Ухвала

від 06.03.2025 по справі 456/289/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2025 року

м. Київ

справа № 456/289/17

провадження № 61-2641ск25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Гудими Д. А., Пархоменка П. І., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 27 січня 2025 року у справі за позовом Комунального підприємства «Стрийтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 04 серпня 2017 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою КП «Стрийтеплоенерго» на ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 22 травня 2017 року.

17 січня 2025 року до Львівського апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 про усунення описок в ухвалі від 04 серпня 2017 року, яка мотивована тим, що у вступній та резолютивній частинах вказаної ухвали у слові «Льівської»суд допустив описку, а саме: після м`якого знаку перед буквою «і» пропустив букву «в». Будь-яка описка має істотне значення, оскільки вона може утруднити виконання рішення.

Постановою Львівського апеляційного суду від 27 січня 2025 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви про виправлення описокв ухвалі Апеляційного суду Львівської області від 04 серпня 2017 року.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що зазначена у заявіОСОБА_1 від 17 січня 2025 року граматична помилка в ухвалі про відкриття апеляційного провадження від 04 серпня 2017 року жодним чином не спотворює текст цієї ухвали та не призводить до його неправильного сприйняття. Беручи до уваги відсутність підстав, з якими положення статті 269 ЦПК України пов`язують внесення виправлень у судове рішення, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про виправлення описки слід відмовити.

27 лютого 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 27 січня 2025 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не витребував справу із суду першої інстанції та постановою вирішив заяву, пов`язану із процедурним питанням усунення описок в ухвалі апеляційного суду. Апеляційний суд не перевірив, на підставі яких фактів подана заява про усунення описки, оскільки станом на 27 січня 2025 року матеріали справи (у паперовій формі) в апеляційному суді були відсутні. Відсутність матеріалів справи унеможливила встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази та встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів та власних припущень.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.

Відповідно до статті 269 ЦПК України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки. Питання про внесення виправлень вирішується без повідомлення учасників справи, про що постановляється ухвала.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2020 року в справі № 300/765/15-ц вказано, що «судове рішення повинно бути точним. Помилки у тексті судового рішення, зумовлені арифметичними помилками або граматичними помилками (описками), що стосуються істотних обставин або ускладнюють виконання рішення, можуть бути усунуті судом, який ухвалив рішення або ухвалу. Описки - це помилки, зумовлені неправильним написанням слів. Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належить написання прізвищ та імен, адрес, найменувань спірного майна, зазначення дат та строків. Особливо це стосується резолютивної частини рішення. В резолютивній частині будь-яка описка має істотне значення, оскільки вона може утруднити виконання рішення. Не є опискою граматичні помилки, які не спотворюють текст судового рішення та не призводять до його неправильного сприйняття: неправильне розташування розділових знаків, неправильні відмінки слів, застосування русизмів та діалектизмів тощо. Вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні або ухвалі), суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності».

Аналогічний висновок щодо підстав виправлення описок у судовому рішенні викладено в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 904/10956/16, від 11 січня 2022 року у справі № 921/730/13-г/3, від 23 березня 2023 року у справі № 990/106/22, від 26 квітня 2023 року у справі № 522/22473/15-ц та від 09 травня 2023 року у справі № 522/22473/15-ц.

Встановивши, що зазначена у заяві ОСОБА_1 граматична помилка в ухвалі про відкриття апеляційного провадження від 04 серпня 2017 року не спотворює текст цієї ухвали та не призводить до його неправильного сприйняття, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про виправлення описок в ухвалі.

Касаційна скарга не містить доводів щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при вирішенні заяви ОСОБА_1 по суті, а зводитьсядо посилань щодо вирішення його заяви без витребування апеляційним судом матеріалів справи у паперовій формі та її вирішення постановою. Проте такі доводи не є підставою для скасування судових рішень в касаційному порядку, оскільки не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Відповідне процесуальне питання про виправлення описок вирішується судом апеляційної інстанції шляхом постановлення ухвал, тому оскаржена постанова Львівського апеляційного суду від 27 січня 2025 року за своїм змістом є ухвалою.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженого судового рішення свідчить, що правильне застосовування судом норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою.

Згідно із частиною четвертою статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 27 січня 2025 року у справі № 456/289/17.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Краснощоков

Д. А. Гудима

П. І. Пархоменко