Постанова

від 04.03.2025 по справі 911/2466/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2025 р. Справа№ 911/2466/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Кропивної Л.В.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Реуцькій Т.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Солошенко С.В., ордер СА № 1061584 від 07.08.2023;

від відповідача: Заварзіна В.І., дов. № 01-14/6 від 13.01.2025,

розглянувши матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс Країна"

на рішення господарського суду Київської області від 21.11.2023

у справі № 911/2466/23 (суддя - Саванчук С.О.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс Країна"

до Державного авіаційного підприємства "Україна"

про стягнення 1 020 249,85 грн,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Люкс Країна" (далі - Товариство) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до державного авіаційного підприємства (далі - ДАП) "Україна" (далі - Підприємство) про стягнення 1 020 249,85 грн, з яких: 978 235,04 грн безпідставно отриманих коштів, 12 382,04 грн 3 % річних та 29 632,77 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між Товариством, як постачальником, та Підприємством, як покупцем, 05.04.2021 був укладений договір № 10402 на поставку палива (далі - договір), який припинений ще у 2022 році шляхом його виконання сторонами. Однак, у січні 2023 року Підприємство звернулось до господарського суду з позовом до Товариства про стягнення 978 235,04 грн (справа № 910/1707/23), з огляду на збільшення додатковими угодами вартості пального, всупереч приписів п. 7 ч. 5. ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", у зв`язку з чим покупцем було здійснено безпідставну переплату товару на заявлену суму. Під час розгляду вказаної справи, - 02.03.2023 Підприємством було надіслано Товариству вимогу про повернення коштів в сумі 978 235,04 грн за вказаним договором, у зв`язку з чим позивачем згідно платіжної інструкції № 5862 від 02.03.2023 було здійснено перерахування грошових коштів в сумі 978 235,04 грн Підприємству. В подальшому, за результатами розгляду справи № 910/1707/23 у задоволенні вимог Підприємства було відмовлено, з огляду на недоведеність (ненадання доказів) недійсності додаткових угод до договору і на те, що вимоги щодо їх недійсності не заявлялись.

Враховуючи наведене позивач стверджував, що правові підстави для перерахування ним Підприємству грошових коштів у сумі 978 235,04 грн були відсутні, а отримані відповідачем кошти є безпідставно набутими і в добровільному порядку не були повернуті позивачу, у зв`язку з чим подано даний позов.

Рішенням господарського суду Київської області від 21.11.2023 у задоволенні позову відмовлено.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції зазначив, що перерахування коштів, у тому числі, і повернення позивачем відповідачу, здійснювалось у межах правовідносин сторін за договором, зокрема, під час спірного періоду між сторонами щодо визначення правильної ціни товару, тож заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача коштів в сумі 978 235,04 грн, як безпідставно отриманих в порядку статті 1212 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, - не відповідає змісту порушеного права та характеру його порушення, а тому позивачем обрано неправильний спосіб захисту, що є самостійною підставою для відмови у позові.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ТОВ "Люкс Країна" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначав, що договір припинився належним виконанням сторонами своїх зобов`язань, однак в подальшому позивач помилково виконав письмову вимогу відповідача від 02.03.2023 про повернення грошових коштів в сумі 978 235,04 грн, яка обґрунтовувалась неправильним збільшенням ціни за одиницю товару, що призвело до переплати відповідачем вартості поставленого позивачем пального за договором, який на той момент вже припинив свою дію внаслідок виконання сторонами своїх зобов`язань. В той же час, в межах справи № 910/1707/23 було встановлено відсутність переплати за договором, а також відсутність правових підстав для стягнення з ТОВ "Люкс Країна" на користь ДАП "Україна" грошових коштів в сумі 978 235,04 грн, які вже були перераховані Товариством під час розгляду цієї справи.

З цих підстав позивач вказував, що помилкове повернення ним Підприємству спірної суми коштів не призвело до поновлення зобов`язань за договором шляхом повторної їх сплати в оплату вартості палива саме на виконання умов договору, зобов`язання сторін за яким вже були припинені, а отже спірні грошові кошти отримані відповідачем поза підставами, передбаченими умовами договору. В той же час висновок суду першої інстанції щодо неправильно обраного позивачем способу захисту фактично обмежує право особи на доступ до суду, враховуючи, що суд самостійно може застосувати саме ті норми матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2024, у складі колегії суддів: Руденко М.А. (головуючий), Пономаренко Є.Ю., Кропивна Л.В., відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд справи на 28.01.2025.

23.12.2024 до апеляційного суду надійшов відзив відповідача із запереченнями на апеляційну скаргу, в якому представник зазначав, що додатковими угодами № 1 від 01.06.2021, № 2 від 19.07.2021, № 4 від 10.02.2022, № 9 від 10.02.2022 до договору сторони погодили збільшення ціни за пальне, однак під час розрахунку було застосовано положення пункту 9.7 договору, що призвело до переплати за отримане паливо у сумі 978 235,04 грн, тож листом № 000600-14/2422-2023 від 02.03.2023 Державна аудиторська служба України (далі - Держаудитслужба) вимагали забезпечити відшкодування цих збитків. Також наведено контррозрахунок 3 % річних та інфляційних втрат нарахованих після отримання відповідачем претензії позивача на повернення коштів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2025 оголошено перерву до 04.03.2025.

04.03.2025 до апеляційного суду надійшла заява позивача про надання доказів щодо розміру витрат на правничу допомогу у відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України.

В судовому засіданні, яке відбулось 04.03.2025, апелянт просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. Відповідач заперечував доводи апеляційної скарги та вказував на законність прийнятого судом першої інстанції рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно акту звірки розрахунків підписаного та скріпленого печатками сторін за період з 01.06.2022 по 05.07.2022 за договором № 10402 від 05.04.2021 сальдо на 05.07.2022 складає 0 грн (а.с. 228 том 1).

У січні 2023 року Підприємство звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства про стягнення 978 235,04 грн, що є сумою неправомірного збільшення вартості отриманого пального за договором № 10402 від 05.04.2023 за наслідками укладених між сторонами додаткових угод до договору.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.04.2023 у справі № 910/1707/23, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.07.2023, у задоволенні позову відмовлено (а.с. 35-45 том 1).

З вказаних судових рішень вбачається, що 05.04.2021 між ТОВ "Люкс Країна" (постачальник) та ДАП "Україна" (покупець) був укладений договір № 10402 (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов`язався передавати (поставляти) покупцю або особі, зазначеній покупцем на умовах передбачених цим договором товар: "ДК 021: 2015-09130000-9, нафта і дистиляти (авіаційне пальне)", а покупець - прийняти паливо або забезпечити належне прийняття палива особою, зазначеною покупцем, та сплатити за нього грошові кошти в розмірі та на умовах, передбачених цим правочином.

Сторони підписали та скріпили своїми печатками додаток № 1 до договору (перелік видів авіаційного пального, їх кількість, ціна та вартість), яким погодили поставку 766,8 т авіаційного палива РТ, ТС-1 або JET A-1 на загальну суму 21 864 841,92 грн, ціна за 1 т - 23 762,00 грн (без ПДВ).

Між сторонами було укладено дев`ять додаткових угод до договору, якими були внесені зміни в додаток № 1 до договору.

Товариство поставило Підприємству 465,213 т пального, яке останнім оплачено.

Разом із цим, за розрахунком Підприємства, внаслідок підписання вищезазначених додаткових угод надлишково було сплачено Товариству 978 235,04 грн.

У зв`язку з цим, Підприємство звернулось до товариства з листом № 01-26/96 від 18.01.2023, у якому просило підписати акт звірки та повернути вищезазначену суму.

У своєму листі-відповіді № 01/18-3 від 18.01.2023 Товариство відмовилось повертати вказані кошти, обґрунтовуючи це тим, що розрахунки по договору були закриті у 2022 році, заборгованість за цією угодою відсутня, а зміна ціни пального була узгоджена сторонами шляхом укладення додаткових угод.

Судом апеляційної інстанції у справі № 910/1707/23 підтримано висновки суду першої інстанції щодо того, що позивачем не надано жодних доказів, які б свідчили про те, що додаткові угоди договору були визнані недійсними у встановленому законом порядку, у зв`язку з чим відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Згідно частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З матеріалів справи, яка переглядається судом апеляційної інстанції (№ 911/2466/23) вбачається, що листом № 000600-14/2422-2023 від 02.03.2023 Держаудитслужба звернулась до Підприємства про усунення виявлених порушень (а.с. 17-20 том 2), які встановлені в акті ревізії № 000600-21/2 від 17.01.2023, зокрема, за договором № 10402 від 05.04.2021, оскільки в порушення статті 526 ЦК України, пункту 7 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", пункту 9.6 вказаного договору, з червня 2021 року по лютий 2022 року за додатковими угодами, неправомірно завищено ціну одиниці пального внаслідок підвищення ціни у відсотковому значенні, а не на суму підвищення в гривневому еквіваленті (як передбачено умовами договору), за яке Підприємство безпідставно сплатило 978 121,49 грн, що призвело до незаконних витрат за поставлене авіаційне пальне та матеріальної шкоди (збитків) на цю суму.

02.03.2023 від відповідача позивачу надійшла вимога про повернення 978 235,04 грн за договором № 10402 від 05.04.2021 (а.с. 33 том 1).

Позивач платіжною інструкцією № 5862 від 02.03.2023 перерахував відповідачу 978 235,04 грн з призначенням платежу: "повернення грошових коштів зг. листа № 01-26/293 від 02.03.2023 по дог. № 10402 від 05.04.2021 без ПДВ" (а.с. 34 том 1).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначав, що оскільки додаткові угоди до договору є дійсними і зобов`язання за договором, з урахуванням таких додаткових угод, виконані сторонами правомірно, відтак відсутня переплата у розмірі 978 235,04 грн та, відповідно, підстави для її повернення постачальником покупцю, тож правові підстави для перерахування Товариством Підприємству грошових коштів у сумі 978 235,04 грн були відсутні, а отримані відповідачем кошти є безпідставно набутими, у зв`язку з чим підлягають поверненню на підставі статті 1212 ЦК України разом з нарахованими на цю суму 12 382,04 грн 3 % річних та 29 632,77 грн інфляційних втрат за період прострочення грошового зобов`язання з повернення цих коштів з 03.03.2023 по 03.08.2023.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку, що перерахування коштів, у тому числі, і повернення позивачем відповідачу, здійснювалось у межах правовідносин сторін за договором, зокрема, під час спірного періоду між сторонами щодо визначення правильної ціни товару, тож заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача коштів в сумі 978 235,04 грн, як безпідставно отриманих в порядку статті 1212 ЦК України, - не відповідає змісту порушеного права та характеру його порушення, а тому позивачем обрано неправильний спосіб захисту, що є самостійною підставою для відмови у позові.

З таким висновком колегія суддів не може погодитись враховуючи наступне.

Відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права, урегульовані нормами, закріпленими у главі 83 ЦК України.

Відповідно до статті 1212 ЦК України, що міститься у главі 83 ЦК України та в якій закріплені загальні положення про зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Аналіз положень статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що ця стаття стосується позадоговірних зобов`язань з повернення безпідставно набутого, збереженого майна (кондикційні зобов`язання), що виникають за наявності одночасно таких умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.

При цьому, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України

Такі висновки щодо застосування положень глави 83 ЦК України та, зокрема статті 1212 ЦК України, є сталими у судовій практиці та викладені у численних постановах Верховного Суду, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.12.2021 у справі № 911/1101/21, від 06.06.2022 у справі № 903/142/21 та в інших.

Колегія суддів зазначає, що у справі № 910/1707/23 розглянуті спірні правовідносини сторін щодо правильної ціни палива за договором, з урахуванням додаткових угод до нього, надана оцінка доводам сторін з цього питання, обставини, якими Підприємство заперечує позов у цій справі вже встановлені судами у справі № 910/1707/23, а саме: рішенням господарського суду міста Києва від 18.04.2023, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.07.2023, якими, у тому числі, встановлена відсутність переплати покупцем постачальнику 978 235,04 грн вартості палива за договором.

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені частиною 4 статті 75 ГПК України.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Отже не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

При цьому преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції, а також рішеннями ЄСПЛ від 25.07.2002 в справі "Совтрансавто-Холдінг" проти України" та від 28.11.1999 в справі "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

З вказаних підстав доводи відповідача щодо переплати 978 235,04 грн ним, як покупцем, грошових коштів постачальнику з посиланням на виявлені контролюючим органом - Держауадитслужбою порушення за договором не приймаються до уваги.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Сторони не заперечують, що умови договору виконані і договір поставки є припиненим внаслідок його виконання у 2022 році, - шляхом поставки позивачем товару та його оплатою відповідачем. Водночас відсутність переплати покупцем постачальнику 978 235,04 грн вартості палива за договором встановлено у справі № 910/1707/23.

Таким чином, спірні грошові кошти переведені Товариством, як постачальником, в якості переплати Підприємством, як покупцем, отриманого товару за договором у розмірі 978 235,04 грн, платіжною інструкцією № 5862 від 02.03.2023, (а.с. 34 том 1) здійснені не на виконання умов укладеного між ними договору, а за відсутності правових підстав, оскільки договірні відносини були припинені внаслідок виконання сторонами своїх зобов`язань.

Відповідачем протилежного суду не доведено, доказів повернення позивачу 978 235,04 грн, які отримані ним за відсутності правової підстави не надано, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

У зв`язку з неналежним виконанням грошового зобов`язання позивач також просив стягнути з відповідача 12 382,04 грн 3 % річних та 29 632,77 грн інфляційних втрат за загальний період прострочення з 03.03.2023 (з наступного дня безпідставного одержання відповідачем коштів позивача) по 03.08.2024.

Згідно зі статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Пунктом 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачений частиною 2 статті 625 ЦК України обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми виникає виходячи з наявності самого факту прострочення, який у цій справі має місце з моменту безпідставного одержання відповідачем грошових коштів позивача.

Перевіривши розрахунки позивача апеляційним судом встановлено, що вони є обґрунтованими та арифметично вірними, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 12 382,04 грн 3 % річних та 29 632,77 грн інфляційних втрат за загальний період прострочення з 03.03.2023 по 03.08.2024 підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи встановлені обставини, оскільки при прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права і прийшов до хибних висновків щодо відмови у задоволенні позову, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржене апелянтом рішення господарського суду у даній справі скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 277, 282 ГПК України суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс Країна" на рішення господарського суду Київської області від 21.11.2023 у справі № 911/2466/23 задовольнити.

Рішення господарського суду Київської області від 21.11.2023 у справі № 911/2466/23 скасувати та прийняти нове рішення.

Задовольнити позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс Країна".

Стягнути з Державного авіаційного підприємства "Україна" (08303, Бориспільський р-н, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, буд. 2; ЄДРПОУ 25196197) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс Країна" (03110, м. Київ, вул. Солом`янська, буд. 20-В, офіс 1037; ЄДРПОУ 39237508) 978 235 грн 04 коп. безпідставно отриманих коштів, 12 382 грн 04 коп. 3 % річних, 29 632 грн 77 коп. інфляційних втрат, 15 303 грн 75 коп. судового збору за подання позову та 18 364 грн 50 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Київської області видати наказ.

Матеріали справи № 911/2466/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 12.03.2025.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Л.В. Кропивна

Є.Ю. Пономаренко