Постанова

від 14.03.2025 по справі 420/30543/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/30543/24

Категорія:111030000Головуючий в 1 інстанції: Тарасишина О.М.

Місце ухвалення: м. Одеса

Дата складання повного тексту:18.12.2024 р.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

у складі:

головуючого Бітова А.І.

суддів Лук`янчук О.В.

Ступакової І.Г.

при секретарі Молодові В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки),

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2024 року фізична особа-підприємець (далі ФОП) ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління (далі ГУ) ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №18136/15-32-24-04-20, №18134/15-32-24-04-20, №18132/15-32-24-04-20, №18131/15-32-24-04-20, №18122/15-32-24-04-20 від 02 травня 2024 року, №31906-15-32-24-04-20, №31832/15-32-24-04-20, №31833/15-32-24-04-20 від 30 липня 2024 року, рішення №31831/15-32-24-04-20 від 30 липня 2024 року, вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-18124/15-32-24-04-20 від 02 травня 2024 року.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що відповідачем не виконано умов ст. 79 ПК України, яка надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки, оскільки позивач не отримувала копії наказу про проведення перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки. ФОП ОСОБА_1 тривалий час перебуває поза межами території України, а господарська діяльність (основний КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт), наразі нею не реалізується.

Позивач вважав безпідставним донарахування податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, податку на додану вартість за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2019 року, оскільки нею при перевірці було надано вичерпний перелік первинних документів, необхідних для підтвердження правильності визначення сум отриманого доходу, задекларованого у податкових деклараціях про майновий стан та доходи за період, що перевірявся, що підтверджується відповідним описом та відсутністю складеного податковим органом акту відповідно до приписів Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №727 від 20 серпня 2015 року (далі Порядок №727). Відповідач не прийняв до уваги наявність документально підтверджених витрат та наданих до перевірки первинних документів. На думку позивача, висновки акта перевірки базуються на припущеннях і не враховують докази та відомості щодо господарської діяльності у періоді, який перевірявся, та, відповідно, донарахування податкових зобов`язань та покладення на позивача відповідальності у вигляді штрафних санкцій є безпідставним та таким, що суперечить чинному законодавству. Так, позивач вказав, що має в наявності всі первинні документи, що підтверджують здійснення господарських операцій з його контрагентами, що свідчить про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, необґрунтованість та протиправність винесення відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, рішення та податкової вимоги.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, рішення, вимоги про сплату боргу (недоїмки) відповідач діяв в межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством України, та вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Справу розглянуто за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року позовну заяву ФОП ОСОБА_1 до ГУ ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №18136/15-32-24-04-20, №18134/15-32-24-04-20, №18132/15-32-24-04-20, №18131/15-32-24-04-20, №18122/15-32-24-04-20 від 02.05.2024 року, №31906-15-32-24-04-20, №31832/15-32-24-04-20, №31833/15-32-24-04-20 від 30 липня 2024 року, рішення №31831/15-32-24-04-20 від 30 липня 2024 року, вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-18124/15-32-24-04-20 від 02 травня 2024 року, - задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області №18136/15-32-24-04-20, №18134/15-32-24-04-20, №18132/15-32-24-04-20, №18131/15-32-24-04-20, №18122/15-32-24-04-20 від 02 травня 2024 року

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області №31906-15-32-24-04-20, №31832/15-32-24-04-20, №31833/15-32-24-04-20 від 30 липня 2024 року.

Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ДПС в Одеській області №31831/15-32-24-04-20 від 30 липня 2024 року.

Визнано протиправною та скасовано вимогу ГУ ДПС в Одеській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-18124/15-32-24-04-20 від 02 травня 2024 року.

Стягнуто з ГУ ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ФОП ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 15 140 грн.

В апеляційній скарзі ГУ ДПС в Одеській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права.

Доводи апеляційної скарги:

-ГУ ДПС в Одеській області не погоджується з ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року, якою у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви ФОП ОСОБА_1 без розгляду відмовлено, оскільки останньою дійсно пропущено строки на звернення до адміністративного суду, передбачені ст. 122 КАС України та п.56.19 ст. 56 ПК України, оскільки відповідно до інформації з офіційного сайту АТ "Укрпошта" у розділі "Трекінг", за номером 0600946405458 вбачається, що поштове відправлення (рішення ДПС України від 26 липня 2024 року №22897/6/99-00-06-01-03-06) прийнято до відділення 26 липня 2024 року та вручено особисто 17 серпня 2024 року, у той час як позовна заява подана представником позивача особисто через канцелярію Одеського окружного адміністративного суду лише 30 вересня 2024 року, тобто з пропуском 14 календарних днів;

-норма п.56.19 ст. 56 ПК України є спеціальною щодо норми ч.4 ст. 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження абз.3 п.56.18 ст. 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно п.56.17 цієї статті;

-враховуючи той факт, що платником податків ФОП ОСОБА_1 було здійснено адміністративне оскарження до ДПС України усіх податкових повідомлень-рішень, прийнятих контролюючим органом за результатом перевірки, окрім вимоги про сплату боргу (недоїмки), а у той же час, нові податкові повідомлення-рішення складено саме за результатом прийнятого рішення ДПС України, таким чином, з урахуванням наведеного, для звернення до суду з позовом у позивача був строк один місяць, тобто 30 днів. ФОП ОСОБА_1 було порушено норми п.56.19 ст. 56 ПК України щодо місячного строку звернення до суду після адміністративного оскарження;

-ФОПП ОСОБА_1 до перевірки не наданні первинні документи, щодо походження витрат, які пов`язані з отриманням доходу та підтверджені документами про їх оплату за перевіряємий період на загальну суму 10 217 457,97 грн., в тому числі за 2018 рік 4 788 609,34 грн. та за 2019 рік 5 428 848,63 грн., що є порушенням п.177.4 ст. 177 ПК України;

-відповідно до даних ЄРПН, ФОПП ОСОБА_1 віднесено до складу податкового кредиту перевіряємого періоду податок на додану вартість, згідно податкових накладних, отриманих від постачальників, за поставку товарно-матеріальних цінностей. У той же час ФОПП ОСОБА_1 до перевірки не надано жодного первинного документа, які свідчать про використання вищевказаних товарно-матеріальних цінностей та послуг у здійсненні підприємницької діяльності (договори з постачальником, акти виконаних робіт, калькуляційні картки, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення на придбання дизельного палива тощо). Враховуюче вищевикладене, ФОПП ОСОБА_1 за період 01 лютого 2018 року по 31 грудня 2019 року не доведено первинними документами використання у межах господарської діяльності податок на додану вартість з придбаних товарно-матеріальних цінностей (а саме на придбання дизельного палива, автозапчастини, тощо), включених до складу податкового кредиту;

-в перевіряємому періоді ФОПП ОСОБА_1 здійснювала діяльність вантажного автомобільного транспорту. ФОПП ОСОБА_1 не надано повідомлення (форма 20- ОПП) про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність. Таким чином, в порушення п.63.3 ст.63 (абз.4) ПК України ФОПП ОСОБА_1 не повідомила про використання у підприємницькій діяльності об`єктів оподаткування.

У відзиві ФОП ОСОБА_1 на апеляційну скаргу вказується, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2024 рокує вірним, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні 25 лютого 2025 року доводи представника ГУ ДПС в Одеській області, з урахуванням обмежень обумовлених військовим станом в Україні та враховуючи те, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів ухвалила продовжити розгляд даної справи в порядку письмового провадження за правилами встановленими ст. 311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ГУ ДПС в Одеській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини.

ФОП ОСОБА_1 зареєстрована в ГУ ДПС в Одеській області платником ПДВ з 01 лютого 2018 року, свідоцтво платника податку на додану вартість №200378766.

На підставі пп.19-1.1, ст. 19-1, пп.20.1.4 п.20.1 ст. 20, п.77.1 ст. 77, ст. 79, п.82.1 ст. 82 ПК України, з урахуванням п.п.69.35-1 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, пп.2 ч.1 ст. 13 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року №2464-VI (далі Закон №2464-VI) (зі змінами), наказу ГУ ДПС в Одеській області №995 від 03 березня 2020 року "Про проведення документальної планової виїзної перевірки фізичної особи платника податків ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ", та плану-графіка проведення документальних планових перевірок суб`єктів господарювання на 2020 рік, направлення на перевірку №1041/33-04 від 05 березня 2020 року призначена документальна планова виїзна перевірка діяльності ФОП ОСОБА_1 , податкова адреса: АДРЕСА_1 , з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2019 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі єдиного внеску) за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2019 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2019 року.

Про проведення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 повідомлена повідомленням №250/33-04 від 04 березня 2020 року та копією наказу про проведення документальної планової перевірки №995 від 03 березня 2020 року, які надіслані 04 березня 2020 року засобами поштового зв`язку та отримано платником особисто 14 березня 2020 року.

Проведення документальної планової виїзної перевірки фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 , з метою запобігання поширенню на території України короно вірусної хвороби СОVID-19, тимчасово зупинялось на період з 18 березня 2020 року, про що підприємця повідомлено листом ГУ ДПС в Одеській області №5712/К/15-32-33-04-09 від 25 березня 2020 року, який 25 березня 2020 року отримано власноруч ФОП ОСОБА_1 та по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, про що ФОП ОСОБА_1 повідомлено листом ГУ ДПС в Одеській області №10942/К/15-32-33-04-09 від 02 червня 2020 року, який отримано власноруч ФОП ОСОБА_1 02 червня 2020 року.

Відповідач зазначив, що з метою поновлення документальної планової виїзної перевірки та вручення фізичній особі - платнику податків (або законним (уповноваженим) представникам) ОСОБА_1 листа ГУ ДПС в Одеській області №17987/КПР/15-32-24-04-06 від 08 грудня 2023 року "Про поновлення документальної планової виїзної перевірки" та ознайомлення з направленням №20253/15-32-24-04-13 від 08 грудня 2023 року на проведення документальної планової перевірки із зазначенням посадової особи, що здійснює перевірку 08 грудня 2023 року, 11 грудня 2023 року та 12 грудня 2023 року здійснено виходи за податковою адресою (місце реєстрації фізичної особи) ФОП ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ): АДРЕСА_1 . За результатами виходів, встановити фактичне місцезнаходження та вручити фізичній особі платнику податків або її законним (уповноваженим) представникам листа про поновлення документальної планової виїзної перевірки, ознайомити з направленням та поновити перевірку не було можливим, про що складено акти "Про неможливість поновлення планової виїзної документальної перевірки у зв`язку з відсутністю платника податків ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 " №6002/15-32-24-04-15 від 08 грудня 2023 року, №6039/15-32-24-04-15 від 11 грудня 2023 року та №6039/15-32-24-04-15 від 12 грудня 2023 року. Доказів отримання позивачем документів про поновлення документальної планової виїзної перевірки, ознайомлення з направленням на таку перевірку матеріали справи не містять.

На підставі наказу ГУ ДПС в Одеській області №658-п від 25 січня 2024 року "Про внесення змін до наказу ГУ ДПС в Одеській області від 03 березня 2020 року №995" головним державним інспектором відділу планових перевірок оподаткування фізичних осіб, координації та інформаційно-аналітичного забезпечення управління оподаткування фізичних осіб ГУ ДПС в Одеській області Тряновою О.М. проведена документальна планова невиїзна перевірка фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , податкова адреса: АДРЕСА_1 , з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2019 року та з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2019 року.

Таким чином, з 16 березня 2020 року по 18 березня 2020 року (2 робочих дні) та з 04 березня 2024 року по 13 березня 2024 року (8 робочих днів), з урахуванням зупинення та поновлення, проводилась документальна планова невиїзна перевірка господарської діяльності позивача.

За результатами перевірки складено акт про результати перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства №10194/15-32-24-04-15 від 20 березня 2024 року (т.1, а.с.53-83), відповідно до висновків якого встановлено порушення:

-п.177.1, п.177.2, п.177.4 ст. 177 ПК України, внаслідок чого донараховано податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування за період, що перевірявся у сумі 1 760 452,87 грн., у тому числі за 2018 рік у сумі 926 542,39 грн., за 2019 р. у сумі 833 910,48 грн.;

-п.п.162.1 ст. 162, пп.164.1.3 п.164.1 ст. 164, п.44.1 ст. 44, п.177.2 ст. 177, п.177.4 ст. 177, п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, внаслідок чого донараховано військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування за період, що перевірявся, у сумі 147 704,41 грн., у тому числі за 2018 року у сумі 77 211,87 грн., за 2019 рік у сумі 69 492,54 грн.;

-п.198.1 ст. 198, п.198.3 ст. 198, п.198.5 ст. 198, п.198.6 ст. 198 ПК України, внаслідок чого донараховано податку на додану вартість за період, що перевірявся, у сумі 2 066 798,00 грн.;

-п.201.1, п.201.10 ст. 201 ПК України, внаслідок чого встановлено не реєстрацію у Єдиному державному реєстрі податкових накладних зведеної податкової накладної по операціях, що не є господарською діяльністю на загальну суму податку на додану вартість 2 169 643,38 грн.;

-п.49.18.1 п.49.18 ст. 49, п.п.203.1 ст. 203 ПК України ФОП ОСОБА_1 податкова декларація з податку на додану вартість за січень 2019 року не надана до ГУ ДПС в Одеській області (Приморська ДПІ);

-п.44.1 ст. 44 ПК України, внаслідок чого встановлено не зберігання первинних документів, ведення яких передбачено законодавством, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства;

-п.63.3 ст. 63 ПК України, внаслідок чого встановлено неподання повідомлення (форма 20-ОПП) про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність.

Керуючись приписами п.86.7 ст. 86 ПК України ФОП ОСОБА_1 18 квітня 2024 року подано заперечення на акт про результати перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства №10194/15-32-24-04-15 від 20 березня 2024 року.

За результатами розгляду вищевказаних заперечень ГУ ДПС в Одеській області надано відповідь №4762/КПР/15-32-24-04-06 від 26 квітня 2024 року, якою повідомлено про залишення без задоволення заперечень на акт перевірки (т.3, а.с.15-24).

На підставі акту перевірки №10194/15-32-24-04-15 від 20 березня 2024 року ГУ ДПС в Одеській області прийнято:

податкові повідомлення-рішення:

-№18136/15-32-24-04-20 від 02 травня 2024 року, яким ОСОБА_1 згідно з п.54.3 ст. 54 ПК України, на підставі акта перевірки №10194/15-32-24-04-15 від 20 березня 2024 року, з урахуванням висновку на заперечення №162/15-32-24-04-17 від 25 квітня 2024 року, встановлення відсутності реєстрації в ЄРПН протягом граничного строку, передбаченого п.120-1 ст. 120-1 ПК України, податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на суму ПДВ, на підставі п.120-1.2 ст. 120-1 ПК України застосовано штраф за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг (3014060100)" у розмірі 1 084 721,69 грн. (т.3, а.с.1-2);

-№18120/15-32-24-04-20 від 02 травня 2024 року, яким до ОСОБА_1 за порушення п.44.1 ст. 44, п.63.3 ст. 63 ПК України, на підставі п.54.3 ст. 54, п.121.1 ст. 121, п.117.1 ст. 117 ПК України застосовано штраф (код платежу 21081103) у розмірі 1 360 грн. (т.3, а.с.3-4);

-№18134/15-32-24-04-20 від 02 травня 2024 року яким до ОСОБА_1 за порушення п.49.18.1 п.49.18 ст. 49, п.п.203.1 ст. 203 ПК України, на підставі пп.54.3.1 п.54.3 ст. 54, абз. п.120.1 ст. 120 ПК України застосовано штраф (код платежу 14010100) у розмірі 340 грн. (т.3, а.с.5-6);

-№18132/15-32-24-04-20 від 02 травня 2024 року, яким ОСОБА_1 за порушення п.198.1 ст.198, п.198.3 ст. 198, п.198.5 ст. 198, п.198.6 ст. 198 ПК України, на підставі п.54.3 ст. 54, п.58.1 ст. 58, п.123.2 ст. 123 ПК України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг (3014060100)" у розмірі 2 583 497,50 грн., в тому числі за податковими та/або іншими зобов`язаннями 2 066 798 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 516 699,50 грн. (т.3, а.с.7-8);

-№18131/15-32-24-04-20 від 02 травня 2024 року, яким ОСОБА_1 за порушення п.п.162.1 ст. 162, пп.164.1.3 п.164.1 ст. 164, п.44.1 ст. 44, п.177.2 ст. 177, п.177.4 ст. 177, п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, на підставі п.54.3 ст. 54, п.58.1 ст. 58, п.123.2 ст. 123 ПК України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування 11011001" у розмірі 173 380,51 грн., в тому числі за податковими та/або іншими зобов`язаннями 146 704,41 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 36 676,10 грн. (т.3, а.с.9-10);

-№18122/15-32-24-04-20 від 02 травня 2024 року, яким ОСОБА_1 за порушення п.177.1, п.177.2, п.177.4 ст. 177 ПК України, на підставі пп.2 п.54.3 ст. 54, п.58.1 ст. 58, п.123.2 ст. 123 ПК України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування 11010500" у розмірі 2 200 566,09 грн., в тому числі за податковими та/або іншими зобов`язаннями 1 760 452,87 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 440 113,22 грн. (т.3, а.с.12-13);

рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №18130/15-32-24-04-20 від 02 травня 2024 року, яким за порушення п.8 ст. 9, п.2.1 п.2 ст. 6 Закону №2464-VI до ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції у розмірі 144 032,64 грн. (т.3, а.с.11);

вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-18124/15-32-24-04-20 від 02 травня 2024 року у розмірі 288 065,28 грн. (т.3, а.с.14).

Не погодившись із прийняттям вищевказаних податкових-повідомлень-рішень та рішення ГУ ДПС в Одеській області, позивачем подано скаргу до ДПС України.

За результатами розгляду скарги ФОП ОСОБА_1 ДПС України винесено рішення про результати розгляду скарги №22897/6/99-00-06-01-0306 від 26 липня 2024 року (т.5, а.с.148-158), яким скасовано податкове повідомлення-рішення №18120/15-32-24-04-20 від 02 травня 2024 року; податкове повідомлення-рішення №18136/15-32-24-04-20 від 02 травня 2024 року в частині штрафних санкцій у розмірі 1 084 421,69 грн. (в іншій частині нарахування залишено без змін), залишивши без змін податкові повідомлення-рішення №18134/15-32-24-04-20 від 02 травня 2024 року, №18132/15-32-24-04-20 від 02 травня 2024 року, №18131/15-32-24-04-20 від 02 травня 2024 року, №18122/15-32-24-04-20 від 02 травня 2024 року.

Крім того, ДПС України скасовано рішення про застосування штрафних санкцій відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №18130/15-32-24-04-20 від 02 травня 2024 року.

У зв`язку з відкликанням рішення №18130/15-32-24-04-20 від 02 травня 2024 року, ГУ ДПС в Одеській області прийнято рішення №31831/15-32-24-04-20 від 30 липня 2024 року, яким донараховано штрафні санкції у розмірі 144 032,64 грн.

Окрім того, разом з прийняттям вищезазначеного рішення, ГУ ДПС в Одеській області прийнято:

податкові повідомлення-рішення:

-№31906-15-32-24-04-20 від 30 липня 2024 року, яким до ОСОБА_1 на підставі акта перевірки №10194/15-32-24-04-15 від 20 березня 2024 року, рішення про результати розгляду скарги №22897/6/99-00-06-01-0306 від 26 липня 2024 року за порушення п.201.1, п.201.10 ст. 201 ПК України, на підставі п.120-1.2 ст.120-1 ПК України застосовано штраф у розмірі 581 439,83 грн. (т.5, а.с.416-417);

-№31832/15-32-24-04-20 від 30 липня 2024 року, яким до ОСОБА_1 на підставі акта перевірки №10194/15-32-24-04-15 від 20 березня 2024 року, рішення про результати розгляду скарги №22897/6/99-00-06-01-0306 від 26 липня 2024 року за порушення п.44.1 ст. 44 ПК України, на підставі п.54.3.3 п.54.3 ст. 54, п.121.1 ст. 121 ПК України застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) (код платежу 21081103) у розмірі 1 020 грн. (т.5, а.с.419-420);

-№31833/15-32-24-04-20 від 30 липня 2024 року, яким до ОСОБА_1 на підставі акта перевірки №10194/15-32-24-04-15 від 20 березня 2024 року, рішення про результати розгляду скарги №22897/6/99-00-06-01-0306 від 26 липня 2024 року за порушення п.63.3 ст. 63 ПК України, на підставі п.54.3.3 п.54.3 ст. 54, п.117.1 ст. 117 ПК України застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) (код платежу 21081103) у розмірі 340 грн. (т.5, а.с.414-415);

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №31831/15-32-24-04-20 від 30 липня 2024 року, яким за порушення п.1 ч.2 ст. 6, п.2 ч.1 ст. 7, ч.5 ст. 8, ч.3 ст. 9 Закону №2464-VI до ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції у розмірі 143 032,64 грн. (т.5, а.с.418).

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що ФОП ОСОБА_1 на підтвердження правомірності господарських операцій та сформованих на їх підставі витрат під час перевірки було надано в передбачений законодавством строк належним чином оформлені первинні документи в повному обсязі.

Таким чином, висновки податкового органу про заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість та відповідно не реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, неподання податкової декларації з ПДВ за січень 2019 року, неподання повідомлення про об`єкти оподаткування (за формою №20 ОПП) є необґрунтованими та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Суд першої інстанції також вказав, що висновки про заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу, заниження сум одержаного доходу за 2018 рік на 468 542 грн. та завищення сум одержаного доходу за 2019 рік на суму 667 217 грн., також не знайшли підтвердження під час судового розгляду. Відповідно зроблені з урахуванням наведеного висновки податкового органу про заниження в порушення п. 177.1, п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 ПК України податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування за період, що перевірявся у сумі 1 760 452,87 грн.; не нарахування та несплату військового збору у сумі 146 704,41 грн.; не нарахування та несплата єдиного внеску за 2018-2019 рр. на загальну суму 288 188,20 грн. у зв`язку з заниженням суми чистого оподатковуваного доходу також є безпідставними.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, пп.14.1.36, п.14.1.178 п.14.1 ст. 14, п.п.20.1.4 п.20.1 ст. 20, ст.ст. 79, 81, 83, 85, 86, пп.пп.140.5.4, 140.5.5-1, 140.5.6 п.140.5 ст. 140, п.п.162.1 ст. 162, пп.164.1.3 ст. 164, п.п.177.1, 177.4 ст. 177, п.189.9 ст. 189, п.198.1 ст. 198, п.201.10 ст. 201 ПК України.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються ПК України.

Згідно п.п.20.1.4 п.20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно п.75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно приписів пп.75.1.2 п.75.1 ст. 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. Під час здійснення планових перевірок платників податків, які є фінансовими агентами, предметом перевірки також є дотримання фінансовими агентами вимог ст. 39-3 ПК України. Не може бути предметом планової документальної перевірки питання дотримання платником податків принципу "витягнутої руки", крім випадків перевірки дотримання платником податків вимог пп.пп.140.5.4, 140.5.5-1, 140.5.6 п.140.5 ст. 140 ПК України.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Згідно ст. 75 ПК України, документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок. План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки. До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи. Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік. Порядок формування, затвердження плану-графіка та внесення змін до нього, а також перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Внесення змін до плану-графіка проведення документальних планових перевірок на поточний рік допускається не частіше одного разу в першому та одного разу в другому кварталі такого року, крім випадків коли зміни пов`язані із змінами найменування платника податків, що вже був включений до плану-графіка, та/або виправлення технічних помилок.

Документальна перевірка платника податків, який був включений до плану-графіка проведення документальних планових перевірок на поточний рік внаслідок внесення змін у такому році (інших ніж зміни найменування платника податків, що вже був включений до плану-графіка, та/або виправлення технічних помилок), може бути розпочата не раніше 1 липня поточного року в разі внесення змін до плану-графіка проведення документальних перевірок на поточний рік у першому кварталі такого року і не раніше 1 жовтня поточного року в разі внесення змін до плану-графіка проведення документальних перевірок на поточний рік у другому кварталі такого року. Оновлений план-графік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 30 числа останнього місяця кварталу (у випадках змін найменування платника податків, що вже був включений до плану-графіка, та/або виправлення технічних помилок до 30 числа місяця, що передує місяцю, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки).

Про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано (вручено) у порядку, визначеному ст. 42 ПК України, копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

У разі планування перевірок одного й того самого платника податків контролюючими органами та органами державного фінансового контролю у звітному періоді такі перевірки проводяться зазначеними органами одночасно. Порядок координації проведення таких перевірок та залучення до перевірок інших органів, передбачених законом, визначається Кабінетом Міністрів України.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із ст. 81 ПК України. Документальна планова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому ст. 79 ПК України. Строки проведення документальної планової перевірки встановлені ст. 82 ПК України.

Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної планової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено ст.ст. 83, 85 ПК України. Порядок оформлення результатів документальної планової перевірки встановлено ст. 86 ПК України.

Відповідно ст. 79 ПК України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених ст.ст. 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у пп.75.1.2 п.75.1 ст. 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Згідно п.177.1 ст. 177 ПК України доходи фізичних осіб підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною п.167.1 ст. 167 цього Кодексу.

За змістом п.177.2 ст. 177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Відповідно п.177.4 ст. 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:

витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат;

витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством;

суми податків, зборів, які пов`язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;

інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно п.п.162.1 ст. 162 ПК України платниками податку на доходи фізичних осіб є: фізична особа резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Згідно пп.164.1.3 ст. 164 ПК України загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із ст. 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із ст. 178 цього Кодексу.

За приписами п.164.1 ст. 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із ст. 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із ст. 178 цього Кодексу.

Згідно пп.1.1, 1.2 п.16-11 підрозділу 10 Розділу XX "Перехідні положення" ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені п.162.1 ст. 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Підпунктом 1.4 п. 16-11 підрозділу 10 Розділу XX "Перехідні положення" ПК України передбачено, що нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Підпунктом 1.3 п. 16-11 підрозділу 10 Розділу XX "Перехідні положення" ПК України визначено, що ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Посилаючись на порушення податкового законодавства, описані у п.2.1.2 акту перевірки та приписи п.п.162.1 ст. 162, пп.164.1.3 п.164.1 ст. 164, п.44.1 ст. 44, п.177.2 ст. 177, п.177.4 ст. 177, п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, відповідач дійшов висновку про наявність підстав для донарахування військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування за період, що перевірявся, у сумі 147 704,41 грн., у тому числі за 2018 року у сумі 77 211,87 грн., за 2019 року у сумі 69 492,54 грн.

Апелянт, посилаючись на ненадання до перевірки правильності визначення сум одержаного доходу, задекларованого у податкових деклараціях про майновий стан та доходи за 2017-2019 роки, зазначив про використання податкової інформації з Державного реєстру фізичних осіб ДПС України про суми виплачених доходів та утриманих податків за період, що перевірявся, дані податкових декларацій про майновий стан та доходи за 2017-2019 роки.

Апелянт серед іншого стверджує про відсутність таких первинних документів, що підтверджують використання палива тощо, внаслідок чого дійшов висновку про не підтвердження використання у господарській діяльності операцій з придбання дизельного палива, автозапчастин, послуг з діагностики та ремонту транспортних засобів.

Відповідно п.44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п.14.1.178 п.14.1 ст. 14 ПК України податок на додану вартість непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу

Відповідно п.14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу

За приписами п.14.1.191 п.14.1 ст. 14 ПК України постачання товарів будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно п.198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно п.198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом п.198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених пп.197.1.28 п.197.1 ст. 197 цього Кодексу та операцій, передбачених п.197.11 ст. 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених п.189.9 ст. 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

За приписами п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) відповідно до пп.191.1.2 п.191.1 ст. 191 цього Кодексу оператором поштового зв`язку, експрес-перевізником.

Згідно п.201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

За змістом п.201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Крім наданих під час перевірки податкових накладних, позивачем було також надано наступні податкові накладні, що підтверджують відсутність порушень податкового законодавства в діях Позивача:

1)Податкова накладна №9097266706 від 5/15/2018;

2)Податкова накладна №9111910506 від 5/31/2018;

3)Податкова накладна №9113669725 від 5/31/2018;

4)Податкова накладна №9113670093 від 5/31/2018;

5)Податкова накладна №9130266682 від 6/15/2018;

6)Податкова накладна №9142110615 від 6/30/2018;

7)Податкова накладна №9142936082 від 6/30/2018;

8)Податкова накладна №9151727564 від 7/15/2018;

9)Податкова накладна №9152173052 від 7/15/2018;

10)Податкова накладна №9164770262 від 7/31/2018:

11)Податкова накладна №9171903135 від 7/31/2018;

12)Податкова накладна №9182323666 від 8/15/2018;

13)Податкова накладна №9182324177 від 8/15/2018;

14)Податкова накладна №9183962794 від 8/15/2018;

15)Податкова накладна №9192451142 від 8/31/2018;

16)Податкова накладна №9198625269 від 8/31/2018;

17)Податкова накладна №9198627444 від 8/31/2018;

18)Податкова накладна №9198978735 від 8/31/2018;

19)Податкова накладна №9210196972 від 9/15/2018;

20)Податкова накладна №9224033094 від 9/30/2018;

21)Податкова накладна №9225093393 від 9/30/2018;

22)Податкова накладна №9225077011 від 9/30/2018;

23)Податкова накладна №9230950642 від 10/4/2018;

24)Податкова накладна №9230990511 від 10/8/2018;

25)Податкова накладна №9230987600 від 10/8/2018;

26)Податкова накладна №9236025484 від 10/15/2018;

27)Податкова накладна №9238574076 від 10/15/2018

28)Податкова накладна №9248357851 від 10/22/2018:

29)Податкова накладна №9248490526 від 10/29/2018;

30)Податкова накладна №9248525475 від 10/29/2018;

31)Податкова накладна №9251208352 від 10/31/2018;

32)Податкова накладна №9251434147 від 10/31/2018;

33)Податкова накладна №9254123957 від 10/31/2018;

34)Податкова накладна №9261860102 від 11/12/2018;

35)Податкова накладна №9261863052 від 11/12/2018;

36)Податкова накладна №9266732725 від 11/12/2018;

37)Податкова накладна №9271709315 від 11/19/2018;

38)Податкова накладна №9271838116 від 11/19/2018;

39)Податкова накладна №9272492762 від 11/19/2018;

40)Податкова накладна №9273846341 від 11/26/2018;

41)Податкова накладна №9274367071 від 11/26/2018;

42)Податкова накладна №9275096973 від 11/26/2018;

43)Податкова накладна №9276190557 від 11/30/2018;

44)Податкова накладна №9287255921 від 12/7/2018;

45)Податкова накладна №9288516237 від 12/7/2018;

46)Податкова накладна №9289154001 від 12/7/2018;

47)Податкова накладна №9289849599 від 12/7/2018;

48)Податкова накладна №9292376933 від 12/13/2018;

49)Податкова накладна №9291295507 від 12/16/2018;

50)Податкова накладна №9291283655 від 12/16/2018;

51)Податкова накладна №9292728885 від 12/16/2018;

52)Податкова накладна №9300192373 від 12/16/2018;

53)Податкова накладна №9300219444 від 12/17/2018;

54)Податкова накладна №9300214687 від 12/17/2018;

55)Податкова накладна №9303606646 від 12/17/2018;

56)Податкова накладна №9305258618 від 12/17/2018.

57)Податкова накладна №9030126690 від 2/11/2019;

58)Податкова накладна №9030127203 від 2/11/2019;

59)Податкова накладна №9030126577 від 2/11/2019;

60)Податкова накладна №9033602522 від 2/11/2019;

61)Податкова накладна №9038002495 від 2/18/2019;

62)Податкова накладна №9038168397 від 2/18/2019;

63)Податкова накладна №9038124209 від 2/18/2019;

64)Податкова накладна №9040984526 від 2/28/2019;

65)Податкова накладна №9040987991 від 2/28/2019;

66)Податкова накладна №9040989061 від 2/28/2019;

67)Податкова накладна №9055416980 від 3/11/2019;

68)Податкова накладна №9056099268 від 3/11/2019;

69)Податкова накладна №9056218305 від 3/11/2019;

70)Податкова накладна №9060636577 від 3/18/2019;

71)Податкова накладна №9060640821 від 3/18/2019;

72)Податкова накладна №9066039876 від 3/29/2019;

73)Податкова накладна №9067967749 від 3/29/2019;

74)Податкова накладна №9068906649 від 3/29/2019;

75)Податкова накладна №9073085847 від 3/29/2019;

76)Податкова накладна №9086942815 від 4/15/2019;

77)Податкова накладна №9086996735 від 4/15/2019;

78)Податкова накладна №9087008068 від 4/15/2019;

79)Податкова накладна №9120843586 від 5/31/2019;

80)Податкова накладна №9122324288 від 5/31/2019;

81)Податкова накладна №9138610841 від 6/15/2019;

82)Податкова накладна №9138612596 від 6/15/2019;

83)Податкова накладна №9139543956 від 6/15/2019;

84)Податкова накладна №9139538905 від 6/15/2019;

85)Податкова накладна №9150800733 від 6/30/2019;

86)Податкова накладна №9150800498 від 6/30/2019;

87)Податкова накладна №9150797808 від 6/30/2019;

88)Податкова накладна №9150852060 від 6/30/2019;

89)Податкова накладна №9153082559 від 6/30/2019;

90)Податкова накладна №9163720056 від 7/15/2019;

91)Податкова накладна №9163718760 від 7/15/2019;

92)Податкова накладна №9164706500 від 7/15/2019;

93)Податкова накладна №9168140878 від 7/15/2019;

94)Податкова накладна №9181608956 від 7/31/2019;

95)Податкова накладна №9183147047 від 7/31/2019;

96)Податкова накладна №9189035618 від 8/14/2019;

97)Податкова накладна №9189035726 від 8/14/2019;

98)Податкова накладна №9221598601 від 9/13/2019;

99)Податкова накладна №9253223836 від 10/8/2019;

100) Податкова накладна №9302209378 від 11/26/2019;

101) Податкова накладна №9311069366 від 12/5/2019.

Згідно п.49.18.1 п.49.18 ст. 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Пунктом 203.1 ст. 203 ПК України визначено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно п.63.3 ст. 63 ПК України, з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Згідно п.123.2 ст. 123 ПК України використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору, платежу додатково до штрафів, передбачених п.123.1 цієї статті, - тягне за собою стягнення до бюджету суми податків, зборів, платежів, що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги. Сплата штрафу не звільняє таких осіб від відповідальності за умисне ухилення від оподаткування.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі Закон №996-XIV) визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тому витрати підприємства для цілей оподаткування податком на прибуток, а податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість повинні бути підтверджений первинними документами, що відображають реальність господарської операції, та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Господарська операція дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За приписами ч.1 ст. 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст. 9 Закону №996-XIV визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.1, п.2.2, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24 травня 1995 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року, первинні документи це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, які мають розумну економічну причину. При вирішенні податкових спорів презюмується добросовісність платника податку і, відповідно, обґрунтованість отриманої ним податкової вигоди (тобто зменшення податкового зобов`язання).

Однак, податковий орган може довести, що отримана платником податку податкова вигода є необґрунтованою. Так, податкова вигода може бути необґрунтованою, зокрема, якщо для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою чи враховані операції не обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру). При цьому діловою метою діяльності платника податку може бути отримання економічного ефекту, однак податкова вигода не є самостійною діловою метою.

Для встановлення правильності відображення у податковому обліку господарських операцій платника податку судам слід: з`ясувати реальність задекларованих господарських операцій; встановити наявність ділової мети у операціях, що досліджуються; визначити об`єктивний зміст вчинених операцій у порівнянні із задекларованим; підтвердити або спростувати добросовісність позивача, у зв`язку з тим, що його контрагенти мають дефекти правового статусу; оцінити дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції.

Поряд з цим, у бухгалтерському та податковому обліку підприємства враховуються лише ті первинні документи, що складені за наслідками фактично проведеної господарської операції, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою. Отже, правомірність формування платником відповідних показників бухгалтерського та податкового обліку має оцінюватись з урахуванням сукупності умов, визначених законодавством України як підстави для їх формування.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм законодавства, відсутність первинних документів, які підтверджують проведення господарських операцій (платіжні документи, видаткові та податкові накладні, акти виконаних робіт тощо) безспірно позбавляє платника податку права на включення сплачених (нарахованих) сум за такими операціями до валових витрат та до податкового кредиту.

Зі змісту вказаних приписів вбачається, що право на податковий кредит виникає при наявності одночасно двох обов`язкових умов: за умови придбання товарів (послуг) чи основних фондів з метою їх подальшого використання у власній господарській діяльності та при наявності податкової накладної, оформленої відповідно до вимог Кодексу. При цьому право на податковий кредит залежить від того, чи відбувся факт придбання товару або оплати за нього.

Згідно акта перевірки, за період з 01 лютого 2018 року по 31 грудня 2019 року ФОП ОСОБА_1 задекларовано податкових зобов`язань з податку на додану вартість на суму 2 026 087 грн.

Перевіркою повноти визначення податкових зобов`язань за вказаний період встановлено їх заниження на 2 026 087,00 грн. Зазначений висновок податковий орган обґрунтував не наданням жодного первинного документа, які свідчать про використання товарно-матеріальних цінностей та послуг у здійсненні підприємницької діяльності (договори з постачальником, акти виконаних робіт, калькуляційні карти, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення на придбання дизельного палива тощо). Проте всупереч вимог Порядку №727 акт про ненадання первинних документів податковий орган позивачу не надавав.

З урахуванням зазначеного, податковим органом зроблено висновок про недоведення факту використання у власній господарській діяльності придбаний товарно-матеріальних цінностей (придбання дизельного палива, автозапчастин тощо).

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_1 до перевірки надавалися наступні документи, зокрема:

-книга Ф-10, банківські виписки на флеш карті;

-договори по придбанню транспортних засобів (15 од.);

-відомості по нарахуванню заробітної плати найманим працівникам за період 2018-2019 рр., договори з постачальниками та замовниками;

-акти виконаних робіт.

Поряд з цим, судом першої інстанції вірно зазначено, що згідно пп.2 п.4 розділу III Порядку №727, у разі відсутності первинних документів, документів податкового та/або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки в описовій частині акта (довідки) документальної перевірки слід зазначити перелік цих документів.

За змістом пп.11 п.3 розділу III Порядку №727, загальні положення акта (довідки) документальної планової перевірки (відповідні додатки до загальних положень) мають містити, зокрема, інформацію про запити, які у разі потреби надані (надіслані) платнику податків або посадовим особам платника податків (керівнику платника податків або уповноваженій ним особі) щодо надання для проведення перевірки документів (копій документів), пояснень, довідок, інформації тощо.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, податковий орган всупереч вищенаведеним положенням Порядку №727 не навів переліку не наданих до перевірки платником податків первинних документів, а лише стверджує про їх ненадання.

Перевіркою правильності визначення загального оподатковуваного доходу, отриманого від здійснення підприємницької діяльності у період, що перевірявся, відображеного у додатку 2 (Ф2) до податкових декларацій про майновий стан та доходи за 2017-2019 роки, встановлено, що ФОП ОСОБА_1 у цей період була зареєстрована платником на додану вартість, тому згідно п.177.3 ст. 177 ПК України для фізичної особи-підприємця, зареєстрованого як платника податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

Перевіркою повноти визначення задекларованих ФОП ОСОБА_1 показників "Сума одержаного доходу" стовбці 4 додатку Ф2 "Розрахунок податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою" до податкових декларацій про майновий стан та доходи за 2017-2019 роки, встановлено, що на формування цього показника (відповідно до даних податкових декларацій про майновий стан та доходи та даних з Єдиного реєстру податкових накладних) мало вплив надання послуг з автоперевезення вантажів в межах митної території України.

Перевіркою відображеного показника "Сума одержаного доходу" у стовбці 4 додатку Ф2 "Розрахунок податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою" до податкових декларацій про майновий стан та доходи за 2017-2019 роки згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів та /або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованих фізичною особою в податковій декларації про майновий стан та доходи за ознакою "157" та показників податкового зобов`язання в податкових деклараціях з податку на додану вартість за 2018-2019 роки встановлено заниження сум одержаного доходу за 2018 рік на 468 542 грн. та завищення сум одержаного доходу за 2019 рік на суму 667 217 грн., чим було порушено п.177.2 ст. 177 ПК України.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що текстова частина акту щодо заниження та завищення сум одержаного доходу не відповідає відомостям, зазначеними в таблиці, які наведено на підтвердження результатів перевірки визначення документально підтверджених витрат.

При цьому, колегія суддів враховує, що апелянтом під час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій не спростував наявність вказаних розбіжностей.

Твердження податкового органу про ненадання ФОП ОСОБА_1 до перевірки первинних документів щодо походження витрат, які пов`язані з отриманням доходу та підтверджені документами про їх оплату на загальну суму 10 217 457,97 грн., в тому числі за 2018 рік 4 788 609,34 грн. та за 2019 рік 5 428 848,63 грн., що на думку податкового органу, свідчить про порушення п.177.4 ст. 177 ПК України, не знайшли підтвердження під час судового розгляду.

При цьому, колегія суддів наголошує, що ФОП ОСОБА_1 на підтвердження правомірності господарських операцій та сформованих на їх підставі витрат під час перевірки було надано в передбачений законодавством строк належним чином оформлені первинні документи в повному обсязі, разом з тим, зазначені документи не були враховані податковим органом.

Так, серед основних контрагентів платників податків, з якими ФОП ОСОБА_1 перебувала у правових відносинах у періоді, що перевірявся:

контрагенти-постачальники: ТОВ фірма "Журавлина" (код ЄДРПОУ 13994640), ТОВ "РУДЖЕРО" (код ЄДРПОУ 41186154), ТОВ "Автодистриб`юшн Карго Партс" (код ЄДРПОУ 37141112) та ін.;

контрагенти-покупці: ТОВ "АВТОМАГІСТРАЛЬ-ПІВДЕНЬ" (код ЄДРПОУ 34252469); ТОВ "ДОРОЖНІЙ РЕСУРС" (код ЄДРПОУ 41201879); ТОВ "БЕТОННІ ПОКРИТТЯ ТА ТЕХНОЛОГІЇ" (код ЄДРПОУ 41517968), ТОВ "СПЕЦ ТРАНС ЛОГІСТИК" (код ЄДРПОУ 43021888); ТОВ "СПЕЦ ТЕХ" (код ЄДРПОУ 41186400) та ін.

27 червня 2019 року між ТОВ "АВТОМАГІСТРАЛЬ-ПІВДЕНЬ" (постачальник) та ФОП ОСОБА_1 (покупець) укладено договір поставки №270619, за умовами якого постачальник на умовах цього договору зобов`язується передавати у власність покупцеві паливно-мастильні матеріали, а покупець зобов`язується приймати та оплачувати вартість цього товару на умовах цього договору.

Згідно договору №200219-ФД від 20 лютого 2019 року ТОВ "АВТОМАГІСТРАЛЬ-ПІВДЕНЬ" зобов`язалось передати ФОП ОСОБА_1 поворотну безвідсоткову фінансову допомогу.

13 червня 2018 року між ТОВ "РТ Компані" (постачальник) та ФОП ОСОБА_1 (покупець) укладено договір поставки №39/13/06/2018-П, за умовами якого постачальник на умовах цього договору зобов`язується поставити покупцеві товари на умовах цього договору.

01 жовтня 2018 року між ФОП ОСОБА_1 (замовник) та ТОВ "РТ Компані" (виконавець) укладено договір про надання послуг №01/10/2018, предметом якого є обслуговування замовника, що здійснюється виконавцем, та приймається і оплачується замовником відповідно до умов цього договору.

03 вересня 2018 року між ТОВ "САВ-КОМПАНІ" (виконавець) та ФОП ОСОБА_1 (замовник) укладено договір про надання послуг, за умовами якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання щодо виконання робіт по монтажу, демонтажу та ремонту автопокришок на автомобілях, які належать або орендовані замовником.

03 жовтня 2018 року між ПП "Укрпалетсистем" (продавець) та ФОП ОСОБА_1 (покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів №К-Ю-1018-487, за умовами якого продавець поставляє покупцю товар на умовах EXW-АЗС (у розумінні Інкотермс-2010).

27 листопада 2018 року між ПП "Укрпалетсистем" (продавець) та ФОП ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів №1126/11/18, за умовами якого продавець за цим договором зобов`язаний передати у власність покупцю нафтопродукти, а покупець зобов`язується своєчасно прийняти товар і оплатити його на умовах цього договору.

10 грудня 2018 року між ТОВ "ЄВРО-ТРАК ЛТД" (постачальник) та ФОП ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу №59/18, за умовами якого позивачем придбавались запчастини.

19 березня 2018 року між ФОП ОСОБА_1 (покупець) та ТОВ "ОІЛ ЮГ" (постачальник) укладено договір постачання нафтопродуктів №1555, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити покупцю нафтопродукти, а покупець оплатити вартість та прийняти товар відповідно до умов цього договору.

15 червня 2018 року між ТОВ "КПП ЦЕНТР" (постачальник) та ФОП ОСОБА_1 (покупець) укладено договір поставки №261197, за умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар (запасні частини до транспортних засобів) та оплатити його на умовах, визначених цим договором.

29 травня 2019 року між ТОВ "КПП ЦЕНТР" (постачальник) та ФОП ОСОБА_1 (покупець) укладено договір поставки №547350, за умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар (запасні частини, аксесуари до транспортних засобів та розхідні матеріали) та оплатити його на умовах, визначених цим договором.

11 жовтня 2018 року між ТОВ фірма "Журавлина" (постачальник) та ФОП ОСОБА_1 (покупець) укладено договір поставки №23/88, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити паливно-мастильні матеріали, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти та оплатити товар.

25 лютого 2019 року між ТОВ фірма "Журавлина" (виконавець) та ФОП ОСОБА_1 (замовник) укладено договір № 36/19 на технічне обслуговування і ремонт транспортних засобів, їхніх складових частин, автомобільних та великогабаритних шин, а також продаж частин, розхідних матеріалів, автомобільних та великогабаритних шин.

06 грудня 2018 року між підприємством "Логос-Еко" у формі ТОВ (продавець) та ФОП ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу №331, за умовами якого продавець зобов`язується передавати у власність покупця мастильні матеріали та автотовари, а покупець зобов`язується приймати та оплачувати його в порядку та на умовах, визначених цим договором.

02 травня 2018 року між ТОВ "ПЛАЙЗЕНТ-ПРОМ" (постачальник) та ФОП ОСОБА_1 (покупець) укладено договір поставки №0205/12-2, за умовами якого постачальник на умовах цього договору зобов`язується передати у власність покупцеві паливно-мастильні матеріали, а покупець зобов`язується приймати і оплачувати вартість товару на умовах цього договору.

25 березня 2019 року між ТОВ "Леоблу" (постачальник) та ФОП ОСОБА_1 (покупець) укладено договір постачання №408, за умовами якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, доставити товари в асортименті згідно виставлених накладних, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити таку продукцію.

12 березня 2019 року між ТОВ "НОВАКОЙЛ" (постачальник) та ФОП ОСОБА_1 (покупець) укладено договір поставки товару, згідно якого поставлено дизельне паливо, на підтвердження чого надано копії договору, паспорту якості.

14 березня 2018 року між ТОВ "ДОРОЖНІЙ РЕСУРС" (постачальник) та ФОП ОСОБА_1 (покупець) укладено договір поставки №140318, за умовами якого постачальник зобов`язується на умовах цього договору передавати у власність покупця паливно-мастильні матеріали, а покупець зобов`язується приймати та оплачувати вартість товару.

03 жовтня 2018 року між ТОВ "БПЛ ЄВРО" (продавець) та ФОП ОСОБА_1 (покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів через електронні системи № 94, за умовами якого продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти на умовах, визначених цим договором та додатками до нього.

17 квітня 2018 року між ТОВ "АВТОМАГІСТРАЛЬ-ПІВДЕНЬ" (замовник) та ФОП ОСОБА_1 укладено договір на перевезення вантажу №17042018/1, за умовами якого перевізник зобов`язується надати замовнику послуги з перевезення вантажів на умовах, визначених у даному Договорі, автомобільним транспортом, а замовник прийняти та оплатити належним чином виконані перевізником послуги по перевезенню вантажів.

02 травня 2018 року між ТОВ "ДОРОЖНІЙ РЕСУРС" (замовник) та ФОП ОСОБА_1 (перевізник) укладено договір на перевезення вантажу №0205/18-1, за умовами якого перевізник зобов`язується надати замовнику послуги по перевезенню вантажів на умовах, визначених цим договором, автомобільним транспортом, а замовник прийняти та оплатити належним чином виконані перевізником послуги по перевезенню вантажів.

15 травня 2018 року між ТОВ "БЕТОННІ ПОКРИТТЯ ТА ТЕХНОЛОГІЇ" (замовник) та ФОП ОСОБА_1 (перевізник) укладено договір на перевезення вантажу автомобільним транспортом №1505/18-1, за умовами якого перевізник зобов`язується за умовами цього договору власними або залученими силами засобами приймати і доставляти до пунктів призначення за маршрутом, визначеним на підставі погоджених сторонами заявок, вантаж, який замовник та/або за його вказівкою інший вантажовідправник надає перевізнику до перевезення, а замовник зобов`язується сплачувати перевізнику плату у розмірі та порядку, визначеному цим договором.

23 серпня 2018 року між ТОВ "ЕЙ ДІ ДИЗЕЛЬ" (виконавець) та ФОП ОСОБА_1 (замовник) укладено договір про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту автомобілів.

У позивача наявні власні транспортні засоби, які ним використовуються для провадження господарської діяльності. У матеріалах справи міститься повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що наявні в матеріалах справи документи в повному обсязі підтверджують правомірність господарських операцій по вказаним контрагентам та сформованих на їх підставі витрат.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року №2464-VI (далі Закон №2464).

За приписами ч.ч.1, 2 ст. 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством.

Згідно з ч.ч.2, 3 ст. 9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Статтею 7 Закону №2464 визначено базу нарахування єдиного внеску.

Відповідно ч.5 ст. 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у ст. 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Згідно ч.2 ст. 9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

За приписами ст. 25 Закону №2464-VI рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Висновки контролюючого органу про порушення позивачем п.8 ст. 9, п.2.1 п. 2 ст. 6 Закону №2464-VI не знайшли підтвердження під час судового розгляду.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно реєстру податкових накладних, взятого з Електронного кабінету платника податків ФОП ОСОБА_1 , з лютого 2018 року по 31 грудня 2019 року було своєчасно та в повному обсязі зареєстровано податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних по господарським операціям, які відбулися між нею та її контрагентами в указаний період.

Разом з тим, посилання податкового органу на те, що по вказаним господарським операціям відсутні первинні документи, які б підтверджували використання товарно-матеріальних цінностей та послуг у здійсненні підприємницької діяльності позивача, спростовано вищенаведеними матеріалами справи.

Таким чином, висновки податкового органу про заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 2 066 798 грн. та відповідно, не реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму ПДВ 2 066 798 грн., неподання податкової декларації з ПДВ за січень 2019 року, неподання повідомлення про об`єкти оподаткування (за формою №20 ОПП) є необґрунтованими та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Висновки податкового органу про заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу, заниження сум одержаного доходу за 2018 рік на 468 542 грн. та завищення сум одержаного доходу за 2019 рік на суму 667 217 грн. також не знайшли підтвердження під час судового розгляду. Відповідно зроблені з урахуванням наведеного висновки податкового органу про заниження в порушення п.п.177.1, 177.2, 177.4 ст. 177 ПК України податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування за період, що перевірявся у сумі 1 760 452,87 грн.; не нарахування та несплату військового збору у сумі 146 704,41 грн.; не нарахування та несплата єдиного внеску за 2018-2019 рр. на загальну суму 288 188,20 грн. у зв`язку з заниженням суми чистого оподатковуваного доходу також є необґрунтованими.

Податковим органом при перевірці не враховано первинні документи щодо підтвердження витрат ФОП ОСОБА_1 при здійсненні господарської діяльності, які також було надано позивачем та останні досліджено судом.

Згідно ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов`язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов`язаннями.

Апелянтом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в первинних документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його постачальника, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення спірних господарських операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Апелянтом не подано жодних належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його безпосередніх постачальників, та невідповідності інформації, що міститься у податковій звітності позивача з інформацією, що міститься у податковій звітності, зокрема, вироку по кримінальній справі щодо вказаних контрагентів позивача, в якому досліджувались господарські операції позивача з такими контрагентами, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект або інших відомостей, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Апелянтом не надано належних та допустимих доказів щодо відсутності реального вчинення господарських операцій між позивачем та наведеними вище контрагентами, а твердження податкового органу щодо відсутності реального здійснення господарських операцій спростовано наявними матеріалами справи.

Апелянтом не наведено обставин та доказів, які б свідчили про штучний характер господарських операцій, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів. Разом з тим, судом встановлено рух активів (товару) по ланцюгу від постачальника до покупця, встановлено зв`язок між фактом придбання товару і господарською діяльністю позивача.

Так, Верховний Суд у постанові від 24 квітня 2019 року у справі №820/5629/13-а вказав, що презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного. У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку.

Обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами ч.4 ст. 9 КАС України.

Будь-яке автоматизоване співставлення, чи дані отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального Закону, оскільки, автоматизоване співставлення, зокрема задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов`язань, а тому здобуті таким чином докази не можуть визнаватись належними (постанова Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі №811/2154/13-а).

Не можна вважати обґрунтованим висновок про не підтвердження факту поставки у зв`язку з відсутністю товарно-транспортних накладних або неналежним їх оформленням, оскільки за умови наявності інших належних доказів товарності, ненадання зазначених документів не позбавляє платника права на формування податкового кредиту. Чинним законодавством України передбачено обов`язковість товарно-транспортної накладної лише у випадку надання послуг з перевезення (постанова Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №2а-0870/12052/11).

Згідно висновків Верховного Суду викладених у постанові від 05 червня 2018 року у справі №2а-10089/11/1370, товарно-транспортні накладні не завжди складаються при наявності операцій з перевезення. Відсутність товарно-транспортних накладних пояснюється фактом перевезенням товарів власними силами. У даній ситуації відсутність товарно-транспортної накладної є законним явищем.

Товарно-транспортна накладна не є документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей, наявність або відсутність товарно-транспортних накладних та недоліки у їх оформленні не є підставою для висновків про безтоварність господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у зобов`язаннях платника податків (постанова Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №816/1587/17).

Верховний Суд у постанові від 08 жовтня 2019 року по справі №817/548/15 встановив необґрунтованість посилань податкового органу, як на підставу неправомірності формування даних податкового обліку, на відсутність товарно-транспортних документів, які б свідчили про транспортування придбаного товару, оскільки такі документи, зокрема, товарно-транспортна накладна, призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи.

Товарно-транспортні накладні чи подорожні листи не є винятковими первинними бухгалтерськими документами, які підтверджують факт реальності здійснення господарської операції за договором, та за відсутності яких платник позбавляється права на формування податкового кредиту, а також віднесення до складу доходів і витрат сум за договорами у разі наявності інших первинних бухгалтерських документів, оформлених відповідно до положень чинного законодавства, а саме: договорів, видаткових накладних, податкових накладних, регістрів бухгалтерських документів, платіжних доручень, відомостей про рух активів, товару та інших документів.

Крім того, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності) (постанова Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі №815/3526/17).

З огляду на викладене, під час розгляду справи податковим органом не було надано належних доказів на підтвердження фактичної відсутності у контрагентів позивача об`єктивної неможливості здійснення господарської діяльності з надання послуг (поставки товарів), адже у комерційній діяльності виконання поставок товарів (надання послуг) не завжди вимагає наявності власних основних засобів, значної кількості персоналу, оскільки наявна можливість укладання договорів оренди, найму, тощо.

При цьому, колегія суддів вважає необґрунтованим довід апелянта про пропуск строку звернення до суду з позовом у даній справі, оскільки згідно матеріалів справи, ФОП ОСОБА_1 , було оскаржено в адміністративному порядку, зокрема, рішення податкового органу, прийняті за результатами податкової перевірки, а саме податкових повідомлень-рішень №18136/15-32-24-04-20, №18134/15-32-24-04-20, №18132/15-32-24-04-20, №18131/15-32-24-04-20, №18122/15-32-24-04-20 від 02 травня 2024 року, в результаті чого прийнято рішення за результатами розгляду скарги №22897/6/99-00-06-01-03-06 від 26 липня 2024 року, а з позовом звернулася до суду 30 вересня 2024 року, тобто в межах місячного строку визначеного п.56.19 ст. 56 ПК України.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову ФОП ОСОБА_1 .

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 14 березня 2025 року.

Головуючий: Бітов А.І.

Суддя: Лук`янчук О.В.

Суддя: Ступакова І.Г.