Ухвала

від 12.03.2025 по справі 404/7635/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Кропивницький апеляційнийсуд

№ провадження 11-сс/4809/100/25 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Категорія Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2025 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

за участю прокурора ОСОБА_6 ,

представника власника майна ОСОБА_7

адвоката ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 03 лютого 2025 року про відмову у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна на транспортний засіб «LEXUS LX570», державний номерний знак НОМЕР_1 у кримінальному провадженні, внесеного 27 листопада 2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023122010000302, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

З представленихматеріалів судовогопровадження,вбачається що03лютого 2025року прокурорКропивницької окружноїпрокуратури ОСОБА_6 звернувся дослідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда з клопотанням про арешт майна з метою спеціальної конфіскації, а саме транспортного засобу «LEXUS LX570», державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_7 на праві приватної власності, із забороною розпорядження.

Ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 03 лютого 2025 року у задоволенні даного клопотання слідчому відмовлено.

Рішення слідчого судді мотивовано тим, що будь-яких даних про те, що майно заявлене до арешту набуто ОСОБА_9 в шлюбі або з інших підстав та є особистою власністю ОСОБА_9 матеріали клопотання не містять, а тому на стадії досудового розслідування, для забезпечення конфіскації як виду покарання, слідчий суддя не має права здійснювати поділ спільного майна подружжя або виділяти частку підозрюваного у ньому.

У апеляційній скарзі процесуальний прокурор у даному кримінальному провадженні ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді, задовольнити клопотання та накласти арешт на транспортний засіб «LEXUS LX570», державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , вказуючи на те, що санкція ч.5 ст.191 КК України передбачає конфіскацію майна, а оскільки транспортний засіб був придбаний ОСОБА_9 за рахунок грошових коштів, отриманих ОСОБА_10 внаслідок вчинення кримінального правопорушення, у зв`язку з чим до даного транспортного засобу може бути застосована спеціальна конфіскація.

До початку судового розгляду прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_6 подав змінену апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу суду першої інстанції скасувати, та постановити нову ухвалу про задоволення клопотання та накладення арешту на транспортний засіб «LEXUS LX570», державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , який на праві власності належить ОСОБА_7 , оскільки 24 січня 2025 року даний транспортний засіб був придбаний ОСОБА_7 у ОСОБА_9 .

У своїх запереченнях представник власника майна ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_8 просить ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення вказуючи про те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, відповідає вимогам законодавства України, оскільки ОСОБА_7 є добросовісним набувачем транспортного засобу, так як він придбав транспортний засіб у ОСОБА_9 , яка є його сестрою до того, як було повідомлено підозру її чоловіку.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити, представника власника майна ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 , який заперечував проти її задоволення, дослідивши матеріали кримінального провадження та зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню за таких підстав.

При розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст. ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону.

Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

За змістом п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступень втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, для забезпечення цивільного позову, можливої конфіскації майна, тощо.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема збереження речових доказів та конфіскації майна як виду покарання.

За змістом положень ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Так, з матеріалів клопотання вбачається, що слідчим відділом Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного 27 листопада 2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023122010000302, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України.

29 січня 2025 року ОСОБА_10 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.191 КК України у відповідності до ч.5 ст.12 КК України є особливо тяжким злочином.

Санкція ч.5 ст.191 КК України, передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Так,в ходідосудового розслідуваннявстановлено,що ОСОБА_10 16грудня 2023року придбав транспортний засіб «LEXUS LX570», державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 в рахунок коштів, отриманих від Департаменту капітального будівництва Кіровоградської ОДА за проведення реконструкції каналізаційного колектору.

При цьому, розуміючи, що його злочинні дії можуть бути викритті правоохоронними органами та в подальшому останній буде притягнутий до кримінальної відповідальності, а до вказаного транспортного засобу буде застосована конфіскація, зареєстрував спочатку його на дружину ОСОБА_9 , а потім 24 січня 2025 року на брата дружини ОСОБА_7 .

Таким чином, колегія суддів враховує, що транспортний засіб «LEXUS LX570», державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 придбаний в останнє ОСОБА_7 за рахунок грошових коштів, отриманих ОСОБА_10 внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а тому до нього може бути застосована спеціальна конфіскація, а відтак з урахуванням позиції сторони обвинувачення, а також загальних засад кримінального судочинства ( ст. 7, 9, 13, 16, 22 23, 26 КПК України) та загальних правил застосування заходів забезпечення кримінального провадження (ст. 132 КПК України) колегія суддів вважає, що у даній ситуації, арешт транспортного засобу відповідає інтересам та потребам досудового розслідування в цій справі, такий вид втручання у його права та законні інтереси спрямований на встановлення фактичних обставин справи.

На даному етапі досудового розслідування, слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали є достатніми для застосування в рамках даного кримінального провадження заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є арешт майна.

Сукупність доданих до клопотання матеріалів вказує на те, що транспортний засіб придбаний на грошові кошти, отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а тому його арешт до прийняття остаточного рішення у кримінальній справі, відповідає критеріям ст. 170 КПК України, буде лише сприяти об`єктивному розслідуванню та запобігання можливості його приховування, пошкодження, знищення, відчуження та настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора щодо наявності законних та обґрунтованих підстав для арешту вищевказаного транспортного засобу, оскільки на даному етапі кримінального провадження, потреби досудового розслідування, виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна.

При таких обставинах, колегія суддів вважає, що доводи слідчого судді про порушення прав та законних інтересів власника транспортного засобу є надуманими, а по суті безпідставними, в арешті майна відмовлено з формальних підстав.

Керуючись ст.ст. 170, 173, 309, 370 - 372, 376, 407, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Змінену апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 03 лютого 2025 року про відмову у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна на транспортний засіб «LEXUS LX570», державний номерний знак НОМЕР_1 у кримінальному провадженні, внесеного 27 листопада 2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023122010000302, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України - скасувати та постановити нову ухвалу.

Клопотання прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеного 27 листопада 2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023122010000302, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України - задовольнити.

Накласти арешт на транспортний засіб «LEXUS LX570», державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_7 на праві приватної власності, із забороною користування, розпорядження та відчуження.

Контроль завиконанням даноїухвали покластина процесуальногопрокурора ОСОБА_6 .

Ухвала Кропивницького апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4