Постанова

від 11.03.2025 по справі 178/1954/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2254/25 Справа № 178/1954/22 Суддя у 1-й інстанції - Цаберябий Б. М. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2025 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача: Никифоряка Л.П.,

суддів: Новікової Г.В., Гапонова А.В.,

за участі секретаря судового засідання Драгомерецької А.О.,

Учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

відповідачі: Міськрайонне управління у м. Сумах та Сумському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, Божедарівська селищна рада Кам`янського району Дніпропетровської області,

третя особа, яка не заявляла самостійних вимог щодо предмета спору: Верхівцевська міська рада,

розглянув відкрито в залі судових засідань Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин, в якій подана апеляційна скарга Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області на заочне рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 24 січня 2024року, головуючий у суді першої інстанції Цаберябий Б.М.

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст заявлених вимог

У грудні 2022року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися в суду з позовом проти Міськрайонного управління у м. Сумах та Сумському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області та Божедарівської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області, за участі третьої особи, яка не заявляла самостійних вимог щодо предмета спору: Верхівцевська міська рада, з вимогою про скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 8,7038га кадастровий номер 1222085000:01:001:0499, здійснену 10 серпня 2021року Міськрайонним управлінням у м. Сумах та Сумському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області; інша вимога про припинення права комунальної власності Божедарівської селищної ради на земельну ділянку площею 17,0220га, кадастровий номер 7321088200:01:002:0165 та площею 8,7038га, кадастровий номер 1222085000:01:001:0499, зареєстроване 10 серпня 2021року Міськрайонним управлінням у м. Сумах та Сумському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області.

Існування таких вимог позивачі обґрунтовували тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 28 квітня 2021року виконавчим комітетом Божедарівської селищної ради Криничанського району Дніпропетровської області. 17 квітня 2001року на підставі рішення 14 сесії XXIII скликання Покровської сільської ради № 3 від 01 березня 2001року ОСОБА_4 було видано державний акт на право приватної власності на землю, який зареєстровано в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 679. У відповідності до зазначеного державного акту, ОСОБА_4 належить земельна ділянка площею 8,170га в межах згідно з планом, яка розташована на території Покровської сільської ради, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Та позивачі стверджували, що вони є спадкоємцями померлої ОСОБА_4 , яка була власницею вказаної земельної ділянки, площею 8,170га, проте, під час відкриття спадкової справи позивачам стало відомо, що згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, власником зазначеної земельної ділянки стала Божедарівська селищна рада, що на їх думку є незаконним, оскільки спадкодавець ОСОБА_4 була єдиним власником зазначеної земельної ділянки на підставі Державного акту права приватної власності на землю.

Належна ОСОБА_4 на праві приватної власності земельна ділянка площею 8,170га, яка накладається на земельну ділянку Божедарівської селищної ради площею 8,7038га з кадастровим номером 1222085000:01:001:0499, у ОСОБА_4 не вилучалась, право користування на неї не припинялося, Державний акт на право приватної власності на землею № 104886 від 17 квітня 2001року не скасовувався та недійсним не визнавався. Таким чином, оскільки під час розроблення технічної документації із землеустрою не було враховано наявність на території Божедарівської селищної ради земельної ділянки загальною площею 8,170 га, що належить на праві приватної власності ОСОБА_4 , то внаслідок такої помилки була неправильно сформована земельна ділянка площею 8,7038га з кадастровим номером 1222085000:01:001:0499.

Позивачі вважали, що запис в Державному земельному кадастрі про реєстрацію цієї земельної ділянки площею 8,7038га, кадастровий номер якої 1222085000:01:001:0499 та послідуюча реєстрація права комунальної власності на неї унеможливлює присвоєння кадастрового номеру земельної ділянки загальною площею 8,170га, виготовлення технічної документації із землеустрою та реєстрації за позивачами права власності в порядку спадкування. Крім того, незаконність формування вказаної земельної ділянки є підставою для визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 8,7038 га, кадастровий номер 1222085000:01:001:0499, зареєстрованої 10 серпня 2021року Міськрайонним управлінням у Сумах та Сумському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області та відповідно припинення права комунальної власності Божедарівської селищної ради на земельну ділянку площею 8,7038 га, кадастровий номер 1222085000:01:001:0499, зареєстрованої Міськрайонним управлінням у м. Сумах та Сумському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Криничанського районногосуду Дніпропетровськоїобласті від24січня 2024року позовні вимоги задоволено. Скасовано державну реєстрацію земельної ділянки площею 8,7038га, кадастровий номер 1222085000:01:001:0499, зареєстровану 10 серпня 2021року Міськрайонним управлінням у м. Сумах та Сумському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області. Припинено право комунальної власності Божедарівської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області на земельну ділянку площею 17,0220га, кадастровий номер 7321088200:01:002:0165, площею 8,7038 га, кадастровий номер 1222085000:01:001:0499, зареєстроване 10 серпня 2021року Міськрайонним управлінням у м. Сумах та Сумському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 набула у визначений законом спосіб та порядок право власності на земельну ділянку площею 8,170га, що розташована та території Божедарівської селищної ради. Таке право виникло у ОСОБА_4 на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку від 17 квітня 2001року, виданого на підставі рішення 14 сесії XXIII скликання Покровської сільської ради № 3 від 01 березня 2001року. Вказаний акт є чинним, ніким не оспорювався та у визначений чинним законодавством спосіб, недійсним не визнавався.

Про правомірність Державного акту, на думку суду свідчила також та обставина, що на час передачі у власність спадкодавцю земельної ділянки, реєстрація державних актів проводилася у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, іншої реєстрації не вимагалося.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

27 листопада 2024року Головне управління Держгеокадастру у Сумській області подало безпосередньо до суду апеляційної інстанції засобами поштового зв`язку апеляційну скаргу на рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 24 січня 2024року.

В апеляційній скарзі заявник не погодився з висновками суду та висловив вимогу про скасування рішення і відмову в позові в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводились до того, що судом не враховано, що земельна ділянка площею 8,7038га, що належала ОСОБА_4 на підставі державного акту на право власності від 17 квітня 2001року, не була внесена до Державного земельного кадастру.

Та під час проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення на території Божедарівської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області була сформована інша ділянка площею 8,7038га, яка зареєстрована Державним кадастровим реєстратором відповідно до вимог закону шляхом звірки з відомостями, що вже внесені до Державного земельного кадастру.

Інший довід апеляційної скарги зводився до порушення судом норм процесуального права та того, що суд не звернув увагу на відсутність цивільної процесуальної дієздатності Міськрайонного управління у м.Сумах та Сумському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу, позивачі заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили її залишити без задоволення, через те, що обставини якими апелянт обґрунтовував свої апеляційні вимоги не підтверджені в результаті розгляду цього спору та доводи наведені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2024року витребувано з Криничанського районного суду Дніпропетровської області цивільну справу, та 23 січня 2025року справа надійшла на адресу апеляційного суду.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 27 січня 2025року апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області залишено без руху.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 03 лютого 2025року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Сумській області на заочне рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 24 січня 2024року.

27лютого 2025рокуухвалою Дніпровськогоапеляційного судусправу призначенодо розглядуна 11?? год 11 березня 2025року.

Про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, довідками про доставку електронного листа і смс-повідомлення та отримання документів в Електронному суді.

Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами

17 квітня 2001року на підставі рішення 14 сесії XXIII скликання Покровської сільської ради № 3 від 01 березня 2001року ОСОБА_4 було видано державний акт на право приватної власності на землю, який зареєстровано в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 679, за яким ОСОБА_4 передано у власність земельну ділянку площею 8,170га в межах згідно з планом, яка розташована на території Покровської сільської ради, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла /копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , видана 28 квітня 2021року виконавчим комітетом Божедарівської селищної ради Криничанського району Дніпропетровської області/.

Після смерті ОСОБА_4 спадкоємцями її майна є позивачі, які звернулись з відповідними заявами про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Кам`янського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Чорної О.В., після чого нотаріусом було заведено спадкову справу № 100/2021.

Також підтверджено, що на належну ОСОБА_4 на праві приватної власності земельну ділянку площею 8,170га, накладається інша земельна ділянка Божедарівської селищної ради площею 8,7038га з кадастровим номером 1222085000:01:001:0499.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.

Висновки судуобґрунтовувались тим,що правовласності спадкодавця ОСОБА_4 на спірнуземельну ділянкуплощею 8,170га підтвердженоналежним чином,та цеправо набутоу спосібта відповіднодо законодавствачинного начас виникненняправа.Та судвиснував щоне булоправових підставповторно розпоряджатисяспірною земельноюділянкою правона якуне оспорювалосьі неприпинялось.

Вислухав пояснення учасників справи котрі з`явились до суду, за відсутності інших учасників справи, які повідомлені про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення так як судом першої інстанції при ухваленні рішення додержані норми матеріального і процесуального права.

Мотиви танорми права,якими керувавсясуд апеляційноїінстанції

Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 328 ЦК України унормовано, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статей 22, 23 ЗК України від 18 грудня 1990року (в редакції станом на дату видачі державного акту) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.

Пунктом 8 постанови Верховної Ради України від 13 березня 1992року № 220-ХІІ «Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі» встановлено, що громадяни, підприємства, установи, організації, яким було надано у встановленому законом порядку земельні ділянки у постійне користування, зберігають свої права на використання цих земельних ділянок до оформлення права власності або землекористування відповідно до Земельного кодексу України.

Земельний кодекс України, прийнятий 25 жовтня 2001 року, визначає право постійного користування земельною ділянкою як право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (частина перша статті 92 ЗК України).

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22 вересня 2005року № 5-рп/2005 у справі № 1-17/2005 за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х «Перехідні положення» ЗК (справа про постійне користування земельними ділянками) вказав, що стаття 92 ЗК не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках. Раніше видані державні акти на право на землю залишаються чинними та підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб (постанова Кабінету Міністрів України від 02 квітня 2002року № 449 (чинна до 23 липня 2013року). При цьому обов`язок переоформлення права користування земельною ділянкою, передбачений пунктом 6 «Перехідних положень» ЗК, визнано неконституційним.

Отже, право власності на земельну ділянку, набуте особою у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття цього права, не втрачається та не підлягає обов`язковій заміні.

Згідно підпункту 2 частини третьої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013року, визнаються дійсними, якщо на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Відповідно до статті 79-1 ЗК України від 25 жовтня 2001року (з наступними змінами та доповненнями) формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Згідно зі статтею 55 Закону України «Про землеустрій» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів.

Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка.

Статтею 8 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що геодезичною основою для Державного земельного кадастру є державна геодезична мережа.

Картографічною основою Державного земельного кадастру є карти (плани), що складаються у формі і масштабі відповідно до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів.

Для формування картографічної основи Державного земельного кадастру використовується єдина державна система координат.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр» до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.

Крім того, згідно вимог статті 16 цього Закону кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі і може бути скасований лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

За змістом статті 24 цього Закону державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до пункту 2 Розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

Оскільки право власності на земельну ділянку, площею 8,170га виникло у спадкодавця та належним чином оформлене в 2001році, то в силу пункту 2 Розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр» воно вважається сформованим.

До 01 січня 2013року державна реєстрація земельних ділянок, які передавалися у власність із земель державної чи комунальної власності, здійснювалась з видачею державних актів на право власності на земельні ділянки. Реєстрація державних актів на право власності здійснювалась у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі.

Із 01 січня 2013року у зв`язку з набранням чинності Закону України «Про Державний земельний кадастр» державні акти на право власності чи право постійного користування земельною ділянкою не видаються, а право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» шляхом внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду, що ОСОБА_4 була передана у власність земельна ділянка площею 8,170га, яка знаходиться на території Покровської сільської ради (нині Божедарівської селищної ради) в порядку, передбаченому законом, про що свідчить відповідний Державний акт на право приватної власності на землю, виданий 17 квітня 2001року, зареєстрований в державних уповноважених органах. Право власності ОСОБА_4 на вказану земельну ділянку ніким не оспорювалось та вищевказаний державний акт не скасовувався.

Під час розроблення технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель не було враховано відомості Державного акту на право приватної власності, виданого 17 квітня 2001року на ім`я ОСОБА_4 , який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 679, щодо наданої ОСОБА_4 земельної ділянки площею 8,170 га, право власності у встановленому законом порядку остання набула у 2001 році, то внаслідок такої помилки було неправильно сформовано земельну ділянку площею 8,7038га та присвоєно кадастровий номер 1222085000:01:001:0499.

Встановивши, що запис в Державному земельному кадастрі про реєстрацію цієї земельної ділянки площею 8,7038га, кадастровий номер 1222085000:01:001:0499 та послідуюча реєстрація права комунальної власності на неї унеможливлює присвоєння кадастрового номеру належній земельній ділянці площею 8,170 га, виготовлення технічної документації із землеустрою та отримання у спадщину, чим порушуються права позивачів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову.

Чинне земельне законодавство України передбачає, зокрема, такий спосіб захисту цивільного права та інтересу у сфері земельних відносин, як скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі на підставі рішення суду.

Згідно частини тринадцятої статті 79-1 ЗК України та частини десятої статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Дії суб`єкта владних повноважень щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі врегульовані відповідними нормами Закону України «Про державний земельний кадастр», який є спеціальним законом, а тому його норми мають пріоритет над нормами загальних законодавчих актів.

Відповідно до частини десятої статті 24 цього Закону однією з підстав скасування Державним кадастровим реєстратором державної реєстрації земельної ділянки є ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Доводи апеляційної скарги щодо неналежного відповідача у справі, а саме Міськрайонного управління у м. Сумах та Сумському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки матеріалами справи підтверджується, що державну реєстрацію права комунальної власності спірної земельної ділянки було здійснено саме Міським управлінням у м. Сумах та Сумському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, який був і залучений відповідачем у справі.

Отже, посилання апелянта на відсутність цивільної процесуальної дієздатності Міськрайонного управління у м. Сумах та Сумському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки це не призвело до неправильного вирішення справи.

Таким чином, право власності на спірну земельну ділянку ОСОБА_4 набула на підставі державного акта на право приватної власності на землю, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю, тобто спадкодавець набула право власності на земельну ділянку в порядку, який був передбачений на той час. При цьому, зміна законодавства щодо порядку реєстрації права власності на землю не дає підстав вважати, що земельна ділянка була набута спадкодавцем у власність з порушенням вимог закону, чи його права на земельну ділянку, які підтверджувалися державним актом припинилися.

Установивши, що Міськрайонне управління у м. Сумах та Сумському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області передало у власність Божедарівської селищної ради земельну ділянку, частина якої накладається на земельну ділянку ОСОБА_4 , суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову, оскільки ОСОБА_4 є власником земельної ділянки, яка у встановлений законом порядок отримала земельну ділянку, що підтверджується державним актом та зареєструвала її у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 679, оскільки саме такий порядок державної реєстрації земельних ділянок діяв до 01 січня 2013року.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про наявність достатніх та обґрунтованих підстав для висновку про порушення прав позивачів на земельну ділянку, яка передана ОСОБА_4 ще у 2001році із дотриманням вимог закону, а тому передача земельної ділянки до комунальної власності, до якої увійшла частина земельної ділянки, що належить ОСОБА_4 є незаконною.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з наданою судом оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на доведення необхідності їх переоцінки.

Згідно статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Разом з тим, заявником апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які він не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб відповідач надав пояснення та докази щодо обставин, на які він посилався як на підставу своїх заперечень.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про законність рішення суду, що дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 375 ЦПК України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 259,268,374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Головного управлінняДержгеокадастру уСумській області залишити без задоволення.

Заочне рішення Криничанського районногосуду Дніпропетровськоїобласті від24січня 2024року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 11 березня 2025року.

Судді: