Постанова

від 10.03.2025 по справі 595/1985/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 595/1985/24Головуючий у 1-й інстанції Тхорик І.І. Провадження № 22-ц/817/264/25 Доповідач - Гірський Б.О.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2025 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Гірського Б.О.

cуддів Храпак Н.М., Хоми М.В.

за участю секретаря - Гичко К.С.,

у відсутності сторін

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу №595/1985/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Бучацького районного суду Тернопільської області від 23 грудня 2024 року про відмову у відкритті провадження (постановлену суддею Тхорик І.І.) у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення юридичного факту, -

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною заявою.

В обґрунтування заявлених вимог зазначав, що у червні 2024 року пройшов позаштатну військово-лікарську комісію на предмет визначення ступеня придатності до військової служби.

За результатами проходження позаштатної військово-лікарської комісії його визнано придатним до військової служби, про що зроблено запис у військовому квитку (зразка колишнього СРСР).

Зазначав, що у липні 2024 року був призваний до лав ЗСУ, про що у військовому квитку зроблено відповідний запис.

Наголошував, що в результаті повторного медичного огляду через наявний ряд хронічних захворювань його було направлено за місцем проживання.

У зв`язку з наведеним, у його військовому квитку (зразка колишнього СРСР), зроблено запис на сторінці 25: запис п.10 Призваний в ЗСУ рахувати не дійсним, поставлено підпис посадової особи і завірено гербовою печаткою.

Вказував, що його військовий квиток був втрачений у ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З підстав вищенаведеного просив встановити факт запису в його військовому квитку на сторінці 25: запис п.10 Призваний в ЗСУ рахувати не дійсним, оскільки від цього залежить, як зміна так і припинення певних його особистих прав, зокрема питання виключення з військового обліку.

Ухвалою Бучацького районного суду Тернопільської області від 23 грудня 2024 року відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 , з підстав передбачених п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просять ухвалу суду скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Вважає ухвалу суду першої інстанції такою, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи. Зазначає, що суд помилково відмовив йому у відкритті провадження у справі.

Наголошує, що перебуває на військовій службі у Збройних Силах України. Після проходження повторного медичного огляду та виявлення ряду хронічних хвороб, йому було внесено у військовий квиток запис на сторінці 25: запис п.10 Призваний в ЗСУ рахувати не дійсним, однак даний квиток було втрачено у ІНФОРМАЦІЯ_2 , що й стало підставою для його звернення з заявою до суду про встановлення юридичного факту.

У березні 2025 року представник ІНФОРМАЦІЯ_2 - Тимофій В.П. подала до Тернопільського апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу суду залишити без змін. Також, зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_3 не є юридичною особою.

Крім того, зазначала, що у військовому квитку ОСОБА_1 були внесені зміни ІНФОРМАЦІЯ_4 після повернення з військової частини і зроблено на сторінці 25 такий запис: запис п.10 Призваний в ЗСУ рахувати не дійсним, про що свідчить копія військового квитка заявника з підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_2 , яка скріплена гербовою печаткою.

Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В судове засідання учасники справи не з`явилися без поважних причин, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ухвалою Бучацького районного суду Тернопільської області від 23 грудня 2024 року відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ІНФОРМАЦІЯ_3 про встановлення юридичного факту, з підстав передбачених п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України.

До суду апеляційної інстанції представник заінтересованої особи подала копію військового квитка № НОМЕР_1 з якого вбачається, що ОСОБА_1 07 липня 2024 року був призваний до лав ЗСУ на підставі Указу Президента України №65/2022 від 24 лютого 2022 року Про загальну мобілізацію. На сторінці 25 військового квитка зазначено: запис п.10 Призваний в ЗСУ рахувати не дійсним, за підписом начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , який скріплено гербовою печаткою.

Згідно п.п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам оскаржувана ухвала суду відповідає.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що чинним законодавством передбачено позасудовий порядок встановлення фактів придатності військовозобов`язаних до проходження військової служби, що унеможливлює використання судового порядку для встановлення таких фактів, тому розгляд такої заяви ОСОБА_1 віднесено до повноважень інших органів, а встановлення такого юридичного факту не підлягає судовому розгляду.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положення цієї статті ґрунтуються на положеннях Конституції України, які закріплюють обов`язок держави забезпечувати захист прав і свобод людини і громадянина судом (стаття 55).

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Право особи звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів передбачено і частиною першою статті 4 ЦПК України.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.

За частиною другою статті 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Подібні за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18; від 18 січня 2024 року № 560/17953/21.

Аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що існують два порядки встановлення фактів, що мають юридичне значення: позасудовий і судовий.

Якщо факт, що має юридичне значення, підлягає встановленню в позасудовому порядку, особа має використати такий порядок.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.

Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній.

Близькі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18, від 29 травня 2019 року у справі № 398/4017/18.

Таким чином, судовий порядок встановлення факту, що має юридичне значення, використовується лише у випадку, коли чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку його встановлення.

У справі, що переглядається, заявник зазначає, що після проходження ним повторного медичного огляду та виявлення ряду хронічних хвороб, було внесено у його військовий квиток запис на сторінці 25: запис п.10 Призваний в ЗСУ рахувати не дійсним, проте даний квиток було втрачено у ІНФОРМАЦІЯ_2 , що й стало підставою для його звернення до суду для встановлення факту наявності такого запису для подальшого вирішення питання щодо виключення його з військового обліку.

Відповідно до частин першої, третьої та п`ятої статті 16 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» для проведення призову громадян України на строкову військову службу в районах (містах) утворюються призовні комісії. На районні (міські) призовні комісії покладається, зокрема, звільнення призовників від призову на строкову військову службу на підставах, передбачених статтею 18 цього Закону, взяття їх на облік військовозобов`язаних або виключення з військового обліку. Рішення призовної комісії може бути оскаржено громадянином України до призовної комісії вищого рівня або до суду в порядку, передбаченому законом.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від призову на строкову військову службу звільняються громадяни України, зокрема, які визнані особами з інвалідністю або за станом здоров`я непридатними до військової служби в мирний час.

Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/22 з 5год. 30 хв 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, наразі його продовжено.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» ).

Особливості призову на строкову військову службу та діяльності призовних комісій під час дії воєнного стану визначено у статті 18-1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», відповідно до частин першої та третьої якої під час дії воєнного стану призов на строкову військову службу не проводиться.

Під час дії воєнного стану призовні комісії утворюються для розгляду питань, зокрема, щодо організації та проведення медичного огляду осіб, які перебувають на військовому обліку призовників та досягли 27-річного віку, взяття їх на військовий облік військовозобов`язаних або виключення з військового обліку.

Відповідно до положень частин другої, п`ятої статті 33 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» загальне керівництво роботою, пов`язаною з організацією та веденням військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, контроль за станом цієї роботи в центральних та місцевих органах виконавчої влади, інших державних органах (крім Служби безпеки України та Служби зовнішньої розвідки України), органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від підпорядкування і форми власності здійснює Генеральний штаб Збройних Сил України. Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних встановлено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 (далі - Порядок).

Згідно з вказаним Порядком, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави, який ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період.

Районні (міські) ТЦК та СП, серед іншого, організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством. Взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, підрозділах Служби зовнішньої розвідки здійснюється за їх особистої присутності (крім випадків, визначених у пункті 15 цього Порядку). При цьому взяття на військовий облік, зняття або виключення з нього здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України та військово-облікових документів, визначених у пункті 20 цього Порядку). У разі виключення громадянина з персонального військового обліку робиться відмітка «Виключено з обліку» в облікових записах списку персонального обліку призовників (пункти 79, 81 Порядку та додаток 5 до Порядку).

Аналіз наведеного законодавства свідчить, що виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів здійснюється у районних (міських) ТЦК та СП, органах Служби безпеки України, підрозділах Служби зовнішньої розвідки відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» із застосуванням механізмів, передбачених Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487.

Також, згідно з положеннями пункту 3 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) ТЦК та СП підлягають громадяни України, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.

Аналогічні висновки зробив Верховний Суд в постанові від 31 січня 2024 року в справі №953/2790/23.

Враховуючи обставини справи колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вмотивованого висновку щодо відмови у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 , оскільки чинним законодавством передбачено позасудовий порядок встановлення означеного факту, зокрема визнання військовозобов`язаних непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку, тому дана справа не може розглядатися в судовому порядку, оскільки розгляд такої заяви віднесено до повноважень іншого органу.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що ухвалу Бучацького районного суду Тернопільської області від 23 грудня 2024 року постановлена судом з додержанням норм процесуального права та з урахуванням усіх обставин справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, з якими погоджується колегія суддів, та не дають підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржена ухвала суду відповідає критерію обґрунтованості.

Згідно зі статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку про залишення ухвали суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Бучацького районного суду Тернопільської області від 23 грудня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст постанови складено 13 березня 2025 року.

Головуючий: Гірський Б.О.

Судді: Храпак Н.М.

Хома М.В.