Постанова від 25.02.2025 по справі 305/312/19

Справа № 305/312/19

П О С Т А Н О В А

Іменем України

25 лютого 2025 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі:

головуючого судді: Джуги С.Д.,

суддів: Кожух О.А., Собослоя Г.Г.

з участю секретаря судового засідання: Чичкало М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 20 липня 2022 року у складі судді Марусяк М.О., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Рахівської міської ради Закарпатської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області про усунення перешкод у здійсненні права власності, визнання недійсними рішення органу місцевого самоврядування, державного акта на право власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації права власності,-

встановив:

20.02.2019 ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_1 та Рахівської міської ради Закарпатської області, у подальшому збільшив позовні вимоги та остаточно мотивував їх таким.

Позивач на підставі договору дарування номер 1-451, зареєстрованого Рахівською державною нотаріальною конторою, є власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 63,78 кв. м, із нежитловою будівлею сараю.

Попереднім власником квартири був батько позивача ОСОБА_3 , який набув його у власність у порядку приватизації державного житлового фонду з видачею 11.01.1994 Фондом комунального майна Рахівської районної ради народних депутатів свідоцтва про право власності. До складу майна як об`єкта права власності згідно технічного паспорта від 22.01.2014 та витягу, входять: чотирикімнатна житлова квартира загальною площею - 63,78 кв. м (інвентаризаційна вартість 139771,00 грн) і сарай загальною площею - 16,8 кв. м (інвентаризаційна вартість 5418,00 грн).

Під час оформлення прав на землю під будівлею сараю позивачу стало відомо, що земельна ділянка загальною площею 0,0185 га під належним йому сараєм належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , кадастровий номер ділянки 2123610100:33:001:006.

З метою захисту прав на користування нерухомим майном представник позивача звернувся із запитом до Відділу у Рахівському районі ГУ Дергеокадастру у Закарпатській області щодо отримання копій технічної документації чи проекту землеустрою щодо передачі у власність та/або формування (встановлення) меж земельної ділянки, загальною площею 0,0185 га з кадастровим номером 2123610100:33:001:006 та правовстановлюючого документу на неї. Управління надало копії відповідних документів.

Так, відповідно до рішення сесії Рахівської міської ради від 09.08.2007 № 263 ОСОБА_4 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_2 .

Надалі, рішенням сесії від 05.08.2010 № 976 відповідачці затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності, та передано у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,0185 га по АДРЕСА_2 .

Відповідно до отриманих документів сарай позивача взагалі відсутній на даній земельній ділянці. На горизонтальній зйомці земельної ділянки, погодженій представником міської ради та Держгеокадастру (відмітка про перевірку від 09.07.2010), на земельній ділянці відповідачки наявна господарська будівля (літня кухня), що займає площу 0,0044 га, інших будівель не встановлено.

Крім того, встановлення (погодження) меж спірної земельної ділянки проводилось відповідачем без згоди чи навіть повідомлення батька позивача на підставі рішення Рахівської міської ради від 20.05.2010 № 943.

Підставою для прийняття такого рішення став протокол № 28 засідання узгоджувальної комісії Рахівської міської ради від 18.05.2010. У цьому протоколі комісія без згоди та відома ОСОБА_3 встановила, що останній відмовляється погоджувати межі спірної земельної ділянки мотивуючи тим, що спочатку має бути погодження Львівської залізниці.

Таким чином, позивач і його батько (попередній власник нерухомого майна) були позбавлені можливості ознайомитись із актом погодження меж та схемою розміщення земельної ділянки відповідачки, тому не знали, що вона приватизувала земельну під їхнім сараєм.

Після отримання відповідної документації, з метою встановлення факту порушення своїх прав власності у червні 2018 року позивач звернувся до Рахівської міської ради із заявою щодо проведення обстеження та встановлення місця розміщення земельної ділянки загальною площею 0,0185 га з кадастровим номером 2123610100:33:001:006, та наявності на ній об`єктів нерухомого майна, зокрема нежитлової будівлі сараю літ. Б, що належить йому на праві власності. За результатами розгляду звернення 24.04.2018 комісією Рахівської районної ради проведено обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_2 .

В ході обстеження було встановлено, що господарська будівля (сарай), власником якої є позивач, згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 22.06.2017 розташований на земельній ділянці, власником якої є гр-ка ОСОБА_1 , про що складено відповідний акт. Крім того, в акті комісія рекомендувала відповідачці звернутись до сертифікованої особи для внесення вірних даних щодо земельної ділянки.

22.12.2018 Управлінням з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області за зверненням позивача проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки, про що складено Акт № 921-08/839/АП/09/01/-18. Актом встановлено наявність нежитлової будівлі позивача на земельній ділянці відповідачки, земельний спір рекомендовано вирішувати в судовому порядку.

Відповідачка посилаючись на своє право власності на спірну земельну ділянку позбавляє позивача права доступу до його нежитлової споруди.

Законодавством визначено, що з виникненням права власності на будівлю чи споруду до власника переходить право власності або право користування на частину земельної ділянки, на якій розташована належна йому на праві власності будівля чи споруда. На земельну ділянку, що перевищує визначені ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України розміри, право власності або право користування виникає на загальних підставах та у порядку, визначених чинним законодавством.

При отриманні земельної ділянки у власність відповідачка не вказала наявність на ній нежитлової будівлі (сараю) позивача, і, як наслідок, без законної підстави позбавила останнього права на оформлення прав на неї та права користуватись належною йому нежитловою спорудою.

З врахуванням заяви від 27.12.2019 про уточнення позовних вимог позивач просив:

усунути ОСОБА_2 перешкоди у користуванні майном, шляхом визнання недійсним та скасування рішення 63 сесії 5 скликання Рахівської міської ради №976 від 05.08.2010 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки та передачу їх у власність громадянам" в частині затвердження технічної документації із землеустрою та передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0,0185 га по АДРЕСА_2 ;

усунути ОСОБА_2 перешкоди у користуванні майном, шляхом визнання недійсним та скасування Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №759790 від 23.06.2011, зареєстрованого у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право користування землею, договорів оренди землі за №212361011000436, що посвідчує право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 2123610100:33:001:00006, за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею: 0,0185 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав і запис про здійснення такої реєстрації.

Рішенням Рахівського районного суду від 20.07.2022 збільшений позов задоволено.

Усунуто ОСОБА_2 перешкоди у користуванні майном, шляхом визнання недійсним та скасування рішення 63 сесії 5 скликання Рахівської міської ради №976 від 05.08.2010 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки та передачу їх у власність громадянам" в частині затвердження технічної документації із землеустрою та передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0,0185 га по АДРЕСА_2 .

Усунуто ОСОБА_2 перешкоди у користуванні майном, шляхом визнання недійсним та скасування Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №759790 від 23.06.2011, зареєстрованого у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право користування землею, договорів оренди землі за №212361011000436, що посвідчує право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 2123610100:33:001:00006, за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею: 0,0185 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав і запис про здійснення такої реєстрації.

Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок понесених судових витрат.

Відповідачка ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Ковач І.В., оскаржила рішення як ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та просила його скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким у позові відмовити. Доводи скарги зводяться до наступного.

Позивачем пропущена позовна давність, оскільки початок її перебігу слід відраховувати з моменту, коли про порушення права було відомо ще попередньому власнику квартири ОСОБА_3 , а йому було про це відомо щонайменше з 18.05.2010. Позовну давність не можна відраховувати з моменту набуття у власність квартири позивачем за договором.

Позивач не мав права на звернення до суду з позовом, позаяк наявність у нього сараю не підтверджена документально на час, коли відповідачка оформлювала право власності на землю. Сарай не числиться в приватизаційних документах на квартиру, а в технічному паспорті з`явився лише у 2014 році, тобто, після видачі у 2011 році відповідачці державного акту на землю.

Позивач обрав неналежний спосіб захисту права, оскільки рішення органу місцевого самоврядування вже вичерпало свою дію фактом його виконання.

Державна реєстрація права власності на земельну ділянку здійснюється лише після державної реєстрації самої земельної ділянки в кадастрі, а така реєстрація не оспорювалася та є чинною, що означає правомірність набуття відповідачкою права власності на земельну ділянку, тому немає підстав скасовувати державну реєстрацію права власності.

Крім того, скасування рішенням суду державної реєстрації права власності не зумовить обов`язку для державного реєстратора скасувати рішення про державну реєстрацію права, скасування державної реєстрації права повинно відбувалися виключно з одночасним припиненням права.

Рішенням Тячівського районного суду від 16.12.1994 у справі № 2-180/94 встановлено самочинність будівництва ОСОБА_3 сараю, документів на сарай немає, тому він не є складовою частиною квартири позивача і не є об`єктом цивільно-правового захисту.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області подала письмове пояснення (відзив) на апеляційну скаргу відповідачки, яке містить опис окремих обставин справи, проте, не містить чіткої правової позиції третьої особи в справі щодо вирішення спору по суті.

В судовому засіданні представники апелянта ОСОБА_5 , ОСОБА_6 підтримали подану апеляційну скаргу, просять її задовольнити.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлені. Справа на підставі ч.2 ст. 372 ЦПК України розглянута у їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторони, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч.1ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Задовольняючи заявлений позов суд першої інстанції виходив з його недоведеності.

З даними висновками не погоджується колегія суддів, оскільки такі не ґрунтуються на нормах матеріального та процесуального права.

Згідно із ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

У відповідності до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Матеріалами справи встановлено, що позивач ОСОБА_2 є власником в цілій частині нерухомого майна: житлової квартири, загальною площею 63,78 кв.м., житловою площею, 47,03 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Складовою частиною об`єкта нерухомого майна є сарай (зазначений літерою Б), що підтверджується Витягом з Державного реєстру мречових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №90235003 від 22.06.2017.

З вказаного Витягу вбачається, що право власності на житлову квартиру та сарай, які розміщені за адресою: АДРЕСА_1 , позивач ОСОБА_2 набув 16.06.2017 на підставі договору дарування житлової квартири, посвідченого 16 червня 2017 року, державним нотаріусом Рахівської ДНК, Пріц О.І., зареєстрованого в реєстрі за №1-451. Право власності попереднього власника, ОСОБА_3 на нерухоме майно: квартиру, загальною площею 63,78 кв.м., житловою площею, 47,03 кв.м. та сарай (зазначений літерою Б), які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, індексний номер 19527110 від 25.03.2014., підставою виникнення права власності слугувало свідоцтво про право власності серія та номер б/н, видане 11.01.1994 Фондом комунального майна Рахівської районної ради народних депутатів.

Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 21.11.2019 у справі за № 305/1024/19, яке набрало законної сили, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Рахівської державної нотаріальної контори, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ОСОБА_2 про визнання протиправними і незаконними дій державного нотаріуса, державного реєстратора Рахівської державної нотаріальної контори Рахівського районного нотаріального округу щодо дій з виготовлення, посвідчення, видачі договору дарування за № 1-451 від 16.06.2017, державної реєстрації в Державному реєстрі прав на не нерухоме майно та їх обтяжень за індексним номером рішення 35802582 від 22.06.2017 речових прав на об`єкт нерухомого майна за № 322667321236 та їх скасування.

Відповідач ОСОБА_1 є власником сусідньої з позивачем квартири АДРЕСА_3 .

Рішенням сесії Рахівської міської ради від 09.08.2007 № 263 ОСОБА_4 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_2 .

Рішенням сесії Рахівської міської ради від 20.05.2010 № 943 затверджено протокол №28 узгоджувальної комісії Рахівської міської ради від 18.05.2010 року та встановлено межі земельної ділянки згідно технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,0185 га. по АДРЕСА_2 . Хмельницького ОСОБА_1 без погодження із сусідніми землекористувачами ОСОБА_7 та ОСОБА_3 .

Надалі, рішенням сесії Рахівської міської ради від 05.08.2010 № 976 відповідачці затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності, та передано у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,0185 га по АДРЕСА_2 .

23.06.2011 відповідачці видано Рахівською міською радою державний акт на право власності на земельну ділянку, серія та номер: ЯЛ №759790, кадастровий номер 2123610100:33:001:0006, площею 0,0185 га, з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, яка розташована по АДРЕСА_2 .

27.06.2018 ОСОБА_8 зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2123610100:33:001:0006, площею 0,0185 га, з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, яка розташована по АДРЕСА_2 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєструм заборрон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №153486189 від 22.01.2019. Підставою виникнення права власності на спірну земельну ділянку став державний акт на право власності на земельну ділянку, серія та номер: ЯЛ №759790, виданий 23.06.2011 Рахівською міською радою.

Обґрунтовуючи заявлений позов позивач посилається на те, що він не має можливості виготовити документи про право власності на земельну ділянку, на якій знаходиться сарай, що належить йому на праві приватної власності, оскільки ОСОБА_1 23.06.2011 оформила за собою право власності на земельну ділянку, площею0,0185 га, з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, яка розташована по АДРЕСА_2 . При цьому, на вказаній земельній ділянці розташований сарай, який належить йому на праві приватної власності, а раніше належав попередньому власнику, ОСОБА_3 . Факт розміщення належного позивачу сараю на земельній ділянці відповідача ОСОБА_1 підтверджується актом обстеження земельної ділянки складеного 24.04.2018 комісією Рахівської міської ради та актом перевірки вимог земельного законодавства від 22 грудня 2018 року №921-Ок/839/АП/09/01/-18.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своє власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно зі ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

За положеннями ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватись моральних засад суспільства.

Відповідно до ч.1 ст. 391 ЦК власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном

Згідно із п.33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 №5 «Про судову практику в справах про захист прав власності та інших речових прав», застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов`язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого. Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Частинами 1, 2 ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є доказами, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст. 80 ЦПК України)

За змістом ст.ст.12,81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. (ч.6 ст.81 ЦПК України).

Акт обстеження земельної ділянки складеного 24.04.2018 комісією Рахівської міської ради та акт перевірки вимог земельного законодавства від 22 грудня 2018 року №921-Ок/839/АП/09/01/-18. не є належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, які підтверджують факт розміщення належного позивачу сараю, на земельній ділянці відповідача.

З Акту обстеження земельної ділянки в АДРЕСА_2 ) складеного 24.04.2018 комісією Рахівської міської ради вбачається, що проводилось обстеження земельної ділянки АДРЕСА_4 (біля будинку АДРЕСА_2 , в ході якого встановлено, що господарська будівля (сарай), власником якої є позивач, згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 22.06.2017 розташований на земельній ділянці, власником якої є гр-ка ОСОБА_1 . Однак, як вбачається з даного акту, таке обстеження проводилось у присутності дружини позивача ОСОБА_9 яка повідомила комісії, що ОСОБА_1 забороняє користуватися земельною ділянкою ОСОБА_2 якому було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність для будівництва гаражів по АДРЕСА_2 (у дворі будинку АДРЕСА_2 ), та у відсутності відповідача ОСОБА_10 ; у ньому відсутні конкретні дані про розташування господарської будівлі (сараю) відносно будинку та земельної ділянки відповідачки, не вказано технічних характеристик господарської будівлі (сарай), за якими можна було ідентифікувати із сараєм, який зареєстрованим за позивачем.

З акту перевірки вимог земельного законодавства від 22 грудня 2018 року №921-Ок/839/АП/09/01/-18 вбачається, що факт того, що частина господарської споруди, яка належить ОСОБА_2 , розміщена на земельній ділянці відповідачки, встановлено із тверджень самого позивача ОСОБА_2 . Правовстановлючі документи на земельну ділянку у ОСОБА_2 відсутні. З даного акту також слідує, що відповідно до наданих документів, встановити місце розташування сараю, який зареєстровано 25.03.204 за ОСОБА_3 та у подальшому 22.06.2017 за ОСОБА_2 неможливо.

З даного акту, а також з інших матеріалів справи, зокрема технічного паспорту від 11.01.1994 на квартиру АДРЕСА_5 , власником якої є позивач, вбачається, що сарай, як складова частина даного об`єкту нерухомого майна не був внесений до технічного паспорту від 11.01.1994. Зміни до технічного паспорту на дану квартиру внесено 22.01.2014 та виготовлено новий технічний паспорт і внесено до нього сарай під літерою «Б». План будівлі (сарай) під літерою «Б» в технічному паспорті від 22.01.2014 року відсутній, як і відсутні технічні характеристики сараю.

Матеріалами справи також встановлено, що згідно з довідкою про існуючий стан угідь,з яких відводиться земельна ділянка АДРЕСА_6 ОСОБА_11 , що знаходиться в технічній документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_11 , на даній земельній ділянці площею 0,0044 розміщені тимчасові будівлі. В технічній документації міститься технічний паспорт на господарську споруду (літню кухню), який складено 16.04.2010, реєстраційний №120693986, підстава - рішення виконавчого комітету Рахівської міської ради від 05.03.2010 №18.

Наведені обставини дають суду підстави для висновку, що на належній відповідачці земельній ділянці наявні господарські будівлі, які існували до реєстрації за позивачем права власності на сарай.

Позивачем, відповідно до ст.ст.13, 81 ЦПК України, не подано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які б підтверджували, що сарай площею 16, 8 кв., який на праві власності належить позивачу, як на час передачі відповідачці у власність спірної земельної ділянки, так і наданий час, розміщений на земельній ділянці відповідачки, що діями відповідачки порушені законні права та інтереси позивача та наявні підстави для усунення позивачу перешкод у користуванні майном шляхом скасування оспорюваного рішення Рахівської міської ради та права власності відповідачки на набуту нею у 2010 році земельну ділянку.

Суд першої інстанції не врахував вищенаведені фактичні обставини справи та вимоги матеріального і процесуального права, повно та всебічно не дослідив наявні у справі докази, не дав їм належної правової оцінки і дійшов помилкових висновків про задоволення позову. Висновки суду першої інстанції ґрунтуються виключно на припущеннях.

Відповідно до приписів ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З врахуванням наведеного рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові з вищенаведених підстав.

Керуючись ст.ст.374,376,382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 20 липня 2022 року скасувати, ухваливши у справі нове рішення, яким у позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Рахівської міської ради Закарпатської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області про усунення перешкод у здійсненні права власності, визнання недійсними рішення органу місцевого самоврядування, державного акта на право власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації права власності відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 07 березня 2025 року.

Головуючий :

Судді: