Постанова

від 05.03.2025 по справі 913/372/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2025 року м. Харків Справа № 913/372/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В. , суддя Плахов О.В.

при секретарі Семенові О.Є.

за участю:

позивача - адвокат Гамей В.В,, ордер серії АВ№1149822;

відповідача- адвокат Колісниченко А.С., ордер серії АР№1197899; адвокат Бардін І.С., довіреність від 01.04.2024 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon" апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю Діброва - адвоката Колісниченко А.С. (вх. №65Л/1-18)

на рішення господарського суду Луганської області від 19.12.2024 року у справі № 913/372/24, ухвалене в приміщенні господарського суду Луганської області (суддя Шеліхіна Р.М.), повний текст якого складено 20.12.2024 року

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сателлит, м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Діброва, смт. Мілове, Старобільського району Луганської області

про стягнення 4 513 082,72 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Луганської області від 19.12.2024 року у справі № 913/372/24 позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Діброва на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сателлит 4 513 082,72 грн. та витрати зі сплати судового збору в сумі 54 156,99 грн.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю Діброва - адвокат Колісниченко А.С з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду через систему "Електронний суд" з апеляційною скаргою в електронній формі, в якій просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 19.12.2024 року та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити; витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю відповідальністю Сателлит (Місцезнаходження юридичної особи: Україна, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, б. 32Б, офіс 1019 Поштовий індекс: 01133 Ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 13501985) копії усіх договорів купівлі-продажу, поставки, постачання, виробництва, контрактації сільськогосподарської продукції, інших незалежно від назви договорів, за яким у власність Товариства з обмеженою відповідальністю Сателлит мало перейти насіння соняшника українського походження врожаю 2020 року а саме: реквізити договору (дата, номер), вартість за одну тонну та кількість тон що має бути поставлено; а також строки поставки, у разі необхідності із приховуванням персональних даних контрагентів Товариства з обмеженою відповідальністю Сателлит та іншої комерційної таємниці, з доказами виконання вказаних договорів (накладними, актами приймання-передачі, платіжними дорученнями щодо оплати тощо) за період з 22.10.2020 року по 31.12.2020 року; вирішити питання про розподіл судових витрат (докази реальності понесення витрат на професійну правничу допомогу відповідачем у справі будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (просить надати такий строк до закінчення дебатів та вважає вказаний пункт заявою, поданою у відповідності до ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на таке.

Відповідач не мав можливості виконати умови договору перед позивачем через незалежні від нього обставини, а саме саму конструкцію укладеного договору та обставини непереборної сили у вигляді накладених судами численних арештів та заборон збирати арештований врожай, що було обов`язковим для відповідача за час чинності таких обставин та унеможливлювало збір врожаю; відповідач добросовісно вживав усіх належних та можливих заходів щодо скасування накладених арештів, та останній був скасований 25.11.2020 року тобто вже після розірвання позивачем договору в односторонньому порядку.

Сертифікатом про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), Торгово-промислова палата України засвідчила наявність таких обставин, а саме: акти та дії державних органів, зокрема, накладення арешту на врожай сільськогосподарських культур, заборона вчиняти дії з проходу, проїзду техніки та транспортних засобів і збирання врожаю, внаслідок чого було унеможливлено виконання ФГ Криничне зобов`язань перед ТОВ Сателлит за договором поставки щодо поставки і передання у власність насіння соняшника українського походження врожаю 2020 року.

На відміну від таких стихійних лих як землетрус, ураган, торнадо та інших, що за своїм характером є миттєвими, посуха, як природне явище, є тривалою за часом, обсяги збитків від якої неможливо оцінити одразу та стає можливим, як правило під час визрівання та збору врожаю, коли вже приблизно є можливість оцінити обсяг недоотриманого врожаю.

Порушення зобов`язання відповідача перед позивачем за договором поставки сталося саме через незалежні від нього обставини непереборної сили за відсутності будь-якої його вини, що є підставою для звільнення від цивільно-правової відповідальності у будь-якому випадку.

Позивачем не доведено ані розміру насправді незаподіяної шкоди, ані причинно-наслідкового зв`язку між поведінкою відповідача та шкодою, з огляду на що відповідні вимоги є необґрунтованими.

Чинним законодавством України чітко визначаються випадки, коли особа має право на відшкодування збитків і що до їх складу включається, і жодна із вказаних обставин не наведена позивачем; у якості шкоди позивач вказує свою звичайну господарську діяльність у вигляді укладення відповідних господарських договорів, які на його думку були укладені за вищою ціною ніж було визначено у договорі із відповідачем, однак вказане не є ані прямими збитками, ані упущеною вигодою.

Посилається на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду у справі № 902/439/21 від 18.05.2022 року, у справі № 904/5328/21 від 22.06.2022 року.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2025 року, суддею доповідачем у справі визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В.

Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні №64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією проти України. Указами Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні №133/2022 від 14.03.2022 року, №573/2022 від 15.08.2022 року, №757/2022 від 07.11.2022 року, №58/2023 від 06.02.2023 року, №254/2023 від 01.05.2023 року, №451/2023 від 26.07.2023 року, №734/2023 від 06.11.2023 року, №49/2024 від 05.02.2024 року, №271/2024 від 06.05.2024 року, №469/2024 від 23.07.2024 року, №740/2024 від 28.10.2024 року, №26/2025 від 14.01.2025 року відповідно продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 08 лютого 2024 року строком на 90 діб.

Наказом Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2022 року № 03 Про встановлення особливого режиму роботи суду в умовах воєнного стану встановлено особливий режим роботи суду в умовах воєнного стану з 01.04.2022 року та запроваджено відповідні організаційні заходи, зокрема: рекомендовано учасникам судових справ утриматись від відвідування суду, свої процесуальні права та обов`язки, передбачені ГПК України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.01.2025 року апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю Діброва - адвоката Колісниченко А.С. на рішення господарського суду Луганської області від 19.12.2024 року у справі № 913/372/24 залишено без руху; останнього зобов`язано усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та роз`яснено, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

20.01.2025 року на адресу суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги (вх.№846), на виконання вимог ухвали суду від 10.01.2025 року, яку разом з додатками долучено до матеріалів справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.01.2025 року, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю Діброва - адвоката Колісниченко А.С. на рішення господарського суду Луганської області від 19.12.2024 року у справі № 913/372/24; учасникам справи встановлено строк - не пізніше 15 днів з моменту вручення даної ухвали, протягом якого вони мають право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, з доказами надсилання його апелянту; призначено справу до розгляду на 05.03.2025 року о 15:00 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресом: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, зал судового засідання №132; витребувано з господарського суду Луганської області матеріали справи №913/372/24; вчинено інші процесуальні дії.

27.01.2025 року на адресу суду з господарського суду Луганської області надійшли матеріали справи №913/372/24 (вх.№1290).

30.01.2025 року на адресу суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю Діброва - адвоката Колісниченко А.С. надійшло клопотання (вх.№ 1427) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon", яке долучено до матеріалів справи, в якому останній просив надати можливість участі у судовому засіданні, призначеному на 05.03.2025 року о 15:00 год. та інших судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів системи відеоконференцз`язку EasyCon.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.02.2025 року, зокрема, задоволено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю Діброва - адвоката Колісниченко А.С.; судове засідання у справі № 913/372/24, призначене на 05.03.2025 року об 15:00 год. в приміщенні Східного апеляційного господарського суду в залі судового засідання №132, ухвалено провести за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю Діброва - адвоката Колісниченко А.С. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon", з використанням власних технічних засобів представника; вчинено інші процесуальні дії.

05.02.2025 року на адресу суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№ 1686), який долучено до матеріалів справи, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін; у задоволенні клопотання апелянта про витребування доказів відмовити, та вказує на те, що будь-які посилання відповідача на непорозуміння та конфлікти з його контрагентами по іншим зобов`язанням (договорам), пов`язані з цим судові процеси чи кримінальні провадження, є необґрунтованими та безпідставними з огляду на недоведеність обставин, на які він посилається, а також на відсутність зв`язку між обставинами та порушенням його зобов`язань за договором щодо поставки товару, а не його вирощування чи збирання; так само і низька врожайність насіння соняшника у ТОВ Діброва у 2020 році - є саме виною підприємства, а зв`язок між врожайністю та погодними умовами в Луганській області відсутній; позиція відповідача, відповідно до якої останній відмовляється від прийняття на себе ризиків власного вибору контрагента та власного способу ведення господарської діяльності суперечить ключовим принципам та ознакам господарювання; доказів направлення позивачу сертифікату Торгово-промислової палати України від 30.11.2021 року №3100-21-0937 після його отримання відповідачем надано не було, як і не було повідомлено позивача про настання стверджуваних форс-мажорних обставин; хоча сторони погодили чіткий алгоритм дій щодо повідомлення сторони про неможливість виконання зобов`язань внаслідок форс-мажорних обставин, а саме, не пізніше ніж через 10 днів після початку їх виникнення; відповідач не надав суду першої та апеляційної інстанції доказів вжиття ним заходів до виконання зобов`язання, а саме, матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідачем позивача про неможливість вчасного виконання зобов`язання, доказів пошуку можливостей виконати договірне зобов`язання (зокрема, шляхом поставки насіння соняшника іншого виробника), доказів наявності вини позивача у порушенні відповідачем зобов`язання; з фактичних обставин та доводів, що були викладені у позовній заяві, а також зі змісту рішень судів у справі №913/768/21, що носять преюдиційний характер та з якими вмотивовано погодився і місцевий господарський суд у ході розгляду цієї справи, дійсним можна встановити те, що ТОВ Діброва було порушено договірне зобов`язання щодо поставки на користь ТОВ Сателлит насіння соняшника українського походження врожаю 2020 року у кількості 1 000, 000 тон у строк по 15.10.2020 року включно; порушення умов виконання договору безпосередньо пов`язано саме із самостійною господарською діяльністю відповідача; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданими збитками, а також наявність повного складу цивільного правопорушення зумовлена тим, що у разі поставки ТОВ Діброва товару у встановлений договором строк та у повному обсязі необхідність у заміщенні товару у іншого контрагента була б відсутня, а зазначені витрати не були б понесені, а тому вимоги про стягнення з ТОВ Діброва збитків у вигляді додаткових витрат внаслідок вимушеного заміщення недопоставленого товару аналогічним товаром на підставі п. 8.5 договору є доведеними та такими, що підлягають задоволенню; відповідач маючи намір витребувати зазначені у клопотаннях докази, жодним чином не наводить конкретні відомі йому фактичні обставини, або інші належно обґрунтовані доводи, які б з належною вірогідністю могли б свідчити про дійсність тих обставин, про які він суб`єктивно стверджує, навпаки, викладені попередньо доводи підтверджують, що позивач діяв вимушено, виключно з метою захистити свої інтереси та унеможливити створення негативних наслідків для виробництва і лише у межах та у спосіб тих умов, які сторони передбачили у договорі, щодо якого виник спір.

05.02.2025 року на адресу суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю Сателлит - адвоката Гамей В.В. надійшла заява (вх.№ 1427) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon", яку долучено до матеріалів справи, в якій останній просив надати можливість участі у судовому засіданні, призначеному на 05.03.2025 року о 15:00 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів системи відеоконференцз`язку EasyCon.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.02.2025 року, зокрема, задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю Сателлит - адвоката Гамей В.В.; судове засідання у справі № 913/372/24, призначене на 05.03.2025 року о 15:00 год. в приміщенні Східного апеляційного господарського суду в залі судового засідання №132, ухвалено провести за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю Сателлит - адвоката Гамей В.В. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon", з використанням власних технічних засобів представника; вчинено інші процесуальні дії.

14.02.2025 року на адресу суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю Діброва - адвоката Бардіна І.С. надійшла заява (вх.№ 2022) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon", яку долучено до матеріалів справи, в якій останній просив надати можливість участі у судовому засіданні, призначеному на 05.03.2025 року о 15:00 год. та інших судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів системи відеоконференцз`язку EasyCon.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.02.2025 року, зокрема, задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю Діброва - адвоката Бардіна І.С.; судове засідання у справі № 913/372/24, призначене на 05.03.2025 року о 15:00 год. в приміщенні Східного апеляційного господарського суду в залі судового засідання №132, ухвалено провести за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю Діброва - адвоката Бардіна І.С. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon, з використанням власних технічних засобів представника; вчинено інші процесуальні дії.

03.03.2025 року на адресу суду від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі (вх.№2745), в яких останній просить повернути без розгляду та не враховувати їх під час вирішення справи надані позивачем докази з порушенням строку на їх подання (як в першій, так і в апеляційній інстанції); врахувати системність та постійність суперечливої недобросовісної поведінки позивача та його зміну з доповненням "юридичних позицій" в процесі розгляду справи та апеляційної скарги; скасувати рішення господарського суду Луганської області у даній справі повністю та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі; вирішити питання про розподіл судових витрат (докази реальності понесення витрат на професійну правничу відповідачем будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (просимо надати такий строк до закінчення дебатів, а отже наполягаємо вважати вказаний пункт відповідною заявою, поданою у відповідності до ч. 8 ст. 129 ГПК України) та вказує на те, що односторонню відмову від договору в тих випадках, коли вона допускається законом або договором, слід кваліфікувати як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спеціально спрямованим на припинення цивільних прав та обов`язків; договір між позивачем та відповідачем є розірваний з дати вчинення одностороннього правочину незалежно від подальшого направлення повідомлення про це та отримання його відповідачем; позивачем взагалі не доведено ані розміру насправді незаподіяної шкоди, ані причинно-наслідкового зв`язку між поведінкою відповідача та вказаною незаподіяною шкодою, з огляду на що відповідні вимоги позивача щодо компенсації незаподіяної шкоди є необґрунтованими.

05.03.2025 року на адресу суду від позивача надійшли додаткові пояснення у справі (вх.№2818), з додатком копією договору поставки №Р90030 від 30.07.2020 року, які долучено до матеріалів справи, в яких останній просить визнати поважними причини пропущення строку на подання копії договору поставки №Р90030 від 30.07.2020 року, поновити цей строк та долучити до матеріалів справи копію договору поставки №Р90030 від 30.07.2020 року та вказує на те, що реалізація права на односторонню відмову від виконання договору, передбаченого п. 8.2 договору поставки, мало наслідком лише припинення зобов`язання покупця з приймання та оплати товару у зв`язку з невиконанням постачальником умов договору, а не відмову від договору в цілому, чи то пак розірвання договору, як про це хибно стверджує апелянт; позивач надає суду копію договору поставки №Р90030 від 30.07.2020 року не в якості доказу на підтвердження своїх позовних вимог (позивач долучив до своєї позовної заяви усі необхідні докази), наразі копія договору поставки №Р90030 від 30.07.2020 року надається суду виключно у зв`язку з виникненням питання щодо можливого розірвання договору №Р90029, для порівняння редакцій двох договорів в частині, де одним договором таке право покупця передбачено, а іншим договором ні.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою Господарського процесуального кодексу покладається саме на заявника, а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов`язаний самостійно з`ясовувати відповідні причини.

Частиною 1, 4 статті 80 ГПК України встановлено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Позивач повинен подати суду докази разом з поданням позовної заяви.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Отже, за загальним правилом, усі докази в обґрунтування своїх вимог та заперечень мають бути подані учасниками справи до суду першої інстанції, а до суду апеляційної інстанції додаткові докази подаються у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

За матеріалами справи, позивач, належним чином користуючись своїми процесуальними правами, мав подати вказані докази господарському суду першої інстанції разом з позовною заявою. У разі неможливості подати докази з позовом з об`єктивних причин, мав повідомити про це суд першої інстанції, чого останнім здійснено не було.

Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 13.04.2021 року у справі №909/722/14, де, зокрема, вказано на те, що положення статті 269 ГПК України передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як "винятковість випадку" та "причини, що об`єктивно не залежать від особи", і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою).

Відповідно до висновку щодо застосування приписів ст. ст. 80, 269 ГПК України, викладеного Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06.02.2019 року у справі №916/3130/17 та від 18.06.2020 року у справі №909/965/16, від 26.02.2019 року у справі №913/632/17, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи.

При цьому, за імперативним приписом ч. 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип рівності сторін у процесі у розумінні "справедливого балансу" між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів ст. 269 ГПК України, що є неприпустимим, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.

Доказів неможливості подання до господарського суду першої інстанції доданих позивачем додаткових доказів з причин, що об`єктивно не залежали від нього, останнім суду апеляційної інстанції не надано.

За таких обставин, підстав для прийняття доданого позивачем додаткового доказу, а саме- копії договору поставки №Р90030 від 30.07.2020 року, не має.

Колегія суддів, розглянувши клопотання апелянта про витребування доказів, зазначає на таке.

Апелянт просить витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю відповідальністю Сателлит (Місцезнаходження юридичної особи: Україна, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, б. 32Б, офіс 1019 Поштовий індекс: 01133 Ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 13501985) копії усіх договорів купівлі-продажу, поставки, постачання, виробництва, контрактації сільськогосподарської продукції, інших незалежно від назви договорів, за яким у власність Товариства з обмеженою відповідальністю Сателлит мало перейти насіння соняшника українського походження врожаю 2020 року а саме: реквізити договору (дата, номер), вартість за одну тонну та кількість тон що має бути поставлено; а також строки поставки, у разі необхідності із приховуванням персональних даних контрагентів Товариства з обмеженою відповідальністю Сателлит та іншої комерційної таємниці, з доказами виконання вказаних договорів (накладними, актами приймання-передачі, платіжними дорученнями щодо оплати тощо) за період з 22.10.2020 року по 31.12.2020 року.

Відповідно до ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 2-4 ст. 81 ГПК України у клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ випробовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

У клопотанні про витребування судом групи однотипних документів як доказів додатково зазначаються ознаки, що дозволяють ідентифікувати відповідну групу документів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

Разом з цим, апелянт, всупереч вимогам ст. 81 ГПК України, не зазначив конкретні договори поставки, які він просить витребувати; заявив клопотання, що має характер припущення; у клопотанні відсутні реквізити для ідентифікації таких документів та дані, що такі договори укладалися; також вказаний період відповідачем, за який він просить витребувати договори, та обсяг договорів виходить за межі предмету спору.

У зв`язку з недостатнім обґрунтуванням доводів щодо необхідності вказаних доказів, підстав для задоволення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Діброва про їх витребування, не має.

У судовому засіданні 05.03.2025 року представники відповідача підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі та просили її задовольнити; представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Ухвали суду апеляційної інстанції від 22.01.2025 року, від 03.02.2025 року, від 07.02.2025 року та від 17.02.2025 року було надіслано ТОВ Сателлит, ТОВ Діброва до електронного кабінету в системі "Електронний суд".

05.10.2021 року офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) ЄСІТС: "Електронний кабінет", "Електронний суд", підсистема відеоконференцзв`язку, в зв`язку з чим, відповідно до частини 6 статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в добровільному порядку.

Відповідно до пункту 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС особам, які зареєстрували "Електронний кабінет", суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до "Електронного кабінету" таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Абзацом 5 пункту 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС передбачено, що особам, які не мають зареєстрованих "Електронних кабінетів", документи у передбачених цим пунктом випадках можуть надсилатися засобами підсистем ЄСІТС на адресу електронної пошти, вказану такими особами під час подання документів до суду.

Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.06.2022 року у справі №906/184/21, від 02.11.2022 року у справі №910/14088/21, від 29.11.2022 року у справі №916/1716/20, від 22.12.2022 року у справі №922/40/22, де, зокрема, вказано на те, що чинним процесуальним законодавством передбачено два способи належного повідомлення сторони про дату, час та місце судового засідання - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет", у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС.

Таким чином, надсилання судового рішення в електронному вигляді передбачає використання сервісу "Електронний суд", розміщеному за посиланням https://cabinet.court.gov.ua/login, за умови попередньої реєстрації офіційної електронної адреси (Електронного кабінету).

Також, інформацію про дату, час та місце розгляду справи було розміщено на офіційному веб сайті Східного апеляційного господарського суду веб-порталу "Судова влада України" у розділі "Повідомлення для учасників судового процесу" розділу "Громадянам".

За змістом ч. 1 ст. 11 Закону України Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться в районі проведення антитерористичної операції, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб сайті судової влади України (з посиланням на веб адресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Ухвали суду апеляційної інстанції від 22.01.2025 року, від 03.02.2025 року, від 07.02.2025 року та від 17.02.2025 року у встановленому порядку внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень та інформація у справі, що розглядається розміщена за веб-адресою https://court.gov.ua/fair/ та www.hra.arbitr.gov.ua/sud5039.

Статтею 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Навіть в умовах воєнного стану конституційне право особи на судовий захист не може бути обмеженим.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

Запровадження воєнного стану у країні не може слугувати самостійною та достатньою підставою для відтермінування вирішення спору (не здійснення розгляду справи).

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено учасникам справи необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України та беручи до уваги відсутність клопотань від учасників справи щодо відкладення розгляду апеляційної скарги у зв`язку з заходами, встановленими особливим режимом роботи суду під час дії воєнного стану, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши повноту встановлення господарським судом першої інстанції неоспорених обставин справи, колегія суддів встановила таке.

30.07.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Сателлит (далі покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Діброва (далі постачальник) було укладено договір поставки № Р90029 (далі договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити і передати у власність, а покупець прийняти і оплатити насіння соняшника українського походження врожаю 2020 року (далі товар) на умовах DAP (Доставлено до місця призначення) Товариство з обмеженою відповідальністю Сателлит Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Таганрозька, 76), згідно Інкотермс 2010.

Згідно з п. 2.1 договору загальна кількість товару в заліковій вазі становить 1 000,000 тонн +/-5% за вибором покупця.

Пунктом 2.2 договору встановлено, що якість товару, що постачається постачальником, має відповідати вимогам діючого в Україні 4694:2006, а саме: вологість не більше 8%; сміттєва домішка не більше 3%; масляна домішка не більше 7%; олійність на абсолютно суху речовину (АСР) не менше ніж 45%.

У п. 2.3 договору сторони погодили гранично допустимі показники прийомки товару: вологість мінімум 5%, але не більше 13%; сміттєва домішка не більше 8%; масляна домішка не більше 15%; олійність на абсолютно суху речовину (АСР) не менше ніж 42%.

У п. 3.1 договору сторони погодили, що ціна товару згідно даного договору становить 9 228,90 грн. без ПДВ за 1 тонну, крім того ПДВ 20% 1 845,78 грн., що еквівалентно 399,95 доларів США за 1 тонну, згідно курсу НБУ на момент укладання договору 27,6867 грн. за дол. США.

Вартість за одну тонну насіння соняшника склала 11 074,68 грн. з ПДВ (9228,90 грн. + 1 845,78 грн.).

Оплата товару здійснюється виключно у гривні (п. 3.1.1 договору).

Загальна вартість товару, що постачається, на дату укладання договору становить 11 074 680,00 грн., в тому числі ПДВ 20% 1 845 780,00 грн. з урахуванням п. 2.1 цього договору, що складає еквівалент у сумі 399 952,33 доларів США +/- 5% згідно курсу НБУ на момент укладання договору (п. 3.4 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору поставка товару здійснюється партіями автомобільним транспортом у строк з 01.09.2020 до 15.10.2020 в суворій відповідності до номеру договору, наданого покупцем. Датою поставки та відвантаження товару є дата передачі товару покупцю у місці призначення вказаному у п. 1.1. даного договору.

За змістом п. 6.1.1 договору покупець перераховує суму оплати у розмірі 80% від загальної вартості товару протягом трьох банківських днів з дати фіналізації розрахунків та отримання від постачальника товарно-транспортної накладної, копії видаткової накладної та коригування до видаткової накладної на весь обсяг постачання та рахунку постачальника, з подальшим обов`язковим переданням оригіналів зазначених документів.

Пунктом 6.1.2 договору передбачено, що інші 20% від загальної вартості товару сплачуються покупцем протягом п`яти банківських днів з моменту реєстрації постачальником у строки, передбачені законодавством, податкової накладної, розрахунку коригування до податкової накладної в ЄРПН згідно до вимог ст. 201 ПКУ на підставі отриманої квитанції про таку реєстрацію.

У розділі 8 договору сторони погодили відповідальність сторін.

Відповідно до п. 8.1 договору сторона, яка порушила умови даного договору, відшкодовує іншій стороні спричинені своїми діями чи бездіяльністю збитки та втрачений прибуток у порядку, передбаченому чинним законодавством України, в тому числі будь-які суми неотриманого покупцем або в подальшому знятого з покупця податкового кредиту у зв`язку із неправомірністю надання постачальником податкової накладної (включаючи помилки у визначенні обов`язкових реквізитів) на загальну вартість товару, що постачається за цим договором або його частини, але не обмежуючись цим.

В разі, якщо поставка товару покупцеві була здійснена пізніше строків, вказаних в пп. 4.1 п. 4 цього договору, або товар поставлений в обсязі, іншому від передбаченому п. 2.1 договору, постачальник сплачує покупцеві штраф у розмірі 10% від вартості несвоєчасно поставленого/непоставленого товару. В разі, якщо прострочення поставки перевищує 6 календарних днів, покупець має право в односторонньому порядку відмовитися від виконання цього договору, при цьому постачальник зобов`язується сплатити штраф у розмірі 20% від вартості непоставленого товару (п. 8.2 договору).

У п. 8.5 договору сторони погодили, що в разі, якщо постачальник не поставить покупцеві товар у кількості, вказаній в п. 2.1 даного договору, покупець має право укласти договір з третьою особою на недопоставлений об`єм товару. Постачальник в цьому випадку зобов`язаний відшкодувати покупцеві витрати по укладенню договору з третьою особою та різницю між ціною товару, яка була передбачена цим договором, і ціною товару, який був придбаний у третьої особи.

Пунктом 9.1 договору встановлено, що жодна із сторін не відповідає за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором у разі настання таких подій як повінь, пожежа, землетрус чи інших стихійних лих, а також воєнних дій, заколотів, державних заборонних актів чи інших обставин, якщо ці обставини настали після підписання сторонами даного договору і не залежать від їх волі. Якщо яка-небудь із обставин форс-мажору перешкоджає виконанню однією із сторін своїх зобов`язань в період дії договору, то даний договір може бути продовжений на строк протягом якого діяла така обставина.

Сторона, для якої виконання зобов`язань згідного договору стало неможливим внаслідок настання обставин форс-мажору, повинна негайно, але не пізніше ніж через 10 днів після початку їх виникнення, письмово повідомити іншу сторону про початок, можливий строк дії і очікуваний час припинення цих обставин (п. 9.2 договору).

Відповідно до п. 9.3 договору інформація про дію обставин форс-мажору повинна бути підтверджена Торгово-промисловою Палатою України. Відсутність письмового повідомлення, а також несвоєчасне сповіщення про настання обставин форс-мажору позбавляє відповідну сторону права посилатись на ці обставини в якості причини невиконання зобов`язань за договором.

Згідно з п. 9.4 договору сторони зобов`язуються докласти всі необхідні зусилля по зведенню до мінімуму всіх можливих несприятливих наслідків обставин форс-мажору. Якщо обставини форс-мажору перешкоджають виконанню якоюсь із сторін її зобов`язань згідного договору протягом більш ніж 15 днів, то даний договір може бути розірваний за вимогою однієї із сторін без відшкодування збитків іншій стороні.

Пунктом 13.4 договору, він вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, визначених даним договором. Цей договір, додатки, додаткові угоди до даного договору, а також будь-які пов`язані з його виконанням документи (довіреності, акти, розрахункові документи тощо) мають бути завірені печатками кожної зі сторін.

Постачальник підтверджує, що він є безпосереднім сільськогосподарським виробником товару, що поставляється вперше, та є платником єдиного податку, гр. IV в розумінні п. 291.4 Податкового кодексу України, та є платником ПДВ (п. 13.8 договору).

Вказаний договір підписано та скріплено печатками сторін.

Позивач в обґрунтування позову посилається на таке.

Відповідач поставку товару в кількості 1 000,00 тон у визначені договором строки позивачу не здійснив.

15.10.2024 року генеральним директором ТОВ Сателлит Зуб С. О. було видано Наказ №60/2-од від 15.10.2020 року Про необхідність укладення договорів поставки для забезпечення функціонування підприємства та мінімізації збитків, яким Торгівельним працівникам Комерційного відділу ТОВ Сателлит наказано невідкладно, але не пізніше 16.11.2020 року, укласти нові, поновити або продовжити існуючі договори з іншими постачальниками на поставку відсутнього (не поставленого) обсягу насіння соняшника українського походження врожаю 2020 року.

23.10.2020 року позивачем на адресу відповідача було направлено претензію №22102020.4/010 від 22.10.2020 року, в якій повідомлено, що договором унормовано право покупця у разі, якщо прострочення поставки перевищує 6 календарних днів, в односторонньому порядку відмовитись від виконання договору, при цьому постачальник зобов`язується сплатити штраф у розмірі 20% від вартості непоставленого товару.

З огляду на факт відсутності поставленого товару до 22.10.2020 року, цією претензією інформує, що керуючись положеннями договору, позивач направляє на адресу відповідача повідомлення про відмову від виконання договору в односторонньому порядку та нараховує штраф у розмірі 20% від вартості непоставленого товару за прострочення виконання зобов`язання більше ніж 6 календарних днів. Покупець додав до претензії розрахунок вимог, які складаються з 30% штрафу від вартості непоставленого товару.

Позивач посилаючись на п. 8.5 договору, з метою отримання належної (запланованої до отримання) кількості товару та з метою розуміння необхідності здійснення компенсаторної закупівлі насіння соняшника українського походження врожаю 2020 року в кількості 1000 тонн просив відповідача повідомити про намір виконати договір, у випадку ігнорування заявлених вимог ТОВ Діброва буде зобов`язано компенсувати ТОВ Сателлит різницю в ціні закупленого у третіх осіб та непоставленого постачальником товару.

23.10.2020 року позивачем було направлено відповідачу також повідомлення №22102020.5/010 від 22.10.2020 року , в якому позивач, пославшись на п. 8.2 договору, повідомив, що з огляду на факт нездійснення поставки всього обсягу товару до 22.10.2020 року, керуючись положеннями договору, позивач направляє на адресу відповідача повідомлення про відмову від виконання договору в односторонньому порядку та нараховує штраф у розмірі 30% від вартості непоставленого товару за прострочення виконання зобов`язання більше ніж на 6 календарних днів.

За для заміщення не поставлених відповідачем 1 000,00 тонн товару, позивач уклав договори поставки насіння соняшнику з іншими контрагентами, зокрема: з Товариством з обмеженою відповідальністю Востокагро (далі постачальник) укладено договір поставки № Р90361-PREP від 26.10.2020 року, за яким постачальник зобов`язався поставити і передати у власність, а ТОВ Сателлит прийняти і оплатити насіння соняшника українського походження врожаю 2020 року у загальній кількості товару в заліковій вазі 660,000 тонн +/- 5% за вибором покупця (п. 1.1. та 2.1. договору поставки № Р90361-PREP від 26.10.2020).

Пунктом 3.1 договору поставки № Р90361-PREP від 26.10.2020 року встановлено, що ціна товару становить 12 916,67 грн. без ПДВ за 1 тонну, крім того ПДВ 20% 2 583,33 грн.

Загальна вартість товару, що постачається, на дату укладення договору становить 10 230 002,64 грн. +/-5%, в тому числі ПДВ 20% 1 705 000,44 грн. з урахуванням п. 2.1 договору (п. 3.5 договору поставки № Р90361-PREP від 26.10.2020 року).

На виконання цього договору Товариством з обмеженою відповідальністю Востокагро позивачу було поставлено 666,74 тонн насіння соняшника українського походження врожаю 2020 року.

ТОВ Сателлит сплатило ТОВ Востокагро за придбаний товар 10 138 961,72 грн. з ПДВ, що підтверджується доданими копіями платіжних документів.

З Товариством з обмеженою відповідальністю Росія укладено договір поставки № Р90372 від 28.10.2020 року, за яким постачальник зобов`язався поставити і передати у власність, а ТОВ Сателлит прийняти і оплатити насіння соняшника українського походження врожаю 2020 року в загальній кількості товару в заліковій вазі 526,600 тонн +/-5% за вибором покупця (п. 1.1 договору поставки № Р90372 від 28.10.2020 року та п. 2.1 з урахуванням додаткової угоди № 2 від 28.10.2024 року до договору поставки № Р90372 від 28.10.2020 року).

Пунктом 3.1 договору поставки № Р90372 від 28.10.2020 року встановлено, що ціна товару становить 13 625,00 грн. без ПДВ за 1 тонну, крім того ПДВ 20% 2 725,00 грн.

Загальна вартість товару, що постачається, на дату укладення договору становить 8 609 910,00 грн., в тому числі ПДВ 1 434 985,00 грн. (п. 3.5 з урахуванням додаткової угоди № 2 від 28.10.2024 до договору поставки № Р90372 від 28.10.2020).

На виконання цього договору Товариством з обмеженою відповідальністю Росія позивачу було поставлено 526,60 тонн насіння соняшника українського походження врожаю 2020 року.

ТОВ Сателлит сплатило ТОВ Росія за придбаний товар 8 594 415,04 грн. з ПДВ, що підтверджується доданими копіями платіжних документів.

За змістом службової записки Торгівельного представника ТОВ САТЕЛЛИТ Корнійко Д. М. від 13.11.2020 року на виконання Наказу №60/2-од від 15.10.2020 року позивачем укладено договори поставки насіння соняшника українського походження врожаю 2020 року з ТОВ Востокагро договір № Р90361-PREP від 26.10.2020 року, за яким поставлено 666,740 тонн насіння соняшника за ціною 12 916,67 грн. без ПДВ за 1 тонну; з ТОВ Росія договір № Р90372 від 28.10.2020, за яким поставлено 526,600 тонн насіння соняшника за ціною 13 625,00 грн. без ПДВ за 1 тонну. Заміщення не поставленого товару по договору №Р90029 від 30.07.2020 виконано у повному обсязі.

Згідно договорів поставки, укладених з ТОВ Востокагро та з ТОВ Росія було заміщено 1 193,34 тонн насіння соняшника, що на 193,34 тонни товару більше, ніж це було передбачено договором з відповідачем.

Зважаючи, що продавець ТОВ Востокагро поставив 666,74 тонн насіння соняшнику, з поставлених продавцем ТОВ Росія 526,60 тонн насіння соняшника позивач враховує лише 333,26 тонн (1000,00 тонн 666,74 тонн = 333,26 тонн).

Позивач придбав у ТОВ Востокагро та ТОВ Росія 1 000,00 тонн насіння соняшнику, сплативши за цей товар загалом 15 587 762,72 грн. з ПДВ (10 138 961,72 грн + 5 448 801, 00 грн).

ТОВ Сателлит замістило не поставлену ТОВ Діброва продукцію у кількості 1 000,00 тонн, проте здійснило це за більшою, аніж було передбачено договором №Р90029 від 30.07.2020, ціною, позивач поніс збитки у вигляді додаткових витрат на заміщення непоставленого товару аналогічним товаром. Такі збитки виникли з різниці між вартістю товару за договорами, укладеними з ТОВ Востокагро і ТОВ Росія та вартістю такої ж кількості товару за договором, укладеним з ТОВ Діброва.

Вказані ціни на насіння соняшнику, за якими він придбавав товар на заміщення непоставленого відповідачем товару, повністю відповідали ринковим цінам на той час, що підтверджується аналітичними даними Державного підприємства Держзовнішінформ.

За розрахунком позивача, сума збитків, пов`язаних з додатковими витратами за вимушене заміщення непоставленої продукції, складає 4 513 082,72 грн. (15 587 762,72 - (1 000,00 тонн * 11 074,68 грн.).

Вказані вище обставини стали підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду Луганської області, в якому останній просив стягнути з відповідача збитки, понесені у зв`язку з не поставленням товару, у розмірі 4 513 082,72 грн.

19.12.2024 року господарським судом Луганської області ухвалено оскаржуване рішення, з підстав викладених вище.

Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення господарського суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод справи про цивільні права та обов`язки осіб, а також справи про кримінальне обвинувачення мають бути розглянуті у суді впродовж розумного строку. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlanav. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Місцевий господарський суд, задовольняючи позов виходив з того, що відповідач як постачальник за договором № Р90029 від 30.07.2020 року, був зобов`язаний поставити позивачу насіння соняшника українського походження врожаю 2020 року у строк з 01.09.2020 року до 15.10.2020 року, проте не виконав свої зобов`язання з поставки товару в повному обсязі в узгоджений строк; позивач уклав договори поставки з іншими контрагентами саме для заміщення обсягу насіння соняшника, не поставленого відповідачем за договором № Р90029 від 30.07.2020 року за для забезпечення безперервного виробництва на підприємстві; місцевий господарський суд погодився з доводами позивача про наявність причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою та завданими збитками, тобто наявність повного складу цивільного правопорушення, зокрема, у разі належного виконання ТОВ Діброва зобов`язань за договором та здійснення поставки товару у встановлений договором строк та в повному обсязі, не викликало б у позивача необхідності у здійсненні в найкоротші строки заміщення товару в інших контрагентів, і зазначені витрати не були б понесені позивачем.

Колегія суддів вважає вказані висновки місцевого господарського суду передчасними, з огляду на таке.

Відповідно до ст.6 ЦК сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК).

Сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (ст.6 ЦК).

Згідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 598 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Так, позовні вимоги у справі стосуються стягнення збитків та обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору в частині своєчасної поставки зерна, внаслідок чого, відповідно до п.8.1 та п. 8.5 договору, відповідач має відшкодувати понесені покупцем збитки.

Стаття 623 ЦК України конкретизує положення по відшкодуванню збитків, завданих порушенням зобов`язання. Так, боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Стаття 22 ЦК України дає загальне для цивільного законодавства (як договірного так і деліктного зобов`язання) визначення збитків. Так, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил ст. 22 ЦК України, оскільки частиною 1 цієї статті визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Визначення поняття збитків визначено також у ч. 2 ст. 224 ГК України, відповідно до якої під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Стаття 225 ГК України встановлює, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з`ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому, у випадку невиконання договору чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента.

Відповідно до статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Верховний Суд у постанові від 25.03.2021 року у справі № 910/4608/20, окрім іншого, зазначив, що для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

При цьому, на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість вина боржника у порушенні зобов`язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Близький по змісту правовий висновок, викладений і у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 року у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 року у справі № 917/2101/17.

Таким чином, чинним законодавством України чітко визначаються випадки, коли особа має право на відшкодування збитків і що до їх складу включається, і жодна із вказаних обставин не наведена позивачем у позовній заяві.

Так, у якості шкоди позивач зазначає здійснення своєї звичайної господарської діяльності у вигляді укладення відповідних господарських договорів, однак вказане не є ані прямими збитками, ані упущеною вигодою.

Отже, твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема, в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв`язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом підлягали доведенню саме позивачем.

Водночас, вказане позивачем здійснено не було, матеріали справи не містять доказів того, що внаслідок невиконання відповідачем зобов`язання з поставки позивач зазнав як реальних збитків, так і упущеної вигоди, що свідчить про відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення.

Так, у правових висновках, викладених у постанові Верховного Суду у справі № 902/439/21 від 18.05.2022 року, між іншим, вказано на те, що при включенні до складу збитків додаткових витрат необхідно враховувати, що: по-перше, відшкодуванню підлягають фактично понесені додаткові витрати, а не ті, які потерпіла сторона має ще зазначати в майбутньому у відповідності із законом та/або договором, по друге, відшкодуванню підлягають не будь-які витрати суб`єкта господарювання, а лише ті, які були зроблені ним в розрахунку на прийняття належного виконання за договором або з метою запобігання збиткам чи їх зменшення; по-третє, якщо додаткові витрати спрямовані на запобігання збиткам чи їх зменшення, то витрати на реалізацію цих заходів не повинні перевищувати самих збитків, у протилежному разі дані витрати підлягають відшкодуванню лише у межах понесених збитків.

Отже, позивачем не було доведено як реальності заявленої ним до стягнення суми збитків, так і того, що вимагає частина третя статті 226 ГК України, що він вчиняв дії, спрямовані на запобігання виникненню збитків.

Між тим, у відповідності до положень частин третьої, четвертої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Викладене свідчить про не доведення позивачем понесення ним збитків та їх розміру, а також про відсутність причинного зв`язку між невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за укладеним між сторонами договором та понесеними позивачем, як він зазначає, витратами у вигляді укладення договорів з іншими контрагентами.

Таким чином, заявлені позивачем до відшкодування витрати не є збитками в розумінні положень чинного законодавства України, а є результатом його власної ініціативної діяльності за його волею та на його власний ризик.

Колегія суддів зазначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18).

Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (постанова Верховного Суду від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18, Постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 129/1033/13-ц від 18.03.2020 року, Постанови Верховного Суду у справі № 911/1755/22 (911/2864/20) від 16.05.2024 року; № 905/534/23 від 30.04.2024 року; № 905/515/23 від 25.04.2024 року).

Зокрема, у постановах Верховного Суду у справі № 910/386/22 від 01.02.2024 року, № 906/267/23 від 22.01.2024 року, № 906/435/22 від 21.11.2023 року № 910/3022/22 від 09.11.2023 року, окрім іншого, вказано, що причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками), зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю та невідворотністю спричинила збитки.

Таким чином, для покладення на відповідача відповідальності за шкоду у вигляді зростання ціни за недопоставлений товар потрібно констатувати, що ціна за недопоставлений товар на ринку зросла саме через дії відповідача докази чого відсутні в матеріалах справи.

Колегія суддів, також, враховує правові висновки, викладені у постанові від 25.10.2024 року у справі №915/546/21, де, зокрема, вказано на таке.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором (ч.2 ст.623 ЦК).

Відповідальність у вигляді відшкодування збитків може бути покладено на особу за наявності в її діях складу цивільного правопорушення. На позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок між такою поведінкою із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків (постанова Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №908/2261/17).

Суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди/стягнення збитків, повинні виходити із того, що для застосування такої санкції, як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою і збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає (постанови Верховного Суду від 09.10.2018 у справі №908/2261/17, від 30.06.2022 у справі №916/1466/21).

Отже, за загальним правилом позивач у спорі про стягнення збитків повинен довести не лише протиправність поведінки відповідача, а й наявність таких збитків, обґрунтованість їх розміру, причинний зв`язок між ними та поведінкою відповідача, надати докази, які б підтверджували реальну, а не абстрактну можливість отримання відповідної суми доходів.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частини 1, 2 ст.614 ЦК).

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч.1 ст.1166 ЦК).

Верховний Суд зазначає, що у спірних правовідносинах, позивач, звертаючись до суду, має довести факт порушення зобов`язання, причинно-наслідковий зв`язок, а також настання обставин завдання йому збитків, а наявність вини, у разі вчинення стороною порушення договору, презюмується в силу приписів ст.614 ЦК.

А отже, не є слушними посилання позивача на те, що за п. 8.1 договору, сторона, яка порушила умови даного договору, відшкодовує іншій стороні спричинені своїми діями чи бездіяльністю збитки та втрачений прибуток у порядку, передбаченому чинним законодавством України, в тому числі будь-які суми неотриманого покупцем або в подальшому знятого з покупця податкового кредиту у зв`язку із неправомірністю надання постачальником податкової накладної (включаючи помилки у визначенні обов`язкових реквізитів) на загальну вартість товару, що постачається за цим договором або його частини, але не обмежуючись цим.

Погодження сторонами в договорі порядку визначення розміру збитків жодним чином не нівелює обов`язку кредитора довести повний склад цивільного правопорушення як підстави для застосування такої форми майнової відповідності, як відшкодування збитків та не вказує на можливість автоматичного/безумовного стягнення зазначеної суми збитків.

Разом з цим, за матеріалами справи, заперечуючи проти позову, відповідач посилається, зокрема, на таке.

Відповідач не мав жодної можливості виконати умови договору перед позивачем саме через незалежні від його волі обставини, а саме саму конструкцію укладеного договору та обставини непереборної сили у вигляді накладених судами численних арештів та заборон збирати арештований врожай, що було обов`язковим для відповідача за час чинності таких обставин та унеможливлювало збирати його врожай та, те, що він добросовісно вживав усіх належних та можливих заходів щодо скасування накладених арештів, та останній був скасований 25.11.2020 року тобто вже після настання розірвання позивачем договору в односторонньому порядку; з метою засвідчення дії обставин непереборної сили, він у встановленому порядку, звернувся до Торгово-промислової палати України із відповідною заявою.

Сертифікатом про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), ТПП України засвідчила наявність форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме: акти та дії державних органів, зокрема, накладення арешту на врожай сільськогосподарських культур, заборона вчиняти дії з проходу, проїзду техніки та транспортних засобів і збирання врожаю, внаслідок чого було унеможливлено виконання ФГ Криничне зобов`язань перед ТОВ Сателлит за договором поставки щодо поставки і передання у власність насіння соняшника українського походження врожаю 2020 року.

Самостійною причиною, яка вплинула на недобір врожаю соняшника у 2020 році, на думку відповідача, стала посуха, яка мала місце на території Луганської області та суттєво вплинула на якісні та кількісні показники зібраного врожаю, тобто, мова йде про складні обставини природного характеру, зокрема, посуху, які є надзвичайними та такими, що неможливо було відвернути за таких умов.

Вказані обставини, як зазначає відповідач, підтверджуються, зокрема, довідкою, наданою Луганським обласним центром з гідрометеорології ДСУНС № 9911-1-1332/9911032 від 08.11.2021 року, у якій відображено, що починаючи з середини липня й майже до кінця жовтня 2020 року тривав майже бездощовий період, тобто опади, які випадали були неефективними та не впливали на покращення стану рослин. Почалася повітряна та ґрунтова посуха. На кінець липня (період цвітіння соняшнику) запаси продуктивної вологи на метровій глибині знизились до недостатнього рівня (35 мм). В окремих районах через ґрунтову посуху запаси вологи не визначалися до кінця серпня. На кінець цвітіння соняшника в більшості районів Луганської області метровий шар ґрунту був сухий зовсім. На фоні високих денних температур та низької вологості повітря спостерігались небезпечні тривалі суховії. У вказаній довідці Луганським ЦГМ надані висновки, що умови, які склалися у період цвітіння соняшника (липень-серпень) були несприятливі для формування врожаю соняшника в 2020 році в Старобільському та Міловському районах через тривалу посуху. Гідротермічний коефіцієнт за вегетаційний період в більшості відповідав критерію "надзвичайно посушливий". Також спостерігався тривалий період з температурами повітря вище + 30О С, що могло спричинити неповне запилення насіння соняшника, а низька вологість повітря, суховійні явища та жорсткий дефіцит ґрунтової вологи у період наливу насіння могли призвести до критичного зменшення врожаю та знизити технічні характеристики насіння.

Крім цього, як вказано відповідачем, ним були складені Акти обстеження земельних ділянок, якими зафіксовано, що стан посівів соняшника є незадовільним, засушливі погодні умови вплинули на формування маленької шляпки, насіння щуплого з невеликою натурою, що зможе призвести до зниження врожайності соняшника; порушення зобов`язання відповідача перед позивачем за договором поставки сталося, як зазначає відповідач, саме через незалежні від його волі обставини непереборної сили за відсутності будь-якої його вини, що є підставою для звільнення його від цивільно-правової відповідальності у будь-якому випадку.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, що внаслідок невиконання відповідачем зобов`язання з поставки позивач зазнав як реальних збитків, так і упущеної вигоди, що свідчить про відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення, а за таких обставин, підстав для задоволення позову не має.

Отже, висновок місцевого господарського суду про задоволення позову не відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року)

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Отже, місцевий господарський суд не з`ясував обставини, що мають значення для справи, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а тому рішення господарського суду Луганської області від 19.12.2024 року у справі №913/372/24 слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити повністю та стягнути з позивача на користь відповідача судовий збір за подання апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 269, ч.2 ст. 275, ст. ст. 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю Діброва - адвоката Колісниченко А.С. задовольнити.

Рішення господарського суду Луганської області від 19.12.2024 року у справі №913/372/24 скасувати.

Ухвалити нове рішення.

У позові відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Сателлит (01133, м. Київ, вул. Коновальця Євгена, буд. 32Б, офіс 1019, код ЄДРПОУ 13501985) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Діброва (92500, Луганська область, Старобільський район, смт Мілове, вул. Міловська, буд. 68А, код ЄДРПОУ 21832609) 81 235, 49 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у строк протягом двадцяти днів з дня її проголошення, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 14.03.2025 року.

Головуюча суддя О.І. Терещенко

Суддя П.В. Тихий

Суддя О.В. Плахов