Постанова від 04.06.2025 по справі 926/3178/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2025 р. Справа №926/3178/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіО.С. Скрипчук

суддівН.М. КравчукО.І. Матущака,

секретар судового засідання Залуцький Д.Т.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Моекотаксі Буковина» б/н від 27.03.2025 (вх. № 01-05/922/25 від 28.03.2025, вх. № 01-05/955/25 від 31.03.2025)

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 06.03.2025 (повний текст рішення складено 11.03.2025, м. Чернівці, суддя В.В. Дутка)

та на додаткове рішення Господарського суду Чернівецької області від 24.03.2025 (повний текст рішення складено 24.03.2025, м. Чернівці, суддя В.В. Дутка)

у справі № 926/3178/24

за позовом фізичної особи-підприємця Дутко Євгенія Володимировича, м. Ужгород Закарпатської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Моекотаксі Буковина», м. Чернівці

про стягнення грошових коштів в сумі 644 146,98 грн,

за участю представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Д.П. Смик

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Дутко Євгеній Володимирович звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Моекотаксі Буковина» про стягнення грошових коштів в сумі 644 146,98 грн.

Позов обґрунтований отриманням відповідачем від позивача грошових коштів в сумі 644 146,98 грн без достатньої правової підстави, які підлягають стягненню з відповідача згідно положень ст.1212 ЦК України.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 06.03.2025 задоволено позов фізичної особи-підприємця Дутко Євгенія Володимировича про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Моекотаксі Буковина» грошових коштів у сумі 644 146,98 грн.

Судом першої інстанції з матеріалів справи встановлено, що ФОП Дутко Є.В. за період 2021-2022 здійснено перерахунок коштів ТОВ «МОЕКОТАКСІ БУКОВИНА», призначення платежу: повернення безвідсоткової фінансової допомоги згідно договору, без ПДВ в розмірі, що на 644 146, 98 грн перевищує розмір отриманих від ТОВ «МОЕКОТАКСІ БУКОВИНА» коштів з призначенням платежу: безвідсоткова фінансова допомога згідно договору, без ПДВ.

Разом з тим, місцевий суд зазначив, що під час розгляду справи судом встановлено відсутність укладеного між сторонами у письмовій формі договору позики.

Отже, встановивши обставини того, що договір безвідсоткової поворотної фінансової допомоги не підписувався, тобто не вчинено дії, спрямованої на виникнення чи схвалення відповідних правовідносин, суд першої інстанції дійшов висновку, що не підписання стороною правочину, який вчиняється у письмовій формі, свідчить про відсутність волевиявлення на укладення цього правочину, тобто договір безвідсоткової поворотної фінансової допомоги є неукладеним.

З огляду на викладене, місцевий суд зазначив, що сплачені позивачем на користь відповідача грошові кошти у розмірі 644 146,98 грн вважаються безпідставно набутими в розумінні ст. 1212 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

В подальшому, 10.03.2025 фізична особа-підприємець Дутко Євгеній Володимирович звернувся до суду з заявою про розподіл судових витрат, в якій просив стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Моекотаксі Буковина» 14000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Додатковим рішенням Господарського суду Чернівецької області від 24.03.2025 заяву фізичної особи підприємця Дутко Євгенія Володимировича від 10.03.2025 про розподіл судових витрат задоволено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Моекотаксі Буковина» на користь фізичної особи підприємця Дутко Євгенія Володимировича 14 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Суд першої інстанції, оцінивши витрати позивача з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, відповідність суми критеріям реальності і розумності, а також доведеність позивачем у відповідності до вимог статті 74 ГПК України викладених ним обставин стосовно надання адвокатом послуг на професійну правничу допомогу, дійшов висновку, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 14000,00 грн відповідають вимогам щодо співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмету спору.

Не погодившись з рішенням Господарського суду Чернівецької області від 06.03.2025 та додатковим рішенням Господарського суду Чернівецької області від 24.03.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Моекотаксі Буковина» звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 27.03.2025 (вх. № 01-05/922/25 від 28.03.2025, вх. № 01-05/955/25 від 31.03.2025) у якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернівецької області від 06.03.2025 року та додаткове рішення від 24 березня 2025 року у справі № 926/3178/24 і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача в частині стягнення 644 000,00 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевий суд не застосував норми ст. 202, 203 ГКУ, ст. 601, 204 ЦКУ до даних правовідносин, відхиляючи доводи відповідача про зарахування зустрічних вимог, внаслідок чого припинені зобов`язання ТОВ «МОЕКОТАКСІ БУКОВИНА» перед ФОП Дутко Є.В. в сумі 644 000,00 грн.

Апелянт зазначає, що відповідно до положень ст. 202, 203 ГКУ зобов`язання припиняється, зокрема зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Скаржник вказує, що місцевий суд не вказав жодної статті закону, яка б забороняла застосування інституту припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог у правовідносинах, що виникають внаслідок безпідставного отримання чи збереження грошових коштів, обов`язок повернення яких встановлений ч. 1 ст. ст. 1212 ЦК України, відповідно до якої набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Окрім того, на переконання відповідача, безпідставне неврахування судом першої інстанції факту припинення зобов`язань в частині 644 000,00 грн, може призвести не до реального врегулювання спору, а до ініціювання вже відповідачем іншого нового позову про захист його порушеного права і в свою чергу створення нового спору, що в свою чергу не відповідає завданню господарського судочинства, а спричинює лише навантаженню на судову систему та збільшення витрат на сторін . Суд має вирішувати спір ефективно, таким чином, щоб не породжувати нові спори .

Разом з тим, зважаючи на те, що апелянт оскаржує рішення суду, щодо задоволення позову в повному обсязі, та просить скасувати його і прийняти нове, з тих підстав також вважає за необхідне скасувати додаткове рішення як похідне, оскільки суд апеляційної інстанції має змінити перерозподіл витрат у разі задоволення даної апеляційної скарги.

Фізична особа-підприємець Дутко Євгеній Володимирович подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Чернівецької області без змін.

Відзив на апеляційну скаргу мотивований тим, що апеляційна скарга є необґрунтованою та висновків місцевого господарського суду не спростовує.

У судове засідання 04.06.2025 з`явився представник відповідача, надав пояснення, проти доводів апеляційної скарги заперечив.

У судове засідання 04.06.2025 позивач явки уповноваженого представника не забезпечив, на адресу суду надіслав клопотання про відкладення розгляду справи.

Подане клопотання мотивоване тим, що представник позивача Дутко Є.В. не зможе взяти участь в цьому судовому засіданні через зайнятість в іншій справі в Ужгородському міськрайонному суді Закарпатської області, яка призначена на 04.06.2025 на 10 год. 15 хв. за №308/4828/25.

Розглянувши клопотання про відкладення розгляду справи колегія суддів вказує наступне.

Відповідно до ч.ч. 11, 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для відкладення розгляду справи.

Колегія суддів вказує, що розгляд даної справи вже відкладався.

Відтак, колегією суддів надавався час учасникам судового провадження на надання усіх необхідних на їх думку документів та пояснень у справі. Позивачем подано до суду відзив на апеляційну скаргу. Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність перенесення розгляду справи в силу положень чинного ГПК України.

Разом з тим, нормами чинного законодавства не передбачено жодного обмеження щодо кола представників юридичної особи. За неможливості представництва інтересів товариства, представляти інтереси учасника судового процесу може керівник або інша особа як з числа своїх працівників, так і осіб, не пов`язаних з ним трудовими відносинами.

Колегія суддів враховує, що матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду апеляційної скарги та ухвалення законного і обґрунтованого рішення відповідно до вимог ст. 236 ГПК України.

При апеляційному розгляді даної справи колегія суддів також враховує положення ст. 129 Конституції України та ст. 2 ГПК України, відповідно до яких одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

За таких обставин, з огляду на необхідність дотримання принципу розумності строків розгляду справи, а також те, що явка представників учасників справи судом не визнавалась обов`язковою, з урахуванням змісту ст.ст. 202, 216, 270 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про відхилення клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Фізичною особою-підприємцем Дутко Євгенієм Володимировичем протягом 2021-2022 р.р. з банківського рахунку здійснено перерахунок коштів на банківський рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «МОЕКОТАКСІ БУКОВИНА» з призначення платежу: повернення безвідсоткової фінансової допомоги згідно договору, без ПДВ в сумі 1 028 853,71 грн., натомість за період 2020-2022 р.р. позивачем отримано з ТОВ «МОЕКОТАКСІ БУКОВИНА» кошти з призначенням платежу: безвідсоткова фінансова допомога згідно договору, без ПДВ в загальній сумі 384 706,73 грн., а саме:

- ТОВ «МОЕКОТАКСІ БУКОВИНА» 2020 р. здійснено перерахунок коштів ФОП Дутко Є.В. в розмірі 28 000,00 грн., призначення платежу: безвідсоткова фінансова допомога згідно договору, без ПДВ , ФОП Дутко Є.В. здійснено перерахунок коштів ТОВ «МОЕКОТАКСІ БУКОВИНА», призначення платежу: повернення безвідсоткової фінансової допомоги згідно договору, без ПДВ в розмірі 0 грн.;

- ТОВ «МОЕКОТАКСІ БУКОВИНА» 2021 р. здійснено перерахунок коштів ФОП Дутко Є.В. 294 396,73 грн., призначення платежу: безвідсоткова фінансова допомога згідно договору, без ПДВ , ФОП Дутко Є.В. здійснено перерахунок коштів ТОВ «МОЕКОТАКСІ БУКОВИНА», призначення платежу: повернення безвідсоткової фінансової допомоги згідно договору, без ПДВ в розмірі 88 188,46 грн.;

- ТОВ «МОЕКОТАКСІ БУКОВИНА» 2022 р. здійснено перерахунок коштів ФОП Дутко Є.В. 62 310,00 грн., призначення платежу: безвідсоткова фінансова допомога згідно договору, без ПДВ , ФОП Дутко Є.В. здійснено перерахунок коштів ТОВ «МОЕКОТАКСІ БУКОВИНА», призначення платежу: повернення безвідсоткової фінансової допомоги згідно договору, без ПДВ в розмірі 940 665,27 грн.

Отже, ФОП Дутко Є.В. за період 2021-2022 р.н. здійснено перерахунок коштів ТОВ «МОЕКОТАКСІ БУКОВИНА», призначення платежу: повернення безвідсоткової фінансової допомоги згідно договору, без ПДВ в розмірі, що на 644 146, 98 грн. перевищує розмір отриманих від ТОВ «МОЕКОТАКСІ БУКОВИНА» коштів з призначенням платежу: безвідсоткова фінансова допомога згідно договору, без ПДВ.

Письмовий договір про надання поворотної фінансової допомоги між ФОП Дутко Є.В. та ТОВ «МОЕКОТАКСІ БУКОВИНА» сторонами не підписаний.

Позивачем 25 квітня 2024 року на юридичну адресу ТОВ «МОЕКОТАКСІ БУКОВИНА» скеровано вимогу про повернення грошових кошів в розмірі 644 147, 00 грн.

Відповіді на вимогу позивачем не отримано, грошові кошти в сумі 644 147, 00 грн. на банківський рахунок позивача не перераховано.

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.

Стаття 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).

За змістом ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1047 Цивільного кодексу України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Системний аналіз положень ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 1 ст. 177, ч. 1 ст. 202, 4.1-2 ст. 205, ч. 1 ст. 207, ч. 1. ст. 121.2 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що тільки чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Під час розгляду справи встановлено відсутність укладеного між сторонами у письмовій формі договору позики.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 461/4145/19 у разі заперечення самого факту укладення правочину, тобто факту підписання договору, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору, шляхом викладення відповідного висновку про неукладення оспорюваного договору у мотивувальній частині відповідного судового рішення.

Якщо суд розглядає справу про стягнення з боржника коштів, то останній має захищати свої права саме в цьому провадженні, заперечуючи проти позову та доводячи відсутність боргу, зокрема, відсутність підстав для його нарахування, оскільки вирішення цього спору приведе до правової визначеності у правовідносинах сторін зобов`язання. Наявність відповідного боргу чи його відсутність, як і відсутність підстав для нарахування боргу, є предметом доказування у спорі про стягнення з відповідача коштів незалежно від того, чи подав останній зустрічний позов про визнання відсутності права кредитора.

З урахуванням викладеного, наявність у відповідача відповідного обов`язку та/або боргу, як і відсутність підстав для стягнення з нього заборгованості, є предметом доказування у спорі про стягнення коштів. Відтак, оскільки позивач, як кредитор, ініціював вирішення такого спору, відповідач може захистити своє право саме під час розгляду цієї справи, заперечуючи проти позову з тих підстав, що він не підписував та не укладав відповідний договір безвідсоткової поворотної фінансової допомоги (позики).

Отже, встановивши обставини того, що договір безвідсоткової поворотної фінансової допомоги не підписувався, тобто не вчинено дії, спрямованої на виникнення чи схвалення відповідних правовідносин, не підписання стороною правочину, який вчиняється у письмовій формі, свідчить про відсутність волевиявлення на укладення цього правочину, тобто договір безвідсоткової поворотної фінансової допомоги є неукладеним.

Так, відповідачем у період з 01.01.2020 по 31.12.2022 перераховані позивачу грошові кошти в розмірі 384 706,73 грн. з призначенням платежу: безвідсоткова фінансова допомога згідно договору, без ПДВ. Натомість позивачем на банківський рахунок відповідача перераховані грошові кошти на суму 1 028 853,73 грн. з призначенням платежу: повернення безвідсоткової фінансової допомоги згідно договору, без ПДВ.

Наведені фінансові операції підтверджуються фільтрованими виписками з рахунку позивача в АТ КБ «Приватбанк» за період з 01.01.2020 по 31.12.2022.

Для застосування до спірних правовідносин у справі ст. 1212 ЦК України, перш за все необхідно встановити факт наявності або відсутності між сторонами у справі договірних правовідносин, які б свідчили про наявність або відсутність правових підстав для перерахування заявлених до стягнення грошових коштів.

З огляду на викладене, судом встановлений факт безпідставного перерахування позивачем на рахунок відповідача грошових коштів на суму (1 028 853,73 - 384706,73) 644 146,98 грн. і неповернення їх відповідачем у добровільному порядку.

Частиною першою статті 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави (глави 83) застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2 ст. 1212 ЦК України).

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (ч. 3 ст. 1212 ЦК України).

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).

Основна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення ст. 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Аналіз ст. 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17) .

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Отже, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Однак необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17).

З огляду на викладене, місцевий суд дійшов вірного висновку про те, що сплачені позивачем на користь відповідача грошові кошти у розмірі 644 146,98 грн вважаються безпідставно набутими в розумінні ст. 1212 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Разом з тим, щодо доводів апелянта про зарахування зустрічних вимог, внаслідок чого припинені зобов`язання ТОВ «МОЕКОТАКСІ БУКОВИНА» перед ФОП Дутко Є.В. в сумі 644000,00 грн, колегія суддів вказує наступне..

Позовні вимоги ґрунтуються на обставинах щодо перерахування грошових коштів сторонами у спірному періоді з 01.01.2020 по 31.12.2022. Натомість відповідач посилається на 7 платежів позивача на користь відповідача в розмірі 644000,00 грн та 7 платежів відповідача на користь позивача на суму 644000,00 грн, які здійснені 12.10.2022, тобто в межах спірного періоду.

Так, відповідач вважає припиненим перед позивачем своє грошове зобов`язання на суму 644 000,00 грн. у зв`язку з перерахунком коштів 12.10.2022 на користь позивача. Проте, платежі, що мали місце 12.10.2022 є лише частиною банківських операцій між сторонами протягом тривалого спірного періоду, а надані відповідачем докази не свідчать про те, що заборгованість позивача в розмірі 644 000,00 грн відповідає ознакам безспірності.

Відповідно до частин першої - третьої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Згідно з частиною третьою статті 203 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Аналогічні положення закріплені також у статті 601 ЦК України, відповідно до якої зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Відповідно до частини п`ятої статті 202 ЦК України до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні - є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов`язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов`язання. У такому випадку зобов`язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

Вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам (стаття 601 ЦК України):

- бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим);

- бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо);

- строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Умова щодо безспірності вимог, які зараховуються, а саме: відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, не передбачена чинним законодавством, зокрема статтею 203 ГК України, статтею 601 ЦК України, але випливає із тлумачення змісту визначених законом вимог і застосовується судами відповідно до усталеної правової позиції, викладеної у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 910/21652/17, від 11.09.2018 у справі № 910/21648/17, від 11.10.2018 у справі № 910/23246/17, від 15.08.2019 у справі № 910/21683/17, від 11.09.2019 у справі № 910/21566/17, від 25.09.2019 у справі № 910/21645/17, від 01.10.2019 у справі № 910/12968/17, від 05.11.2019 у справі№914/2326/18».

Подібні за своїм змістом правові висновки викладені у постановах Верховного суду від 01.02.2022 (справа №904/1806/19), від 14.07.2022 (справа №910/5109/21).

Відтак, аналізуючи відносини сторін, колегія суддів вказує, що місцевий суд дійшов правомірного висновку про те, що заява відповідача про зарахування зустрічних позовних вимог не підлягає до задоволення.

Щодо додаткового рішення Господарського суду Чернівецької області від 24.03.2025 по справі № 926/3178/24, колегія суддів вказує наступне.

На підтвердження понесених судових витрат у суді першої інстанції, адвокат Вовканич С.М. надав копію договору про надання правової допомоги від 14.04.2024, укладеного адвокатом Вовканич С.М. та Клієнтом громадянином Дутко Є.В., додаткову угоду від 20.11.2024 до Договору від 14.04.2024, акт виконаних робіт (наданих послуг) від 06.03.2025.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.04.2024 між громадянином ОСОБА_1 (Клієнт) та адвокатом Вовканичем Сергієм Михайловичем (Адвокат) укладений Договір про надання правової допомоги.

Відповідно до п.5 Договору сторони (ФОП Дутко Є.В. та адвокат Вовканич С.М.), керуючись ч.2 ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначили наступний порядок визначення гонорару.

Гонорар за виконання доручення, викладеного в п.1 Договору: погодинна оплата: складає за домовленістю сторін за 1 (одну) годину надання послуг КЛІЄНТУ відповідно до п.1 цього договору та незалежно від результату розгляду справи судом.

У вартість гонорару не включаються: - поштові витрати, пов`язані з наданням послуг КЛІЄНТУ відповідно до п.1 цього договору; - транспортні витрати, пов`язані з наданням АДВОКАТОМ послуг КЛІЄНТУ відповідно до п.1 цього договору за межами м. Ужгород Закарпатської області

Сума гонорару може бути змінена тільки за домовленістю Сторін. У випадку прийняття рішення КЛІЄНТОМ про скасування доручення виданого АДВОКАТУ, гонорар КЛІЄНТУ не повертається.

Відповідно до додаткової угоди від 20.11.2024 до договору про надання правової допомоги від 14.04.2024 р. Позивач Дутко Є.В. та його представник адвокат Вовканич С.М.:

«визначили наступний розмір гонорару адвоката з надання правової (правничої) допомоги у господарській справі за позовом до ТОВ «МОЕКОТАКСІ БУКОВИНА», код ЄДРПОУ: 43585427 (місцезнаходження: 58018, Чернівецька область, місто Чернівці вул. Достоєвського Федора, будинок 5В квартира 3) на користь Позивача - ФОП Дутко Євгенія Володимировича грошових коштів, набутих без достатніх правових підстав в розмірі 644 146, 98 грн. (шістсот сорок чотири тисячі сто сорок шість гривень дев`яносто вісім копійок):

- одна година роботи адвоката 1000 грн.,

- участь в судовому засіданні, в тому числі в режимі відеоконференції, незалежно від тривалості судового засідання- 1000 грн. одне засідання».

Згідно акту виконаних робіт (наданих послуг) від 06.03.2025 проведені такі роботи (надані такі послуги):

-вивчення матеріалів, збір доказів, підготовка, оформлення, формування та подання до Господарського суду Чернівецької області позовної заяви - 6 годин;

-підготовка письмових пояснень 05.03.2025 3 години;

-участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції 08.01., 30.01., 06.02, 03.03., 06.03.2025.

Відповідно до акту виконаних робіт (наданих послуг) від 06.03.2025 загальний обсяг наданих послуг становить: 9 годин та участь у 5 судових засіданнях. Вартість наданих послуг становить 14 000, 00 грн. Послуги надані в повному обсязі, претензії по виконанню послуг відсутні.

Акт виконаних робіт (наданих послуг) від 06.03.2025 підписаний сторонами.

Повноваження представника Позивача адвоката Вовканича С.М. підтверджені ордером про надання правничої допомоги та належним чином посвідченою копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Отже, договором про надання правової допомоги, актом виконаних робіт (наданих послуг) підтверджуються обсяг наданих послуг на професійну правничу допомогу і виконаних робіт та їх вартість.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно оцінивши витрати позивача з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, відповідність цієї суми критеріям реальності і розумності, а також доведеність позивачем у відповідності до вимог статті 74 ГПК України викладених ним обставин стосовно надання адвокатом послуг на професійну правничу допомогу, дійшов правоміоного висновку, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 14000,00 грн. відповідають вимогам щодо співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмету спору.

Враховуючи те, що апеляційний суд залишив без змін рішення суду першої інстанції, доводи апелянта про те, що необхідно скасувати додаткове рішення як похідне, оскільки суд апеляційної інстанції має змінити перерозподіл витрат у разі задоволення даної апеляційної скарги, є необгрунтованими.

Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційних скарг. Ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Чернівецької області від 06.03.2025 та додаткового рішення Господарського суду Чернівецької області від 24.03.2025.

За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

З огляду на вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційні скарги без задоволення.

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційні скарги без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ :

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Моекотаксі Буковина» б/н від 27.03.2025 (вх. № 01-05/922/25 від 28.03.2025, вх. № 01-05/955/25 від 31.03.2025) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 06.03.2025 у справі № 926/3178/24 залишити без змін.

3. Додаткове рішення Господарського суду Чернівецької області від 24.03.2025 у справі № 926/3178/24 залишити без змін.

4. Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на апелянта.

5. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Головуючий суддя О.С. Скрипчук

СуддяН.М. Кравчук

Суддя О.І. Матущак