Рішення

від 06.03.2025 по справі 926/3178/24

ЗАСТАВНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2025 року м. ЧернівціСправа № 926/3178/24

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Дутки В.В., при секретарі судового засідання Орловській М.Л., розглянувши матеріали справи

за позовом фізичної особи-підприємця Дутко Євгенія Володимировича, м.Ужгород Закарпатської області

до товариства з обмеженою відповідальністю Моекотаксі Буковина, м.Чернвіці

про стягнення грошових коштів в сумі 644146,98 грн

представники сторін:

від позивача Вовканич С.М.

від відповідача Смик Д.П.

ВСТАНОВИВ :

Фізична особа-підприємець Дутко Євгеній Володимирович звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Моекотаксі Буковина про стягнення грошових коштів в сумі 644146,98 грн.

Позов обґрунтований отриманням відповідачем від позивача грошових коштів в сумі 644146,98 грн без достатньої правової підстави, які підлягають стягненню з відповідача згідно положень ст.1212 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 10.12.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 08.01.2025. Запропоновано сторонам надати відзив і відповідь на відзив.

Відповідач відзиву на позов не подав.

Ухвалою від 06.02.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 03.03.2025.

03.03.2025 через систему «Електронний суд» відповідач подав суду письмові пояснення, в яких просив: поновити процесуальний строку для долучення доказів та долучити додані докази (лист-вимога про повернення коштів, заява про припинення зобов`язань зарахуванням); прийняти надані письмові пояснення; відмовити у задоволенні позову в частині 644 000,00 грн як безпідставні.

Ухвалою від 03.03.2025 відкладено розгляд справи на 06.03.2025.

06.03.2025 через систему «Електронний суд» позивач подав суду письмові пояснення, в яких просив відмовити у задоволенні клопотання про поновлення процесуального строку для долучення доказів та долучення доданих доказів та за результатами розгляду справи ухвалити рішення про задоволення позову.

У судовому засіданні 06.03.2025 представник відповідача просив задовольнити клопотання про поновлення процесуального строку для долучення доказів та долучити додані докази до матеріалів справи. Представник позивача просив відмовити у задоволенні клопотання відповідача з підстав пропуску процесуального строку для подання доказів.

Розглянувши клопотання відповідача про поновлення процесуального строку для долучення доказів та долучення доданих доказів, суд постановив протокольну ухвалу про задоволення клопотання про поновлення процесуального строку для долучення доказів.

В силу ст. 113 ГПК України, строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, встановлюються судом.

На підставі ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Наведена норма процесуального права пов`язує можливість поновлення процесуального строку з обов`язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Якщо поновлення процесуального строку здійснюється за заявою сторони, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності з поданням доказів цього.

В обґрунтування клопотання про поновлення процесуального строку відповідач зазначив, що не міг подати такі докази у строк, встановлений для подачі відзиву, з поважної причини, враховуючи що такі докази виникли пізніше.

Вказані відповідачем аргументи в обґрунтування причин процесуального пропуску строку на подання письмових доказів (лист-вимога про повернення коштів від 06.02.2025, заява про припинення зобов`язань зарахуванням від 27.02.2025) у даній справі є поважними та об`єктивними. Відтак, суд приходить до висновку про необхідність поновлення відповідачу процесуального строку на подання письмових доказів у справі.

Представник позивача в судовому засіданні просив суд задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову в зв`язку з тим, що вимоги є погашеними, а тому задоволенню не підлягають.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, фізичною особою-підприємцем Дутко Євгенієм Володимировичем протягом 2021-2022 р.р. з банківського рахунку здійснено перерахунок коштів на банківський рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «МОЕКОТАКСІ БУКОВИНА» з призначення платежу: повернення безвідсоткової фінансової допомоги згідно договору, без ПДВ в сумі 1 028 853,71 грн., натомість за період 2020-2022 р.р. позивачем отримано з ТОВ «МОЕКОТАКСІ БУКОВИНА» кошти з призначенням платежу: безвідсоткова фінансова допомога згідно договору, без ПДВ в загальній сумі 384 706,73 грн., а саме:

- ТОВ «МОЕКОТАКСІ БУКОВИНА» 2020 р. здійснено перерахунок коштів ФОП Дутко Є.В. в розмірі 28 000,00 грн., призначення платежу: безвідсоткова фінансова допомога згідно договору, без ПДВ , ФОП Дутко Є.В. здійснено перерахунок коштів ТОВ «МОЕКОТАКСІ БУКОВИНА», призначення платежу: повернення безвідсоткової фінансової допомоги згідно договору, без ПДВ в розмірі 0 грн.;

- ТОВ «МОЕКОТАКСІ БУКОВИНА» 2021 р. здійснено перерахунок коштів ФОП Дутко Є.В. 294 396,73 грн., призначення платежу: безвідсоткова фінансова допомога згідно договору, без ПДВ , ФОП Дутко Є.В. здійснено перерахунок коштів ТОВ «МОЕКОТАКСІ БУКОВИНА», призначення платежу: повернення безвідсоткової фінансової допомоги згідно договору, без ПДВ в розмірі 88 188,46 грн.;

- ТОВ «МОЕКОТАКСІ БУКОВИНА» 2022 р. здійснено перерахунок коштів ФОП Дутко Є.В. 62 310,00 грн., призначення платежу: безвідсоткова фінансова допомога згідно договору, без ПДВ , ФОП Дутко Є.В. здійснено перерахунок коштів ТОВ «МОЕКОТАКСІ БУКОВИНА», призначення платежу: повернення безвідсоткової фінансової допомоги згідно договору, без ПДВ в розмірі 940 665,27 грн.

Отже, ФОП Дутко Є.В. за період 2021-2022 р.н. здійснено перерахунок коштів ТОВ «МОЕКОТАКСІ БУКОВИНА», призначення платежу: повернення безвідсоткової фінансової допомоги згідно договору, без ПДВ в розмірі, що на 644 146, 98 грн. перевищує розмір отриманих від ТОВ «МОЕКОТАКСІ БУКОВИНА» коштів з призначенням платежу: безвідсоткова фінансова допомога згідно договору, без ПДВ.

Письмовий договір про надання поворотної фінансової допомоги між ФОП Дутко Є.В. та ТОВ «МОЕКОТАКСІ БУКОВИНА» сторонами не підписаний, а відтак у відповідності до вимог цивільного законодавства вважається недійсним.

Позивачем 25 квітня 2024 року на юридичну адресу ТОВ «МОЕКОТАКСІ БУКОВИНА» скеровано вимогу про повернення грошових кошів в розмірі 644 147, 00 грн.

Відповіді на вимогу Позивачем не отримано, грошові кошти в сумі 644 147, 00 грн. на банківський рахунок Позивача не перераховано, а відтак права Позивач порушені та підлягають захисту в судовому порядку. За таких обставин грошові кошти в сумі 644 147, 00 грн. отримані ТОВ «МОЕКОТАКСІ БУКОВИНА» без достатньої правової підстави та підлягають стягненню з Відповідача та користь Позивача.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Стаття 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).

За змістом ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1047 Цивільного кодексу України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Системний аналіз положень ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 1 ст. 177, ч. 1 ст. 202, 4.1-2 ст. 205, ч. 1 ст. 207, ч. 1. ст. 121.2 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що тільки чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Під час розгляду справи судом встановлено відсутність укладеного між сторонами у письмовій формі договору позики.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 461/4145/19 у разі заперечення самого факту укладення правочину, тобто факту підписання договору, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору, шляхом викладення відповідного висновку про неукладення оспорюваного договору у мотивувальній частині відповідного судового рішення.

Якщо суд розглядає справу про стягнення з боржника коштів, то останній має захищати свої права саме в цьому провадженні, заперечуючи проти позову та доводячи відсутність боргу, зокрема, відсутність підстав для його нарахування, оскільки вирішення цього спору приведе до правової визначеності у правовідносинах сторін зобов`язання. Наявність відповідного боргу чи його відсутність, як і відсутність підстав для нарахування боргу, є предметом доказування у спорі про стягнення з відповідача коштів незалежно від того, чи подав останній зустрічний позов про визнання відсутності права кредитора.

З урахуванням викладеного, наявність у відповідача відповідного обов`язку та/або боргу, як і відсутність підстав для стягнення з нього заборгованості, є предметом доказування у спорі про стягнення коштів. Відтак, оскільки позивач, як кредитор, ініціював вирішення такого спору, відповідач може захистити своє право саме під час розгляду цієї справи, заперечуючи проти позову з тих підстав, що він не підписував та не укладав відповідний договір безвідсоткової поворотної фінансової допомоги (позики).

Отже, встановивши обставини того, що договір безвідсоткової поворотної фінансової допомоги не підписувався, тобто не вчинено дії, спрямованої на виникнення чи схвалення відповідних правовідносин, суд дійшов висновку, що не підписання стороною правочину, який вчиняється у письмовій формі, свідчить про відсутність волевиявлення на укладення цього правочину, тобто договір безвідсоткової поворотної фінансової допомоги є неукладеним.

Судом встановлено, що відповідачем у період з 01.01.2020 по 31.12.2022 перераховані позивачу грошові кошти в розмірі 384 706,73 грн. з призначенням платежу: безвідсоткова фінансова допомога згідно договору, без ПДВ. Натомість позивачем на банківський рахунок відповідача перераховані грошові кошти на суму 1 028 853,73 грн. з призначенням платежу: повернення безвідсоткової фінансової допомоги згідно договору, без ПДВ.

Наведені фінансові операції підтверджуються фільтрованими виписками з рахунку позивача в АТ КБ «Приватбанк» за період з 01.01.2020 по 31.12.2022.

Для застосування до спірних правовідносин у справі ст. 1212 ЦК України, перш за все необхідно встановити факт наявності або відсутності між сторонами у справі договірних правовідносин, які б свідчили про наявність або відсутність правових підстав для перерахування заявлених до стягнення грошових коштів.

Як встановлено судом, договір про надання безвідсоткової фінансової допомоги між сторонами не укладений.

З огляду на викладене, судом встановлений факт безпідставного перерахування позивачем на рахунок відповідача грошових коштів на суму (1 028 853,73 - 384706,73) 644 146,98 грн. і неповернення їх відповідачем у добровільному порядку.

Частиною першою статті 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави (глави 83) застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2 ст. 1212 ЦК України).

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (ч. 3 ст. 1212 ЦК України).

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).

Основна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення ст. 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Аналіз ст. 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17) .

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Отже, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Однак необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17).

З огляду на викладене, сплачені позивачем на користь відповідача грошові кошти у розмірі 644 146,98 грн вважаються безпідставно набутими в розумінні ст. 1212 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Доводи відповідача про зарахування зустрічних вимог, внаслідок чого припинені зобов`язання ТОВ «МОЕКОТАКСІ БУКОВИНА» перед ФОП Дутко Є.В. в сумі 644000,00 грн. судом відхиляються з урахуванням такого.

Позовні вимоги ґрунтуються на обставинах щодо перерахування грошових коштів сторонами у спірному періоді з 01.01.2020 по 31.12.2022. Натомість відповідач посилається на 7 платежів позивача на користь відповідача в розмірі 644000,00 грн. та 7 платежів відповідача на користь позивача на суму 644000,00 грн., які здійснені 12.10.2022, тобто в межах спірного періоду.

Так, відповідач вважає припиненим перед позивачем своє грошове зобов`язання на суму 644000,00 грн. у зв`язку з перерахунком коштів 12.10.2022 на користь позивача. Проте, платежі, що мали місце 12.10.2022 є лише частиною банківських операцій між сторонами протягом тривалого спірного періоду, а надані відповідачем докази не свідчать про те, що заборгованість позивача в розмірі 644000,00 грн відповідає ознакам безспірності.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Предметом регулювання інституту зарахуванням зустрічних однорідних вимог є господарські зобов`язання.

Враховуючи встановлення судом відсутності підстав для набуття відповідачем грошових коштів в сумі 644 146, 98 грн, та наявність права позивача на повернення цих коштів у порядку ст.1212 ЦК України, застосування інституту припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних вимог є юридично неспроможним та суперечить змісту ст.ст. 202, 203 ГК України, ст.601 ЦК України.

Зарахування можливе за наявності таких умов: зустрічність вимог, тобто сторони беруть участь у двох зобов`язаннях, і при цьому кредитор в одному зобов`язанні є боржником в іншому зобов`язанні; однорідність вимог (гроші, однорідні речі), строк виконання яких настав.

Аналізуючи відносини сторін, суд дійшов висновку, що заява відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог від 27.02.2025 не відповідає зустрічності вимог та не припиняє його зобов`язання перед позивачем.

Частинами 1-2 статті 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232-233, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «МОЕКОТАКСІ БУКОВИНА» (58018, Чернівецька область, місто Чернівці вул. Достоєвського Федора, будинок 5В квартира 3, код ЄДРПОУ 43585427) на користь фізичної особи підприємця Дутко Євгенія Володимировича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) грошові кошти, набуті без достатніх правових підстав в розмірі 644 146, 98 грн, судовий збір в розмірі 7729,76 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 11.03.2025.

Суддя В.В.Дутка