Рішення

від 30.01.2025 по справі 915/1088/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2025 року м. Миколаїв Справа № 915/1088/24

Господарський суд Миколаївської області у складі:

судді Л.М. Ільєвої

при секретарі судового засідання І.С. Степановій

за участю представників:

від прокуратури - Яценко В.А.,

від позивача - не з`явився,

від відповідачів:

1) Новофедорівської гімназії Казанківської селищної ради Миколаївської області - не з`явився,

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" - Тютюник Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом першого заступника керівника Баштанської окружної прокуратури Миколаївської області (56101, Миколаївська область, м.Баштанка, пров. Пожежний, 3, e-mail: bashtan@myk.gp.gov.ua; код ЄДРПОУ 02910048) в інтересах держави в особі Казанківської селищної ради (56002, Миколаївська область, Баштанський район, смт. Казанка, вул. Миру, 208; e-mail: kazankas@meta.ua; код ЄДРПОУ 04375292) до Новофедорівської гімназії Казанківської селищної ради Миколаївської області (56032, Миколаївська область, Баштанський район, с. Новофедорівка, вул. Шкільна, 30, e-mail: school9kzn@ukr.net; код ЄДРПОУ 26116786) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" (56032, Миколаївська область, Баштанський район, с. Новофедорівка, вул. Миру, 40; e-mail: tov-batkivschina@ukr.net; код ЄДРПОУ 03764809) про визнання недійсним договору про спільну діяльність, -

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник керівника Баштанської окружної прокуратури Миколаївської області звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Казанківської селищної ради до Новофедорівської гімназії Казанківської селищної ради Миколаївської області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" про визнання недійсним договору від 01.01.2024 про спільну діяльність та зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" повернути земельну ділянку з кадастровим номером 4823684800:05:000:0203 площею 10 га, що використовується на підставі договору про спільну діяльність.

В обґрунтування позову прокурор посилається на таке.

Прокурор зазначає, що Баштанською окружною прокуратурою під час вивчення стану додержання вимог законодавства при використанні земель сільськогосподарського призначення установлено, що Новофедорівська гімназія Казанківської селищної ради Миколаївської області (далі - гімназія) незаконно розпорядилась земельною ділянкою комунальної форми власності.

Так, на підставі рішення 21 сесії 23 скликання Казанківської районної ради від 20.08.2001 р. № 266/21 навчальному закладу виданий державний акт на право постійного користування земельною ділянкою для навчальних цілей, ведення підсобного сільського господарства серії І-МК № 001353 від 31.12.2001 р., який зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 21 у межах території Новофедорівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області. Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку на підставі вищевказаного державного акту зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 4823684800:05:000:0203 площею 10 га за Новофедорівською ЗОШ І-ІІІ ступенів Казанківської селищної ради Миколаївської області. Як вказує прокурор, в подальшому здійснено зміну назви Новофедорівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Казанківської селищної ради Миколаївської області на Новофедорівську гімназію Казанківської селищної ради. Згідно з наказом Головного Управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 75 ОТГ від 17.03.2021 р. та актом прийому-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність з додатком до нього від 17.03.2021 р. у комунальну власність передано земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності з кадастровим 4823684800:05:000:0203 площею 10 га, що, на думку прокурора, свідчить про те, що саме Казанківська територіальна громада є власником зазначеної земельної ділянки.

Як вказує прокурор, відповідно до п. п. 1.1, 1.4 Статуту Новофедорівської гімназії Казанківської селищної ради Миколаївської області, затвердженого рішенням Казанківської селищної ради 26.09.2022 р. № 697/20, гімназія є комунальним закладом та знаходиться у спільній комунальній власності сіл, селищ Казанківської селищної ради. Гімназія є юридичною особою, основним видом діяльності якої є освітня діяльність на початковому та базовому рівнях, має печатку, штампи, власні бланки, ідентифікаційний код, вивіску встановленого зразка, фінансування здійснюється централізованою бухгалтерією відділу освіти, молоді та спорту Казанківської селищної ради Миколаївської області. Так, п. п. 6.1, 6.3 Статуту гімназії передбачено, що матеріально-технічна база закладу включає будівлі, споруди, земельні ділянки, інженерні комунікації, обладнання, інші матеріальні цінності, вартість яких відображено у балансі. Заклад має право придбати, орендувати необхідне йому обладнання та інші матеріальні ресурси, користуватися послугами будь-якого підприємства, установи, організації або приватних осіб з оплатою, відповідно до укладених угод, здавати в оренду майно (без права викупу), за погодженням з уповноваженим органом - відділом освіти, молоді та спорту Казанківської селищної ради. Відповідно до п. 6.4 Статуту гімназії заклад користується землею, іншими природними ресурсами і несе відповідальність за дотримання вимог та норм з їх охорони.

За ствердженням прокурора, 01.01.2024 між гімназією та ТОВ "Батьківщина" укладено договір про спільну діяльність зі строком дії до 31.12.2024, яким фактично надано для обробітку земельну ділянку площею 10 га, розташовану в межах території Казанківської територіальної громади, яка перебуває в постійному користуванні гімназії, відповідно до державного акту серії І-МК № 001353. На підставі вказаного договору між гімназією та ТОВ "Батьківщина" складено акт прийому-передачі земельної ділянки, який є додатком до вищезазначеного договору.

Прокурор, із посиланням на ст. 92, 95 Земельного кодексу України та ст. 317 Цивільного кодексу України, вважає, що вказаний договір не відповідає вимогам закону, суперечить інтересам держави та підлягає визнанню недійсним у судовому порядку, оскільки вказані норми Земельного кодексу не містять норми, які дозволяють постійному користувачу передавати земельну ділянку в користування третім особам, тобто розпоряджатися нею, а згідно зі ст. 317 ЦК України таке право є виключно у власника, а не постійного користувача.

Так, прокурор, посилаючись на норми ст. 1130 ЦК України та ст. 3 ГК України, робить висновок, що сторонами договору про спільну діяльність можуть бути тільки суб`єкти підприємництва - фізичні особи та/або комерційні організації. Некомерційна організація може бути учасником такого договору, якщо ця діяльність не суперечить її статутній меті.

Прокурор зауважує, що в даному випадку в спільній діяльності приймають участь дві сторони, одна з яких - ТОВ "Батьківщина", як спеціальна організаційно-правова форма діяльності господарських товариств, що, відповідно до ст. 1 Закону України "Про господарські товариства", має на меті отримання прибутку. Натомість гімназія є неприбутковою установою, головною метою якої відповідно до п. 1.7 Статуту є забезпечення права громадян на здобуття початкової та базової середньої освіти. Відтак, на думку прокурора, мета, яку переслідують сторони договору, є різною, що неприпустимо для учасників спільної діяльності та суперечить змісту договору про спільну діяльність та за таких обставин освітній заклад не може бути учасником спільної діяльності з метою отримання прибутку.

Крім того, прокурор зазначає, договором не узгоджено спільних дій сторін заради досягнення цієї мети. Так, посилаючись на ст. 317, ст. 1132, ч. 1 ст. 1133 ЦК України, прокурор зауважує, що вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність. За домовленістю сторін у договорі про спільну діяльність визначається досягнута домовленість сторін діяти спільно з метою отримання прибутку, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, вклади сторін, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови. Відтак, прокурор зробив висновок, що спільний обробіток земельної ділянки передбачає наявність у сторін певної матеріально-технічної бази (сільськогосподарської техніки, паливо-мастильних матеріалів, добрива, робочої сили тощо) та спільні дії з метою отримання прибутку.

Прокурор зауважує, що відповідно до п. 133.4.6 Податкового кодексу України, бюджетні заклади не є платниками податку оскільки є неприбутковими, що на думку прокурора, підтверджується п. 7.1Статуту гімназії. Навчальний заклад є неприбутковою установою. Доходи (прибутки) гімназії використовуються виключно для фінансування видатків на її утримання, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених даним Статутом. За таких обставин гімназія не може бути учасником спільної діяльності з метою отримання прибутку.

Як вказує прокурор, пунктом 1.1 договору визначено, що сторони зобов`язуються на основі співробітництва без об`єднання вкладів майном (грошовими коштами, матеріалами, майновими правами тощо), яке належить сторонам на відповідних правових підставах (право власності, господарського віддання, оперативного управління та інше), а також спільної участі та організації співпраці, спільно діяти у сфері сільськогосподарського виробництва для досягнення таких спільних господарських цілей: вирощування сільськогосподарської продукції на площі 10 га ріллі; збирання та розподіл сільськогосподарської продукції. При цьому, відповідно до п. 3.3.1 договору гімназія зобов`язується забезпечити ТОВ "Батьківщина" вільний доступ до земельної ділянки. За ствердженням прокурора, саме таким чином сторони у договорі домовилися про спільне ведення товарного сільськогосподарського виробництва, тобто вироблення сільськогосподарської продукції, розподіливши участь у спільному обробітку земельної ділянки кожного з них. Відповідно до п. 3.2.1 договору, правовий механізм розрахунку платежів встановлено сторонами правочину наступним чином: розподіл прибутку здійснюється шляхом перерахування відповідних грошових коштів на утримання відповідної частки. Відповідно до п. 3.2.2 договору оподаткування результатів діяльності по спільному обробітку земельної ділянки здійснюється ТОВ "Батьківщина". Також прокурор зазначає, що економічне обґрунтування суми прибутку сторін договору відсутнє.

Прокурор вказує, що відповідно до Розділу 3 Положення про учнівські навчально-дослідні земельні ділянки, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 30.01.2015 № 68, основними напрямами діяльності учнів на ділянці є вирощування рослин і тварин, спостереження за їхнім ростом і розвитком, проведення практичних занять, дослідів згідно з відповідними навчальними програмами. Згідно розділу 3 вищезазначеного Положення, дослідна та практична робота учнів на ділянці проводиться на основі знань, яких вони набули в процесі вивчення основ наук, з використанням досягнень сучасної науки, досвіду вирощування якісної сільськогосподарської продукції. Для ефективної роботи на ділянці учні організовуються в гуртки, клуби, ланки, групи тощо. Разом із тим прокурор стверджує, що згідно з інформацією гімназії від 29.07.2024 № 76 здобувачі освіти гімназії протягом 2023-2024 років не залучались до обробітку вказаної земельної ділянки. Відповідно до інформації гімназії від 29.07.2024 № 78 освітній процес протягом 2023- 2024 років здійснювався в очній формі навчання (дистанційна форма навчання). Відтак, прокурор стверджує, що фактично гімназія передала ТОВ "Батьківщина" в оренду земельну ділянку площею 10 га та визначила орендну плату за її користування.

Прокурор, посилаючись на ст.ст. 317, 1137, 1138, 1139 ЦК України, зазначає, що визначальним при розподілі прибутку, спільних витрат, збитків та відповідальності за спільними зобов`язаннями є визначені вклади сторін (їх частки), які вони об`єднують для здійснення спільної діяльності. Разом з тим, за ствердженням прокурора, хоча розділом 2 договору про спільну діяльність вклади сторін передбачені, проте спірний правочин про спільну діяльність, який укладено відповідачами, на думку прокурора містить істотні умови договору оренди землі, а саме: об`єкт оренди (п. 1.1 договору), строк дії договору оренди (п. 7 договору), орендна плата із зазначенням її розміру, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення (п. 3.2.1 договору).

Із посиланням на ст. 13 Закону України "Про оренду землі", прокурор робить висновок, що правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане в користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки).

Також на думку прокурора, договір не відповідає вимогам ч. 2 ст. 16 Закону України "Про оренду землі", оскільки укладений за відсутності рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому ЗК України, або за результатами аукціону. Відтак, за ствердженням прокурора, враховуючи, що договір про спільну діяльність укладено відповідачами з метою приховання іншого правочину - договору оренди землі (оскільки визначено істотні умови такого правочину - об`єкт оренди, строк дії договору оренди, орендна плата із зазначенням її розміру), він відповідно до ч. 1 ст. 235, ст. 317 ЦК України є удаваним.

Як стверджує прокурор, ТОВ "Батьківщина" фактично користується та володіє, експлуатує земельну ділянку площею 10 га за рахунок власної техніки, обладнання, паливно-мастильних матеріалів, працівників, засобів захисту рослин та сплачує плату за її експлуатацію та користування гімназії. Відтак, укладаючи договір про спільну діяльність гімназія та ТОВ "Батьківщина" мали намір приховати правовідносини оренди землі, оскільки умовами договору передбачено фактичну передачу права користування земельною ділянкою з метою здійснення господарської діяльності (виробництво сільськогосподарської продукції). Договір не містить іншої мети, з якою використовується земельна ділянка. Тобто, фактичний об`єкт договору - земельна ділянка гімназії, яку передано у строкове платне користування. Відтак, на думку прокурора, за змістом оспорюваного договору між сторонами фактично склалися правовідносини з оренди землі, оскільки з умов договору вбачається, що гімназія фактично передала ТОВ "Батьківщина" на платній основі земельну ділянку, що перебуває у постійному користуванні навчального закладу, тому положення договору повинні відповідати законодавству, що регулює правовідносини у сфері оренди землі.

Як зазначає прокурор, із посиланням на ст. 122, 124 ЗК України земельним законодавством не передбачено право постійного користувача розпоряджатись земельною ділянкою шляхом передачі її іншим особам у платне користування. Відтак, сторонами не дотримано встановлений нормами земельного законодавства порядок щодо передачі в оренду спірної земельної ділянки.

За ствердженням прокурора, відсутність акту обміру земель є неналежним оформленням відносин оренди земельної ділянки і є тим способом, завдяки якому досягається прихована мета передачі в користування земельної ділянки. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду Касаційного господарського суду від 10.05.2018 у справі № 924/263/17.

Прокурор вказує, що згідно з Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серії І-МК 001353, зазначена земельна ділянка надана для навчальних цілей та ведення підсобного сільського господарства. ТОВ "Батьківщина" використовує земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, тобто для здійснення підприємницької діяльності з метою отримання прибутку, чим, на думку прокурора, порушено принцип цільового використання землі, передбачений ст. 96 ЗК України та згідно з вимогами ст. 21 ЗК України є підставою для визнання недійсною угоди щодо даної земельної ділянки.

Також прокурор, із посиланням на ст. 20 та 96 ЗК України, вказує, що спірна земельна ділянка повинна використовуватися навчальним закладом виключно для вказаних цілей, адже самостійна зміна виду використання земельної ділянки сільськогосподарського призначення її користувачем не допускається. Відтак прокурор стверджує, що враховуючи, що зазначений договір не є договором про спільну діяльність, а є прихованим договором оренди землі, його зміст суперечить вимогам ЦК України, ЗК України, Закону України «Про оренду землі» та не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним, є підстави для визнання його недійсним.

Прокурор зазначає, що права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого ст. ст. 317, 1212 ЦК України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна. За ствердженням прокурора, спірна земельна ділянка знаходиться в постійному користуванні Новофедорівської гімназії Казанківської селищної ради Миколаївської області і відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України перебуває у комунальній власності, що підтверджується також наказом ГУ ДГК у Миколаївській області та актом приймання-передачі земельних ділянок від 17.03.2021.

Як зазначає прокурор, рішенням Казанківської селищної ради №857/24 від 29 вересня 2023 року затверджено Порядок здійснення державного контролю за порушенням земельного законодавства та відшкодування безпідставно збережених коштів за використання земель комунальної власності територіальної громади Казанківської селищної ради. Відтак, прокурор стверджує, що Казанківська селищна рада має право звернутися до суду за захистом порушеного права як власник та розпорядник земель сільськогосподарського призначення комунальної власності.

Прокурор вказує, що про зазначені порушення вимог законодавства України Баштанською окружною прокуратурою 14.08.2024 за вихідним № 52/2-5001вих.-24 повідомлено Казанківську селищну раду. Згідно відповіді Казанківської селищної ради № 02.03-7/3/3395 від 20.08.2024 зазначений орган місцевого самоврядування не звертався до суду з позовом про визнання недійсним договору про спільну діяльність, укладеним між ТОВ "Батьківщина" та Новофедорівською гімназією Казанківської селищної ради, та повернення земельної ділянки з кадастровим номером 4823684800:05:000:0203 площею 10 га та протягом найближчого часу не планує звертатися до суду з цих питань у зв`язку з направленням бюджетних коштів на пріоритетні та невідкладні заходи в умовах воєнного стану. Відтак, на думку прокурора, незважаючи на факт незаконної передачі навчальним закладом земельної ділянки комунальної форми власності у користування ТОВ "Батьківщина", сільською радою не вжито дієвих заходів реагування з метою захисту інтересів Казанківської ТГ, у зв`язку із чим прокурор звертається до суду з позовом в інтересах держави в особі Казанківської селищної ради про визнання спірного правочину недійсним.

При цьому прокурор зауважує, що враховуючи, що Казанківська селищна рада не є стороною договору про спільну діяльність з ТОВ "Батьківщина", а земля перебуває на праві постійного користування гімназії, належним способом захисту, на його думку, є зобов`язання ТОВ "Батьківщина" повернути спірну земельну ділянку гімназії, з використанням правового механізму, передбаченого ст. 1212 ЦК України, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 17.02.2016 № 6-2407цс15 та від 02.03.2016 № 6-3090цс15.

Щодо представництва прокурором інтересів держави суді заявник зазначає наступне.

Згідно із ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках та порядку, встановлених законом. Відповідно до ч.3 ст.23 зазначеного Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Частиною 3 ст.4, ч.4 ст.53 ГПК України встановлено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, зокрема - прокурор. Так, у відповідності до ст.4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. В силу ч.ч. 4, 5 ст.53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Як вказує прокурор, поняття «інтереси держави» на даний час в законі не закріплене, проте таке визначення міститься в рішенні Конституційного суду України від 08.04.1999 № 3- рп/99, згідно з яким поняття «інтереси держави» є оціночним і в кожному конкретному випадку прокурор або його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подання позову, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Так, п. 3 вказаного Рішення суд в загальному, не пов`язуючи поняття з конкретними нормами, які підлягають тлумаченню, вказує, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих за захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. Втручання держави в право власності та користування юридичної особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого надається державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння та користування майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

За ствердженням прокурора, незаконне використання ТОВ "Батьківщина" земельної ділянки комунальної власності порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, втраті з боку держави контролю над процесами оренди земельних угідь і виробництва сільгосппродукції в країні, суперечить державній політиці у сфері земельних відносин. Використання земель із порушенням вимог чинного законодавства не може відповідати суспільному інтересу та порушує інтереси держави, як гаранта дотримання принципу верховенства права у країні. Як зазначає прокурор, законність відчуження прав на землю та її раціональне використання становлять посилений суспільний інтерес. Додержання законності при набутті прав користування земельними ділянками є невід`ємними складовими земельної реформи. Протидія незаконному заволодінню правами на землі державної власності має важливе значення для економіки та безпеки держави. Передача земель державної форми власності за відсутності надання відповідного дозволу та зареєстрованого договору оренди землі з одночасною незаконною зміною її цільового призначення призводить до необлікованого використання земель, їх псування та втрати корисних властивостей. Наведене, у свою чергу, сприяє тінізації аграрного сектору економіки та втраті з боку держави загалом контролю над процесами оренди земельних угідь і виробництва сільськогосподарської продукції в країні, може негативно позначитись на родючості землі.

Прокурор стверджує, що якби гімназія використовувала земельну ділянку самостійно, 100% валового збору урожаю належало б освітній установі. Порушення інтересів держави у даному випадку полягає у тривалому, без законних підстав користуванні Товариством земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, що призводить до ненадходження плати за землю, яка перебуває в державній власності, в обсягах і порядку, визначеному законом, що, в свою чергу, має наслідком невиконання прибуткової частини місцевого бюджету таким чином і в такий спосіб, як це унормовано законодавцем. Відтак, на думку прокурора, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 16.09.2024 р. вказану позовну заяву першого заступника керівника Баштанської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Казанківської селищної ради прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1088/24, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання призначено на 10.10.2024 р. об 11:00.

01.10.2024 р. від представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" - Тютюника Р. В. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 11719/24), в якому відповідач заперечує проти заявленого позову з огляду на таке.

Так, відповідач, посилаючись на правові висновки, Верховного Суду, викладені у постанові від 16.10.2020 р. у справі №910/12787/17, зазначає, що позивач, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого він не є, зобов`язаний довести в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує його права та законні інтереси, а суд має перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Як вказує відповідач, за змістом статей 203, 215, 217 ЦК України, оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який вони мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи або сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша законна реалізація заінтересованою особою її прав. Самі по собі дії осіб щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права.

Позивач зазначає, що Верховний Суд неодноразово зазначав, що передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку. Правовий висновок такого змісту викладено у постановах Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 915/1279/17, від 20.03.2018 у справі № 910/1016/17, від 17.04.2018 у справі № 914/1521/17.

Відтак відповідач вважає, що у даній справі не є визначеним, яке право або законний інтерес позивача був порушений укладанням оспорюваного договору.

Відповідач вважає хибним висновок позивача про те, що гімназія, будучи неприбутковою установою, не має права бути стороною договору про спільну діяльність, оскільки на думку відповідача, в ст. 3 ГК України прямо зазначається, що діяльність негосподарюючих суб`єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб`єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб`єктів.

Також відповідач стверджує, що використання правових норм, зазначених в ст. 1132, 1133 ЦК України, до правовідносин, які виникли між відповідачами після укладання договору про спільну діяльність, є безпідставними, так як регулюють правовідносини щодо створення та діяльності простого товариства, проте ні гімназія, ні ТОВ "Батьківщина" не ставили на меті створити просте товариство і не створювали такого.

Відповідач вважає хибним твердження позивача, що земельна ділянка з кадастровим номером 4823684800:05:000:0203, згідно з договором про спільну діяльність використовується не за цільовим призначенням. Так, відповідач зауважує, що однією з умов предмету спірного договору є вирощування сільськогосподарської продукції на площі 10 га, а такий вид діяльності не суперечить цільовому призначенню вказаної земельної ділянки.

На думку відповідача, позивач вважає порушеними права власника земельної ділянки в зв`язку з укладанням між відповідачами оскаржуваного договору про спільну ділянку, при цьому позивачем до позовної заяви не додано належних та допустимих доказів, які підтверджують використання земельної ділянки кадастровим номером 4823684800:05:000:0203 площею 10 га не за цільовим призначенням, не надано доказів щодо вирощування на зазначеній землі сільськогосподарських культур, отримання сторонами договору про спільну діяльність доходу, а в подальшому що і розміру. Жодних доказів ведення господарської діяльності або будь-яких дій з цим пов`язаних сторонами договору позивач до суду не надав. Відтак, відповідач ставить під сумнів вчинення дій, які стали підставою для звернення прокурора в вказаною позовною заявою.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 10.10.2024 р. у справі №915/1088/24 підготовче засідання відкладено на 07.11.2024 о 10:30 з огляду на неявку представників сторін.

16.10.2024 р. від першого заступник керівника Баштанської окружної прокуратури Миколаївської області до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла відповідь на відзив (вх. № 12455/24).

Прокурор вважає хибним висновок відповідача, що Новофедорівська гімназія Казанківської селищної ради, як постійний землекористувач, має право самостійно укладати правочини, у тому числі щодо розпорядження спірною земельною ділянкою.

Як вказує прокурор, що відповідно до наказу Головного Управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 75 ОТГ від 17.03.2021 р. та акту прийому-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність з додатком до нього від 17.03.2021 р. у комунальну власність передано земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності з кадастровим 4823684800:05:000:0203 площею 10 га, що, на думку прокурора, свідчить про те, що саме Казанківська територіальна громада є власником зазначеної земельної ділянки.

Прокурор зазначає, що відповідно до п. п. 1.1, 1.4 Статуту Новофедорівської гімназії Казанківської селищної ради Миколаївської області, затвердженого рішенням Казанківської селищної ради 26.09.2022 № 697/20 (далі Статут гімназії), гімназія є комунальним закладом та знаходиться у спільній комунальній власності сіл, селищ Казанківської селищної ради. Гімназія є юридичною особою, основним видом діяльності якої є освітня діяльність на початковому та базовому рівнях, має печатку, штампи, власні бланки, ідентифікаційний код, вивіску встановленого зразка, фінансування здійснюється централізованою бухгалтерією відділу освіти, молоді та спорту Казанківської селищної ради Миколаївської області. Так, п. п. 6.1, 6.3 Статуту гімназії передбачено, що матеріально-технічна база закладу включає будівлі, споруди, земельні ділянки, інженерні комунікації, обладнання, інші матеріальні цінності, вартість яких відображено у балансі. Заклад має право придбати, орендувати необхідне йому обладнання та інші матеріальні ресурси, користуватися послугами будь-якого підприємства, установи, організації або приватних осіб з оплатою, відповідно до укладених угод, здавати в оренду майно (без права викупу), за погодженням з уповноваженим органом - відділом освіти, молоді та спорту Казанківської селищної ради. Відповідно до п. 6.4 Статуту гімназії заклад користується землею, іншими природними ресурсами і несе відповідальність за дотримання вимог та норм з їх охорони.

Так, за ствердженням прокурора, ст.ст. 92, 95 ЗК України не містять норми, які дозволяють постійному користувачу передавати земельну ділянку в користування третім особам, тобто розпоряджатися нею. Як зазначає прокурор, право розпорядження майном в силу ст. 317 ЦК України є виключно у власника, а не постійного користувача.

Також прокурор не погоджується з думкою відповідача про те, що суду не надано доказів ведення господарської діяльності на спірній земельній ділянці.

Як вказує прокурор, між гімназією та ТОВ "Батьківщина" 01.01.2024 р. укладено договір про спільну діяльність, яким фактично надано для обробітку земельну ділянку площею 10 га, розташовану в межах території Казанківської територіальної громади, яка перебуває в постійному користуванні гімназії, відповідно до державного акту серії І-МК № 001353 зі строком дії до 31.12.2024. При цьому, відповідно до акту прийому-передачі від 01.01.2024 р. спірну земельну ділянку передано у користування ТОВ "Батьківщина". Відповідно до п.п. 3.2.3, 3.2.6, 3.2.7 указаного договору ТОВ "Батьківщина" зобов`язане здійснювати придбання посівного матеріалу, зібрати урожай та виконати комплекс робіт щодо підготовки ґрунту після його збору, тобто фактично вести господарську діяльність.

Відтак, прокурор стверджує, що ведення господарської діяльності на спірній земельній ділянці є істотною умовою договору про спільну діяльність від 01.01.2024 р., тому факт її здійснення чи не здійснення доказуванню у даному випадку не підлягає, тому прокурор вважає доводи ТОВ "Батьківщина" безпідставними та необґрунтованими, а позовну заяву прокурора такою, що підлягає задоволенню.

01.11.2024 р. від представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" - Тютюника Р.В. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла заява про участь у судовому засіданні, яке призначене на 07.11.2024 р. о 10:30, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх. № 13363/24).

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 05.11.2024 р. у справі №915/1088/24 задоволено клопотання представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" про участь у підготовчому засіданні суду, яке призначене на 07.11.2024 р. о 10:30 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 07.11.2024 р. у справі №915/1088/24 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 21.11.2024 р. о 14:30.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 21.11.2024 р. у справі №915/1088/24 підготовче засідання відкладено на 09.12.2024 р. о 15:30, з огляду на неявку представників позивача та відповідача-1, а також відсутність відомостей про отримання ухвали суду відповідачем-1.

09.12.2024 р. від представника позивача - Асмолова О.В. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла заява про розгляд справи № 915/1088/24 за відсутності представника позивача (вх. № 15516/24), в якій заявник зазначає, що позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Під час підготовчого засідання 09.12.2024 судом залишено без розгляду вказану заява позивача про розгляд справи № 915/1088/24 за відсутності представника позивача (вх. № 15516/24) з огляду на ненадання заявником доказів на підтвердження повноважень Асмолова О.В. представляти інтереси Казанківської селищної ради у даній справі.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 09.12.2024 р. у справі №915/1088/24 підготовче засідання відкладено на 16.12.2024 р. об 11:15, з огляду неявку відповідача-1, стосовно якого відсутні відомості про отримання ухвали суду.

13.12.2024 р. від позивача - Казанківської селищної ради до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла заява про розгляд справи № 915/1088/24 за відсутності представника позивача (вх. № 15749/24), в якій заявник зазначає, що позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі, при цьому до заяви надані належні докази наявності у Асмолова О.В. повноважень на представлення інтересів Казанківської селищної ради у даній справі, зокрема рішення Казанківської селищної ради про набуття Асмоловим О.В. повноважень голови селищної ради.

16.12.2024 від першого заступника керівника Баштанської окружної прокуратури до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшли письмові пояснення (вх. № 15797/24), в яких прокурор надав додаткове обґрунтування підстав для представлення інтересів держави у даній справі.

Як стверджує прокурор, незаконне використання ТОВ "Батьківщина" земельної ділянки комунальної власності порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, втраті з боку держави контролю над процесами оренди земельних угідь і виробництва сільгосппродукції в країні, суперечить державній політиці у сфері земельних відносин. Використання земель із порушенням вимог чинного законодавства не може відповідати суспільному інтересу та порушує інтереси держави, як гаранта дотримання принципу верховенства права у країні. Законність відчуження прав на землю та її раціональне використання становлять посилений суспільний інтерес. Додержання законності при набутті прав користування земельними ділянками є невід`ємними складовими земельної реформи. Протидія незаконному заволодінню правами на землі державної власності має важливе значення для економіки та безпеки держави.

Прокурор зазначає, що передача земель комунальної форми власності за відсутності надання відповідного дозволу та зареєстрованого договору оренди землі з одночасною незаконною зміною її цільового призначення призводить до необлікованого використання земель, їх псування та втрати корисних властивостей. Наведене, у свою чергу, сприяє тінізації аграрного сектору економіки та втраті з боку держави загалом контролю над процесами оренди земельних угідь і виробництва сільськогосподарської продукції в країні, також може негативно позначитись на родючості землі.

На думку прокурора, якби гімназія використовувала земельну ділянку самостійно, 100% валового збору урожаю належало б освітній установі. Відтак, порушення інтересів держави у даному випадку полягає у тривалому, без законних підстав користуванні товариством з обмеженою відповідальністю земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, що призводить до ненадходження плати за землю, яка перебуває в державній власності, в обсягах і порядку, визначеному законом, що, в свою чергу, має наслідком невиконання прибуткової частини місцевого бюджету таким чином і в такий спосіб, як це унормовано законодавцем.

Отже, на думку прокурора, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 16.12.2024 р. у справі №915/1088/24 закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті в судовому засіданні 14.01.2025 р. о 14:00.

14.01.2025 р. від представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" - Тютюника Р.В. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшло клопотання (вх. № 465/25) про закриття провадження по справі № 915/1088/24 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмету спору. В обґрунтування клопотання відповідач-2, із посиланням на п. 7 спірного договору, зазначає, що даний договір діє до 31.12.2024 року, тому станом на 13.01.2025 року вказаний договір закінчив свою дію. Відповідач-2 стверджує, що сторони не скористались правом пролонгації дії вказаного договору і, відповідно до акту передачі-приймання земельної ділянки від 02.01.2025 року, спірна земельна ділянка повернута Новофедорівській гімназії Казанківської селищної ради Миколаївської області. Отже, відповідач-2 вказує про відсутність предмета спору (в даному випадку відсутність договору про спільну діяльність від 01.01.2024 року, укладеного між відповідачами та знаходження земельної ділянки кадастровим номером 4823684800:05:000:0203 площею 10 га у користуванні відповідача-1), що означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами. Відтак, відповідач-2 на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України просить суд закрити провадження по справі № 915/1088/24.

В засіданні господарського суду 14 січня 2025 року по справі №915/1088/24 за участю прокурора та представника відповідача-2 судом було протокольно оголошено перерву до 20 січня 2025 року о 16 год. 15 хв., в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України, з огляду на клопотання прокурора, про що ухвалою господарського суду від 14.01.2025 р. повідомлено позивача та відповідача-1 в порядку ст. 120 ГПК України.

17.01.2025 р. від першого заступника керівника Баштанської окружної прокуратури до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшли письмові пояснення (вх. № 735/25) щодо клопотання відповідача-2 про закриття провадження по справі № 915/1088/24. Так, прокурор зазначає, що відповідно до акту від 02.01.2025 спірна земельна ділянка повернута постійному користувачу. Відтак, повернення земельної ділянки, яка перебуває на праві постійного користування Новофедорівській гімназії Казанківської селищної ради, на думку прокурора, свідчить про відсутність предмету спору, тому у прокурора відсутні заперечення проти задоволення клопотання ТОВ "Батьківщина" про закриття провадження у справі в частині позовних вимог щодо повернення Казанківській селищній раді Миколаївської області земельної ділянки з кадастровим номером 4823684800:05:000:0203 площею 10 га, що використовується на підставі договору від 01.01.2024, у зв`язку з відсутністю предмету спору. Разом з тим, позовні вимоги про визнання недійсним договору від 01.01.2024 р., укладеного між Новофедорівською гімназією Казанківської селищної ради Миколаївської області та ТОВ "Батьківщина" про спільну діяльність прокурор підтримує у повному обсязі.

Так, в засіданні господарського суду 20 січня 2025 року по справі № 915/1088/24 за участю прокурора та представника відповідача-2 судом було протокольно оголошено перерву до 30 січня 2025 року о 13 год. 20 хв. в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 30.01.2025 р. у справі №915/1088/24 закрито провадження в частині позовних вимог першого заступника керівника Баштанської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Казанківської селищної ради до Новофедорівської гімназії Казанківської селищної ради Миколаївської області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" про зобов`язання повернути земельну ділянку у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Під час розгляду справи в судовому засіданні 30.01.2025 р. позивач підтримав позовні вимоги про визнання недійсним договору та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі, натомість представник відповідача-2 проти позову заперечував та просив закрити провадження у справі в цілому.

Клопотання відповідача-2 про закриття провадження у справі повністю судом залишено без задоволення, оскільки спір в частині вимог про визнання недійсним договору наявний, незалежно від повернення земельної ділянки, а тому справа в частині вимог прокурора про визнання недійсним договору підлягає вирішенню по суті.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд встановив наступне.

01.01.2024 р. між Новофедорівською гімназією Казанківської селищної ради Миколаївської області (сторона -1) та ТОВ "Батьківщина"(сторона-2) укладено договір про спільну діяльність, згідно з п. 1.1 якого сторони зобов`язуються на основі співробітництва без об`єднання вкладів майном (грошовими коштами, матеріалами, майновими правами тощо), яке належить сторонам на відповідних правових підставах (право власності, господарського віддання, оперативного управління та інше), а також спільної участі та організації співпраці, спільно діяти у сфері сільськогосподарського виробництва для досягнення таких спільних господарських цілей: вирощування сільськогосподарської продукції на площі 10 га ріллі; збирання та розподіл сільськогосподарської продукції.

Згідно з п. 2.1 договору для досягнення цілей, визначених у пункті 1.1 договору , вклад сторони-2 становить: грошові кошти, які використовуватимуться для здійснення всього комплексу сільськогосподарських робіт, що входять до предмету спільної діяльності; фінансування, придбання необхідних товарно-матеріальних цінностей, робіт і послуг сторонніх організацій включаючи охорону об`єктів, земельних ділянок, врожаю, окремі сільськогосподарські роботи; використання власних технічних засобів та іншого майна; трудова участь (здійснення сільськогосподарських робіт).

Відповідно до п. 2.2 договору, для досягнення цілей, зазначених у пункті 1.1 цього договору, вклад сторони-1 становить: земельна площа (ділянка), вказана у пункті 1.1 цього договору, трудова участь (здійснення сільськогосподарських робіт).

Пунктом 2.3 договору визначено, що порядок і строки внесення вкладів стороною-2 визначаються нею самостійно або за згодою сторони-1, виходячи з потреб спільної діяльності та потреб для виконання стороною-2, власних обов`язків за договором. Сторона-1 зобов`язана надати стороні-2 можливість виконання технологічних процесів у межах спільної діяльності на земельній ділянці не пізніше термінів укладання договору.

Згідно з п. 2.4. договору сторона-2 забезпечує виконання своїх зобов`язань за цим договором, а саме грошове забезпечення для сплати податків до державного бюджету за кожен гектар землі щорічно, згідно наданої податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи. У разі невнесення стороною-2 забезпечення виконання договору, такий вважається неукладеним з усіма правовими наслідками.

Відповідно до п. 3.2. договору сторона-2 зобов`язана, серед іншого, здійснювати всі фінансові операції в межах спільної діяльності сторін за цим договором (сплата в грошовій формі стороні-1 з розрахунку 5500,00 грн. за 1 га; здійснювати фінансування в обсягах, передбачених цим договором, необхідне для досягнення мети спільної діяльності: - придбання товарно-матеріальних цінностей для виконання сторонами умов договору (забезпечити для посіву рослинних культур високоякісне репродуктивне насіння , якісні добрива , паливно-мастильні матеріали, для якісного впровадження заходів захисту рослин від шкідників , хвороб та бур`яну , для заходів меліорації, тощо), - підготовку площ для виконання сільськогосподарських робіт з виконанням заходів, поліпшення та збереження природно-ресурсного потенціалу земель повідомити сторону-1 про їх готовність та відповідальність, - виділення технологічного транспорту, необхідного для використання технологічних процесів, - здійснення всього комплексу сільськогосподарських робіт за договором в межах земельної ділянки визначеної в договорі, - контроль своєчасності проведення за технологією сільгоспробіт всіх необхідних для певної культури що вирощується. Зібрати вирощений урожай. Після завершення збирання врожаю зернових та зернобобових культур виконати дискування ґрунту, а після збирання соняшнику-дискування з подрібненням поживних решток.

Згідно з п. 3.3 договору сторона-1 зобов`язана забезпечити стороні-2 вільний доступ до земельної ділянки для виконання обсягів робіт, що є вкладом сторони-2 у вигляді трудової участі, сприяти стороні-2 у виконанні нею зобов`язань, передбачених у цьому договорі.

Відповідно до п.п. 3.3.5. договору, сторона-1 має право на дострокове одностороннє розірвання договору у випадку порушень умов договору стороною-2 та вимагати відшкодування збитків, у тому числі втрачену вигоду. За таких обставин стороні-2 відшкодовуються понесені нею затрати

Згідно з п. 3.4 договору, сторони спільно визначають способи, строки, етапи й умови здійснення спільної діяльності.

Відповідно до п. 5.1. договору, у випадку порушення зобов`язань, що виникають з цього договору, винна сторона несе відповідальність, визначену цим договором та (або) чинним в Україні законодавством. Порушення договору є його невиконання або неналежне виконання , тобто виконання з порушенням умов , визначеним змістом цього договору.

Пунктами 7.1, 7.2 договору визначено, що він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами і скріплення їх печатками, і діє до 31.12.2024 року. Даний договір може бути пролонговано за згодою сторін і за погодженням Державної реєстраційної служби України в Миколаївській області.

Додатком № 1 до договору про спільну діяльність від 01.01.2024 р. сторонами було оформлено акт прийому-передачі земельної ділянки, згідно з яким орендодавець Новофедорівська гімназія Казанківської селищної ради Миколаївської області та орендар ТОВ "Батьківщина" склали цей акт про те, що одна сторона здала, а друга сторона прийняла земельну ділянку загальною площею 10 га, яка належить на праві постійного користування Новофедорівській гімназії Казанківської селищної ради Миколаївської області на підставі Державного акту серії І-МК № 001353 від 31.12.2001 р., виданого відповідно до рішення 21 сесії 23 скликання Казанківської районної ради народних депутатів від 20.08.2001 р. № 266/21, для ведення підсобного сільського господарства, розташовану в межах території Новофедорівської сільської ради.

В матеріалах справи наявний витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, яка розташована за адресою: Миколаївська область, Казанківський район, Новофедорівська сільська рада; категорія земель: землі сільськогосподарського призначення; цільове призначення земельної ділянки: 01.04 Для ведення підсобного сільського господарства, площа земельної ділянки, га: 10; нормативна грошова оцінка земельної ділянки, грн. 270782,8 грн.

Також в матеріалах справи наявний Державний акт на право постійного користування землею, виданий Новофедорівській загальноосвітній середній школі І-ІІІ ступенів, про те, що зазначеному землекористувачу надається у постійне користування 10 га землі в межах Казанківського району Миколаївської області згідно з планом землекористування; землю надано у постійне землекористування для ведення підсобного сільського господарства, відповідно до рішення Казанківської районної Ради народних депутатів від 20.08.2001 № 266/21; акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею № 21. Матеріали справи містять план зовнішніх меж землекористування.

Відповідно до п. 1.1, 1.4 Статуту Новофедорівської гімназії Казанківської селищної ради Миколаївської області, затвердженого рішенням Казанківської селищної ради 26.09.2022 № 697/20 (далі Статут гімназії), гімназія є комунальним закладом та знаходиться у спільній комунальній власності сіл, селищ Казанківської селищної ради. Гімназія є юридичною особою, основним видом діяльності якої є освітня діяльність на початковому та базовому рівнях, має печатку, штампи, власні бланки, ідентифікаційний код, вивіску встановленого зразка, фінансування здійснюється централізованою бухгалтерією відділу освіти, молоді та спорту Казанківської селищної ради Миколаївської області. Так, п. п. 6.1, 6.3 Статуту гімназії передбачено, що матеріально-технічна база закладу включає будівлі, споруди, земельні ділянки, інженерні комунікації, обладнання, інші матеріальні цінності, вартість яких відображено у балансі. Заклад має право придбати, орендувати необхідне йому обладнання та інші матеріальні ресурси, користуватися послугами будь-якого підприємства, установи, організації або приватних осіб з оплатою, відповідно до укладених угод, здавати в оренду майно (без права викупу), за погодженням з уповноваженим органом - відділом освіти, молоді та спорту Казанківської селищної ради. Відповідно до п. 6.4 Статуту гімназії заклад користується землею, іншими природними ресурсами і несе відповідальність за дотримання вимог та норм з їх охорони.

В матеріалах справи наявний витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за кадастровим номером 4823684800:05:000:0203, відповідно до якої право власності на вказану земельну ділянку належить Казанківській районній раді.

У листі від 14.08.2024 № 52/2-5001вих.-24 прокурор повідомив Казанківську селищну раду про те, що Баштанською окружною прокуратурою під час вивчення стану додержання вимог законодавства при використанні земель сільськогосподарського призначення установлено, що Новофедорівська гімназія Казанківської селищної ради Миколаївської області незаконно розпорядилась земельною ділянкою комунальної форми власності та просив надати інформацію про вжиття відповідних заходів для усунення встановлених порушень, а у разі невжиття таких заходів повідомити про причини, та чи планується їх вжиття у подальшому.

Згідно відповіді Казанківської селищної ради № 02.03-7/3/3395 від 20.08.2024 зазначений орган місцевого самоврядування не звертався до суду з позовом про визнання недійсним договору про спільну діяльність, укладеним між ТОВ "Батьківщина" та Новофедорівською гімназією Казанківської селищної ради та повернення земельної ділянки з кадастровим номером 4823684800:05:000:0203 площею 10 га та протягом найближчого часу не планує звертатися до суду з цих питань у зв`язку з направленням бюджетних коштів на пріоритетні та невідкладні заходи в умовах воєнного стану.

У листі від 29.08.2024 № 52/2-5207вих.-24 прокурор повідомив Казанківську селищну раду в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру, що Баштанською окружною прокуратурою в порядку господарського судочинства буде скеровано до суду позовну заяву на захист інтересів держави в особі Казанківської селищної ради Миколаївської області до Новофедорівської гімназії Казанківської селищної ради Миколаївської області та ТОВ "Батьківщина" про визнання недійсним договору про спільну діяльність та зобов`язання повернути земельну ділянку.

Вважаючи, що договір від 01.01.2024 р. про спільну діяльність є удаваним та вчинений сторонами для приховування іншого правочину - договору оренди земельної ділянки, прокурор в інтересах держави в особі Казанківської селищної ради Миколаївської області звернувся до господарського суду з даним позовом.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Частиною 3 ст. 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

За змістом ч. ч. 1, 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, суд не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Відтак, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (аналогічні висновки викладено у пунктах 38-40, 42, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі N 912/2385/18).

Отже, прокурор звертаючись до суду в інтересах держави, має визначити компетентний орган та довести у чому полягає невжиття компетентним органом заходів для захисту порушених прав, які підлягають захисту у спосіб, який обрав прокурор, і зокрема, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Як вказує прокурор, звернення з даним позовом зумовлено потребою у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності використання земельної ділянки, що перебувають під особливою охороною держави і дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора. Окрім того, за твердженнями прокурора, інтересам держави заподіяного шкоду у вигляді не надходження коштів за фактичне користування земельною ділянкою з цільовим призначенням для дослідних і навчальних цілей, а також не отримання освітнім закладом, якому земельні ділянки належать на праві постійного користування у повному обсязі (100 %) урожаю та доходу від використання таких земельних ділянок, які могла би отримати Новофедорівська гімназія Казанківської селищної ради Миколаївської області, що утримується за рахунок державного бюджету, тоді як на даний час земельна ділянка використовується з порушенням вимог земельного та цивільного законодавства, з порушенням її цільового призначення та більша частина прибутку отримується ТОВ «Батьківщина» землі без належних правових підстав.

Як вказує прокурор, враховуючи вимоги ст. 145 Конституції України та ст. 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Казанківська селищна рада Миколаївської області є органом, уповноваженими здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, і є належним позивачем поданій справі.

В подальшому, прокурор звернувся до позивача з повідомленням від 29.08.2024 № 52/2-5207вих.-24 в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» про намір звернутися до суду із відповідним позовом.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про дотримання прокурором вимог, передбачених ст. 23 Закону України Про прокуратуру для представництва прокурором інтересів держави в суді та можливості розгляду позовних вимог по суті.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Верховним Судом України в постанові від 07.09.2016 по справі N 6-1026цс16 було зазначено, що за удаваним правочином сторони умисно оформлюють однин правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено для приховання іншого правочину, суд на підставі ст. 235 ЦК України має визнати, що сторони вчинили саме цей правочин та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемним або про визнання його недійсним.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що за удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Отже, удаваний правочин своєю формою прикриває реальний правочин.

Отже, вирішуючи питання щодо наявності підстав для визнання спірного договору недійсним, суд, перш за все, вважає за необхідне надати оцінку правовій природі спірного договору.

Прокурор наголошує, що укладений між сторонами договір від 01.01.2024 про спільну діяльність є удаваним та вчинений сторонами для приховування іншого правочину - договору оренди земельної ділянки, який вони насправді вчинили.

В свою чергу відповідач наполягає, що укладений договір є договором про спільну діяльність.

Частиною 1 ст. 792 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно з ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Положеннями статті 25 Закону України «Про оренду землі» унормовано, що орендар земельної ділянки має право отримувати продукцію і доходи, що кореспондується з положеннями ст. 775 ЦК України, наймачеві належить право власності на плоди, продукцію, доходи, одержані в результатів користування річчю, переданою у найм.

За ч. ч. 1, 2 ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, зокрема, заклади освіти незалежно від форми власності.

Відповідно до ст. ст. 1130, 1131 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників. Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Згідно з ст. 1133 ЦК України вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв`язки. Вклади учасників вважаються рівними за вартістю, якщо інше не випливає із договору простого товариства або фактичних обставин. Грошова оцінка вкладу учасника провадиться за погодженням між учасниками.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 4 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

У відповідності до ч. ч. 1-5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За ст. 213 ЦК України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У відповідності до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії», N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», N 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Як встановлено судом, між відповідачами укладено договір, який має назву про спільну діяльність № б/н від 01.01.2024 р.

Господарський суд зазначає, що сторонами договору від 01.01.2024 не здійснювалися спільні дії для досягнення спільної мети, не здійснювалася координація дій сторін, будь-яка участь сторін у досягненні спільної мети не приймалася. За умовами оспорюваного договору всі дії відповідача-1 зводяться до передачі земельної ділянки у користування відповідача-2, який здійснює на ній повний послідовний цикл обробітку, посіву сільськогосподарських культур, догляду за ними, вирощування сільськогосподарської продукції та отримує у власність увесь вирощений на цій земельній ділянці врожай.

За таких обставин господарський суд вбачає, що між сторонами існують фактичні відносини з передання в користування земельної ділянки, метою яких є вирощування та отримання у власність врожаю сільськогосподарських культур, які там вирощуються, а умови укладеного між відповідачами договору про спільну діяльність свідчать про те, що останні фактично уклали договір оренди земельної ділянки, а відтак, до спірних правочинів слід застосовувати правила, передбачені для договору оренди земельної ділянки.

У свою чергу відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються, зокрема, Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі», норми яких були наведені судом вище.

З огляду на викладене, відбулась передача земельної ділянки в оренду та фактично між відповідачами укладено договір оренди землі, оскільки за цим договором відповідачем-1 передано суб`єкту господарювання (відповідачу-2) у користування земельну ділянку загальною площею 10 га на певний строк за визначену плату.

Зі змісту наведених вище правових положень вбачається, що на відміну від договору про спільну діяльність, за яким сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить закону, договір оренди землі укладається саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою з використанням її властивостей та, як наслідок такого користування, має на меті отримання продукції/доходів від такої діяльності. До того ж, відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі N 920/22/18 від 19.06.2019 на відміну від договору про спільну діяльність, договір оренди землі укладається саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою та вилучення внаслідок такого користування корисних властивостей землі. Водночас правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане у користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки).

Отже, у договорі від 01.01.2024 р., укладеному між Товариством з обмеженою відповідальністю «Батьківщина» землі та Новофедорівською гімназією Казанківської селищної ради Миколаївської області, наявні відповідні ознаки договору оренди земельної ділянки.

Господарський суд зауважує, що відповідач-2 є набувачем урожаю, отриманого із земельної ділянки, на якій здійснюється спільна діяльність, що відповідно до положень Земельного кодексу України та Закону України «Про оренду землі» характеризує відповідача-2 саме як орендаря. Земельна ділянка, яку використовує відповідач-2 згідно з договором про спільну діяльність, не належать йому на жодному з передбачених чинним законодавством титулів - праві власності чи праві оренди, отже, землекористування здійснюється ним за відсутності законодавчо визначеної правової підстави.

Проаналізувавши наявні матеріали справи, встановлені судом обставини щодо правової природи спірного договору, господарський суд дійшов висновку про те, що аналіз договору про спільну діяльність свідчить про його недійсність як удаваного правочину, направленого на приховування фактично вчиненого сторонами договору оренди землі, який містить всі основні умови договору оренди, а саме: об`єкт оренди, його загальну площу, строк договору, плату за користування, за таких обставин позовні вимоги першого заступника керівника Баштанської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Казанківської селищної ради Миколаївської області про визнання недійсним договору про спільну діяльність від 01.01.2024 р. є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.

Посилання відповідача-2 на те, що відповідач-1, як землекористувач, може самостійно займатися сільськогосподарською діяльністю, що не обмежує його у праві залучити до такої діяльності інших осіб, не приймаються судом до уваги, оскільки залучення інших осіб для здійснення сільськогосподарської діяльності може бути при дотриманні відповідного законодавства, порядку та при належному оформленні дійсних правовідносин між сторонами.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідіність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог першого заступника керівника Баштанської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Казанківської селищної ради Миколаївської області в повному обсязі.

У зв`язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідачів та рішення відбулось на користь позивача, від імені якого прокурором пред`явлено позов в інтересах держави, у відповідності зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені прокуратурою при подачі позову, покладаються на відповідачів порівну, в т.ч. з урахуванням того, що задоволення вимог про повернення земельної ділянки відбулось вже після відкриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов першого заступника керівника Баштанської окружної прокуратури Миколаївської області (56101, Миколаївська область, м. Баштанка, пров. Пожежний, 3, e-mail: bashtan@myk.gp.gov.ua; код ЄДРПОУ 02910048) в інтересах держави в особі Казанківської селищної ради (56002, Миколаївська область, Баштанський район, смт. Казанка, вул. Миру, 208; e-mail: kazankas@meta.ua; код ЄДРПОУ 04375292) до Новофедорівської гімназії Казанківської селищної ради Миколаївської області (56032, Миколаївська область, Баштанський район, с. Новофедорівка, вул. Шкільна, 30, e-mail: school9kzn@ukr.net; код ЄДРПОУ 26116786) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" (56032, Миколаївська область, Баштанський район, с. Новофедорівка, вул. Миру, 40; e-mail: tov-batkivschina@ukr.net; код ЄДРПОУ 03764809) про визнання недійсним договору про спільну діяльність задовольнити.

2. Визнати недійсним договір про спільну діяльність від 01.01.2024 р., укладений між Новофедорівською гімназією Казанківської селищної ради Миколаївської області (56002, Миколаївська область, Баштанський район, смт. Казанка, вул. Миру, 208; e-mail: kazankas@meta.ua; код ЄДРПОУ 04375292) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" (56032, Миколаївська область, Баштанський район, с. Новофедорівка, вул. Миру, 40; e-mail: tov-batkivschina@ukr.net; код ЄДРПОУ 03764809).

3. СТЯГНУТИ з Новофедорівської гімназії Казанківської селищної ради Миколаївської області (56032, Миколаївська область, Баштанський район, с. Новофедорівка, вул. Шкільна, 30, e-mail: school9kzn@ukr.net; код ЄДРПОУ 26116786) на користь Миколаївської обласної прокуратури (54006, м. Миколаїв, вул. Спаська, 28; код ЄДРПОУ 02910048, банк ДКСУ м. Києва, р/р UA748201720343150001000000340) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2833/дві тисячі вісімсот тридцять три/грн. 48 коп.

4. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" (56032, Миколаївська область, Баштанський район, с. Новофедорівка, вул. Миру, 40; e-mail: tov-batkivschina@ukr.net; код ЄДРПОУ 03764809) на користь Миколаївської обласної прокуратури (54006, м. Миколаїв, вул. Спаська, 28; код ЄДРПОУ 02910048, банк ДКСУ м. Києва, р/р UA748201720343150001000000340) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2833/дві тисячі вісімсот тридцять три/грн. 48 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено та підписано 07.03.2025 року у зв`язку з тривалими повітряними тривогами в умовах воєнного стану.

Суддя Л.М. Ільєва