Постанова
від 11.03.2025 по справі 915/1393/23
ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2025 року м. ОдесаСправа № 915/1393/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ярош А.І.,

суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.

секретар судового засідання: Алієва К.О.

за участю представників учасників справи:

від прокуратури: Шафарчук О.В.

від Веселинівської селищної ради: не з`явився

від ОСОБА_1 : не з`явився

від Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області: не з`явився

від ОСОБА_2 : не з`явився

від ОСОБА_3 : не з`явився

від ОСОБА_4 : не з`явився

від ОСОБА_5 : не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.04.2024 року, суддя в І інстанції Олейняш Е.М., повний текст якого складено 23.07.2024, в м. Миколаєві

у справі №915/1393/23

за позовом: керівника Вознесенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Веселинівської селищної ради

до відповідача: ОСОБА_1

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1. Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області;

2. ОСОБА_2 ;

3. ОСОБА_3 ;

4. ОСОБА_4 ;

5. ОСОБА_5

про витребування земельної ділянки

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2023 керівник Вознесенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Веселинівської селищної ради звернувся з позовом до Господарського суду Миколаївської області до відповідача: ОСОБА_1 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , в якій просив суд витребувати у ОСОБА_1 на користь держави в особi Веселинiвськоi селищної ради земельну дiлянку з кадастровим номером 4821784200:02:000:0613 площею 26,7737 га для ведення фермерського господарства, що розташована в межах територiї Веселинiвської селищної ради Вознесенського району Миколаївської областi.

В обґрунтування позову зазначив, що вже iснуюче фермерське господарство отримало в оренду земельну дiлянку без проведення земельних торгiв (ayкціону) шляхом надання в оренду додаткової земельної дiлянки для ведення фермерського господарства його засновнику, що суперечить положенням законодавства. Надання відповідачу земельної дiлянки площею 27,5 га (кадастровий номер 4821784200:02:000:0452) в оренду для ведення фермерського господарства, подальше її розпаювання мiж членами фермерського господарства, продаж останнiми у власнiсть відповідачу, та послiдуюче її об`єднання останнім в одну земельну дiлянку з кадастровим номером 4821784200:02:000:0613 загальною площею 26,7735 га суперечать вимогам законодавства, у зв`язку з чим вказана земельна дiлянка пiдлягає витребуванню у власнiсть Веселинiвської об`єднаної територiальної громади. Тому, спiрнi земельнi дiлянки пiдлягають витребуванню у нинiшнього власника - ОСОБА_1 у власнiсть об`єднаної територiальної громади в особi Веселинiвської селищної ради.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 23.04.2024 у справі №915/1393/23 позов задоволено; витребувано у ОСОБА_1 на користь держави в особi Веселинiвськоi селищної ради, АДРЕСА_1 земельну дiлянку з кадастровим номером 4821784200:02:000:0613 площею 26,7737 га для ведення фермерського господарства, що розташована в межах територiї Веселинiвської селищної ради Вознесенського району Миколаївської областi. Стягнуто з вiдповiдача на користь Миколаївської обласної прокуратури 11 532, 84 грн витрат по сплаті судового збору.

Суд дійшов висновку, що накази Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 177-сг від 15.01.2015 та № 2902-сг від 09.04.2015 є незаконними, такими, що прийнято з порушенням вимог законодавства, оскільки Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області не лише надано в оренду земельну ділянку без проведення торгів (ст. 121, 134 ЗК України), а й без належної перевірки підстав (вимог), передбачених ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство». При цьому для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, оскільки власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 ЦК України). У разі, якщо володілець такого майна недобросовісний, суд витребовує це майно на користь власника у всіх випадках.

15.08.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 , в якій останній просить рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.04.2024 у справі №915/1393/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким залишити позов без розгляду або відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що судом було безпідставно відмовлено в задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду та послідуючого клопотання про закриття провадження у справі, що були заявлені у зв?язку із тим, що прокурором не аргументовано необхідність пред`явлення позову при наявності відмови Веселинівської селищної ради, а також із тих підстав, що ці ж самі позовні вимоги були предметом розгляду в Вознесенському міськрайсуді (справа №472/307/201).

Додатково стверджує, що відповідач придбав земельні ділянки як фізична особа за договорами купівлі-продажу у фізичних осіб, які залучені до розгляду справи як треті особи, а тому з огляду на суб`єктний склад сторін, характер спірних правовідносин у цій справі спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що справа належить до компетенції господарського суду.

Апелянт також стверджує про пропуск строку позовної давності, оскільки договори купівлі-продажу спірних земельних ділянок, які в подальшому були об`єднані в одну були укладені ще в липні 2013 року, а також скаржник посилається на порушення права на мирне володіння майном.

У відзиві на апеляційну скаргу прокурор просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Зокрема, зазначає, що оскільки уповноважений на захист інтересів держави в суді орган не збирався виконувати повноваження щодо такого судового захисту, прокурором обґрунтовано подано позов в інтересах Веселинівської селищної ради.

Прокурор зазначає, що ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 20.02.2023 закрито провадження у справі № 472/307/21 за позовом прокурора в інтересах держави в особі Веселинівської селищної ради до ОСОБА_1 про витребування земельних ділянок, у зв`язку з підвідомчістю справи до юрисдикції господарського суду. При постановлені вказаної ухвали суд цивільної юрисдикції керувався висновками, висловленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19, про те, що спори щодо користування землями фермерського господарства, в тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами, мають розглядатися господарськими судами незалежно від того, чи отримувала фізична особа раніше земельну ділянку для створення фермерського господарства і того, чи створила вона це фермерське господарство. Після закриття провадження у справі №472/307/21 прокурор обґрунтовано, з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, звернувся до господарського суду області з позовом до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки, сформованої шляхом об`єднання земельних ділянок, які були предметом спору у цивільній справі.

Від Веселинівської селищної ради надійшла заява, в якій остання просить розглянути справу без участі представника Веселинівської селищної ради, рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.04.2024 у справі №915/1393/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.09.2024 у справі №915/1393/23 відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою та в подальшому оголошено перерву в розгляді даної справи до 17.12.2024 о 12:00.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 зупинено апеляційне провадження у справі №915/1393/23 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду у касаційному порядку судового рішення у справі №917/1476/23 та оприлюднення повного тексту постанови.

В подальшому ухвалою суду апеляційної інстанції від 28.01.2025 поновлено провадження у справі №915/1393/23 та призначено її до розгляду на 11.03.2025 о 12:30.

До суду надійшли письмові пояснення прокурора, в яких останній зазначив, що у даній справі не є вирішальним визначення того, чи слід вважати договір оренди землі від 20.08.2025 недійсним або нікчемним, оскільки інтереси держави (територіальної громади) підлягають захисту шляхом витребування спірної земельної ділянки від відповідача, як недобросовісного її набувача.

В судовому засіданні 11.03.2025 брав участь прокурор. Інші учасники справи участі не брали, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України, оскільки неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути вказану апеляційну скаргу за відсутності представників селищної ради, відповідача та третіх осіб за наявними матеріалами справи, яких достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.

Згідно із ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідно до державного акту на право постійного користування землею, виданому гр. ОСОБА_6 , в смт.Веселинове на підставі розпорядження Веселинівської районної державної адміністрації Миколаївської області від 08.04.1996 йому надано у постійне користування земельну ділянку площею 46 га в межах території Подільської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області для ведення селянського (фермерського) господарства.

Державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 424.

19.11.1998 проведено державну реєстрацію ФГ "Горбатенко" (код ЄДРПОУ 30126370), що підтверджується витягом з ЄДРЮОФОПГФ.

Рішенням загальних зборів членів ФГ "Горбатенко", оформленим протоколом № 1 від 14.10.2009, прийнято в члени господарства наступних громадян України: ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 . Головою ФГ "Горбатенко" обрано ОСОБА_1 .

18.07.2012 розпорядженням Веселинівської районної державної адміністрації Миколаївської області № 327-р від 18.07.2012 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок голові та членам ФГ "Горбатенко" у власність для ведення фермерського господарства із земель, що раніше надані у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства в межах території Подільської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області (згідно з додатком).

Додатком до розпорядження є список громадян, яким передаються земельні ділянки у власність для ведення фермерського господарства із земель, що раніше надані у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства в межах території Подільської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області, а саме: ОСОБА_9 (земельна ділянка площею 6, 7205 га), ОСОБА_6 (земельна ділянка площею 6, 6650 га), ОСОБА_7 (земельна ділянка площею 6, 0575 га), ОСОБА_1 (земельна ділянка площею 5, 8004 га), ОСОБА_10 (земельна ділянка площею 6, 6045 га), ОСОБА_8 (земельна ділянка площею 6, 7342 га). Всього площа землі 38, 5821 га.

Відповідно до інформації ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області № 118/108-18 від 22.05.2018, наданої на запит прокуратури, у гр. ОСОБА_1 перебуває у власності земельна ділянка площею 5,8004 га для ведення фермерського господарства згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК №1981806 від 24.11.2012, що зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №482178341001003 та виданий Веселинівською райдержадміністрацією Миколаївської області в межах території Подільської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області.

Повідомлено, що ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області припинення договорів оренди, у зв`язку з вилученням, придбанням орендарем у власність земельних ділянок, передачі у власність членам фермерського господарства, відчуження для суспільних потреб у ОСОБА_1 станом на 01.01.2013 не здійснювалось.

Відповідно до інформації Головного управління ДПС у Миколаївській області № 3460/5/14-29-58 від 12.04.2021 громадянин ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 ) є засновником ФГ "Горбатенко" (код ЄДРПОУ 30126370) та є членом ФГ "Пролісок" (код ЄДРПОУ 20890881).

Рішенням загальних зборів членів ФГ "Горбатенко", оформленим протоколом № 1 від 12.01.2018, затверджено нову редакцію Статуту Фермерського господарства "Горбатенко". Відповідно до п. 1.2 Статуту визначено, що засновником господарства є ОСОБА_1 . Відповідно до п. 1.4 Статуту членами господарства є: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_11 .

Відповідно до відомостей з ЄДРЮОФОПГФ засновниками Фермерського господарства "Горбатенко" (код ЄДРПОУ 30126370) є: ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 . Керівник - ОСОБА_1 .

23.12.2014 ОСОБА_1 звернувся до Головного Управління Держземагенства у Миколаївській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства орієнтовною площею 27,5 га ріллі за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, яка знаходиться на території Порічанської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області із земель державної власності.

До заяви додано: 1) копію паспорта, ідентифікаційний код; 2) графічний матеріал бажаного місця розташування земельної ділянки; 3) документи про наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Відповідно до інформації Порічанської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області від 19.12.2014 № 395 Порічанська сільська рада не заперечує щодо надання ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки площею 27,5 га із земель запасу в межах території Порічанської сільської ради.

Відповідно до інформації ГУ Держземагенства у Миколаївській області від 15.01.2015 земельна ділянка, яка передбачена для передачі в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства площею 27,5 га відноситься до земель державної власності сільськогосподарського призначення (рілля) та перебуває у землях запасу (землі не надані у власність чи постійне користування) по Порічанській сільській раді.

15.01.2015 наказом ГУ Держземагенства у Миколаївській області № 177-сг від 15.01.2015 громадянинові України ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства орієнтовною площею 27,5 га ріллі із земель сільськогосподарського призначення державної власності в межах території Порічанської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області, а також надано дозвіл на розроблення технічної документації з нормативної грошової оцінки вищезазначеної земельної ділянки.

09.04.2015 за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою від 27.03.2015 наказом ГУ Держземагентства у Миколаївській області № 2902-сг від 09.04.2015 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду та надано громадянину України ОСОБА_1 на умовах оренди земельну ділянку загальною площею 27,5 га ріллі з кадастровим номером 4821784200:02:000:0452 для ведення фермерського господарства (код КВЦПЗ 01.02) із земель сільськогосподарського призначення державної власності в межах території Порічанської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області.

20.08.2015 між ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області (орендодавець) та громадянином України ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди землі б/н від 20.08.2015 за строком дії на 10 років, відповідно до умов якого орендодавець надав на підставі наказу Головного управління Держземагентства ) Миколаївській області від 09.04.2015 № 1902-сг, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення державно власності, яка знаходиться на території Порічанської сільської ради Веселиніського району Миколаївської області (п. 1, 7 договору).

Відповідно до п. 2 договору в оренду передається земельна ділянка в межах території Порічанської сільської ради Веселиніського району Миколаївської області загальною площею 27,5 га, у тому числі 27,5 га ріллі, для ведення фермерського господарства. Кадастровий номер земельної ділянки 4821784200:02:000:0452. Відповідно до п. 13 договору земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства. Відповідно до п. 14 договору цільове призначення земельної ділянки - землі сільського господарського призначення.

Відповідно до інформаційної довідки № 155114387 від 05.02.2019 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого майна (номер інформаційної довідки 155114387 від 05.02.2019) 03.11.2015 проведено державну реєстрацію права оренди ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 4821784200:02:000:0452 загальною площею 27,5000 га ріллі для ведення фермерського господарства на підставі договору оренди землі б/н від 20.08.2015 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 769405248217).

Відповідно до інформації ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області № 132/108-18 від 12.06.2018, наданої на запит прокуратури № (15-33) 1531 вих. 18 від 21.06.2018, земельна ділянка площею 27,5 га, яка перебуває у користуванні ОСОБА_1 на підставі договору оренди із ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 20.08.2015 належить до земель сільськогосподарського призначення, цільове призначення для ведення фермерського господарства, форма власності - державна. Відомості щодо припинення вищезазначеного договору оренди землі станом на 01.01.2013 у відділі відсутні.

Відповідно до інформації Очаківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області № 358/10/14-15-131-109 від 17.07.2018, ФГ "Горбатенко" земельну ділянку розміром 27,5 га кадастровий номер 4821784200:02:000:0452, яка розташована на території Веселинівської ОТГ (Порічанський старостинський округ) включено в податкову декларацію з плати за землю та в податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи за 2015-2018 роки. До інформації додано податкові декларації ФГ "Горбатенко за 2015-2018 роки.

06.09.2016 рішенням Веселинівської селищної ради Веселиніського району Миколаївської області № 1 від 06.09.2016 "Про добровільне об`єднання територіальних громад" об`єднано Веселинівську територіальну громаду (Веселинівська селищна рада) у складі сіл: смт. Веселинове, с. Кременівка, с. Звенигородка; Зеленівській територіальній громаді (Зеленівська сільська рада) у складі сіл с. Зелене, с. Колосівка, с. Кутузівка, с. Улянове; Луб`янській територіальній громаді (Луб`янська сільська рада) у складі сіл: с. Луб`янка, с. Бузоварове, с. Іванівка, с. Калинівка, с. Нововоскресенка, с. Петрівка, с. Райдолина; Токарівській територіальній громаді (Токарівська селищна рада) смт. Токарівка, с. Михайлівка, с. Новопавлівка, с. Бондарівка, с. Виноградівка, с. Новомиколаївка, с.Воронівка; Порічанській територіальній громаді (Порічанська сільська рада) с. Поріччя, с. Градівка у Веселинівську об`єднану територіальну громаду з адміністративним центром в смт. Веселинове.

25.09.2018 наказом ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області № 6517/0/14-18-Сг від 26.09.2018 передано територіальній громаді сіл в особі Веселинівської селищної ради Веселинівського району Миколаївської області у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності згідно переліку, загальною площею 4227,102 га, які розташовані в межах території Веселинівської селищної ради Веселинівського району Миколаївської області.

27.09.2018 між ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області та Веселинівською селищною об`єднаною територіальною громадою підписано та скріплено печатками сторін Акт приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 27.09.2018. Відповідно до п. 12 додатку до акту (Перелік земельних ділянок, що передаються у комунальну власність) у комунальну власність передано, зокрема, земельну ділянку з кадастровим номером 4821784200:02:000:0452 площею 27,500 га, що перебуває у користуванні ОСОБА_1 д/о від 03.11.2015 терміном на 10 років, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 769405248217.

Відповідно до інформаційної довідки № 155114387 від 05.02.2019 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого майна (номер інформаційної довідки 155114387 від 05.02.2019) 01.10.2018 проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4821784200:02:000:0452 загальною площею 27,5000 га ріллі для ведення фермерського господарства за Веселинівською об`єднаною територіальною громадою (комунальна форма власності) на підставі наказу ГК Держгеокадастру у Миколаївській області № 65170/14-18-СГ від 26.09.2018 та акту приймання-передачі від 27.09.2018.

28.02.2019 між ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено додаткову угоду б/н від 28.02.2019 до договору оренди земельної ділянки від 20.08.2015, пунктом 1 якої сторони погодили внести зміни до договору оренди земельної ділянки від 20.08.2015 шляхом заміни орендодавця ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області на Веселинівську селищну раду.

Крім того, п. 4 додаткової угоди продовжено термін дії договору оренди земельної ділянки від 20.08.2015 року строком на 49 (сорок дев`ять) років.

Додаткову угоду підписано та скріплено підписами сторін.

19.06.2019 рішенням Веселинівської селищної ради Веселинівського району Миколаївської області прийнято рішення внести зміни до договору оренди земельної ділянки від 20.08.2015 шляхом укладення відповідної додаткової угоди на наступних умовах, зокрема: зазначити у якості орендодавця у договорі Веселинівську селищну раду; надати згоду на надання земельної ділянки кадастровий номер 4821784200:02:000:0452, зазначеної в договорі, площею 27,5 га ріллі, що може бути використана для розширення меж фермерського господарства Горбатенко; визначити термін дії договору оренди землі 49 років з дати укладання договору оренди земельної ділянки, а саме з 20.08.2015 року.

25.06.2019 між Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 20.08.2015 на підставі рішення сесії Веселинської селищної ради від 19.06.2019 № 10, зокрема внесено наступні зміни: замінено орендодавця Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області на Веселинівську селищну раду (абз. 1 п. 1 додаткової угоди); погоджено, що в оренду передається земельна ділянка з кадастровим номером 4821784200:02:000:0452, площею 27,5 га ріллі, що може бути використана для розширення меж фермерського господарства Горбатенко. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 793168,07 грн. (п. 2 додаткової угоди п.2 договору); продовжено термін дії договору оренди земельної ділянки від 20.08.2015 строком на 49 (сорок дев`ять) років (п. 4 додаткової угоди).

12.09.2019 Веселинівська селищна рада Веселинівського району Миколаївської області, керуючись приписами ст. 15-1, 22, 31, 32, 116, 118, 121, 122, 186-1 Земельного кодексу України, Закону України "Про фермерське господарство", Положенням про Головне управління Держгеокадастру прийняла ряд рішень про надання членам ФГ "Горбатенко" дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, що перебуває в оренді громадянина України ОСОБА_1 , який є головою ФГ "Горбатенко" , на підставі договору оренди від 20.08.2015 між головою ФГ "Горбатенко" та ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області, розташованої у межах Порічанської сільської ради (Веселинівська ОТГ) Веселинівського району, Миколаївської області із цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства шляхом поділу земельної ділянки з кадастровим номером 4821784200:02:000:0452, а саме:

- рішенням № 74 від 12.09.2019 надано дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою - орієнтовний розмір земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) 7,26 умовних кадастрових га ріллі (вартістю 22 824, 39 грн.);

- рішенням № 75 від 12.09.2019 надано дозвіл ОСОБА_5 на розроблення проекту землеустрою - орієнтовний розмір земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) 7,26 умовних кадастрових га ріллі (вартістю 22 824, 39 грн.);

- рішенням № 76 від 12.09.2019 надано дозвіл ОСОБА_4 на розроблення проекту землеустрою - орієнтовний розмір земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) 7,26 умовних кадастрових га ріллі (вартістю 22 824, 39 грн.);

- рішенням № 77 від 12.09.2019 надано дозвіл ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою - орієнтовний розмір земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) 7,26 умовних кадастрових га ріллі (вартістю 22 824, 39 грн.).

04.03.2020 між Веселинівською селищною радою (орендодавець) та громадянином України ОСОБА_1 укладено та підписано угоду про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки, відповідно до якої орендодавець та орендар у зв`язку з добровільною згодою достроково розривають договір оренди земельної ділянки від 20.08.2015 зі змінами.

26.05.2020 Веселинівська селищна рада Веселинівського району Миколаївської області прийняла рід рішень про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та надання у власність вказаним фізичним особам земельних ділянок для ведення фермерського господарства із земель комунальної власності не наданих у власність чи користування в межах території Порічанської сільської ради (Веселинівська ОТГ) Веселинівського району, Миколаївської області, а саме:

- рішенням № 55 від 26.05.2020 затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку загальною площею 6,7601 га (кадастровий номер земельної ділянки 4821784200:02:000:0583);

- рішенням № 56 від 26.05.2020 затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_4 земельну ділянку загальною площею 6,7607 га (кадастровий номер земельної ділянки 4821784200:02:000:0582);

- рішенням № 57 від 26.05.2020 затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_5 земельну ділянку загальною площею 6,7070 га (кадастровий номер земельної ділянки 4821784200:02:000:0584);

- рішенням № 58 від 26.05.2020 затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 6,5457 га (кадастровий номер земельної ділянки 4821784200:02:000:0581).

Право власності на вищевказані земельні ділянки зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, а саме:

- право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 4821784200:02:000:0583, площею 6,7601 га зареєстровано 01.06.2020, номер відомостей про речове право 36760164, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2093892648217 (номер інформаційної довідки 345162357 від 04.09.2023);

- право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку з кадастровим номером 4821784200:02:000:0582, площею 6,7607 га зареєстровано 01.06.2020, номер відомостей про речове право 36760726, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2093920448217 (номер інформаційної довідки 345154139 від 04.09.2023);

- право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку з кадастровим номером 4821784200:02:000:0584, площею 6,7070 га зареєстровано 01.06.2020, номер відомостей про речове право 36759794, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2093871848217 (номер інформаційної довідки 345155632 від 04.09.2023);

- право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 4821784200:02:000:0581, площею 6,5457 га зареєстровано 01.06.2020, номер відомостей про речове право 36759296, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2093751648217 (номер інформаційної довідки 345163817 від 04.09.2023).

Відповідно інформації Веселинівської селищної ради Миколаївської області № 05-03/268 від 05.03.2021 підставою для поділу земельної ділянки з кадастровим номером 4821784200:02:000:0452 були рішення Веселинівської селищної ради про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, а саме № 74, № 75, № 76, № 77 від 12.09.2019. Також зазначено, що ділянка з кадастровим номером 4821784200:02:000:0580 не була передана в приватну власність, так як вона є залишком від розподілу земельної ділянки з кадастровим номером 4821784200:02:000:0452.

В подальшому вищевказані земельні ділянки на підставі договорів купівлі-продажу були відчужені фізичними особами ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 , ОСОБА_2 відповідачу ОСОБА_1 , що підтверджується наявними в матеріалах справи нотаріально посвідченими договорами купівлі-продажу, а саме:

- договором купівлі-продажу від 07.07.2020, укладеним між ОСОБА_4 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець), земельної ділянки площею 6.7607 га, кадастровий номер 4821784200:02:000:0582. Договір посвідчено приватним нотаріусом Веселинівського районного нотаріального округу Миколаївської області Євстратовою О.М. та зареєстровано в реєстрі за № 276;

- договором купівлі-продажу від 07.07.2020, укладеним між ОСОБА_5 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець), земельної ділянки площею 6.707 га, кадастровий номер 4821784200:02:000:0584. Договір посвідчено приватним нотаріусом Веселинівського районного нотаріального округу Миколаївської області Євстратовою О.М. та зареєстровано в реєстрі за № 277;

- договором купівлі-продажу від 10.07.2020, укладеним між ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець), земельної ділянки площею 6.7601 га, кадастровий номер 4821784200:02:000:0583. Договір посвідчено приватним нотаріусом Веселинівського районного нотаріального округу Миколаївської області Євстратовою О.М. та зареєстровано в реєстрі за № 289;

- договором купівлі-продажу від 10.07.2020, укладеним між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець), земельної ділянки площею 6.5457 га, кадастровий номер 4821784200:02:000:0581. Договір посвідчено приватним нотаріусом Веселинівського районного нотаріального округу Миколаївської області Євстратовою О.М. та зареєстровано в реєстрі за № 291.

Згідно умов вищевказаних договорів купівлі-продажу земельні ділянки розташовані за межами населеного пункту в межах території Порічанської сільської ради (Веселинівська ОТГ) Веселинівського району Миколаївської області, продавець сплатив за них грошові кошти, вказані в цих договорах. Цільове призначення земельних ділянок - для ведення фермерського господарства. Земельні ділянки відчужуються без зміни їх цільового призначення.

Право власності на вищевказані земельні ділянки за відповідачем ОСОБА_1 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, а саме:

- право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4821784200:02:000:0582, площею 6,7607 зареєстровано 07.07.2020, номер відомостей про речове право 37206293, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2093920448217 (номер інформаційної довідки 345154139 від 04.09.2023);

- право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4821784200:02:000:0584, площею 6,7070 зареєстровано 07.07.2020, номер відомостей про речове право 37206361, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2093871848217 (номер інформаційної довідки 345155632 від 04.09.2023);

- право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4821784200:02:000:0583, площею 6,7601 зареєстровано 10.07.2020, номер відомостей про речове право 37268930, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2093892648217 (номер інформаційної довідки 345162357 від 04.09.2023);

- право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4821784200:02:000:0581, площею 6,5457 га зареєстровано 10.07.2020, номер відомостей про речове право 37269059, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2093751648217 (номер інформаційної довідки 345163817 від 04.09.2023).

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно речове право на вищевказані земельні ділянки погашено, відповідні розділи Реєстру щодо об`єктів нерухомого майна закрито 12.04.2021, у зв`язку з об`єднанням вищевказаних земельних ділянок з кадастровими номерами 4821784200:02:000:0582, 4821784200:02:000:0584, 4821784200:02:000:0583, 4821784200:02:000:0581.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки 344683900 від 30.08.2023 земельна ділянка з кадастровим номером 4821784200:02:000:0613, площею 26,7735 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2338434348217) на праві власності належить ОСОБА_1 , право власності зареєстровано 12.04.2021 на підставі заяви власника про об`єднання земельних ділянок № 128 від 09.04.2021.

Відповідно до інформації Головного управління ДПС у Миколаївській області № 4158/5/14-29-24-02-02 від 30.05.2023 ФГ "Горбатенко" (код ЄДРПОУ 30126370) за земельну ділянку з кадастровим номером 4821784200:02:000:0613 не звітує та не сплачує податки; земельна ділянка з кадастровим номером 4821784200:02:000:0613 площею 26,7735 га обліковується за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 12.04.2021. Нарахування та сплата податків за земельну ділянку з кадастровим номером 4821784200:02:000:0613 здійснювалось відповідно до вимог чинного законодавства та в повному обсязі.

Прокурор зазначив, що вже iснуюче фермерське господарство отримало в оренду земельну дiлянку без проведення земельних торгiв (ayкціону) шляхом надання в оренду додаткової земельної дiлянки для ведення фермерського господарства його засновнику, що суперечить положенням законодавства. Надання відповідачу спірної земельної дiлянки в оренду для ведення фермерського господарства, подальше її розпаювання мiж членами фермерського господарства, продаж останнiми у власнiсть відповідачу та послiдуюче її об`єднання останнім в одну земельну дiлянку суперечать вимогам законодавства, у зв`язку з чим вказана земельна дiлянка пiдлягає витребуванню у власнiсть Веселинiвської об`єднаної територiальної громади.

Вказані обставини і стали підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що існуюче на час прийняття наказів Головного управління Держгеокадастру ФГ "Горбатенко" отримало в оренду земельну дiлянку без проведення земельних торгiв (ayкціону) шляхом надання в оренду додаткової земельної дiлянки для ведення фермерського господарства його засновнику, що суперечить положенням законодавства (ст. 116, 121, 134 ЗК України, ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство").

Таким чином, накази Головного управління Держгеокадастру про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства та про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду та надання ОСОБА_1 на умовах оренди земельну ділянку є незаконними, такими, що прийнято з порушенням вимог законодавства.

За таких обставин, договір оренди земельної ділянки, наданої для ведення фермерського господарства, укладено на підставі незаконних наказів Головного управління Держгеокадастру, а відповідач не міг набути у користування спірну земельну ділянку.

Враховуючи, що земельна дiлянка площею надана гр. ОСОБА_1 незаконно, не надавалась фермерському господарству, як наслідок, надання земельних ділянок у власність членам фермерського господарства здійснено з порушенням вимог ст. 31, 32 ЗК України, ст. 7, 13 Закону України "Про фермерське господарство".

За таких обставин, правомірною є правова позиція прокуратури про те, що рiшення Веселинiвськоi селищноi ради про надання дозволу членам ФГ "Горбатенко" на розробку проектів землеустрою щодо надання у власність земельних ділянок, як похiднi вiд наказiв ГУ ДГК та договору оренди вiд 20.08.2015, прийнятi з порушенням вимог законодавства та є незаконними, а договори купівлі-продажу укладено на підставі незаконних рішень органу місцевого самоврядування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову про витребування спірної земельної ділянки на користь її власника.

Судова колегія погоджується із наведеними вище висновками суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Предметом апеляційного перегляду даної справи є вимога прокурора про витребування у ОСОБА_1 на користь держави в особi Веселинiвськоi селищної ради земельну дiлянку з кадастровим номером 4821784200:02:000:0613 площею 26,7737 га для ведення фермерського господарства, що розташована в межах територiї Веселинiвської селищної ради Вознесенського району Миколаївської областi.

Щодо наявності підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в особі Веселинiвськоi селищної ради.

Відповідно до п. 3 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч.3 ст.23 ЗУ «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі: порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

За приписами ч. 4 ст. 23 Закону наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 визначено, що під представництвом прокуратурою інтересів держави треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави з урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, у зв`язку із чим прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство підставу позову та зазначає, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту.

З контексту викладеного вище рішення Конституційного суду України, враховуючи положення чинного законодавства, вбачається, що прокурором прояв порушення інтересів держави визначається самостійно з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17).

Прокуратура в позовній заяві обґрунтувала та зазначила, що звернення прокурора до суду фактично спрямоване на задоволення суспiльної потреби по вiдновленню законностi при вирiшеннi суспiльно важливого питання щодо збереження земель сiльськогосподарського призначення. У той же час, вiдчуження земель iз порушенням вимог чинного законодавства не може вiдповiдати суспiльному інтересу та порушує iнтереси держави, як гаранта дотримання принципу верховенства права у країні.

Kpiм того, суспiльний інтерес, який полягає у поверненнi у розпорядження територiальної громади земельних дiлянок, що є умовою реалiзацiї функцiй держави з забезпечення рівності можливостей всіх громадян використати своє право на землю, явно переважає приватний інтерес у неправомiрному отриманнi ОСОБА_1 спiрних земельних дiлянок, який свiдомо порушуючи закон набув право власностi на них.

Правовiдносини щодо набуття та використання земель становлять суспiльний інтерес, а незаконнiсть при ix вiдчуженнi такому суспiльному інтересу не відповідає.

Отже, як зазначає прокуратура, у зазначеному випадку наявний як державний, так i суспiльний інтерес.

Суд також зауважує, що вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес».

Зі змісту положень ч. 4 ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» вбачається, що прокурор, звертаючись до суду з позовною заявою в інтересах держави, зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, яким не здійснюється або неналежним чином здійснюється захист цих інтересів.

У даній справі прокурор звертається до господарського суду в інтересах держави особі Веселинівської селищної ради.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом Головного Управління Держгеокадастру у Миколаївській області №6517/0/14-18-СГ від 26.09.2018 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» передано територіальній громаді сіл, в особі Веселинівської селищної ради, у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, у тому числі земельну ділянку площею 27,5 га (кадастровий номер 4821784200:02:000:0452), про що 27.09.2018 складено відповідний акт приймання-передачі.

Згідно з ч. з ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.

Приписами ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські ради визначено органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

З урахуванням ст. ст. 1, 2, 6, 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» орган місцевого самоврядування представляє відповідну територіальну громаду і здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно зі ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, у тому числі шляхом звернення до суду.

Звертаючись із позовом до суду, прокурор обґрунтував та підтвердив доказами, що позивачем - Веселинівською селищною радою упродовж тривалого строку належних заходів до реального поновлення порушених інтересів територіальної громади у земельній сфері, незважаючи на неодноразові запити прокуратури з вказаного питання, не вжито.

08.05.2019 Вознесенською місцевою прокуратурою скеровано запит до Веселинівської селищної ради, в якому, окрім іншого, вказано про залишення без розгляду позову місцевої прокуратури до ГУ ДГК в області, ФГ «Горбатенко» (справа №915/1265/19), з проханням надати інформацію про вжиті заходи до розірвання договору оренди, укладеного з ОСОБА_1 , та повернення земельної ділянки територіальній громаді.

В інформації від 08.05.2019 № 05-03/1080(1) Веселинівською селищною радою повідомлено про те, що юридичною службою ради проводиться детальне опрацювання законності надання та використання земельної ділянки ОСОБА_1 . У випадку встановлення порушень вимог закону селищна раба буде відповідним чином реагувати, у тому числі шляхом звернення до суду.

В інформації від 13.05.2019 № 05-03/1079(1) селищна рада повідомила прокуратуру про те, що підстав для реагування на даний час не вбачається.

21.07.2023 на адресу селищної ради скеровано запит про надання інформації про вжиті заходи до захисту інтересів держави за фактом незаконного отримання ОСОБА_1 земель для ведення фермерського господарства.

10.08.2023 надано відповідь про те, що Веселинівська селищна рада при прийнятті рішень щодо розпорядження спірними земельними діяла відповідно до положень діючого законодавства, тому заходи представницького характеру не вживалися.

Ураховуючи, що спірна земельна ділянка вибула з державної власності у незаконний спосіб, невжиття Веселинівською селищною радою протягом тривалого часу, після отримання повідомлень про наявність порушень інтересів держави, заходів до їх поновлення, стало підставою звернення прокурора до суду.

Таким чином, орган місцевого самоврядування самоусунувся від вжиття заходів до усунення порушень й не ініціював питання витребування спірної земельної ділянки на свою користь.

Така пасивна позиція уповноваженого органу не відповідає вимогам законодавства та свідчить про невиконання ним своїх повноважень із захисту інтересів держави.

Наведене утворює собою передбачений вимогами Конституції України та Закону України «Про прокуратуру» винятковий випадок, за якого порушення відповідачем інтересів держави супроводжується неналежним виконанням уповноваженими органами функцій із їх захисту, та є підставою для застосування представницьких повноважень прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах Теплицької селищної ради.

Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.

Не дивлячись на наявність повноважень, наділених законодавцем з метою захисту інтересів держави, обізнаність про виявлені порушення законодавства, селищна рада не вживала заходів для усунення порушень законодавства та інтересів держави. Наведене свідчить про те, що селищна рада, будучи обізнаною про порушення законодавства, не вживала заходів щодо звернення з відповідним позовом до суду з метою захисту інтересів держави.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у п. 5.6 Постанови від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18, прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

На виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор попередньо, до звернення до суду, повідомив про це відповідного суб`єкта владних повноважень, що підтверджується повідомленням від 31.08.2023 № 53-6549ВИХ-23.

За таких обставин, прокурор належним чином обґрунтував наявність підстав для представництва інтересів держави у даній справі.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає про те, що судом першої інстанції безпідставно відхилено клопотання відповідача про залишення позову прокурора без розгляду, оскільки Веселинівська селищна рада не підтримує позовні вимоги прокурора та вважає, що в даному випадку відсутні порушення норм законодавства.

Судова колегія вважає такі доводи апелянта необґрунтованими, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, Веселинівська селищна рада, в інтересах якої подано позов у даній справі прокуратурою, не підтримує позовні вимоги прокуратури та просить відмовити у задоволенні позову.

Однак, як вірно зазначив суд першої інстанції, відповідно до частини 5 статті 55 Господарського процесуального кодексу України відмова органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті.

У пункті 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зазначено, що при вирішенні питання про необхідність звернення до суду з позовом компетентний орган може діяти в умовах конфлікту інтересів - коли порушення інтересів держави, про яке стверджує прокурор, може бути пов`язане з раніше вчиненими протиправними діями цього органу чи бездіяльністю. Для врахування цих обставин стаття 55 ГПК передбачає такі правила:

- якщо особа, яка має процесуальну дієздатність і в інтересах якої подана заява, не підтримує заявлених позовних вимог, суд залишає заяву без розгляду, крім позову прокурора в інтересах держави;

- відмова компетентного органу від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті.

З огляду на вказане, враховуючи, що прокурор підтримує позов, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні такого клопотання та розглянув вказаний позов по суті.

За доводами скаржника, суд першої інстанції безпідставно не закрив провадження у даній справі, оскільки у провадженні суду цивільної юрисдикції перебувала справа №472/307/21 з аналогічними позовними вимогами прокурора до ОСОБА_1 про витребування земельних ділянок.

Судова колегія відхиляє наведені доводи скаржника, оскільки ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 20.02.2023 закрито провадження у справі №472/307/21 за позовом прокурора в інтересах держави в особі Веселинівської селищної ради до ОСОБА_1. про витребування земельних ділянок, у зв`язку з підвідомчістю справи до юрисдикції господарського суду.

Мотивуючи своє рішення, суд цивільної юрисдикції керувався висновками, висловленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.10.2022 у справі №922/1830/19, про те, що спори щодо користування землями фермерського господарства, в тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами, мають розглядатися господарськими судами незалежно від того, чи отримувала фізична особа раніше земельну ділянку для створення фермерського господарства і того, чи створила вона це фермерське господарство.

Таким чином, після закриття провадження у справі №472/307/21 прокурор обґрунтовано, з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05.10.2022 у справі №922/1830/19, звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом до ОСОБА_1. про витребування земельної ділянки, сформованої шляхом об`єднання земельних ділянок, які були предметом спору у цивільній справі. З цих же підстав є необґрунтованими доводи скаржника про те, що спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Щодо суті спору.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 80 ЗК України (тут і далі в редакції від 06.09.2014, яка діяла на час укладення договору оренди землі) суб`єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до абз. 1, 16 ч. 2 ст. 134 ЗК України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

Відповідно до ч. 3 ст. 134 ЗК України земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34, 36 та 121 цього Кодексу, а також передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу.

Відповідно до п.п. "а" ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району.

Разом з тим відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням фермерських господарств, регулюються, крім положень Земельного кодексу України, положеннями Закону України "Про фермерське господарство" та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1 Закону України "Про фермерське господарство" (тут і далі в редакції від 06.11.2014) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про фермерське господарство" відносини, пов`язані із створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про фермерське господарство" членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім`ї, родичі, які об`єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень Статуту фермерського господарства. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом).

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство" для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі. Перелік документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві, затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство" заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною

організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельних ділянок розробляється за рахунок Українського державного фонду підтримки фермерських господарств. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство" земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності. Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Після державної реєстрації фермерське господарство має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, а не як громадянин з метою створення фермерського господарства в порядку, визначеному законом, на конкурентних основах (постанова ВП ВС від 03.04.2019 у справі № 621/2501/18).

В постанові від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що спеціальний Закон № 973-IV визначає обов`язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які відрізняються від загальних вимог, передбачених ст. 123 ЗК України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, у заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства потрібно зазначити не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (ст. 5 ЗК України) та меті регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає у створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання й охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України (преамбула Закону № 973-IV).

Отже, при вирішенні спору про правомірність надання та використання земельної ділянки для ведення фермерського господарства застосуванню підлягає порядок, визначений ст. 7 Закону № 973-IV як спеціального щодо до ст. 123 ЗК України.

За змістом ст. 1, 7, 8 Закону № 973-IV заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити сукупність передбачених частиною першою статті 7 цього Закону відомостей і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на судовий розгляд спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, у тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства.

Разом з тим відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

Відповідно до ст. 32 ЗК України громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Дія частини першої цієї статті не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай).

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство" (в редакції від 15.08.2018) надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 13 Закону України "Про фермерське господарство" члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю). Дія частин першої та другої цієї статті не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай).

З урахуванням вимог статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз.

Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах (постанова ВП ВС від 24.04.2019 у справі № 525/1225/15-ц).

Член фермерського господарства, який отримав земельну ділянку у користування для створення фермерського господарства і раніше не набув права на земельну частку (пай), може цю (отриману ним) земельну ділянку приватизувати у розмірі земельної частки (паю). Якщо ж член фермерського господарства не отримував у користування земельну ділянку для його створення, а лише увійшов до складу членів цього господарства, він має право отримати у власність земельну ділянку у передбаченому законом розмірі, проте в загальному порядку, зокрема із земель, які не перебувають у власності чи користуванні фермерського господарства (постанова ВП ВС від 20.06.2023 у справі № 633/408/18).

Як вбачається з матеріалів справи та зазначалося вище, відповідно до державного акту на право постійного користування землею, виданому гр. ОСОБА_6 , в смт.Веселинове на підставі розпорядження Веселинівської районної державної адміністрації Миколаївської області від 08.04.1996 йому надано у постійне користування земельну ділянку площею 46 га в межах території Подільської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області для ведення селянського (фермерського) господарства.

19.11.1998 проведено державну реєстрацію ФГ "Горбатенко" (код ЄДРПОУ 30126370).

З аналізу приписів ст. 1, 5, 7, 8 Закону № 937-IV можна зробити висновок, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства (постанова ВП ВС від 23.06.2020 № 922/989/18).

З моменту створення селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) виникають відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки цим господарством. Такі правомочності набувають сталого юридичного зв`язку саме з фермерським господарством, стають частиною його майна (постанова ВП ВС від 23.06.2020 № 922/989/18).

Тобто, після отримання громадянином Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації останнім засновано ФГ "Горбатенко", яке зареєстроване як юридична особа.

Таким чином, відповідно до правових висновків Верховного Суду, у правовідносинах користування вищевказаною земельною ділянкою з дня державної реєстрації ФГ воно набуло права та обов`язки землекористувача.

З матеріалів справи вбачається, що в подальшому 18.07.2012 розпорядженням Веселинівської районної державної адміністрації Миколаївської області № 327-р від 18.07.2012 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок голові та членам ФГ "Горбатенко" у власність для ведення фермерського господарства із земель, що раніше надані у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства в межах території Подільської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області, а саме: ОСОБА_9 (земельна ділянка площею 6, 7205 га), ОСОБА_6 (земельна ділянка площею 6, 6650 га), ОСОБА_7 (земельна ділянка площею 6, 0575 га), ОСОБА_1 (земельна ділянка площею 5, 8004 га), ОСОБА_10 (земельна ділянка площею 6, 6045 га), ОСОБА_8 (земельна ділянка площею 6, 7342 га).

На підставі вищевказаного розпорядження гр. ОСОБА_1 , як члену фермерського господарства, передано у власнiсть земельну дiлянку загальною площею 5,8004 га (державний акт cepii ЯК №981806 вiд 12.10.2012) для ведення фермерського господарства.

Отже, відповідно до положень ст. 31, 32 ЗК України (в редакції від 06.05.2012), ст. 7, 13 Закону України "Про фермерське господарство" (в редакції від 17.07.2011) члени ФГ "Горбатенко" реалізували своє право на безоплатне отримання у приватну власність наданих їм у користування земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Разом з цим, в подальшому 23.12.2014 ОСОБА_1 звернувся до Головного Управління Держземагенства із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства орієнтовною площею 27,5 га ріллі за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, яка знаходиться на території Порічанської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області із земель державної власності.

09.04.2015 за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою від 27.03.2025 наказом ГУ Держземагентства у Миколаївській області № 2902-сг від 09.04.2015 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду та надано громадянину України ОСОБА_1 на умовах оренди земельну ділянку загальною площею 27,5 га ріллі з кадастровим номером 4821784200:02:000:0452 для ведення фермерського господарства (код КВЦПЗ 01.02) із земель сільськогосподарського призначення державної власності в межах території Порічанської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області.

20.08.2015 між ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області (орендодавець) та громадянином України ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди землі б/н від 20.08.2015 за строком дії на 10 років, відповідно до умов якого орендодавець надав на підставі наказу Головного управління Держземагентства ) Миколаївській області від 09.04.2015 № 1902-сг, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку площею 27,5 га (кадастровий номер 4821784200:02:000:0452) із земель сільськогосподарського призначення державно власності, яка знаходиться на території Порічанської сільської ради Веселиніського району Миколаївської області (п. 1, 7 договору для ведення фермерського господарства.

Судова колегія констатує, що на час звернення до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області у грудні 2014 iз вiдповiдною заявою про отримання спiрної земельної дiлянки для ведення фермерського господарства, на час прийняття ГУ ДГК зазначених вище наказів від 09.04.2015 та від 20.08.2015 про затвердження проекту землеустрою та надання в оренду додаткової земельної ділянки, Відповідач - ОСОБА_1 вже був головою фермерського господарства «Горбатенко», мав у власностi земельну ділянку та вiдповiдно займався фермерським господарством.

Отже, на час прийняття спірних наказів ОСОБА_1 вже скористався правом на отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства поза конкурсною процедурою.

Системний аналіз ст. 116, 121, 134 ЗК України, ст. 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство" дозволяє дійти висновку, що надання громадянину земельної дiлянки для ведення фермерського господарства здiйснюється без проведення земельних торгiв (аукцiону) у випадку, коли земельна дiлянка надається громадянину, який виявив бажання займатися фермерським господарством, саме для створення цього господарства як юридичної особи та реєстрації його у встановленому законом порядку, а не для розширення вже iснуючого фермерського господарства.

При цьому, право на отримання земельної дiлянки державної власностi громадянин може використати один раз, додатково земельнi дiлянки громадянин або фермерське господарство можуть отримувати на конкурентних засадах через участь у торгах.

У зв`язку з чим, після отримання ОСОБА_1 в оренду спірної земельної ділянки вона перейшла в користування ФГ «Горбатенко», про що також свідчить інформація Вознесенського управління Головного управління ДФС від 17.07.2018.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що після отримання зазначеної земельної ділянки у користування гр. ОСОБА_1 нового фермерського господарства не створив, що свідчить про недобросовісність його дій при отриманні спірної земельної ділянки з метою уникнення процедури земельних торгів та розширення площ земельних ділянок, які використовуються ФГ "Горбатенко", а не для створення нового фермерського господарства.

Таким чином, на час прийняття наказів Головного управління Держгеокадастру про затвердження проекту землеустрою та надання додаткової спірної земельної ділянки ФГ "Горбатенко" вже існувало і отримало в оренду земельну дiлянку без проведення земельних торгiв (ayкціону), що суперечить вищевказаним положенням законодавства, а саме ст. 116, 121, 134 ЗК України, ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство".

Оскiльки ОСОБА_1 , як член фермерського господарства, отримав 24.10.2012 земельну дiлянку для ведення фермерського господарства та був керiвником ФГ, то надання йому на позаконкурентнiй ocнові для ведення фермерського господарства ще однiєї земельної дiлянки сiльськогосподарського призначення, яка розташована в iншому мiсцi - на територii Порiчанськоi сiльськоi ради Веселинiвського району Миколаївськоi областi, суперечить вимогам законодавства.

Також, як було вірно встановлено судом першої інстанції, під час надання в оренду земельної ділянки допущено порушення ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство" (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин).

Так, гр. ОСОБА_1 , звернувшись 23.12.2014 iз заявою до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо вiдведення земельної дiлянки орiєнтовною площею 27,5 га рiллi в оренду для ведення фермерського господарства в межах територiї Порiчанськоi сiльськоi ради Веселинiвського району, додав до заяви графiчний матерiал бажаного мiсця розташування земельної дiлянки, копiю паспортy, iдентифiкацiйного номеру платника податкiв та копiю диплому про наявнiсть освiти.

Водночас, всупереч ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство" в заяві не вказано кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що накази Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 177-сг від 15.01.2015 та № 2902-сг від 09.04.2015 про затвердження проекту землеустрою та надання додаткової спірної земельної ділянки ФГ "Горбатенко" в оренду є незаконними, такими, що прийнято з порушенням вимог законодавства, оскільки Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області надано в оренду земельну ділянку без проведення торгів, в порушення ст.ст. 121, 134 ЗК України, а також без належної перевірки підстав (вимог), передбачених ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство".

За таких обставин, місцевим господарським судом правомірно висновано, що договір оренди земельної ділянки, наданої для ведення фермерського господарства, укладено на підставі незаконних наказів Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській, а відповідач гр. ОСОБА_1 не міг набути у користування спірну земельну ділянку площею 27, 5 га.

При цьому, спірні правовідносини виникли до набрання чинності 03.04.2016 Законом № 1012-VIII, тобто у період, коли законодавством допускалося надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів, а тому договір оренди є оспорюваним.

Як зазначалося вище, на підставі рішень Веселинiвськоi селищної ради № 74-77 від 12.09.2019 про надання дозволу членам ФГ "Горбатенко" на розробку проектів землеустрою щодо надання у власність земельних ділянок відбувся поділ земельної ділянки, передача у власність членам фермерського господарства новосформованих земельних ділянок, право власності на які зареєстровано 01.06.2020 в Реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Через місяць після оформлення права власності на вищевказані земельні ділянки останні відчужено відповідачу ОСОБА_1 на підставі договорів купівлі-продажу від 07.07.2020 та від 10.07.2020 та об`єднано в одну земельну ділянку з кадастровим номером 4821784200:02:000:0613 площею 26,77З7 га.

Тому, оскільки земельна дiлянка площею 27,5 га (кадастровий номер 4821784200:02:000:0452) надана гр. ОСОБА_1 незаконно, як наслідок, надання земельних ділянок у власність членам фермерського господарства здійснено з порушенням вимог ст. 31, 32 ЗК України, ст. 7, 13 Закону України "Про фермерське господарство".

За таких обставин рiшення Веселинiвськоi селищноi ради вiд 12.09.2019 № 74-77 та вiд 26.05.2020 № 55-58, як похiднi вiд наказiв ГУ ДГК в областi вiд 15.01.2015 № 177-сг, вiд 09.04.2015 № 1902-сг та договору оренди вiд 20.08.2015, прийнятi з порушенням вимог законодавства та є незаконними, а договори купівлі-продажу укладено на підставі незаконних рішень органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане такому набувачеві на електронному аукціоні у порядку, встановленому для приватизації державного та комунального майна. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Серед способів захисту майнових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння у порядку ст. 387 - 388 ЦК України (віндикаційний позов) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном згідно зі ст. 391 ЦК України (негаторний позов).

Позовом про витребування майна, зокрема віндикаційним позовом, є вимога власника, який не є володільцем належного йому на праві власності (на правах володіння, користування та розпорядження) індивідуально визначеного майна, до особи, яка заволоділа останнім, про витребування (повернення) цього майна з чужого незаконного володіння.

Метою позову про витребування майна (незалежно від того, на підставі приписів яких статей ЦК України цю вимогу заявив позивач) є забезпечення введення власника-позивача у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. Так, у випадку нерухомого майна означене введення полягає у внесенні запису (відомостей) про державну реєстрацію за позивачем права власності на відповідне майно.

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є, зокрема, судове рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно (п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"). Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (п. "б" ч. 3 ст. 152 ЗК України).

Велика Палата Верховного Суду також неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 Цивільного кодексу України, є неефективними (такий висновок сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункти 85, 86), від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (пункт 38), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (пункт 34), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 74).

Позивач у межах розгляду справи може посилатися, зокрема, на незаконність наказів ГУ Держгеокадастру без заявлення вимог про визнання їх незаконними та скасування, оскільки такі рішення, за умови їх невідповідності закону, не зумовлюють правових наслідків, на які вони спрямовані. Подібні висновки також викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18, від 05.10.2022 у справі №922/1830/19.

Отже, з урахуванням правових висновків Верховного Суду, судова колегія зазначає, що для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову прокурора про витребування спірної земельної ділянки на користь її власника - селищної ради.

Щодо аргументів скаржника про порушення оскаржуваним рішенням суду його права на мирне володіння майном.

Стаття 80 ЗК України закріплює суб`єктний склад власників землі, визначаючи, що громадяни та юридичні особи є суб`єктами права власності на землі приватної власності, територіальні громади є суб`єктами права власності на землі комунальної власності та реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, держава, реалізуючи право власності через відповідні органи державної влади, є суб`єктом права власності на землі державної власності.

З огляду на наведене, положення ст. 83, 84, 122 ЗК України, ст. 1, 2, 6, 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, водні ресурси є об`єктами права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

У сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 14, 19 Конституції України).

Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять "суспільний", "публічний" інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Судова колегія зазначає, що у даному випадку позовна вимога про витребування на підставі ст. 387 ЦК України у відповідача спірної земельної ділянки відповідає критерію законності, оскільки здійснюється, у зв`язку з порушеннями як Головним управлінням Держгеокадастру в області та Веселинівською селищною радою, так і відповідачем, норм земельного законодавства, які є доступними, чіткими та передбачуваними.

В спірному випадку ані відповідач, ані відповідні органи не мали перешкод у доступі до законодавства й проявивши розумну обачність, могли і повинні були знати про встановлений законодавством порядок оформлення прав на земельну ділянку. Порушення як відповідачем, так і вищевказаними органами вимог земельного законодавства при оформленні прав на земельну ділянку ставить під обґрунтований сумнів добросовісність відповідача, органів державної влади та місцевого самоврядування.

В свою чергу, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять "суспільний", "публічний" інтерес, а незаконність рішень органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, на підставі яких земельна ділянка вибула з державної (в подальшому комунальної власності), такому суспільному інтересу не відповідає.

З огляду на недобросовісність поведінки у спірних правовідносинах відповідача ОСОБА_1., втручання у право останнього на мирне володіння спірною ділянкою та її повернення у володіння власника будуть пропорційними зазначеній легітимній меті і, враховуючи встановлені обставини справи, не становитимуть для відповідача надмірного тягаря.

З огляду на характер спірних правовідносин, установлені судом обставини та застосовані правові норми, не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності ОСОБА_1 критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

Щодо доводів скаржника про необхідність застосування строків позовної давності, колегія суддів зазначає таке.

За загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України).

Відповідно до частин 3, 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатися про це порушення) чинники. Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами «довідалася» та «могла довідатися» в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що і в судовому процесі, зокрема в цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови від 27.02.2019 у справі №761/3884/18). Такий же висновок справедливий щодо господарського процесу.

Отже, під час розгляду спору в суді фактичною стороною у справі є держава, навіть якщо прокурор визначив стороною (позивачем) у справі певний орган.

Також, колегія суддів зазначає, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово висновувала, що позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи, тобто суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. В разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи сплила позовна давність до відповідних вимог. Аналогічні за змістом висновки містяться й у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17.02.2020 у справі №391/1217/14-ц.

Колегія суддів звертає увагу на те, що віндикаційний позов - це вимога не володіючого власника до незаконного володільця про витребування майна, та для задоволення такого позову не потрібно визнавати недійсними рішення органів місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, а також оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна, про що зазначалося раніше.

Отже, в даному випадку вимога про витребування майна не є похідною вимогою, задоволення якої залежить від задоволення позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення органу самоврядування, та визнання недійсним договору оренди та договорів купівлі - продажу, а є самостійною вимогою.

Тобто, задоволення вимоги про витребування майна не ставиться у залежність від задоволення вимоги, зокрема, про визнання договору недійсним та скасування рішення органу місцевого самоврядування.

Колегія суддів враховує, що закон не пов`язує перебіг позовної давності за віндикаційним позовом ані з укладенням певних правочинів щодо майна позивача, ані з фактичним переданням майна порушником, який незаконно заволодів майном позивача, у володіння інших осіб. Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 27.01.2021 у справі №186/599/17, від 26.11.2019 року у справі № 914/3224/16.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 653/1096/16-ц від 04.07.2018 вказала, що враховуючи специфіку речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку.

З наведеного вище вбачається, що початок строку звернення до суду з віндикаційним позовом пов`язаний з моментом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку.

До віндикаційних позовів застосовується загальний строк позовної давності у три роки (стаття 257 ЦК України).

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2024 у справі №922/3838/21.

Судова колегія зазначає, що земельна ділянка, яку просить витребувати прокуратура на користь власника Веселинівської селищної ради, з кадастровим номером 4821784200:02:000:0613 площею 26,7737 га сформована та зареєстрована в Реєстрі речових прав на нерухоме майно 12.04.2021.

Отже трирічний перебіг строку позовної давності почався з дня реєстрації права -12.04.2021.

Тому, лише з цієї дати виник об`єкт цивільних прав, тому позов міг бути пред`явлений в період з 13.04.2021 по 12.04.2024.

Даний позов подано до суду 08.09.2023, тобто в межах строку позовної давності.

Отже станом на час звернення з даним позовом - 08.09.2023, прокурором не пропущено строк позовної давності за вимогою про витребування майна.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням того, що наведені в апеляційній скарзі порушення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.04.2024 у справі №915/1393/23.

За таких обставин, апеляційна скарга на рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.04.2024 у справі №915/1393/23 задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі залишається без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 253, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.04.2024 у справі №915/1393/23 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.04.2024 у справі №915/1393/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 17.03.2025.

Головуючий суддя А.І. Ярош

Судді: Г.І. Діброва

Н.М. Принцевська


Суд	Південно-західний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	11.03.2025
Оприлюднено	19.03.2025
Номер документу	125904885
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них

Олейняш Е.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 11.03.2025 по справі 915/1393/23ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —915/1393/23

Постанова від 11.03.2025

Постанова
від 11.03.2025 по справі 915/1393/23
ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД