Постанова

від 11.03.2025 по справі 233/6739/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/97/25 Справа № 233/6739/18 Суддя у 1-й інстанції - Бєлостоцька О. В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2025 року м.Кривий Ріг

Справа № 233/6739/18

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.

секретар судового засідання - Матвійчук Ю.К.

сторони:

позивач - Орган опіки та піклування Костянтинівської міської ради,

відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Чумаченко Святослав Олександрович, на заочне рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 02 травня 2019 року, яке ухвалено суддею Бєлостоцькою О.В. у місті Костянтинівці Донецької області та повне судове рішення складено 10 травня 2019 року, -

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2018 року Орган опіки та піклування Костянтинівської міської ради, діючи в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

Позовна заява мотивована тим, що відповідачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народила трьох дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

08 червня 2016 року до відомостей актового запису про народження ОСОБА_4 внесено зміни, а саме, за спільною заявою матері ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , громадянина Китайської Народної Республіки, останнього записано батьком дитини відповідно до ст.126 СК України.

08 вересня 2017 року внесено зміни до відомостей актового запису про народження ОСОБА_5 , а саме, за спільною заявою матері ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , громадянина Китайської Народної Республіки, останнього записано батьком дитини відповідно до ст.126 СК України.

Відомості про батька дитини ОСОБА_6 вказані зі слів матері на підставі ч. 1 ст. 135 СК України.

Після народження дітей ОСОБА_1 , без укладення шлюбу, мешкала разом із ОСОБА_10 , його матір?ю ОСОБА_11 , та дітьми за адресою: АДРЕСА_1 , де, починаючи з 2017 року, разом із співмешканцем ОСОБА_10 вони зловживали спиртними напоями, сварилися, вчиняли домашнє насильство один до одного та до ОСОБА_11 .

Відповідачка вихованням та утриманням дітей належним чином не займалася, залишала дітей без догляду на тривалий час, отримані в якості державної допомоги сім?ям з дітьми кошти використовувала на особисті потреби, придбання алкоголю тощо. Сім?я ОСОБА_1 перебувала під соціальним супроводом центру соціальних служб, внаслідок чого на деякий час виконання відповідачкою батьківських обов?язків дещо нормалізувалося. Однак, з літа 2018 року відповідачка знову почала пиячити, припинила займатися вихованням та утриманням дітей. 05 липня 2018 року під час соціального інспектування родини ОСОБА_1 було встановлено, що всі діти мають ознаки захворювання анемією, білково-енергетичною недостатністю, через що, за показаннями лікарів, їх було госпіталізовано. Після лікування діти були виписані із стаціонару з поліпшенням, матері були надані рекомендації щодо режиму, догляду та харчування дітей. Проте, ОСОБА_1 продовжувала нехтувати своїми батьківськими обов?язками, під час обстежень було встановлено порушення санітарно-гігієнічних умов проживання, відсутність продуктів харчування для дітей та піклування про їх здоров?я, зловживання з боку матері спиртними напоями, про що також свідчать чисельні звернення сусідів родини.

ОСОБА_1 неодноразово притягувалася до адміністративної відповідальності, а також засуджена за вироком Костянтинівського міськрайонного суду від 11 липня 2018 року за ч. 1 ст. 185 КК України.

13 листопада 2018 року при перевірці повідомлень громадян було встановлено, що ОСОБА_1 покинула дітей без догляду та харчування, діти виявилися хворими, у зв?язку із чим проходять курс лікування в інфекційній лікарні м. Костянтинівки та у педіатричному відділенні ЦРЛ.

Записані батьками відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 участі у вихованні та утриманні дітей не приймають, жодного разу їх не відвідували, будь-яким чином не спілкувалися, не забезпечували необхідного харчування, медичного догляду, лікування, фактично кинули дітей напризволяще.

Таким чином, невиконання відповідачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 своїх батьківських обов?язків щодо дітей носить постійний характер, вони свідомо ухиляються від їх виконання, а ОСОБА_1 крім того зловживає алкоголем, що несе загрозу життю, здоров?ю та моральному вихованнню дітей.

Діючи в інтересах дітей, позивач просить позбавити відповідачів батьківських прав відносно малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також стягнути з відповідачів аліменти на утримання дітей у відповідному розмірі, щомісячно, починаючи з дня пред?явлення позову до досягнення дітьми повноліття.

Заочним рішеням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 02 травня 2019 року, описки у якому виправлено ухвалою цього ж суду від 09 липня 2019 року, позовні вимоги задоволено.

Позбавлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Позбавлено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьківських прав відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позбавлено ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , батьківських прав відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , передано на опікування Органу опіки та піклування Костянтинівської міської ради.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Органу опіки та піклування Костянтинівської міської ради аліменти на утримання малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі частини заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, з 19 грудня 2018 року до досягнення старшою дитиною повноліття, щомісячно.

Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 на користь Органу опіки та піклування Костянтинівської міської ради аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, з 19 грудня 2018 року до досягнення дитиною повноліття, щомісячно.

Стягнуто із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 на користь Органу опіки та піклування Костянтинівської міської ради аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, з 19 грудня 2018 року до досягнення дитиною повноліття, щомісячно.

Стягнуто із ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 1409 гривень 60 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 1409 гривень 60 копійок.

Стягнуто із ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір в розмірі 1409 гривень 60 копійок.

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 05 грудня 2023 року залишено без задоволення заяву відповідача ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 02 травня 2019 року.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Чумаченко С.О., просить скасувати рішення суду в частині задоволення позовних вимог Органу опіки та піклування Костянтинівської міської ради до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідач не був належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, що позбавило його можливості надати свої пояснення та звернутися до суду із зустрічним позовом про виключення відомостей про нього як батька з актового запису про народження дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Наполягає на тому, що на час розгляду справи він був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , а тому направлення судом 16 квітня 2019 року повідомлення про призначення справи до розгляду на 02 травня 2019 року на адресу: АДРЕСА_3 , не можна вважати належним повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи. Також, вказує й на те, що, за наявності у суду інформації про зареєстроване місце проживання відповідача, суд не має права на повідомлення учасника справи про призначення судового засідання, шляхом розміщенні відповідного оголошення на сайті «Судова влада». Зазначає, що повернення повістки про виклик до суду із відміткою «за закінченням терміну зберігання» не можна вважати належним повідомлення про час та місце розгляду справи, а всі судові повістки направлені за останнім відомими місцем реєстрації відповідача ОСОБА_2 - АДРЕСА_3 - повернулися до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Відповідач ОСОБА_2 вважає, що, у відповідності до ч. 1 ст. 164, ч. 3 ст. 166 СК України, виключно батько дитини може бути позбавлений батьківських прав та виключно з батька дитини можуть бути стягнуті алміенти на її утримання у разі позбавлення батьківських прав. Він категорично заперечує своє батьківство у відношенні малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зазначає, що він перебував у романтичних стосунках з ОСОБА_1 та вона у 2016 році переконала його, що саме він є батьком дитини та необхідно подати відповідну спільну заяву про визнання батьківства для юридичного встановлення цього факту, але в процесі зростання дитини виявилося, що дитина на нього не схожа. У зв?язку з чим вони з ОСОБА_1 посварилися та більше не підтримують зв?язок. Біологічним батьком дитини є ОСОБА_10 , який спочатку і був записаний батьком дитини, та саме він проживав з ОСОБА_1 та дітьми, починаючи з 2017 року.

У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, позивач Орган опіки та піклування Костянтинівської міської ради зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду, в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, що (у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України) не перешкоджає розглядові справи.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.

У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 суд дійшов висновку про те, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд апеляційної інстанції вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Колегія суддів не вбачає підстав для визнання обов`язкової явки сторін по справі в судове засідання, оскільки наявні у справі матеріали є достатніми для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволеню, з наступних підстав.

Встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції вважав встановленим, що відповідачі не займаються вихованням малолітніх дітей, не піклуються про їх фізичний і духовний розвиток, підготовку до самостійного життя, що негативно впливає на їх розвиток, тому суд вважав доведеними заявлені вимоги та вважав за необхідне позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьківських прав відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , батьківських прав відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , стягнувши з них аліменти на утримання дітей.

Зважаючи на те, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не оскаржили рішення суду в апеляційному порядку, а відповідач ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду в частині задоволення позовних вимог Органу опіки та піклування Костянтинівської міської ради до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог, колегія суддів перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду в частині задоволення позовних вимог Органу опіки та піклування Костянтинівської міської ради до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, адже, згідно ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 367 ЦПК України, і зважаючи на роз`яснення, викладені в п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.10.2008 року, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та заявлених позовних вимог у суді першої інстанції.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час та місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Як вбачається з матеріалів справи, апеляційна скарга відповідача ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Чумаченко С.О.,обґрунтована тим, що справу розглянуто судом за його відсутності, без належного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи.

Згідно ч. 2 ст. 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання, якщо їх явка не є обов`язковою.

Відповідно до ч.6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Згідно ж ч. 8 цієї статті днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно відомостей про реєстрацію місця проживання відповідача, наданих відділом реєстрації Костянтинівської міської ради (вих. № 4690/09 від 27 грудня 2018 року), отриманих судом 09 січня 2019 року при відкритті провадження у справі (т. 1 а.с.56-57), ОСОБА_2 знятий з реєстрації за адресою: АДРЕСА_4 . З 06 квітня 2017 року ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 (т. 1 а.с.56-57).

Згідно з довідкою про реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 №386 від 16 квітня 2019 року, з 16 квітня 2019 року ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (т. 2 а.с. 35), однак суд першої інстанції цією інформаціює, станом на час розгляду справи, не володів, адже відомості про зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_2 судом встанволено при відкритті провадження у справі, тобто станом на січень 2019 року.

Як вбачається з матеріалів справи, судові повідомлення про призначення судового розгляду, у тому числі й на 02 травня 2019 року, які направлялися судом на останню відому суду зареєстровану адресу проживання відповідача ОСОБА_2 рекомендованим листом з повідомленням про вручення, повернуто на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (т. 1 а.с. 81, 102-103, 117-118 145-146, ), інших відомостей щодо належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи матеріали не містять.

Направлення ж судового повідомлення на адресу: АДРЕСА_5 , які повернулися до суду із відміткою «за відсутністю адресата», правового значення у данному випадку не має. Адже в матеріалах спарви відсутні відомості щодо проживання відповідача ОСОБА_12 за вказаною адресою.

Відповідно до висновку про застосування норм права, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18) повернення повістки із вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи.

За таких обставин відповідач ОСОБА_2 не був присутнім в судовому засіданні під час розгляду справи судом першої інстанції та не був належним чином, у встановленому законом порядку, повідомлений про розгляд справи судом.

Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 30 травня

2018 року у справі № 2-4570/07 (провадження № 61-6639св18) та від 19 червня 2019 року у справі № 640/10753/15-ц (провадження № 61-6639св18).

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Право відповідача ОСОБА_12 знати про час і місце судового засідання, що є складовою права на доступ до правосуддя, передбачене статтею 6 Конвенції, в даному випадку було дотримано не у повній мірі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права та розгляду справи за відсутності відповідача ОСОБА_12 , без обов`язкового належного повідомлення її про час та місце розгляду справи, у зв`язку з чим, на підставі п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, скасовує рішення суду в частині задоволення позовних вимог Органу опіки та піклування Костянтинівської міської ради до ОСОБА_12 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів та ухвалює нове рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до ч.3 ст.51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частинами першою та другою статті 3 Конвенції про права дитини закріплено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.

Стаття 9 Конвенції про права дитини зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно з ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками (див. постанову Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц).

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти (див. постанову Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19).

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58).

Оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення Європейського суду з прав людини від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).

Позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз`єднання (рішення Європейського суду з прав людини від 30 червня 2020 року у справі «Ілля Ляпін проти росії», заява № 70879/11).

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це, в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з правовими висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц та Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 17 січня 2024 року у справі № 735/308/21 та багатьох інших.

Судова практика у цій категорії справ є сталою, відмінність залежить лише від фактичних обставин конкретної справи й доказування.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч.3 ст.12, ч.ч.1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76 ЦПК України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України).

За змістом ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як роз`яснив Верховний Суд України в Узагальненні «Практика розгляду судами справ, пов`язаних із позбавленням батьківських прав, поновленням батьківських прав, усиновленням, установленням опіки та піклування над дітьми» від 11 грудня 2008 року, при розгляді справ про позбавлення батьківських прав для встановлення обставин справи суду потрібно ретельно перевіряти докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, обов`язково здійснювати необхідні дії для залучення відповідача у справі та з`ясування його позиції та обґрунтувань. Також згідно із ч.4 ст.19 СК обов`язковою є участь у справі органу опіки та піклування.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до свідоцтва про народження, повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження (т. 1 а.с. 8, 9-10) ОСОБА_1 є матір?ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком якого на підставі ст. 126 СК України зазначено ОСОБА_2 , громадянина Китайської Народної Республіки.

Малолітній ОСОБА_4 , відповідно до довідки КП «СЕЗ» №3417 від 20 листопада 2018 року, разом із матір?ю ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с.6), де також значиться зареєстрованою ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Як вбачається з повідомлення головного лікаря КП «ЦПМСД» Костянтинівської міської ради від 25 жовтня 2018 року № 01-3/1512 (т. 1 а.с. 21), за адресою АДРЕСА_1 , мешкає сім?я ОСОБА_13 , яка знаходиться під наглядом у групі соціального ризику. У родині виховується троє дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Дитина ОСОБА_9 була оглянута лікарем педіатром 24 жовтня 2018 року, дитина перебуває на штучному вигодовуванні, стан її незадовільний, у зв?язку із неповноцінним харчуванням. Діти ОСОБА_4 , ОСОБА_8 на час візиту лікаря педіатра вдома відсутні, санітарно-гігієнічний режим у квартирі незадовільний. У зв?язку із тим, що ОСОБА_1 не виконує батьківських обов?язків по догляду та вихованню дітей просили допомогти у реалізації прав дітей всіма доступними засобами.

Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого КУ ЦРЛ щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_11 року (т. 1 а.с. 23), останній знаходився на лікуванні у період з 05 липня 2018 року по 14 липня 2018 року, діагноз: ОРВЗ, анемія середнього ступеню тяжкості, аскаридоз.

Як вбачається з акту обстеження умов проживання та утримання малолітніх дітей від 04 липня 2018 року за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 27), на підставі повідомлень громадян про невиконання батьківських обов?язків встановлено, що у квартирі мешкають: власник ОСОБА_11 , 1963 р.н., інвалід 3гр.; її син ОСОБА_10 , 1983 р.н., не працює; ОСОБА_1 , 1988 р.н., не працює, є матір?ю трьох дітей: ОСОБА_4 , 2014 р.н., ОСОБА_8 , 2016 р.н., батьками дітей вказані громадяни КНР, місце знаходження яких невідоме; третя дитина - хлопчик, 2018 р.н., не зареєстрований, зі слів матері з причини відсутності коштів на сплату штрафу у зв?язку із пропуском строку реєстрації народження. При огляді дитини лікарем виявлено блідість шкіряних покровів, слабкість дихання, в?ялість дитини, яка відстає у вазі, діагноз: гіпотонія 2 ст. Такі самі ознаки захворювання мають старші діти. У квартирі незадовільний санітарно-гігієнічний стан: усюди пил, бруд, на підлозі лежать фекалії домашніх тварин. Постільна білизна брудна, пом?ята. Продукти харчування для дітей наявні в обмеженій кількості. Мати ОСОБА_1 має явні ознаки алкогольного сп?яніння.

Відповідно до акту обстеження умов проживання та утримання малолітніх дітей від 12 вересня 2018 року за адресою: АДРЕСА_1 , (т. 1 а.с. 28), на підставі заяви ОСОБА_14 (т. 1 а.с. 39) встановлено: у квартирі санітарно-гігієнічний стан задовільний частково - на час відвідування помешкання підлога помита, вікна і двері брудні. У їдальні відпала стеля. У холодильнику з продуктів харчування для дітей наявні овочі, фрукти, пельмені, сосиски, в шафі є крупи. У дітей є ліжка для відпочинку з іграшками, демісезонним одягом, постіль брудна. На час відвідування ОСОБА_1 знаходилася у тверезому стані.

ОСОБА_1 попереджена про необхідність створення належних умов для проживання та утримання малолітніх дітей, оформлення їх до дитячого садка та припинення зловживання спиртними напоями (т. 1 а.с. 36).

Згідно акту обстеження умов проживання та утримання малолітніх дітей від 19 жовтня 2018 року із фототаблицею за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 29-31), за дорученням Органу опіки та піклування встановлено: квартира підключена до усіх інженерних сітей, має обладнання, але потребує ремонту, в усіх кімнатах косметичного, у санвузлі - капітального. В кімнатах брудно, антисанітарія, пил. У залі розвішені мокрі речі, безлад. На дивані у залі спить сторонній чоловік. Постіль дітей брудна, засмальцьована, у колисці молодшої дитини мокрі брудні пелюшки. На підлозі у спальні стоїть ківш із кашею, а також дві миски із залишками їжі. Діти у брудному, засмальцьованому одязі. Молодша дитина без підгузка, нижня пелюшка під ним у фекаліях, дитина бліда та квола. На час відвідування мати дітей ОСОБА_1 знаходилася у нетверезому стані.

Як вбачається з акту обстеження умов проживання та утримання малолітніх дітей від 08 листопада 2018 року за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 32), за дорученням органу опіки та піклування встановлено: квартира підключена до усіх інженерних мереж, має обладнання, але брудна, в усіх кімнатах на підлозі сміття, не прибрано, багато літаючих мух, особливий безлад на кухні, на підлозі накидано багато одягу, посуд на столах та в мийці не митий, багато недопалків, стоїть пляшка з-під горілки. Комфортних умов для проживання дітей не створено. З продуктів харчування є молоко, яйця, зелень, овочі. Молодші діти ОСОБА_8 , ОСОБА_9 знаходяться у квартирі із власницею ОСОБА_11 , зі слів якої мати дітей ОСОБА_1 зі старшим сином ОСОБА_15 пішла до Костянтинівського ВП, де перебуває співмешканець ОСОБА_1 - ОСОБА_10 .

Згідно акту обстеження житлово-побутових умов від 13 листопада 2018 року із фототаблицею за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 33-35), встановлено, що у квартирі антисанітарні умови, не призначені для проживання дітей, дитячі речі брудні, продукти харчування відсутні, сміття розкидане по всій квартирі.

13 листопада 2018 року органом поліції складено акти про виявлення малолітніх дітей відповідачки ОСОБА_1 , кинутих без догляду за адресою: АДРЕСА_1 , та доставлення до дитячого відділення інфекційної лікарні м. Костянтинівка.

Рішеннями Виконавчого комітету Костянтинівської міської ради від 21 листопада 2018 року № 396, 397, 398 (т. 1 а.с. 43-45) малолітнім ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , надано статус дітей, позбавлених батьківського піклування.

Доказів щодо участі батька ОСОБА_12 у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,матеріали справи не містять.

Колегією суддів не приймаються доводи апеляційної скарги про те, що відповідач ОСОБА_2 категорично заперечує своє батьківство у відношенні малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зазначає, що він перебував у романтичних стосунках з ОСОБА_1 та вона у 2016 році переконала його, що саме він є батьком дитини та необхідно подати відповідну спільну заяву про визнання баткьівства для юридичного встановлення цього факту, але в процесі зростання дитини виявилося, що дитина на нього не схожа. У зв?язку з чим вони з ОСОБА_1 посварилися та більше не підтримують зв?язок. Біологічним батьком дитини є ОСОБА_10 , який спочатку і був записаний батьком дитини, та саме він проживав з ОСОБА_1 та дітьми, починаючи з 2017 року.

Так, у квітні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Органу опіки та піклування - Виконавчого комітету Костянтинівської міської ради, повноваження якого виконує Костянтинівська міська військова адміністрація Краматорського району Донецької області, ОСОБА_1 , Костянтинівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про виключення відомостей про визнання батьківства з актового запису про народження дитини.

Позивач просив суд виключити з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження зміни від 08 червня 2016 року до актового запису № 65 від 07 лютого 2014 року про народження ОСОБА_4 ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , вчиненого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Костянтинівці реєстраційної служби Костянтинівського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області, зареєстрованого за № 00113642735 від 07 лютого 2014 року, а саме: зміни внесені від 08 червня 2016 року на підставі заяви № 71/03.2-47 від 08 червня 2016 року матері та батька дитини про визнання батьківства ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_1 , щодо ОСОБА_4 ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , та зобов`язати Костянтинівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції внести до Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження відомості про виключення змін, внесених від 08 червня 2016 року на підставі заяви № 71/03.2-47 від 08 червня 2016 року матері та батьки дитини про визнання батьківства ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_1 щодо ОСОБА_4 ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 05 вересня 2024 року, яке залишене без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 січня 2025 року, в задоволенні позову відмовлено та встановлено, що позивач ОСОБА_2 знав в момент реєстрації себе батьком дитини ОСОБА_4 , що він не є його батьком.

Отже, відповідач ОСОБА_2 , згідно свідоцтва про народження, повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження (т. 1 а.с. 8, 9-10) є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і доказів протилежного суду не надано.

Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Відповідно до висновку Органу опіки та піклування Костянтинівської міської ради від 17 грудня 2018 року № 1281/26 (т. 1 а.с.46) Орган опіки та піклування у зв?язку з невиконанням батьківських обов?язків вважає доцільним позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , громадянина КНР, батьківських прав відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 : позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , громадянина КНР, батьківських прав відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , стягнувши аліменти на утримання дітей у відповідному розмірі.

Тобто, уповноважені державою Органи опіки та піклування, на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитиниа також на підставі інших документів, які стосуються справи, дійшли висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_12 відносно малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Такі висновки Органу опіки та піклування є обгрунтованими та узгоджуються із обставинами, встановленими судом, щодо неналежного виконання відповідачем ОСОБА_18 своїх батьківських обов?язків по відношенню до малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідач ОСОБА_2 в ході апеляційного перегляду справи не надав суду доказів усвідомлення ним своєї поведінки та бажання змінити своє ставлення до виконання батьківських обов?язків.

При вирішенні спору колегія суддів апеляційного суду, оцінивши надані сторонами докази, з урахуванням якнайкращих інтересів дитини та поведінки відповідача ОСОБА_12 , який не здійснює належним чином своїх батківських обов?язків та навіть не визнає факт свого батьківства, приходить до висновку про те, що позбавлення ОСОБА_12 батьківських прав, за обставин цієї справи, є доцільним та пропорційним.

Так, колегією суддів враховано, що поведінка відповідача ОСОБА_12 та його дії свідчать про негативний вплив на дитину, а тому розрив із ним сімейних стосунків відповідає інтересам малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який має право на проживання у гармонійному та сприятливому для нього середовищі.

Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, а тому, з урахуванням якнайкращих інтересів дитини, катогоричне ухилення відповідача ОСОБА_12 від виконання свої батьківських обов?язків, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду в оскаржуваній частині, з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог Органу опіки та піклування Костянтинівської міської ради, в інтересах малолітнього ОСОБА_4 , до ОСОБА_12 про позбавлення батьківських прав.

Правові наслідки позбавлення батьківських прав передбачені ст. 166 СК України.

Так, згідно ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав: 1) втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов`язків щодо її виховання; 2) перестає бути законним представником дитини; 3) втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім`ям з дітьми; 4) не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; 5) не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов`язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); 6) втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.

Разом з цим, згідно з ч. 2 ст. 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду (ч. 3 ст. 166 СК України).

Частиною першою статті 184 Сімейного кодексу України визначено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до статті 182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 2) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Колегія суддів приймає до уваги конституційний обов`язок обох батьків утримувати до повноліття свою дитину, повноцінно забезпечувати її інтереси та право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, а також виходить із того, що матеріальне забезпечення дитини повинно мати регулярний характер.

За таких обставин, колегія суддів вважає наявними підстави для стягнення з стягнення з ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 на користь Органу опіки та піклування Костянтинівської міської ради аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, з 19 грудня 2018 року до досягнення дитиною повноліття, щомісячно.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За таких обставин, колегія суддів стягнує з ОСОБА_12 в дохід держави судовий збір в розмірі 1409,60 грн.

Керуючись ст. ст.. 367, 369, 374, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Чумаченко Святослав Олександрович,- задовольнити частково.

Заочне рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 02 травня 2019 року в частині задоволення позовних вимог Органу опіки та піклування Костянтинівської міської ради, в інтересах малолітнього ОСОБА_4 , до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів та судових витрат - скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги Органу опіки та піклування Костянтинівської міської ради, в інтересах малолітнього ОСОБА_4 , до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів та судових витрат - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 батьківських прав відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 на користь Органу опіки та піклування Костянтинівської міської ради аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, з 19 грудня 2018 року до досягнення дитиною повноліття, щомісячно.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 1409 (одна тисяча чотириста дев`ять) гривень 60 копійок.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 11 березня 2025 року.

Головуючий:

Судді: