Ухвала

від 29.04.2025 по справі 638/23777/24

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/23777/24

Провадження № 1-р/638/22/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2025 року м. Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого суддіЗаварзи Т. В.,

за участі

секретаря судових засіданьШевченко Т. В.,

представника Державної установи "Хролівський виправний центр № 140" - ВеребрусовоїО.А.,

засудженого - ОСОБА_1 ,

розглянувши заяву Державної установи "Хролівський виправний центр № 140" про роз`яснення ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 27.12.2024 у справі № 638/23777/24 ,

ВСТАНОВИВ:

27 грудня 2024 року суддя Дзержинського районного суду м. Харкова винесла ухвалу, якою заяву ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , про звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі у зв`язку з внесеними змінами до законодавства України було задоволено: 1) приведено вирок Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 29 серпня 2023 року у справі № 629/3425/23 у відношенні ОСОБА_1 у відповідність до Закону України від 18.07.2024 № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів»; 2) ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , якого засуджено вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 29 серпня 2023 року у справі №629/3425/23, звільнено від відбуття покарання призначеного за ч. 4 ст. 185 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі у зв`язку із усуненням караності діяння, за вчинення якого його було засуджено; 3) виключено з вироку Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 29 серпня 2023 року у справі № 629/3425/23 посилання на приписи ч. 1 ст. 70 КК України щодо поглинення менш суворого покарання більш суворим та визначення ОСОБА_1 остаточного покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі; 4) ОСОБА_1 для відбування покарання у виді обмеження волі направлено до виправного центру у порядку, встановленому для осіб, засуджених до позбавлення волі; 5) ухвалено при прибутті до місця відбування покарання негайно звільнити ОСОБА_1 з-під варти, зарахувавши на підставі п. б ч. 1 ст. 72 КК України ОСОБА_1 в строк відбування покарання у виді обмеження волі строк доставлення до виправного центру до моменту звільнення з-під варти з розрахунку - одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі; 6) роз`яснено ОСОБА_1 та адміністрації виправного центру, в якому ОСОБА_1 буде відбувати покарання у виді обмеження волі, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст.539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку, подається до суду, який ухвалив вирок.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 02 квітня 2025 року апеляційну скаргу засудженого задоволено частково: ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 грудня 2024 року стосовно ОСОБА_1 змінено. Ухвалено наступне: 1) вважати ОСОБА_1 засудженим вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 29 серпня 2023 року за ч.1 ст.357 КК України до 2 (двох) років обмеження волі; за ч.3 ст. 357 КК України до 2 (двох) років обмеження волі; 2) на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупності кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, вважати ОСОБА_1 засудженим до остаточного покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки; 3) в решті ухвалу Дзержинського районного суду м.Харкова від 27 грудня 2024 року стосовно ОСОБА_1 залишити без змін; 4) роз`яснити суду першої інстанції неможливість призначення винній особі покарання за сукупністю кримінальних правопорушень за правилами ч.ч. 1-4 ст. 70 КК України шляхом поглинення однакових за розміром та видом покарань.

14 квітня 2025 року до суду надійшла заява від Державної установи "Хролівський виправний центр № 140", у якій вони просили надати роз?яснення щодо вірного розуміння ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 27.12.2024 року в частині порядку зарахування часу доставки до виправного центру, а саме: чи мав суд на увазі період з дати ухвалення рішення (27.12.2024 року) до дати прибуття до виправного центру (15.01.2025 року); чи повинен бути зарахований увесь період фактичного тримання під вартою та відбування покарання у виді позбавлення волі до моменту прибуття до виправного центру.

У судове засідання з`явилися представник Державної установи "Хролівський виправний центр № 140" та засуджений ОСОБА_1 .

Прокурор у судове засідання не з`явився.

Відповідно до ч. 1 ст. 380 КПК України суд розглядає заяву про роз`яснення судового рішення протягом десяти днів з повідомленням особи, яка звернулася із заявою про роз`яснення судового рішення, та учасників судового провадження. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду заяви про роз`яснення рішення.

Представник Державної установи "Хролівський виправний центр № 140" у судовому засіданні повідомив, що рішення в частині порядку зарахування часу доставки до виправного центру є зрозумілим і вже виконане Державною установою "Хролівський виправний центр № 140".

Водночас роз`яснення потребує рішення в частині можливості зарахування в строк відбування покарання у виді 2 років обмеження волі строку покарання у виді позбавлення волі, яке було відбуте ОСОБА_1 до моменту доставлення до виправного центру з розрахунку - одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 380 Кримінального процесуального кодексу України, якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою учасника судового провадження чи органу виконання судового рішення, приватного виконавця ухвалою роз`яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його зміст.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 02 квітня 2025 року ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 грудня 2024 року стосовно ОСОБА_1 змінено. 02 квітня 2025 року Харківський апеляційний суд ухвалив на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупності кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, вважати ОСОБА_1 засудженим до остаточного покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки.

Отже, саме судом апеляційної інстанції було винесено рішення про те, що ОСОБА_1 слід вважати засудженим до остаточного покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки.

Зі змісту ч. 1 ст. 380 КПК України виходить, що роз`яснює рішення суд, який його ухвалив, оскільки рішення в частині того, що ОСОБА_1 слід вважати засудженим до остаточного покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки було ухвалено Харківським апеляційним судом, то суд першої інстанції позбавлений можливості його тлумачення та роз`яснення.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. 380 Кримінального процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити Державній установі "Хролівський виправний центр № 140" у роз`ясненні ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 27.12.2024 у справі № 638/23777/24.

Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку особою, яка звернулася із заявою про роз`яснення судового рішення, та учасниками судового провадження.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Харкова протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя Т. В. Заварза