Рішення

від 04.03.2025 по справі 441/1701/24

ГОРОДОЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

441/1701/24 2/441/161/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

04.03.2025 Городоцький районний суд Львівської області у складі

головуючого судді Яворської Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Цап І.М.,

позивача ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Макух А.В.,

відповідачки ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Городок Львівської області, в режимі відеоконференції, за правилами загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування Городоцької міської ради Львівської області про встановлення порядку побачень з дитиною,

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Макух А.В. в інтересах ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про зобов`язання відповідачки не чинити позивачу перешкод у спілкуванні з дитиною та визначити способи участі позивача у вихованні та спілкуванні з дитиною: щоденне спілкування з дитиною по відеозв`язку; спільне проведення часу з дитиною без присутності матері у період відпустки позивача щорічно на період такої відпустки, з можливістю проживання дитини у вказаний період за місцем проживання позивача; раз на три місяці спільне проведення часу з дитиною без присутності матері з можливістю проживання дитини за місцем проживання позивача терміном на один тиждень, просить також про стягнення з відповідачки судових витрат.

Позовні вимоги мотивовано тим, що сторони перебували у шлюбі з 28.08.2020 по 30.11.2023, від шлюбу мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дитина проживає з матір`ю по АДРЕСА_1 , позивач сплачує аліменти на утримання сина, однак спільної згоди між сторонами щодо порядку побачень із дитиною не досягнуто, відповідачка чинить перешкоди позивачу у спілкуванні з сином, чим позбавляє його права брати участь у вихованні дитини, тому позивач змушений звернутись із означеним позовом до суду.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, посилаючись, що відповідачка чинить позивачу перешкоди у спілкуванні із сином, просять про зобов`язання відповідачки не чинити перешкод у спілкуванні з дитиною та визначити способи участі позивача у вихованні та спілкуванні з дитиною: щоденне спілкування з дитиною по відеозв`язку; спільне проведення часу з дитиною без присутності матері у період відпустки позивача щорічно на період такої відпустки, з можливістю проживання дитини у вказаний період за місцем проживання позивача; раз на три місяці спільне проведення часу з дитиною без присутності матері з можливістю проживання дитини за місцем проживання позивача терміном на один тиждень.

Відповідачка в судовому засіданні пояснила, що не заперечує щодо побачень позивача з сином, але вважає, що такі повинні відбуватись у її присутності. Щодо спілкування по відеозв`язку вона не заперечує, але в дитини нема телефона і така можливість може бути тільки в зручний для неї і дитини час.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, 29.11.2024 до суду надійшов висновок Органу опіки та піклування Городоцької міської ради Львівської області № 326 від 27.11.2024, затверджений рішенням міської ради № 326 від 27.11.2024, згідно із яким орган опіки та піклування, виходячи з інтересів дитини, враховуючи його вік, стан здоров`я та психоемоційний стан, дійшов висновку, що побачення позивача з дитиною можуть відбуватися за місцем проживання дитини, в місцях культурно-розважального характеру, призначених для повноцінного відпочинку дитини із обов`язковим урахуванням стану здоров`я, бажання, інтересів та потреб дитини, за попередньою домовленістю з матір`ю.

Суд, заслухавши сторони, перевіривши матеріали справи та зібрані в ній докази, приходить до наступного висновку.

При розгляді справи встановлено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 28.08.2020, рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 30.11.2023 шлюб між сторонами розірвано (а.с.10-12).

В шлюбі у сторін народилася дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 (а.с.13).

З жовтня 2023 року сторони не проживають разом, син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає з матір`ю по АДРЕСА_1 , батько дитини проживає в Івано-Франківській області.

З матеріалів справи вбачається, що малолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає разом з матір`ю, яка дбає про його фізичний та духовний розвиток, забезпечує дитині належні умови проживання.

Також, як убачається із пояснень відповідачки в суді, вона не заперечує щодо побачень дитини з позивачем в її присутності.

Відповідно до статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частиною першою статті 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно статті 9 Конвенції держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У статті 7 Конвенції передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Згідно з частинами першою, другою статті 12Закону України«Про охоронудитинства» (далі - Закон) сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частини перша, друга статті 15 Закону).

Згідно із статтею 141СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статті 153 СК України, мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Статтею 157СК України встановлено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Згідно зі ст. 159 СК України, суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування; під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що батько, матір, які проживають окремо від дитини, також мають право на особисте спілкування з нею, а інший з батьків не має права перешкоджати спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.

Згідно з частинами четвертою, п`ятою статті 19СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, орган опіки та піклування подає письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Згідно висновку Органу опіки та піклування Городоцької міської ради Львівської області № 326 від 27.11.2024, затвердженого рішенням виконавчого комітету Городоцької міської ради № 326 від 27.11.2024 (а.с.75-79), орган опіки та піклування, виходячи з інтересів дитини, враховуючи вік дитини, стан здоров`я та психоемоційний стан, дійшов висновку, що побачення батька ОСОБА_1 з дитиною ОСОБА_3 можуть відбуватися за місцем проживання дитини, в місцях культурно-розважального характеру, призначених для повноцінного відпочинку дитини із обов`язковим урахуванням стану здоров`я, бажання, інтересів та потреб дитини, за попередньою домовленістю з матір`ю.

Суд, дослідивши та оцінивши висновок органу опіки та піклування, вважає за необхідне частково відступити від нього, виходячи з наступного.

Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Отже, при вирішенні спору щодо участі у вихованні та порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, судом мають враховуватися передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Відповідно до частини шостої статті 19СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Абзаци 2, 3 частини 2 статті 159Сімейного кодексуУкраїни визначають, що в окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Суд вважає, що орган опіки та піклування при наданні висновку у повній мірі не врахував вік дитини, особисту прихильність дитини до батька, його якнайкращі інтереси, а тому спілкування батька з дитиною за відсутності матері, як і вимога про проживання дитини з батьком на період побачень із дитиною або ж відпустки, не сприятиме гармонійному розвитку малолітнього ОСОБА_3 .

У частинах першій-третій статті 89ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до принципу 6 Декларації про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, Дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові та розуміння. Вона повинна, коли це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучати зі своєю матір`ю.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява №31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з правовим висновком викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі №402/428/16-ц.

Вирішуючи питання про встановлення способу участі у вихованні для одного з батьків, який постійно не проживає з дітьми, суди повинні враховувати усю сукупність обставин конкретної справи (постанови Верховного Суду від 10 квітня 2024 року в справі №686/3568/22 (провадження №61-14607св23), від 08 травня 2024 року в справі №638/1269/23 (провадження №61-15097св23), від 17 січня 2024 року в справі №711/2287/21 (провадження №61-8054св23) та інші).

Вирішуючи питання про встановлення способу участі у вихованні для одного з батьків, який постійно не проживає з дітьми, суди повинні враховувати усю сукупність обставин конкретної справи.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що найкращим інтересам дитини буде відповідати встановлення зустрічей у присутності матері.

З`ясувавши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, врахувавши вік дитини, характер та тривалість взаємовідносин між батьком та сином, суд доходить висновку, що позов слід задовольнити частково, зобов`язати відповідачку не чинити перешкод позивачу у щоденному спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_4 в режимі відеозв`язку у зручний для неї час та не порушуючи режиму дня дитини, а також визначити позивачу проводити час із малолітнім сином ОСОБА_4 у період відпустки та інші дні в присутності матері.

У відповідності до положень ст.141ЦПК України з відповідачки в користь позивача слід стягнути 605 грн. 60 коп. судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст.4,5,12,13,141,259,263-265,273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 у щоденному спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_4 в режимі відеозв`язку, у зручний для неї час та не порушуючи режиму дня дитини.

Визначити ОСОБА_1 проводити час із малолітнім сином ОСОБА_4 у період відпустки та інші дні в присутності матері ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 605 грн. 60 коп. судового збору.

В решті вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 12.03.2025.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_2 .

Відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_1 .

Третя особа: Орган опіки та піклування Городоцького міської ради Львівської області, м. Городок, м-н Гайдамаків, 6.

Суддя Яворська Н.І.