Ухвала

від 10.03.2025 по справі 638/23777/24

НЕ ВКАЗАНО

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 638/23777/24 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/818/812/25 Суддя-доповідач: ОСОБА_2

Категорія: ст.ст.537, 539 КПК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2025 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря - ОСОБА_5 ,

прокурора - ОСОБА_6 ,

засудженого - ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в режимі відеоконференції судове провадження за клопотанням засудженого ОСОБА_7 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 грудня 2024 року стосовно ОСОБА_7 ,-

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 27 грудня 2024 року заява ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі у зв`язку з внесеними змінами до законодавства України задоволена.

Вирок Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 29 серпня 2023 року у справі № 629/3425/23 у відношенні ОСОБА_7 приведено у відповідність до Закону України від 18 липня 2024 року № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».

ОСОБА_7 , якого засуджено вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 29 серпня 2023 року у справі №629/3425/23, негайно звільнено від відбуття покарання призначеного за ч. 4 ст. 185 КК України у виді 5 років позбавлення волі у зв`язку із усуненням караності діяння, за вчинення якого його було засуджено.

Виключено з вироку Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 29 серпня 2023 року у справі № 629/3425/23 посилання на приписи ч. 1 ст. 70 КК України щодо поглинення менш суворого покарання більш суворим та визначення ОСОБА_7 остаточного покарання у виді 5 років позбавлення волі.

ОСОБА_7 для відбування покарання у виді обмеження волі направлено до виправного центру у порядку, встановленому для осіб, засуджених до позбавлення волі.

При прибутті до місця відбування покарання постановлено негайно звільнити ОСОБА_7 з-під варти, зарахувавши на підставі п. б ч. 1 ст. 72 КК України ОСОБА_7 в строк відбування покарання у виді обмеження волі строк доставлення до виправного центру до моменту звільнення з-під варти з розрахунку, - одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, засуджений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження цього судового рішення.

У клопотанні засуджений ОСОБА_7 просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, вказуючи на те, що копію оскаржуваного рішення ним отримано 08 січня 2025 року.

Заслухавши доповідь головуючого судді, вислухавши доводи засудженого ОСОБА_7 , який просив поновити строк на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, а також думку прокурора, який не заперечував проти задоволення клопотання, дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів дійшла висновку про те, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів провадження, ухвала Дзержинського районного суду м.Харкова відносно ОСОБА_7 була постановлена 27 грудня 2024 року (арк.53-55).

02 січня 2025 року копію оскаржуваної ухвали було направлено до Державної установи «Олексіївська виправна колонія (№25)» для вручення засудженому ОСОБА_7 , про що свідчить копія супровідного лиса Дзержинського районного суду м.Харкова (арк.22).

З розписки засудженого ОСОБА_7 вбачається, що він копію ухвали Дзержинського районного суду м.Харкова від 27 грудня 2024 року отримав 08 січня 2025 року (арк.27), у зв`язку з чим останнім днем для подачі апеляційної скарги на це судове рішення було 14 січня 2025 року.

15 січня 2025 року засуджений ОСОБА_7 надав представнику Державної установи «Хролівський виправний центр (№140)» апеляційну скаргу разом із клопотанням про поновлення строку для апеляційного оскарження для направлення до суду першої інстанції.

У відповідності до вимог п.2 ч.2 ст.395 КПК України, апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на інші ухвали суду першої інстанції протягом семи днів з дня її проголошення.

Згідно ч.3 ст.295 КПК України, для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Зі змісту ч.1 ст.113 КПК України вбачається, що процесуальні строки це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов`язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії.

Згідно ст.116 КПК України, процесуальні дії мають виконуватися у встановлені цим Кодексом строки. Строк не вважається пропущеним, якщо скаргу або інший документ здано до закінчення строку на пошту або передано особі, уповноваженій їх прийняти.

У частині 1ст.117 КПК України зазначено, щопропущений з поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.

Під поважними причинами необхідно розуміти лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. У кожній справі суд має перевірити, чи наводить особа, яка заявляє клопотання про поновлення строків на оскарження судового рішення, такі підстави.

Вказане узгоджується з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, згідно з якою вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, оскільки в кожній справі національні суди мають перевіряти, чи виправдовують підстави для поновлення строків для оскарження втручання у принцип юридичної визначеності (рішення у справі «Пономарьов проти України», заява №3236/03, п.41, від 3 квітня 2008 року; рішення у справі «Устименко проти України», заява №32053/13, п. 47, від 29 жовтня 2015 року).

З урахуванням викладеного, а також з метою забезпечення права на оскарження судового рішення та забезпечення доступу до правосуддя, враховуючи, що засудженим ОСОБА_7 фактично був пропущений лише один день на подачу апеляційної скарги, передбачений п.2 ч.2 ст.395 КПК України, колегія суддів приходить до висновку про необхідність поновлення засудженому ОСОБА_7 строку на апеляційне оскарження ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 грудня 2024 року стосовно ОСОБА_7 .

Керуючись ст.ст. 117, 395, 405, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Клопотання засудженого ОСОБА_7 задовольнити.

Поновити засудженому ОСОБА_7 строк на апеляційне оскарження ухвали Дзержинського районного суду м.Харкова від 27 грудня 2024 року стосовно ОСОБА_7 .

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді: