Ухвала від 02.04.2025 по справі 903/602/24

УХВАЛА

02 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 903/602/24

провадження № 12-19гс25

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Уркевича В. Ю. ,

суддів Банаська О. О. , Булейко О. Л. , Власова Ю. Л. , Гриціва М. І. , Єленіної Ж. М. , Кишакевича Л. Ю. , Короля В. В. , Кравченка С. І. , Кривенди О. В. , Мазура М. В. , Мартєва С. Ю. , Пількова К. М. , Погрібного С. О. , Ступак О. В. , Ткача І. В. , Усенко Є. А. , Шевцової Н. В.

перевірила наявність підстав для розгляду Великою Палатою Верховного Суду

справи № 903/602/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Системний зв`язок»

до Комунального підприємства «Луцьке підприємство електротранспорту»

про стягнення 2 009 399,59 грн

за касаційними скаргами Комунального підприємства «Луцьке підприємство електротранспорту» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Системний зв`язок»

на рішення Господарського суду Волинської області від 17 вересня 2024 року (суддя Вороняк А. С. ) та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19 листопада 2024 року (головуючий суддя Юрчук М. І. , судді Крейбух О. Г. , Коломис В. В. ) і

ВСТАНОВИЛА:

1. У червні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Системний зв`язок» (далі - ТОВ «Системний зв`язок», позивач, скаржник 2) звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом до Комунального підприємства «Луцьке підприємство електротранспорту»(далі - КП «ЛПЕ», відповідач, скаржник 1) про стягнення з відповідача 2 009 399,59 грн, з яких 1 622 108,36 грн інфляційних втрат та 387 291,23 грн 3 % річних.

2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору на виконання робіт з технічного переоснащення систем диспетчерського контролю, сповіщення пасажирів та оплати проїзду та супровідні роботам послуги № 161223/30 від 23 грудня 2016 року (далі - договір) в частині оплати за виконані роботи та надані послуги.

3. Господарський суд Волинської області рішенням від 17 вересня 2024 року з урахуванням ухвали про виправлення описки від 01 жовтня 2024 року позов задовольнив частково. Стягнув з КП «ЛПЕ» на користь ТОВ «Системний зв`язок»1 659 004,84 грн, з них 1 620 292,16 грн інфляційних втрат та 38 712,68 грн 3 % річних, а також 24 087,33 грн витрат зі сплати судового збору. В іншій частині позову відмовив.

4. Додатковим рішенням від 02 жовтня 2024 року Господарський суд Волинської області заяву ТОВ «Системний зв`язок» задовольнив частково. Стягнув з відповідача на користь позивача 14 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. У частині стягнення 16 000,00 грн таких витрат відмовив.

5. Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 19 листопада 2024 року залишив без змін рішення та додаткове рішення суду першої інстанції.

6. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що наявні підстави до стягнення інфляційних втрат у сумі 1 620 292,16 грн та 3 % річних у сумі 386 985,11 грн, що нараховані відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, та відсутні підстави для стягнення 1 816,20 грн інфляційних втрат та 306,12 грн 3 % річних, у зв`язку зі спливом позовної давності.

7. Водночас суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зауважив, що право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 Цивільного кодексу України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову. Проте строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільного кодексу України та статтями 232, 269, 322, 324 Господарського кодексу України, були продовжені на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). Тому суд першої інстанції вважав, що позивач звернувся з позовом про стягнення 1 620 292,16 грн інфляційних втрат та 386 985,11 грн 3 % річних у межах строку позовної давності.

8. Також суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, ураховуючи правові висновки Верховного Суду, вважав за необхідне зменшити розмір 3 % річних, взявши до уваги наявний у цій справі винятковий випадок з огляду на тривалий період нарахування 3 % річних (7 років), значний розмір 3 % річних та інфляційних втрат, який становить фактично суму основного боргу, повну сплату відповідачем основного боргу та причини неналежного виконання відповідачем зобов`язання за договором. Відтак суд першої інстанції з метою збереження балансу інтересів сторін у спорі та запобігання настанню негативних наслідків для кожної з них дійшов висновку про зменшення розміру 3 % річних до суми 38 712,68 грн.

9. У грудні 2024 року КП «ЛПЕ» звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Волинської області від 17 вересня 2024 року та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19 листопада 2024 року у справі № 903/602/24, у якій просило скасувати вказані судові рішення в частині стягнення з відповідача1 620 292,16 грн інфляційних втрат та ухвалити в цій частині нове рішення про зменшення суми інфляційних втрат.

10. Підставою касаційного оскарження КП «ЛПЕ» визначило пункти 2 та 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

11. На обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник 1 зазначив про необхідність відступу від існуючого висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19), в якому йдеться про можливість зменшення за певних умов розміру неустойки, штрафу та відсотків річних, але не інфляційних втрат. Однак, відповідач вважав, що суд за певних обставин може також зменшити і розмір інфляційних втрат.

12. КП «ЛПЕ» також вказало, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, які підтверджують фінансування робіт за рахунок коштів місцевого бюджету; вжиття ним заходів для вирішення питання щодо виділення з бюджету міста коштів для оплати за договором; накладення арешту на все рухоме майно КП «ЛПЕ»; наявність збитків у підприємства в 2018-2020 роках; зупинення позивачем процесу технічного переоснащення; неодноразові звернення відповідача до позивача з вимогами передати обладнання та виконати роботи, передбачені умовами договору.

13. Крім того, скаржник 1 наголосив на тому, що згідно з поданим позивачем розрахунком у позовній заяві останнім нараховано та заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 1 622 108,36 грн та 3 % річних у розмірі 387 291,23 грн за період з 13 березня 2017 року по 01 квітня 2024 року. Тобто фактично нарахування інфляційних втрат та 3 % річних здійснено за 7 (сім) років, із чим скаржник 1 не погоджується, оскільки це завдасть йому значних фінансових витрат.

14. Також у грудні 2024 року до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду звернулося ТОВ «Системний зв`язок» з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Волинської області від 17 вересня 2024 року та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19 листопада 2024 року у справі № 903/602/24, у якій просило скасувати вказані судові рішення в частині відмови у стягненні з відповідача 348 272,43 грн 3 % річних та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути 3 % річних у наведеному розмірі.

15. ТОВ «Системний зв`язок» підставою касаційного оскарження визначило пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

16. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник 2 зазначив, що суди попередніх інстанцій посилаються на правові висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у неподібних правовідносинах, коли сторонами було встановлено розмір відсотків річних вищий за законодавчо визначений (3 %) і суд зменшував розмір таких відсотків річних до законодавчо встановленого (3 %). Тому такі висновки не можуть бути застосовані при вирішенні питання про зменшення 3 % річних, які підлягають стягненню на користь позивача.

17. ТОВ «Системний зв`язок» наголошує на тому, що визначені Цивільним кодексом України 3 % річних суд не може зменшити, оскільки це законодавчо встановлений розмір. Скаржник 2 зауважує, що відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо права суду зменшувати відсотки річних, нараховані згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України, нижче ніж 3 % річних.

18. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 16 січня 2025 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою КП «ЛПЕ», призначив розгляд касаційної скарги у відкритому судовому засіданні та надав позивачу строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

19. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 16 січня 2025 року також відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Системний зв`язок», призначив розгляд цієї касаційної скарги до спільного розгляду з касаційною скаргою КП «ЛПЕ» у відкритому судовому засіданні та надав відповідачу строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

20. Ухвалою від 06 березня 2025 року Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду передав справу № 903/602/24 за касаційними скаргами КП «ЛПЕ» та ТОВ «Системний зв`язок»на рішення Господарського суду Волинської області від 17 вересня 2024 року та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19 листопада 2024 року в цій справі на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстави, передбаченої частиною третьою статті302 Господарського процесуального кодексу України.

21. Мотивуючи ухвалу про передачу справи, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вказав, що в цій справі предметом позову є стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих за період з 13 березня 2017 року по 01 квітня 2024 року.

22. Суди попередніх інстанцій, ураховуючи розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, Закон України № 540-ІХ від 30 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-ІХ), дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення 3 % річних у розмірі 386 985,11 грн та інфляційних втрат у розмірі 1 620 292,16 грн, нарахованих з 02 квітня 2017 року по 01 квітня 2024 року.

23. Натомість Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в постанові від 25 вересня 2024 року у справі № 206/2984/23 вказав на те, що строки давності щодо вимог про стягнення сум за статтею 625 Цивільного кодексу України, які не спливли на момент набрання чинності Законом № 540-ІХ (02 квітня 2020 року), продовжуються на строк дії карантину. З огляду на заяву відповідача про застосування позовної давності стягнення сум за статтею 625 Цивільного кодексу України підлягає обмеженню строком давності, який обчислюється з урахуванням Закону № 540-ІХ. Отже, на момент набрання чинності цим Законом (02 квітня 2020 року) прострочені з 02 квітня 2017 року платежі перебувають у межах продовженої Законом № 540-ІХ позовної давності, що не врахували суди попередніх інстанцій.

24. В ухвалі від 06 березня 2025 року про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив про потребу відступу від наведеного правового висновку Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду щодо застосування норм права стосовно можливості нарахування 3 % річних та інфляційних втрат не обмежуючись останніми 3 роками, які передували подачі позову.

25. На обґрунтування необхідності відступу від зазначеного висновку Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зауважив, що з огляду на положення частини другої статті 625 Цивільного кодексу України у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього виникає обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та три проценти річних від простроченої суми.

26. Аналіз змісту статей 256, 257, 206 та 261 Цивільного кодексу України у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.

27. Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

28. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду звернув увагу, що в цій справі датою, коли зобов`язання відповідача припинилося, з урахуванням дати остаточного погашення заборгованості, стягнутої за судовим рішенням, є 02 квітня 2024 року.

29. Натомість Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19) вказала про те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 Цивільного кодексу України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

30. Аналогічні за змістом правові висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 910/16945/14, від 27 квітня 2018 року у справі № 908/1394/17, від 26 жовтня 2018 року у справі № 922/4099/17 та від 23 лютого 2023 року у справі № 911/3025/21, а також Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 642/493/17-ц.

31. Покликаючись на Закон № 540-ІХ, яким було доповнено розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України пунктом 12, та на Закон України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначав, що на час дії установленого на території України карантину строки, визначені статтями 257, 258 Цивільного кодексу України, були продовжені, а в подальшому - зупинені на строк дії воєнного стану, який (загальновідомий факт) діє безперервно до цього часу.

32. Водночас Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду наголосив, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

33. Тому наявність у кредитора можливості заявляти до боржника вимогу про стягнення надмірних грошових сум як інфляційних втрат та 3 % річних спотворює їх дійсне правове призначення (компенсаційний характер), оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання інфляційні втрати та 3 % річних перетворюються на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

34. Таким чином, обґрунтовуючи підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважав за доцільне відступити від висновку Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 25 вересня 2024 року у справі № 206/2984/23, щодо можливості нарахування 3 % річних та інфляційних втрат не обмежуючись останніми 3 роками, які передували подачі позову.

35. Згідно із частиною третьою статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.

36. Відповідно до частини четвертої статті 303 Господарського процесуального кодексу України про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 302 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 302 цього Кодексу.

37. Велика Палата Верховного Суду вважає мотиви, викладені в ухвалі Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 березня 2025 року у справі № 903/602/24, обґрунтованими.

38. Колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дотримані умови, передбачені частиною третьою статті 302 Господарського процесуального кодексу України, для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

39. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду приймає справу для розгляду.

40. За приписами частини першої статті 301 Господарського процесуального кодексу України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження. Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що розгляд справ у суді касаційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

41. Ураховуючи вказане, справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, явка яких не є обов`язковою згідно з приписами частини другої статті 120 та частини другої статті 121 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 120, 121, частиною третьою статті 302, статтею 303 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду

УХВАЛИЛА:

1. Прийняти до розгляду справу № 903/602/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Системний зв`язок»до Комунального підприємства «Луцьке підприємство електротранспорту» про стягнення 2 009 399,59 грн за касаційними скаргами Комунального підприємства «Луцьке підприємство електротранспорту» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Системний зв`язок» на рішення Господарського суду Волинської області від 17 вересня 2024 року та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19 листопада 2024 року в цій справі.

2. Призначити справу № 903/602/24 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в судовому засіданні з повідомленням учасників справи на 04 червня 2025 року об 11 годині 00 хвилин у приміщенні Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8.

3. Повідомити учасників справи, що їх явка не є обов`язковою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. Ю. Уркевич Судді: О. О. Банасько М. В. Мазур О. Л. Булейко С. Ю. Мартєв Ю. Л. Власов К. М. Пільков М. І. Гриців С. О. Погрібний Ж. М. Єленіна О. В. Ступак Л. Ю. Кишакевич І. В. Ткач В. В. Король Є. А. Усенко С. І. Кравченко Н. В. Шевцова О. В. Кривенда