Постанова

від 26.02.2025 по справі 2-2328/11

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2025 р. Справа №2-2328/11

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіО.С. Скрипчук

суддівС.М. Бойко

О.І. Матущака,

секретар судового засідання В.Б. Лагутін,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрпромтехсервіс» б/н від 13.11.2024 (вх. № 01-05/3241/24 від 14.11.2024)

на рішення Господарського суду Львівської області від 14.10.2024 (повний текст рішення складено 24.10.2024, м. Львів, суддя Б. Яворський)

у справі № 2-2328/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції», м. Київ

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна корпорація «Львіввікнопласт», м. Львів

до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрпромтехсервіс», м. Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Акціонерного товариства «Кредобанк», м. Львів

про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки,

за участю представників:

від позивача: А.О. Лойфер адвокат

від відповідача-1: не з`явився

від відповідача-2: М.Б. Шпунт адвокат

від третьої особи: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області 06.08.2021, згідно ухвали Львівського апеляційного суду від 22.07.2021, надійшли матеріали справи №2-2328/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна корпорація «Львіввікнопласт» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрпромтехсервіс» про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 13.09.2021 позовну заяву і додані до неї документи прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 26.04.2023, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 10.01.2024, позовні вимоги задоволено. Присуджено до солідарного стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованість за кредитним договором №125 від 28.05.2008 в загальному розмірі 365562,96 доларів США та 3300,00 грн. комісії за управління кредитом, шляхом звернення стягнення на майно, а саме - на предмет іпотеки: навчально-виробничі майстерні, позначені на плані літерами Б-2, загальною площею 2483,1 кв.м, які знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Пасічна, 93, шляхом продажу нерухомого майна на прилюдних торгах.

Постановою Верховного Суду від 09.04.2024 касаційну скаргу ТОВ «Юрпромтехсервіс» задоволено частково, постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.01.2024 та рішення Господарського суду Львівської області від 26.04.2023 у справі № 2-2328/11 скасовано, а справу № 2-2328/11 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 30.04.2024 справу № 2-2328/11 передано на розгляд судді Б. Яворському.

Позивач просить стягнути 300000,00 доларів США заборгованості по тілу кредиту (сума отриманого та неповернутого позичальником кредиту), 13306,49 доларів США процентів за користування кредитом за період з 01.06.2009 по 27.09.2009, 2175,00 доларів США пені за несвоєчасне повернення кредиту за період з 01.07.2009 року по 27.09.2009, 361,51 доларів США пені за несвоєчасну сплату процентів за період з 01.06.2009 по 27.09.2009, 2101,92 доларів США упущеної вигода за несвоєчасне повернення кредиту за період з 01.07.2009 по 27.09.2009.

Позовні вимоги мотивовані тим, що перехід права власності на предмет іпотеки від ОСОБА_1 до ТОВ «Юрпромтехсервіс» відбувся під час розгляду цивільноі? справи за позовною заявою ПАТ «Кредобанк» до ТОВ «Будівельна корпорація «Львіввікновласт» і ОСОБА_1 (первіснии? іпотекодавець) про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, та всупереч ухвалі Вищого спеціалізованого суду Украі?ни з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.06.2014 та ухвалі Вищого спеціалізованого суду Украі?ни з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.07.2014 у справі №461/10151/13.

З огляду на обставини, за яких відбулось відчуження предмета іпотеки та набуття на нього права власності ТОВ «Юрпромтехсервіс», останнє не є добросовісним набувачем, а набувало права на таке маи?но разом із обтяженням іпотекою відповідно до ст. 23 Закону Украі?ни «Про іпотеку».

Рішенням господарського суду Львівської області від 14.10.2024 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна корпорація «Львіввікнопласт» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрпромтехсервіс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Приватні інвестиції» заборгованість за кредитним договором №125 від 28.05.2008 року в загальному розмірі 300'000,00 дол. США заборгованості по тілу кредиту, 13'306,49 дол. США процентів за користування кредитом, 2'175,00 дол. США пені за несвоєчасне повернення кредиту, 361,51 дол. США пені за несвоєчасну сплату процентів та 2'101,92 дол. США упущеної вигоди за несвоєчасне повернення кредиту шляхом звернення стягнення на майно, а саме - на предмет іпотеки: навчально-виробничі майстерні, позначені на плані літерами Б-2, загальною площею 2483,1 кв.м, які знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Пасічна, 93, шляхом продажу нерухомого майна на електронному аукціоні.

Не погодившись з рішенням Господарського суду Львівської області від 14.10.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Юрпромтехсервіс» звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 13.11.2024 (вх. № 01-05/3241/24 від 14.11.2024) у якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 14.10.2024 скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував положення ст. 23 Закону України «Про іпотеку» у поєднанні з положеннями п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17, від 31.05.2022 у справі № 750/9652/20, від 18.01.2023 у справі № 686/11864/20, від 11.01.2023 у справі № 462/6329/19, від 14.12.2022 у справі № 643/386/21, від 05.01.2024 у справі № 761/11950/20, від 22.11.2023 у справі № 201/1968/22, від 26.07.2023 у справі № 201/5907/22, від 30.08.2023 у справі № 914/2944/22 та зазначає, що набув спірне майно вільним від обтяжень.

Крім цього, на переконання скаржника, позивач обрав неналежний спосіб захисту, оскільки банк пред?явив до набувача нерухомого майна позовну вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки, не заявляючи вимог про визнання за банком права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна. Також оскаржувані рішення суперечать вимогам ст.ст. 1043, 1050, 1054 ГК України та винесені без урахування правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, від 03.07.2018 у справі №310/11534/13-ц, від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, оскільки право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред??явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Водночас банком 24.09.2009 на підставі ст.1050 ЦК України, пред?явлено до позичальника - відповідача-2 вимогу про дострокове повернення кредиту, а тому позивач з 24.09.2009 втратив право нараховувати проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку.

Також позивачем не надано, а матеріали справи не містять документів, з яких можна було б встановити факт відступлення позивачу прав вимоги за кредитним договором, у тому числі читабельних та складених у повному обсязі.

Разом з тим, апелянт вказує, що суди помилково застосували ч. 4 ст. 75 ГПК України та помилково визнали рішення Апеляційного суду Львівської області від 04.10.2016 та рішення Галицького районного суду м. Львова від 18.03.2016 як преюдиційні, оскільки відповідач-2 не брав участі у вказаній справі, і не врахували висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 05.09.2023 у справі № 910/8641/21.

Скаржник зазначає, що судом порушено ст. 541 ЦК України та безпідставно стягнуто заборгованість солідарно з відповідачів, та не враховано висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 16.11.2016 у справі № 760/12617/15-ц. Також судами не враховано висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 630/854/15-ц та від 15.05.2020 у справі № 922/1467/19 і помилково відмовлено у застосуванні позовної давності.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» подало до суду відзив на апеляційну скаргу б/н від 19.12.2024 (вих. №01-04/8817/24 від 19.12.2024), в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Відзив на апеляційну скаргу мотивований тим, що апеляційна скарга є необґрунтованою та висновків місцевого господарського суду не спростовує.

У судове засідання 26.02.2025 з`явився представник позивача, надав пояснення, проти доводів апеляційної скарги заперечив.

У судове засідання 26.02.2025 з`явився представник відповідача-2, надав пояснення, доводи апеляційної скарги підтримав.

У судове засідання 26.02.2025 відповідач -1 та третя особа явки уповноважених представників не забезпечили, хоча належним чином були повідомленні про час та дату судового засідання.

Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає за доцільне зазначити наступне.

28.05.2008 між ВАТ «Кредобанк» в особі Першої Львівської Філії Банку та ТОВ «Будівельна корпорація «Львіввікнопласт» укладено кредитний договір №125, згідно з умовами якого банк зобов?язався надати товариству грошові кошти у розмірі 300 000,00 доларів США на умовах, обумовлених цим кредитним договором, а товариство зобов?язалось повернути кредит у термін до 27.05.2010 і сплатити за користування кредитними коштами відсоткову ставку Libor (03) + 11% річних.

Виконання зобов?язань позичальника за кредитним договором забезпечено іпотекою нерухомого майна (навчально-виробничі майстерні, позначені на плані літерами «Б-2» загальною площею 2483,1 кв.м, за адресою: м. Львів, вул. Пасічна, 93 ) на підставі договору іпотеки від 28.05.2008, укладеного між ВАТ «Кредобанк» (іпотекодержателем) та ОСОБА_2 (іпотекодавцем), посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Білицею О.З. та зареєстрованого в реєстрі за № 965.

24.09.2009 ВАТ «Кредобанк» скерував на адресу відповідача-1 вимогу про усунення порушення кредитних зобов?язань, однак останнім така вимога була проігнорована та не виконано зобов?язання за кредитним договором №125 від 28.05.2008, що і стало підставою для звернення до суду з позовом у даній справі.

29.11.2011 між ПАТ «Кредобанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» (новий кредитор) укладено договір факторингу шляхом купівлі права грошової вимоги, за умовами якого до ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» перейшло право вимоги, в тому числі за наведеним кредитним договором № 125 від 28.05.2008.

Згідно з п. 3.2. договору факторингу банк передає новому кредитору, а новий кредитор приймає права вимоги за кредитними договорами та за усіма забезпеченнями, відповідно до забезпечувальних документів, вказаних в додатку № 1.

Відповідно до п. 1.1 договору факторингу забезпечення означає іпотеку, заставу, поруку та інші види забезпечення виконання будь-якою особою зобов?язань, або іншу угоду чи домовленість, що мають подібну дію.

Пунктом 3.7. договору факторингу передбачено, що банк і новий кредитор зобов?язуються протягом 5 календарних днів з дня оплати ціни відступлення, здійснити за рахунок банку всі дії, необхідні для заміни іпотекодержателя за всіма договорами іпотеки, що входять до складу убезпечення за забезпечувальними документами, переданого за цим договором, з банку на нового кредитора, включаючи підписання та нотаріальне посвідчення відповідного договору (договорів), подання заяв та забезпечення реєстрації змін у відповідних записах у Державному реєстрі іпотек та Єдиному державному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна тощо.

Як вбачається з повідомлень № 1198 та 1199 від 14.12.2011 вих. № 23-14090/11, ПАТ «Кредобанк» повідомив позивача про відступлення права вимоги за грошовими зобов?язаннями на підставі кредитних договорів, а також зазначив, що зобов?язання за вказаними кредитними договорами та договорами іпотеки повинні виконуватися на користь нового кредитора.

25.04.2013 між ПАТ «Кредобанк» та ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» укладено договори про відступлення прав за іпотечними договорами, згідно з якими ПАТ «Кредобанк» відступив ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» права іпотекодержателя за договорами іпотеки.

25.04.2013 між ПАТ «Кредобанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Приватні Інвестиції» укладено договір про відступлення прав за іпотечним договором, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Петрушко Ростиславом Степановичем та зареєстрований в реєстрі за номером №1081, згідно з яким ПАТ «Кредобанк» відступив ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» права за договором іпотеки від 28.05.2008, який укладений між ВАТ «Кредобанк» та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом ЛМНО Білицею Оксаною Зенонівною та зареєстрований в реєстрі за №965.

Колегією суддів встановлено, що у 2013 році ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Будівельна корпорація «Львіввікнопласт», ПАТ «Кредобанк», ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції», треті особи приватний нотаріус ЛМНО Білиця О.3., приватний нотаріус КМНО Петрушко Р.С., Реєстраційна служба Львівського міського управління юстиції, в якому просив визнати припиненою з 14.12.2011 іпотеку, яка виникла на підставі договору іпотеки від 28.05.2008, укладеного між ВАТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 ; зобов?язати Реєстраційну службу ЛМУЮ вилучити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек записи про обтяження іпотекою нерухомого майна, зазначеного у вказаному договорі іпотеки; визнати припиненою з 14.12.2011 іпотеку, яка виникла на підставі договору іпотеки від 30.07.2008, укладеного між ВАТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 ; зобов?язати Реєстраційну службу ЛМУЮ вилучити з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна та державного реєстру іпотек записи про обтяження іпотекою нерухомого майна, зазначеного у вказаному договорі іпотеки; визнати недійсним з моменту укладення договір про відступлення прав за іпотечним договором від 25.04.2013, укладений між ПАТ «Кредобанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції»; зобов?язати Реєстраційну службу ЛМУЮ вилучити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек записи про обтяження іпотекою нерухомого майна, зазначеного у вказаному договорі; визнати недійсним з моменту укладення договір про відступлення прав за іпотечним договором від 25.04.2013 року, укладений між ПАТ «Кредобанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції»; зобов?язати Реєстраційну службу ЛМУЮ вилучити з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек записи про обтяження іпотекою нерухомого майна, зазначеного у вказаному договорі про відступлення прав. Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 18.10.2013 у справі №461/10151/13-ц, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 18.02.2014, позов ОСОБА_1 задоволено. На підставі цих судових рішень, припинено іпотеку за договором від 28.05.2008.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.06.2014 було зупинено виконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 18.10.2013 року та ухвали Апеляційного суду Львівської області від 18.02.2014 у даній справі до закінчення касаційного провадження.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.07.2014, касаційну скаргу ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» на рішення Галицького районного суду м. Львова від 18.10.2013 та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 18.02.2014 задоволено. Скасовано вказані судові рішення, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 04.10.2016 рішення Галицького районного суду м. Львова від 18.03.2016 в частині: визнання припиненою з 14.12.2011 іпотеки, яка виникла на підставі договору іпотеки від 28.05.2008, укладеного між ВАТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Білицею О.З. та зареєстрованого в реєстрі за № 965; визнання припиненою з 14.12.2011 іпотеки, яка виникла на підставі договору іпотеки від 30.07.2008, укладеного між ВАТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Білицею О.З. та зареєстрованого в реєстрі за № 1702; визнання недійсним з моменту укладення договору про відступлення прав за іпотечним договором, укладеним 25.04.2013 між ПАТ «Кредобанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Приватні Інвестиції», посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петрушком Р.С. та зареєстрованим в реєстрі за № 1080; визнання недійсним з моменту укладення договору про відступлення прав за іпотечним договором, укладеного 25.04.2013 між ПАТ «Кредобанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Приватні Інвестиції», посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петрушком Р.С. та зареєстрованим в реєстрі за № 1081 скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні цих вимог. В решті рішення залишено без змін.

07.11.2014р. як вбачається із матеріалів справи проведено державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки за ТОВ «Юрпромтехсервіс», на час набуття права власності запис про іпотеку було вилучено, що також не заперечується позивачем.

Разом із тим будь-якого підтвердження доведення до відома чи вручення ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.06.2024р. чи від 30.07.2014, як ОСОБА_1 так й ТОВ «Юрпромтехсервіс» позивачем не надано, а матеріали справи не містять.

Таким чином, факт переходу до ТОВ «Юрпромтехсервіс» права власності на предмет іпотеки за договором іпотеки від 28.05.2008 року відбувся після виключення з Державного реєстру іпотек запису про обтяження права власності на це майно набуто за відсутності в державному реєстрі відомостей про обтяження.

Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду у пункті 96 постанови від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18), у пункті 10.29 постанови від 30 червня 2020 року у справі Nє 19/028-10/13 (провадження № 12-158г19) функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі. Аналогічно функцією державної реєстрації іпотеки є оголошення належності іпотеки нерухомого майна певній особі. Тобто запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису, а підлягає відновленню з моменту вчинення запису про таке відновлення.

Якщо ж іпотека припинена у зв?язку з реалізацією предмета іпотеки, то подальше скасування судового рішення, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, не впливає на чинність договору купівлі-продажу, укладеного на прилюдних торгах, та на чинність іпотеки. Відповідно до частини першої статті 23 Закону № 898-IV у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Зазначену норму слід застосовувати разом з пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до якого державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вважаються правильними, доки не доведено протилежне (пункт 6.30 постанови від 2 липня 2019 року у справі № 48/340). Однією із загальних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до загальних засад державної реєстрації прав належить гарантування державою об?єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Тому суд має оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна (пункт 51 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц).

Добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 46.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 1 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (провадження Nє 14-436цс19)).

Тому за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Такі висновки сформульовані у пункті 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (провадження № 12-127гс19).

3 огляду на наведені у постанові від 15.06.2021р. в справі № 922/2416/17 мотиви, для забезпечення єдності судової практики Велика Палата Верховного Суду вважала за необхідне відступити шляхом конкретизації від її висновку, викладеного у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц, а також від аналогічного висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 16 вересня 2015 року у справі № 6-1193цс15, і Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеного у постановах від 10 травня 2018 року у справі № 643/18839/13-ц, від 23 січня 2019 року у справі № 643/12557/16-ц та від 13 березня 2019 року у справі № 643/19761/13-ц.

Означена конкретизація висновків полягає у такому:

- скасоване судове рішення не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення, але його скасування саме по собі (тобто без встановлення інших обставин, що, зокрема, можуть підтверджувати недобросовісність дій, які були вчинені на підставі цього рішення) не є підставою для перегляду всіх юридичних фактів, що виникли, змінилися чи припинилися на підставі відповідного рішення;

- виключення відомостей про право іпотеки з відповідного державного реєстру на підставі судового рішення є не правовим наслідком такого рішення, а фактичною дією, вчиненою на підставі цього рішення;

- виключення відомостей про право іпотеки з відповідного Державного реєстру, зокрема, на підставі судового рішення не впливає на чинність іпотеки. Скасування того судового рішення, що мало наслідком внесення до Державного реєстру іпотек запису про припинення іпотеки, не відновлює дію останньої, оскільки іпотека зберігає чинність незалежно від відсутності певний час відомостей про неї у відповідному державному реєстрі;

- запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису, а вчиняється державним реєстратором повторно за наявності для цього підстав, передбачених законом, зокрема договору іпотеки, а також судового рішення про визнання права іпотекодержателя;

- за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 за провадженням Nє 12-127гс19). За таких умов право іпотеки припиняється, відомості про іпотеку поновленню не підлягають, а позов про звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає задоволенню;

- при вирішенні таких спорів необхідно враховувати наявність чи відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного за відсутності в державному реєстрі відомостей про обтяження».

За вказаних обставин у кожному випадку при вирішенні такого спору, який розглядається у даній справі у наведеній частині позовних вимог, судам належить перевіряти наявність чи відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного за відсутності в державному реєстрі відомостей про обтяження. Добросовісність чи недобросовісність особи - це правовий висновок, який робиться судом на підставі встановлених обставин справи, які можуть про це свідчити. Добросовісність чи недобросовісність особи не залежить від того, чи був визнаний договір недійсним, чи ні.

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/20528/21.

Верховний Суд повертаючи справу на новий розгляд, зазначив, що судами не було враховано позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17, ними не було досліджено відповідних обставин про добросовісність чи недобросовісність останнього набувача іпотечного майна.

Суд першої інстанції на виконання вказаних вказівок зазначив, що відхиляє аргументи відповідача 2 про добросовісність набуття ним спірного майна, адже ОСОБА_1 , відчужив предмет іпотеки при наявній заборгованості за основним зобов?язанням, яке забезпечено цією іпотекою, та під час перебування в провадженні суду справи про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки, про що він як учасник справи був обізнаний. Також, на переконання місцевого господарського суду це свідчить, що ОСОБА_1 діяв недобросовісно з метою уникнення звернення стягнення на предмет іпотеки.

Колегія суддів не погоджується із вказаним висновком місцевого суду, оскільки згідно правових висновків висловлених у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 так й у постанові Верховного Суду у справі що переглядається при передачі справи на новий розгляд зазначено, що досліджуватись мають відповідні обставини про добросовісність чи недобросовісність останнього набувача іпотечного майна - тобто ТОВ «Юрпромтехсервіс», а не відчужувача.

Щодо висновку суду про обізнаність про наявність та стан розгляду судових справ щодо іпотечного майна, то такий грунтується на припущення та не підтверджується матеріалами справи. За вказаного, висновок суду першої інстанції, що ТОВ «Юрпромтехсервіс» не є добросовісним набувачем, а набував права на таке майно разом із обтяженням іпотекою відповідно до ст. 23 Закону України «Про іпотеку» є необгрунтованим, зроблений без встановлення достатніх та належних доказів, які надавали б підстави для такого висновку.

Положеннями частини другої статті 328 ЦК України встановлюється презумпція правомірності набуття права власності, за якою право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не встановлено в судовому порядку або незаконність набуття права власності прямо не передбачена законом.

Колегія суддів зазначає, що у матеріалах справи відсутні відомості та документальне підтвердження способу відчуження ОСОБА_1 спірного майна, що позбавляє суд можливості достовірно перевірити та встановити обставини щодо відчуження та набуття Відповідачем-1 та надати такому набуттю оцінки в цілому.

Водночас, судами було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав.

Відповідно до ч.4. 3, 4 ст. 74 ГПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Однак, позивачем не надано суду вказаних документів протягом усього розгляду справи та не заявлено клопотань про їх витребування судом як у суді першої так і апеляційної інстанції, таким чином не спростовано презумпцію добросовісності набуття відповідачем-1 майна, обов?язок спростування якої у даній справі покладено на позивача.

Таким чином, позивач не довів недобросовісності набуття ТОВ «Юрпромтехсервіс» спірного майна, хоча, виходячи з характеру цивільно-правового спору, саме на позивача покладено обов?язок спростування презумпції добросовісності відповідача-2.

Подібні правові висновки сформульовано Верховним Судом у постановах від 14 вересня 2023 року у справі № 278/3095/21 (провадження № 61-1534св23), від 22 листопада 2023 року у справі № 201/1968/22 (провадження № 61-5424св23).

В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов?язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Вирішуючи справу апеляційний суд також враховує висновки викладені у Постанові від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження №12-44гс20) у якій навелдено наступний висновок: Відповідно до частини першої статті 23 ЗУ «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Зазначену норму слід застосовувати разом з пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до якого державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до загальних засад державної реєстрації прав належить гарантування державою об?єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; Відповідно до пункту 1 частини першої статті з Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до загальних засад державної реєстрації прав належить гарантування державою об?єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису, а вчиняється державним реєстратором повторно за наявності для цього підстав, передбачених законом, зокрема договору іпотеки, а також судового рішення про визнання права іпотекодержателя; за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. За таких умов право іпотеки припиняється, відомості про іпотеку поновленню не підлягають, а позов про звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає задоволенню;- у випадку, якщо позивач вважає, що іпотека є та залишалася чинною, належним способом захисту було б звернення позивача з вимогою про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна; у справі за належною вимогою (зокрема про визнання права іпотекодержателя) суд має врахувати наявність/відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна».

Водночас, позивач у справі що переглядається не змінював позовних вимог, не заявляв вимоги про визнання прав іпотекодержателя стосовно іпотечного майна.

Висновок суду першої інстанції про наявність підстав для застосування статті 23 ЗУ «Про іпотеку» до спірних правовідносин та задоволення позову є помилковим зроблений без урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду у Постанові від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження Nє12-44гс20), адже позивачем не доведено, а судом не встановлено обставин щодо недобросовісності набувача майна - відповідача-2.

Таким чином, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 14.10.2024 у справі № 2-2328/11 не ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підлягає скасуванню.

Зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника обґрунтовані і є такими, що можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з положеннями частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За приписами частин 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Підсумовуючи усе вищенаведене суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для скасування рішення Господарського суду Львівської області від 14.10.2024 у справі №2-2328/11 в порядку статті 277 Господарського процесуального кодексу України.

Судові витрати

З огляду на те, що суд задовільняє апеляційну скаргу, судові витрати за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на позивача відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 277, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрпромтехсервіс» б/н від 13.11.2024 (вх. № 01-05/3241/24 від 14.11.2024) задоволити.

2.Рішення Господарського суду Львівської області від 14.10.2024 у справі № 2-2328/11 скасувати. Прийняти нове рішення яким:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

3. Здійснити розподіл судових витрат.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» (04112, м. Київ, вул. Жамбила Жабаєва, буд. 7; код ЄДРПОУ № 37356981) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрпромтехсервіс» (79032, м. Львів, вул. Пасічна, буд. 93; код ЄДРПОУ № 39380953) 101 198,39 грн судового збору сплаченого за подання апеляційної скарги.

4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено 10.03.2025.

Головуючий суддя О.С. Скрипчук

СуддяС.М. Бойко

Суддя О.І. Матущак