Рішення

від 10.03.2025 по справі 910/10596/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" березня 2025 р. м. Київ Справа № 910/10596/23

Господарський суд Київської області у складі головуючої судді Третьякової О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу №910/10596/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дмитрівка Комунсервіс» (08112, Київська область, Києво-Святошинський район, село Дмитрівка(з), вулиця Садова, буд. 2)

до Фізичної особи-підприємця Майоренка Владислава Віталійовича ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 132773,99 грн.

без повідомлення (виклику) сторін.

Обставини справи:

30.06.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Дмитрівка Комунсервіс» (далі позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Майоренка Владислава Віталійовича (далі відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 132773,99 грн за договором на теплопостачання №101-Т від 20.10.2021.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на підписаний між сторонами договір на теплопостачання №101-Т від 20.10.2021, на підставі якого позивач надав відповідачу послуги з теплопостачання на об`єкт за адресою: Київська обл., Бучанський р-н, с. Шпитьки, вул. Лермонтова, 22. Позивач зазначає, що загальна вартість наданих ним послуг з теплопостачання за січень-квітень 2022 становила 106943,20 грн, яку відповідач за первісним позовом позивачу не оплатив, а саме 30555,20 грн за січень 2022 відповідно до акта надання послуг від 26.01.2022 №6, 30555,20 грн за лютий 2022 відповідно до акта надання послуг від 28.02.2022 №33 та 45832,80 грн за березень-квітень 2022 відповідно до акта надання послуг від 29.04.2022 №61. Позивач направляв відповідачу 17.05.2023 вимогу про погашення основного боргу в сумі 106943,20 грн, проте вказана вимога була повернута за зворотною адресою внаслідок неможливості її вручення. З наведених підстав позивач просить суд стягнути з відповідача 132773,99 грн заборгованості, з яких 106943,20 грн - основний борг, 3597,55 грн 3% річних та 22233,24 грн інфляційні втрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2023 вказаний позов прийнято до розгляду Господарським судом міста Києва та відкрито провадження у справі №910/10569/23 за правилами спрощеного позовного провадження.

08.10.2023 до Господарського суду міста Києва від представника відповідача адвоката Литвиненка Сергія Сергійовича надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи №910/10596/23.

Представник відповідача адвокат Литвиненко Сергій Сергійович ознайомився з матеріалами даної справи 18.10.2023, про що міститься його власноручний підпис на поданому клопотанні.

26.10.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечує в повному обсязі, мотивуючи тим, що відповідач не підписував договір на теплопостачання №101-Т від 20.10.2021 та акти надання послуг від 26.01.2022 №6, від 28.02.2022 №33 та від 29.04.2022 №61 та між сторонами жодних зобов`язань не виникало. З наведених підстав відповідач, заперечував факт укладення між сторонами правочину. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив орієнтовний розрахунок судових витрат на професійну правову допомогу, яка складає 50000,00 грн.

26.10.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов зустрічний позов про визнання неукладеним договору на теплопостачання №101-Т від 20.10.2021 та визнання неукладеними актів надання послуг від 26.01.2022 №6, від 28.02.2022 №33 та від 29.04.2022 №61.

В обґрунтування зустрічного позову відповідач посилався на те, що він не підписував спірний договір на теплопостачання №101-Т від 20.10.2021 та акти надання послуг від 26.01.2022 №6, від 28.02.2022 №33 та від 29.04.2022 №61 та між сторонами жодних зобов`язань не виникало. З наведених підстав відповідач, заперечуючи факт укладення між сторонами правочину, просив суд вищевказаний договір на теплопостачання та акти надання послуг до нього визнати неукладеними.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2023 справа №910/10596/23 передана за підсудністю до Господарського суду Київської області в порядку п.1 ч.1 ст.31 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому питання про прийняття до розгляду зустрічної позовної заяви відповідача чи її залишення без руху, повернення тощо Господарським судом міста Києва не вирішувалось.

13.11.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач проти доводів відповідача викладених у відзиві заперечував мотивуючи тим, що між позивачем та відповідачем укладено договір на теплопостачання №101-Т від 20.10.2021 про що свідчить сам договір, а також здійснені відповідачем оплати за надані послуги з теплопостачання згідно зазначеного договору а також рахунки на оплату вартості наданих послуг №806 від 30.11.2021 та №887 від 31.12.2021, оплачені відповідачем у даній справі. Крім того, позивач зазначає, що відповідно до рішень Дмитрівської сільської ради від 28.01.2021 №5 та від 28.05.2021 №10/8 та договору оренди комунального майна Дмитрівської сільської ради від 09.06.2021 №1/відповідач орендує частину приміщень Шпитьківської АЗПМС за адресою Київська область, Бучанський район, село Шпитьки, вулиця, Лермонтова, 22 та саме за вказаною адресою відповідачу надаються послуги з теплопостачання, відповідно до умов договору на теплопостачання №101-Т від 20.10.2021. Також позивач проти покладення на нього судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу заперечує в повному обсязі, позаяк такі витрати не підтверджені ним взагалі.

24.11.2023 матеріали справи №910/10596/23 разом із зустрічним позовом надійшли до Господарського суду Київської області.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.11.2023 справа №910/10596/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дмитрівка Комунсервіс» до Фізичної особи-підприємця Майоренка Владислава Віталійовича про стягнення 132773,99 грн прийнята до розгляду Господарським судом Київської області (суддя Третьякова О.О.) за правилами спрощеного позовного провадження, постановлено здійснювати розгляд справи №910/10596/23 спочатку, встановлено позивачу та відповідачу за первісним позовом процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

Частиною 5 ст.176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст.242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч.4 ст.120 цього Кодексу.

Відповідно до ч.11 ст.242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами ч.1 ст.7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду від 30.11.2023 про прийняття справи №910/10596/23 до провадження Господарським судом Київської області направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на момент надходження позову до суду.

Згідно з п.1 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день вручення судового рішення під розписку.

Однак, конверт з ухвалою від 30.11.2023 про прийняття справи №910/10596/23 до провадження Господарським судом Київської області повернувся до суду відділенням поштового зв`язку без вручення адресату.

Відповідно до ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Щодо належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи суд наголошує, що згідно з ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Судом також враховано, що за приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.1, 2 ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Ухвала Господарського суду Київської області від 30.11.2023 у справі №910/10596/23 опублікована в Єдиному державному реєстрі судових рішень 01.12.2023.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з вказаною ухвалою у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Крім того, ухвалою Господарського суду Київської області від 30.11.2023 про залишення зустрічної позовної заяви без руху у справі №910/10596/23 зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дмитрівка Комунсервіс» про визнання договору неукладеним та визнання актів неукладеними залишено без руху для усунення недоліків зустрічної позовної заяви.

Вказана ухвала Господарського суду Київської області від 30.11.2023 про залишення зустрічної позовної заяви без руху у справі №910/10596/23 була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 01.12.2023.

Також, вказана ухвала Господарського суду Київської області від 30.11.2023 про залишення зустрічної позовної заяви без руху у справі №910/10596/23 направлена позивачу за зустрічним позовом поштовим відправленням від 05.12.2023 за адресою місцезнаходження, яка була зазначена відповідачем в зустрічній позовній заяві. Вказане поштове відправлення від 05.12.2023 поштовим відділенням за місцезнаходженням відповідача (позивача за зустрічним позовом)) було повернуто 12.12.2023 до суду через неможливість вручення адресату. Суд при цьому зауважує, що згідно з ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи, однак позивач за зустрічним позовом не повідомляв суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання.

Водночас, вказана ухвала Господарського суду Київської області від 30.11.2023 про залишення зустрічної позовної заяви без руху у справі №910/10596/23 була направлена судом 05.12.2023 на електронну адресу адвоката відповідача та поштовим відправленням від 23.01.2024 №0600080817433, яке було вручене адвокату відповідача 29.01.2024.

У встановлений судом строк відповідач не усунув недоліки зустрічної позовної заяви, які зазначались в ухвалі Господарського суду Київської області від 30.11.2023 про залишення зустрічної позовної заяви без руху у справі №910/10596/23, про причини невиконання ухвали позивач за зустрічним позовом суд не повідомив, рухом справи в суді не цікавиться.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.03.2024 у справі №910/10596/23 постановлено повернути ОСОБА_1 зустрічну позовну заяву у справі №910/10596/23 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дмитрівка Комунсервіс» про визнання договору неукладеним та визнання актів неукладеними.

Таким чином, суд розглядає справу №910/10596/23 в межах первинно поданої позовної заяви.

25.12.2023 до Господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив від 15.12.2023, яка тотожна тій, що подана позивачем під час перебування справи №910/10596/23 у провадженні Господарського суду міста Києва.

Відповідач своїм правом на подачу заперечення на відповідь на відзив не скористався, заперечення на відповідь на відзив до суду не надіслав.

Розглянувши подані документи і матеріали, проаналізувавши позовні вимоги та заперечення проти них, з`ясувавши всі фактичні обставин справи, на яких ґрунтується позов, відзив та відповідь на відзив, оцінивши наявні докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дмитрівка Комунсервіс» (далі виконавець) та Фізичною особою-підприємцем Майоренком Владиславом Віталійовичем (далі споживач) укладено договір на теплопостачання від 20.10.2021 №101-Т (далі договір), відповідно до умов якого споживач своєчасно та в повному обсязі оплачує виконавцю вартість наданих послуг з теплопостачання за адресою: Київська обл., Бучанський р-н, с. Шпитьки, вулиця Лермонтова, будинок 22, за встановленим тарифом у строк та на умовах, передбачених договором. Кількість послуг за цим договором складає опалювальна площа 235,04 м.кв. (п.1.1 договору).

Відповідно до п.2.1 договору тарифи на послуги, згідно з рішенням виконавчого комітету Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області від 28.10.2021 №234 «Про затвердження тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання», становлять 130 грн 00 коп. (з ПДВ).

Згідно з п.3 договору кількість послуги, яку приймає споживач визначається по показниках обліку теплопостачання, зареєстрованих у виконавця. При відсутності обліку теплопостачання або у випадку несправності, кількість отриманого теплопостачання рахується з моменту його виявлення згідно з нормами та вказівками по нормуванню витрат палива та теплопостачання на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби України, затвердженим Держжитлокомунгоспом України від 14.12.1993 р.

Відповідно до п.4.1.1 договору споживач має право на отримання своєчасно та належної якості послуг згідно із законодавством та умовами цього договору.

Споживач зобов`язаний оплачувати послуги в установлений договором строк (п.4.2.1 договору).

Згідно з п.4.3.1 договору виконавець має право нараховувати у разі несвоєчасного внесення споживачем плати за надані послуги пеню у розмірі 0,05%.

Відповідно до п.4.4.1 договору виконавець зобов`язаний своєчасно надавати споживачу послуги в установлених обсягах, належної якості, безпечні для його життя, здоров`я та які не спричиняють шкоди його майну, відповідно до вимог законодавства, правил та цього договору.

Цей договір набирає чинності з 20 жовтня 2021 та діє до 15 квітня 2022 (п.7.1 договору).

На виконання умов вказаного договору позивачем надано відповідачу послуги з теплопостачання у період з січня по квітень 2022 на загальну суму 106943,20 грн, в підтвердження чого до позовної заяви додано копії актів надання послуг від 26.01.2022 №6 на суму 30555,20 грн, від 28.02.2022 №33 на суму 30555,20 грн, від 29.04.2022 №61 на суму 45832,80 грн.

На оплату вартості наданих послуг позивачем виставлено відповідачу рахунки на оплату від 26.01.2022 №7 на суму 30555,20 грн, від 28.02.2022 №81 на суму 30555,20 грн, від 29.04.2022 №165 на суму 45832,80 грн.

У зв`язку з несплатою відповідачем вартості наданих послуг з постачання теплової енергії, позивач звернувся до нього з вимогою від 17.05.2023 №76 у семиденний строк підписати акти звірки взаємних розрахунків за період з січня по квітень 2022 та сплатити заборгованість у розмірі 106943,20 грн. Разом з вимогою відповідачу були надіслані копії актів наданих послуг та рахунки на оплату, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 17.05.2023 №0811200053549.

Проте відповідач зазначену вимогу залишив без відповіді та задоволення, внаслідок чого за ним утворилась заявлена до стягнення сума боргу.

Згідно з ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Нормами ст.173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визначається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншими учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Приписами ч.1 ст.175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, в силу ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.36 Правил надання послуги з постачання теплової енергії затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022) розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги є календарний місяць. Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи, що відповідач свої грошові зобов`язання за укладеним договором своєчасно не виконав, сума боргу відповідачем не сплачена, доказів протилежного матеріали справи не містять, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення 106943,20 грн основного боргу підлягають задоволенню, як такі, що є обґрунтованими, доведеними, відповідачем не запереченими та належним чином не спростованими.

У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано відповідачу 3597,55 грн 3% річних за загальний період прострочки з 01.03.2022 по 01.06.2023 та 22233,24 грн інфляційних втрат за загальний період прострочки з березня 2022 по травень 2023.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат відповідає вказаним нормам законодавства та обставинам справи, а тому вимога в цій частині позову є доведеною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо заперечень відповідача, які зводяться до того, що відповідач не підписував договір на теплопостачання №101-Т від 20.10.2021 та акти надання послуг від 26.01.2022 №6, від 28.02.2022 №33 та від 29.04.2022 №61, а між сторонами жодних зобов`язань не виникало, суд зазначає наступне.

Рішенням Виконавчого комітету Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області від 28.01.2021 №5 «Про передачу в оренду нежитлового приміщення по вулиці Лермонтова, 22, с. Шпитьки гр. Майоренку В.В.» включено до переліку об`єктів, що можуть надаватись в оренду, частину приміщення Шпитьківської АЗПСМ, яке перебуває в комунальній власності Дмитрівської сільської ради та розташоване на другому поверсі будівлі, загальною площею 429,76 кв.м. за адресою Київська обл., Бучанський р-н, с. Шпитьки, вул. Лермонтова, 22, з цільовим призначенням для надання соціальних послуг населенню щодо догляду із забезпеченням проживання для осіб похилого віку та інвалідів, осіб, які потребують професійного догляду після тяжких операцій, тощо.

Рішенням Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області від 28.05.2021 №10/8 «Про затвердження протоколу проведення електронного аукціону №UA-PS-2021-04-23-000019-3 з оренди нерухомого майна» вирішено затвердити вказаний протокол та укласти з Фізичною особою-підприємцем Майоренком Владиславом Віталійовичем договір оренди нерухомого майна, терміном на 4 роки 11 місяців.

Відповідно до п.1.1 договору оренди комунального майна Дмитрівської сільської ради від 09.06.2021 №1/06 Дмитрівська сільська рада Бучанського району Київської області передала а Фізична особа-підприємець Майоренко Владислав Віталійович прийняв у строкове платне користування частину приміщень Шпитківської АЗПСМ, які розташовані на другому поверсі (каб. 1-16) будівлі, загальною площею 235,04 кв.м., за адресою Київська область, Бучанський район (раніше Києво-Святошинський) с. Шпитьки, вул. Лермонтова, 22, та які перебувають на балансі Дмитрівської сільської ради.

Отже, згідно з переліченими вище документами відповідач є орендарем комунального майна, що перебуває на балансі Дмитрівської сільської ради, за тією ж адресою, за якою позивачем у справі надаються послуги з постачання теплової енергії, визначені у договорі на теплопостачання від 20.10.2021 №101-Т.

Суд при цьому відмічає, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду (зокрема, постанови Верховного Суду у справі №904/3315/18 від 24.10.2019, у справі №917/803/18 від 15.05.2019) однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Так, принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків.

Зазначений принцип лежить в основі доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Згаданий принцип римського права "venire contra factum proprium" є вираженням "equitable estoppel" - однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина ґрунтується на "principles of fraud" та є спрямованою на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує факт підписання та укладення з позивачем договору на теплопостачання від 20.10.2021 №101-Т, у зв`язку з чим відповідачем у даній справі подавався зустрічний позов до позивача про визнання неукладеним договору на теплопостачання №101-Т від 20.10.2021 та визнання неукладеними актів надання послуг від 26.01.2022 №6, від 28.02.2022 №33 та від 29.04.2022 №61.

Проте, як зазначалось вище, відповідачем не було усунуто недоліки зазначеного позову, за наслідком чого зустрічну позовну заяву було повернуто відповідачу у даній справі без розгляду.

Тобто, в діях відповідача суд вбачає суперечливу поведінку, оскільки, заперечуючи у відзиві на позовну заяву факт укладання договору на теплопостачання, актів наданих послуг та подаючи зустрічний позов у справі, відповідач в подальшому діє всупереч своїй поведінці, не усунув недоліки зустрічної позовної заяви, та не спростував фактів споживання комунальних послуг на орендованому об`єкті.

Крім того, така суперечлива поведінка відповідача вбачається в його попередніх діях, оскільки заперечуючи факт укладання вищезазначеного договору, відповідач залишає поза увагою наявні в матеріалах справи (в копіях), платіжні інструкції від 14.01.2022 №8348299К на суму 30555,20 грн з призначенням платежу «Оплата послуг (теплопостачання) зг дог. №101-Т та рах. №887 від 31.12.2021р, в т.ч. ПДВ 5092,53, від ФОП Майоренко Владислав Віталійович, ІПН НОМЕР_1 » та від 14.01.2022 №8348041К на суму 41397,46 грн з призначенням платежу «Оплата послуг (теплопостачання) зг дог. №101-Т та рах. №806 від 30.11.2021р, в т.ч. ПДВ 6899,58, від ФОП Майоренко Владислав Віталійович, ІПН НОМЕР_1 ».

Отже, здійснюючи оплати наданих послуг з вказаним призначенням платежу і посиланням на договір, відповідач був достеменно обізнаний та підтверджував укладення між ним та позивачем у справі такого правочину.

Як зазначено вище, звертаючись до суду з даним позовом, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором на теплопостачання №101-Т від 20.10.2021, який укладено між позивачем та Фізичною особою підприємцем Майоренком Владиславом Віталійовичем, який станом на дату звернення позивача до суду не припинив підприємницьку діяльність як фізична особа підприємець.

Аналіз змісту та підстав позову свідчить про те, що даний спір виник між сторонами на підставі господарського договору, та між сторонами існують господарські зобов`язання.

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями.

Згідно з ч.1 ст.128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб`єктом господарювання в разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням.

Згідно з ст.51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Відповідно до ст.52 Цивільного кодексу України фізична особа - підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

За змістом ст.51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України, статей 202-208 Господарського кодексу України, ч.8 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 №755-IV у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її обов`язок виконання укладених нею договорів не припиняється, а продовжує існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Таким чином, у разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою її обов`язок щодо виконання укладених нею як фізичною особою підприємцем договорів не припиняється, а залишається за нею як за фізичною особою.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 23.07.2023 Майоренко Владислав Віталійович припинив підприємницьку діяльність як фізична особа-підприємець за власним рішенням. Тобто відповідач втратив статус суб`єкта підприємницької діяльності після звернення позивача до суду з даним позовом.

Оскільки заборгованість відповідача виникла до припинення ним підприємницької діяльності, то станом на дату ухвалення рішення у даній справі встановлена вище сума заборгованості покладається на Майоренка Владислава Віталійовича як фізичну особу, яка відповідає за господарськими зобов`язаннями, що виникли у нього до припинення статусу суб`єкта підприємницької діяльності.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст.74 Господарського процесуального кодексу України).

Належними у розумінні ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ч.2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За таких обставин суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 106943,20 грн основного боргу, 3597,55 грн 3% річних та 22233,24 грн інфляційних втрат є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідачем належним чином не спростованими, отже такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

У зв`язку з задоволенням позову витрати відповідача на професійну правову допомогу не відшкодовуються.

Керуючись ст.2, 7, 8, 11, 14, 18, 20, 73-80, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дмитрівка Комунсервіс» до Майоренка Владислава Віталійовича про стягнення 132773,99 грн, з яких 106943,20 грн основного боргу, 3597,55 грн 3% річних та 22233,24 грн інфляційних втрат задовольнити повністю.

2. Стягнути з Майоренка Владислава Віталійовича ( АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серія та № НОМЕР_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дмитрівка Комунсервіс» (08112, Київська область, Києво-Святошинський район, село Дмитрівка(з), вулиця Садова, буд. 2, ідентифікаційний код 35519449) 106943 (сто шість тисяч дев`ятсот сорок три) грн 20 коп. основного боргу, 3597 (три тисячі п`ятсот дев`яносто сім) грн 55 коп. 3% річних, 22233 (двадцять дві тисячі двісті тридцять три) грн 24 коп. інфляційних втрат та 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 10.03.2025.

Суддя О.О. Третьякова