Рішення

від 06.02.2025 по справі 910/7995/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.02.2025Справа № 910/7995/24

За позовомТовариство з обмеженою відповідальністю "Скай Трейд Офіс"доФізичної особи-підприємця Борща Сергія Валентиновичапростягнення 538507,06 грн Суддя Смирнова Ю.М.

Секретар судового засідання Негеля Ю.М.

Представники сторін:

від позивачаФіль О.П.від відповідачаСтадник А.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Скай Трейд Офіс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Борща Сергія Валентиновича про стягнення 538507,06 грн, з яких 515880,70 грн попередньої оплати за товар, 14081,83 грн інфляційних втрат та 8544,53 грн 3% річних.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначив про те, що відповідач, всупереч умов укладеного сторонами у спрощений спосіб договору, не здійснив поставку та монтаж товару згідно рахунку-фактури №РФ-21080 від 29.07.2021, що, відповідно, є підставою для стягнення в судовому порядку суми попередньої оплати у вказаному вище розмірі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2024 відмовлено у відкритті провадження за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Трейд Офіс" до Фізичної особи підприємця Борща Сергія Валентиновича про стягнення 538507,06 грн у зв`язку з тим, що у провадженні Господарського суду міста Києва є справа (№910/9803/22) із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет із тих самих підстав, що заявлено у даному позові.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2024 ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.07.2024 скасовано та направлено справу №910/7995/24 для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.

За результатами повторного автоматизованого розподілу справу передано на розгляд судді Смирновій Ю.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 05.12.2024.

25.11.2024 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти заявлених позовних вимог заперечив.

Серед іншого відповідач зазначив, що всі листи, вимоги та повідомлення позивача про начебто невиконання умов договору відповідачем (після 04.12.2023) в частині поставки та монтажу товару є незаконними та безпідставними, оскільки відповідачем 04.12.2023 були виконані зі свого боку зобов`язання щодо поставки товару та спроби його монтажу, однак позивач своєю суперечливою поведінкою ввів в оману відповідача щодо дійсності своїх намірів щодо отримання та монтажу товару, чим створив хибне уявлення про сумлінне виконання позивачем своїх зобов`язань.

Крім того, як вказує відповідач, згідно висновку судового експерта Герца Івана Вікторовича від 13.09.2024 №СЕ-2536-6-2182.24, складеного за результатами проведення експертного товарознавчого дослідження рухомого майна (товару, який позивач відмовився приймати 04.12.2023) із використанням спеціальних знань та будучи попередженим про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за ст.384 Кримінального кодексу України та за відмову від надання висновку за ст.385 Кримінального кодексу України, виснував, що досліджений товар за типом матеріалу та обсягами відповідає матеріалам, що зазначені в рахунку-фактурі від 29.07.2021 №21080.

Отже, відповідач стверджує про недоведення позивачем підстав для повернення ним суми попередньої оплати на вимогу позивача від 22.11.2023, у зв`язку з повним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за укладеним між сторонами у спрощений спосіб договором.

Також у відзиві на позов відповідач просить стягнути з позивача витрати на проведення експертного дослідження та витрати на професійну правничу допомогу.

04.12.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він проти тверджень відповідача, викладених у відзиві на позов, заперечив.

У підготовчому засіданні 05.12.2024 судом встановлено відповідачу строк на подання заперечень на відповідь на відзив до 11.12.2024 та оголошено перерву у підготовчому засіданні до 19.12.2024.

11.12.2024 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

У підготовчому засіданні 19.12.2024 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.01.2025.

В судовому засіданні з розгляду справи по суті 22.01.2025 оголошено перерву до 29.01.2025.

Судове засідання з розгляду справи по суті 29.01.2025 відкладено на 06.02.2025, про що відповідача повідомлено відповідною ухвалою.

05.02.2025 від відповідача надійшли документи по справі.

Представник позивача у судовому засіданні 06.02.2025 заявлені позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 06.02.2025 проти заявлених позовних вимог заперечив.

В судовому засіданні 06.02.2025 на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

29.07.2021 Фізичною особою-підприємцем Борщем Сергієм Валентиновичем (постачальник) виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Скай Трейд Офіс" (покупець) рахунок-фактуру №РФ-21080 від 29.07.2021 на суму 329744,00 грн зі строком оплати до 02.08.2021 за товар, а саме:

- шпоновані панелі з розшивкою, шпон - дуб натуральний тангентальний, тонування, з урахуванням монтажу;

- панелі шпоновані з фрезеруванням у вигляді рейок, шпон - дуб натуральний тангентальний, тонування, з урахуванням монтажу;

- панелі з ДСП Saviola Artstone DA4.

Вказаний рахунок було оплачено позивачем у повному обсязі 29.07.2021 відповідно до платіжного доручення №244 від 29.07.2021 на суму 329744,00 грн.

Крім того, згідно платіжного доручення №482 від 20.05.2022 позивачем здійснено доплату згідно виставленого відповідачем рахунку-фактури №РФ-21080 від 29.07.2021 на суму 186136,70 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач своїх зобов`язань з поставки та монтажу товару не виконав, кошти на вимогу позивача не повернув, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

У свою чергу відповідач не визнає обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог.

04.08.2022 позивач направив на адресу відповідача вимогу про повернення безпідставно набутих коштів від 03.08.2022.

15.08.2022 позивачем отримано від відповідача відповідь від 12.08.2022 на вимогу, в якій відповідач вказує, що між сторонами існує усний безстроковий договір, а відповідач виконав господарські зобов`язання перед позивачем в повному обсязі.

29.08.2022 позивачем направлено на адресу відповідача уточнену вимогу про повернення безпідставно набутих коштів.

14.09.2022 позивачем отримано відповідь відповідача на повторну вимогу від 29.08.2022, в якій відповідач вимоги позивача не визнав та долучив до цієї відповіді рахунок-фактуру №РФ-21080 від 29.07.2021 на суму 515858,70 грн.

22.11.2023 позивач звернувся до відповідача з вимогою №1 про поставку та монтаж оплаченого позивачем товару згідно ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України.

24.01.2024, у зв`язку з невиконанням відповідачем вимоги позивача 22.11.2023 про поставку та монтаж оплаченого позивачем товару, позивач звернувся до відповідача з вимогою №2 про повернення попередньої оплати в сумі 515880,70 грн згідно ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України.

Листом від 05.02.2024 відповідач повідомив про безпідставність вимог позивача про повернення коштів у зв`язку з виконанням зобов`язань.

27.03.2024 позивачем надіслано на адресу відповідача вимогу №3 про повернення суми попередньої оплати протягом 7 (семи) робочих днів з моменту отримання цієї вимоги.

12.04.2024 позивачем надіслано на адресу відповідача повідомлення про розірвання договору на підставі положень ч.3 ст.651 Цивільного кодексу України.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню, з наступних підстав.

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно зі ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст.181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За змістом ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Обставини справи свідчать, що між сторонами у спрощений спосіб укладено договір, який містить у собі елементи договору поставки та підряду.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно положень ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Як встановлено судом, належних та допустимих доказів поставки позивачу та монтажу оплаченого ним товару відповідачем матеріали справи не містять.

При цьому, суд відхиляє твердження відповідача про поставку позивачу товару 04.12.2023, який не був прийнятий позивачем, з огляду на відсутність в матеріалах справи жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про вчинення відповідачем дій з поставки та монтажу саме того товару, який був оплачений позивачем.

Наданий відповідачем висновок судового експерта Герца Івана Вікторовича від 13.09.2024 №СЕ-2536-6-2182.24, складений за результатами проведення експертного товарознавчого дослідження рухомого майна, що за типом матеріалу та обсягами відповідає матеріалам, що зазначені в рахунку-фактурі від 29.07.2021 №21080, не підтверджує виконання відповідачем своїх зобов`язань за укладеним з позивачем у спрощеній формі договором, оскільки достеменно невідомо, який саме товар був переданий на дослідження експерту.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч.1, ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Доказів повернення позивачу суми сплаченої ним попередньої оплати у розмірі 515880,70 грн відповідач суду не надав.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 515880,70 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат на суму 14081,83 грн та 3% річних у розмірі 8544,53 грн за період з 07.12.2023 по 25.06.2024, суд зазначає наступне.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

За змістом ст.ст.509, 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки судом встановлено факт невиконання відповідачем обов`язку з повернення попередньої оплати у строк, який передбачений чинним законодавством України, то вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню за розрахунками позивача, які перевірені судом.

Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

З огляду на наведене всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду стосовно наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на відповідача, а витрати відповідача, в тому числі на проведення експертизи, залишаються за відповідачем.

Керуючись ст.ст.74, 129, 238 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Борща Сергія Валентиновича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Трейд Офіс" (01013, м.Київ, вул.Деревообробна, буд.3В, ідентифікаційний код 43653051) 515880 (п`ятсот п`ятнадцять тисяч вісімсот вісімдесят) грн 70 коп. попередньої оплати за товар, 14081 (чотирнадцять тисяч вісімдесят одна) грн 83 коп. інфляційних втрат, 8544 (вісім тисяч п`ятсот сорок чотири) грн 53 коп. 3% річних та 6462 (шість тисяч чотириста шістдесят дві) грн 08 коп. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 12.03.2025

Суддя Ю.М. Смирнова