Окрема думка від 02.07.2025 по справі 903/602/24

ОКРЕМА ДУМКА

(збіжна)

судді Великої Палати Верховного СудуМартєва С. Ю.

02 липня 2025 року

м. Київ

справа № 903/602/24

провадження № 12-19гс25

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Системний зв`язок» до Комунального підприємства «Луцьке підприємство електротранспорту» про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних

за касаційними скаргами Комунального підприємства «Луцьке підприємство електротранспорту» і Товариства з обмеженою відповідальністю «Системний зв`язок» рішення Господарського суду Волинської області від 17 вересня 2024 року, постановлене суддею Вороняком А. С., та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19 листопада 2024 року, ухвалену колегією суддів у складі Юрчука М. І., Крейбух О. Г., Коломис В. В.

Відповідно до частини третьої статті 34 Господарського процесуального кодексу України суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку. Про наявність окремої думки повідомляються учасники справи без оголошення її змісту в судовому засіданні.

І. Зміст спору та висновківза результатами його вирішення

1. У грудні 2016 року Комунальне підприємство «Луцьке підприємство електротранспорту» (далі - КП «ЛПЕ») уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «Системний зв`язок» (далі - ТОВ «Системний зв`язок») договір на виконання робіт та надання послуг.

2. У 2018 році ТОВ «Системний зв`язок» звернулося до суду з позовом до КП «ЛПЕ» про стягнення 2 009 722,60 грн оплати за виконані роботи та надані послуги за договором.

3. У листопаді 2021 року ТОВ «Системний зв`язок» за рішенням суду стягнуло з КП «ЛПЕ» цю суму боргу.

4. КП «ЛПЕ» протягом жовтня 2023 року - квітня 2024 року повністю сплатило цей борг.

5. Позивач вважає, що відповідач, крім боргу за договором, має також сплатити 1 622 108,36 грн інфляційних втрат і 387 291,23 грн трьох процентів річних, вимоги щодо стягнення яких заявлено в цій справі.

6. Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольнив позов частково.

Стягнув з КП «ЛПЕ» на користь ТОВ «Системний зв`язок»1 659 004,84 грн, з них 1 620 292,16 грн інфляційних втрат і 38 712,68 грн трьох процентів річних, а також 24 087,33 грн витрат зі сплати судового збору.

В решті позову відмовив.

7. Суд зауважив про необмеження у спірних правовідносинах позовної давності трьома останніми роками, що передували пред`явленню позову, оскільки вона продовжена у зв`язку з карантином. Проте, вважав за необхідне зменшити розмір трьох процентів річних з огляду на наявність підстав для такого зменшення на прохання відповідача у зв`язку зі скрутним майновим станом підприємства, тривалим періодом нарахування трьох процентів річних, значним розміром трьох процентів річних та інфляційних втрат, який дорівнює фактично сумі основного боргу, а також повну її сплату відповідачем.

8. В касаційних скаргах ТОВ «Системний зв`язок» наполягало на тому, що визначені Цивільним кодексом України (далі - ЦК України) три проценти річних суд не може зменшити, оскільки це законодавчо встановлений розмір, а КП «ЛПЕ» доводило, що суд за певних обставин може зменшити розмір як трьох процентів річних так і інфляційних втрат.

9. Перед Великою Палатою Верховного Суду в цій справі постали такі питання:

- чи можна вважати обґрунтованим звернення до суду з позовом про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних без обмеження останніми трьома роками, що передували подачі позову;

- чи може суд зменшити розмір інфляційних втрат, а також розмір трьох процентів річних, який не перевищує законодавчо встановлений.

10. Велика Палата Верховного Суду задовольнила касаційну скаргу ТОВ «Системний зв`язок», а касаційну скаргу КП «ЛПЕ» залишила без задоволення.

Сформувала такі правові висновки:

«У разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

Тому звернення до суду з позовними вимогами про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних без обмеження останніми трьома роками, що передували подачі позову, є обґрунтованим у разі, якщо позовна давність за такими вимогами не спливла станом на 02 квітня 2020 року.

Суд може зменшити розмір процентів річних у кожному конкретному випадку з урахуванням таких підтверджених обставинами справи підстав, зокрема, як дії боржника, спрямовані на належне виконання зобов`язання, ступінь вини боржника, міра виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, інші інтереси сторін, дії чи бездіяльність кредитора, очевидна неспівмірність заявленої суми процентів річних порівняно із сумою боргу тощо, а також дотримуючись принципів розумності, справедливості, пропорційності та балансу між інтересами боржника і кредитора.

Заявляти про наявність підстав для зменшення процентів річних та доводити, що вони підтверджуються конкретними обставинами справи має саме боржник, а суд з огляду на наявні в матеріалах справи докази має надати оцінку обґрунтованості таких доводів та вирішити питання про можливість зменшення процентів річних.

Розмір процентів річних, який становить три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), - це законодавчо встановлений та мінімальний розмір процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником, не підлягає зменшенню судом.

Інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони входять до складу грошового зобов`язання і виступають способом захисту майнового права та інтересу. Тому, на відміну від процентів річних, суд не може зменшити розмір інфляційних втрат».

11. На забезпечення передбачуваності правозастосовної практики Велика Палата Верховного Суду вважала за необхідне конкретизувати правовий висновок, висловлений в її постанові від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) та зазначити, що три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є законодавчо встановленим та мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником. Тому розмір процентів річних, який становить три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.

ІІ. Зміст окремої думки

12. У цілому погоджуючись із наведеними вище висновками Великої Палати Верховного Суду висловлюю свої зауваження щодо окремих висновків, відображених у її судовому рішенні.

13. Насамперед наголошую, що як Верховний Суд у відповідній організаційній формі, так і його Велика Палата, розглядаючи справи у своїх постановах роблять висновки щодо застосування норми права у конкретних правовідносинах. Саме чіткістю зроблених висновків можна досягнути правової визначеності та реалізації основного завдання Верховного Суду - формування єдиної правозастосовної практики.

14. Отже висновуючи про неможливість зменшення розміру процентів річних, який становить три проценти річних та є законодавчо встановленим та мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником, Великій Палаті Верховного Суду необхідно було послатися на відповідну правову норму, якою такий гарантований розмір закріплений (гарантований), а саме - частину другу статті 625 ЦК України.

15. Ба більше, на урегульованості цього питання ЦК України зауважило ТОВ «Системний зв`язок» у своїй касаційній скарзі.

16. Також не можу погодитися із способом, яким Велика Палата Верховного Суду відступила від попереднього висновку в постанові від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19), а саме - «шляхом конкретизації».

17. На забезпечення юридичної визначеності Велика Палата Верховного Суду може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, від 09 лютого 2021 року у справі № 381/622/17).

18. У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19), висновки якої конкретизувала Велика Палата Верховного Суду в цій справі, висловлено висновок про те, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

19. Натомість у цій справі Велика Палата Верховного Суду безальтернативно виснувала про неможливість зменшення визначеного (гарантованого) статтею 625 ЦК України розміру трьох процентів річних, тобто повністю відмовилася від попередньо сформованого нею підходу у справі № 902/417/18 (провадження

№ 12-79гс19), про що безпосередньо необхідно було зазначити замість використання нерелевантного цій ситуації формулювання «відступ шляхом конкретизації».

20. Ці зауваження не є проявом правового пуризму, а є важливим елементом правової визначеності у контексті реалізації Верховним Судом свого основного завдання - формування єдиної правозастосовної практики.

Суддя С. Ю. Мартєв