Ухвала

від 06.03.2025 по справі 903/602/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

06 березня 2025 року

м. Київ

cправа № 903/602/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мамалуй О. О. - головуючий, Баранець О. М., Кролевець О. А.,

за участю секретаря судового засідання - Федорової О.В.,

за участю представників:

позивача: не з`явився,

відповідача: Вавринюк Н.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги комунального підприємства «Луцьке підприємство електротранспорту» та товариства з обмеженою відповідальністю «Системний зв`язок»

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.11.2024

у складі колегії суддів: Юрчук М. І. - головуючий, Крейбух О. Г., Коломис В. В.

та на рішення господарського суду Волинської області від 17.09.2024

суддя: Вороняк А. С.

у справі № 903/602/24

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Системний зв`язок»

до комунального підприємства «Луцьке підприємство електротранспорту»

про стягнення 2 009 399,59 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Системний зв`язок» (далі - ТОВ «Системний зв`язок», позивач) звернулося до суду з позовом про стягнення з комунального підприємства «Луцьке підприємство електротранспорту» (далі - КП «Луцьке підприємство електротранспорту», відповідач) 2 009 399,59 грн, з них 1 622 108,36 грн інфляційних втрат, 387 291,23 грн - 3% річних.

2. Позов мотивовано несвоєчасним виконанням відповідачем умов договору на виконання робіт з технічного переоснащення систем диспетчерського контролю, сповіщення пасажирів та оплати проїзду та супровідні роботам послуги № 161223/30 від 23.12.2016 в частині оплати за надані послуги.

3. Рішенням господарського суду Волинської області від 17.09.2024 у справі № 903/602/24, з урахуванням ухвали від 01.10.2024 про виправлення описки, частково задоволено позов.

Стягнуто з комунального підприємства «Луцьке підприємство електротранспорту» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Системний зв`язок» 1 659 004,84 грн, з них 1 620 292,16 грн інфляційних втрат, 38 712,68 грн 3 % річних, а також 24 087,33 грн витрат по сплаті судового збору.

У позові про стягнення 350 394,75 грн, з них 1 816,20 грн інфляційних втрат, 348 578,55 грн 3 % річних відмовлено.

4. Додатковим рішенням господарського суду Волинської області від 02.10.2024 частково задоволено заяву ТОВ «Системний зв`язок». Стягнуто з КП «Луцьке підприємство електротранспорту» на користь ТОВ «Системний зв`язок» 14 000,00 грн витрат на надання правової допомоги.

5. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.11.2024 у справі № № 903/602/24 залишено без змін рішення господарського суду Волинської області від 17.09.2024 та додаткове рішення господарського суду Волинської області від 02.10.2024 у справі № 903/602/24.

6. Судові рішення мотивовані несвоєчасним виконанням відповідачем умов договору.

7. Суд першої інстанції, перевіривши розрахунки позивача, дійшов висновку, про наявні підстави до стягнення інфляційних втрат в сумі 1 620 292,16 грн та 3 % річних в сумі 386 985,11 грн, що нараховані відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України та відсутні підстави для стягнення 1 816,20 грн інфляційних втрат та 306,12 грн 3% річних, у зв`язку зі спливом позовної давності.

8. Суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний господарський суд, ураховуючи правові позиції Верховного Суду, тривалий період нарахування 3 % річних (7 років), а також те, що розмір інфляційних втрат та 3 % річних становить фактично розмір основного боргу, оцінив, що даний випадок є винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, виконання відповідачем грошового зобов`язання (основний борг сплачено повністю), причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, з метою збереження балансу інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін, дійшов висновку про зменшення розміру 3 % річних до суми 38 712,68 грн.

9. Судом першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції відхилено заяву відповідача про застосування позовної давності в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних, оскільки нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, у зв`язку з невиконанням боржником грошового зобов`язання, є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову (даний висновок зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц), Законом № 540-ІХ від 12.03.2020 на усій території України установлений карантин із подальшим продовженням відповідними постановами його строку (пункт 1 постанови № 211 з наступними змінами), під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину (пункт 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у редакції Закону № 540-ІХ, який набрав чинності 2 квітня 2020 року), Закон № 540-ІХ доповнив розділ ІХ «Прикінцеві положення» ГК України пунктом 7 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину», тому позивач звернувся з позовом про стягнення 1 620 292,16 грн інфляційних втрат та 386 985,11 грн 3% річних в межах строку позовної давності.

10. Комунальне підприємство «Луцьке підприємство електротранспорту» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.11.2024 та на рішення господарського суду Волинської області від 17.09.2024 у справі № 903/602/24, в якій просить Суд скасувати судові рішення в частині стягнення з комунального підприємства «Луцьке підприємство електротранспорту» 1 620 292,16 грн інфляційних втрат та ухвалити в цій частині нове рішення про зменшення суми інфляційних втрат.

11. Підставою касаційного оскарження відповідач вказує п. 2 та 4 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

12. Скаржник зазначає про необхідність відступлення від існуючого висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.02020 у справі № 902/417/18, а саме: виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних обставин може зменшити розмір як процентів річних за час затримки, так і розмір інфляційних втрат відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

13. Скаржник просить Суд передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

14. Відпровідач вказує на те, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, які підтверджують джерело фінансування робіт з технічного переоснащення підприємства - кошти бюджету міста; що КП «Луцьке підприємство електротранспорту» у 2017 році вживало відповідних заходів для вирішення питання щодо виділення з бюджету міста коштів в сумі 2 185 708 грн; що ТОВ «Системний зв`язок» 31.05.2017 зупинило процес технічного переоснащення та прийняло на тимчасове зберігання обладнання; про накладення арешту на все рухоме майно КП «Луцьке підприємство електротранспорту»; що КП «Луцьке підприємство електротранспорту» неодноразово зверталось до ТОВ «Системний зв`язок» з вимогами передати обладнання та виконати роботи, передбачені умовами договору, які підтверджують факт, що відповідач звертався до позивача з вимогами передати обладнання та виконати роботи.

15. Крім того, відповідач наголошує на тому, що згідно з поданим позивачем розрахунком у позовній заяві, останнім нараховано та заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 1 622 108,36 грн та 3% річних у розмірі 387 291,23 грн - за період з 13.03.2017 по 01.04.2024. Отже фактично нарахування інфляційних втрат та 3 % річних здійснено за 7 (сім) років.

16. Товариство з обмеженою відповідальністю «Системний зв`язок» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.11.2024 та на рішення господарського суду Волинської області від 17.09.2024 у справі № 903/602/24, в якій просить Суд скасувати судові рішення в частині відмови у задоволенні позову про стягнення 348 272,43 грн - 3% річних. В цій частині ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з КП «Луцьке підприємство електротранспорту» на користь ТОВ «Системний зв`язок» 348 272,43 грн - 3% річних.

17. Підставою касаційного оскарження позивач вказує п. 3 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

18. Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій посилаються на висновки Верховного Суду у справах, де наявна відмінність - в інших справах сторонами було встановлено розмір річних вищим за законодавчо встановлений (3%), і зменшував суд розмір таких відсотків річних до законодавчо встановленого (3%). Тому такі висновки не можуть бути застосовані при вирішенні питання стягнення з КП «Луцьке підприємство електротранспорту» на користь ТОВ «Системний зв`язок» 3 % річних.

19. Позивач наголошує на тому, що встановлені Цивільним кодексом України 3% річних, суд не може зменшити, оскільки це законодавчо встановлений розмір. Відсутній правовий висновок Верховного Суду, де було б зазначено про право судів зменшувати відсотки річних нараховані згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України, нижче ніж як за встановлених ст. 625 Цивільного кодексу України - 3% річних.

20. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу позивача просить Суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні 3% річних в розмірі 348 578,55 грн - без змін.

21. Перевіривши матеріали справи, вивчивши касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку про необхідність передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на таке.

22. Предметом позову у справі, що розглядається є стягнення інфляційних та 3 % річних, нарахованих за період з 13.03.2017 по 01.04.2024. Суди попередніх інстанцій, ураховуючи Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України, Закон України № 540-ІХ від 30.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» дійшли висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення 3% річних у розмірі 386 985,11 грн та інфляційних втрат у розмірі 1 620 292,16 грн, нарахованих з 02.04.2017 по 01.04.2024.

23. У постанові Верховний Суд у складі Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.09.2024 у справі № 206/2984/23, скасовуючи судові рішення в частині відмови в позові про стягнення інфляційних та 3% річних за період з 02.04.2017 до 29.06.2020 та направляючи справу в цій частини на новий розгляд, вказав на те, що строки давності щодо вимог про стягнення сум за ст. 625 ЦК України, які не спливли на момент набрання чинності Законом України № 540-ІХ (02.04.2020) продовжуються на строк дії такого карантину.

24. У зазначеній справі суди попередніх інстанцій, вказуючи на те, що стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання і обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову (постанови Верховного Суду від 26.10.2018 у справі № 922/4099/17, від 23.02.2023 у справі № 911/3025/21), дійшли висновку про задоволення позову в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат за період з 30.06.2020 по 23.02.2022.

25. Верховний Суд у зазначеній справі вказав на те, що з урахуванням заявленої відповідачем позовної давності стягнення сум за ст. 625 ЦК України підлягає обмеженню строком давності, який підлягає обрахуванню з урахуванням Закону України № 540-ІХ від 30.03.2020.

Отже на момент набрання чинності Законом України № 540-ІХ від 30.03.2020 (02.04.2020) прострочені з 02.04.2017 платежі перебувають у межах продовженої Законом № 540-ІХ позовної давності, що не врахували суди попередніх інстанцій.

Карантин на території України скасований з 30 червня 2023 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651, тому позивач, звернувшись до суду в червні 2023 року, в частині вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат за період з 02 квітня 2017 року до 23 лютого 2022 року дотримався строків давності, які продовжувалися відповідно до Закону № 540-ІХ.

26. Верховний Суд вважає за доцільне відступити від зазначеного висновку щодо застосування норм права (можливості нарахування 3% річних та інфляційних не обмежуючись останніми 3 роками, які передували подачі позову), викладеного у постанові Верховного Суду у складі Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.09.2024 у справі № 206/2984/23.

27. Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

28. Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

29. Оскільки ст. 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов`язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

30. Тобто у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього виникає обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та три проценти річних від простроченої суми.

31. Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України як складова грошового зобов`язання та особлива міра відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

32. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2010 у справі № 916/190/18 викладено правову позицію, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

33. Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).

34. Таким чином, з ухваленням рішення (постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.11.2021 у справі № 903/4/18) про стягнення з КП «Луцьке підприємство електротранспорту» на користь ТОВ «Системний зв`язок» 2 009 722,60 грн, зобов`язання відповідача сплатити позивачеві не припинилося та тривало до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання (02.04.2024).

35. Разом з тим, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

36. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

37. Приписи ст. 260 ЦК України передбачають, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.

38. Згідно з ч 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

39. Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

40. Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (ст. 257 цього Кодексу).

41. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

42. Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

43. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України), а тому 02.04.2024 (дата остаточного погашення заборгованості, стягнутої за судовим рішенням) і є датою, коли зобов`язання відповідача припинилося.

44. Законодавець визначає обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням інфляційних та 3 % річних за увесь час прострочення, у зв`язку із чим таке зобов`язання є триваючим.

45. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц вказала на те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

46. Верховний Суд у постанові від 23.02.2023 у справі № 911/3025/21 зазначив, що вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених статтею 625 ЦК України не є додатковими вимогами в розумінні статті 266 ЦК України, а тому закінчення перебігу позовної давності за основною вимогою у будь-якому випадку не впливає на обчислення позовної давності за вимогою про стягнення 3% річних та інфляційних витрат. Стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову.

47. 11 березня 2020 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», відповідно до якої з урахуванням внесених до неї в подальшому численних змін, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 на усій території України з 12.03.2020 встановлено карантин.

48. Законом України № 540-ІХ від 30.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено, зокрема пунктом 12 такого змісту:

« 12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

49. Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19 такого змісту, в редакції Закону України № 3450-IX від 08.11.2023:

«У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».

50. Відмінено вказаний карантин з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 (постанова Кабінету міністрів України від 27.06.2023 № 651).

51. Отже, на час дії установленого на території України карантину строки, визначені статтями 257, 258 ЦК України, були продовжені, а у подальшому - зупинені на строк дії воєнного стану, який (загальновідомий факт) діє безперервно до цього часу.

52. Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

53. Водночас наявність у кредитора можливості заявляти до боржника надмірні грошові суми як інфляційні витрати та 3% річних, спотворює їх дійсне правове призначення (компенсаційний характер), оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання, інфляційні витрати та 3% річних перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

54. У постанові Верховного Суду від 26.10.2018 у справі № 922/4099/17 зазначено, що стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову.

55. Аналогічні за змістом правові висновки виклав Верховний Суд у постановах від 10.04.2018 у справі № 910/16945/14, від 27.04.2018 у справі № 908/1394/17, від 21.11.2018 у справі № 642/493/17-ц та Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц.

56. Слід зазначити, що єдність судової практики відіграє надважливу роль у забезпеченні однакового правозастосування в господарському судочинстві, що сприяє правовій визначеності та передбачуваності стосовно вирішення спірних ситуацій для учасників судового процесу.

57. Верховний Суд, розглядаючи справу № 903/602/24, вважає за доцільне відступити від зазначеного вище висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду у складі Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.09.2024 у справі № 206/2984/23, зокрема щодо можливості нарахування 3% річних та інфляційних втрат не обмежуючись останніми 3 роками, які передували подачі позову.

58. Відповідно до ч. 3 ст. 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.

59. Наведені вище норми процесуального права зобов`язують Верховний Суд у разі необхідності відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні іншого касаційного суду, передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

60. Таким чином, наявні підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду згідно з ч. 3 ст. 302 ГПК України.

Керуючись статтями 234, 235, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Справу № 903/602/24 передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. О. Мамалуй

Судді О. М. Баранець

О. А. Кролевець