Ухвала

від 12.03.2025 по справі 159/4581/24

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 159/4581/24

Провадження № 6/163/4/25

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2025 року місто Любомль

Суддя Любомльського районного суду Волинської області Павлусь О.С., вивчивши заяву Любомльського ліцею № 2 Любомльської міської ради Ковельського району Волинської області про не звернення до виконання судового рішення в справі № 159/4581/24 в частині стягнення судового збору,

в с т а н о в и в :

У 2024 році на розгляді Любомльського районного суду Волинської області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Любомльського ліцею № 2 Любомльської міської ради Ковельського району Волинської області, управління освіти виконавчого комітету Ковельської міської ради про стягнення середнього заробітку (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - відділ освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради).

Рішенням Любомльського районного суду від 21 жовтня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Волинського апеляційного суду від 14 січня 2025 року указане рішення Любомльського районного суду скасоване та постановлене нове про задоволення позову.

З Любомльського ліцею № 2 Любомльської міської ради Ковельського району Волинської області на користь ОСОБА_1 стягнуто середній заробіток за період мобілізації під час воєнного стану з 12 квітня 2023 року по 24 грудня 2023 року в сумі 105550 грн 74 коп.

Також з Любомльського ліцею № 2 Любомльської міської ради в дохід держави стягнуто судовий збір у розмірі 3028 грн.

Відповідно до ст.383 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

07 березня 2025 року Любомльський ліцей № 2 звернувся до Любомльського районного суду із клопотанням, у якому у зв`язку з переглядом справи в касаційному порядку просив не стягувати в дохід держави судовий збір в розмірі 3028 грн.

Тобто, відповідач фактично просить не звертати до виконання судове рішення, яке набрало законної сили і підлягає виконанню.

Питання звернення судових рішень у цивільних справах до виконання урегульоване статтею 431 ЦПК України та розділом XIX «Звернення судових рішень до примусового виконання» Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 № 814 (далі Інструкція № 814).

Згідно із ч.3 ст.431 ЦПК України виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, судовий наказ, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Відповідно до ч.4 ст.431 ЦПК України протягом п`яти днів після набрання судовим рішенням законної сили виконавчий документ, зазначений у частині третій цієї статті, вноситься до Єдиного державного реєстру виконавчих документів, а його копія (текст), що містить інформацію про веб-адресу такого документа у Єдиному державному реєстрі виконавчих документів, надсилається стягувачу до його електронного кабінету, а в разі його відсутності - рекомендованим листом із повідомленням про вручення чи цінним листом.

Пункти 5 та 6 розділу ХІХ Інструкції № 814 передбачає, що звернення до виконання судового рішення та контроль за його виконанням покладається на суд, що розглянув справу як суд першої інстанції. Судові рішення звертаються до виконання після того, як вони набрали законної сили, та повернення справ до суду першої інстанції після апеляційного або касаційного розгляду, крім випадків негайного їх виконання.

Відповідно до п.11 розділу ХІХ Інструкції № 814 оригінал виконавчого документа про стягнення судового збору, штрафу (як засобу процесуального примусу) надсилається судом до ДСА України або відповідного територіального управління ДСА України, як представника стягувача відповідно до частини четвертої статті 16 Закону України "Про виконавче провадження", для його подальшого пред`явлення до виконання.

Аналіз наведених законодавчих приписів свідчить, що після набрання судовим рішенням законної сили суд першої інстанції, що розглянув справу, звертає його до виконання.

При цьому, жодних обмежень щодо звернення судового рішення до виконання або існування певних підстав для його не звернення до виконання, у тому числі касаційне оскарження, ні ст.431 ЦПК України, ні Інструкція № 814, не містять.

Отже, подане Любомльським ліцеєм № 2 клопотання не ґрунтується на вимогах закону.

Разом з тим заявнику належить роз`яснити наступне.

Стаття 436 ЦПК України визначає, що суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку. Про зупинення виконання або зупинення дії судового рішення постановляється ухвала.

Наведена норма свідчать, що цивільне законодавство передбачає зупинення виконання судового рішення виключно судом касаційної інстанції до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

З огляду на те, що ЦПК України не містить правової норми, яка б надавала суду першої інстанції право вирішення питання про зупинення виконання судового рішення з підстав його касаційного оскарження, заявник вправі заявити такого роду клопотання одночасно з поданням до Верховного Суду касаційної скарги.

Таким чином, подане Любомльським ліцеєм № 2 клопотання слід повернути заявнику як таке, що не підлягає розгляду судом першої інстанції.

Керуючись ст.ст.260, 431, 436 ЦПК України,

п о с т а н о в и в :

Заяву Любомльського ліцею № 2 Любомльської міської ради Ковельського району Волинської області про не звернення до виконання судового рішення в справі № 159/4581/24 в частині стягнення судового збору повернути заявнику.

Роз`яснити заявнику про його право на подання заяви про зупинення виконання судового рішення до суду касаційної інстанції.

На ухвалу протягом 15 днів з дня її складення може бути подано апеляційну скаргу до Волинського апеляційного суду.

Суддя О.С. Павлусь