Постанова

від 06.03.2025 по справі 922/3244/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2025 року м. Харків Справа № 922/3244/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Здоровко Л.М., суддя Пуль О.А.

за участі секретаря судового засідання Садонцевої Л.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу фізичної особи ОСОБА_1 (вх.№ 195 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 12.12.2024 (прийняте у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Шатерніковим М.І., повне рішення складено 20.01.2025) у справі №922/3244/24

за позовом Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", м. Київ, в інтересах держави в особі Харківського обласного управління Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", м. Харків,

до 1. Фізичної особи-підприємця Єрмолаєвої Юлії Вікторівни, с. Краснопавлівка, Лозівський район, Харківська область,

2. Фізичної особи ОСОБА_1 , с. Краснопавлівка, Лозівський район, Харківська область,

про стягнення 536 281,10 грн,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 12.12.2024 у справі №922/3244/24 позов Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Харківського обласного управління акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до 1. Фізичної особи-підприємця Єрмолаєвої Юлії Вікторівни; 2. Фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення 536 281,10 грн задоволено.

Стягнуто солідарно з Фізичної особи-підприємця Єрмолаєвої Юлії Вікторівни та Фізичної особи ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Харківського обласного управління Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" заборгованість за договором кредитної лінії № 1699 від 17.09.2021 у розмірі 500 000,00 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 36 281,10 грн, а також судовий збір у розмірі 8044,22 грн.

У рахунок погашення заборгованості Фізичної особи - підприємця Єрмолаєвої Юлії Вікторівни на користь Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Харківського обласного управління Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" за договором кредитної лінії № 1699 від 17.09.2021 у сумі 536 281,10 грн (п`ятсот тридцять шість тисяч двісті вісімдесят одна гривня 10 коп), яка складається з: заборгованості за простроченою основною сумою боргу (кредитом) - 500 000,00 грн, заборгованості за процентами за користування кредитом - 36 281,10 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором № 1700 від 17.09.2021, посвідченим приватним нотаріусом Лозівського районного нотаріального округу Харківської області Даниленко Н.В., зареєстрованого в реєстрі за № 1619, а саме:

- нежитлове приміщення № 2 (група нежитлових приміщень 1-го поверху приміщення № 2 в літ. «А-5», складається з приміщень № 1-7, загальною площею 92,3 кв.м., згідно технічного паспорту від « 01» вересня 2021 року, інвентаризаційна справа № 0450-21), під номером АДРЕСА_1 ;

- нежитлове приміщення № 3 (група нежитлових приміщень 1-го поверху приміщення № 3 в ліг. «А-5», складається з приміщень № 1-3, загальною площею 36.4 кв.м., згідно технічного паспорту від « 01» вересня 2021 року, інвентаризаційна справа № 0451-21), під номером 3 (три), яке знаходиться у будинку АДРЕСА_2 ,

шляхом продажу на електронних аукціонах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог Закону України "Про іпотеку" за початковою ціною, що має бути визначена на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Харківського обласного управління Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" судовий збір у розмірі 9810,00 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, фізична особа ОСОБА_1 звернулася до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 12.12.2024 в частині стягнення солідарно з боржника ОСОБА_2 та поручителя ОСОБА_1 заборгованості за договором кредитної лінії №1699 від 17.09.2021 у розмірі 500 000,00 грн, заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 36 281,10 грн, а також витрат на сплату судового збору у розмірі 8044,22 грн.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи ОСОБА_1 (вх.№ 195 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 12.12.2024 у справі №922/3244/24 та призначено справу до розгляду на 06 березня 2025 року о 14:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду; встановлено учасникам справи строк для подання відзивів на апеляційну скаргу до 25.02.2025, з доказами їх надсилання учасникам справи, для подання заяв, клопотань, тощо до 25.02.2025.

20.02.2025 до суду апеляційної інстанції від АТ "Ощадбанк" в особі філії Харківського обласного управління АТ "Ощадбанк" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№ 2319), в якому позивач просив залишити рішення Господарського суду Харківської області від 12.12.2024 по справі № 922/3244/24 без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

21.02.2025 до апеляційного господарського суду від представника ОСОБА_1 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії довідки від 18.02.2025, яка видана керуючим ТВБВ 10020/0514 АТ "Ощадбанк" Оленою Криворучко, з якої вбачається, що станом на 18.02.2025 відсутня заборгованість за кредитним договором № 1699 від 17.09.2021, кредит погашений повністю та договір закритий 11.02.2025. Вказані обставини, на думку заявника, свідчать про те, що на теперішній час відсутній предмет спору, так як відповідно до п. 10.3.2. договору поруки, порука припиняється з моменту повного виконання зобов`язання за кредитним договором, а також відповідно до п. 11.1. договору іпотеки від 17.09.2021, яким передбачено, що договір іпотеки діє до повного виконання зобов`язання за кредитним договором у повному обсязі.

В судовому засіданні 06.03.2025 ОСОБА_1 підтримала доводи апеляційної скарги, просила суд її задовольнити, зазначивши також про те, що на час розгляду справи відсутня заборгованість за кредитним договором.

ОСОБА_2 також підтримала доводи апеляційної скарги.

Представник позивача зазначила про законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, а тому просила залишити апеляційну скаргу 2-го відповідача без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційних скаргах доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Харківського обласного управління акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" із заявами від 21.09.2021 б/н та від 29.09.2021 б/н на отримання кредиту (т.1, а.с. 39-40).

17.09.2021 між Акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" в особі керуючого територіально відокремленим безбалансовим відділенням № 10020/0514 ІІ-А типу, яке підпорядковане філії - Харківське обласне управління АТ "Ощадбанк" ОСОБА_3 (надалі банк, позивач) та фізичною особою - підприємцем Єрмолаєвою Юлією Вікторівною (позичальник, відповідач 1) було укладено договір кредитної лінії № 1699 (далі кредитний договір) за програмою фінансової державної підтримки суб`єктів малого, у тому числі мікропідприємництва, та середнього підприємництва "Доступні кредити 5-7-9%", реалізація якої здійснюється на підставі Порядку надання фінансової державної підтримки суб`єктам малого та середнього підприємництва, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2020 № 28 та договору про співробітництво (т.1, а.с.41-56).

Відповідно до пункту 2.1 кредитного договору, банк зобов`язується надати на умовах цього договору, а позичальник зобов`язується отримати, належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки кредит у розмірі, визначеному в ст. 3 цього договору, та забезпечити своєчасну та в належному розмірі сплату процентів за користування кредитом, комісійних винагород та інших платежів в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Згідно з пунктом 3.1 кредитного договору, сума максимального ліміту кредитування становить 500 000,00 грн.

Пунктом 3.2 договору встановлено, що кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення кредиту не пізніше 16.09.2024.

Графік зменшення діючого ліміту кредитування узгоджено сторонами у пункті 3.3 договору кредитної лінії № 1699.

Згідно з пунктом 3.4 кредитного договору, виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором забезпечується:

- іпотекою нерухомості, що належить ОСОБА_2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 92,3 кв.м;

- іпотекою нерухомості, що належить ОСОБА_2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 36,4 кв.м;

- порукою поручителя.

Відповідно до пункту 3.5.1 договору за користування кредитом позичальник зобов`язаний забезпечити своєчасну та в належному розмірі сплату процентів за процентною ставкою (далі - Базова процентна ставка), яка є змінюваною, розмір якої розраховується та встановлюється на відповідний період кредитування за цим договором із застосуванням формули визначеної у договорі.

Розмір базової процентної ставки на момент укладення кредитного договору, відповідно до пп. 3.5.2 договору, визначений у розмірі 13,93% річних, який підлягає застосуванню для визначення зобов`язання позичальника зі сплати процентів до моменту першого перегляду (зміни) розміру такої процентної ставки у відповідності до пп. 3.5.3 цього договору.

Разом з тим, згідно з підпунктом 3.6.1 договору, сторонами узгоджено особливий порядок виконання зобов`язання щодо своєчасної сплати процентів, а саме сторонами визначено, що приймаючи до уваги умови Програми, користуючись принципом свободи договору та керуючись ч. 2 ст. 526 Цивільного кодексу України, сторони дійшли згоди, що за умови дотримання позичальником умов програми та належного виконання ним умов Кредитного договору (в частині вчасного повернення суми кредиту, її частини та/або вчасної сплати суми процентів її частини), в межах періоду відповідності Програмі, позичальнику встановлюється особливий порядок виконання зобов`язання щодо своєчасної сплати процентів (за умови відсутності обставин та/або порушень умов Кредитного договору, які виключають можливість застосування такого особливого порядку).

Підпунктом 3.6.1.1. Кредитного договору передбачено, що протягом періоду повної компенсації процентів сплата процентів за договором в розмірі Базової процентної ставки здійснюється Фондом в повному обсязі у зв`язку з наданням позичальнику компенсації (у випадку отримання позичальником права на таку компенсацію) шляхом списання Банком коштів в повній необхідній сумі з рахунку ескроу на рахунок, визначений в п. 3.19. цього договору.

З урахуванням умов вищевказаної Програми призупиняється надання компенсації позичальнику, якщо він допустить прострочення більше ніж на 15 календарних днів виконання зобов`язань зі сплати процентів (їх частини) та/або з повернення кредиту (його частини), або з інших підстав, які передбачені або будуть передбачені умовами Програми (пп. 3.18.1 Кредитного договору).

Кредит надається траншами в порядку та на умовах, передбачених цим договором, з рахунку для обліку основної суми боргу в безготівковому порядку на поточний рахунок позичальника (п.3.9 кредитного договору).

Пунктом 3.11 кредитного договору встановлено, що з метою дотримання діючого ліміту кредитування згідно з умовами цього договору, позичальник зобов`язаний не пізніше першого банківського дня наступного періоду здійснити погашення основної суми боргу у сумі, що буде необхідною для дотримання діючого ліміту кредитування на такий наступний період. У разі, якщо діючий ліміт кредитування буде вичерпано, позичальник має право отримати наступний транш у межах діючого ліміту кредитування лише за умови погашення основної суми боргу (частково або в повному обсязі) за цим договором.

Згідно з пунктом 3.11.1 кредитного договору позичальник зобов`язався здійснити погашення основної суми боргу за кожним траншем не пізніше ніж на 365 календарний день з моменту отримання траншу незалежно від розміру діючого ліміту кредитування, що встановлений на окремий банківський день згідно з пп.3.3 цього договору.

Пунктом 3.16 кредитного договору визначено порядок сплати процентів. Позичальник зобов`язаний забезпечити своєчасну сплату процентів в порядку та розмірах, визначених цим договором.

Зокрема, відповідно до підпунктів 3.16.1, 3.16.3, 3.16.5 цього договору, проценти нараховуються щомісячно методом факт/факт у розмірі Базової процентної ставки на основну суму боргу за строк правомірного користування основною сумою боргу, до якого включається день видачі кредиту та перебіг якого припиняється:

1) у випадку своєчасного погашення основної суми боргу - в день фактичного повного погашення основної суми боргу (повернення кредиту) і такий день до розрахунку процентів не включається;

2) у випадку прострочення погашення основної суми боргу - у визначений згідно з умовами цього договору останній день, коли основна сума боргу могла бути погашена без порушення встановленого цим договору строку/терміну, і такий день до розрахунку процентів включається.

При нарахуванні процентів день видачі кредиту приймається до розрахунку як 1 (один) повний день користування кредитом.

Протягом періоду повної компенсації процентів позичальник щомісяця забезпечує сплату процентів шляхом перерахування необхідної суми коштів на рахунок, зазначений у п. 3.19 цього договору. Враховуючи порядок виплати Фондом компенсації у випадках та в строки/терміни, визначені пп. 3.16.2. договору, зобов`язання позичальника щодо забезпечення сплати процентів може бути виконане шляхом списання банком суми процентів з рахунку ескроу та наступним перерахування таких коштів на рахунок, зазначений у п. 3.19 цього договору.

Сторони засвідчують розуміння того, що позичальник забезпечує сплату повної суми процентів шляхом перерахування коштів на рахунок, зазначений у п. 3.19. цього договору, у випадках та за періоди, визначені пп. 3.16.2. кредитного договору .

Згідно з пунктами 4.3.1, 4.3.2 кредитного договору, позичальник зобов`язаний належним чином виконувати всі умови цього договору та взяті на себе за цим договором зобов`язання, а також зобов`язання за іншими договорами, укладеними з банком. У випадку неналежного виконання взятих на себе зобов`язань за цим договором на першу вимогу банку сплатити штрафні санкції, як це передбачено в цьому договорі, а також у повному обсязі всі інші платежі та відшкодувати завдані збитки.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін (за бажанням) та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором (п. 8.6 кредитного договору).

Як свідчать матеріали справи, банк виконав свої зобов`язання за договором кредитної лінії № 1699 в повному обсязі та на виконання умов пунктів 1.1, 2.1, 3.9. 3.10 договору надав позичальнику перший транш кредиту у загальній сумі 500000,00 грн, а саме: 21.09.2021 на суму 350000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією (МО) № 4410271821 та 29.09.2021 на суму 150000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією (МО) № 1376142821, з рахунку Банку для обліку основного боргу за договором № UА 903518230000020632000049982 на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_1 , відкритий в Банку для отримання кредитних коштів (а.с. 28-29)

Однак, як стверджує позивач, свої зобов`язання за кредитним договором позичальник (відповідач 1) не виконав належним чином, а саме в порушення підпункту 3.11.1. кредитного договору, не дотримав діючий ліміт кредитування та не здійснив до 28.09.2022 погашення основної суми боргу за траншем у розмірі 500000,00 грн, внаслідок чого на рахунку Банку НОМЕР_2 станом на 29.09.2022 була відображена прострочена заборгованість за основним боргом в сумі 500 000,00 грн.

Крім того, позивач наголошує в порушення пунктів 3.5, 3.6. 3.16 договору позичальник не виконав своїх зобов`язань в частині щомісячної сплати процентів за користування кредитом, нарахованих Банком за період з 30.09.2021, внаслідок чого на рахунку Банку № НОМЕР_3 була відображена прострочена заборгованість за даними платежами в сумі 36281,10 грн. Розрахунок процентів було здійснено наступним чином: за користування кредитом в період з 30.09.2021 по 28.09.2022 банком нараховано проценти на загальну суму 73317,39 грн, які були частково сплачені за рахунок суми компенсації (коштів, наданих позичальнику в рамках державної підтримки на виконання програми «Доступні кредити 5-7-9%» на суму 37036,29 грн. Залишок простроченої заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 36281,10 грн, станом на час звернення до суду залишається несплаченим.

04.07.2023 та 02.11.2023 банком були направлені на адресу позичальника вимоги про необхідність погашення простроченої заборгованості за кредитом, процентами, однак вимоги банку виконані не були.

Як стверджує позивач, факт повного виконання банком своїх зобов`язань та факт невиконання позичальником зобов`язань за кредитним договором підтверджується розрахунком заборгованості та виписками з рахунків обліку заборгованості за кредитним договором. Станом на 12.08.2024 заборгованість за кредитним договором становить 536281,10 грн та складається із заборгованості за простроченою основною сумою боргу (кредитом) - 500000,00 грн; заборгованості за процентами за користування кредитом за період з 30.09.2021 по 28.09.2022 у розмірі 36281,10 грн.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджено, що з метою забезпечення належного виконання позичальником зобов`язань за договором кредитної лінії від 17.09.2021 № 1699, 17.09.2021 між АТ "Ощадбанк" (далі- кредитор, Банк), ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (поручитель або відповідач 2) був укладений договір поруки № 1701 (т.1, а.с. 59-70).

Відповідно до пункту 2.1 договору поруки поручитель зобов`язався безумовно, безвідклично та безоплатно відповідати перед кредитором солідарно з боржником за виконання в повному обсязі зобов`язання, у тому числі того, що виникне у майбутньому відповідно до умов кредитного договору.

Згідно з пунктом 2.2. договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язання у тому ж обсязі, що і боржник, в порядку, визначеному кредитним договором, у тому числі, але не виключно у разі: повного чи часткового невиконання боржником зобов`язання, зокрема щодо сплати процентів за користування кредитом та/або повернення частини кредиту, в тому числі згідно з графіком погашення кредиту (за його наявності), щодо повернення кредиту при закінченні строку користування ним, в тому числі у випадку дострокового повного/часткового погашення зобов`язання за вимогою кредитора, та/або щодо сплати комісійних винагород в строки, визначені кредитним договором (п.п. 2.2.1.); не відшкодовування завданих кредитору збитків, які заподіяні внаслідок невиконання умов кредитного договору (п.п. 2.2.2).

Відповідно до підпункту 3.2.1. договору поруки, поручитель зобов`язується самостійно контролювати дотримання та своєчасне виконання боржником зобов`язання перед кредитором та виникнення зобов`язання поручителя відповідно до цього договору виконати зобов`язання.

Згідно з підпунктом 3.2.2. договору поруки, у випадку повного чи часткового невиконання (неналежного виконання) боржником зобов`язання в порядку та строки, встановлені кредитним договором, кредитор набуває права вимоги до боржника і поручителя щодо сплати заборгованості за порушеним зобов`язанням, а поручитель та боржник з моменту порушення боржником зобов`язання відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

У підпункті 3.2.3. договору поруки передбачено, що кредитор має право вимагати виконання зобов`язання за кредитним договором на власний вибір, як від боржника і поручителя спільно, так і від будь-якого з них окремо, причому як в повному обсязі так і частково.

З метою реалізації відповідно до умов цього договору права вимоги до поручителя кредитор має право, але не зобов`язаний пред`явити (направити) поручителю вимогу (пп.3.2.4 договору поруки).

Порука на підставі цього договору діє незалежно від інших способів виконання зобов`язання боржника перед кредитором за кредитним договором (підпункт 3.2.6 договору поруки).

У випадку направлення кредитором поручителю вимоги, поручитель зобов`язався здійснити виконання порушеного зобов`язання протягом 10 календарних днів з дати направлення вимоги кредитором та в обсязі, зазначеному у вимозі. Якщо кредитор скористався своїм правом, визначеним пп.3.2.4. цього договору, та направив поручителю вимогу, остання є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання поручителем зобов`язання в розмірі, визначеному кредитором у вимозі. Єдиною підставою для визначення кредитором у вимозі розміру зобов`язання, що підлягає виконанню поручителем, є дані аналітичного обліку та рахунки, що ведуться установою кредитора для визначення грошових зобов`язань боржника перед кредитором за кредитним договором (пп.3.2.7-3.2.8 договору поруки).

Відповідно до пп.3.3.5 договорів поруки, виконання зобов`язання здійснюється поручителем шляхом переказу грошових коштів на рахунок кредитора. Зобов`язання поручителя вважаються виконаними в день надходження грошових коштів на відповідний рахунок кредитора, визначений кредитним договором для погашення заборгованості за ним, або у вимозі, направленої кредитором відповідно до умов цього договору.

Відповідно до підпункту 4.2.1. договору поруки поручитель зобов`язаний незалежно від зміни фінансового стану безумовно та безвідклично на умовах, визначених цим договором, виконати в повному обсязі зобов`язання за кредитним договором та за договором поруки.

Підпунктами 10.1.1, 10.1.2, 10.1.3 договору поруки передбачено, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє протягом 10 років з моменту його підписання сторонами. До всіх правовідносин, пов`язаних з укладенням та виконанням цього договору (у тому числі щодо всіх грошових зобов`язань поручителя повернення суми кредиту, сплати процентів за його користування, відшкодування кредитору всіх сум грошових коштів, сплачених кредитором за рахунок його власних коштів за кредитом, комісійних винагород, штрафів, пені тощо) відповідно до умов кредитного договору, застосовується строк позовної давності тривалістю 10 років. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення його умов, якщо такі мали місце при виконання договору.

Відповідно до підпунктів 10.3.1, 10.3.2, 10.3.3 договору поруки, дія поруки за цим договором для цілей застосування та в розумінні ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України становить 10 (десять) років з моменту підписання цього договору сторонами та його скріплення печатками сторін (за бажанням). Порука за цим договором припиняється закінченням строку, вказаного в пп. 10.3.1 цього договору, або з моменту повного виконання зобов`язання за кредитним договором. Не допускається припинення поруки без припинення забезпеченого нею зобов`язання, крім випадків, прямо передбачених законодавством та/або цим договором.

У зв`язку з припиненням виконання зобов`язань за кредитним договором боржником, 02.11.2023 Банком було направлено засобами поштового зв`язку на адресу реєстрації поручителя, цінним листом з описом вкладення, вимогу про виконання зобов`язання забезпеченого порукою № 55/5.2-02/73952/2023 від 31.10.2023, якою було надано 10-денний строк для погашення заборгованості в повному обсязі. 04.11.2023 згідно відмітки поштового зв`язку та підпису адресата на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, зазначена вимога вручена ОСОБА_1 , однак залишена нею без відповіді та задоволення (т.1, а.с. 96-97).

Крім того, між Акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" (іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (іпотекодавець) було укладено іпотечний договір № 1700 від 17.09.2021, посвідчений приватним нотаріусом Лозівського районного нотаріального округу Харківської області Даниленко Н.В., та зареєстрований в реєстрі за № 1619 (іпотечний договір) та додатковий договір № 1 від 17.09.2021 до нього.

Відповідно пункту 1.1. іпотечного договору іпотекодавець, з метою забезпечення належного виконання зобов`язання, передає в іпотеку, а іпотекодержатель цим приймає в іпотеку в порядку і на умовах, визначених у цьому договорі, предмет іпотеки, що належить іпотекодавцю на праві власності.

Іпотекою, встановленою цим договором, також забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування будь-яких витрат та збитків іпотекодержателя, пов`язаних зокрема, але не виключно, з: порушенням (неналежним виконанням) іпотекодавцем умов цього договору, та/або вчиненням іпотекодержателем дій, пов`язаних з державною реєстрацією обтяжень речових прав на нерухоме майно (іпотеки) та заборони на відчуження предмета іпотеки в Державному реєстрі прав, та/або пред`явленням вимоги за кредитним договором, та/або зверненням стягнення на предмет іпотеки за цим договором, та/або утриманням і збереженням предмета іпотеки, зазначеного в цьому пункті цього договору (п.1.2 іпотечного договору).

Предметом іпотеки за Іпотечним договором є.

- нежитлове приміщення № 2 (група нежитлових приміщень 1-го поверху приміщення № 2 в літ. «А-5», складається з приміщень № 1-7, загальною площею 92,3 кв.м, згідно технічного паспорту від « 01» вересня 2021року, інвентаризаційна справа № 0450-21), під номером 2 (два), яке знаходиться у будинку № 1 (один) мікрорайон у смт. Краснопавлівка, Лозівського району, Харківської області (п.1.3.1 іпотечного договору);

- нежитлове приміщення № 3 (група нежитлових приміщень 1-го поверху приміщення № 3 в літ. «А-5», складається з приміщень № 1-3, загальною площею 36.4 кв.м, згідно технічного паспорту від « 01» вересня 2021 року, інвентаризаційна справа № 0451-21), під номером 3 (три), яке знаходиться у будинку АДРЕСА_2 (п.1.3.2 іпотечного договору).

Предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі рішення суду по справі № 629/2876/14-ц виданим 23.07.2014 Лозівським міськрайонним судом Харківської області.

Право власності іпотекодавця на предмет іпотеки зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Реєстраційною службою Лозівського міськрайонного управління юстиції Харківської області, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна за № 423294163239 та за № 423222363239, згідно витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за № 25153021, № 25148896 від 05.08.2014.

Відповідно до пункту 1.5 іпотечного договору за взаємною згодою сторін вартість предмету іпотеки становить 654000,00 (шістсот п`ятдесят чотири тисячі гривень 00 коп.) гривень, в тому числі: договірна вартість нерухомого майна, визначеного пп.1.3.1 цього договору становить 456000,00 грн; договірна вартість нерухомого майна, визначеного пп.1.3.2 цього договору становить 198000,00 грн.

Пунктами 3.1.4 та 3.1.7 іпотечного договору передбачено, що іпотекодержатель має право, зокрема:

- у випадку невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем зобов`язання за кредитним договором та/або обов`язків за цим договором, а також в інших випадках, передбачених договором, законодавством, кредитним договором, звернути стягнення на предмет іпотеки і задовольнити за рахунок його вартості свої вимоги в повному обсязі,

- вимагати дострокового виконання зобов`язання, забезпеченого іпотекою за цим договором, а якщо вимога не буде задоволена, незалежно від настання строку виконання зобов`язання, звернути стягнення на предмет іпотеки, у тому числі у разі невиконання та/або неналежного виконання іпотекодавцем кредитного договору (у тому числі й щодо сплати будь-яких платежів, які повинні здійснюватися відповідно до кредитного договору).

Відповідно до п. 3.1.16. іпотечного договору іпотекодержатель має право надіслати іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушених зобов`язань за кредитним договором та/або цим договором, з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки, та у порядку, передбаченому цим договором та законодавством, звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо протягом тридцятиденного строку вказана письмова вимога залишена без задоволення або задоволена не в повному обсязі.

За умовами п. 4.1. іпотечного договору право іпотеки виникає у іпотекодержателя на умовах та в порядку, визначеному законодавством.

У випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, та/або у випадках невиконання іпотекодавцем обов`язків за цим договором, а також у інших випадках, передбачених цім договором та/або законодавством, іпотекодержатель реалізує своє право шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у порядку, визначеному цим договором (п. 4.2. іпотечного договору).

Згідно з пунктом 6.1 іпотечного договору передбачено, що іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки у випадках, передбачених умовами цього договору та законодавством, в тому числі у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем умов зобов`язання (повністю або частково), у тому числі у випадку одноразового прострочення будь-якого зобов`язання, що складає зобов`язання, а також в інших випадках, передбачених кредитним договором, а рівно у випадках, якщо будь-яка з гарантій/запевнень або будь-який документ, надані іпотекодавцем у відповідності з цим договором, виявляться (стануть) недійсними.

При настанні зазначених у першому абзаці цього пункту договору випадків іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та позичальнику письмову вимогу про усунення порушення зобов`язання та/або зобов`язань, передбачених цим договором, у строк, що не перевищує тридцяти календарних днів, та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом зазначеного тридцятиденного строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання або вчинення виконавчого напису відповідно до умов цього договору.

Сторони за взаємною згодою встановили, що визначений у другому абзаці цього пункту договору 30-денний (тридцятиденний) строк починає відліковуватись з дати, що зазначена на квитанції, яка надається іпотекодержателю відділенням поштового зв`язку при відправленні іпотекодавцю та позичальнику листа з вимогою про усунення порушення зобов`язання з повідомленням про вручення, або дата, зазначена на такому листі іпотекодавцем та позичальником при отримані представником іпотекодавця та позичальника зазначеного листа особисто.

Відповідно до пункту 6.2 іпотечного договору за вибором іпотекодержателя застосовується один із наведених способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя, зокрема, за рішенням суду (пп. 6.2.1 цього договору).

У разі прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, в тому числі в позасудовому порядку, або після вчинення виконавчого напису нотаріуса, іпотекодавець зобов`язується на письмову вимогу іпотекодержателя передати предмет іпотеки (на підставі цього договору та/або рішення суду) іпотекодержателю або іншій особі, визначеній іпотекодержателем, протягом трьох банківських днів в управління на період до його реалізації у порядку, встановленому законодавством та цим договором (п. 6.4 цього договору).

У відповідності до пункту 11.1 іпотечного договору, він вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та нотаріального посвідчення і діє до виконання зобов`язань за Кредитним договором у повному обсязі.

Матеріалами справи підтверджено, що з метою усунення допущеного порушення позичальником, який одночасно є іпотекодавцем, умов кредитного договору, 02.11.2023 було направлено засобами поштового зв`язку на адресу місця реєстрації іпотекодавця, яка зазначена в Іпотечному договорі, цінним листом з описом вкладення, вимогу № 55/5.2.-02/73957/2023 від 31.10.2023 про усунення порушення зобов`язання за Кредитним договором № 1699 від 17.09.2021 (а.с. 98-100). Зазначеною вимогою було надано шістдесятиденний строк для погашення заборгованості в повному обсязі та попереджено, що у разі невиконання вимоги буде звернено стягнення на предмет іпотеки.

Однак, 11.11.2023 лист з вимогою про усунення порушення зобов`язань повернувся на адресу банку у зв`язку з відмовою адресата від отримання та залишений ОСОБА_2 без відповіді та задоволення.

Зазначене стало підставою для звернення позивача до господарського суду із даними позовом з метою захисту своїх майнових прав.

Так, Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії - Харківське обласне управління акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" 13.09.2024 звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця Єрмолаєвої Юлії Вікторівни та ОСОБА_1 про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором від 17.09.2021 № 1699 в розмірі 536281,10 грн, яка складається із: заборгованості за простроченою основною сумою боргу (кредитом) - 500 000,00 грн; заборгованості за процентами за користування кредитом - 36281,10 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачі в порушення умов кредитного договору та укладеного в його забезпечення договору поруки від 17.09.2021 № 1701 не повернули кредитні кошти.

Також позивач просив в рахунок погашення заборгованості фізичної особи - підприємця Єрмолаєвої Юлії Вікторівни на користь Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Харківського обласного управління акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" за договором кредитної лінії від 17.09.2021№ 1699 у сумі 536281,10 грн (складається із заборгованості за простроченою основною сумою боргу (кредитом) - 500000,00 грн та заборгованості за процентами за користування кредитом - 36281,10 грн, звернути стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 17.09.2021 № 1700, посвідченим приватним нотаріусом Лозівського районного нотаріального округу Харківської області Даниленко Н.В, зареєстрованого в реєстрі за № 1619, а саме:

- нежитлове приміщення № 2 (група нежитлових приміщень 1-го поверху приміщення № 2 в літ. «А-5», складається з приміщень № 1-7, загальною площею 92,3 кв.м, згідно технічного паспорту від « 01» вересня 2021 року, інвентаризаційна справа № 0450-21), під номером 2 (два), яке знаходиться у будинку АДРЕСА_2 ,

- нежитлове приміщення № 3 (група нежитлових приміщень 1-го поверху приміщення № 3 в ліг. «А-5», складається з приміщень № 1-3, загальною площею 36.4 кв.м, згідно технічного паспорту від « 01» вересня 2021 року, інвентаризаційна справа № 0451-21), під номером 3 (три), яке знаходиться у будинку № 10 (десять) мікрорайону у смт Краснопавлівка, Лозівського району, Харківської області,

шляхом продажу на електронних аукціонах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог Закону України "Про іпотеку" за початковою ціною, що має бути визначена на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Судові витрати позивач просив покласти на відповідачів.

12.12.2024 місцевим господарським судом ухвалено оскаржуване рішення про задоволення позову.

Вказане рішення суду першої інстанції з посиланням на приписи статей 11, 509, 525, 526, 530, 554, 572, 575, 589, 590, 598, 1046 ЦК України, статей 33, 35, 39 Закону України "Про іпотеку" мотивоване тим, що позовні вимоги про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за договором кредитної лінії № 1699 від 17.09.2021 в сумі 536281,10 грн, яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 50000,00 грн та заборгованості за відсотками у розмірі 36281,10 грн не спростовані відповідачами, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню. Враховуючи, що у позикодавця виникло право вимагати від позичальника повернення тіла кредиту та сплати відсотків, а також те, що такі зобов`язання забезпечені іпотекою, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу на електронних аукціонах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог Закону України "Про іпотеку" є обґрунтованими.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник (2-ий відповідач) посилається, зокрема, на таке:

- порука це строкове зобов`язання, і незалежно від того встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб`єктивне право кредитора. На думку скаржника, враховуючи положення статей 251, 252 ЦК України щодо поняття та визначення строку та терміну, умови договору про його дію до повного виконання зобов`язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки у розумінні статті 251, частини четвертої статті 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. В цій частині посилається на висновок щодо застосування частини четвертої статті 559 ЦК Украйни, викладений у постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у оправі № 6- 1455цс 17;

- у спірних правовідносинах ОСОБА_2 як позичальник (а отже,- ОСОБА_1 , як поручитель) узяла на себе зобов`язання повернути суму кредиту з відповідними процентами не пізніше 16 вересня 2024 року, сплачуючи її частинами (щомісячними платежами) у розмірі та в строки, визначені договором. Вказує, що у додатку до позову «Розрахунок заборгованості за основним боргом, процентами, 3% річних», станом на 19.07.2022 строк прострочення заборгованості за тілом кредиту становив 29 днів, а розмір простроченої заборгованості за основним боргом складав 333 333,32 грн, відповідно до даних у таблиці № 2 боржник ОСОБА_2 допустила прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією з 29.06.2022. Отже, поряд з установленням строку дії кредитного договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов`язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов`язання, яке виникло на основі договору. Таким чином, можна зробити висновок, що в разі неналежного виконання боржником зобов`язань за кредитним договором, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу. Вважає, що якщо банк пред`явив вимоги до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов`язання, то в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку. В цій частині посилається на висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 13.09.2017 (справа №6-1455цс17);

- вважає, що вимогу до поручителя про виконання ним зобов`язання за договором поруки слід пред`явити в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами), або з дня, встановленого кредитором для дострокового повернення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов`язання (якщо умовами, договору передбачено погашення кредиту одноразовим платежем). Враховуючи, що у спірних правовідносинах позивач використав своє право вимоги дострокового повернення кредиту вимога до поручителя пред`явлена банком більш ніж через шість місяців після настання строку для виконання основного зобов`язання (в липні 2022 року), тобто після припинення поруки, а тому не може бути задоволена судом. Строк, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК, є преклюзивним, тобто його закінчення є підставою для припинення поруки, а отже і для відмови кредиторові у позові;

- на думку скаржника, питання про те, чи сплив щодо частини платежів строк, який визначений частиною четвертою статті 559 ЦК України у вказаній редакції та який застосовується незалежно від доводів сторін, суд першої інстанції на підставі наявних у справі доказів не дослідив. Висновки суду про наявність безумовних підстав для задоволення позову в межах заявлених позовних вимог, а саме стягнення солідарно з боржника та поручителя суми заборгованості за договором позики, у цьому разі не узгоджуються з вимогами статті 554 ЦК та умовами договору поруки.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов`язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до положень статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За змістом положень статей 626, 627, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено обов`язковість виконання договору сторонами.

За змістом та правовою природою укладений між позивачем та першим відповідачем правочин (договір кредитної лінії від 17.09.2021 № 1699) є кредитним договором, який підпадає під правове регулювання норм §2 глави 71 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 "Позика" глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад" Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Отже, за договором позики та кредитним договором обов`язку позикодавця (кредитодавця) передати позичальнику грошові кошти кореспондує обов`язок позичальника повернути позикодавцю (кредитодавцю) грошові кошти або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (при наданні позики), а також сплатити проценти, якщо це передбачено договором.

Таким чином, договір позики та кредитний договір вважаються виконаними в момент повернення позичальником грошових коштів, такої ж кількості речей того ж роду та такої ж якості (при наданні позики), а також сплати процентів, якщо це передбачено договором.

За наявними у справі доказами позивач належним чином виконав свої зобов`язання за договором, а саме надав фізичній особі - підприємцю Єрмолаєвій Юлії Вікторівні на її запит грошові кошти в загальному розмірі 500000,00 грн, що підтверджується матеріалами справи. Кредитні кошті були перераховані позичальнику такими траншами: 1) 21.09.2021 на суму 350000 грн; 2) 29.09.2021 на суму 150 000 грн (т.1, а.с. 19-29).

Пунктом 3.11.1 кредитного договору встановлено, що позичальник зобов`язується здійснити погашення основної суми боргу за кожним траншем не пізніше ніж на 365 календарний день з моменту отримання траншу незалежно від розміру діючого ліміту кредитування, що встановлений на окремий банківський день згідно з підпунктом 3.3 цього договору.

Однак, позичальником порушено строки повернення кредитних коштів та станом на 29.09.2022 не було повернуто банку тіло кредиту, у зв`язку з чим у позичальника утворилась заборгованість перед банком за тілом кредиту у розмірі 500000,00 грн.

Крім того, позивачем заявлені до стягнення несплачені позичальником проценти, нараховані на строкову суму заборгованості за кредитом у період з 30.09.2021 по 28.09.2022 у розмірі 36281,10 грн.

За приписом частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України невиконання зобов`язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, є порушенням зобов`язання.

Доказів погашення заборгованості за користування кредитом за кредитним договором у строки, погоджені сторонами у кредитному договорі, та на час розгляду справи судом першої інстанції матеріали справи не містять.

Відтак, позичальник (перший відповідач) своїх зобов`язань з повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом у відповідності до умов кредитного договору не виконав.

Вказані обставини не спростовані першим відповідачем ні під час розгляду справи судом першої інстанції, ні під час апеляційного перегляду даної справи, та висновки суду першої інстанції в цій частині не є предметом апеляційного оскарження.

Доводи апеляційної скарги другого відповідача стосуються висновків суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором з боржника (першого відповідача) та поручителя (другого відповідача).

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина перша статті 548 ЦК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

За змістом статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з частиною 1 статті 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відтак, з огляду на солідарний обов`язок перед кредитором боржника за основним зобов`язанням і поручителя кредитор має право вибору звернення з вимогою до них разом чи до будь-кого з них окремо.

У цій справі заявлені однакові позовні вимоги до кожного з відповідачів щодо стягнення заборгованості за одним кредитним договором солідарно з позичальника та поручителя.

Як вже було зазначено, для забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором між АТ "Ощадбанк" (далі - кредитор, Банк), ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (поручитель або відповідач 2) був укладений договір поруки від 17.09.2021 № 1701.

Зокрема, пунктами 2.1-2.2 договору поруки передбачено, що поручитель безумовно, безвідклично та безоплатно зобов`язується перед кредитором відповідати солідарно з боржником за виконання в повному обсязі зобов`язання, у тому числі того, що виникне у майбутньому відповідно до умов кредитного договору.

Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язання у тому ж обсязі, що і боржник, в порядку, визначеному кредитним договором, у тому числі, але не виключно у разі:

- повного чи часткового невиконання боржником зобов`язання, зокрема щодо сплати процентів за користування кредитом та/або повернення частини кредиту, в тому числі згідно з графіком погашення кредиту (за його наявності), щодо повернення кредиту при закінченні строку користування ним, в тому числі у випадку дострокового повного/часткового погашення зобов`язання за вимогою кредитора, та/або щодо сплати комісійних винагород в строки, визначені кредитним договором.

Пунктом 3.2 договору поруки передбачено порядок виконання поручителем договору у зв`язку з невиконанням (неналежним виконанням) боржником зобов`язання:

- у випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) боржником зобов`язання в порядку та строки, встановлені кредитним договором, кредитор набуває права вимоги до боржника і поручителя щодо сплати заборгованості за порушеним зобов`язанням, а поручитель та боржник з моменту порушення боржником зобов`язання відповідають перед кредитором як солідарні боржники (пп 3.2.2 договору поруки);

- кредитор має право вимагати виконання зобов`язання за кредитним договором на власний вибір, як від боржника і поручителя спільно, так від будь-кого з них окремо, причому як в повному обсязі, так і частково (пп 3.2.3 договору поруки);

- з метою реалізації відповідно до умов цього договору права вимоги до поручителя кредитор має право, але не зобов`язаний пред`явити (направити) поручителю вимогу. Ненаправлення кредитором вимоги не позбавляє кредитора права вимагати у поручителя виконання зобов`язання відповідно до умов цього договору та законодавства (пп. 3.2.4 договору поруки).

Відповідно до пунктів 3.2.7, 3.2.8 договору поруки у випадку направлення кредитором поручителю вимоги, поручитель зобов`язується здійснити виконання порушеного зобов`язання протягом 10 (десяти) календарних днів з дати направлення вимоги кредитором та в обсязі, зазначеному у вимозі.

У випадку, якщо кредитор скористався своїм правом, визначеним пп. 3.2.4 цього договору, та направив поручителю вимогу, вимога кредитора є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання поручителем зобов`язання в розмірі, визначеному кредитором у вимозі. Єдиною підставою для визначення кредитором у вимозі розміру зобов`язання, що підлягають виконанню поручителем, є дані аналітичного обліку та рахунки, що ведуться установою кредитора для визначення грошових зобов`язань боржника перед кредитором за кредитним договором.

Як було встановлено судом, у зв`язку з припиненням виконання зобов`язань за кредитним договором боржником, 02.11.2023 Банком було направлено засобами поштового зв`язку на адресу реєстрації поручителя, цінним листом з описом вкладення, вимогу про виконання зобов`язання забезпеченого порукою № 55/5.2-02/73952/2023 від 31.10.2023, якою було надано 10-денний строк для погашення заборгованості в повному обсязі. 04.11.2023 згідно відмітки поштового зв`язку та підпису адресата на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення зазначена вимога вручена ОСОБА_1 , однак залишена нею без відповіді та задоволення (т.1, а.с. 96-97).

Таким чином, ОСОБА_1 зобов`язана була здійснити виконання порушеного зобов`язання протягом 10 (десяти) календарних днів з дати направлення вимоги кредитором та в обсязі зазначеному у вимозі про виконання зобов`язання забезпеченого порукою за № 55/5.2-02/73952/2023 від 31.10.2023.

Однак зазначена вимога Банку поручителем виконана не була, заборгованість за кредитним договором не погашена.

Щодо доводів скаржника про пред`явлення до поручителя вимоги після закінчення строку поруки, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини 4 статті 559 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин та розгляду справи) порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання.

Отже, порука - це строкове зобов`язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб`єктивне право кредитора. Це означає, що строк поруки відноситься до преклюзивних строків. А відтак, і право кредитора, і обов`язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Підпунктом 10.1.1 договору поруки передбачено, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє протягом 10 років з моменту його підписання сторонами.

Відповідно до підпунктів 10.3.1, 10.3.2, 10.3.3 договору поруки дія поруки за цим договором для цілей застосування та в розумінні ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України становить 10 (десять) років з моменту підписання цього договору сторонами та його скріплення печатками сторін (за бажанням). Порука за цим договором припиняється закінченням строку, вказаного в пп. 10.3.1 цього договору, або з моменту повного виконання зобов`язання за кредитним договором. Не допускається припинення поруки без припинення забезпеченого нею зобов`язання, крім випадків, прямо передбачених законодавством та/або цим договором.

Таким чином, відповідно до статті 252 ЦК України, умовами п. 10.3.1 договору поруки встановлений строк дії поруки - 10 (десять) років з моменту підписання цього договору з 17.09.2021 та діє до 17.09.2031.

Отже, в даному випадку строк дії поруки, який вставлений договором поруки, на момент звернення позивача до суду з вимогами про стягнення заборгованості за кредитом до поручителя як солідарного боржника не закінчився. Таким чином, доводи ОСОБА_1 про пропуск позивачем строку звернення до суду з вимогами до неї як до поручителя є помилковими та такими, що не відповідають умовам укладеного договору поруки та вимогам чинного законодавства України.

В апеляційній скарзі скаржник помилково посилається на попередню редакцію частини 4 статті 559 ЦК України, якою було передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

Колегія суддів звертає увагу, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування" від 03.07.2018 за №2478-VIII (далі - Закон №2478-VIII) частина четверта статті 559 ЦК України викладена в новій редакції, яка на даний час є чинною.

Закон №2478-VIII введений в дію з 04.02.2019 та застосовується до відносин, що виникли після введення його в дію, а також до відносин, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в дію, крім частини четвертої статті 36 Закону України "Про іпотеку", що застосовується виключно до договорів і угод, укладених після введення в дію цього Закону (пункти 1, 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2478-VIII).

Звідси висновок, що до правовідносин сторін застосовується нормативне регулювання у редакції частини четвертої статті 559 ЦК України на момент укладення договору поруки (17.09.2021) та звернення Банку з позовом до поручителя, оскільки правовідносини за договором поруки виникли після введення Закону №2478-VIII в дію.

Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 523/8249/14-ц, Верховного Суду України від 13.09.2017 у справі № 6-1455цс17, від 14.06.2017 у справі № 644/6558/15-ц та інших, оскільки зроблені в цих справа висновки є нерелевантними до обставин цього провадження з огляду на зміну правового регулювання спірних відносин в законодавчому порядку, а також визначення сторонами умов щодо строку дії поруки в договірному порядку.

Отже, у зв`язку з виникненням простроченої заборгованості та тривалим її непогашенням за кредитним договором у фізичної особи ОСОБА_4 , як у поручителя за договором поруки, виникло зобов`язання сплатити заборгованість у повному обсязі солідарно з боржником, а у Банка право вимагати виконання зобов`язань, в тому числі і в судовому порядку.

Зазначене вище відповідає умовам укладеного договору поруки та вимогам чинного законодавства України.

З огляду на встановлені обставини та те, що вимога про виконання солідарного зобов`язання за кредитним договором заявлена позивачем в межах строків, передбачених договором поруки та статтею 559 ЦК України, апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову в частині солідарного стягнення з відповідачів заборгованості за договором кредитної лінії від 17.09.2021 № 1699 в сумі 536281,10 грн, яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 500000,00 грн та заборгованості за відсотками у розмірі 36281,10 грн.

При цьому, за наслідками розгляду позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі та у рахунок погашення заборгованості Фізичної особи - підприємця Єрмолаєвої Юлії Вікторівни на користь Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Харківського обласного управління Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" за договором кредитної лінії від 17.09.2021 № 1699 звернув стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 17.09.2021 № 1700, посвідченим приватним нотаріусом Лозівського районного нотаріального округу Харківської області Даниленко Н.В., зареєстрованого в реєстрі за № 1619, шляхом продажу на електронних аукціонах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог Закону України "Про іпотеку" за початковою ціною, що має бути визначена на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу на електронних аукціонах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог Закону України "Про іпотеку", не оскаржується жодною стороною, апеляційна скарга другого відповідача не містить доводів стосовно непогодження з висновками суду першої інстанції в цій частині, а відтак в силу приписів частини 1 статті 269 ГПК України рішення місцевого господарського суду в цій частині не переглядається судом апеляційної інстанції.

Щодо посилання скаржника на погашення заборгованості за кредитним договором після ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції та відсутність на даний час предмету спору, колегія суддів зазначає таке.

Статтею 231 ГПК України визначено підстави для закриття провадження у справі. Так, відповідно до пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення по суті спору у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Поняття "юридичного спору" має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття "спір про право" (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття "спору про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Від підстав позову слід відрізняти правові підстави позову (правове обґрунтування позову) - правову кваліфікацію обставин, якими позивач обґрунтовує свої позиції.

З урахуванням наведеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Отже, суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору існував на момент виникнення останнього, але припинив існування в процесі розгляду справи на час (до) ухвалення судом першої інстанції судового рішення.

При цьому протилежне, зокрема скасування рішення суду з тих підстав, що сторона спору на стадії апеляційного перегляду рішення вчинила дії, які направлені, по суті, на вирішення питання шляхом фактично позапримусового виконання зобов`язання, хоча і за наслідками встановлення судом першої інстанції обставин та ухвалення рішення про зобов`язання вчинення дій на користь позивача, означало б скасування законного та обґрунтованого рішення, яке ухвалене за результатами встановлення фактичних обставин справи, надання оцінки доказам, правильного застосування норм матеріального і процесуального права.

За статтею 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право:

1) залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення;

2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення;

3) визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині;

4) скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково;

5) скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю;

6) скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції;

7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених у пунктах 1-6 частини першої цієї статті.

Статтею 278 ГПК України визначені підстави для скасування судового рішення повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині. Відповідно до наведеної статті судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених ст.ст. 226 та 231 цього Кодексу.

Разом з тим, статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, у розумінні статті 278 ГПК України підставою для зміни або скасування рішення суду першої інстанції із закриттям провадження у справі є порушення судом процесуального законодавства, зокрема, й коли суд першої інстанції не врахував обставини того, що предмет спору припинив існувати до ухвалення рішення.

Водночас, коли порушення ГПК України судом першої інстанції не допущено та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, встановлення апеляційним судом обставин припинення існування предмету спору, які (обставини) виникли вже після ухвалення рішення судом першої інстанції, саме по собі не може бути підставою для скасування судового рішення згідно зі статтею 278 ГПК України та закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України.

Також, колегія суддів зазначає, що ГПК України передбачає спеціальні процесуальні механізми та процедуру для випадку припинення існування предмета спору, які виникли після ухвалення рішення судом першої інстанції.

Так, у разі, коли боржник добровільно виконав рішення суду (повністю чи частково), яке підлягає виконанню на підставі виконавчого документа (наказу), то боржник відповідно до частини другої статті 328 ГПК України наділений правом звернутися до суду із відповідною заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково (якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою).

Аналогічні висновки викладені в постанові ОП ВС від 30.08.2024 у справі № 916/3006/23.

При цьому, ухвалюючи вказану постанову Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку про необхідність відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 09.03.2021 у справі № 914/1034/18, від 10.09.2021 у справі № 910/13848/20, від 27.09.2022 у справі № 910/14363/21, від 25.07.2019 у справі № 916/144/18 про те, що закриття апеляційним судом провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України може бути здійснено, якщо предмет спору припинив існування після ухвалення судом першої інстанції рішення у справі, позаяк відсутні підстави для скасування рішення лише з цих мотивів, якщо його законність та обґрунтованість не спростована за наслідками апеляційного розгляду.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду виснував, що суд закриває провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору існував на момент виникнення останнього, але припинив існування в процесі розгляду справи на час (до) ухвалення судом першої інстанції рішення по суті спору. У випадку виникнення обставин припинення існування предмета спору на стадії апеляційного (касаційного) перегляду справи, відсутні підстави для застосування пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України та скасування судового рішення по суті спору лише з мотивів виникнення зазначених обставин, якщо законність та обґрунтованість судового рішення не спростована за наслідками апеляційного (касаційного) розгляду справи.

Згідно довідки від 18.02.2025, яка видана керуючим ТВБВ 10020/0514 АТ "Ощадбанк" Оленою Криворучко, станом на 18.02.2025 відсутня заборгованість за кредитним договором № 1699 від 17.09.2021, кредит погашений повністю та договір закритий 11.02.2025.

Враховуючи, що вказана заборгованість була сплачена першим відповідачем після прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення, колегія суддів не вбачає підстав для закриття провадження у справі.

Наведене свідчить, що доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, у зв`язку з чим колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржуване рішення відповідає вимогам статті 236 ГПК України, а тому відсутні підстави для його скасування в оскаржуваній частині.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення господарського суду - без змін.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 269, 270, п. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 12.12.2024 у справі №922/3244/24 в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 14.03.2025.

Головуючий суддя Я.О. Білоусова

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя О.А. Пуль