Ухвала

від 18.03.2025 по справі 643/14766/24

НОВОВОДОЛАЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 643/14766/24

Провадження № 1-кп/643/480/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2025 м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5

представника потерпілих адвоката ОСОБА_6 ,

представника потерпілого адвоката ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Харкові кримінальні провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12024221170003078 від 05.09.2024, № №12024221170003046 від 02.09.2024

за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,у вчиненнікримінальних правопорушень,передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 194 КК України,

УСТАНОВИВ:

На розгляді Московського районного суду м. Харкова перебуває об`єднане кримінальне провадження № 12024221170003078 від 05.09.2024, №12024221170003046 від 02.09.2024 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 194 КК України.

В судовому засіданні 18.03.2025 прокурор заявив клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого, на строк 60 діб.

В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні низки злочинів, за які передбачено покарання в тому числі у виді позбавлення волі на строк до 8 років. Прокурор зазначає про існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Відтак, з урахуванням характеру та тяжкості діяння, яке інкримінуєьться ОСОБА_4 , сторона обвинувачення вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає меті, з якою він застосовується, він позбавляє можливості обвинуваченого ухилятися від суду, а також, мати можливість незаконно впливати на учасників провадження чи продовжити злочинну діяльність.

Обвинувачений та його захисник у судовому засіданні не заперечували проти клопотання прокурора. Представники потерпілих підтримали клопотання прокурора та просили його задовольнити.

Виходячи з положень ст. 131, 176 КПК України, запобіжні заходи, в тому числі тримання під вартою, є одними з видів заходів забезпечення кримінального провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 333 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Як визначено ч. 4 ст. 199 КПК України, розгляд клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою здійснюється згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Положенням ч. 5 ст. 199 КПК України передбачено, що слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Таким чином, підставою для продовження тримання особи під вартою є, зокрема, встановлення, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Згідно з ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки, а також до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 15.10.2024 щодо обвинуваченого обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що ухвалою Харківського апеляційного суду від 29.10.2024 вказану ухвалу слідчого судді скасовано та постановлено нову ухвалу, якою до підозрюваного застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, однак із визначенням застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242240 грн.

Обираючи запобіжний захід, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку щодо обґрунтованості пред`явленої підозри та наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

В подальшому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою двічі продовжувався.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні двох кримінальних правопорушень, одне з яких є тяжким злочином, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років.

Дослідженням даних про особу обвинуваченого встановлено, що він не працює, немає законних джерел отримання доходу, раніше неодноразово судимий, має стійкий асоціальний настрій та схильний до вчинення злочинів.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

З постанов Верховного Суду від 20.06.2019 по справі № 166/313/17, від 13.08.2020 по справі № 674/1202/19, від 27.02.2019 по справі № 0503/10653/2012 вбачається, що усвідомлення імовірності визнання вини особи за висунутим їй обвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчить про наявність ризику переховування від суду та можуть бути підставами для тримання особи під вартою.

Враховуючи дані про особу обвинуваченого, тяжкість покарання, що йому загрожує в разі визнання його винним, інші обставини кримінального провадження, суд вважає доведеним наявність ризиків, зазначених прокурором, в тому числі, ризику переховування обвинуваченого від суду через усвідомлення імовірності визнання вини обвинуваченого за висунутим йому обвинуваченням та тиску тягаря можливого відбування покарання.

У рішенні від 26.01.1993 року у справі «W. проти Швейцарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що тривале тримання під вартою може виявитись виправданим лише за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Оскільки ОСОБА_4 обвинувачується, у тому числі, у вчиненні тяжкого злочину, враховуючи дані про його особу, суд дійшов висновку, що інтереси суспільства у забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченого переважають інтереси забезпечення поваги до його особистої свободи.

Крім того, суд зазначає, що на даній стадії кримінального провадження ризики здійснення обвинуваченим дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та на які посилався прокурор в клопотанні про продовження застосування запобіжного заходу, не зменшились настільки, що вже не могли би виправдовувати подальше тримання обвинуваченого під вартою, та жодний з інших, більш м`яких запобіжних заходів, не здатний запобігти вказаним ризикам.

Враховуючи наведене, з метою забезпечення виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов`язків, попередження переховуванню від суду, вчинення інших кримінальних правопорушень, суд на даній стадії судового провадження вважає за доцільне продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_4 .

Обставин, які б спростовували доводи прокурора, стороною захисту не повідомлено, так само судом не встановлено обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Враховуючи наведене, наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та з метою їх запобігання, а також те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є найбільш ефективним для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, відсутність підстав для застосування більш м`яких запобіжних заходів, суд вважає за необхідне клопотання прокурора задовольнити.

Керуючись ст. 177, 331, 372 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів, тобто до 16.05.2025, з можливістю внесення застави у розмірі, визначеному ухвалою Харківського апеляційного суду від 29.10.2024.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору, направити начальнику Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» та потерпілому.

Ухвала може бути оскаржена протягом 5 днів з дня її оголошення безпосередньо до Харківського апеляційного суду. Для обвинуваченого строк подачі апеляційної скарги обчисляється з моменту вручення йому копії ухвали.

Суддя ОСОБА_1