Постанова

від 19.03.2025 по справі 913/372/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2025 року м. Харків Справа № 913/372/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В.

при секретарі Семенові О.Є.

за участю:

позивача - не з`явився;

відповідача- адвокат Колісниченко А.С., ордер серії АР№1197899; адвокат Бардін І.С., довіреність від 01.04.2024 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon" заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю Діброва - адвоката Колісниченко А.С. про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат та стягнення витрат на професійну правничу допомогу (вх.№2979)

за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю Діброва - адвоката Колісниченко А.С. (вх. №65Л/1-18)

на рішення господарського суду Луганської області від 19.12.2024 року у справі № 913/372/24, ухвалене в приміщенні господарського суду Луганської області (суддя Шеліхіна Р.М.), повний текст якого складено 20.12.2024 року

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сателлит, м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Діброва, смт. Мілове, Старобільського району Луганської області

про стягнення 4 513 082,72 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Луганської області від 19.12.2024 року у справі № 913/372/24 позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Діброва на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сателлит 4 513 082,72 грн. та витрати зі сплати судового збору в сумі 54 156,99 грн.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю Діброва - адвокат Колісниченко А.С з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду через систему "Електронний суд" з апеляційною скаргою в електронній формі, в якій просив скасувати рішення господарського суду Луганської області від 19.12.2024 року та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити; витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю Сателлит (Місцезнаходження юридичної особи: Україна, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, б. 32Б, офіс 1019 Поштовий індекс: 01133 Ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 13501985) копії усіх договорів купівлі-продажу, поставки, постачання, виробництва, контрактації сільськогосподарської продукції, інших незалежно від назви договорів, за яким у власність Товариства з обмеженою відповідальністю Сателлит мало перейти насіння соняшника українського походження врожаю 2020 року а саме: реквізити договору (дата, номер), вартість за одну тонну та кількість тон що має бути поставлено; а також строки поставки, у разі необхідності із приховуванням персональних даних контрагентів Товариства з обмеженою відповідальністю Сателлит та іншої комерційної таємниці, з доказами виконання вказаних договорів (накладними, актами приймання-передачі, платіжними дорученнями щодо оплати тощо) за період з 22.10.2020 року по 31.12.2020 року; вирішити питання про розподіл судових витрат (докази реальності понесення витрат на професійну правничу відповідачем у справі будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (просив надати такий строк до закінчення дебатів, посилаючись на те, що вказаний пункт є заявою, поданою у відповідності до ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2025 року, суддею доповідачем у справі визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.03.2025 року у справі апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю Діброва - адвоката Колісниченко А.С. задоволено; рішення господарського суду Луганської області від 19.12.2024 року у справі №913/372/24 скасовано; ухвалено нове рішення; у позові відмовлено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Сателлит (01133, м. Київ, вул. Коновальця Євгена, буд. 32Б, офіс 1019, код ЄДРПОУ 13501985) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Діброва (92500, Луганська область, Старобільський район, смт Мілове, вул. Міловська, буд. 68А, код ЄДРПОУ 21832609) 81 235, 49 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

10.03.2025 року на адресу суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю Діброва - адвоката Колісниченко А.С. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, стягнення витрат на професійну правничу допомогу та долучення до матеріалів справи відповідних доказів понесених витрат (вх.№2979), яку разом з додатками долучено до матеріалів справи, в якій останній просив у разі необхідності поновити (продовжити) відповідний строк на подання відповідних доказів, приєднати до матеріалів справи та взяти до уваги (розгляду) докази понесення відповідачем судових витрат у справі; покласти судові витрати у справі на позивача; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Сателлит на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Діброва витрати на професійну правничу допомогу у справі у сумі 456000,00 грн.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 10.03.2025 року, суддею доповідачем у справі визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В.

Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні №64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією проти України. Указами Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні №133/2022 від 14.03.2022 року, №573/2022 від 15.08.2022 року, №757/2022 від 07.11.2022 року, №58/2023 від 06.02.2023 року, №254/2023 від 01.05.2023 року, №451/2023 від 26.07.2023 року, №734/2023 від 06.11.2023 року, №49/2024 від 05.02.2024 року, №271/2024 від 06.05.2024 року, №469/2024 від 23.07.2024 року, №740/2024 від 28.10.2024 року, №26/2025 від 14.01.2025 року відповідно продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 08 лютого 2025 року строком на 90 діб.

Наказом Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2022 року № 03 Про встановлення особливого режиму роботи суду в умовах воєнного стану встановлено особливий режим роботи суду в умовах воєнного стану з 01.04.2022 року та запроваджено відповідні організаційні заходи, зокрема: рекомендовано учасникам судових справ утриматись від відвідування суду, свої процесуальні права та обов`язки, передбачені ГПК України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2025 року, зокрема, призначено розгляд заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю Діброва - адвоката Колісниченко А.С. про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат та стягнення витрат на професійну правничу допомогу 19.03.2025 року о 13:00 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресом: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, зал судового засідання №132; судове засідання у справі, призначене на 19.03.2025 року о 13:00 год. в приміщенні Східного апеляційного господарського суду в залі судового засідання №132, ухвалено провести за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю Діброва - адвоката Колісниченко А.С., представника Товариства з обмеженою відповідальністю Сателлит - адвоката Гамей В.В. та представника Товариства з обмеженою відповідальністю Діброва - адвоката Бардіна І.С. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon", з використанням власних технічних засобів представників, на підставі їх заяв, поданих суду апеляційної інстанції (вх.№ 1427, вх.№1693 вх.№2022 відповідно); вчинено інші процесуальні дії.

18.03.2025 року на адресу суду від представника позивача - адвоката Гамей В.В. надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення (вх.№ 3411), які долучено до матеріалів справи, у яких останній просить у задоволенні заяви ТОВ Діброва в частині стягнення з ТОВ Сателлит судових витрат на професійну правничу допомогу понесених у зв`язку з розглядом справи №913/372/24 у суді першої інстанції в розмірі 274 000, 00 грн. відмовити; зменшити розмір заявлених витрат на професійну правничу допомогу, понесених ТОВ Діброва у зв`язку із переглядом справи в суді апеляційної інстанції з 182 000, 00 грн. до 20 000, 00 грн. та вказує на те, що до закінчення судових дебатів під час розгляду справи №913/372/24 у суді першої інстанції ТОВ Діброва не подавало письмової заяви та представник товариства не заявляв усної заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, як і не вказував, що подання доказів на підтвердження розміру судових витрат на професійну правничу допомогу буде здійснено протягом п`яти днів після ухвалення рішення (постанови) суду; надання відповідних консультацій та роз`яснень відповідачу щодо порядку та перспектив апеляційного оскарження відповідно до положень чинного господарського процесуального законодавства не є обов`язковим етапом подання апеляційної скарги; доводи викладені ТОВ Діброва в поданій апеляційній скарзі за своїм змістом та суттю в повному обсязі повторюють позицію та доводи відповідача, які були викладені ним у відзиві на позовну заяву, запереченнях на відповідь на відзив та додаткових письмових поясненнях під час розгляду справи у місцевому господарському суді, а відтак не потребували від адвоката вивчення додаткових джерел права, законодавства, що регулює спір у справі, правозастосовної практики, документів та доводів, якими позивач у справі обґрунтовував вимоги позовної заяви; більша частина поданої ТОВ Діброва апеляційної скарги наповнена скопійованим текстом з численних постанов Верховного Суду, які відповідач використовував на підтвердження своїх доводів; при поданні апеляційної скарги відповідачем було порушено норми ГПК України, що призвело до залишення її без руху та вказує на те, що така послуга була надана адвокатами з неналежною якістю; позивач вважає необґрунтованим включення відповідачем до відшкодування таких витрат та віднесення їх на позивача, як участь у двох судових засіданнях у справі двох адвокатів, оскільки такі витрати не відповідають критеріям їх реальності та необхідності, розумності їх розміру; першочергово слід звернути увагу, що у ході перегляду справи №913/372/24 апеляційним господарським судом відбулось лише одне судове засідання, а не два, як це визначено заявником у долученому до заяви акті; крім того, необхідність участі двох адвокатів в якості представників відповідача в судовому засіданні відповідачем взагалі не обґрунтована; залучення стороною для представництва її інтересів 2-х і більше адвокатів (адвокатських об`єднань, бюро, тощо) є правом такої сторони; у матеріалах справи та поданій апеляційній скарзі були повною мірою представлена правова позиція відповідача, а ухвалою апеляційного господарського суду явка сторін не визнавалася обов`язковою; включення таких витрат (необхідність представництва інтересів відповідача двома адвокатами чи більше в судових засіданнях) та покладення таких витрат на правову допомогу на позивача в такому випадку має належним чином обґрунтовуватися та доводитися за правилами ст.74 ГПК України, що наразі відповідачем не здійснено.

18.03.2025 року на адресу суду від представника позивача адвоката Гамей В.В. надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення (вх.№ 3413), які долучено до матеріалів справи, у яких останній просить зменшити розмір заявлених витрат на професійну правничу допомогу, понесених ФГ "КРИНИЧНЕ" у зв`язку із переглядом справи в суді апеляційної інстанції з 168 000, 00 грн. до 20 000, 00 грн. та вказує на те, що необґрунтованим є включення відповідачем до відшкодування таких витрат, та віднесення їх на позивача, як участь у судових засіданнях у справі двох адвокатів загальною вартістю 16 000, 00 грн., оскільки такі витрати не відповідають критеріям їх реальності та необхідності, розумності їх розміру; у матеріалах справи та поданій апеляційній скарзі були повною мірою представлена правова позиція відповідача, а ухвалами апеляційного господарського суду явка сторін не визнавалася обов`язковою; необхідність участі двох адвокатів в якості представників відповідача в судових засіданнях відповідачем взагалі не обґрунтована; залучення стороною для представництва її інтересів 2-х і більше адвокатів (адвокатських об`єднань, бюро, тощо) є правом такої сторони; включення таких витрат (необхідність представництва інтересів відповідача двома адвокатами чи більше в судових засіданнях) та покладення таких витрат на правову допомогу на позивача в такому випадку має належним чином обґрунтовуватися та доводитися за правилами ст.74 ГПК України, що наразі відповідачем не здійснено; заявлені витрати заявника на професійну правничу допомогу понесені у ході перегляду справи апеляційним господарським судом є неспівмірними та завищеними, не відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних і неспівмірних з виконаною роботою у справі.

Представники відповідача ТОВ Діброва - адвокат Колісниченко А.С. та адвокат Бардін І.С. в судовому засіданні 19.03.2025 року підтримали заяву про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат та стягнення витрат на професійну правничу допомогу та просили її задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча позивач належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у суді апеляційної інстанції; розгляд заяви здійснювався судом за його відсутності.

Представник позивача ТОВ Сателлит - адвокат Гамей В.В. у судове засідання, призначене на 19.03.2025 року о 13:00 год. в приміщенні Східного апеляційного господарського суду в залі судового засідання №132, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon", на зв`язок не вийшов, розгляд заяви здійснювався судом за його відсутності.

Ухвалу суду апеляційної інстанції від 11.03.2025 року було надіслано ТОВ Сателлит, ТОВ Діброва до електронного кабінету в системі "Електронний суд".

05.10.2021 року офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) ЄСІТС: "Електронний кабінет", "Електронний суд", підсистема відеоконференцзв`язку, в зв`язку з чим, відповідно до частини 6 статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в добровільному порядку.

Відповідно до пункту 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС особам, які зареєстрували "Електронний кабінет", суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до "Електронного кабінету" таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Абзацом 5 пункту 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС передбачено, що особам, які не мають зареєстрованих "Електронних кабінетів", документи у передбачених цим пунктом випадках можуть надсилатися засобами підсистем ЄСІТС на адресу електронної пошти, вказану такими особами під час подання документів до суду.

Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.06.2022 року у справі №906/184/21, від 02.11.2022 року у справі №910/14088/21, від 29.11.2022 року у справі №916/1716/20, від 22.12.2022 року у справі №922/40/22, де, зокрема, вказано на те, що чинним процесуальним законодавством передбачено два способи належного повідомлення сторони про дату, час та місце судового засідання - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет", у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС.

Таким чином, надсилання судового рішення в електронному вигляді передбачає використання сервісу "Електронний суд", розміщеному за посиланням https://cabinet.court.gov.ua/login, за умови попередньої реєстрації офіційної електронної адреси (Електронного кабінету).

Також, інформацію про дату, час та місце розгляду справи було розміщено на офіційному веб сайті Східного апеляційного господарського суду веб-порталу "Судова влада України" у розділі "Повідомлення для учасників судового процесу" розділу "Громадянам".

За змістом ч. 1 ст. 11 Закону України Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться в районі проведення антитерористичної операції, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб сайті судової влади України (з посиланням на веб адресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Ухвала суду апеляційної інстанції від 11.03. 2025 року була у встановленому порядку внесена до Єдиного державного реєстру судових рішень та інформація у справі, що розглядається розміщена за веб-адресою https://court.gov.ua/fair/ та www.hra.arbitr.gov.ua/sud5039.

Статтею 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Навіть в умовах воєнного стану конституційне право особи на судовий захист не може бути обмеженим.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

Запровадження воєнного стану у країні не може слугувати самостійною та достатньою підставою для відтермінування вирішення спору (не здійснення розгляду справи).

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Зважаючи на те, що в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено учасникам справи необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України та беручи до уваги відсутність клопотань від учасників справи щодо відкладення розгляду справи у зв`язку з заходами, встановленими особливим режимом роботи суду під час дії воєнного стану, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд заяви в даному судовому засіданні.

Розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю Діброва - адвоката Колісниченко А.С. про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат та стягнення витрат на професійну правничу допомогу (вх.№2979), слід зазначити таке.

Згідно зі ст. 15 ГПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Відповідно до ст. 1312 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація вказаного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Відповідно до частини 1 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За змістом ст.244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частини 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, як зазначено у частині 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частинами 2, 3 статті 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Також, при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно з частиною 2 статті 126 ГПК України, розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, а також розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Щодо обґрунтованості розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу та його (розміру) пропорційності предмету спору, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема, п.95 рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015р., п.п.34-36 рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України від 10.12.2009р., п.80 рішення у справі Двойних проти України від 12.10.2006р., п.88 рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004р. та п.268 рішення у справі East/West Alliance Limited проти України від 02.06.2014р., заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

А отже, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Аналогічні правові висновки викладені у додаткових постановах Верховного Суду від 22.03.2018 року у справі №910/9111/17 та від 11.12.2018 року у справі №910/2170/18.

Також, у правових висновках, викладених у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19, окрім іншого, зазначено, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати: консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо.

Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати.

Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, з означених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

За змістом пункту 4 статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до частин третьої, четвертої та шостої статті 28 Правил адвокатської етики розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання), розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Сформована практика Європейського суду з прав людини заснована на тому, що заявник має право на відшкодування витрат в розмірі, який був необхідний та розумний і дійсно понесений. Зокрема, у справі "Неймайстер проти Австрії" було вирішено, що витрати на правову допомогу присуджуються в тому випадку, якщо вони були здійснені фактично, були необхідними і розумними в кількісному відношенні (пункт 43 рішення "Неймайстер проти Австрії").

Так, представник відповідача просить стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу понесені у суді апеляційної інстанції у сумі 456 000,00 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що правовідносини між відповідачем та Адвокатським об`єднанням ПРАВОТА підтверджуються договором на надання професійної правничої допомоги №06/10/2023 від 06.10.2023 року.

За змістом п. 1.1 договору, клієнт доручає, а адвокат зобов`язується у встановленому законом та договором порядку надавати комплекс юридичних послуг (професійну правничу допомогу), пов`язаних із здійсненням представництва інтересів клієнта в судових та правоохоронних органах, органах державної влади, місцевого самоврядування, підприємствах, установах, організаціях, незалежно від форм власності та підпорядкування.

Додатковою угодою до договору на надання професійної правничої допомоги №06/10/2023 від 04.09.2024 року, сторони погодили, що оплата послуг є фіксованою та складає 250 000, 00 грн., що включає в себе ознайомлення з матеріалами справи у суді чи електронному суді, надання відповідних консультацій та роз`яснень щодо порядку та перспектив судового розгляду, дослідження наданих замовником документів, складання проекту відзиву на позовну заяву, заперечення, збір доказів шляхом подання одного адвокатського запиту та складання клопотання про витребування доказів, представництво інтересів у 4 судових засіданнях незалежно від формату такого засідання; 170000, 00 грн., що включає в себе ознайомлення з матеріалами справи, надання відповідних консультацій та роз`яснення щодо порядку та перспектив апеляційного оскарження, складання проекту апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції або відзиву на апеляцій скаргу, участь у 2 судових засіданнях у суді апеляційної інстанції незалежно від формату такого засідання (п.2.1, п.2.2, п.2.3 додаткової угоди).

Актом виконаних робіт від 07.03.2025 року сторони погодили, що виконавець здає, а замовник приймає, наданий замовнику комплекс юридичних послуг, пов`язаних з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції: 250 000, 00 грн., що включає в себе ознайомлення з матеріалами справи у суді чи електронному суді, надання відповідних консультацій та роз`яснень щодо порядку та перспектив судового розгляду, дослідження наданих замовником документів, складання проекту відзиву на позовну заяву, заперечення, збір доказів шляхом подання одного адвокатського запиту та складання клопотання про витребування доказів, представництво інтересів у 4 судових засіданнях незалежно від формату такого засідання; 4000, 00 грн.- складання клопотання про повернення без розгляду поданих позивачем документів; 4000, 00 грн. складання клопотання про долучення документів; 12000, 00 грн. - складання клопотання про дистанційне ознайомлення з матеріалами справи та ознайомлення з матеріалами справи; 4000,00 грн.- складання клопотання про відкладення розгляду справи; 170 000, 00 грн. ознайомлення з матеріалами справи, надання відповідних консультацій та роз`яснень щодо порядку та перспектив апеляційного оскарження, складання проекту апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, участь у двох судових засіданнях у суді апеляційної інстанції незалежно від формату такого засідання; 12000, 00грн.- складання додаткових письмових пояснень, всього 456 000, 00 грн.

На підтвердження понесення відповідачем витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 456 000,00 грн. представник відповідача надав копію детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатами та здійснених ними витрат, необхідних для надання професійної правничої допомоги.

Пунктом 1 частини 4 статті 129 ГПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

В силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Відповідно до положень частин п`ятої, шостої статті 126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Виходячи зі змісту наведених вище положень статті 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.

Тобто, у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу з власної ініціативи.

Такий правовий висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19.

Разом з тим, у клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги представник позивача, зокрема, зазначає, що до закінчення судових дебатів під час розгляду справи №913/372/24 у суді першої інстанції ТОВ Діброва не подавало письмової заяви та представник товариства не заявляв усної заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, як і не вказував, що подання доказів на підтвердження розміру судових витрат на професійну правничу допомогу буде здійснено протягом п`яти днів після ухвалення рішення (постанови) суду; надання відповідних консультацій та роз`яснень відповідачу щодо порядку та перспектив апеляційного оскарження відповідно до положень чинного господарського процесуального законодавства не є обов`язковим етапом подання апеляційної скарги; доводи викладені ТОВ Діброва в поданій апеляційній скарзі за своїм змістом та суттю в повному обсязі повторюють позицію та доводи відповідача, які були викладені ним у відзиві на позовну заяву, запереченнях на відповідь на відзив та додаткових письмових поясненнях під час розгляду справи у місцевому господарському суді, а відтак не потребували від адвоката вивчення додаткових джерел права, законодавства, що регулює спір у справі, правозастосовної практики, документів та доводів, якими позивач у справі обґрунтовував вимоги позовної заяви; більша частина поданої ТОВ Діброва апеляційної скарги наповнена скопійованим текстом з численних постанов Верховного Суду, які відповідач використовував на підтвердження своїх доводів; при поданні апеляційної скарги відповідачем було порушено норми ГПК України, що призвело до залишення її без руху та вказує на те, що така послуга була надана адвокатами з неналежною якістю; позивач вважає необґрунтованим включення відповідачем до відшкодування таких витрат та віднесення їх на позивача, як участь у двох судових засіданнях у справі двох адвокатів, оскільки такі витрати не відповідають критеріям їх реальності та необхідності, розумності їх розміру; першочергово слід звернути увагу, що у ході перегляду справи №913/372/24 апеляційним господарським судом відбулось лише одне судове засідання, а не два, як це визначено заявником у долученому до заяви акті; крім того, необхідність участі двох адвокатів в якості представників відповідача в судовому засіданні відповідачем не обґрунтована; залучення стороною для представництва її інтересів 2-х і більше адвокатів (адвокатських об`єднань, бюро, тощо) є правом такої сторони; у матеріалах справи та поданій апеляційній скарзі були повною мірою представлена правова позиція відповідача, а ухвалою апеляційного господарського суду явка сторін не визнавалася обов`язковою; включення таких витрат (необхідність представництва інтересів відповідача двома адвокатами чи більше в судових засіданнях) та покладення таких витрат на правову допомогу на позивача в такому випадку має належним чином обґрунтовуватися та доводитися за правилами ст.74 ГПК України, що наразі відповідачем не здійснено.

Так, даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності. Крім того, спірні правовідносини регулюються нормами ЦК України та ГК України. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

У частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу, та не покладати такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку / дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат, понесених нею на правову допомогу повністю або частково - керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.

Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання критеріїв визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу (статті 126, 129 ГПК України), дає підстави дійти висновку, що вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу по суті (розміру суми витрат, які підлягають відшкодуванню) є обов`язком суду, зокрема, шляхом надання оцінки доказам поданим стороною із застосуванням критеріїв визначених у статті 126 та частинах п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України.

Такий обов`язок у кожному конкретному випадку реалізовується на засадах змагальності та рівності сторін, шляхом надання сторонам можливості надати свої міркування/заперечення. За наслідками оцінки обставин справи і наведених учасниками справи щодо цього питання обґрунтувань та дослідження поданих стороною доказів за правилами статті 86 ГПК України, суд і ухвалює рішення в цій частині.

Згідно правових висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладені в пунктах 33-34, 37 додаткової постанови від 07.07.2021 року у справі №910/12876/19, окрім іншого, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Також, відповідно до усталеної практики Верховного Суду, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, суд повинен враховувати, що: не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 року у справі №922/1964/21); при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 року у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №775/9215/15ц); суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №775/9215/15ц).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).

Також, у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.11.2023 року у справі №914/2355/21 викладено правові висновки, відповідно до яких, між іншим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, у вирішенні заяви сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суд керуючись принципами пропорційності та справедливості, закріпленими у статтях 15 та 2 ГПК України має обов`язок дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

У контексті наведеного вище, подані стороною докази на підтвердження її витрат підлягають оцінці як з точки зору відповідності цих дій вимогам законодавства (вимогам статей 123, 124, 126, 129 ГПК України), так і їх спрямованості на забезпечення права сторони (на користь якої ухвалене судове рішення) на відшкодування судових витрат.

З урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Аналогічні правові висновки викладені і у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.02.2024 року у справі №910/9714/22.

Зокрема, у рішення від 18.02.2022 року у справі "Чоліч проти Хорватії" ЄСПЛ зазначив (п. 77), що згідно з практикою ЄСПЛ скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними а також були розумними у своєму розмірі.

Тобто, Європейський суд з прав людини підкреслює необхідність об`єднання об`єктивного критерію (дійсність витрат) та суб`єктивного критерію, розподіляючи суб`єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність). При цьому ЄСПЛ у зазначеній вище справі, присудивши 2550 євро компенсації, які й просив скаржник, не знайшов підстав для їх зменшення.

Разом з тим, у рішенні від 22.09.2022 року у справі "Генеральний будівельний менеджмент проти України" Європейський суд з прав людини у п. 41 зменшив суму витрат на правничу допомогу скаржникові із заявлених 3 750 євро до 850 євро, виходячи саме з надмірного характеру заявлених витрат відносно обмеженого обсягу наданих адвокатом послуг, не вбачаючи у цьому жодних конвенційних порушень.

Отже, стягнення повної вартості послуг, визначених у детальному описі робіт на суму 456 000,00 грн., не узгоджується з критеріями реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру і пропорційності, оскільки вказані витрати не мають характеру необхідних та не обґрунтовують обсягу фактичних дій представника відповідача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені з досягненням успішного результату.

Тобто, не є розумно обґрунтованим і, відповідно, такі витрати не можуть бути відшкодовані тільки лише через те, що вони дійсно понесені відповідачем (справедлива сатисфакція).

А отже, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи, 45 000, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції становлять співмірні і розумні витрати відповідача на правову допомогу у справі у суді апеляційної інстанції.

Заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення (вх.№ 3413), які надійшли 18.03.2025 року на адресу суду від представника позивача адвоката Гамей В.В, у яких останній просить зменшити розмір заявлених витрат на професійну правничу допомогу, понесених ФГ "КРИНИЧНЕ" у зв`язку із переглядом справи в суді апеляційної інстанції з 168 000, 00 грн. до 20 000, 00 грн. та вказує на те, що необґрунтованим є включення відповідачем до відшкодування таких витрат, та віднесення їх на позивача, як участь у судових засіданнях у справі двох адвокатів загальною вартістю 16 000, 00 грн., не розглядаються, оскільки ФГ "КРИНИЧНЕ" не є учасником справи №913/372/24.

Таким чином, проаналізувавши наявні у справі докази, зважаючи на вказані положення чинного законодавства, враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, тощо, наявні підстави для стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу понесені у суді апеляційної у розмірі 45 000, 00 грн.

Керуючись ст. ст. 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У заяві представника Товариства з обмеженою відповідальністю Діброва - адвоката Колісниченко А.С. про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат та стягнення витрат на професійну правничу допомогу (вх.№2979) відмовити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Сателлит (01133, м. Київ, вул. Коновальця Євгена, буд. 32Б, офіс 1019, код ЄДРПОУ 13501985) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Діброва (92500, Луганська область, Старобільський район, смт Мілове, вул. Міловська, буд. 68А, код ЄДРПОУ 21832609) витрати на професійну правничу допомогу понесені у суді апеляційної інстанції в сумі 45 000, 00 грн.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у строк протягом двадцяти днів з дня її проголошення, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст додаткової постанови складено 24.03.2025 року

Головуюча суддя О.І. Терещенко

Суддя П.В. Тихий

Суддя О.В. Плахов