Рішення

від 13.03.2025 по справі 127/36447/23

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Cправа № 127/36447/23

Провадження № 2/127/4824/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2025 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

у складі: головуючого судді Волошина С.В.,

за участі секретаря судового засідання Сєдінкіної Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Другої Вінницької державної нотаріальної контори Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Другої Вінницької державної нотаріальної контори Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, в якому просила встановити факт постійного проживання однією сім`єюразоміз спадкодавцем ОСОБА_4 з серпня місяця 2014 року по день його смерті, що настала ІНФОРМАЦІЯ_1 та визнати за позивачем право власності на 3/8 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 під час перебування у зареєстрованому шлюбі придбали житловий будинок АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі продажу від 23.02.2002, посвідченого приватним нотаріусом ВМНО Мультян В.М. та зареєстрованому в КП «ВООБТІ» 23.03.2002 за реєстровим № 8832.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер та після його смерті Другою вінницькою державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу №94/2020.

Після його смерті залишилась спадщина, яка складається з 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_1 , яка належала померлому як співвласнику спільної сумісної власності.

За життя ОСОБА_4 склав заповіт, яким все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, у тому числі все те, що буде належати йому на день смерті і на що він матиме право за законом на день смерті, заповів своїй дочці ОСОБА_1 . Заповіт посвідчено державним нотаріусом Другої вінницької державної нотаріальної контори Малою Н.С. та зареєстровано в реєстрі за № 2-335.

Позивач зазначає, що з серпня 2014 року вона була вимушена переїхати на постійне місце проживання в будинок АДРЕСА_2 в зв`язку з прогресуючою хворобою батька - ОСОБА_4 . Її мати, ОСОБА_3 , через поганий стан здоров`я не могла доглядати свого хворого чоловіка. Починаючи з серпня 2014 року й до дня смерті батька, ОСОБА_1 проживала зі своїми батьками однією сім`єю в будинку АДРЕСА_2 , який належить ОСОБА_1 на праві приватної власності згідно договору дарування від 08.06.2010. Вони вели спільний побут, здійснювали спільні витрати по утриманню будинку, мали спільний бюджет та фактично виконували права та обов`язки сім`ї.

Про незадовільний стан здоров`я ОСОБА_4 свідчить рішення Лікувально-консультативної комісії № 261 від 09.10.2019, згідно якого ОСОБА_4 потребував постійного стороннього догляду та не був здатний до самообслуговування.

ОСОБА_1 вказує, що потрібний догляд йому забезпечувала саме вона, в наведений період проживала за адресою: АДРЕСА_2 , та отримувала компенсацію за надання соціальної послуги особі похилого віку.

Позивач зазначає, що саме вона займалась організацією поховання батька, що підтверджується квитанцією до ПКО про оплату вартості ритуальних послуг у сумі 10000,00 грн.

26.04.2022 позивач звернулась до державного нотаріуса Другої вінницької державної нотаріальної контори із заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину. Листом №368/01-16 від 26.04.2022 державним нотаріусом письмово відмовлено у вчиненні нотаріальної дії в зв`язку з пропуском строку подання заяви про прийняття спадщини та роз`яснено, що для отримання свідоцтва про право на спадщину необхідно звернутись до суду.

Викладене стало підставою для звернення позивача до суду із зазначеним позовом до відповідачів.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 24.11.2023 заяву судді Вінницького міського суду Вінницької області Сичука М.М. про самовідвід при розгляді позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Другої Вінницької державної нотаріальної контори Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом задоволено та справу № 127/36447/23 вирішено передати до відділу прийому Вінницького міського суду Вінницької області для повторного автоматизованого розподілу справи між суддями відповідно до вимог ст. 33 ЦПК України.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.11.2023, головуючим суддею визначено суддю Волошина С.В.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 02.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження. Залучено до участі у справі Другу вінницьку державну нотаріальну контору Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 31.01.2024 клопотання представника позивача адвоката Сидорчук Н.М. задоволено, витребувано з Другої вінницької державної нотаріальної контори Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) належним чином завірені копії матеріалів спадкової справи № 94/2020, заведеної до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .

28.02.2024 на адресу суду від представника позивача - адвоката Сидорчук Н.М. надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просила визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на 5/12 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .

Протокольною ухвалою суду від 19.06.2024 (без винесення окремого процесуального документу) дану заяву прийнято судом до розгляду.

08.03.2024 на адресу суду від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Яворського С.С. надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Свою позицію обґрунтував тим, що ОСОБА_1 не звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у встановлений шестимісячний строк, тому спадкування здійснюється по закону, а не за заповітом. Окрім того, на його думку, позивач пропустила строк звернення до суду з даним позовом, оскільки позовну заяву подано через 4 роки 15 днів, а тому заявив про застосування спливу позовної давності, що, на його переконання є самостійною підставою для відмови ОСОБА_1 у задоволенні її позову. Також, у відзиві зазначено, що ОСОБА_1 не проживала постійно та спільно із батьком на час його смерті та в матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достовірні докази на підтвердження даного факту.

В судовому засіданні, яке відбулось 19.06.2024, клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Яворського С.С. про витребування доказів по справі задоволено частково, вирішено витребувати з канцелярії суду матеріали цивільних справ № 127/629/14-ц та № 127/19673/16-ц.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 19.06.2024 підготовче провадження у справі закрито, призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні по суті. Окрім того, встановлено представнику відповідача ОСОБА_2 - адвокату Яворському С.С., десятиденний строк для подання додаткових доказів з матеріалів цивільної справи №127/10850/22, тобто до 01.07.2024 включно.

В судове засідання призначене на 06.03.2025 позивач та її представник адвокат Сидорчук Н.М. не з`явились, в матеріалах справи міститься заява представника позивача в якій просила розгляд справи проводити у відсутність сторони позивача. Позовні вимоги просила задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні 24.10.2024 позивач ОСОБА_1 пояснила, що в серпні місяці 2014 року разом із дітьми переїхала до своїх батьків в будинок АДРЕСА_2 , у зв`язку із незадовільним станом здоров`я батька. Її переїзд був обумовлений необхідністю здійснення догляду за батьком, який вона з часу переїзду здійснювала на постійній основі. В 2015 році вона вирішила здійснити реконструкцію будинку АДРЕСА_3 ( АДРЕСА_4 , який належить її батькам, однак в якому вона до переїзду проживала. У батьків по АДРЕСА_2 проживала до грудня 2022 року, а потім переїхала до місця своєї реєстрації. Під час спільного проживання з батьками позивач купувала продукти, прала, ходила на ринок, тобто вела спільний побут та господарство. ОСОБА_2 приїздив до батьків раз на місяць, але такі відвідини були короткими, біля 10-15 хвилин. В будинку по АДРЕСА_2 чотири кімнати, в одній кімнаті жив батько, в іншій мати, в третій позивач та в четвертій її діти. Також ОСОБА_1 зазначила, що в січні 2020 року вона ходила до нотаріуса Малої Н.С., яка їй роз`яснила, що оскільки позивач проживала з батьками, то писати заяву про прийняття спадщини не потрібно, так як спадщину вона прийняла фактично.

Представник позивача адвокат Сидорчук Н.М. в судовому засіданні 24.10.2024 позовні вимоги підтримала з підстав, що наведені у позовній заяві. Зазначила, що її довірителька проживала в будинку АДРЕСА_2 , у період з 2014 року по день смерті батька. ОСОБА_1 звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини в квітні 2022 року.

В судове засідання призначене на 06.03.2025 відповідач ОСОБА_2 та його представник - адвокат Яворський С.С. не з`явились, в матеріалах справи міститься зава представника відповідача в якій просив розгляд справи проводити у відсутність сторони відповідача, позовні вимоги не визнав в повному обсязі з підстав, що наведено у відзиві на позовну заяву.

В судовому засіданні 24.10.2024 представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Яворський С.С. проти задоволення позовних вимог заперечував та просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву. Зазначив, що ОСОБА_1 пропустила строк для прийняття спадщини і вона фактично не проживала зі спадкодавцем. Окрім того, в матеріалах справи відсутні належні докази, які б підтвердили, що в будинку по АДРЕСА_4 здійснювалась реконструкція. Жодних квитанцій та договорів з цього приводу матеріали справи не містять.

В судове засідання призначене на 06.03.2025 відповідач ОСОБА_3 не з`явилась, в матеріалах справи міститься її заява в якій просила розгляд справи проводити у її відсутність, позовні вимоги визнала в повному обсязі та просила задовольнити. В судовому засіданні, що відбулось 24.10.2024 ОСОБА_3 позовні вимоги визнала в повному обсязі та підтвердила обставини, що наведені в позові. Зазначила, що ОСОБА_1 дійсно проживала разом із нею та батьком з серпня місяця 2014 року по грудень 2019 року. Позивач допомагала по господарству та здійснювала догляд за батьком, а саме: прибирала, прала, варила їсти, перевдягала батька, тощо.

В судове засідання представник Другої Вінницької державної нотаріальної контори Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) не з`явилась, в матеріалах справи міститься заява в якій просила розгляд справи проводити без її участі.

Оскільки учасники справи, в судове засідання, призначене судом на 06.03.2025 не зявились, згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування за судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

В судовому засіданні, яке відбулось 24.10.2024, в якості свідків було допитано ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Так, свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що являється чоловіком позивача. З ОСОБА_1 познайомився ще в 2000-х роках, а фактичні шлюбні відносини розпочались в 2015 році. Він є будівельником, а будинок по АДРЕСА_4 був в дуже поганому стані, тому, маючи відносини з позивачем, він розпочав перебудовувати цей будинок. Зазначив, що наведений будинок глинобитний, накритий шифером, який протікав, перекриття гниле, фундамент просівший, тому в цьому будинку неможливо було проживати. Йому достовірно відомо, що ОСОБА_1 переїхала до батьків проживати в серпні 2014 року і там проживала, на скільки пам`ятає до грудня 2019 року-початок 2020 року, всі речі з будинку по АДРЕСА_4 були вивезені в будинок по АДРЕСА_2 . ОСОБА_5 протягом 2014-2015 років заходив до ОСОБА_1 раз в два тижні, а коли почались фактичні шлюбні відносини, то почав ходити до неї частіше. В період з 2018 року по 2019 рік ОСОБА_5 проживав разом з ОСОБА_1 в будинку АДРЕСА_2 , а тому може підтвердити, що позивач постійно проживала з батьками.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що являється знайомим позивача з 2014-2015 року. Свідок проживає по АДРЕСА_2 та познайомився з позивачем біля магазину, що по АДРЕСА_2 , де часто її бачив. Зазначив, що безпосередньо не знає, чи ОСОБА_1 проживала в будинку по АДРЕСА_2 , але так як часто її там бачив, приблизно 2-3 рази на тиждень, зробив для себе висновок, що позивач там проживає. В самому будинку, що по АДРЕСА_2 , де проживали батьки позивача ОСОБА_6 жодного разу не був.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні вказав, що він є двоюрідним братом чоловіка ОСОБА_1 . Познайомився із позивачем в 2008-2009 роках. З 2014 року позивач проживала зі своїми батьками. Про це йому достовірно відомо, оскільки він допомагав перевозити речі з будинку по АДРЕСА_4 до будинку батьків по АДРЕСА_2 . Речі перевозились у зв`язку з тим, що в будинку по АДРЕСА_4 робили ремонт. Коли перевозив речі то зробив близько 3 х ходок білим бусом. ОСОБА_8 також робив ремонт в цьому будинку, а саме: шпаклював, робив проводку, клеїв шпалери. Відбувалось це все в 2017-2018 роках. В цей період декілька разів приїздив до будинку ОСОБА_1 , де вона проживала з батьками. Не пам`ятає що, але щось завозив, деколи завозив продукти, речі. На питання суду повідомив, що речі ОСОБА_1 у зворотному напрямку не перевозив.

В судовому засіданні, яке відбулось 27.11.2024, в якості свідків було допитано ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .

Так, свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні повідомила, що являється кумою позивача, яку знає з 2008 року, та часто бувала у неї в гостях. В кінці серпня 2014 року ОСОБА_1 переїхала проживати до батьків з АДРЕСА_5 . Після переїзду позивача до батьків, ОСОБА_9 була у неї в гостях мінімум два рази на місяць, а тому може стверджувати, що ОСОБА_1 з 2014 по 2019 рік проживала з дітьми та батьками. Ремонт в будинку по АДРЕСА_4 , на скільки їй відомо, робився новим чоловіком позивача ОСОБА_13 , приблизно з 2015 року по кінець 2019 року. Свідку ОСОБА_9 відомо, що новий 2020 рік вони зустрічали в будинку по АДРЕСА_4 . Під час проживання позивача по АДРЕСА_2 ОСОБА_9 допомагала їй з дитиною, часто забирала дитину до себе та сиділа з нею, коли ОСОБА_1 потрібна була допомога.

Свідок ОСОБА_10 , рідна сестра померлого ОСОБА_4 , в судовому засіданні зазначила, що перебуває у неприязних стосунках з позивачем та ОСОБА_3 . Коли вона приходила до брата за його життя, нікого там не бачила. Свідок стверджує, що ОСОБА_3 ховала від її брата їжу. Зазначила, що в 2014 та 2015 роках її брат приходив більше до неї, а вона інколи заходила. На запитання суду щодо періодичності її відвідин її хворого брата, не змогла нічого зазначити.

Свідок ОСОБА_11 , дружина відповідача ОСОБА_2 , в судовому засіданні повідомила, що з 2014 року по 2019 рік вона приходила до батьків чоловіка в будинок по АДРЕСА_2 приблизно раз на місяць. На запитання суду окреслити періоди відвідин та хоч якусь систематичність, нічого повідомити не змогла. Зазначила, що ОСОБА_1 вона бачила по АДРЕСА_2 на сімейні свята. ОСОБА_11 не бачила, щоб позивач проживала у батьків, а також її речей. Коли робився ремонт в будинку ОСОБА_1 , дах накривали брезентом та позивач продовжувала там проживати. Речі на ОСОБА_14 ніхто не перевозив. Після серпня 2015 року, коли зіпсувались відносини, свідок була в будинку батьків чоловіка лише на свята та дні народження.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні зазначила, що являється дочкою ОСОБА_2 та може стверджувати, що ОСОБА_1 з 2014 по 2019 рік проживала за адресою по АДРЕСА_4 , а її бабуся та дідусь жили по АДРЕСА_2 . На запитання суду повідомила, що вона достовірно може про це стверджувати до 2016 року, а з 2016 року їх сім`ї посварились. ОСОБА_12 зробила висновок, що позивач в будинку по АДРЕСА_2 не проживала, оскільки інколи ходила по кімнатах і не бачила її речей. У всі роки, в тому числі в період з 2014 по 2019 роки, вони збирались на Різдво та ОСОБА_12 зробила висновок, що позивач також приїздила в гості.

Окрім того, в порядку ст. 92 ЦПК України було допитано в судовому засіданні в якості свідка відповідача ОСОБА_2 , який повідомив суду, що з 2014 по 2019 рік його батьки проживали по АДРЕСА_2 , а ОСОБА_1 по АДРЕСА_4 . В цей період він один раз на тиждень приїздив до батьків в різні дні та в різну пору доби і заставав позивача до п`яти разів, не рахуючи свята. Зазначив, що до серпня 2016 року був у ОСОБА_1 в гостях по АДРЕСА_4 , а потім вони посварились і по 2020 рік він там більше не був.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Статтею 15 ЦК Українивизначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, ст.15ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.

Судом встановлено, що 01.05.1967 ОСОБА_4 та ОСОБА_15 уклали шлюб, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 від 01.05.1967 (т. 1, а.с. 15).

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 28.08.1979, ОСОБА_11 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 . Батьками у свідоцтві зазначено: ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (т. 1, а.с. 14).

В подальшому ОСОБА_11 у зв`язку з укладенням шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_16 », а згодом на « ОСОБА_17 », що підтверджується витягами з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00010628066 від 14.06.2012 та № 00015541397 (т. 1, а.с. 16-17).

Під час перебування у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , ОСОБА_3 придбала житловий будинок АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі продажу від 22.03.2002. Наведений договір посвідченого приватним нотаріусом ВМНО Мультян В.М. та зареєстровано КП «ВООБТІ» 26.03.2002 за реєстровим № 8832 (т.1, а.с. 19).

Вказаний будинок належав ОСОБА_4 , та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності. Обставина належності ОСОБА_4 , та ОСОБА_3 вказаного будинку на праві спільної сумісної власності визнавалась сторонами по справі, а тому в силу ч. 1 ст. 82 ЦПК України вказана обставина не підлягає доказуванню.

В судовому засіданні оглянуто та досліджено матеріали інвентаризаційної справи № 5569 на житловий будинок по АДРЕСА_6 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 08.11.2019 (т. 1, а.с. 27). Поховання здійснила ОСОБА_1 , згідно квитанції до прибуткового касового ордера № 1653 від 08.11.2019 (т. 1, а.с. 26)

В судовому засіданні було оглянуто та досліджено матеріали спадкової справи № 94/2020 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 (т. 1, а.с.81-129)

Так, із заявами про прийняття спадщини, яка залишилась після смерті ОСОБА_4 до нотаріальної контори звернулись син померлого - ОСОБА_2 , (заява датована 30.04.2020, зареєстрована 04.05.2020), та ОСОБА_3 , (14.04.2022) (т. 1, а.с. 82, 88, 108).

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина, яка складається з 1/2 ідеальної частки житлового будинку АДРЕСА_1 , яка належала померлому як учаснику спільної сумісної власності подружжя.

За життя ОСОБА_4 склав заповіт, яким все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, у тому числі все те, що буде належати йому на день смерті і на що він матиме право за законом на день смерті, заповів своїй дочці ОСОБА_18 . Заповіт посвідчено державним нотаріусом Другої вінницької державної нотаріальної контори Малою Н.С. 03.02.2006 та зареєстровано в реєстрі за № 2-335 (т. 1, а.с. 107).

Відповідно до листа державного нотаріуса Другої вінницької державної нотаріальної контори Малої Н.С. № 368/01-16 від 26.04.2022, спадкоємиця ОСОБА_1 пропустила строк на прийняття спадщини відкритої щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_4 , що проживав на день смерті в АДРЕСА_2 , а саме не подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини та на день смерті не проживала разом із спадкодавцем. Державний нотаріус Другої вінницької державної нотаріальної контори Малая Н.С. роз`яснила, що ОСОБА_1 має право відповідно до ст. 1272 Цивільного кодексу України звернутися до суду про визнання додаткового строку для прийняття спадщини. У разі встановлення судом додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини спадкоємець повинен у межах установленого судом строку прийняття спадщини подати до даної нотаріальної контори відповідну заяву. (т. 1, а.с. 113).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 за станом здоров`я потребував постійного стороннього догляду, не здатний до самообслуговування, що підтверджується рішеннями ЛКК № 217 від 04.09.2019 та № 261 від 09.10.2019 (т.1, а.с. 23-24)

Згідно довідки Управління соціального захисту населення (Лівобережне) від 22.04.2022 №99 ОСОБА_1 перебувала на обліку в управлінні соціального захисту населення (Лівобережне) департаменту соціальної політики Вінницької міської ради та отримувала компенсацію фізичній особі, яка надає соціальні послуги особі похилого віку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у період з 07.09.2019 по 08.11.2019 (т. 1, а.с. 25).

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30 травня 2007 року «Про судову практику у справах про спадкування» якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд вправі розглядати справи про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до положень ст. ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно із ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до абз. 3 п. 3 роз`яснень постанови Пленуму ВСУ України від 30.05.2008 року N 7 "Про судову практику у справах про спадкування" місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами ст. 29, ч. 2 ст. 1221 ЦК України. Якщо спадкодавець мав кілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця.

Як вбачається з довідки Квартального комітету мікрорайону «Лівобережний» від 13.04.2022 № 151, спадкодавець ОСОБА_4 з 1973 по день смерті був зареєстрований та проживав за адресою АДРЕСА_2 . (а.с.18 т. 1)

Згідно з ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. З цієї норми випливає, що прийняття спадщини має важливе практичне значення: з ним пов`язана можливість оформлення права власності на спадкове майно шляхом видачі нотаріусом правовстановлюючого документа свідоцтва про право на спадщину та реєстрації, у випадках, визначених законом, прав на неї (наприклад, на нерухоме майно).

Отже, для того, щоб набути право на спадщину, спадкоємці за заповітом або за законом мають прийняти її у порядку та у строки, встановлені законом.

Акт прийняття спадщини характеризується наступними ознаками: односторонній характер даного правочину, оскільки його здійснення залежить виключно від волі спадкоємця; безумовність та беззастережність передбачають, що не можна поставити факт прийняття спадщини у залежність від настання або ненастання якої-небудь умови, рівно як і не допускається часткове прийняття спадщини з відмовою від прийняття тієї її частини, що залишилася; прийняття спадкоємцем спадщини хоча б у частині свідчить про те, що спадкоємець прийняв її у цілому, незалежно від того, у чому полягає частина, що залишилася, і де вона знаходиться.

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

Для того, щоб спадкоємець вважався таким, що прийняв спадщину, самого факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини недостатньо. Необхідно, щоб таке проживання було постійним.

При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.

В даному випадку закон також не вимагає встановлення певного терміну спільного проживання спадкоємця разом зі спадкодавцем для констатації факту прийняття спадщини, ключовим критерієм є те, що таке проживання має бути постійним, а не переважним чи тимчасовим.

Згідно з п. п. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і такий факт має бути доведений спадкоємцем.

В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

Як випливає із п. 3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем.; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Згідно із частиною першоюстатті 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина першастатті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина першастатті 80 ЦПК України).

Як зазначено вище, померлий ОСОБА_4 на час смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , де й відкрилася спадщина (місце відкриття спадщини) (т. 1, а.с.29).

Відповідно до довідки квартального комітету «Ясний» від 26.04.2022 № 164, ОСОБА_1 дійсно зареєстрована з 22.08.2008 у будинку АДРЕСА_1 , але не проживала з серпня місяця 2014 року по грудень місяць 2019 року за даною адресою за свідченням сусідів: ОСОБА_19 , 1977 року народження, ОСОБА_20 , 1981 року народження (т. 1, а.с. 31).

Водночас, згідно довідки квартального комітету «Лівобережний» від 25.04.2022 № 164, ОСОБА_1 дійсно проживала в буд. АДРЕСА_2 без реєстрації з серпня місяця 2014 року по грудень місяць 2019 року. (т. 1, а.с. 32).

Також, судом встановлено, що з 31.08.2015 було розпочато реконструкцію індивідуального житлового будинку за адресою: АДРЕСА_6 , що підтверджується повідомленням про початок будівельних робіт, виданим Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області (т. 1, а.с. 28).

В ході судового розгляду судом оглянуто цивільні справи № 127/629/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_21 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів та № 127/19673/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_22 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, де ОСОБА_1 у поданих нею позовних заявах, заявах на стадії виконання судових рішень, тощо, зазначала свою адресу: АДРЕСА_6 .

Окрім того,судом дослідженокопії документівз матеріалівцивільної справи№127/10850/22за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_3 , про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, в яких ОСОБА_1 також вказувалаадресу провулок АДРЕСА_6 (т. 1, а.с. 208-223).

Поряд з цим суд відзначає, що у документах, які містяться в матеріалах вище зазначених цивільних справ та які заповнювала позивач, остання могла зазначати як адресу фактичного місця проживання так і адресу зареєстрованого місця проживання, або ж адресу за якою вона звикла отримувати судову кореспонденцію. Зазначення у всіх без винятку заявах позивача у цих справах адреси зареєстрованого місця проживання не суперечить вимогам закону, та зазначення у цих заявах позивачем адреси зареєстрованого місця проживання жодним чином не є доказом того де особа в певний період проживала фактично.

Відтак, зазначення позивачем у цих справах адреси місця своєї реєстрації не може слугувати належним доказом того, що вона фактично проживала по АДРЕСА_6 у спірний період.

Окрім цього зазначення позивачем у позовній заяві у справі № 127/629/14 ц, як адреси реєстрації так і фактичного місця проживання за адресою АДРЕСА_6 не вказує на те, що позивач проживала у спірний період за цією адресою, оскільки позовну заяву у цій справі ОСОБА_1 подано 15.01.2014, що не входить у спірний період проживання з батьками про який стверджує позивач, оскільки вона (позивач) просить встановити такий юридичний факт починаючи з серпня 2014 року.

Тому, суд відхиляє доводи представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Яворського С.С. про те, що зазначення у зазначених справах ОСОБА_1 адреси її місця реєстрації (проживання) свідчить про її фактичне проживання за адресою: АДРЕСА_6 .

Верховний Суд у постанові від 23 грудня 2019 року у справі № 303/1816/17 зауважив, що місце проживання необхідно відрізняти від місця перебування фізичної особи, тобто того місця, де вона не проживає, а тимчасово знаходиться. Для того, щоб спадкоємець вважався таким, що прийняв спадщину, самого факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини недостатньо. Необхідно, щоб таке проживання було постійним. Таким чином, для встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, суду необхідно встановити, зокрема, місце проживання спадкодавця на день його смерті; чи було для спадкодавця це місце постійним або переважним місцем його проживання (стаття 29 ЦК України) або тимчасовим; чи проживав спадкоємець разом із спадкодавцем до його смерті; характер та період проживання спадкоємця із спадкодавцем.

Обставина спільного постійного проживання за адресою АДРЕСА_2 , позивача разом з ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , догляду ОСОБА_1 за ОСОБА_4 на час його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , підтверджується як наведеними вище доказами так і частково показами допитаних в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 та ОСОБА_7 .

Суд вважає, що показання свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 носять загальний характер і не містять посилання на конкретні факти та обставини, які б давали суду можливість дійти висновку про наявність підстав, які входять до предмету доказування у подібних правовідносинах. Суд зауважує, що ОСОБА_10 висловлювала своє відверто негативне відношення до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , не знає скільки її брат був лежачим і хто його доглядав. Окрім того, свідок ОСОБА_10 не змогла чітко відповісти, яка була періодичність відвідин нині померлого брата та скільки разів вона приходила до нього. Свідок ОСОБА_11 також на запитання суду окреслити періоди відвідин та хоч якусь систематичність, повідомити нічого не змогла. Окрім того вказаний свідок в судовому засіданні також повідомила, що після серпня 2016 року між сім`ями позивача та відповідача ОСОБА_2 зіпсувались відносини та вона після наведеного була в будинку батьків її чоловіка лише на свята та дні народження. Обставина наявності конфлікту між сім`ями позивача та відповідача ОСОБА_2 підтверджено і свідком ОСОБА_12 , яка так само зазначила, після наведеного конфлікту вони приїздили до батьків позивача та відповідача ОСОБА_2 лише на свята, тобто дуже епізодично.

Надані позивачем докази та покази свідків, в своїй сукупності, вказують на те, що ОСОБА_1 станом на момент смерті спадкодавця ОСОБА_4 проживала з ним постійно, а не переважно чи тимчасово.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку що факт постійного проживання ОСОБА_1 з спадкодавцем ОСОБА_4 однією сім`єю на час відкриття спадщини знайшов своє підтвердження у судовому засіданні, у зв`язку з чим суд вважає обґрунтованими і вимоги позивача в частині визнання за нею права на спадщину після смерті ОСОБА_4 та визнання за нею права власності на 5/12 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом, враховуючи положення ст. 1241 ЦК України.

При цьому суд відзначає, що встановлювати період спільного постійного проживання позивача зі спадкодавцем про який просить позивач не є доцільним, оскільки закон (ч. 3 ст. 1268 ЦК України) не пов`язує факт прийняття спадщини з певним періодом проживання спадкоємця та спадкодавця, факт прийняття спадщини вказаною нормою матеріального закону пов`язується зі встановлення обставини постійності такого проживання. Поряд з цим це не впливає на повноту задоволення вимог у цій справі.

Приймаючи рішення про визнання за позивачем, в порядку спадкування за заповітом права власності на 5/12 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 суд виходить з наступного розрахунку.

Так у спадкову масу майна померлого входить ідеальна частка житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 . На вказану спадщину за законом могли претендувати три спадкоємця: позивач та два відповідачі. Тобто частка кожного з них при спадкуванні за законом становила б 1/6 частину спадкового майна. При цьому при спадкуванні за заповітом позивач має право претендувати на все спадкове майно, за виключенням обов`язкової частки ОСОБА_3 , якій на підставі ст. 1241 ЦК України належить половина частки, яка належала б їй за законом 1/6: 2 = 1/12 частка. А тому розрахунок частки, відповідно заяви про збільшення позовних вимог, позивачем здійснено вірно, та за нею підлягає визнанню право власності саме на 5/12 частки у спірному житловому будинку в порядку спадкування за заповітом.

Щодо наведених у відзиві на позовну заяву тверджень представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Яворського С.С. про те, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно дост. 256 ЦК Українипозовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідност. 257 ЦК Українизагальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За приписамист. 267 ЦК Українизаява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Оскільки суд прийшов до висновку, що факт постійного проживання ОСОБА_1 з спадкодавцем ОСОБА_4 на час відкриття спадщини, знайшов своє підтвердження, ОСОБА_1 , вважається такою, що прийняла спадщину. Тому, строк звернення до суду з даним позовом не пропущено, а заява про застосування строків позовної давності не підлягає задоволенню.

Окрім того, згідно положеньст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів на користь позивача 2 570,60 грн. судового збору, по 1 285, 30 грн. з кожного.

Щодо витрат на правничу допомогу, то суд враховує, що відповідно дост. 131 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються в разі задоволення позову - на відповідача. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує ряд обставин, визначених ч.3ст.141 ЦПК України.

Позивачем заявлено про стягнення понесених судових витрат (професійна правнича допомога) при розподілі судових витрат між сторонами. На підтвердження цих обставин суду надано договір про надання правової допомоги б/н від 11.05.2022, акт приймання-передачі наданих послуг на суму 9 000,00 грн., а також квитанцію до прибуткового касового ордера № 79 від 23.11.2023 на суму 9 000,00 грн.

При розподілі цього виду судових витрат, суд враховує, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Згідно зіст. 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом ст.137,141 ЦПК Українивитрати на правничу допомогу мають бути дійсними (реальними), необхідними, а їх розмір розумним з огляду на складність справи.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137та ч.8 ст.141 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року в справі №925/1137/19, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року в справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/ 16-ц.

При цьому суд враховує, що із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін доЦПК Українизаконодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Відповідно до ч.1ст.81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях ч.5, 6ст.137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Надаючи оцінку наданим доказам, суд вважає, що позивачем доведено обставину отримання професійної правничої допомоги в межах цієї цивільної справи, заявлений розмір витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням обставин справи. За наведеного суд вважає за можливе розподілити їх між сторонами та стягнути з відповідачів на користь позивача 9000,00 грн. витрат на правничу допомогу, по 4500,00 грн. з кожного.

Судові витрати, понесені відповідачем ОСОБА_2 , слід залишити за ним, враховуючи задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі та положення ст. 141 ЦПК України.

Також суд зазначає, що ухвалення рішення суду відбулось за відсутності учасників справи. Відповідно до положення ч.ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

На відповідне застосування вказаних положень також звернула увагу Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 5 вересня 2022 року в справі№1519/2-5034/11.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 15, 16, 256, 257, 267, 1216, 1218, 1241, 1268, 1269, 1270, 1296 ЦК України, ст.ст.4,5,12,13,76 - 82, 234,259,263 - 265,268,273, 315 - 319 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Другої Вінницької державної нотаріальної контори Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 з спадкодавцем ОСОБА_4 на час відкриття спадщини, тобто станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 5/12 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 2 570,60 грн. судового збору, тобто по 1 285, 30 грн. з кожного.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 9 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, тобто по 4500,00 грн. з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення чи складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники судового розгляду:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6 ;

Відповідач 1: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса проживання: АДРЕСА_7 ;

Відповідач 2: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .

Третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору: Друга Вінницька державна нотаріальна контора Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ЄДРПОУ 02885741, місцезнаходження: м. Вінниця, вул. Миколи Оводова, 85.

Суддя: