ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 березня 2025 рокум. ОдесаСправа № 916/1986/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Таран С.В.,
Суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В.,
при секретарі судового засідання Колцун В.В.,
за участю представників:
від ОСОБА_1 Племениченко Г.В.,
від Садівничого масиву "МАГІСТРАЛЬ" Бакулін О.Ю.,
розглянувши апеляційну скаргу Садівничого масиву "МАГІСТРАЛЬ"
на рішення Господарського суду Одеської області від 02.12.2024 (повний текст складено 12.12.2024) та додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 16.12.2024 (повний текст складено 20.12.2024), прийняті суддею Літвіновим С.В., м. Одеса,
у справі №916/1986/24
за позовом: ОСОБА_1
до відповідача: Садівничого масиву "МАГІСТРАЛЬ"
про визнання недійсним рішення
ВСТАНОВИВ:
У травні 2024 р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Садівничого масиву "МАГІСТРАЛЬ", в якому просив визнати недійсним рішення позачергових загальних зборів Садівничого масиву "МАГІСТРАЛЬ", оформлене протоколом №5 від 05.11.2023.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням прав позивача у зв`язку з безпідставним виключенням останнього зі складу членів Садівничого масиву "МАГІСТРАЛЬ".
За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 13.05.2024 відкрито провадження у справі №916/1986/24.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 02.12.2024 у справі №916/1986/24 (суддя Літвінов С.В.) позов задоволено частково; визнано недійсним рішення позачергових загальних зборів Садівничого масиву "Магістраль", яке оформлено протоколом №5 від 05.11.2023, в частині виключення ОСОБА_1 з членів Садівничого масиву "МАГІСТРАЛЬ"; стягнуто з Садівничого масиву "МАГІСТРАЛЬ" на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн; в іншій частині позову відмовлено.
Судове рішення мотивоване порушенням прав ОСОБА_1 у зв`язку з неповідомленням останнього у встановленому порядку про проведення 05.11.2023 загальних зборів Садівничого масиву "МАГІСТРАЛЬ", на яких було вирішено питання про виключення позивача зі складу членів даної громадської організації, а також тим, що відповідне рішення, оформлене протоколом №5 від 05.11.2023, прийняте загальними зборами за відсутності кворуму та обґрунтованих підстав для виключення позивача, оскільки у матеріалах справи наявні належні докази сплати ним членських внесків. Поряд з цим, місцевий господарський суд зазначив про те, що оскаржуване рішення загальних зборів підлягає визнанню недійсним лише в частині виключення ОСОБА_1 з членів Садівничого масиву "МАГІСТРАЛЬ", оскільки позивачем не доведено факту порушення його прав рештою вказаного рішення.
05.12.2024 до суду першої інстанції від ОСОБА_1 надійшло клопотання б/н від 01.12.2024 (вх.№2-1845/24 від 05.12.2024), в якому позивач просив стягнути на його користь з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 28500 грн.
Вказана заява мотивована тим, що позивачем у зв`язку з розглядом даної справи в місцевому господарському суді були понесені судові витрати, а саме: витрати на професійну правничу допомогу у сумі 28500 грн.
Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 16.12.2024 у справі №916/1986/24 (суддя Літвінов С.В.) частково задоволено клопотання ОСОБА_1 б/н від 01.12.2024 (вх.№2-1845/24 від 05.12.2024); стягнуто з Садівничого масиву "Магістраль" на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу 18500 грн; в решті заяви відмовлено.
Додаткове рішення обґрунтоване тим, що заявлені до стягнення витрати ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу є підтвердженими документально та пов`язаними з розглядом даної справи, у зв`язку з чим, беручи до уваги часткове задоволення позову, мають бути компенсовані позивачеві за рахунок відповідача у сумі 18500 грн.
Не погодившись з вищенаведеними рішеннями, Садівничий масив "МАГІСТРАЛЬ" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 02.12.2024 та додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 16.12.2024 у справі №916/1986/24 скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник наголошує на тому, що позивач не виконував свого обов`язку зі сплати членських внесків на користь відповідача, що в силу положень статуту Садівничого масиву "МАГІСТРАЛЬ" стало підставою для автоматичного вибуття ОСОБА_1 зі складу членів даної громадської організації, у зв`язку з чим була відсутня необхідність для його повідомлення про позачергові загальні збори, на яких при наявності кворуму прийнято оскаржуване рішення, що відповідає змісту права організації на самоврядування. Крім того, апелянт стверджує про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 витрат останнього на професійну правничу допомогу, пов`язану з розглядом даної справи у суді першої інстанції, оскільки позивачем до закінчення судових дебатів не було подано доказів на підтвердження цих витрат, хоча на той момент відповідні докази вже були у його розпорядженні.
У відзиві на апеляційну скаргу б/н від 05.02.2025 (вх.№4889/24/Д1 від 05.02.2025) ОСОБА_1 просить залишити апеляційну скаргу Садівничого масиву "МАГІСТРАЛЬ" без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 02.12.2024 та додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 16.12.2024 у справі №916/1986/24 без змін. Зокрема, позивач стверджує про недоведеність відповідачем за допомогою належних доказів факту порушення ОСОБА_1 свого обов`язку щодо належної та своєчасної сплати членських внесків, а також про умисне неповідомлення останнього про позачергові загальні збори, на яких за відсутності кворуму вирішувалось питання про виключення позивача зі складу членів Садівничого масиву "МАГІСТРАЛЬ", тим більше, що ні чинним законодавством, ні статутом вказаної громадської організації не передбачено автоматичного вибуття членів цього садівничого масиву без відповідного рішення загальних зборів. Позивач також зауважує на тому, що до закінчення судових дебатів ним було зроблено заяву про намір подання доказів на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу, у зв`язку з чим надання таких доказів протягом п`ятиденного строку після ухвалення судового рішення по суті спору відповідає вимогам процесуального закону.
10.02.2025 до апеляційного господарського суду надійшла відповідь Садівничого масиву "МАГІСТРАЛЬ" на відзив на апеляційну скаргу б/н від 09.02.2025 (вх.№4889/24/Д2 від 10.02.2025), в якій скаржник посилається на те, що не виконання позивачем рішення ради відповідача №2 від 21.01.2022 про оплату членських внесків та інших платежів лише на поточний банківський рахунок даної юридичної особи є достатньою підставою для автоматичного вибуття ОСОБА_1 зі складу членів громадської організації, тим більше, що останній безумовно був обізнаний про існування такого рішення, проте ігнорував його.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді ОСОБА_2 , суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В. від 30.01.2025 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження, а в подальшому ухвалою суду від 17.02.2025 призначено справу №916/1986/24 до розгляду на 12.03.2025 об 11:00.
У судовому засіданні 12.03.2025 представник Садівничого масиву "МАГІСТРАЛЬ" апеляційну скаргу підтримав; представник ОСОБА_1 висловили заперечення проти її задоволення.
За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що 10.02.1992 проведено державну реєстрацію Садівничого масиву "МАГІСТРАЛЬ", про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідний запис.
ОСОБА_1 є членом Садівничого масиву "МАГІСТРАЛЬ", що підтверджується членською книжкою садовода № НОМЕР_1 .
Відповідно до пунктів 1.1, 1.3, 1.5 статуту Садівничого масиву "МАГІСТРАЛЬ", затвердженого рішенням конференції уповноважених, оформленим протоколом №8 від 29.11.2016 (далі статут Садівничого масиву "МАГІСТРАЛЬ"), даний садівничий масив є громадським об`єднанням, яке об`єднує членів садівників для здійснення заходів щодо задоволення та захисту законних, соціальних, економічних та інших спільних інтересів членів Садівничого масиву "МАГІСТРАЛЬ" для спільної реалізації цілей та задач, які проголошені у цьому статуті. Не відноситься до господарчих госпрозрахункових організацій і від своєї діяльності прибутку не має та утримується за рахунок членських внесків Садівничого масиву "МАГІСТРАЛЬ". Садівничий масив створений і діє на основі Закону України "Про громадські об`єднання" і у своїй діяльності керується Конституцією України, Законом України "Про громадські об`єднання", іншими законодавчими актами України, міжнародними договорами України та цим статутом. Садівничий масив "МАГІСТРАЛЬ" є юридичною особою з дня її державної реєстрації, здійсненої у порядку, встановленому чинним законодавством України.
Згідно з підпунктом 3.4.4 пункту 3.4 статуту Садівничого масиву "МАГІСТРАЛЬ" підставою для виключення з членів цього садівничого масиву є грубе порушення даного статуту та несплата членських внесків.
Члени масиву можуть бути виключені із членів масиву: за систематичне порушення статуту; не виконання рішень загальних зборів (конференції уповноважених) та ради масиву; самовільне захоплення земель без оформлення належним чином загальновстановлених документів; не сплата більше одного року членських та інших внесків, встановлених загальними зборами (конференції уповноважених), і вважаються автоматично вибулими з членів масиву (підпункт 3.4.6 пункту 3.4 статуту Садівничого масиву "МАГІСТРАЛЬ").
Положеннями пункту 3.5 статуту Садівничого масиву "МАГІСТРАЛЬ" передбачено, що рішення про виключення розглядається радою садівничого масиву і приймається простою більшістю голосів членів масиву.
В силу пункту 3.7 статуту Садівничого масиву "МАГІСТРАЛЬ" члени організації, зокрема, мають право брати участь в управлінні справами даного садівничого масиву згідно зі статутом.
У підпунктах 3.7.2, 3.7.5 пункту 3.7 статуту Садівничого масиву "МАГІСТРАЛЬ" визначено наступні обов`язки членів садівничого масиву: виконувати положення даного статуту, рішення загальних зборів (конференції уповноважених), ради масиву, дбайливо ставитися до власного масиву; сплачувати членські та цільові внески, які регулюються Положенням про внески.
Відповідно до пункту 4.1 статуту Садівничого масиву "МАГІСТРАЛЬ" для забезпечення діяльності садівничого масиву створюються такі органи управління: загальні збори або конференція уповноважених; рада садівничого масиву; ревізійна комісія; контрольно-наглядова рада.
Вищим органом управління садівничого масиву є загальні збори або конференція уповноважених членів Садівничого масиву "МАГІСТРАЛЬ" (пункт 4.2 статуту Садівничого масиву "МАГІСТРАЛЬ").
Згідно з підпунктами 4.2.1, 4.2.2 пункту 4.2, пунктом 4.3 статуту Садівничого масиву "МАГІСТРАЛЬ" загальні збори можуть бути як чергові, так і позачергові. Чергові загальні збори (конференція уповноважених) скликаються головою садівничого масиву не рідше одного разу на рік. Про місце і час проведення, порядок денний чергових загальних зборів (конференції уповноважених) всі члени садівничого масиву мають бути повідомлені не пізніше ніж за 30 днів до дня проведення загальних зборів (конференції уповноважених). Члени Садівничого масиву "МАГІСТРАЛЬ" мають право не пізніше ніж за 10 днів до проведення чергових зборів (конференції уповноважених) внести пропозиції до порядку денного загальних зборів, повідомивши про це голову ради садівничого масиву у письмовому вигляді.
Підпунктом 4.3.1 пункту 4.3 статуту Садівничого масиву "МАГІСТРАЛЬ" передбачено, що позачергові загальні збори (конференція уповноважених) можуть бути скликані на вимогу голови ради садівничого масиву, ради садівничого масиву, ревізійної комісії або членів Садівничого масиву "МАГІСТРАЛЬ", що в сукупності володіють не менш ніж 1/3 голосів
У підпунктах 4.3.4-4.3.10 пункту 4.3 статуту Садівничого масиву "МАГІСТРАЛЬ" зазначено, що засідання загальних зборів (конференції уповноважених) вважаються повноважними за умови присутності більше половини зареєстрованого складу членів масиву або уповноважених. Норма представництва уповноважених 1:8. Рішення на загальних зборів (конференції уповноважених) приймаються простою більшістю від числа присутніх членів садівничого масиву. Рішення щодо внесення змін до статуту, реорганізацію або ліквідацію ухвалюються відкритим голосуванням не менше як 3/4 голосів присутніх на загальних зборах. Кожний член садівничого масиву має один голос на загальних зборах. Рішення загальних зборів (конференції уповноважених) обов`язкові до виконання усіма членами. Рішення набувають чинності з моменту їх схвалення. Рішення загальних зборів (конференції уповноважених) оформлюються протоколом, який підписується головою та секретарем загальних зборів (конференції уповноважених). До виключної компетенції загальних зборів (конференції уповноважених) належать, зокрема, доведення розміру членських внесків та інших внесків з їх обґрунтуванням; вирішення будь-яких інших питань діяльності садівничого масиву.
В силу підпунктів 4.5.1, 4.5.2, 4.5.3, 4.5.5, 4.5.11 пункту 4.5 статуту Садівничого масиву "МАГІСТРАЛЬ" рада цього садівничого масиву виконує рішення загальних зборів (конференції уповноважених) і контролює дотримання членами масиву його статуту; веде поточну роботу масиву; розглядає та приймає рішення щодо прийому і виключення членів садівничого масиву; приймає членські внески від членів садівничого масиву, реєструє їх; розроблює та затверджує на загальних зборах положення про внески, установлює порядок визначення розмірів вступних, членських та цільових внесків, термін та порядок їх оплати.
Рішенням позачергових загальних зборів членів Садівничого масиву "МАГІСТРАЛЬ", оформленим протоколом №5 від 05.11.2023, одноголосно вирішено:
-обрати головою зборів ОСОБА_3 , секретарем зборів ОСОБА_4 ;
-прибрати з членів масиву осіб, які більше року не сплачують членські внески та інші платежі на банківський рахунок масиву і подати відповідні зміни щодо кількості членів масиву до державного реєстру;
-для проведення легітимних загальних зборів, прийняття на них законних рішень на підставі вимог статуту, законодавства та витягу з банківського рахунку про рух коштів за минулі два роки привести кількість членів масиву у відповідність до фактичної, в першу чергу виключивши тих, хто не сплачує членські внески та інші платежі на розрахунковий рахунок масиву згідно зі списком, який включає користувачів 55 земельних ділянок масиву, у тому числі і ОСОБА_1 ;
-до проведення загальних зборів щодо обрання голови ради призначити в.о. голови ради ОСОБА_3 ;
-провести підготовку до проведення позачергових загальних зборів з виборів голови ради, підготувати зміни до статуту та прийняти їх на загальних зборах у новій редакції;
-для об`єднання та мирного співіснування садоводів на масиві зареєструвати нову неприбуткову організацію; відокремити від Садівничого масиву "МАГІСТРАЛЬ" системи водо- та електропостачання; надати новій зареєстрованій неприбутковій організації рівних прав щодо користування та використання разом із Садівничим масивом "МАГІСТРАЛЬ" спільного майна та земель загального користування для систем подачі води та електроенергії; підготувати до наступних зборів інформацію та пропозиції щодо початку відновлення свердловини; представити бюджет витрат.
Відповідно до протоколу №5 від 05.11.2023 всього на обліку перебувають 160 членів організації, на цих зборах присутні 82 члени Садівничого масиву "МАГІСТРАЛЬ".
У матеріалах справи також містяться копії:
-списку членів Садівничого масиву "МАГІСТРАЛЬ", що приймали участь у позачергових загальних зборах 01.11.2023 (додаток до протоколу №5 від 01.11.2023);
-додатку №1/1 від 14.05.2024 до протоколу №5, відповідно до якого секретарем зборів у вищенаведеному списку членів Садівничого масиву "МАГІСТРАЛЬ", що приймали участь у позачергових загальних зборах, була допущена описка у даті, внаслідок чого помилково зазначено "01.11.2023" замість правильної дати "05.11.2023";
-журналу обліку надходження грошових коштів по Садівничому масиву "МАГІСТРАЛЬ", починаючи з жовтня місяця 2018 року;
-наданий у відповідь на запит представника відповідача лист Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) №24171/06.5-08 від 15.04.2024, в якому зазначено про те, що відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Садівничого масиву "МАГІСТРАЛЬ" у блок засновників було внесено відомості про 399 членів садівничого масиву, але на теперішній час відомості про членів (учасників) громадського об`єднання не підлягають внесенню до реєстру внаслідок законодавчих змін;
-оголошення про втрату печатки-штампа з написом "Садівничий масив "МАГІСТРАЛЬ", опублікованого у газеті "Слава хлібороба", разом з квитанцією до прибуткового касового ордера №12 від 05.06.2018 про сплату відповідачем на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Редакція газети "Слава хлібороба" вартості послуг з друкування оголошення;
-замовлення Садівничого масиву "МАГІСТРАЛЬ" б/н від 08.06.2018 на виготовлення штампу;
-талону-повідомлення №044984 від 05.06.2018 про прийняття заяви Лиманським ВП ГУНП в Одеській області.
Предметом спору у даній справі є вимога позивача про визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів Садівничого масиву "МАГІСТРАЛЬ", оформленого протоколом №5 від 05.11.2023.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції послався на порушення прав ОСОБА_1 у зв`язку з неповідомленням останнього у встановленому порядку про проведення 05.11.2023 загальних зборів Садівничого масиву "МАГІСТРАЛЬ", на яких було вирішено питання про виключення позивача зі складу членів даної громадської організації, а також на те, що відповідне рішення, оформлене протоколом №5 від 05.11.2023, прийняте загальними зборами за відсутності кворуму та обґрунтованих підстав для виключення позивача, оскільки у матеріалах справи наявні належні докази сплати ним членських внесків. Поряд з цим, місцевий господарський суд зазначив про те, що оскаржуване рішення загальних зборів підлягає визнанню недійсним лише в частині виключення ОСОБА_1 з членів Садівничого масиву "МАГІСТРАЛЬ", оскільки позивачем не доведено факту порушення його прав рештою вказаного рішення.
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновком Господарського суду Одеської області про наявність підстав для часткового задоволення позову з огляду на наступне.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.
Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Чинне законодавство визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захист цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.
Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.10.2020 у справі №695/2665/16-ц зауважила, що садове товариство згідно з чинним законодавством України може створюватись у двох організаційно-правових формах: як кооператив і як громадська організація.
Згідно з пунктом 1.1 статуту Садівничого масиву "МАГІСТРАЛЬ" та Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань даний садівничий масив за організаційно-правовою формою є громадською організацією.
Правові та організаційні засади реалізації права на свободу об`єднання, гарантованого Конституцією України та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, порядок утворення, реєстрації, діяльності та припинення громадських об`єднань регламентовані Законом України "Про громадські об`єднання".
Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 1 Закону України "Про громадські об`єднання" громадське об`єднання це добровільне об`єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів. Громадське об`єднання за організаційно-правовою формою утворюється як громадська організація або громадська спілка. Громадське об`єднання може здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи або без такого статусу. Громадське об`єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку.
Громадська організація це громадське об`єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи (частина третя статті 1 Закону України "Про громадські об`єднання").
В силу частини першої статті 5 Закону України "Про громадські об`єднання" ніхто не може бути примушений до вступу у будь-яке громадське об`єднання. Належність чи неналежність до громадського об`єднання не може бути підставою для обмеження прав і свобод особи або для надання їй органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування будь-яких пільг і переваг.
За умовами частини першої статті 3 Закону України "Про громадські об`єднання" громадські об`єднання утворюються і діють на принципах: 1) добровільності; 2) самоврядності; 3) вільного вибору території діяльності; 4) рівності перед законом; 5) відсутності майнового інтересу їх членів (учасників); 6) прозорості, відкритості та публічності.
Частиною третьою статті 3 Закону України "Про громадські об`єднання" самоврядність передбачає право членів (учасників) громадського об`єднання самостійно здійснювати управління діяльністю громадського об`єднання відповідно до його мети (цілей), визначати напрями діяльності, а також невтручання органів державної влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в діяльність громадського об`єднання, крім випадків, визначених законом.
Згідно з частиною першою статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.
Статут громадського об`єднання має містити відомості про: 1) найменування громадського об`єднання та за наявності - скорочене найменування; 2) мету (цілі) та напрями його діяльності; 3) порядок набуття і припинення членства (участі) у громадському об`єднанні, права та обов`язки його членів (учасників); 4) повноваження керівника, вищого органу управління, інших органів управління (далі керівні органи) громадського об`єднання, порядок їх формування та зміни складу, термін повноважень, а також порядок визначення особи, уповноваженої представляти громадське об`єднання, та її заміни (для громадських об`єднань, що не мають статусу юридичної особи); 5) періодичність засідань і процедуру прийняття рішень керівними органами громадського об`єднання, у тому числі шляхом використання засобів зв`язку; 6) порядок звітування керівних органів громадського об`єднання перед його членами (учасниками); 7) порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності керівних органів громадського об`єднання та розгляду скарг; 8) джерела надходження і порядок використання коштів та іншого майна громадського об`єднання; 9) порядок створення, діяльності та припинення діяльності відокремлених підрозділів громадського об`єднання (у разі їх створення громадським об`єднанням, яке має намір здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи); 10) порядок внесення змін до статуту; 11) порядок прийняття рішення щодо саморозпуску або реорганізації громадського об`єднання, а також щодо використання його коштів та іншого майна, що залишилися після саморозпуску, - для громадського об`єднання, яке має намір здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи (частина перша статті 11 Закону України "Про громадські об`єднання").
Як зазначалося вище, відповідно до пункту 4.2, підпункту 4.3.10 пункту 4.3 статуту Садівничого масиву "МАГІСТРАЛЬ" вищим органом управління садівничого масиву є загальні збори або конференція уповноважених членів Садівничого масиву "МАГІСТРАЛЬ". До компетенції загальних зборів (конференції уповноважених) належить вирішення будь-яких інших питань діяльності садівничого масиву.
Рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.
Порядок скликання та проведення загальних зборів учасників юридичної особи визначений законодавством України за положеннями якого учасники (акціонери, члени) юридичної особи мають бути до початку загальних зборів повідомлені про дату, місце, час проведення та порядок денний таких зборів. Такий порядок скликання загальних зборів вищого органу управління юридичної особи не залежить від її організаційно-правової форми, є загальноприйнятим та таким, що гарантує забезпечення права учасника (акціонера, члена) юридичної особи на участь в управлінні нею.
Права члена юридичної особи можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо. При цьому позивачеві не може бути відмовлено у задоволенні вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів тільки з мотивів недостатності його голосів для зміни результатів голосування з прийнятих загальними зборами членів рішень, оскільки вплив члена на прийняття загальними зборами рішень не вичерпується лише голосуванням.
Голосуванню передує обговорення усіма присутніми учасниками питань поряду денного, внесення певних пропозицій та виступи учасників, що за певних обставин може істотно вплинути на загальний хід голосування та змінити його результати в порівнянні з тими, які мали місце. З огляду на це, права учасника товариства можуть бути порушені внаслідок безпідставного позбавлення останнього можливості взяти участь у зборах (зокрема, у зв`язку з не повідомленням про них) та належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного.
Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах. Зокрема, рішення загальних зборів юридичної особи можуть бути визнані недійсними в судовому порядку в разі недотримання процедури їх скликання.
Саме такий правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладено в постанові від 28.01.2020 у справі №924/641/17.
Обов`язковою умовою повідомлення про скликання загальних зборів юридичної особи є одночасна наявність у такому повідомленні інформації про дату, час, місце проведення зборів та інформації про питання, що будуть винесені на розгляд зборів (порядок денний).
Відсутність у повідомленні про проведення загальних зборів будь-якої з названих складових, як і відсутність самого повідомлення, може бути підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів.
У підпункті 4.2.2 пункту 4.2 статуту Садівничого масиву "МАГІСТРАЛЬ" вказано, що про місце і час проведення, порядок денний чергових загальних зборів (конференції уповноважених) всі члени садівничого масиву мають бути повідомлені не пізніше ніж за 30 днів до дня проведення загальних зборів (конференції уповноважених).
При цьому колегія суддів вбачає, що положення статуту Садівничого масиву "МАГІСТРАЛЬ" не визначають конкретного механізму повідомлення члена масиву про проведення загальних зборів, а тому апеляційний господарський суд зауважує, що особа, яка скликає загальні збори учасників, повинна вжити всіх розумних заходів для повідомлення учасників про проведення цих зборів. Обраний особою, що скликає загальні збори учасників, спосіб повідомлення про їх проведення повинен забезпечити реальне персональне повідомлення учасника і не бути лише формальним направленням такого повідомлення.
Зазначений висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 10.05.2018 у справі №906/592/17.
Таким чином, у справах з позовною вимогою про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників юридичної особи, заявленою з підстав неповідомлення позивача як учасника юридичної особи про проведення зборів, на яких прийняте спірне рішення, судам при вирішенні питання щодо порушення прав позивача спірним рішенням необхідно з`ясувати дотримання порядку скликання загальних зборів, зокрема, щодо належного повідомлення позивача про такі збори, яке є складовою скликання зборів, а також щодо відповідності змісту повідомлення вимогам закону та статуту, оскільки своєчасне і належне повідомлення учасника про скликання загальних зборів, що містить вичерпну інформацію щодо проведення зборів, є важливим для формування волі при прийнятті рішень загальними зборами, аби кожен з учасників міг належним чином підготуватися і сформувати своє бачення щодо питань, які розглядаються на зборах, та повноцінно взяти участь у їх обговоренні.
У частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.
Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов`язані в процесуальній формі довести свою правоту, за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.
Отже, даний принцип забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладення тягаря доказування на сторони.
Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).
Колегія суддів наголошує на тому, що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами.
Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною в постанові від 05.06.2020 у справі №920/528/19.
У випадку заперечення учасником факту повідомлення його про проведення загальних зборів, обов`язок доказування обставин повідомлення позивача про проведення загальних зборів покладається на відповідача, як особу, рішення органу управління якої оспорюється.
Саме така стала правова позиція Верховного Суду викладена у низці постанов останнього, зокрема, від 05.05.2020 у справі №916/1996/19, від 06.02.2020 у справі №906/307/19 тощо.
Cуд апеляційної інстанції зазначає, що у матеріалах справи відсутні та відповідачем до місцевого господарського суду не подано жодного належного у розумінні приписів статті 76 Господарського процесуального кодексу України доказу на підтвердження повідомлення позивача про дату, час і місце проведення, а також порядок денний загальних зборів членів Садівничого масиву "МАГІСТРАЛЬ", які відбулися 05.11.2023 та на яких було прийнято оскаржуване ОСОБА_1 рішення. Не подано відповідачем і самого повідомлення, яке відображало б відомості про дату, час, місце проведення загальних зборів, зміст їх порядку денного тощо.
Більше того, в апеляційній скарзі відповідачем не заперечується факт неповідомлення ОСОБА_1 про дату, час і місце проведення, а також порядок денний загальних зборів членів Садівничого масиву "МАГІСТРАЛЬ", які відбулися 05.11.2023, оскільки, за твердженням апелянта, позивач ще до прийняття оскаржуваного рішення автоматично вибув зі складу членів садівничого масиву у зв`язку з несплатою внесків.
Між тим, колегією суддів не приймаються до уваги твердження відповідача про автоматичне вибуття ОСОБА_1 зі складу членів садівничого масиву, оскільки зміст протоколу №5 від 05.11.2023, яким оформлено оскаржуване рішення, свідчить про те, що загальними зборами було не просто констатовано (документально зафіксовано) факт вибуття позивача з членів садівничого масиву, а саме прийнято відповідне рішення про виключення останнього.
Поряд з цим, пунктом 3.5 статуту Садівничого масиву "МАГІСТРАЛЬ" передбачена необхідність прийняття більшістю голосів членів даного садівничого масиву рішення про виключення, чим спростовуються доводи скаржника про автоматичне припинення членства у вказаному садівничому масиві за відсутності необхідності додаткового вирішення цього питання на зборах.
Окремо колегія суддів зазначає про те, що відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України справедливість, добросовісність та розумність є загальними засадами цивільного законодавства.
Тлумачення пункту 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.
Згідно зі статтею 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
Добросовісність при правовому регулюванні цивільних відносин повинна розглядатися як відповідність реальної поведінки учасників таких відносин вимогам загальносоціальних уявлень про честь і совість. Іншими словами, щоб бути добросовісним, дії та вчинки учасників цивільних відносин мають здійснюватися таким чином, щоб вони викликали схвальну оцінку з боку суспільної моралі, зокрема, в аспекті відповідності застосованих засобів правового регулювання тим цілям, які перед ним ставляться. І, навпаки, реалізація правового регулювання цивільних відносин буде недобросовісною, якщо соціальна свідомість відкидає її як таку, що не відповідає задекларованій меті.
Принцип добросовісності передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. Дії учасників цивільних та корпоративних відносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.
Зазначений принцип лежить в основі доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).
Поведінка є такою, що суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, якщо вона не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона правовідносин розумно покладалася на ці заяви чи попередню поведінку.
У зв`язку з цим, добросовісність при правовому регулюванні цивільних відносин повинна розглядатися як відповідність реальної поведінки учасників таких відносин вимогам загальносоціальних уявлень про честь і совість. Іншими словами, щоб бути добросовісним, дії та вчинки учасників цивільних відносин мають здійснюватися таким чином, щоб вони викликали схвальну оцінку з боку суспільної моралі, зокрема, в аспекті відповідності застосованих засобів правового регулювання тим цілям, які перед ним ставляться. І, навпаки, реалізація правового регулювання цивільних відносин буде недобросовісною, якщо соціальна свідомість відкидає її як таку, що не відповідає задекларованій меті.
Цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.
Здійснення суб`єктивних цивільних прав повинно відбуватись у суворій відповідності до принципів правомірності здійснення суб`єктивних цивільних прав, автономії волі, принципів розумності і добросовісності. Їх сукупність є обов`язковою для застосування при здійсненні усіх без винятку суб`єктивних цивільних прав.
Враховуючи вищевикладене, поведінка відповідача, який вважає членство позивача автоматично втраченим і не повідомляє його внаслідок цього про призначені загальні збори, на яких в подальшому вирішує питання про виключення позивача зі складу членів Садівничого масиву "МАГІСТРАЛЬ", хоча, як зазначалося вище, ще до прийняття оскаржуваного рішення вважає членство ОСОБА_1 припиненим за відсутності необхідності формалізації такого припинення шляхом прийняття органом управління юридичної особи відповідного додаткового рішення, не може кваліфікуватися як послідовна та добросовісна.
Крім того, апеляційним господарським судом враховується, що відповідно до правової позиції суду касаційної інстанції, викладеної в постанові від 02.09.2014 у справі №5017/1221/2012, неповідомлення учасника юридичної особи про скликання й проведення загальних зборів, на яких його виключили зі складу учасників такої юридичної особи, є безумовним порушенням його корпоративних прав.
За таких обставин, Південно-західний апеляційний господарський суд наголошує на тому, що ОСОБА_1 повинен був повідомлятися відповідачем про проведення 05.11.2023 загальних зборів членів Садівничого масиву "МАГІСТРАЛЬ", на яких було прийняте оскаржуване у даній справі рішення, оскільки вплив члена організації на прийняття зборами рішень не вичерпується виключно голосуванням, тим більше, що на цих зборах вирішувались питання про права та обов`язки позивача, а саме: питання виключення останнього зі складу членів садівничого масиву, у зв`язку з чим оскаржуване рішення безпосередньо стосується прав позивача, адже на цих зборах ОСОБА_1 мав право щонайменше на надання своїх пояснень щодо підстав, які були покладені в основу рішення про його виключення, а тому відсутність доказів його повідомлення про проведення зазначених зборів безумовно свідчить про порушення відповідачем встановленого законом порядку скликання вказаних зборів та зумовлює доведеність позивачем факту порушення оскаржуваним рішенням його прав.
Стосовно доводів позивача про прийняття оскаржуваного рішення загальних зборів членів Садівничого масиву "МАГІСТРАЛЬ" за відсутності кворуму колегія суддів зазначає наступне.
Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку з прямою вказівкою закону є, зокрема, прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення.
Підпунктом 4.3.4 пункту 4.3 статуту Садівничого масиву "МАГІСТРАЛЬ" передбачено, що засідання загальних зборів вважаються повноважними за умови присутності більше половини зареєстрованого складу членів масиву.
Відповідно до протоколу №5 від 05.11.2023, яким оформлено оскаржуване рішення загальних зборів, у даних загальних зборах брали участь 82 члени Садівничого масиву "МАГІСТРАЛЬ", у той час як загальна кількість зареєстрованих членів організації становить 160 осіб.
Між тим, згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №34709835 від 11.03.2025, сформованим на запит суду станом на 05.11.2023, тобто на день проведення загальних зборів, на яких прийнято оскаржуване позивачем рішення, зареєстрованими членами Садівничого масиву "МАГІСТРАЛЬ" виступали 399 фізичних осіб.
З метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців створено Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (частина перша статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань").
В силу пунктів 7, 9 частини першої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань" державна реєстрація базується, зокрема, на принципах об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Єдиному державному реєстрі, а також відкритості та доступності відомостей Єдиного державного реєстру.
Згідно з частиною першою статті 11 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань" відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними (крім реєстраційних номерів облікових карток платників податків та паспортних даних) та у випадках, передбачених цим Законом, за їх надання стягується плата.
Якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості (частини перша-третя статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань").
За таких обставин, досліджуючи питання наявності/відсутності кворуму, суд виходить з відомостей, відображених в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, тим більше, що у матеріалах справи відсутні та відповідачем, який зобов`язаний вести облік своїх членів, не подано жодного належного доказу, який би підтверджував те, що вказана у даному реєстрі інформація про кількісний склад членів Садівничого масиву "МАГІСТРАЛЬ" (399 фізичних осіб) є недостовірною або неактуальною, зокрема, у зв`язку зі зменшення кількості членів об`єднання до 160 осіб.
Посилання скаржника на лист Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) №24171/06.5-08 від 15.04.2024, наданий у відповідь на запит представника відповідача, жодним чином не спростовує висновку суду про те, що зареєстрованими членами Садівничого масиву "МАГІСТРАЛЬ" станом на 05.11.2023 (день проведення загальних зборів, на яких прийнято оскаржуване позивачем рішення) виступали 399 фізичних осіб. Навпаки, зазначений лист підтверджує внесення до реєстру відомостей про наведену вище кількість членів Садівничого масиву "МАГІСТРАЛЬ", а також повідомляє, що на теперішній час відомості про членів (учасників) громадського об`єднання не підлягають внесенню до реєстру внаслідок законодавчих змін.
Отже, з огляду на те, що в силу вимог підпункту 4.3.4 пункту 4.3 статуту Садівничого масиву "МАГІСТРАЛЬ" загальні збори членів організації правомочні вирішувати питання, якщо на них присутні 50% її членів, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що для проведення 05.11.2023 загальних зборів потрібна була участь щонайменше 200 осіб (50% від 399 членів організації)
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком Господарського суду Одеської області про прийняття загальними зборами оскаржуваного позивачем рішення за відсутності кворуму, що є безумовною та самостійною підставою для визнання такого рішення недійсним у зв`язку з прямою вказівкою закону.
Щодо доводів апелянта про правомірність виключення позивача зі складу членів Садівничого масиву "МАГІСТРАЛЬ" суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Під час вирішення спорів, пов`язаних з виключенням учасників, членів з юридичної особи, господарським судам слід враховувати, що у рішенні загальних зборів про виключення такого члена кооперативу повинні міститися обґрунтовані причини такого виключення і зазначено, які саме факти невиконання статутних обов`язків стали підставою для його виключення, в чому полягає систематичність невиконання членом кооперативу його обов`язків, якими саме діями (бездіяльністю) він перешкоджає досягненню цілей кооперативу. Відсутність відповідних відомостей у рішенні про виключення члена кооперативу може бути підставою для визнання зазначеного рішення недійсним за позовом такого члена кооперативу.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 09.04.2019 у справі №923/650/17.
Зі змісту протоколу №5 від 05.11.2023 вбачається, що підставою для виключення ОСОБА_1 зі складу членів Садівничого масиву "МАГІСТРАЛЬ" визначено несплату членських внесків та інших платежів на поточний банківський рахунок масиву, тобто недотримання єдиного порядку сплати внесків та обов`язкових платежів, встановленого рішенням ради Садівничого масиву "МАГІСТРАЛЬ", оформленим протоколом №2 від 27.01.2022.
За положеннями статті 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом.
Як роз`яснив Конституційний Суд України у рішенні від 14.12.1999 №10-рп/99 (справа №1-6/99), положення частини першої статті 10 Конституції України, за яким "державною мовою в Україні є українська мова", треба розуміти так, що українська мова як державна є обов`язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина п`ята статті 10 Конституції України).
Відповідно до статті 10 Господарського процесуального кодексу України господарське судочинство в судах здійснюється державною мовою.
Згідно з частиною першою статті 12 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судочинство і діловодство в судах України провадиться державною мовою.
Частиною першою статті 14 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" визначено, що у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою.
В силу частин третьої, четвертої статті 14 Закону України "Про засади державної мовної політики" сторони, які беруть участь у справі, подають до суду письмові процесуальні документи і докази, викладені державною мовою. Особам, що беруть участь у розгляді справи в суді, забезпечується право вчиняти усні процесуальні дії (робити заяви, давати показання і пояснення, заявляти клопотання і скарги, ставити запитання тощо) рідною мовою або іншою мовою, якою вони володіють, користуючись послугами перекладача у встановленому процесуальним законодавством порядку.
Таким чином, законом встановлено вимоги, відповідно до яких сторони, які беруть участь у справі, подають до суду письмові процесуальні документи і докази, викладені державною мовою. При цьому законом надано можливість особі, яка не володіє мовою, якою здійснюється господарське судочинство, користуватися рідною мовою або мовою, якою вона володіє, завдяки залученню до справи перекладача, без додаткових для цієї особи витрат, а тому відсутні підстави вважати, що така особа обмежена у правах та буде позбавлена судового захисту
Отже, у разі, коли письмові докази подаються до суду іноземною мовою, додається їх засвідчений у встановленому порядку переклад українською мовою.
Між тим, в порушення вказаних вище вимог до суду першої інстанції подано оформлене протоколом №2 від 27.01.2022 рішення ради Садівничого масиву "МАГІСТРАЛЬ", яке складене іноземною мовою (російською), а тому вказаний документ не може бути прийнятий судом як належний доказ, оскільки він складений іноземною мовою і відповідачем не надано його засвідчений у встановленому порядку переклад українською мовою. Поряд з цим, відповідачем не було обґрунтовано та не було доведено існування об`єктивної неможливості подання перекладу зазначеного документу українською мовою, що унеможливлює надання судом правової оцінки такому документу як доказу у справі.
За таких обставин, беручи до уваги відсутність у матеріалах справи належного у розумінні процесуального закону доказу, який би свідчив про покладення на ОСОБА_1 зобов`язання зі сплати членських внесків виключно на банківський рахунок Садівничого масиву "МАГІСТРАЛЬ", апеляційний господарський суд наголошує на недоведеності відповідачем існування обставин, якими обґрунтоване оскаржуване рішення загальних зборів і які відповідно до статуту відповідача визначені в якості підстав для виключення особи зі складу членів даного масиву. В свою чергу, зазначене може слугувати окремою та самостійною підставою для визнання рішення позачергових загальних зборів Садівничого масиву "Магістраль", оформленого протоколом №5 від 05.11.2023, недійсним в частині виключення позивача.
Суд першої інстанції зазначеного безпідставно не врахував, натомість в порушення передбаченого статтею 14 Господарського процесуального кодексу України принципу диспозитивності (суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках) надав оцінку рішенню ради Садівничого масиву "МАГІСТРАЛЬ", оформленому протоколом №2 від 27.01.2022, на предмет його законності як за відсутності відповідних позовних вимог, у зв`язку з чим безпідставно вийшов за межі позовних вимог та необґрунтовано проігнорував презумпцію легітимності рішень органу управління громадської організації (постанова Верховного Суду від 03.08.2023 у справі №916/3610/21), так і за відсутності відповідного перекладу цього документа.
Однак, вищенаведена помилка місцевого господарського суду не зумовлює необхідності скасування рішення Господарського суду Одеської області від 02.12.2024 у справі №916/1986/24, оскільки вона жодним чином не призвела до прийняття неправильного по суті рішення, беручи до уваги недопустимість скасування законного та обґрунтованого рішення з одних лише формальних міркувань.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги те, що рішення позачергових загальних зборів Садівничого масиву "Магістраль", яке оформлене протоколом №5 від 05.11.2023, було прийняте за відсутності позивача, неповідомленого про проведення вказаних загальних зборів, та кворуму, а також передбачає виключення позивача зі складу членів організації за відсутності обґрунтованих підстав для цього, тобто безпосередньо стосується гарантованого законом права останнього на членство у зазначеній юридичній особі, Південно-західний апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для визнання незаконним даного рішення загальних зборів в частині виключення ОСОБА_1 зі складу членів Садівничого масиву "МАГІСТРАЛЬ".
Ефективність позовної вимоги про визнання недійсним рішення зборів має оцінюватися, виходячи з обставин справи, залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії) (пункт 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі №917/1338/18).
З огляду на те, що внаслідок зміни законодавчого регулювання відомості про членів (учасників) громадського об`єднання не підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, задоволення позовної вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів щодо виключення позивача зі складу учасників громадської організації є належним та ефективним способом захисту і, виходячи з обставин цієї конкретної справи, не потребує повторного звернення до суду з іншим позовом.
Поряд з цим, апеляційний господарський суд вбачає, що одночасно з виключенням ОСОБА_1 зі складу членів Садівничого масиву "Магістраль" оспорюваним позивачем рішення загальних зборів було вирішено низку інших питань, які стосуються діяльності відповідача (зокрема, щодо виключення ще 54 осіб, які до участі у цій справі не залучалися; відокремлення системи водо- та електропостачання; відновлення свердловини тощо).
За таких обставин, колегія суддів зазначає, що скасування рішення позачергових загальних зборів Садівничого масиву "МАГІСТРАЛЬ", оформленого протоколом №5 від 05.11.2023, не лише в частині виключення ОСОБА_1 , а з решти питань порядку денного, призвело б до втручання суду у права та інтереси низки осіб, рішення про припинення та набуття членства яких були прийняті на цих зборах.
Суди мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника юридичної особи. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.
Отже, звертаючись з позовом про визнання недійсним повністю всього рішення загальних зборів Садівничого масиву "МАГІСТРАЛЬ", оформленого протоколом №5 від 05.11.2023, ОСОБА_1 повинен був обґрунтувати, в чому саме полягає порушення його прав та законних інтересів у зв`язку з ухваленням загальними зборами відповідача відповідного рішення з усіх питань порядку денного, а не лише з питання про його виключення, а господарський суд перевірити такі доводи, встановити на що саме спрямований позов та вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.
У позовній заяві ОСОБА_1 навів посилання на низку норм законодавчих актів та положення статуту відповідача, однак жодним чином не обґрунтував при цьому, які конкретно його права було порушено рішеннями з усіх інших питань порядку денного, крім питання про його виключення зі складу членів садівничого масиву.
Південно-західний апеляційний господарський суд наголошує на тому, що особа не може оскаржити будь-яке рішення загальних зборів чи іншого органу юридичної особи лише через наявність в нього статусу учасника такої юридичної особи без обґрунтування, чим саме вказане рішення порушує його права.
Аналогічний висновок Верховного Суду викладено в постанові від 15.06.2022 у справі №916/700/21.
Суд апеляційної інстанції вбачає, що позивач, не конкретизуючи у позові наявності його порушених прав з усіх питань порядку денного, окрім питання про його виключення зі складу членів садівничого масиву, по суті висловив незгоду з ухваленим рішенням загальних зборів, проте сама по собі незгода члена кооперативу з таким рішенням, в тому числі, якщо воно стосується його особи, але не порушує його прав/законних інтересів, не означає безумовної незаконності відповідного рішення.
З огляду на викладене, беручи до уваги на те, що позов у даній справі обґрунтований неправомірністю виключення позивача з числа членів садівничого масиву та спрямований на поновлення членства ОСОБА_1 у кооперативі відповідача, колегія суддів не вбачає правових підстав для визнання недійсним вищезазначеного рішення загальних зборів членів Садівничого масиву "МАГІСТРАЛЬ" в іншій частині у зв`язку з недоведеністю позивачем факту порушення рішенням в цій частині його прав та законних інтересів.
Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 10.02.2021 у справі №923/226/20.
Стосовно доводів Садівничого масиву "МАГІСТРАЛЬ" про незаконність та необґрунтованість додаткового рішення Господарського суду Одеської області від 16.12.2024 у справі №916/1986/24 колегія суддів зазначає наступне.
05.03.2024 між ОСОБА_1 ("Клієнт") та адвокатом Племениченком Геннадієм Вячеславовичем ("Адвокат") укладено договір про надання правової (правничої) допомоги №69/4 (далі договір №69/4 від 05.03.2024), за умовами пункту 1 якого Клієнт доручає, а Адвокат відповідно до чинного законодавства України приймає на себе зобов?язання в якості правової (правничої) допомоги здійснювати представницькі повноваження, захищати права і законні інтереси Клієнта з питання визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів Садівничого масиву "МАГІСТРАЛЬ" від 05.11.2023 шляхом подання позовної заяви до Господарського суду Одеської області та представництва у відповідному судовому спорі.
Для виконання договору Адвокату доручається виконувати всі дії, передбачені чинним законодавством України. За даним договором Адвокат діє без обмежень повноважень. Адвокат має право залучати для виконання окремих умов договору інших адвокатів, спеціалістів та вимагати від Клієнта оформлення договорів та/або довіреностей на цих осіб (пункт 2 договору №69/4 від 05.03.2024).
Відповідно до пункту 3 договору №69/4 від 05.03.2024 порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у додатковій угоді до даного договору. Розмір гонорару не включає фактичні витрати, пов?язані з виконанням договору (відрядження, добові тощо), якщо інше не передбачено домовленістю сторін.
Положенням пункту 8 договору №69/4 від 05.03.2024 передбачено, що договір укладений на строк до фактичного виконання предмету договору, але не більше одного року після укладення. Пролонгація договору можлива за умови укладення сторонами відповідної додаткової угоди.
15.05.2024 між ОСОБА_1 та адвокатом Племениченком Геннадієм Вячеславовичем укладено додаткову угоду №1 до договору №69/4 від 05.03.2024, за умовами якої Клієнт доручає, а Адвокат відповідно до чинного законодавства України приймає на себе зобов?язання в якості правової допомоги здійснювати представницькі повноваження, захищати права і законні інтереси Клієнта з питання визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів Садівничого масиву "МАГІСТРАЛЬ" від 05.11.2023 у справі №916/1986/24. Крім того, сторони визначили розмір гонорару, який становить 20000 грн, при цьому Клієнт зобов?язаний сплатити Адвокату вартість послуг протягом 10 банківських днів з дня ухвалення рішення судом. Сторони також вказали, що гонорар є розумним, при його встановленні було враховано складність справи, кваліфікація і досвід Адвоката, фінансовий стан Клієнта та інші істотні обставини.
З детального опису робіт б/н від 01.12.2024 вбачається, що на виконання договору №69/4 від 05.03.2024 адвокат Племениченком Геннадій Вячеславович надав ОСОБА_1 наступну правову допомогу: ознайомлення з матеріалами, наданими Клієнтом, вивчення справи, підготовка до участі у судових засіданнях (вартість 3500 грн); складання та подання позовної заяви (вартість 6500 грн); складання та подання письмових пояснень (додаткові пояснення у справі) від 05.11.2024 (вартість 4000 грн); складання та подання письмових пояснень (додаткові пояснення у справі) від 18.11.2024 (вартість 1000 грн); участь у судових засіданнях 12.06.2024, 10.10.2024 (вартість 5000 грн).
01.12.2024 між ОСОБА_1 та адвокатом Племениченком Геннадієм Вячеславовичем було підписано без зауважень акт приймання-передачі виконаних робіт за договором №69/4 від 05.03.2024, згідно з яким Адвокатом були виконані, а Клієнтом прийняті у повному обсязі роботи відповідно до переліку, зазначеного у вищенаведеному детальному описі робіт б/н від 01.12.2024. Загальна вартість цих робіт складає 20000 грн, які підлягають оплаті Клієнтом на користь Адвоката протягом 10 банківських днів з дня ухвалення рішення судом.
Крім того, 15.05.2024 між ОСОБА_1 ("Клієнт") та адвокатом Племениченко Антоніною Валеріївною ("Адвокат") укладено договір про надання правової (правничої) допомоги №69/4-1 (далі договір №69/4-1 від 15.05.2024), за умовами пункту 1 якого Клієнт доручає, а Адвокат відповідно до чинного законодавства України приймає на себе зобов?язання в якості правової допомоги здійснювати представницькі повноваження, захищати права і законні інтереси Клієнта з питання визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів Садівничого масиву "МАГІСТРАЛЬ" від 05.11.2023 шляхом представництва у справі №916/1986/24 в Господарському суді Одеської області.
Згідно з пунктом 2 договору №69/4-1 від 15.05.2024 для виконання договору Адвокату доручається виконувати всі дії, передбачені чинним законодавством України. За даним договором Адвокат діє без обмежень повноважень. Адвокат має право залучати для виконання окремих умов договору інших адвокатів, спеціалістів та вимагати від Клієнта оформлення договорів та/або довіреностей на цих осіб.
В силу пункту 3 договору №69/4-1 від 15.05.2024 порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у додатковій угоді до даного договору. Розмір гонорару не включає фактичні витрати, пов?язані з виконанням договору (відрядження, добові тощо), якщо інше не передбачено домовленістю сторін.
У пункті 8 договору №69/4-1 від 15.05.2024 визначено, що договір укладений на строк до фактичного виконання предмету договору, але не більше одного року після укладення. Пролонгація договору можлива за умови укладення сторонами відповідної додаткової угоди.
15.05.2024 між ОСОБА_1 та адвокатом Племениченко Антоніною Валеріївною укладено додаткову угоду №1 до договору №69/4-1 від 15.05.2024, за умовами якої Клієнт доручає, а Адвокат відповідно до чинного законодавства України приймає на себе зобов?язання в якості правової допомоги здійснювати представницькі повноваження, захищати права і законні інтереси Клієнта з питання визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів Садівничого масиву "МАГІСТРАЛЬ" від 05.11.2023 у справі №916/1986/24. Крім того, сторони визначили розмір гонорару, який становить 8500 грн, при цьому Клієнт зобов?язаний сплатити Адвокату вартість послуг протягом 10 банківських днів з дня ухвалення рішення судом. Сторони також вказали, що гонорар є розумним, при його встановленні було враховано складність справи, кваліфікація і досвід Адвоката, фінансовий стан Клієнта та інші істотні обставини.
З детального опису робіт б/н від 01.12.2024 вбачається, що на виконання договору №69/4-1 від 15.05.2024 адвокат Племениченко Антоніна Валеріївна надала ОСОБА_1 наступну правову допомогу: ознайомлення з матеріалами, наданими Клієнтом, вивчення справи, підготовка до участі у судових засіданнях (вартість 3500 грн); участь у судових засіданнях 09.09.2024, 02.12.2024 (вартість 5000 грн).
01.12.2024 між ОСОБА_1 та адвокатом Племениченко Антоніною Валеріївною було підписано без зауважень акт приймання-передачі виконаних робіт за договором №69/4-1 від 15.05.2024, згідно з яким Адвокатом були виконані, а Клієнтом прийняті у повному обсязі роботи відповідно до переліку, зазначеного у вищенаведеному детальному описі робіт б/н від 01.12.2024. Загальна вартість цих робіт складає 8500 грн, які підлягають оплаті Клієнтом на користь Адвоката протягом 10 банківських днів з дня ухвалення рішення судом.
Позовна заява і додаткові пояснення від 05.11.2024 та від 18.11.2024 у справі №916/1986/24 від імені позивача підписані адвокатом Племениченком Геннадієм Вячеславовичем, який діяв на підставі ордеру серії ВН №1351188 від 03.05.2024, виданого на представництво даним адвокатом інтересів ОСОБА_1 у Господарському суді Одеської області.
У судових засіданнях у даній справі в суді першої інстанції представництво інтересів позивача забезпечували адвокат Племениченко Геннадій Вячеславович та адвокат Племениченко Антоніна Валеріївна, яка діяла на підставі ордеру серії ВН №1364845 від 09.09.2024, виданого на представництво даним адвокатом інтересів ОСОБА_1 у Господарському суді Одеської області, що підтверджується протоколами відповідних судових засідань.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За умовами частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
В силу статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
За умовами частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Колегія суддів вбачає, що ОСОБА_1 безпосередньо у додаткових письмових поясненнях б/н від 05.11.2024 (вх.№40026/24 від 06.11.2024), тобто до закінчення судових дебатів, на виконання вимог частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України викладено заяву про те, що докази на підтвердження понесення позивачем судових витрат у справі №916/1986/24 будуть подані протягом 5 днів після ухвалення рішення суду.
За таких обставин, клопотання б/н від 01.12.2024 (вх.№2-1845/24 від 05.12.2024) про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, до якого додано докази понесення таких витрат, подане ОСОБА_1 з дотриманням встановленого приписами частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України п`ятиденного строку.
Посилання апелянта на те, що позивачем до закінчення судових дебатів не було подано доказів на підтвердження судових витрат, хоча на той момент відповідні докази вже були у його розпорядженні, ґрунтується на суб`єктивному і помилковому уявленні скаржника про порядок підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, у зв`язку з чим апеляційним господарським судом до уваги не приймається, адже право подання таких доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, беручи до уваги наявність зробленої до закінчення судових дебатів заяви про намір подати такі докази саме у вищенаведений 5-денний строк, передбачене процесуальним законом, що безпідставно ігнорується відповідачем.
Відповідно до частин першої, третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з частинами першою, другою статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
В силу приписів частини третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 11.09.2020 у справі №922/3724/19.
Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Саме такий сталий правовий висновок Верховного Суду викладено в постановах від 28.09.2021 у справі №918/1045/20, від 24.11.2021 у справі №910/17235/20 та від 01.09.2021 у справі №910/13034/20.
У постанові Верховного Суду від 18.11.2020 у справі №923/1121/17 також вказано, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.
З матеріалів справи вбачається, що Садівничим масивом "МАГІСТРАЛЬ" до місцевого господарського суду було подано заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення б/н від 14.12.2024 (вх.№44826/24 від 16.12.2024), в якому відповідач наголосив на відсутності правових підстав для стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 витрат останнього на професійну правничу допомогу, пов`язану з розглядом даної справи у суді першої інстанції, оскільки позивачем до закінчення судових дебатів не було подано доказів на підтвердження цих витрат, хоча на той момент відповідні докази вже були у його розпорядженні. Крім того, відповідач стверджував про відсутність у позивача необхідності залучати двох адвокатів для представництва його інтересів у даній справі.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справах "East/West Alliance Limited" проти України" та "Ботацці проти Італії").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою, сьомою та дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, враховуючи частини п`яту-сьому, дев`яту статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.
Аналогічна правова позиція об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладена в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25.06.2019 у справі №916/1340/18.
Правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №906/194/18, акцентує увагу на необхідності дослідження документів на підтвердження обсягу витрат на правову допомогу, у тому числі щодо необхідності наявності розрахунку відповідних витрат, а також оцінки можливого фактичного їх понесення, оскільки у зазначеному випадку встановлення факту понесення витрат залежить від доведення факту надання правової допомоги у відповідних обсягах.
Від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, а тому відповідно до вимог чинного процесуального закону цілком достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.
Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується зі сталою правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 15.06.2021 у справі №922/2987/20, від 18.05.2021 у справі №923/121/20, від 13.12.2018 у справі №816/2096/17, від 16.05.2019 у справі №823/2638/18, від 09.07.2019 у справі №923/726/18 та від 26.02.2020 у справі №910/14371/18.
Крім того, частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним. Відтак, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.
Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).
Розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Даний правовий висновок Верховного Суду викладений в постанові від 28.11.2019 у справі №914/1605/18.
При цьому чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості.
Саме така правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.06.2021 у справі №906/698/20.
Колегія суддів вбачає, що на підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу у даній справі в суді першої інстанції та розміру останніх ОСОБА_1 було надано низку документів, а саме: копії договору про надання правової (правничої) допомоги №69/4 від 05.03.2024, укладеного між позивачем та адвокатом Племениченком Геннадієм Вячеславовичем, разом з додатковою угодою №1 від 15.05.2024 до нього; складених на виконання даного договору детального опису робіт б/н від 01.12.2024 та акту приймання-передачі виконаних робіт б/н від 01.12.2024; ордеру серії ВН №1351188 від 03.05.2024, виданого на представництво адвокатом Племениченком Геннадієм Вячеславовичем інтересів позивача у Господарському суді Одеської області; договору про надання правової (правничої) допомоги №69/4-1 від 15.05.2024, укладеного між позивачем та адвокатом Племениченко Антоніною Валеріївною, разом з додатковою угодою №1 від 15.05.2024 до нього; складених на виконання даного договору детального опису робіт б/н від 01.12.2024 та акту приймання-передачі виконаних робіт б/н від 01.12.2024; ордеру серії ВН №1364845 від 09.09.2024, виданого на представництво адвокатом Племениченко Антоніною Валеріївною інтересів позивача у Господарському суді Одеської області.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, місцевий господарський суд зазначає, що згідно з актами приймання-передачі виконаних робіт б/н від 01.12.2024 до договорів №69/4 від 05.03.2024 та №69/4-1 від 15.05.2024 гонорар адвокатів за надання правової допомоги Ковбасі Віктору Павловичу у даній справі в суді першої інстанції складає 28500 грн.
Між тим, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок іншої сторони відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а їх розмір є розумним та виправданим. Тобто суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 та від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, в яких конкретно визначено наступне: не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, у зв`язку з чим суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Як обґрунтовано зазначив місцевий господарський суд в оскаржуваному додатковому рішенні, до детального опису робіт б/н від 01.12.2024 та акту приймання-передачі виконаних робіт б/н від 01.12.2024, складених на виконання договору №69/4-1 від 15.05.2024, безпідставно включено послуги Племениченко Антоніни Валеріївни щодо ознайомлення з наданими Клієнтом матеріалами та вивчення справи, адже відповідні послуги вже були надані позивачеві адвокатом Племениченком Геннадієм Вячеславовичем, у зв`язку з чим відсутні підстави для повторного заявлення до стягнення вартості однієї й тієї самої послуги.
Проаналізувавши опис інших послуг, наведених в детальних описах робіт та актах приймання-передачі виконаних робіт, апеляційний господарський суд зазначає про те, що відображена в них інформація про характер наданих адвокатами послуг відповідає матеріалам справи (зокрема, позовна заява і додаткові пояснення від 05.11.2024 та від 18.11.2024 підписані адвокатом Племениченком Геннадієм Вячеславовичем, який брав участь у судових засіданнях 12.06.2024 та 10.10.2024, у той час як адвокат Племениченко Антоніна Валеріївна брала участь у судових засіданнях 09.09.2024 та 02.12.2024).
Поряд з цим, жодного доказу на підтвердження того, що заявлена позивачем до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу, пов`язану з розглядом даної справи у суді першої інстанції, є необґрунтованою, не відповідає критерію розумності та неспівмірна зі складністю справи, виконаними адвокатами роботами, обсягом наданих послуг, витраченим адвокатами часом та цінами за аналогічні роботи, які існують на ринку юридичних послуг, Садівничим масивом "МАГІСТРАЛЬ" до Господарського суду Одеської області не подано.
Доводи відповідача про відсутність у позивача необхідності залучати двох адвокатів для представництва його інтересів у даній справі не спростовують факту понесення ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, оскільки позивач не обмежений у праві отримання правової допомоги від декількох фахівців у галузі права, тим більше судом першої інстанції було виключено з заявленого до стягнення розміру судових витрат вартість тотожних послуг, які безпідставно дублюються в актах приймання-передачі виконаних робіт та у детальних описах робіт.
Враховуючи вищевикладене, за наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених ОСОБА_1 на правничу допомогу у зв`язку з розглядом даної справи в суді першої інстанції, через призму критеріїв, встановлених частиною четвертою статті 126 та частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на обсяг виконаних робіт, документальне підтвердження заявником вказаних витрат та часткове задоволення позовних вимог, Господарський суд Одеської області, керуючись принципами пропорційності та верховенства права, дійшов законного та обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення клопотання ОСОБА_1 б/н від 01.12.2024 (вх.№2-1845/24 від 05.12.2024) та, відповідно, стягнення з Садівничого масиву "МАГІСТРАЛЬ" на користь позивача вказаних витрат у розмірі 18500 грн, тим більше, що, виходячи з конкретних обставин справи, зазначена сума є справедливою, розумною та не має надмірний характер.
У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах (правова позиція Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16).
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
В силу статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об`єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із чим дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову та клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, пов`язану з розглядом даної справи у суді першої інстанції.
Доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції; твердження апелянта про порушення Господарським судом Одеської області норм права при ухваленні рішення від 02.12.2024 та додаткового рішення від 16.12.2024 у справі №916/1986/24 не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових актів колегія суддів не вбачає.
Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Садівничого масиву "МАГІСТРАЛЬ" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 02.12.2024 та додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 16.12.2024 у справі №916/1986/24 без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Садівничий масив "МАГІСТРАЛЬ".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 13.03.2025.
Головуючий суддя С.В. Таран
Суддя К.В. Богатир
Суддя Л.В. Поліщук
Суд | Південно-західний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 12.03.2025 |
Оприлюднено | 14.03.2025 |
Номер документу | 125801628 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, з них оскарження рішень загальних зборів учасників товариств, органів управління |
Господарське
Південно-західний апеляційний господарський суд
Таран С.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні