування природного газу ТОВ "Оператор ГТС України", на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" (код ЄДРПОУ 42795490).

За приписами статті 173 ГК України один суб`єкт господарського зобов`язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом Газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 року за №1378/27823 (надалі - Кодекс ГТС).

Відповідно до положень пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.

Пунктом 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС передбачено, що оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи.

Отже, суб`єкти ринку природного газу користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС. Інформаційна платформа має бути доступною всім суб`єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених зазначеним Кодексом, для забезпечення ними дій, пов`язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС передбачено, що для вчинення зазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень.

Враховуючи зазначене, суб`єкти ринку природного газу мають право користуватися ресурсами Інформаційної платформи у межах прав на перегляд відображених відомостей.

Статтею 525 ЦК України та частини 7 статті 193 ГК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із частиною 1, 4 статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Статтею 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Договір, відповідно до статті 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Вказані положення чинного законодавства вказують, що коли одна із сторін за умовами договору взяла на себе певні зобов`язання, то інша сторона вправі очікувати, що такі будуть виконані належним чином у встановлені строки. У разі ж коли така сторона порушила умови договору, зобов`язання вважається не виконаним. Тобто однією із основних умов виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання.

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду у постанові від 10.09.2019 року у справі №916/2403/18 до дій, які свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Аргументи апелянта на те, що позивачем з дотриманням умов договору та додаткових угод відповідно до підтверджених обсягів споживання природного газу за підсумками розрахункових періодів, на підставі узгоджених між сторонами облікових документів, в межах граничних цін здійснено повну оплату спожитого об`єму природного газу; також, як зазначає апелянт, сплачені кошти за спожитий природний газ за судовим рішенням № 924/243/21, а саме за спожитий більший обсяг газу, ніж передбачений договором у розмірі 247627,39 грн. (підтверджуючі документи надаються у додатку № 18); у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 99 000 грн., яка залишилась неоплаченою по надлишково перерахованих позивачем сум за договором № 62 від 12.03.2020 року; а відтак, на думку апелянта, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 99 000 грн. боргу щодо повернення надміру сплачених коштів за спожитий природний газ, є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню не приймаються, з огляду на таке.

Так, матеріалами справи підтверджується, що між сторонами узгоджено двосторонній акт корегування приймання-передачі природного газу за № 12 Кор від 01.07.2022 року, яким визначено фактичну вартість спожитого природнього газу та суму передплати, що складала суму 856 860, 07 грн., яка, як зазначав позивач, була сплачена відповідачем частково на загальну суму 757 860, 07 грн.

Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Разом з тим, не кожен правочин є договором, а лише той, який опосередковує домовленість двох чи більше осіб, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Правочин - це такий юридичний факт, який є належною правовою підставою виникнення, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків.

Акт корегування приймання-передачі природного газу розглядається як письмовий документ, який містить найменування сторін, предмет такого коригування і фіксує ціну такого коригування.

Втім, різна оцінка, яка надається судами акту корегування приймання-передачі природного газу в залежності від конкретних обставин справи, сама по собі не може свідчити про існування у справі виключної правової проблеми щодо визначення правової природи цього акта.

Залежно від встановлених судами обставин конкретної справи, документ, який сторони справи іменують як акт коригування приймання-передачі, може як підтверджувати певні факти, так і мати ознаки правочину, тобто бути спрямованим на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Встановлення правової природи акта коригування приймання-передачі - це питання дослідження як змісту такого акта приймання-передачі, так і інших доказів, наявних у матеріалах справи. Висновок з цього приводу, у разі його необхідності для вирішення справи, повинен робити суд у межах кожної окремої справи.

А отже, суд досліджує акт коригування приймання-передачі в кожному конкретному випадку та надає йому оцінку в залежності від того, чи підтверджує він волевиявлення сторін, а також чи має він юридичні наслідки, в залежності від чого суд робить висновок щодо того, чи є акт правочином та щодо ефективного способу захисту.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що з огляду на різні обставини справ суди доходять різних висновків щодо правової природи акта приймання-передачі. Такі висновки можуть відрізнятись один від одного, однак, зважаючи на різний контекст справ, у яких відповідні висновки зроблені, це не свідчить про їх суперечність один одному.

За матеріалами справи, відповідно до положень договору , а саме п.3.2, 3.3, 3.4, 3.5 при зміні законодавства, кон`юнктури ринку та інших обставин, що впливають на вартість Товару, зміна ціни Газу узгоджується Сторонами шляхом підписання Додаткових угод до даного Договору.

Ціна, зазначена в п. 3.1 договору, може змінюватись протягом дії договору. Зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до договору, з урахуванням норм передбачених Законом України Про публічні закупівлі. Зміна ціни природного газу, визначається в додаткових угодах до даного договору. Ціну газу може бути змінено протягом місяця поставки.

Відповідно до п.3.5 договору Сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до пункту 3.1, 3.2, 3.3, 3.4 договору, застосовується Сторонами при складанні актів приймання- передачi газу та розрахунках за цим договором.

Отже, для зміни ціни за договором в бік збільшення чи зменшення сторонами повинні укладатись додаткові угоди. При цьому, вказаний акт , яким визначено фактичну вартість спожитого природнього газу та суму передплати не є правочином в розумінні ст.202 ЦК України, оскільки не містить всіх істотних умов договору.

Так само, не приймаються аргументи апелянта на те, що акт корегування приймання-передачі природного газу за № 12 Кор від 01.07.2022 року був надісланий відповідачеві супровідним листом з вих. № 577/4/ 2693 від 06.09.2022 року; саме посилаючись в призначенні платежу на вказаний номер листа "2693" відповідачем здійснювалось повернення надміру сплачених коштів.

Акт коригування приймання-передачі природного газу №12 Кор від 01.07.2022 року укладено до договору №62 від 13.03.2020 року, тоді як матеріали справи містять договір №62 від 12.03.2020 року.

Отже, позивачем не додано належних та допустимих доказів, в розумінні ст. ст. 77-79 ГПК України які б давали можливість пересвідчитися що спірний акт коригування укладено саме до договору №62 від 12.03.2020 року, а також, що відповідно до вказаного акту відповідач взяв на себе зобов`язання щодо повернення грошових коштів, які сплачені, як зазначає, позивач як надлишкові.

Крім того, позивач , як на підставу складання між ним та відповідачем акту коригування посилається у позові на перевірку, яка проведена Вінницьким військовим аудитом за травень 2023 року та Третім територіальним управлінням внутрішнього аудиту за травень 2023 року, на які також є посилання у листах позивача до відповідача ( вих. № 577/4/3573 від 31.07.2024 року та вих. № 577/4/4243 від 06.09.2024 року).

Господарським судом першої інстанції обґрунтовано зазначено на те, що вказані матеріали перевірок позивачем до суду не надано, в матеріалах справи такі документи відсутні, а щодо наданих позивачем банківських виписок на підтвердження повернення відповідачем частини грошових коштів, у банківських виписках в графі призначення платежу зазначено: часткове повернення коштів згідно акту коригування та листа №2693 від 06.09.2022 року.

Також, господарським судом першої інстанції обґрунтовано вказано на те, що в зазначених виписках не конкретизовано за яким саме актом коригування проведено платежі, а лист №2693 від 06.09.2022 року відсутній в матеріалах справи, що не дає можливість встановити, що відповідач перераховував суму платежів на рахунок позивача саме за спірним договором та, що докази протилежного матеріали справи не містять.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

У правових висновках, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі №129/1033/13-ц та у постановах Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 02.10.2018 року у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 року у справі №902/761/18, від 04.12.2019 року у справі №917/2101/17, де, зокрема, вказано на таке.

"17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів". Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний."

Стандарт доказування - це та ступінь достовірності наданих стороною доказів, за яких суд має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину - доведеною. Мова йде про достатній рівень допустимих сумнівів, при якому тягар доведення вважається виконаним.

Усталеною є практика Європейського суду з прав людини, в якій суд посилається на balance of probabilities (баланс ймовірностей) для оцінки обставин справи. Наприклад, у рішенні BENDERSKIY v. Ukraine 15.11.2007 року, суд застосовує баланс ймовірностей. У рішенні J.K. AND OTHERS v. Sweden 23.08.2016 року суд вказує, що цей стандарт притаманний саме цивільним справам."

Отже, висновки місцевого господарського суду відповідають принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року).

Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків господарського суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Апелянту була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання.

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені господарським судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 269, 270, ч.1 ст. 275, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 31.12.2024 року у справі № 922/3744 /24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків визначених ч. 3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуюча суддя О.І. Терещенко

Суддя П.В. Тихий

Суддя О.В. Плахов