Постанова

від 05.03.2025 по справі 917/1441/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2025 року м. Харків Справа № 917/1441/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В.,

за участю секретаря судового засідання: Соляник Н.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явилися;

від відповідача (апелянта): Продан І.О., ордер серія ВІ №1273964 від 18.01.2025;

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Лісний Масштаб", м. Миргород Полтавської області (вх. № 152 П/2),

на рішення Господарського суду Полтавської області від 17.12.2024 (повний текст складено 20.12.2024) у справі № 917/1441/24 (суддя Киричук О.А.),

за позовом Фермерського господарства "Промінь-2010", с. Білики Миргородського району Полтавської області,

до Приватного підприємства "Лісний Масштаб", м. Миргород Полтавської області,

про стягнення 820992,23грн,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2024 року Фермерське господарство "Промінь-2010" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Приватного підприємства "Лісний Масштаб" про стягнення заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги №14/08/23 від 14.08.2023 у розмірі 820992,23грн, з яких: 700000,00грн основний борг, 24737,44грн інфляційне збільшення та 96254,79грн штрафні санкції.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про надання поворотної фінансової допомоги №14/08/23 від 14.08.2023 в частині своєчасного повернення наданих йому грошових коштів.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 17.12.2024 у справі №917/1441/24 позов задоволено частково.

Стягнуто з Приватного підприємства "Лісний Масштаб" на користь Фермерського господарства "Промінь-2010" основну заборгованість за договором 700000,00грн, 12789,40грн витрат на правову допомогу та 10500,00грн судового збору за подання позовної заяви.

В іншій частині позову відмовлено.

Приймаючи рішення у даній справі, суд першої інстанції виходив з того, що факт перерахування позивачем поворотної фінансової допомоги відповідачу в розмірі 1000000,00грн та неповернення останнім всупереч умов укладеного між сторонами договору залишку суми 700000,00грн є доведеним, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення вказаної суми грошових коштів є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Разом з цим, місцевий господарський суд відхилив доводи відповідача відносно того, що строк повернення коштів ще не настав, мотивувавши свій висновок тим, що відповідно до п. 3.1. договору поворотна фінансова допомога може бути повернута достроково на вимогу позикодавця упродовж 10-ти днів з моменту отримання такої вимоги. Встановивши наявність письмової вимоги позивача від 26.03.2024, а також врахувавши факт її отримання відповідачем 29.03.2024, як і закінчення 10-ти банківських днів з дня такого отримання, суд першої інстанції дійшов висновку, що на дату звернення до суду у позивача наявні підстави вимагати від відповідача дострокового виконання зобов`язання щодо повернення залишку грошових коштів в сумі 700000,00грн.

Разом з цим, суд відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат та штрафних санкції, з огляду на те, що такі нарахування позивачем здійснено у період дії воєнного стану, впродовж якого вони не нараховуються та підлягають списанню в силу вимог п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України

Не погодившись із вищевказаним рішенням, відповідач - ПП "Лісний Масштаб" звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 17.12.2024 у справі №917/1441/24 в частині стягнення з відповідача основної заборгованості за договором в розмірі 700000,00грн, витрат на правову допомогу у розмірі 12789,40грн та 10500,00грн судового збору, та ухвалиим нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в цій частині. Також апелянт просить суд проводити розгляд справи за участі представника відповідача.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- обґрунтовуючи наявність заборгованості за договором фінансової допомоги, позивач як у претензії від 26.03.2024, так і у позовній заяві посилався на закінчення строку, на який було надано таку поворотну фінансову допомогу (28.02.2024); однак, суд першої інстанції, дійшовши висновку щодо наявності підстав для дострокового повернення грошових коштів, залишив поза увагою те, що позивач не звертався до відповідача саме з такою вимогою (про дострокове повернення коштів), тоді як у п. 3.1. договору (у відповідності до наявного у відповідача примірника договору) сторони чітко визначили кінцевий строк повернення фінансової допомоги до 28.02.2025, який станом на момент звернення позивача з позовом до суду ще не настав;

- зазначивши в оскаржуваному рішенні про те, що позивач не змінював обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, а лише доповнив їх новими обставинами (посиланням на п. 3.1. договору), що, за висновком суду, є безпосередньо пов`язаним з основними підставами позову, місцевий господарський суд не врахував того, що позивачем не було доповнено позов новими обставинами, а змінено ці обставини;

- в порушення вимог процесуального законодавства позивачем не було направлено відповідачу копію позовної заяви, що призвело до безпідставного відкриття провадження у цій справі та порушує принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом та принцип змагальності сторін;

- позивачем на вимогу суду не було надано для огляду оригінал свого примірника договору про надання фінансової допомоги, що унеможливило перевірку судом факту його існування, однак суд першої інстанції не вжив до позивача належних заходів процесуального примусу відповідно до ч. 3 ст. 42 ГПК України та необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання відповідача про призначення експертизи.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 20.01.2025 для розгляду справи визначено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПП "Лісний Масштаб" на рішення Господарського суду Полтавської області від 17.12.2024 у справі №917/1441/24; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень; призначено розгляд апеляційної скарги у справі №917/1441/24 на 05.03.2025 о 16:00 год у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61022, м. Харків, просп. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №105.

У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов до Східного апеляційного господарського суду 29.01.2025 від ФГ "Промінь-2010", позивач заперечує проти доводів та вимог апеляційної скарги відповідача, просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Свою позицію обґрунтовує посиланням на п. 3.1. укладеного між сторонами договору, яким передбачено можливість дострокового повернення фінансової допомоги. З огляду на наявність вимоги позивача, підтвердження факту її отримання відповідачем та закінчення 10-ти банківських днів з моменту такого отримання, позивач вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про наявність у позикодавця підстав вимагати від позичальника дострокового виконання зобов`язання щодо повернення грошових коштів у розмірі 700000,00грн. Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу позивач просив стягнути з ПП "Лісний Масштаб" на користь ФГ "Промінь-2010" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00грн за супроводження справи в суді апеляційної інстанції.

03.03.2025 до Східного апеляційного господарського суду від ФГ "Промінь-2010" надійшла заява про розгляд справи без участі представника, в якій позивач також просив стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00грн.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.03.2025 задоволено заяву представниці ПП "Лісний Масштаб" адвоката Продан І.О. про участь у судових засіданнях у справі №917/1441/24 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

У судовому засіданні апеляційної інстанції 05.03.2025 приймала участь в режимі відеоконференції представниця відповідача (апелянта), яка підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги, просила скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Уповноважені представники позивача у судове засіданні апеляційної інстанції 05.03.2025 не з`явилися; про дату, час та місце судового засідання всі учасники справи були повідомлені належним чином.

Як вже зазначалося, позивач заявою від 03.03.2025 просив проводити розгляд справи за відсутності його представника.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутність представника позивача, у зв`язку з чим переходить до її розгляду по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представниці відповідача (апелянта), судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 14.08.2023 між Фермерським господарством "Промінь-2010" (далі - позикодавець) та Приватним підприємством "Лісний Масштаб" (далі - позичальник) було укладено договір №14/08/23 про надання поворотної фінансової допомоги (далі - договір), за умовами якого позикодавець зобов`язався надати, а позичальник отримати та повернути у строки, порядку та на умовах, передбачених цим договором поворотну фінансову допомогу (п. 1.1. договору)

За умовами п. 2.1. договору поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в сумі 1000000,00грн.

Поворотна фінансова допомога надається позичальнику на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується і проценти не нараховуються (п. 2.2. договору).

У пункті 3.1. договору сторони погодили, що поворотна фінансова допомога може бути повернута достроково, або на вимогу позикодавця протягом десяти банківських днів з дня отримання позичальником вимоги про повернення позики шляхом перерахування грошових коштів з рахунку позичальника на поточний рахунок позикодавця, вказаний в його вимозі.

Пунктом 4.2. договору визначено, що за порушення позичальником строків повернення грошових коштів згідно з п. 3.1. договору, позичальник сплачує на користь позикодавця, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Цей договір діє до 28.02.2025 (п. 7.1. договору).

Даний договір укладено в двох примірниках на двох сторінках українською мовою, що маються однакову юридичну силу, по одному для кожної сторони (п. 7.4. договору).

Звертаючись до господарського суду першої інстанції з позовом у даній справі, позивач посилається на те, що свої зобов`язання за договором ФГ "Промінь-2010" виконало в повному обсязі, надавши ПП "Лісний Масштаб" фінансову допомогу в розмірі 1000000,00грн та у порядку передбаченому договором, в той час як відповідачем було лише частково повернуто фінансову допомогу в сумі 300000,00грн. Залишок неповернутої відповідачем частини фінансової допомоги за договором №14/08/23 від 14.08.2023 становить 700000,00грн.

Вказані вище обставини визнаються сторонами.

Водночас, посилаючись на п. 3.1. договору, позивач зазначає, що фінансова допомога підлягає поверненню до 28.02.2024, що, на його думку, підтверджується долученою до матеріалів справи копією договору про надання поворотної фінансової допомоги № 14/08/23 від 14.08.2023 (а.с. 21-24, т.1). Оригінал договору позивачем суду для огляду не надано.

Заперечуючи проти вказаних обставин, відповідач вказує, що відповідно до п. 2.4. договору поворотна фінансова допомога надається на строк до 28.02.2025, а згідно з п. 3.1. поворотна фінансова допомога підлягає поверненню до 28.02.2025.

На підтвердження своїх доводів відповідачем додано до відзиву на позовну заяву копію свого примірника договору про надання поворотної фінансової допомоги №14/08/23 від 14.08.2023 (а.с. 68, т.1), оригінал якого надано суду першої інстанції для огляду в судовому засіданні.

Матеріалами справи також підтверджується, що позивач звертався до відповідача з письмовою вимогою (претензією), в які просив у 10-денний строк з моменту отримання даної вимоги виконати умови договору про надання поворотної фінансової допомоги №14/08/23 від 14.08.2023 та сплатити заборгованість у розмірі 700000,00грн.

Відповідач отримав від позивача претензію № б/н від 26.03.2024 про сплату заборгованості в сумі 700000,00грн за договором засобами поштового зв`язку - 29.03.2024, про що ним зазначено у відзиві.

При цьому, відповідач вважає, що оскільки умовами договору визначено граничний строк виконання зобов`язання - 28.02.2025, тому у позикодавця станом на 28.08.2024 не виникло право вимагати від позичальника виконання зобов`язання за договором про надання поворотної фінансової допомоги №14/08/23 від 14.08.2023.

Враховуючи, що залишок частини фінансової допомоги по договору №14/08/23 від 14.08.2023 у розмірі 700000,00грн відповідачем не було повернуто позивачу, останній звернувся до господарського суду першої інстанції з даним позовом про стягнення вказаної суми.

Окрім залишку частини фінансової допомоги по договору №14/08/23 від 14.08.2023 у розмірі 700000,00грн, позивач також просив стягнути з відповідача 24737,44грн інфляційних втрат та 96254,79грн штрафних санкцій.

Як вже зазначалося, за результатами розгляду позовних вимог Господарським судом Полтавської області 17.12.2024 ухвалено оскаржуване рішення у справі №917/1441/24, яким позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача основну заборгованість за договором 700000,00грн; в іншій частині позову відмовлено.

Надаючи кваліфікацію спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками господарського суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 173 Господарського кодексу України (далі ГК України), в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Стаття 627 ЦК України встановлює, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту. вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положеннями ст. 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі судового рішення (відповідна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №916/5073/15).

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Згідно пункту 14.1.257 статті 14 Податкового кодексу України поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Судом встановлено, що укладений сторонами договір №14/08/23 про надання поворотної фінансової допомоги від 14.08.2023 за своєю правовою природою є договором позики, правовідносин за яким регулюються загальними положеннями про договір та положення про позику/кредит визначені § 1, 2 глави 71 ЦК України.

Згідно приписів ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Положеннями ч.ч. 1 - 3 ст. 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Судом першої встановлено, а також це визнається сторонами, що за договором про надання поворотної фінансової допомоги №14/08/23 від 14.08.2023 позивачем на користь відповідача перераховано 1000000,00грн, які відповідач повинен був повернути у строк та на умовах, передбачених цим договором.

Крім того, між сторонам відсутній спір щодо розміру неповернутої відповідачем частини фінансової допомоги по договору № 14/08/23 від 14.08.2023 року, який становить 700000,00грн.

Що стосується строків виконання зобов`язань за договором судом встановлено, що при звернення до суду з позовом позивач додав до позову копію договору про надання поворотної фінансової допомоги №14/08/23 від 14.08.2023, у пункті 2.4. якого визначено, що поворотна фінансова допомога надається на строк до 28.02.2024 включно, а пунктом 3.1. встановлено, що поворотна фінансова допомога підлягає поверненню до цієї ж дати, тобто до 28.02.2024.

Проте, відповідач у відзиві заперечував проти вказаних обставин, зазначивши про те, що позивачем долучено до матеріалів позовної заяви копію договору про надання поворотної фінансової допомоги №14/08/23 від 14.08.2023, зміст якого відрізняється від примірника договору, що наявний у відповідача (п. 2.4 та п. 3.1. передбачають надання фінансової допомоги та строк її повернення до 28.02.2025).

Статтею 91 ГПК України визначено загальні вимоги щодо письмових доказів у справі та врегульовано, що якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Такий наслідок неподання для огляду оригіналу письмового доказу є імперативним, а отже, для підтвердження відповідності копії оригіналу документа сторона спору зобов`язана надати суду для огляду оригінал письмового документа або зазначити про наявність в іншої особи оригіналу цього письмового документа.

Враховуючи наведені вимоги, господарський суд першої інстанції витребував у сторін наявні у них оригінали договору про надання поворотної фінансової допомоги № 14/08/23 від 14.08.2023.

Позивачем оригінал свого примірника договору суду для огляду не надано. При цьому, відповідачем надано суду для огляду в судовому засіданні оригінал договору про надання поворотної фінансової допомоги № 14/08/23 від 14.08.2023.

З огляду на викладене та враховуючи неподання позивачем оригіналу договору, місцевий господарський суд обґрунтовано прийняв до уваги та вирішив дану справу саме з урахуванням аналізу редакції договору, наданого відповідачем.

Відповідно до ч.ч. 1 - 3 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (ч. 2 вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору.

Поняття "строк виконання зобов`язання" і "термін виконання зобов`язання" охарактеризовані у ст. 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2022 у справі №910/17048/17.

Як вбачається з матеріалів справи, положеннями п. 2.4. договору сторони погодили, що поворотна фінансова допомога надається на строк до 28.02.2025.

Разом з цим, згідно з п. 3.1. договору поворотна фінансова допомога підлягає поверненню до 28.02.2025.

Водночас, у п. 3.1. договору сторони визначили, що поворотна фінансова допомога може бути повернута достроково, або на вимогу позикодавця протягом десяти банківських днів з дня отримання позичальником вимоги про повернення позики шляхом перерахування грошових коштів з рахунку позичальника на поточний рахунок позикодавця, вказаний в його вимозі.

З досліджених судом матеріалів справи вбачається, що позивач 26.03.2024 звернувся до відповідача з письмовою вимогою (претензією), в якій просив в 10-денний строк з моменту отримання даної претензії виконати умови договору №14/08/23 про надання поворотної фінансової допомоги від 14.08.2023 та сплатити заборгованість у розмірі 700000,00грн.

Матеріалами справи підтверджується, що ПП "Лісний Масштаб" отримало від ФГ "Промінь 2010" претензію від 26.03.2024 про сплату заборгованості в сумі 700000,00грн за договором про надання поворотної фінансової допомоги №14/08/23 від 14.08.2023 засобами поштового зв`язку - 29.03.2024, що також визнається відповідачем у відзиві на позов

При цьому доказів повернення відповідачем отриманих грошових коштів в сумі 700000,00грн за договором матеріали справи не містять.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГК України та ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що позивач взяті на себе зобов`язання щодо надання поворотної фінансової допомоги (позики) у розмірі 1000000,00грн виконав у повному обсязі, у той же час відповідач взяті на себе зобов`язання щодо повного та своєчасного повернення грошових коштів в сумі 700000,00грн у строк визначений договором та у вимозі не виконав, внаслідок чого було допущено прострочення у виконанні грошового зобов`язання, а тому позивач обґрунтовано звернувся з позовом про стягнення несплаченої суми основного боргу.

Будь-яких обґрунтованих заперечень щодо наявності заборгованості за договором в сумі 700000,00грн та доказів, які б спростовують її розмір, або доказів щодо повної сплати заборгованості відповідачем до суду не надано.

Враховуючи, що розмір заявленої до стягнення суми основного боргу відповідає фактичним обставинам справи, тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги у розмірі 700000,00грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Що стосується заперечень відповідача проти позову, наведених з посиланням на те, що умовами договору визначено кінцевий строк виконання зобов`язання - 28.02.2025, тому, на його думку, у позикодавця станом на 28.08.2024 не виникло право вимагати від позичальника виконання зобов`язання за договором про надання поворотної фінансової допомоги № 14/08/23 від 14.08.2023, колегія суддів зазначає наступне.

Як вже вказувалося раніше, у пункті 3.1. договору сторони погодили, що поворотна фінансова допомога може бути повернута достроково, або на вимогу позикодавця протягом десяти банківських днів з дня отримання позичальником вимоги про повернення позики шляхом перерахування грошових коштів з рахунку позичальника на поточний рахунок позикодавця, вказаний в його вимозі.

Таким чином, позивач скористався своїм правом вимоги, передбаченим п. 3.1. договору, для дострокового повернення фінансової допомоги, шляхом направлення позичальнику вимоги про погашення заборгованості в сумі 700000,00грн за договором про надання поворотної фінансової допомоги №14/08/23 від 14.08.2023 у строк 10-денний строк з дня отримання претензії, тобто до 12.04.2024 включно, що не суперечить остаточному терміну повернення грошових коштів, визначеному сторонами у 3.1. договору (не пізніше 28.02.2025).

Крім того, судом апеляційної інстанції враховуються фактичні дії з боку відповідача, яким 11.03.2024 та 12.03.2024 було проведено часткову оплату заборгованості за договором на користь позивача в сумі 300000,00грн, що не узгоджується з позицією скаржника відносно ненастання строку виконання зобов`язань за договором.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що позикодавець не звертався до позичальника саме з вимогою про дострокове повернення грошових коштів, а у письмовій претензії від 26.03.2024 просив погасити заборгованість у зв`язку з настанням строку її оплати 28.02.2024, що суперечить дійсними умовами договору згідно яких граничний строк повернення коштів визначено до 28.02.2025, колегія суддів відхиляє, з огляду на таке.

Як вже зазначалося, сторони погодили кінцевий строк повернення фінансової допомоги 28.02.2025, а також у пункті 3.1. договору передбачили право позикодавця вимагати дострокового повернення грошових коштів позичальником, яке реалізується ним шляхом направлення позичальнику письмової вимоги про повернення грошових коштів, які відповідач має повернути упродовж 10-ти банківських днів з моменту отримання такої вимоги.

Апеляційним господарським судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача з письмовою вимогою від 26.03.2024, в якій просив повернути залишок грошових коштів за договором про надання поворотної фінансової допомоги №14/08/23 від 14.08.2023 в сумі 700000,00грн упродовж 10-ти днів з моменту отримання такої вимоги, що узгоджується з визначеними у п. 3.1. договору умовами щодо дострокового повернення грошових коштів. Разом з цим, 29.03.2024 відповідач отримав письмову претензію про повернення поворотної фінансової допомоги, яку останній не повернув, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 700000,00грн.

Колегія суддів зазначає, що спрямованість вимог позивача на повернення відповідачем поворотної фінансової допомоги у даному випадку є зрозумілою та не викликає сумніву. Спосіб, у який позивач виклав ці вимоги у претензії від 26.03.2024 та в позові (у зв`язку з настанням строку повернення грошових коштів 28.02.2024), не означає обрання неправильного способу захисту порушеного права на дострокове повернення грошових коштів, які були надані відповідачу в якості поворотної допомоги.

Отже, направлення позивачем 26.03.2024 письмової вимоги (претензії) про повернення відповідачем коштів узгоджується з умовами дострокового повернення фінансової допомоги, визначеними п. 3.1. договору, а отже таке направлення є обґрунтованим та забезпечує поновлення порушених прав позивача як позикодавця.

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує, що в контексті спірних правовідносин, безвідносно до змісту письмової вимоги від 26.03.2024, звернення позивача з даним позовом до суду у будь-якому випадку є вимогою позикодавця про зобов`язання позичальника виконати умови п. 3.1. договору та достроково повернути отримані грошові кошти за договором про надання поворотної фінансової допомоги.

Таким чином, встановивши наявність письмової вимоги позивача від 26.03.2024 та факт її отримання відповідачем 29.03.2024, а також закінчення 10-ти банківських днів з дня отримання такої вимоги, господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що на дату звернення з цим позовом у позикодавця наявні підстави вимагати від позичальника дострокового виконання зобов`язання щодо повернення грошових коштів.

Колегія суддів також відхиляє доводи відповідача про зміну позивачем підстав позову, виходячи з наступного.

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасно зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Разом із тим не вважаються зміною підстави позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №924/1473/15).

Таким чином, саме лише посилання позивача у позові щодо настання строків оплати 28.02.2024 та у відповіді на відзив про наявність права вимагати дострокового повернення коштів відповідно до п. 3.1. договору, за оцінкою апеляційного суду, не змінює ані предмета позову у даній справі - стягнення грошових коштів за договором про надання поворотної фінансової допомоги №14/08/23 від 14.08.2023, ані підстав позову невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором (неповернення позичальником грошових коштів після отримання письмової вимоги позикодавця).

Доводи апеляційної скарги про те, що на адресу відповідача не направлялась копія позовної заяви, судова колегія відхиляє, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 6 ГПК адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

У пункті 7 ч. 2 ст. 42 ГПК України визначено, що учасники справи зобов`язані виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ч. 7 ст. 42 ГПК України, якщо цим Кодексом передбачено обов`язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (далі - ЄСІКС) або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення (абз.1); якщо інший учасник справи відповідно до ч. 6 ст. 6 цього Кодексу зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику справи (абз. 2); суд, направляючи такому учаснику справи судові виклики і повідомлення, ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом, зазначає у цих документах про обов`язок такої особи зареєструвати свій електронний кабінет та про можливість ознайомлення з матеріалами справи через ЄСІКС або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами (абз. 3).

Отже, якщо інший учасник справи відповідно до ч. 6 ст. 6 ГПК України зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику справи.

Згідно з ч. 1 ст. 172 ГПК України позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов`язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копію та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень ст. 42 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом у даній справі в електронній формі з використанням електронного кабінету. У позові позивач зазначив про відсутність у відповідача зареєстрованого електронного кабінету у підсистемі "Електронний Суд".

Також позивач, з посиланням на ч. 6 ст. 6 ГПК України, вказав, що відповідач має обов`язок зареєструвати електронний кабінет в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами проте не зареєстрував його, тому позивач звільняється від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику справи (абз.2 ч. 7 ст. 42 ГПК України).

При цьому, відсутність у ПП "Лісний Масштаб" зареєстрованого кабінету в підсистемі в ЄСІТС станом на моменту подання позову у даній справі (28.08.2024), в апеляційній скарзі відповідачем не заперечується.

Таким чином відповідач, як юридична особа, зареєстрована за законодавством України, всупереч наведеним вище положенням ч. 6 ст. 6 ГПК України, не зареєструвала свій електронний кабінет в ЄСІКС або в її окремій підсистемі (модулі).

Оскільки позивач подав позов в електронній формі з використанням електронного кабінету, тому у нього був відсутній обов`язок із надсилання копії документів, зокрема, листом з описом вкладення відповідачу, який є юридичною особою, зареєстрованою за законодавством України та відповідно до ч. 6 ст. 6 ГПК України зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет (аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 24.10.2024 у справі №911/578/24).

Крім того, з матеріалів справи слідує, що представниця ПП "Лісний Масштаб" адвокат Продан І.О. була ознайомлена із змістом позовної заяви у справі ще у вересні 2024 року, про що свідчить подання нею як представником відповідача заяви про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді від 12.09.2024 та відзиву на позовну заяву від 12.09.2024. Тому, аргументи апелянта про те, що відповідач не отримував позовну заяву та щодо порушення судом першої інстанції принципів рівності учасників справи та змагальності, колегія суддів відхиляє за необґрунтованістю.

Стосовно доводів скаржника щодо неподання позивачем оригіналу договору та невжиття судом першої інстанції заходів процесуального примусу, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 42 ГПК України учасники справи мають право оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках.

Згідно з п. 2 ч.2 ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи. Положеннями ч. 3 цієї статті визначено, що у випадку невиконання учасником справи його обов`язків суд застосовує до такого учасника справи заходи процесуального примусу, передбачені цим кодексом.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

Колегія суддів зазначає, що саме лише неподання позивачем оригіналів витребуваних судом документів, які в нього можуть бути відсутні, у відповідності до ч. 6 ст. 91 ГПК України має наслідком те, що суд не приймає до уваги копії таких доказів. Водночас, оскільки матеріали справи будь-яких доказів саме зловживання позивачем своїми процесуальними правами не містять, у зв`язку з чим у суду першої інстанції не було підстав для застосування до позивача заходів процесуального примусу.

Щодо клопотання відповідача про призначення експертизи, колегія суддів зазначає, що чинним процесуальним законом обумовлено право, а не обов`язок суду призначити судову експертизу у справі за наявності дійсної необхідності її призначення, у випадку необхідності спеціальних знань, якими не володіє суд та у разі неможливості суду вирішити питання, що входять до предмету доказування без її призначення.

Однак враховуючи, що відповідач просив призначити судову експертизу примірника договору позивача, який судом не був прийнятий до уваги та не враховувався при розгляді справи, а був оцінений саме примірник договору відповідача (оригінал якого був оглянутий у судовому засіданні), який до того ж містить аналогічні умови щодо дострокового повернення фінансової допомоги (п. 3.1. договору), колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції не було підстав для призначення у справі заявленої відповідачем експертизи.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 24737,44грн інфляційних втрат та 96254,79грн штрафних санкцій, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Положеннями ч.1 ст. 1050 ЦК України визначено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до положень ст.ст. 546, 548 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов`язання.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 4.2. договору сторони погодили, що за порушення позичальником строків повернення грошових коштів згідно з п. 3.1. договору, позичальник сплачує на користь позикодавця, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Водночас, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" від 15.03.2022 № 2120-IX розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, яким передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан з 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та триває до цього часу.

Згідно розрахунку позовних вимог, позивачем здійснено нарахування пені та інфляційних втрат за період з березня по серпень 2024 року.

З огляду на вимоги пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача пені та інфляційних втрат за вказаний період, оскільки їх нарахування здійснено позивачем за період дії воєнного стану в Україні, під час якого позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором позики.

З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, з яким погоджується і колегія суддів апеляційного господарського суду, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 24737,44грн інфляційних втрат та 96254,79грн пені задоволенню не підлягають.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов законного та обґрунтованого висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу за договором про надання поворотної фінансової допомоги №14/08/23 від 14.08.2023 у розмірі 700000,00грн ґрунтуються на положеннях чинного законодавства України та погоджених між сторонами умовах договору, є доведеними та підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги відповідача наведених висновків суду не спростовують та фактично зводяться до переоцінки обставин, встановлених місцевим судом, яким надана належна правова оцінка.

Таким чином, оскільки доводи заявника апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга ПП "Лісний Масштаб" задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Полтавської області від 17.12.2024 у справі №917/1441/24 підлягає залишенню без змін.

З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Лісний Масштаб" на рішення Господарського суду Полтавської області від 17.12.2024 у справі №917/1441/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 17.12.2024 у справі №917/1441/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення; порядок і строки оскарження постанови передбачені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повну постанову складено 14.03.2025.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя В.В. Лакіза