Рішення

від 11.03.2025 по справі 947/4733/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/4733/24

Провадження № 2/947/600/25

РІШЕННЯ

Іменем України

11.03.2025 м. Одеса

Київський районний суд м.Одеси у складі головуючого судді Цирфи К.А., за участі:

- секретаря судового засідання Ващенко М.О.,

- позивача ОСОБА_1 ,

- відповідача ОСОБА_2 ,

- представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Автогаражний кооператив «Шкільний» про усунення перешкод власнику у користуванні майном,

ВСТАНОВИВ:

Позиції позивача та відповідача, інших учасників справи.

У лютому 2024 року до Київського районного суду м.Одеси з позовом звернувся ОСОБА_1 (далі також позивач) до своєї сестри ОСОБА_2 (далі також відповідач-1), Автогаражний кооператив «Шкільний» (далітакож відповідач-2,автогаражний кооператив,АК «Шкільний»)про усунення перешкод у користуванні гаражем № НОМЕР_1 , який розташований на території АК «Шкільний» в м.Одесі, по проспекту Небесної Сотні, 40.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що після сплати вступного внеску до автогаражного кооперативу в 2003 році він став членом вказаного кооперативу та отримав у власність гараж № НОМЕР_1 , що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордеру, копією технічного паспорта на гараж № НОМЕР_1 та перепусткою на його ім`я. У подальшому вказаним гаражем заволоділа його сестра ОСОБА_2 . Наразі, вона, разом зі службовими особам автогаражного кооперативу, перешкоджають позивачеві у користуванні цим гаражем. Указані обставини стали підставою для звернення з цим позовом до суду.

На обґрунтування своєї правової позиції позивач покликався на положення ст.317, 321, 391 ЦК України щодо непорушності права власності та усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном; ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо мирного володіння своїм майном та гарантій позбавлення права власності тільки на підставі закону.

У відзиві на позов відповідач-1 ОСОБА_4 повідомила, що позивач ніколи не був власником гаража № НОМЕР_1 в АК «Шкільний». Починаючи з 2005 року гараж належав їхньому батькові ОСОБА_5 , а після його смерті у 2015 році, відповідач-1 успадкувала цей гараж, яким користується і по цей час. Право власності відповідача-1 підтверджується свідоцтвом власника індивідуального гаража-бокса № НОМЕР_1 , виданим їй автогаражним кооперативом. Окремо зазначила, що позивач на території автогаражного кооперативу володіє іншим гаражем за № НОМЕР_2 . Будь-яких правовстановлюючих документів, які підтверджували б право власності ОСОБА_1 на гараж № НОМЕР_1 позивачем не надано. Просить застосувати строки позовної давності, які, на її думку, пропущені позивачем (з 2015 року). У задоволені позовних вимого просить відмовити.

У відзиві на позов представник відповідача-2 АК «Шкільний» повідомив, що з 2015 року гаражем № НОМЕР_1 користується ОСОБА_2 . Автогаражний кооператив жодним чином не має доступу до вказаного гаража, тому не моє можливості перешкоджати позивачеві в користуванні останнім. З наданої позивачем копії технічного паспорту на гараж № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_6 та ОСОБА_1 випливає, що останній виготовлений на гараж, який розташований за іншою адресою, яка не має відношення до відповідача-2. Також в графі «Документи, що підтверджують право власності» останні не зазначені. Наявність перепустки не підтверджує право власності, а дає особі, на ім`я якої вона виписана, право заїзду на територію автогаражного кооперативу. Щодо квитанцій про сплату членських внесків за гараж № НОМЕР_1 , то сплата ОСОБА_1 за батька ОСОБА_5 членських внесків не забороняється. На той час користувачем гаража № НОМЕР_1 і до своєї смерті був батько позивача ОСОБА_5 . Будь-яких доказів права власності позивача на вказаний гараж не надано. У позові просив відмовити.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Заяви та клопотання учасників справи.

19.11.2024 під час підготовчого судового засідання позивачем та відповідачем заявлено клопотання про витребування доказів та інформації з КП «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради та АК «Шкільний», які стосуються, зокрема, оформлення технічного паспорта на гараж № НОМЕР_1 в автогаражному кооперативі, статуту автогаражного кооперативу та інформації про сплату вступних та членських внесків.

29.11.2024 до суду з АК «Шкільний» надійшла відповідь з долученням підтверджуючих документів.

06.12.2024 до суду подано клопотання відповідача-1 про долучення доказів, зокрема відповіді з КП «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради щодо виготовлення технічного паспорта на гараж № НОМЕР_1 .

22.01.2025 під час підготовчого судового засідання представником позивача до матеріалів справи долучено документи щодо належності позивачеві гаража № НОМЕР_1 . Також відпвідачем-1 долучено відповідь з КП «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради, отримана нею нарочно відповідно до ухвали суду. До відповіді долучено копію технічного паспорта на гараж № НОМЕР_1 .

Ухвалою суду від 22.01.2025 задоволено клопотання представника позивача, подане 19.11.2024 про допит свідків.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 12.02.2024 справа призначена до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 02.04.2024 провадження у справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст.255 ЦПК України у зв`язку з тим, що зі спірних правовідносин вбачається корпоративний спір, який не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, 23.04.2024 позивачем подано апеляційну скаргу.

Постановою Одеського апеляційного суду від 19.09.2024, у зв`язку наявністю майнових, а не корпоративних відносин між сторонами, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу суду від 02.04.2024 скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

30.10.2024 ухвалою суду справу прийнято до провадження. Підготовче судове засідання призначено на 19.11.2024. У подальшому розгляд справи неодноразово відкладався на 10.12.2024, 22.01.2025, 11.02.2025.

Ухвалою суду від 11.02.2025 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду на 06.03.2025.

У судовому засіданні, 06.03.2025, позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Відповідач-1 та її представник проти задоволення позову заперечили. Просили відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на таке.

Згідно свідоцтва на будівництво індивідуального гаража-бокса № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_6 від 01.05.1974 (т. 1 а.с. 15), копії технічного паспорта від 29.08.2003, копій квитанцій до прибуткового касового ордеру щодо сплати членських внесків №637 від 14.05.2003 та №1418 від 12.11.2003, як мінімум до листопада 2003 року ОСОБА_6 був володільцем гаража № НОМЕР_1 в АК «Шкільний».

Відповідно до свідоцтва володільця індивідуального гаража-бокса № НОМЕР_1 (т. 1 а.с. 35), виданого АК «Шкільний», ОСОБА_2 є володільцем вказаного гаража.

Відповідно до свідоцтва володільця індивідуального гаража-бокса № НОМЕР_2 (т.1 а.с.183), виданого АК «Шкільний», ОСОБА_1 є володільцем вказаного гаража.

Відповідно до інформаційної довідки №396946634 від 27.09.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (т. 1 а.с.144) за ОСОБА_1 право власності на гараж № НОМЕР_1 в АК «Шкільний» не зареєстровано.

Будь-яких документів з КП «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради щодо реєстрації права власності на гараж № НОМЕР_1 в АК «Шкільний» за ОСОБА_1 , останнім також не надано.

На підтвердження оплати членських внесків за користування вказаними гаражами в АК «Шкільний» сторонами надані копії квитанцій до прибуткових касових ордерів, а саме: ОСОБА_1 за №607 від 29.04.2004, №406 від 19.03.2005 (т.1 а.с. 14); ОСОБА_2 за №310 від 04.03.2017, №309 від 15.02.2018, №97 від 10.05.2019, №374 від 14.02.2020, №231 від 28.01.2021, №214 від 24.01.2022, №454 від 03.04.2023, №354 від 15.02.2024 (т.1 а.с. 29-32).

Основним установчим документом Автогаражного кооперативу «Шкільний» (код ЄДРПОУ №20993925) є статут, який 26.07.2004 зареєстрований в новій редакції на підставі рішення №1720 виконавчого комітету Одеської міської ради (т.1 а.с.201).

Відповідно до п.1.1. статуту, Автогаражний кооператив «Шкільний» є добровільним об`єднанням громадян його членів, створеним для розміщення та охорони власних транспортних засобів, ведення спільної господарської діяльності та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування та охорони, які добровільно об`єдналися на основі членства.

Автогаражний кооператив є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням (п.1.3. статуту).

Місцезнаходженням кооперативу визначено адресу: АДРЕСА_1 (південна окраїна аеродрому «Шкільний») (п.1.7. статуту).

Вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви. Особа, яка подала заяву про вступ до кооперативу, вносить вступний внесок у порядку та розмірах, визначених загальними зборами членів кооперативу (п.4.2. статуту).

Кооператив зобов`язаний вести облік своїх членів та видати кожному з них посвідчення про членство (п.4.4. статуту).

Кооператив є власником будівель, споруд, грошових коштів та майнових внесків його членів, доходів, одержаних від провадження іншої передбаченої статутом діяльності, а також іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом (п.9.3. статуту).

Пай кожного члена кооперативу формується за рахунок разового внеску або часток протягом певного періоду (п.10.1. статуту). Право власності членів кооперативу фізичних осіб на свою загальну частку успадковується (п.10.4. статуту).

Одними із основних обов`язків членів кооперативу є виконання вимог правил користування гаражем-боксом та утримання місць для стоянки автомобіля, що перебувають у його власності, в належному стані (п.5.2. статуту).

Згідно відповіді АК «Шкільний»від 29.11.2004 (т.1 а.с.194) на ухвалу суду від 19.11.2024 про витребування інформації та доказів установлено, що пайовий фонд автогаражного кооперативу не формувався. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також їх батько ОСОБА_5 будь-яких коштів або майна до пайового фонду автогаражного кооперативу не вносили. Вступні, пайові, додаткові пайові, цільові внески також не сплачувалися. Вказані особи сплачували тільки членські внески. Щодо підтвердження сплати членських внесків ОСОБА_5 , який помер в 2015 році, зазначено, що у зв`язку з перебігом строку зберігання первинних бухгалтерських документів, відповідні прибуткові касові ордери не збереглися.

Далі, у відповіді автогаражного кооперативу зазначено, що позивач ОСОБА_1 з 2003року і по цей час користується гаражем № НОМЕР_2 , за що сплачує членські внески. ОСОБА_5 до 2015 року користувався гаражем № НОМЕР_1 . Після його смерті, з 2015 року і по теперішній час, гаражем № НОМЕР_1 користується його донька ОСОБА_2 , яка вступила до членів кооперативу на підставі заяви та успадкувала пай після батька ОСОБА_5 . Дружина померлого подала заяву про відмову від вступу до членів кооперативу та користування гаражем № НОМЕР_1 на користь доньки ОСОБА_2 .

Щодо порядку передачі права користування гаражем у відповіді автогаражного кооперативу зазначено, що член кооперативу, який виходить, пише заяву про вихід з членів кооперативу, а новий член кооперативу пише заяву про вступ та отримує звільнений попереднім членом гараж. У разі смерті члена кооперативу, близькі родичі (подружжя, діти, онуки тощо) вступають в члени кооперативу та отримують гараж, який займав померлий.

До відповіді на ухвалу суду відповідачем-2 АК «Шкільний»також долучено копії прибуткових касових ордерів про сплату членських внесків ОСОБА_1 за період 2020-2023 років за гараж № НОМЕР_2 , а саме: № НОМЕР_3 від 28.01.2020, № НОМЕР_4 від 13.11.2020, № НОМЕР_5 від 25.01.2021, №820 від 13.07.2021, №233 від 01.02.2022, №155 від 17.01.2023, №485 від 28.04.2023, №1012 від 11.10.2023, а також ОСОБА_2 за період 2020-2024 років за гараж № НОМЕР_1 , а саме: №374 від 19.02.2020, №231 від 02.02.2021, №241 від 25.01.2022, №454 від 04.04.2023, №354 від 19.02.2024.

Відповідно до заяви ОСОБА_7 від 15.07.2023 (т.1 а.с. 36) остання засвідчила, що після смерті свого чоловіка в 2015 році вона подала до автогаражного кооперативу заяву про відмову від успадкування права користування гаражем № НОМЕР_1 та необхідності його переоформлення на ім`я доньки ОСОБА_2 . ОСОБА_7 не буда допитана під час судового розгляду як свідок у зв`язку з поганим самопочуттям.

Факт написання цієї заяви саме матір`ю сторін ОСОБА_7 під час дослідження доказів у судовому засіданні сторонами під сумнів не ставився.

Допитаний за клопотанням позивача свідок ОСОБА_8 повідомив, що він раніше працював разом з ОСОБА_5 . Щодо продажу гаража № НОМЕР_1 зазначив, що колишній володілець готував його до продажу. У якому саме році не пам`ятає, але ОСОБА_1 з колишнім володільцем вирішували це питання в кабінеті колишнього керівника автогаражного кооперативу. Під час їхньої розмови він присутній не був. Чи підписувалися вказаними особами якісь документи, чи передавалися кошти йому не відомо. Також зазначив, що ОСОБА_5 на території автогаражного кооперативу придбав інший гараж за № НОМЕР_2 , у якому саме році не пам`ятає. У подальшому гаражем № НОМЕР_2 і до цього часу користується його син ОСОБА_1 .

Отже, з аналізу заяв по суті справи та наданих сторонами доказів на їх підтвердження, випливає, що між позивачем та відповідачем-1 і відповідачем-2 виник спір щодо порядку користування гаражем в автогаражному кооперативі. При цьому позивач уважає себе власником гаража, права якого порушені, що і стало підставою для зверненням з цим позовом до суду.

Мотиви прийнятого рішення

Надаючи правову кваліфікацію встановленим обставинам, суд зазначає, що спірні правовідносини з приводу набуття права власності на об`єкти нерухомості та його захисту, на час виникнення спірних правовідносин та в подальшому, врегульовані Законом України «Про кооперацію» від 10.07.2003 №1087-IV, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952-IV, положеннями ЦК України.

Так, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 1, 2 ст. 15 ЦК України).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до абз.3 ст.2 Закону України «Про кооперацію», кооператив юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.

Право власності, зокрема на об`єкти нерухомості членів кооперативу, до 2013 року реєструвалося органами Бюро технічної інвентаризації, якими видавалися свідоцтва про право власності, витяги про реєстрацію права власності, а також витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно.

Починаючи з 2013 року в Україні почав функціонувати Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, а реєстрація права власності здійснюватися відповідно до наданих правовстановлюючих документів в порядку, визначеному Законом України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень».

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (п.1 ч. 1 ст.2 Закону № 1952-IV).

Відтак документом, який посвідчує реєстрацію права власності з 2013 року, є витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до положень ЦК України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (ч.4 ст.334).

Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч.1 ст.321 ЦК України).

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст.391 ЦК України).

Водночас, з аналізу наданих суду доказів випливає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт наявності права власності ОСОБА_1 на гараж № НОМЕР_1 в Автогаражному кооперативі «Шкільний».

Посилання позивача на копії технічного паспорта від 29.08.2003 на гараж № НОМЕР_1 (т.1 а.с. 8), відповідь з Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області від 05.12.2023 (т.1 а.с. 10), копії квитанцій до прибуткового касового ордеру №607 від 29.04.2004 та №406 від 19.03.2005, відповідно до яких позивачем були сплачені членські внески за гараж № НОМЕР_1 , наявність перепустки № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 (т.1 а.с. 14), показання свідка ОСОБА_8 не можуть замінити наявність правовстановлюючих документів та підтвердити право власності на гараж № НОМЕР_1 в Автогаражному кооперативі «Шкільний».

Також суд не вбачає підстав для застосування до спірних правовідносин перебігу строків позовної давності, оскільки це питання є похідним від встановлення факту порушення права власності позивача, наявність якого не було доведено у цій справі.

Висновки суду.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76 ЦПК України).

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню та зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (ч. 1 ст.82 ЦПК України).

Відповідно до вимог ч. 3, 4 ст. 12, ч. 1, 2 ст. 13, ч. 1, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, враховуючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України).

Отже, проаналізувавши заяви по суті справи та надані сторонами докази у поєднанні із застосованими правовими нормами, враховуючи мотиви, покладені в основу рішення, суд доходить висновку, що позивачем не доведено перед судом наявності у нього права власності на гараж № НОМЕР_1 в Автогаражному кооперативі «Шкільний», а відтак обраний позивачем спосіб захисту як власника майна не є належним. Отже підстави для задоволення позову відсутні.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява №4909/04, рішення від 10.02.2010).

Відтак суд, установивши, що у цій справі позивачем не доведено наявності підстав для звернення з позовом про захист права власності, обґрунтувавши прийняте рішення, не вбачає за необхідне надавати відповідь на кожний детальний аргумент, вказаний в заявах по суті справи, які не стосуються підстав та предмету спору.

Судові витрати.

Згідно з ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов не підлягає до задоволення, з відповідача-1 та відповідача-2 на користь позивача витрати зі сплати судового збору не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст. 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Обслуговуючого кооперативу «Автогаражний кооператив «Шкільний» про усунення перешкод у користуванні майном відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення тексту повного судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя К. А. Цирфа