Рішення

від 11.03.2025 по справі 152/63/25

ШАРГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 152/63/25

2/152/185/25

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11 березня 2025 року м. Шаргород

Шаргородський районний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Войнаровського І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої дії адвокат Корнійчук Сергій Анатолійович до Комунального некомерційного підприємства «Шаргородська міська лікарня» Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області про визнання незаконним та скасування наказу про припинення трудового договору (контракту), поновлення на посаді та виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу,

у с т а н о в и в:

14 січня 2025 року адвокат Корнійчук С.А., в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до КНП «Шаргородська міська лікарня» Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області (далі відповідач) про визнання незаконним та скасування наказу про припинення трудового договору (контракту), поновлення на посаді та виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

У обґрунтування позову зазначено, що 04 січня 2022 наказом № 5 (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) звільнено ОСОБА_1 із посади провізор згідно п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України у зв`язку із втратою довіри. Оскаржуваний наказ позивачу не вручили. 11 грудня 2024 року представник позивачки звернувся із адвокатським запитом до відповідача, в якому просив надати докази вручення наказу про звільнення ОСОБА_1 з посади провізора. Якщо наказ не вручено, надіслати копію належним чином завіреної копії наказу про її звільнення. Повідомити коли було вручено трудову книжку ОСОБА_1 та надати належним чином завірені копії доказів вручення їй трудової книжки. У відповідь на запит надали представнику завірену копію наказу. Листом від 18 грудня 2024 відповідач повідомив, що наказ про звільнення позивача їй вручено не було. За трудову книжку у відповіді на запит відповідач нічого не зазначив. Трудову книжку позивачу повернуто відповідачем не було. Вважає, що прийнятий наказ було прийнято відповідачем з порушенням вимог Конституції України, та КЗпП України. Відповідач звільнив позивача із займаної посади, у зв`язку із втратою довіри. Звинуватив її у вчиненні кримінального правопорушення, без законних на те підстав. Позивач працювала та виконувала добросовісно свої обов`язки, чим була нагороджена грамотою в 2021 році, що в чергове підтверджує сумлінне ставлення позивачем до своїх професійних обов`язків. При звільненні позивача, відповідач не врахував того, що в діях позивача були відсутні протиправні дії, окрім того, не врахував, що позивач виховує двох неповнолітніх дітей. Звільнення є суворою мірою покарання працівника, при цьому позивачем не було порушено трудових обов`язків. У пункті 447 вироку суду від 10 липня 2024 року у справі №152/730/22 (який було залишено без змін ухвалою Вінницького апеляційного суду від 10 грудня 2024 року) було зазначено, що "Таким чином виявлена нестача запасів, підтверджена висновком судової економічної експертизи № 2884/22-21, 2469- 3495/22-21 від 4 червня 2022 року, в сумі 72268,91 грн, з самого початку рахувалась за провізором ОСОБА_2 .. Судові експерти у своїх висновках вказали про неможливість розглядати нестачу окремо по кожній з матеріальновідповідальних осіб, спираючись лише на дані бухгалтерського обліку, оскільки медикаменти та медичні засоби, за які відповідали ОСОБА_2 та ОСОБА_1 були розміщені в одному приміщенні та були розділені на категорії лише за даними бухгалтерського обліку. Задокументовані непоодинокі випадки списання з обліку медичних засобів та препаратів з однієї матеріально-відповідальної особи при фактичній видачі їх іншою і навпаки. У зв`язку з тим, що з невідомих причин, договір про повну матеріальну відповідальність із провізором ОСОБА_2 укладено не було, то вищевказану нестачу товарів на підставі лише того, що ОСОБА_1 підписала вищевказані накладні, почали рахувати за нею та інкримінувати їй розтрату цього майна". Вказаним вироком було визнано невинуватою ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення передбаченого ст.191 ч.1 КК України (10 грудня 2024 року ухвалою Вінницького апеляційного суду вказаний вирок залишено без змін). Було встановлено відсутність вини у діях ОСОБА_1 у заподіяні шкоди відповідачу, а тому вважає, що її звільнення було передчасним, та необгрунтованим. Зазначає, що відповідач протиправно не ознайомив позивача з наказом про звільнення, не вручив його копію, а тому позивачка має право на отримання середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, та право на поновленні на посаді. Представник позивачки просить: визнати незаконним та скасувати наказ №5 (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) від 04 січня 2022, яким було звільнено ОСОБА_1 із посади провізора; поновити ОСОБА_1 на посаді провізора у Комунальному некомерційному підприємстві "Шаргородська міська лікарня" Шаргородської міської ради Вінницької області, та виплатити їх середній заробіток за весь час вимушеного прогулу та стягнути судові витрати з відповідача на користь позивача, докази понесених витрат будуть суду надані протягом 5 днів з часу винесення судового рішення у справі.

Ухвалою судувід 21січня 2025року прийнятодо розглядудану позовнузаяву тавідкрито провадженняу справів порядкуспрощеного позовногопровадження безповідомлення (виклику)сторін.Судовезасідання длярозглядусправипо сутіпризначенона 20лютого2025року.Зобов`язатипредставникапозивачки адвоката Корнійчука Сергія Анатолійовича в строк до 14 лютого 2025 року надати Шаргородському районному суду належний розрахунок суми відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу (а.с.83).

Ухвалою суду від 10 лютого 2025 року у задоволенні заяви представника відповідача адвокатаЛитвинюка МихайлаІвановича пророзгляд справив порядкузагального позовногопровадження відмовлено. Відзив представника відповідача адвоката Литвинюка Михайла Івановича на позовну заяву у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої дії адвокат Корнійчук Сергій Анатолійович до Комунального некомерційного підприємства «Шаргородська міська лікарня» Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області про визнання незаконним та скасування наказу про припинення трудового договору (контракту), поновлення на посаді та виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу залишено без руху. Повідомлено представника відповідача адвоката Литвинюка Михайла Івановича про необхідність виправлення недоліків відзиву на позовну заяву протягом п`яти днів з дня отримання копії цієї ухвали. Запропоновано позивачці/представникупозивачки в п`ятиденний строк з дня вручення відзиву на позов подати до суду відповідь на відзив, яка має відповідати вимогам, встановленим статтею 179 ЦПК України. До відповіді на відзив запропоновано додати докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються пояснення, аргументи і міркування щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень і мотиви їх визнання або відхилення, якщо такі докази не надані позивачем чи відповідачем та документи, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив і доданих до неї доказів відповідачу. Запропоновано відповідачу в п`ятиденний строк з дня вручення відповіді на відзив на позов подати до суду заперечення, які мають відповідати вимогам, встановленим статтею 180 ЦПК України. До заперечень запропоновано додати докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються пояснення, аргументи і міркування щодо наведених позивачем у відповіді на відзив заперечень і мотиви їх визнання або відхилення, якщо такі докази не надані позивачем чи відповідачем та документи, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив і доданих до неї доказів позивачу. Розгляд справи за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої дії адвокат Корнійчук Сергій Анатолійович до Комунального некомерційного підприємства «Шаргородська міська лікарня» Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області про визнання незаконним та скасування наказу про припинення трудового договору (контракту), поновлення на посаді та виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, призначений без виклику сторін на 20лютого 2025року відкладено на 11 березня 2025 року.

14 лютого 2025 року від представника відповідача адвоката Литвинюка М.І. до суду надійшов відзив, в якому він вказує, що вважає даний позов надуманим та безпідставним, поданим з порушенням строку, визначеного ст. 233 КЗпП України, а тому просить відмовити у даному позові. Вказує, що оспорюваний наказ про звільнення позивачки було видано 4 січня 2022 року, тобто понад три роки тому. В позові жодним чином, без будь-якого документального підтвердження не обгрунтовують пропуск даного строку, а також не пояснюють в чому полягає поважність причини такого тривалого пропуску на звернення до суду з даним позовом. Зазначає, що провізор ОСОБА_1 звільнена з займаної посади з 04 січня 2022 року з дотриманням вимог закону. Впродовж трьох років після звільнення свідомо та навмисне уникала отримання наказу про звільнення та трудової книжки. На телефонні дзвінки не відповідала, виклики відділу кадрів КНМ «Шаргородської міської лікарні» ігнорувала, адміністрація лікарні неодноразово намагалась вручити наказ про звільнення та трудову книжку за місцем проживання, від тримання яких ОСОБА_1 ухилялась та всіляко ігнорувала. Протягом цих 3 років ОСОБА_1 знаходилась за місцем проживання, на стаціонарному лікуванні не перебувала, за кордон не виїжджала. Під час розгляду кримінального провадження в суді відносно неї в умовах ізоляції не перебувала, а знаходилась за місцем проживання, що свідчить про те, то ОСОБА_1 не мала жодних перешкод для отримання наказу про звільнення та трудової книжки в місячний термін та у разі незгоди з даними діями звернутися з позовом до суду у передбачений законом строк, чого позивачка свідомо не робила. Водночас провізор ОСОБА_1 втратила довіру, що проявлялось в неналежному виконанню нею трудових обов`язків протягом 4 кварталу 2021 року, а також непоодинокі факти обману адміністрації, а саме: 11 травня 2021 року на ім`я головного лікаря КНП «Шаргородська міська лікарня» надійшла доповідна записка від ОСОБА_1 про те, що під час перевезення складу з одного місця в інше, її облікові журнали за 2020 рік знаходились в картонному коробі під раковиною. Вийшовши на роботу 11 травня 2021 року, вона застала залиті документи водою, облікові журнали за 2020 рік, вони знищились і не підлягають відновленню. В результаті проведеної перевірки адміністрацією, викладені факти в тій частині, що було прорвано трубу і документи (облікові журнали) були знищені, а саме залиті водою, не підтвердились. 03 вересня 2021 року на ім`я головного лікаря КНП «Шаргородська міська лікарня» надійшла пояснювальна записка від головного бухгалтера ОСОБА_3 про те, що позапланова інвентаризація у відділенні КНП «Шаргородська міська лікарня» не була завершена тому, що провізор ОСОБА_1 сказала, що в її складі недовоз медикаментів від фірми, і в найближчий час довезуть товар, при цьому ОСОБА_1 підписала накладні про те, що медикаменти вона отримала в повному обсязі. 08 жовтня 2021 року на ім`я головного лікаря КНП «Шаргородська міська лікарня» надійшла доповідна записка від головного бухгалтера ОСОБА_3 про те, що провізор ОСОБА_1 не здала звіт за вересень 2021 року про надходження і відпуск (використання) лікарських засобів та виробів медичного призначення, також не було надано журнали обліку лікарських засобів та виробів медичного призначення для звірки. 08 жовтня 2021 року надійшла доповідна записка від бухгалтера ОСОБА_4 на ім`я головного бухгалтера ОСОБА_3 про те, що провізор ОСОБА_1 не здала за вересень місяць 2021 року, звіт про надходження і відпуск (використання) лікарських засобів та медичних виробів, та не надала журнали для звірки. 15 жовтня 2021 року провізор ОСОБА_1 у власноруч написаній пояснювальній записці, зазначає, що у неї на складі було виявлено нестачу у великому розмірі і в ході справи вияснилось, що ТОВ «Подорожник» недовіз їй велику кількість препаратів на велику суму і вона зазначає, що її помилка в тому, що вона довірила на слово і взяла тільки частину препаратів з накладних №347430 від 30 грудня 2021 року, № 347431 від 30 грудня 2021 року, № 347426 від 30 жовтня 2021 року, повіривши, що залишки їй довезуть, в той же час поставила свій підпис і подала на проплату. Свою вину в цій записці вона визнає, щодо вчинених нею дій. 09 листопада 2021 року на ім`я головного лікаря КНП «Шаргородська міська лікарня» надійшла доповідна записка від головного бухгалтера ОСОБА_3 про те, що провізор ОСОБА_1 не надала журнали обліку лікарських засобів та виробів медичного призначення і наркотичних препаратів для того, щоб провести звірку за жовтень 2021 року. 07 грудня 2021 року від головного бухгалтера ОСОБА_3 на адресу головного лікаря про те, що матеріально-відповідальна особа провізор ОСОБА_1 не надала журнали обліку лікарських засобів та виробів медичного призначення і наркотичних препаратів для того, щоб провести звірку за листопад місяць 2021 року. 21 грудня 2021 року від головного бухгалтера ОСОБА_3 на адресу головного лікаря про те, що провізор ОСОБА_1 21 грудня 2021 року не з`явилась на передачу складу медикаментів та медичних виробів і наркотичних препаратів. Всі товаро-матеріальні цінності були передані матеріально-відповідальній особі ОСОБА_5 . Представник відповідача просить відмовити позивачу у позовних вимогах у повному обсязі. На підтвердження викладених обставин у відзиві надав копії доповідних та пояснювальних записок (а.с.110-122).

Крім цього, 05 лютого 2025 року від представника відповідача адвоката Литвинюка М.І. до суду надійшло клопотання про застосування строку позовної давності, в якому він вказує, що наказ про звільнення позивачки був виданий 04 січня 2022 року та їй було відомо про наказ, оскільки з цього дня на роботу не з`являлась. Вказує, що минуло понад три роки і позивачки лише в даний час вирішила звернутись з даним позовом. Такий значний термін пропуску звернення до суду вважає, що позивачка не обґрунтувала, а тому просить застосувати строк позовної давності при вирішенні цього трудового спору та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а.с.89-91).

Розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд установив наступні обставини.

Судом встановлено, що відповідно до копії наказу №5 (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту), 4 січня 2022 року провізора загально медичного відділу ОСОБА_1 звільнено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України у зв`язку із втратою довіри (а.с.6).

11 грудня 2024 року представник позивачки адвокат Корнійчук С.А. звернувся з адвокатським запитом до КНП «Шаргородська міська лікарня» Шагородської міської ради Жмеринського району Вінницької області (а.с.7).

Згідно з відповіді КНП «Шаргородська міська лікарня» Шагородської міської ради Жмеринського району Вінницької області №01-19/2297 від 18 грудня 2024 року, на адвокатський запит представник позивачки адвоката Корнійчука С.А., в січні 2022 року, в день звільнення провізор ОСОБА_1 не вийшла на роботу. Адміністрація закладу неодноразово телефонувала до ОСОБА_1 з проханням з`явитись на роботу для ознайомлення з наказом про звільнення та вручення трудової книжки, однак остання на телефонні дзвінки не відповідала (а.с.8).

Відповідно до копії вироку Шаргородського районного суду Вінницької області від 10 липня 2024 року у справі №152/730/22, ОСОБА_1 визнано невинуватою у пред`явленому обвинуваченні за частиною першою статті 191 Кримінального кодексу України у зв`язку із недоведеністю, що це кримінальне правопорушення вчинене нею та виправдано (а.с.9-59).

Згідно з копією ухвали Вінницької апеляційного суду від 10 грудня 2024 року у справі №152/730/22, апеляційну скаргу з доповненнями прокурора Шаргородського відділу Жмеринської окружної прокуратури Трачука О.В. та апеляційну скаргу представника потерпілого КНП "Шаргородська міська лікарня" Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області Чорного В.В. залишено без задоволення. Вирок Шаргородського районного суду Вінницької області від 10 липня 2024 року яким виправдано ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушенні, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України, залишено без змін (а.с.60-72).

Відповідно до копії розрахунку заробітку №01-19/111 від 16 січня 2025 року, наданого КНП «Шаргородська міська лікарня» Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області, розмір середнього заробітної плати ОСОБА_1 (яка обіймала посаду провізора), який передував дню її звільнення на 04 січня 2022 року складає 14024,02 грн. Заробіток ОСОБА_1 з січня 2021 року по грудень 2021 року становить 168288,22 грн (а.с.80).

Згідно з копією розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу, наданого представником позивачки, розрахункова сума до відшкодування середнього заробітку за період з 04 січня 2022 року по 14 лютого 2025 року (14024,02*25) становить 350600,50 грн (а.с.132).

Дослідивши матеріали справи, перевіривши обставини справи, на які покликаються сторони та оцінивши зібрані докази у їх сукупності, суд дійшов до такого висновку.

Відповідно дост. 43 Конституції Україникожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбаченийстаттею 5-1 КЗпП Україниправовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Частиною 1ст. 21 КЗпП Українивизначено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України (яка діяла на момент звільнення ОСОБА_1 ), працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.

Згідно з ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимогЗакону України"Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При цьому, судом встановлено, що позивачку звільнено 04 січня 2022 року, згідно п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України у зв`язку із втратою довіри. Наказ про її звільнення для ознайомлення не надавали (доказів протилежного представником відповідача не надано), та лише 18 грудня 2024 року на адвокатський запит представника позивачки було надано копію цього наказу.

10 липня 2024 року вироком Шаргородського районного суду Вінницької області ОСОБА_1 виправдано, щодо обставин її звільнення, який набрав законної сили 10 листопада 2024 року. Таким чином, з моменту звільнення, а саме з 04 січня 2022 року по 14 січня 2025 року (день звернення з позовом до суду) відповідачу було відомо про невручення наказу по звільнення ОСОБА_1 , при цьому представником відповідача не підтверджено жодним доказом обставин, на які він посилається у своєму відзиву, щодо повідомлення та ознайомлення з наказом про звільнення позивачки.

За такихобставин судвизнає,що звільненняпозивачки,з підставп.2ч.1ст.41КЗпП Україниу зв`язкуіз втратоюдовіри танаказ №5(розпорядження)від 04січня 2022року неє законними. З метою захисту порушеного права позивачки суд вважає необхідним поновити її на посаді провізора.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 16 січня 2018 року у справі № 61-590св17 висловив позицію, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Згідно з наданого представником позивачки розрахунку, середній заробіток за період з 04 січня 2022 року по 14 лютого 2025 року (14024,02*25) становить 350600,50 грн

При цьому, стороною відповідача не оспорюється розмір середньоденної заробітної плати позивача, однак вказується на необґрунтованість заявлених вимог, в частині надання позивачці наказу про звільнення, а тому суд вважає, що позовні вимоги в ці частині підлягають задоволенню.

Щодо застосування строку позовної давності суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП Українипрацівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Перевірка дотримання вимог закону щодо строків звернення до суду за вирішенням трудового спору здійснюється судом за принципом ex officio, незалежно від того, чи заявляє відповідач про пропуск позивачем строку звернення до суду, на відміну від застосування позовної давності при вирішені судом цивільного спору, коли застосування позовної давності судом здійснюється тільки за заявою сторони у спорі. Строк для звернення до суду за вирішенням трудового спору обчислюється з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права. Положення частини другоїстатті 233 КЗпП Українидеталізує це правило стосовно випадків звільнення працівника. У такому разі строк обчислюється з дня вручення копії наказу про звільнення. Тобто для такої категорії трудових спорів встановлено спеціальне правило обчислення початку строку виникнення права на звернення до суду, відмінне від загального правила, за яким виникнення цього права пов`язується з моментом, коли працівник дізнався або за всіма обставинами повинен був дізнатися про порушення свого права. Строки звернення працівника до суду за вирішенням трудового спору є складовою механізму реалізації права на судовий захист та однією із основних гарантій забезпечення прав і свобод учасників трудових правовідносин. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 751/1198/18 (провадження № 61-5845св19), від 03 жовтня 2022 року у справі № 204/1724/20 (провадження № 61-18714св20), від 08 травня 2024 року у справі № 593/1161/21 (провадження № 61-14077св23).

При цьому, судом встановлено, що сторона позивача отримала оскаржуваний наказ на адвокатський запит 18 грудня 2024 року, а 14 січня 2025 року представник позивачки звернувся з позовом до суду, у зв`язку з чим не пропустив строк на звернення до суду з даним позовом.

Таким чином, клопотання представника відповідача адвоката Литвинюка М.І. про застосування строків позовної давності є необґрунтованим, тому задоволенню не підлягає.

Отже, судом встановлено факт порушення відповідачем трудових прав позивачки, що у свою чергу порушує її право на працю, у зв`язку з цим позов слід задовольнити у повному обсязі.

Керуючись статтею 43 Конституції України, статтями 3, 21, 233, 235 КЗпП України, статтями 2, 10, 12, 13, 15, 76, 81, 89, 258, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якої дії адвокат Корнійчук Сергій Анатолійович до Комунального некомерційного підприємства «Шаргородська міська лікарня» Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області про визнання незаконним та скасування наказу про припинення трудового договору (контракту), поновлення на посаді та виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати наказ №5 (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) від 04 січня 2022, яким було звільнено ОСОБА_1 із посади провізора.

Поновити ОСОБА_1 на посаді провізора у Комунальному некомерційному підприємстві "Шаргородська міська лікарня" Шаргородської міської ради Вінницької області.

Виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 04 січня 2022 року по 14 лютого 2025 року у розмірі 350600 (триста п`ятдесят тисяч шістсот) гривень 50 копійок.

Згідно зі статтями 273, 354, 355 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду через Шаргородський районний суд Вінницької області.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.В. Войнаровський