Ухвала

від 14.03.2025 по справі 951/599/24

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА ВИЩОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО СУДУ

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 951/599/24Головуючий у 1-й інстанції Лавренюк О.М. Провадження № 22-ц/817/378/25 Доповідач - Хома М.В.Категорія -

У Х В А Л А

про відкриття апеляційного провадження

14 березня 2025 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючої - Хома М.В.

суддів - Костів О. З., Храпак Н. М.,

при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 01 жовтня 2024 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Тернопільської філії акціонерного товариства «Укртелеком» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оренду майна,

ВСТАНОВИВ:

07 лютого 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку надіслала апеляційну скаргу на рішення Козівського районного суду від 01 жовтня 2024 року, не оплативши судовий збір за подання апеляційної скарги та не зазначивши підстав звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 17 лютого 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 01 жовтня 2024 року залишено без руху та надано строк, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для оплати 4542,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги або для подання доказів звільнення від сплати судового збору відповідно до норм Закону України Про судовий збір №3674-VI від 8 липня 2011 року.

На виконання вимог вищевказаної ухвали суду, 8 березня 2025 року та 12 березня 2025 року ОСОБА_1 подала клопотання про звільнення її від сплати судового збору за подання апеляційної скарги у зв`язку із скрутним матеріальним становищем.

Згідно з частиною першою статті 136 ЦПК України, суд враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до вимог статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справах за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: військовослужбовці, батьки які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитинну віком до чотирнадцяти років або дитину інваліда; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї, особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

За змістом цієї практики щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, наведеній, зокрема у рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах «Гергел і Георгета Стоїческу проти Румунії» («Georgel and Georgeta Stoicescu v. Romania»), «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland»), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином, щоб завдати шкоди самій суті цього права. Судовий збір має бути розумним, таким, що з урахуванням фінансового положення заявника може бути ним сплачений. Великий розмір судових витрат, який не враховує фінансове положення заявників, може бути розглянутий як такий, що непропорційно обмежує право на доступ до правосуддя.

ЄСПЛ також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59).

Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення ЄСПЛ у справі «Княт проти Польщі» («Kniat v. Poland») від 26 липня 2005 року, пункт 44; рішення ЄСПЛ у справі «Єдамскі та Єдамска проти Польщі» («Jedamski and Jedamska v. Poland») від 26 липня 2005 року, пункти 63-64).

Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (рішення ЄСПЛ у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia») від 20 лютого 2014 року, пункт 111).

На підтвердження скрутного майнового стану та неможливості сплати судового збору за подання апеляційної скарги ОСОБА_1 , серед іншого, надано Відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 10 березня 2025 року №1918-25-06549, з яких вбачається, що за період з січня 2024 року по січень 2025 року інформація про доходи скаржника відсутня.

З огляду на положення наведених норм закону, а також враховуючи наведені скаржником обставини та надані докази, наявні підстави для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Враховуючи те, що клопотання ОСОБА_1 задоволено та її звільнено від сплати судового збору, тому колегія суддів вважає, що скаржник вимоги ухвали Тернопільського апеляційного суду від 17 лютого 2025 року виконала.

Крім цього, ОСОБА_1 пропустила строк на апеляційне оскарження рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 01 жовтня 2024 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду, посилаючись на те, що вона вже зверталась із апеляційною скаргою на вказане рішення суду, однак ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 13 листопада 2024 року апеляційну скаргу визнано неподаною та повернуто скаржнику. В подальшому, ухвалою Верховного суду від 14 січня 2025 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 13 листопада 2024 року.

Відповідно до ч.3 ст. 354 ЦПК України, строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Положення ЦПК України не містять переліку поважних причин пропуску строку апеляційного оскарження, проте вони підлягають оцінці у кожній конкретній ситуації.

У відповідності до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

За змістом статей 185, 357 ЦПК України повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення апеляційної скарги.

Процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду або апеляційного оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.

Європейський суд з прав людини у § 34 рішення у справі «Перетяка та Шереметьев проти України» від 21 грудня 2010 року, заяви № 17160/06 та № 35548/06, зауважив, що норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми та їх застосування не повинні перешкоджати учасникам провадження використовувати доступні засоби захисту (рішення у справі Мельник проти України від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03, §§ 22,23).

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 навела обставини, що не суперечать наявним в матеріалах справи доказам, свідчать про вжиття невідкладних заходів щодо повторного подання апеляційної скарги та узгоджуються з процесуальними нормами закону, колегія суддів, з огляду на принцип забезпечення права на апеляційний перегляд судового рішення, вважає, що строк на апеляційне оскарження пропущено з поважних причин, тому він підлягає поновленню.

Апеляційна скарга відповідає вимогам ст. 356 ЦПК України.

Підстави для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи відмови у відкритті апеляційного провадження, визначені ст. ст. 357, 358 ЦПК України відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга.

Ціна позову у даній справі становить 48598,22 грн, розмір якої станом на 01 січня 2025 року не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028*30=90840,00 грн).

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заважаючи на вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розгляд апеляційної скарги проводити в порядку письмового, спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Керуючись ст. ст. 7, 354, 357-359, 361, 368, 369 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору та поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду - задовольнити.

Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 01 жовтня 2024 року.

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 01 жовтня 2024 року.

Відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 01 жовтня 2024 року.

Витребувати з Козівського районного суду Тернопільської області цивільну справу №951/599/24.

Надіслати разом із ухвалою про відкриття апеляційного провадження копії апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів учасникам справи.

Надати строк для подання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження.

До відзиву необхідно додати докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

Роз`яснити учасникам справи, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 01 жовтня 2024 року проводити в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Учасники справи можуть ознайомитись з інформацією про рух справи на офіційному веб порталі судової влади України обравши назву суду, рубрику "громадянам" та "інформація щодо розгляду судових справ" за посиланням https://court.gov.ua/fair/sud1990/

Головуюча

Судді